|
|
Скачати 0.74 Mb.
|
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ 1 Як трактував дискурс американський лінгвіст-дискриптивіст З. Харріс? 2 Надайте визначення дискурсу за І. С. Шевченко. 3 Що є вихідною, фундаментальною формою існування дискурсу? 4 Назвіть напрямки дискурсивного аналізу, що визначаються за методикою проведення дослідження. 5 Як трактується пропозиція у відмінковій граматиці й семантичному синтаксисі? 6 Дайте визначення поняття “менталітет”. 7 Як співвідносяться між собою концептуальна та мовна картини світу? 8 Як розглядається проблема концептуальної та мовної картин світу в світлі модулярних та холістичних теорій сучасної когнітології? 9 Надайте ієрархію людських потреб за Абрахамом Маслоу. 10 Уважно прочитайте поданий нижче уривок із тексту. До якого типу дискурсу він належить? “Before the preparation, defrost the mussels in cold water or in the air. Boil them for 15-20 minutes and then separate the meat from the shell. Clean the meat thoroughly to remove the sand. Simmer the mussel for soups, but braise it for cold dishes or entrees. Simmering is done in salted water together with roots (carrots or parsley) and the onions. Braising is done in a covered casserole with a small amount of water together with roots (carrots or parsley), pepper and the onions. Braised mussels are used in the preparation of various dishes, and their stock – to prepare soups and sauces”. Список рекомендованої літератури 1. Апресян Ю. Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания / Ю. Д. Апресян // Вопр. языкознания. – 1995. – № 1. – С. 37–67. 2. Аристотель. Никомахова этика / Аристотель // Собр. соч. Т. 4. – М. : Мысль, 1986. – С. 295–375. 3. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию: Пер. с нем. / В. фон Гумбольдт. – 2-е изд. – М. : Прогресс, 2000. – 398с. 4. Дейк ван Т. А. Язык. Познание. Коммуникация / Т. А. Дейк ван. – М. : Прогресс, 1989. – 310 с. 5. Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен / Л. Р. Безугла, Є. В. Бондаренко, М. П. Донець та ін.; За ред. І. С. Шевченко. – Харків: Константа, 2005. – 356 с. 6. Карасик В. И. Языковой круг: Личность, концепты, дискурс / В. И. Карасик. – М., 2004. – 380 с. 7. Кравченко А. И. Культура и культурология: словарь / А. И. Кравченко. – М.: Академический проект, Екатеринбург : Деловая книга, 2003. – С. 563. 8. Макаров М. Л. Основы теории дискурса / М. Л. Макаров. – М.: ИТДГК “Гнозис”, 2003. – 280 с. 9. Олянич А. В. Презентационная теория дискурса : монография / А. В. Олянич. – М. : Гнозис, 2007. – 407 с. 10. Платон. Диалоги / Платон. – М.: Мысль, 1986. – 607 с. 11. Постовалова Е. И. Картина мира в жизнедеятельности человека / Е. И. Постовалова // Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира. – М.: Наука, 1988. – С. 8–9. 12. Приходько А. Н. Языковое картинирование мира в паттерне “концептосфера – концептополе – концептосистема” / А. Н. Приходько // Нова філологія : збірник наукових видань. – Запоріжжя: ЗНУ, 2005. – С. 94–104. 13. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О. О. Селіванова. – Полтава: Дозвілля-К, 2006. – 716 с. 14. Степанов Ю. С. Константы / Ю. С. Степанов. – М.: Языки русской культуры, 1997. – 824 с. 15. Таценко Н. В. Засоби реалізації мегаконцептів ПРОСТІР, ЧАС, ІНФОРМАЦІЯ в сучасній англійській мові (на матеріалі інновацій віртуальної реальності): дис. ... кандидата філол. наук : 10.02.04 / Н. В. Таценко. – Запоріжжя, 2009. – 220 с. 16. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие / Ю. Хабермас. – СПб., 2000. – 384 с. 17. Jackendoff R. Semantics and Cognition (Current studies in linguistic series; 8) / R. Jackendoff. – Cambridge, (Mass) : The MIT Press, 1995. – 283 p. 18. Maslow A. H. A Theory of Human Motivation / A. H. Maslow // Psychological Review 50, 1943. – P. 370–396. 19. Schiffrin D. Approaches to Discourse / D. Schiffrin. – Oxford, 1994. – 480 p. 3 КОНЦЕПТ У КОГНІТИВНО-ДИСКУРСИВНІЙ ПАРАДИГМІ ЛІНГВІСТИКИ 3.1 Параметричні ознаки концепту Звернення до кардинальної одиниці концептуальної картини світу – к о н ц е п т у – детерміноване усвідомленням того факту, що попри наявність численних праць відповідної тематики, його когнітивно-дискурсивна природа все ще не знайшла задовільного висвітлення в лінгвістичних студіях. Концепт є центральним і найбільш суперечливим поняттям когнітивної лінгвістики, вирізняючись неоднозначністю свого тлумачення. Термінологічна розбіжність концепту свідчить не стільки про відсутність єдності точок зору щодо його природи і функцій, скільки про багатство його ознак і властивостей. У зв’язку з тим, що сучасна наукова думка не виробила єдиної дефініції концепту, наведемо різні підходи до його тлумачення. О. С. Кубрякова розглядає концепти як одиниці ментальних і психічних ресурсів нашої свідомості та тієї інформаційної структури, яка відображає знання і досвід людини [Кубрякова, 1996, с. 90]. Інші дослідники визначають концепт як репрезент інформації – досвідно-енергетичного кванта, який надходить до свідомості людини у вигляді різного роду інформаційних енергем, із яких він формується [Савенкова, 2003, с. 259]. Існують щонайменше два підходи, у межах яких спостерігається гранично широке і гранично вузьке його розуміння. У вузькому розумінні концепт постає як феномен життєвої філософії, як буденний аналог світоглядних понять, що закріплені в лексиці природних умов і що забезпечують стабільність і спадкоємність духовної культури етносу, тобто як найважливіша культурно значуща категорія внутрішнього світу людини. У ще більш вузькому розумінні концепти витлумачуються як семантичні утворення, що стоять за словами, які не мають однослівних еквівалентів при перекладі іншими мовами. У широкому розумінні концепт інтерпретується як нашарування ціннісних конотацій на значення слова, тобто будь-який вербалізований зміст, якоюсь мірою відзначений етнічною специфікою [Приходько, 2008]. Щодо його структури, концепт визначають як складну ментальну репрезентацію, утворену кількома каузально пов’язаними елементарними репрезентаціями, які, в свою чергу, формуються внаслідок первинної взаємодії людини із середовищем, тобто концепт народжується як образ, але, просуваючись щаблями абстракції, поступово перетворюється з чуттєвого образу у власне розумовий. Такий принцип формування ментальної репрезентації знань про світ дозволяє розглядати концепт як “поглинаючу польову структуру” [Карасик, 2002, с. 150], до якої входять різні аспекти знання і досвіду, у тому числі світоглядний, раціональний, емотивний, культурологічний. Одні дослідники вважають концепти повністю вербалізованими, інші – частково вербалізованими. Наявність вербалізованих і невербалізованих концептів пояснюється автономністю процесів мислення й вербалізації. Ми погоджуємося з останньою точкою зору, вважаючи, що тільки частина концептів отримують мовну інтерпретацію, тобто знання про світ включають як вербалізовані, так і невербалізовані концепти. Тим самим сфера концептотворення не обмежується рамками мови. У мові зафіксовані лише найважливіші для людей поняття, мовні засоби необхідні не для існування, а для повідомлення концепту. Однак, для лінгвістичного дослідження актуальним є вивчення вербалізованих концептів, з чим пов’язано активізацію пошуків у напрямку вивчення ролі концептів у дискурсивній практиці людини. Вербалізований концепт трактується вченими як ідеальна сутність, що формується в свідомості людини у вигляді глобальної, певним чином організованої, різносубстратної розумової одиниці, багатовимірне ідеалізоване утворення, яке втілює культурно зумовлені уявлення етносу про світ та опредмечується системою мовних засобів [Попова, 1999]. С. А. Жаботинська називає його мінімальним “пакетом” інформації, репрезентованим в одиницях мови та мовлення [Жаботинская, 1997, с. 5]. Найбільш активно науковці підкреслюють в концепті такі його ознаки, як знання, культура і психологія, оцінка, що покладені в основу тієї чи іншої дефініційної моделі. С. Г. Воркачев наголошує на органічній єдності знаннєвого і (етно)культурного начал концепту через їх мовне втілення, вважаючи концепт культурно маркованим вербалізованим смислом, поданим у плані вираження цілим рядом своїх мовних реалізацій, що утворюють відповідну лексико-семантичну парадигму; одиницею колективного знання, що має мовне вираження і що відзначена етнокультурною специфікою [Воркачев, 2001]. Однією з головних функцій концептів є інтерпретація отримуваних даних, тобто вербалізовані концепти репрезентують у мові зміст окремого кванта інформації про світ, надають можливість оперувати цим змістом у мовленні і зберігають цю інформацію у пам’яті. Один і той самий концепт може бути вербалізованим різними мовними засобами: лексичними, фразеологічними одиницями, граматичними засобами, текстами. Дослідники вважають, що до семантичної структури мовного знака, який відбиває концепт, належать усі ознаки поняття (ядро концепту), а також його вихідна форма (етимологія), стиснена до основних ознак змісту: історія, сучасні асоціації, уявлення, оцінки, переживання тощо. Така ментальна структура включає також усю комунікативно значущу інформацію, когнітивну пам’ять слова та прагматичний компонент, у якому подані й фізичний світ або об’єктивна реальність, і сама людина, наділена спеціальним когнітивним механізмом для обробки інформації про світ. Концепти відображають дві тенденції в людському світобаченні: прагнення відобразити діалектичність світу, тобто відобразити світ таким, яким він є; і прагнення конструктивізувати світ з метою підпорядкування його волі й бажанню людини, тобто зобразити світ простішим, жорсткішим і детермінованим до такої міри, яка необхідна і достатня людині для вирішення практичних завдань. Моделювання світу свідомістю демонструє протиставлення логічного та лінгвістичного, тобто концепту і значення. Лінгвісти й когнітологи розглядають їхню повну тотожність, відношення перетину значення й концепту чи включення першого до другого або активацію значення в концептуальній структурі залежно від контексту й ситуації. Вчені визначають значення як штучні знакові конструкції, які є додатковими культурними засобами організації розуміння. Значення закріплюють нормативний зміст знаків та мовних виразів, зафіксований у парадигматиці. Отже, концепт є одиницею лінгвокогнітивною, а значення – суто лінгвальною. Концепт як узагальнене, абстрактне знання про дійсність є своєрідною “робочою формулою” в пізнанні дійсності за допомогою мови. Концепт не тотожний значенню, він опосередковує зв’язок знака з річчю, яку він позначає. Різницю між вербалізованим концептом і значенням можна проілюструвати за допомогою різних підходів до аналізу змістовної сторони мовного знака. Незважаючи на те, що семантичний аналіз окремого слова виявляє точки зіткнення з його концептуальним аналізом, їх кінцеві цілі різні. Якщо перший націлений на експлікацію семантичної структури слова, виявлення денотативного, сигніфікативного та конототивного значень, що її реалізують, то концептуальний аналіз постає як пошук тих загальних концептів, які підведені під один знак і визначають буття знака як відомої когнітивної структури. На думку науковців, семантичний і концептуальний аналізи різняться знаковою репрезентабельністю першого й ментальною абстрагованістю та специфікованістю останнього. Концептуальному аналізу притаманний більш високий ступінь абстракції та композиційності в порівнянні з семантичним аналізом. Якщо для семантичного аналізу достатньо виявлення переліку елементів, які входять до складу значення, то при концептуальному аналізі ці елементи повинні бути співвіднесені між собою та об’єднані у складі певної (схемної) структури. Концепт – одночасно індивідуальне і загальне уявлення про дійсність. Таке розуміння зближує його з художнім образом, який охоплює у собі узагальнюючі і конкретно-чуттєві моменти. Різниця між образом і концептом полягає, по-перше, у тому, що образ – це прямий відбиток дійсності, який ми одержуємо в результаті чуттєвого сприйняття, а концепт – це узагальнений, абстрагований відбиток, опосередкований розумовою діяльністю. По-друге, різниця між цими формами відображення дійсності полягає в тому, що образ – це неподільне відображення цілісного, а концепт – це розчленоване відображення спеціального як частини загального, відображення характеристик сутності предмета. Смислові коливання між понятійним, чутливим, образним полюсами робить концепт гнучкою, універсальною структурою, здатною реалізуватися у дискурсах різного типу. Кожен концепт є або елементарним, або побудований з елементарних концептів за абсолютно продуктивними принципами семантичного об’єднання. А. М. Приходько зазначає, що концепт становить собою такий складноструктурований феномен, у якому поняттєве начало, проходячи через сито етнопсихологічної оцінки, органічно сполучується з лінгвокультурним. У цьому визначенні суттєвими є “три кити”, на яких тримається вся споруда лінгвоконцептології і які доцільно розглянути окремо у вигляді таких складових, як основа концепту (субстрат), надбудова-1 (адстрат) і надбудова-2 (епістрат) [Приходько, 2008]. Понятійний субстрат концепту відбиває його денотативну співвіднесеність із концептуальним референтом – мінімальною самодостатньою ділянкою ментального простору, своєрідним когнітивним згустком. У цьому сенсі поняття і концепт корелюють між собою таким чином: в основі будь-якого концепту лежить поняття – феномен логічного, а тому й наднаціонального порядку. Але не кожне поняття має свій концептуальний корелят. Так, Birke “береза” у свідомості німця та бук у свідомості росіянина – просто поняття, а от берёза для росіянина та Buche “бук” для німця – це концептуалізовані поняття. Концепт суть етноспецифічно забарвлене поняття, хоча його семантико-понятійна база не позбавлена загальнокультурної рефлексії через те, що мислення є інтернаціональним явищем, а мова – національним у духовному житті людини і соціуму. Понятійний субстрат концепту є фактуальною інформацією – пропозиціональним знанням, яке спирається на мовну фіксацію (опис, визначення, дефініція) і може бути згрупованим щонайменше у три типи: - емпіричне, або буденне (індуктивне, перцептивне, фактуальне) знання (Суми – моє рідне місто; Лисиця – хижа тварина; Тополя – розлоге дерево з білявим листям); - енциклопедичне (асерторичне, дедуктивне, вивідне) знання, ерудиція (Земля обертається навколо Сонця; Мезонін – це прибудова в середній частині дому; Коала – це сумчастий ведмідь); - стерео- і прототипні знання (Американці люблять тільки свої долари; У Нілі водяться крокодили). Отже, понятійний субстрат концепту, по-перше, відображає його інформаційну сутність у вигляді певного набору дефініційних ознак, а по-друге, є тим асоціатом, що пов’язує його з ядровою та ближньопериферійною зонами лексичного значення слова, тоді як дальньопериферійний та інтерпретативний асоціати – з його образно-перцептивним адстратом. Перцептивно-образний адстрат – це ті знання, образи та асоціації, що викликаються у свідомості у зв’язку з тим чи іншим денотатом. Він формується на підставі узагальненого образу / гештальту, у якому закладені почуттєвий індивідуальний досвід і колективне знання. Власне кажучи, цей адстрат базується на категорії образності, тобто на здатності мовних одиниць (вербалізованих концептів) створювати наочно-чуттєві уявлення щодо речей і явищ позамовної дійсності. Концепт входить у ментальний світ людини через відчуття або через інтуїцію. Часто людина знає концепт, хоча ніколи не бачила його референта (БОГ, ДУША, ЩАСТЯ). Інколи ж, щоб зрозуміти концепт, його необхідно пережити (СТРАХ, РАДІСТЬ, КОХАННЯ). Отже, для збагнення концепту людині необхідно оперувати почуттями, уявленнями, інтуїцією, щоб згодом виробити образ і залишити його в пам’яті. Ціннісний (валоративний) епістрат – найголовніша іпостась концепту, яка зумовлюється ставленням до нього, що за визначенням має бути позитивним, бо спирається на ті духовні імпульси, які оживають у свідомості людини завдяки її приналежності до того або іншого етно- і лінгвокультурного колективу. Нерідко цю іпостась концептів називають “те, що переживається”: вони не тільки мисляться, але й пропускаються через емоції, стаючи предметом симпатій і антипатій. Уподібнюючись сентименту, концепт набуває здатності інтенсифікувати духовне життя людини, викликати позитивні емоції, змінювати настрій та, опиняючись у фокусі думки, навіть змінювати ритм і пульс. Понятійний субстрат слід визнати константою, а образ і цінність – змінними концепту. Поняття є раціонально-логічним конструктом і тим самим загальнокогнітивним надбанням, а концепт – лінгвокультурним, що відбиває етноспецифічне осягнення певного фрагмента довкілля. Концепт являє собою такий складноструктурований феномен, поняттєве начало якого, проходячи через сито перцептивно-образних асоціацій, органічно сполучується з ціннісною рефлексією. Тим самим концепт є не просто “схоплене знаком поняття”, а суть поняття етно-соціо-психо-лінгво-культурного порядку з чітко вираженою валоративною компонентою. Відомо, що існують дві найбільш чітко виражені теорії щодо виникнення і природи концептів: теорія природжених концептів і теорія поступового набуття людиною концептів і подальшого їх розвитку. Дихотомія “природжені - набуті”, що так широко обговорюється в науковому світі, має цілком відносний характер. Набуття потрібного досвіду, знання про зовнішній світ обумовлені рядом природжених властивостей людського організму; а інформація, яку ми сьогодні можемо розглядати як природжену, наприклад, орієнтація певним чином у просторі та часі, є значною мірою результатом набутого довготривалого досвіду людства. 3.2 Дискурсивні конфігурації концертів, зумовлені середовищем та стилем спілкування |
|
Кафедра економіки і управління КІ СумДУ Методичні вказівки до семінарських занять з дисципліни "Макроекономіка" для студентів економічних спеціальностей денної форми навчання... |
ОНОЛОГІЯ, КАРДІОЛОГІЯ, ГЕМАТОЛОГІЯ У трьох томах Том 3 Гематологія... М. А. Власенко – заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Харківської медичної академії післядипломної... |
|
ПРОГРАМ А Програма та методичні вказівки щодо проходження виробничої практики для студентів денного відділення спеціальності 050107 "Економіка... |
Книга дорогоцінних скарбів Слов’янські вірування. Писемні джерела до вивчення курсу «Релігієзнавство» для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання... |
|
1. Курація хворого з ускладненим гіпертонічним кризом Курація хворого... «Внутрішня медицина» Модуль 4 Невідкладні стани у клініці внутрішньої медицини /Укладачі: В. Г. Псарьова, Л. Н. Приступа, В. Ф. Орловський,... |
Конспект лекцій з курсу “ Системно-структурне моделювання технологічних... Конспект лекцій з курсу “Системно-структурне моделювання технологічних процесів” / Укладач П. В. Кушніров. – Суми: Вид-во СумДУ,... |
|
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з курсу «Прогнозування техніко-економічного рівня машин» Конспект лекцій з курсу «Прогнозування техніко-економічного рівня машин» / Укладачі: О. М. Суміна, О. В. Черняков. — Суми: Вид-во... |
Тема: Піднесення до квадрату суми і різниці двох виразів. Розв’язування вправ Квадрат суми і квадрат різниці”; використання формул квадрата суми і квадрата різниці при виконанні обчислень, спрощенні виразів,... |
|
Конспект лекцій Частина II Суми Стратегічний маркетинг : конспект лекцій / укладачі: В. В. Божкова, Ю. М. Мельник, Л. Ю. Сагер. – Суми : Сумський державний університет,... |
Назва таблиці Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого... |