|
|
Скачати 0.74 Mb.
|
Як і будь-який артефакт культури, одиниця мови або мовлення може бути основою для утворення в колективній свідомості лінгвокультурного концепту. Це стосується й дискурсу. Носії мови мають чіткі уявлення про комунікативну поведінку в різних ситуаціях інституціонального і персонального спілкування: про цілі мовленнєвої діяльності (наприклад, реклама спрямована на те, щоб змусити адресата придбати товар; юристи прагнуть довести чи спростувати вину підозрюваного; політики прагнуть, щоб за них проголосували), про комунікативний етикет (наприклад, у наукових працях варто уникати першої особи). Вони також володіють певним набором клішованих фраз (наприклад, як починати і закінчувати діловий лист). Все це формує понятійну складову концепту [Приходько, 2008]. У членів соціуму є також наочно-асоціативні уявлення про спілкування в тій чи іншій комунікативній ситуації (наприклад, педагогічна – класна кімната, вчитель біля дошки; медична – лікар із фонендоскопом, рецепт, аптека; релігійна – храм, священник, молитва). З різними видами дискурсу співвідносяться висловлення, які містять пряму або непряму оцінність, що дає підставу говорити про ціннісне ставлення до них. Наприклад, такі феномени, як БЕЗПЕКА, ГІДНІСТЬ, ЄДНІСТЬ, ЗГУРТОВАНІСТЬ, НАДІЙНІСТЬ, ЛІДЕРСТВО, РІВНОПРАВНІСТЬ, СВОБОДА, СОЦІАЛЬНИЙ ПОРЯДОК, СПРАВЕДЛИВІСТЬ, СТАБІЛЬНІСТЬ, УПЕВНЕНІСТЬ, ХРИСТИЯНСТВО, що рекламуються Євросоюзом як спільні цінності з метою створення ідеалізованого образу європейської спільноти, є набором концептів нового типу дискурсу – євроінтеграційного. У дискурсах, що конституюються за принципом комунікативного середовища, чітко простежується наявність певних ціннісно-концептуальних преференцій, які зумовлюють селекцію тільки їм властивих константних концептів. Зокрема, константами політичного дискурсу буде один набір концептів (ПОЛІТИКА, ВЛАДА, ПАРТІЯ, ПІАР, РЕФОРМА, ВИБОРИ, НАРОД, ЕЛЕКТОРАТ), рекламного – інший (РЕКЛАМА, ТОВАР, ЯКІСТЬ, ЦІНА, ЕКОНОМНІСТЬ, КРАСА, КОРИСТЬ), а кримінального – третій. Тут можна говорити про константи релігійного (РЕЛІГІЯ, КОНФЕСІЯ, БОГ, ХРАМ, БІБЛІЯ, МОЛИТВА, ІКОНА, ДУША, ЛЮБОВ, ГРІХ, СВЯЩЕННИК), святкового (СВЯТО, ПАСКА, НОВИЙ РІК, ПОДАРУНОК, РАДІСТЬ, ЗАСТІЛЛЯ, ВІДПОЧИНОК), спортивного (СПОРТ, ФУТБОЛ, ГОЛ, П’ЄДЕСТАЛ, БОКС, РИНГ, КУБОК, ВИГРАШ), казкового (КАЗКА, ЧАРІВНИК, ФЕЯ, ЧУДО, ПРИНЦ, ЧАКЛУН, ВІДЬМА, ТРОЛЬ) дискурсів і навіть про ідіодискурс окремої людини. Попри те, що більшість із названих констант можна визнати наднаціональними, вони привносять у дискурс і етноспецифічні рефлексії, пов’язані з соціокультурними особливостями життя тієї або іншої країни, особливостями національного менталітету, політичною ситуацією, конфесіональними розходженнями, традиціями і звичаями народу. Використання концептуальних перемінних у цих дискурсах пов’язане, як правило, з поточною ситуацією спілкування, залученням інших дискурсивних сфер, прагненням мовця до посилення образності тощо. Зображуючи світ у голові людини під певним кутом зору, дискурсивні конфігурації концептів актуалізуються в контексті реальної комунікативної ситуації. Логічно ув’язуючи певні концепти між собою, homo loquens вибудовує концептосистеми, актуальні в певному місці, у певний час і в певних обставинах. У більш широкому контексті дискурсивні конфігурації концептів конструюються, моделюються і модифікуються людиною беззупинно, але при цьому набір констант залишається суворо заданим відповідним комунікативним середовищем і залишається кількісно та якісно стабільним у тих межах, що окреслені дискурсивним узусом. Симетрична прив’язка певних концептів до певного мовленнєвого середовища є необхідною передумовою створення “когнітивної карти дискурсу” [Селиванова, 2002]. Полідискурсивні зв’язки концепту як етнокультурно заданого ціннісного орієнтиру етносу, тексту або окремої особистості відкривають у ньому здатність конституювати системи не тільки окремого, але й відразу декількох дискурсів. Наприклад, якщо концепти ЧУДО, ФЕЯ, ПРИНЦ утворюють конфігурацію казкового, то ЗЛОЧИН / англ. CRIME / нім. VERBRECHEN і ПОКАРАННЯ / англ. PUNISHMENT / нім. STRAFE конституюють із високою часткою ймовірності конфігурацію кримінального і юридичного дискурсів, а ВЕЛИКДЕНЬ, РІЗДВО, ТРІЙЦЯ, СВЯТКИ – органічно вплетені в релігійний, святковий і ритуальний практично в кожній із чотирьох зазначених лінгвокультур. Аналогічне можна сказати й про мультикультурні концепти ДУША / англ. SOUL / нім. SEELE і ДУХ / англ. SPIRIT / нім. GEISТ, що трапляються в усіх мислимих і немислимих середовищах спілкування. Деякі концепти мають у логосфері етносу особливий статус – загальнодискурсивний. Потенційно вони можуть входити на правах або констант, або перемінних у ментальний простір якщо не всіх, то більшості дискурсів. Такими властивостями наділені категоріальні концепти (ЛЮДИНА, РІЧ, СТАН, ПРИЧИНА, ПРОСТІР, ЧАС), універсальні концепти УСПІХ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ, СВОБОДА, МИР, емотивні концепти (ЩАСТЯ, ЛЮБОВ, РАДІСТЬ, ЧЕСТЬ). Спільною рисою таких концептів є їх універсальний, наднаціональний характер. Проте загальнодискурсивним статусом можуть бути наділені й окремі культурно-специфічні концепти. Наприклад, практично неможливо визначити, у які дискурси заказано вхід для таких дорогих німецькому серцю регулятивних концептів, як PŰNKTLICHKEIT, SPAREN, VEREIN. Але це специфіка німецької лінгвокультури, а ось співвідносні з ними ПУНКТУАЛЬНІСТЬ, ОЩАДЛИВІСТЬ, КЛУБ у нашій культурі навряд чи мають загальнодискурсивну значущість. Такі властивості в ній скоріше будуть мати концепти СОВІСТЬ, ЩИРІСТЬ, ПРАВДА, ГІДНІСТЬ. Для російської лінгвокультури загальнодискурсивними будуть ті концепти, що їх А. Вежбицька визначає як константи російського етнічного менталітету – ДУША, ТОСКА, СУДЬБА, АВОСЬ. При цьому останній рідко використовується в дискурсі у формі своєї прямої номінації, а проникає крізь стіни будь-якого дискурсу у вигляді певної ідеї. Актуальними ціннісними домінантами (константами) політичного дискурсу як одного з найпопулярніших об’єктів дослідницького інтересу виступають РІВНІСТЬ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ, ПАТРІОТИЗМ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, що вочевидь є загальнозначущими безвідносно до конкретної мови. Для німецької політичної комунікації досить позитивні змісти розгортаються навколо їх похідних VERẪNDERUNG / ПЕРЕТВОРЕННЯ, ENTWICKLUNG / РОЗВИТОК, ERNEUERUNG / ВІДНОВЛЕННЯ, ORDNUNG / ПОРЯДОК, TOLERANZ / ТОЛЕРАНТНІСТЬ, FLEXIBILITẪT / ГНУЧКІСТЬ, які навряд чи можуть зачіпати струни української душі. Певну цінність для німця становить і концепт POLITISCHE HERAUSFORDERUNGEN, для якого дуже важко відшукати еквівалент в українській мові. Якщо в німецькому політичному дискурсі широко обігруються в маніпулятивних цілях концепти ВСЕЗАГАЛЬНЕ БЛАГО (zum Whole der Sozialgemeinschaft, dem Gemeinwohl verpflichtete Partei, zum allgemeinen Besten), ДУМКА НАРОДУ (Volksentscheide, Entscheidungsbefugnisse der Bűrger), ВОЛЯ НАРОДУ (Volksbegehren), то для українського менталітету вони мало що означають. Незважаючи на те, що механізм формування концептосистем зводиться не стільки до етнокультурного, скільки до соціодискурсивного фактора, є підстави вважати, що дискурсивні конфігурації концептів одного й того самого комунікативного середовища можуть істотно розходитися в різних лінгвокультурах. Так, НАКАЗ є загальновизнаним регулятивним концептом в українському та російському (ПРИКАЗ) суспільствах, який має юридичну силу у всіх сферах інституційних відносин, а його німецькомовний корелят BEFEHL – тільки у військовій (після 1945 р.). Проте це зовсім не означає, що в Німеччині немає механізмів упорядкування правових стосунків між інституцією і громадянином (прийняття на роботу, звільнення, відрядження, відпустка тощо). Вони тут ґрунтуються на ідеї VERTRAG / КОНТРАКТ. Це означає, що концепт НАКАЗ є лакунарним для цивільної сфери німецькомовної картини світу. Для українців же КОНТРАКТ не має особливої інституційної цінності, оскільки він не набирає юридичної сили без НАКАЗУ. Лінгвокультурні розбіжності особливо помітні в таких дискурсах, як святковий, ритуальний, дозвіллєвий, побутовий. Більше того, конфігурації концептів у типологічно спорідненому дискурсі можуть істотно розходитися в різних мовах. Наприклад, у дозвіллєвій комунікації росіян неодмінно будуть фігурувати такі концепти, як КОСТЁР, ШАШЛЫК, ГИТАРА, ВОДКА, КАЙФ, ПРИКОЛ, ФАН, ТУСОВКА, тоді як у німецькомовній з високою часткою ймовірності – ZELTEN, FAHRRAD, PICKNICK, GRILL, BIER. Зрозуміло, що такого роду розходження зумовлені соціокультурними чинниками. Проте навряд чи є підстави вважати ці розбіжності глобальними. Випадки сходження і навіть зближення концептів у різних лінгвокультурах не такі вже й рідкі. Так, у сучасному молодіжному дискурсі мають місце уніфікаційні тенденції, які посилюються у віртуальному спілкуванні. Процеси глобалізації та універсалізації, супроводжувані технологізацією комунікативного простору, здатні істотно змінити мовні та концептуальні картини світу. Завдяки їм стає можливим “імпорт” концептів, що сприяє етнокультурній інтеграції в рамках певних дискурсивних просторів. Певний концепт, потрапляючи з одного комунікативного середовища в інше, може змінювати свою аксіологічну орієнтацію. Приклад тому – концепт АНАРХІЯ: попри свою затаврованість світовим товариством, він цілком позитивно сприймається в деяких субкультурних стратах. Аналогічне стосується й таких концептів, як НАРКОТИК, АЛКОГОЛЬ, ХАКЕР, КАЙФ, шкала використання яких у різних соціодискурсивних середовищах коливається від знака “мінус” до знака “плюс”. Своїм власним набором преферентно використовуваних концептів вирізняються й функціональні стилі – розмовний, офіційно-діловий, мас-медіальний, науковий, художній. Занурюючись у тканину функціонального стилю, абстракція “дискурс” актуалізується через конкретні тексти в усьому їх структурно-типологічному і жанрово-стильовому розмаїтті. Концепти як складові мовних картин світу актуалізуються і відповідно об’єктивуються в різних культурах і в різних дискурсах по-різному. Можна припустити, що одна з головних особливостей дискурсу полягає в тому, що, по-перше, його когнітивний каркас чітко утворює певна група концептів і, по-друге, сам він концентрується навколо певних концептів, створюючи той загальний соціальний контекст, у якому можуть бути описані об’єкти, діючі особи, обставини, час, вчинки тощо. Дискурсологічне вивчення концептів у патерні організації “концепт у дискурсах” спирається на ідею того, що концепт чи поле, до якого він входить, володіє певного роду когнітивно-семантичною вибірковістю щодо можливостей своєї актуалізації в тій чи іншій дискурсивній формації. Ця вибірковість нагадує синтаксичну валентність слова – його інгерентну здатність сполучуватися або не сполучуватися з іншими одиницями в процесі своєї комунікативної реалізації. Остання може бути обов’язковою (облігаторною) і вільною, необов’язковою (факультативною). Тож і концепт володіє такою властивістю з тією різницею, що ця сполучуваність не має жорстких приписів, а нагадує лише тенденцію. Наприклад, концепти БОГ, ВІРА, ІКОНА як облігаторні одиниці релігійного дискурсу можуть вибірково актуалізуватися як концепти політичного, медичного, спортивного та інших дискурсів, тоді як для дозвіллєвого вони будуть малоймовірними. З іншого боку, концепт може преферентно актуалізуватися в одному дискурсі та індиферентно поводити себе відносно до іншого. Проте переважна їх більшість не має прив’язки до якогось одного типу дискурсу, а може широко використовуватися у двох, трьох і більше його типах. Вочевидь, таке використання залежить ще й від категоріального статусу дискурсу – його зумовленістю модусом, середовищем чи стилем спілкування. Концепт має в собі певного роду потенціал, що уможливлює його апелювання до різних дискурсів – соціокультурно маркованих продуктів комунікації. 3.3 Фрейм як засіб структурації концепту Когнітивне моделювання текстів, дискурсів передбачає використання фреймової інтерпреації, що активується в свідомості адресата у процесі сприйняття й розуміння тексту. Фрейм (від англ. framework – каркас) – структура репрезентації знань, у якій відображено набуту досвідним шляхом інформацію про деяку стереотипну ситуацію та про текст, що її описує, а також інструкцію щодо її використання [Селіванова, 2006, с. 645]. Фрейм є найбільш стереотипним серед найрізноманітніших способів подання вербалізованої інформації. Для концептів фреймова структура – це модель інтерпретації концепту, оскільки фрейм схематизує, дозволяє чітко уявити і зрозуміти концепт. З одного боку, фрейм є “рамкою” для семантичного наповнення концепту, з іншого – виступає “фреймовою сіткою”, яка зображує вербалізацію одного концепту за допомогою інших. Зв’язок між концептами і фреймами полягає в тому, що останні є засобами, які організують певний концепт або низку концептів, структуруючи їх. На противагу простому набору асоціацій фрейми містять основну, типову і потенційно можливу інформацію, співвідносну з тим або іншим концептом. Термін фрейм був уперше запроваджений М. Мінським у ході досліджень штучного інтелекту. Мінський зазначає, що людина, намагаючись пізнати нову для себе ситуацію, вибирає із своєї пам’яті деяку структуру даних (образ), яку він називає фреймом [Минский, 1979]. Тобто фрейм, за М. Мінським, є структурою даних для уявлення стереотипної ситуації. Автор зображує фрейм у вигляді сітки, яка складається із вузлів та зв’язків між ними. Якщо верхні, суперординатні вузли сітки завжди чітко окреслені, оскільки утворені поняттями, які завжди справедливі для запропонованої ситуації, то на субординатних рівнях є велика кількість вершин-терміналів, які повинні бути заповнені характерними прикладами або даними на базі відомої ситуації. Отже, структура фрейму охоплює два рівні абстракції – поняттєвий, який дає узагальнену репрезентацію компонентів у свідомості, та перцептивний, пов’язаний із ситуацією, що безпосередньо сприймається. Поєднуючись між собою в різних комбінаціях залежно від комунікативного контексту, базові фрейми структурують дискурс у вигляді мережі взаємозв’язаних слотів. Слот – це механізм, який уможливлює подання всіх типів знань, це місце у структурі фрейму, що заповнюється певною інформацією. Фрейм, який передбачає стандартні послідовності подій, уважається структурою знань вищого рівня. Він здійснює актуалізацію слотів, пошук їх значення і перехід від одного слота до іншого. Опис теорії фреймів як корисного інструменту лексичної, граматичної, текстової семантики подано у працях Ч. Філлмора, який інтерпретував концепцію М. Мінського з метою опису семантичних ролей складників ситуації як відмінкової рамки й розуміння нової інформації на підставі шаблону цієї рамки. На його думку, фрейм – це система концептів, які співвідносяться так, що для розуміння будь-якого з них треба осягнути всю структуру, до якої входить цей концепт: якщо один концепт цієї структури вводиться в дискурс, то решта концептів автоматично стають доступними [Филлмор, 1988]. Слова, що стоять за цими концептами, семантично пов’язані одне з одним і здатні вказувати на одну й ту саму сцену, розглядаючи її під різними кутами зору. Рівнями когнітивної структури тексту, на думку М. Мінського, є поверхнево-синтаксичний фрейм (знання про синтаксичну структуру, порядок слів, прийменникові зв’язки), поверхнево-семантичний фрейм (значення слів, які репрезентують подію, і відношення між актантами, сірконстантами та предикатом), тематичний фрейм, пов'язаний із темою, портретами, оточенням; і фрейм оповіді (наративна схема, що показує загальні моделі сюжетів, фокус уваги оповідача і т. ін.). Фрейми, які подають найбільш стереотипні ситуації, активізуються швидше, ніж ті, в основі яких лежать менш типові ситуації. Тут слід ураховувати і той факт, що опис будь-якої ситуації здебільшого активізує одночасно декілька фреймів. Це дозволяє зробити висновок, що актуалізація фрейму – складний динамічний і творчий процес, в основі якого лежить жорстка потреба вибору, а сам фрейм є тією когнітивною структурою, яка здатна подати конвенціональність мовних одиниць та відобразити процеси категоризації і концептуалізації реальної дійсності людською свідомістю. Фрейми – це такий спосіб організації, який дозволяє виокремити релевантну для сприйняття інформацію, послаблюючи увагу до комунікативно незначущої інформації. Завдяки своїй конвенційній природі, фрейми здатні визначити і описати те, що є характерним або типовим у суспільстві з його етно- та соціокультурними особливостями. З кожним фреймом асоційована інформація різних типів. Одна її частина вказує на те, як слід використовувати цей фрейм, інша – що приблизно може потягти за собою його виконання, третя – що слід зробити, якщо ці сподівання не підтвердяться. Конкретно фрейм будь-якої типової ситуації включає жорстко структуровану послідовність дій, дійових осіб і втягнутих у ці дії об’єктів. За наявності різних варіантів фреймового моделювання, що зустрічаються в лінгвістичних працях, найбільш вдалим для характеристики дискурсу вважається виділення С. А. Жаботинською предметноцентричної, акціональної, посесивної, таксономічної та компаративної фреймових моделей [Жаботинская, 1999], які конкретизуються значеннями мовних одиниць. С. А. Жаботинська визначає предметноцентричний фрейм як систему пропозицій, де до логічного предмету дехто/дещо приєднуються декілька предикатів, які характеризують предмет за кількісним, якісним, локативним, темпоральним та оцінним параметрами. Ці параметри репрезентовані набором пропозицій, де між актантом і його властивостями встановлено внутрішньопросторовий зв’язок є/існує: дехто/дещо є таке (якість); дехто/дещо існує так (спосіб буття); дехто/дещо є\існує там (простір буття); дехто/дещо є/існує тоді (час буття); дехто/дещо є стільки (кількість). Інші фрейми подають зв’язки між кількома актантами. Кожен з них може бути розгорнутим у предметноцентричний фрейм. Фрейм, конституенти якого є предметними сутностями дехто/дещо, що є об’єднаними родовидовими відносинами, має назву таксономічний. Відносини категоризації виявлені в двох варіантах: 1) дехто/дещо рід є дехто/дещо вид; 2) дехто/дещо рід є дехто/дещо роль. В акціональному фреймі декілька взаємодіючих у певному просторі та часі предметів дехто/дещо наділяються семантичними ролями, які відбивають діяльнісний характер відносин між ними: актант-агенс діє за допомогою (інструмента чи помічника); діє на (пацієнс/об’єкт); діє в напрямку (реципієнта); діє заради (мети чи причини); діє задля (результату чи бенефіціанта). Посесивний фрейм відбиває зв’язок між предметами дехто/дещо, який реалізується через відношення володіння, поданого у вигляді предиката “мати”. Цей фрейм має три різновиди: а) власник – власність, б) контейнер – наповнення, в) ціле – частина (партонімічний фрейм). Базовий компаративний фрейм ілюструє відношення подібності між предметними сутностями, яка базується на зближенні концептів у мисленні людини. Компаративний фрейм виникає на підґрунті таксономічного: дехто/дещо є немовби дехто/дещо корелят. Варіантами фрейму вважають скрипт та сценарій, розглядаючи їх як структури репрезентації знань про послідовності взаємозв’язаних дій [Shank, 1997]. Скрипти та сценарії встановлюють причинно-наслідкові зв’язки між кількома послідовними фрагментами знань, що сформувалися під впливом безпосереднього сприйняття. Це свідчить про їх більш загальний статус порівняно з фреймами. Поряд із фреймами, скриптами та сценаріями для концептуальної репрезентації ситуації використовують схеми. Одні дослідники наполягають, що ідея схеми була вперше висунута І. Кантом і розвинута фізіологом Г. Хедом, психологами Ф. Бартлетом і Ж. Піаже, інші вчені вважають малоймовірним, що поняття схема має точну дату походження або конкретного автора. Ф. Бартлет застосував термін схема для вирішення більш конкретного дослідницького завдання, яке полягало у відображенні стандартної позиції тіла, що змінюється під час руху людини, а також використав вказаний термін для опису пам’яті як послідовності минулих реакцій та досвіду, необхідного для діяльності живого організму. Він наголошував на взаємодії різних відчуттів при формуванні схем: певного матеріалу одночасно торкаються, його бачать, можуть чути, сприймати на нюх і смак. Зазначені властивості схем і шляхи їхнього формування свідчать, що на відміну від фреймів, які відображають зміст безпосередніх образів сприйняття, схеми відбивають більш загальні принципи концептуалізації. Їхня універсальність проявляється в тому, що в процесі розумової діяльності людини вони виконують різноманітні функції, властиві п’єсам, теоріям, процедурам і засобам членування. Використання схем для дискурсивного аналізу дозволяє під одним кутом зору розглядати явища, пов’язані з різними рівнями організації мови та дискурсу. Зокрема, це надає можливість співвідносити формально-синтаксичну структуру речення, яку розглядають як модель, схему, конструкт або конструкцію, із композицією тексту, яку розуміють як структурну впорядкованість, організацію заданих елементів, одиниць мовлення за певними схемами. Отже, на відміну від фреймів схеми репрезентують більш загальні знання про світ, не даючи можливості виокремити орієнтири, на які мовна особистість спирається при концептуалізації дійсності. |
|
Кафедра економіки і управління КІ СумДУ Методичні вказівки до семінарських занять з дисципліни "Макроекономіка" для студентів економічних спеціальностей денної форми навчання... |
ОНОЛОГІЯ, КАРДІОЛОГІЯ, ГЕМАТОЛОГІЯ У трьох томах Том 3 Гематологія... М. А. Власенко – заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Харківської медичної академії післядипломної... |
|
ПРОГРАМ А Програма та методичні вказівки щодо проходження виробничої практики для студентів денного відділення спеціальності 050107 "Економіка... |
Книга дорогоцінних скарбів Слов’янські вірування. Писемні джерела до вивчення курсу «Релігієзнавство» для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання... |
|
1. Курація хворого з ускладненим гіпертонічним кризом Курація хворого... «Внутрішня медицина» Модуль 4 Невідкладні стани у клініці внутрішньої медицини /Укладачі: В. Г. Псарьова, Л. Н. Приступа, В. Ф. Орловський,... |
Конспект лекцій з курсу “ Системно-структурне моделювання технологічних... Конспект лекцій з курсу “Системно-структурне моделювання технологічних процесів” / Укладач П. В. Кушніров. – Суми: Вид-во СумДУ,... |
|
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з курсу «Прогнозування техніко-економічного рівня машин» Конспект лекцій з курсу «Прогнозування техніко-економічного рівня машин» / Укладачі: О. М. Суміна, О. В. Черняков. — Суми: Вид-во... |
Тема: Піднесення до квадрату суми і різниці двох виразів. Розв’язування вправ Квадрат суми і квадрат різниці”; використання формул квадрата суми і квадрата різниці при виконанні обчислень, спрощенні виразів,... |
|
Конспект лекцій Частина II Суми Стратегічний маркетинг : конспект лекцій / укладачі: В. В. Божкова, Ю. М. Мельник, Л. Ю. Сагер. – Суми : Сумський державний університет,... |
Назва таблиці Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого... |