ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ОСВІТНІЙ ПРОСТІР 23-24 квітня 2008 року Київ 2008


НазваТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ОСВІТНІЙ ПРОСТІР 23-24 квітня 2008 року Київ 2008
Сторінка8/10
Дата14.05.2013
Розмір1.37 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

ФРОНТАЛЬНІ КОМПОЗИЦІЇ У ЗМІСТІ ЗАНЯТЬ З ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА



Курс „Декоративно-прикладне мистецтво” належить до дисциплін професійної науково-предметної підготовки відповідно до навчальних планів підготовки бакалаврів спеціальності 6.010100 - Образотворче мистецтво. Тому досить актуальним видається винайдення такої логічної послідовності викладання курсу, яка не тільки надасть ґрунтовних базових знань, але й стимулюватиме творчу діяльність студентів шляхом освоєння основних типів композиційної організації декоративних творів за принципом “поступового ускладнення”. Створення активної пізнавальної дії повинне бути орієнтовано не стільки на репродуктивне відтворення знань, а й на їх активне творче здобуття.

Таким чином, формування технічних і технологічних навичок стає “фоновим” завданням, а на перший план у навчанні виступає розвиток творчого потенціалу особистості. Даний підхід не є протиріччям у підготовці студентів факультетів мистецької освіти до майбутньої професійної діяльності, а навпаки сприяє поступовому розкриттю творчих можливостей особистості майбутнього педагога-художника та дозволяє активізувати навчальний процес.

Відповідно до жанрів і технічного розмаїття декоративно-ужиткового мистецтва (ткацтво, розпис тканин, вишивка, кераміка, різьблення, розпис по деревині, художня ковка, ювеліре мистецтво, плетіння з лози; чеканка, декоративний живопис, вітраж, мозаїка, сграфіто, декоративна іграшка; дизайн та декор одягу, інтер’єрів, ландшафту; театрально-декораційне мистецтво; декорування ужиткових виробів тощо), існують декілька основних типів композиційної організації об”єктів декоративної творчості:

  • фронтальні композиції;

  • об’ємно-просторові;

  • глибинно-просторові.

Вивчення декоративно-ужиткового мистецтва базується передусім на системі отриманих студентами знань з малюнку, живопису та композиції.

Базові знання з цих дисциплін сприяють успішному здійсненню творчого задуму в ескізах (лінійних та в кольорі) майбутнього декоративного виробу.

Важливо враховувати, що ескізна мова ДПМ більш графічна, аніж живописна, тому застосування відомих засобів композиційної виразності, таких як лінія, пляма, штрих в усіх їх можливих комбінаціях, таки відрізняється від мови малювання з натури і характеризується певною умовністю та узагальненістю зображуваного (прийом стилізації), відмовою від передачі світлоповітряного простору та надання переваги локальним колірним плямам.

Реалізація занять різного типу (проблемних, аналітичних та професійно-орієнтовних), сприяє спрямуванню студентів на пошук нестандартних художньо-образних рішень; відходу від стандартних академічних композиційних схем при розробці ескізів; розвиткові аналітичних умінь; систематизацію набутих знань та закріплення знань термінології; набуттю первинних професійних практичних навичок (технічних, технологічних особливостей) певного жанру ДПМ; ознайомленню із особливостями ведення творчого процесу та апробацією методи викладання даної дисципліни.

У контексті ДПМ здобуті знання набувають нових якостей за рахунок зміни творчого мислення під впливом декоративної композиції та способів стилізації зображення.

На заняттях ДПМ зі створення декоративних фронтальних композицій з використанням різних за своїми якостями фактурами та текстурами матеріалів, студенти молодших курсів актуалізують вже отриманні раніше знання, які набувають подальшого розвитку і вдосконалення відповідно до семестрового напряму ДПМ (в даному випадку – аплікація з паперу, текстилю і природного матеріалу).

Вивчаючи методу художньої роботи з папером і навчаючись створювати різноманітні фронтальні (площинні) композиції (прорізна, накладна аплікація, мозаїка), студенти відновлюють свої знання з основних понять композиції, таких як зоровий композиційний центр, основні і підлеглі елементи композиції, контраст, нюанс, симетрія і асиметрія, статика і динаміка. В процесі практичних робіт студенти вдосконалюють володіння виразними образотворчими засобами: лінією, плямою, площиною; вчаться добирати і гармонізувати колір. Створюючи ескізи, студенти використовуються різні типи композиції: горизонтальну, вертикальну, діагональну, трикутну, пірамідальну чи кругову. Беручи до уваги, що однією із головних особливостей фронтальних композицій є їх площинний характер, стає очевидним дидактичне значення застосування їх у практиці опанування основ декоративно-ужиткового мистецтва. Річ у тому, що фронтальні композиції є двомірними і це дозволяє ясно бачити усю композицію цілком, разом з тим, передаючи зображення засобами декоративного мистецтва суто умовно (стилізовано). Наголошуючи на тому, що практичну роботу на заняттях ДПМ треба організовувати за принципом поступового освоєння типів композиційної організації твору – від більш простого до ускладненого так, щоб студенти мали можливість якісно засвоїти навчальний матеріал та виробити позитивну мотивацію щодо подальшої пізнавальної діяльності, розпочинати курс ДПМ з освоєння фронтальних типів композиції є досить важливим.

Наприклад, фронтальні композиції - аплікації з паперу, мають певні за ступенем ускладнення завдання:

  1. Прорізна силуетна аплікація – ахроматична декоративна композиція. В ході виконання цього завдання треба зробити замальовку з натури (або за уявленням), стилізувати її, довести зображення до лінійно-плямового, силуетно-площинного вирішення, закомпонувати і виконати аплікацію в матеріалі.

  2. Накладна аплікація – одно- двофігурна композиція зооморфного або антропоморфного орнаментального характеру в кольорі. Метода виконання ускладнюється: студент повинен не лише зробити ескіз з уявлення, але передовсім стилізувати зображення шляхом збільшення-зменшення окремих частин форми, підсилити колір, знайти орнаментальні мотиви з передачею емоційного впливу засобами колірних гармоній. Насамкінець – виконати аплікацію в матеріалі, закріпивши навички його художньої обробки.

  3. Мозаїка – декоративна композиція в кольорі. Мета – здобути навички створення площинної композиції за допомогою кольорової крапки – мозаїчного модуля (а не лінії), що утворюють в своїй масі колірну пляму, яка створює зображення. В результаті виконання плямового ескізу в кольорі вирішуються питання колориту, декоративності, цілісності і образності художнього твору.

Згодом студенти переходять до більш складного матеріалу – текстилю. Цей матеріал дає можливість зробити композиційну структуру виробу ДПМ більш пластичною, підкреслити її нюансними та контрастними фактурними і текстурними відношеннями, має більш виразні можливості щодо оперування слабко рельєфною лінією (шнур, нитки, шпагат). Фронтальна композиція в такому матеріалі більш динамічна, передовсім за рахунок:

  • руху великих та малих рельєфних складок;

  • контрастних відношень площинних та задрапірованих елементів форми;

  • гри світла та тіні на рельєфі;

  • контрасту фактур, тону та кольору матеріалів, що використовуються.

Таким чином, вивчаючи фронтальний тип композиційної організації твору засобами аплікаційних робіт з паперу та текстилю, студенти не лише закріплюють попередньо набуті знання з композиції, але застосовують їх у змісті занять ДПМ шляхом створення фронтальних композицій, що стимулює і розвиває мистецьку уяву, творче мислення та .виробляє позитивну мотивацію щодо подальшого опанування більш складних, з точки зору технології виконання, образності та композиційної організації творів.


УДК 372,8: 687.016.5. Лариса Корницька

Використання етнодизайну у підготовці

майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю
Майбутнє української нації залежить від змісту цінностей молоді України, від рівня її фахової освіти, здатності творчо мислити, національної свідомості й здатності до саморозвитку і самовдосконалення. У зв’язку з цим актуальності набуває проблема професійної підготовки інженера-педагога швейного профілю на основі етнодизайну.

Роль вищої педагогічної школи у формуванні особистості майбутнього викладача, полягає у створенні таких психолого-педагогічних умов, які б не лише давали знання з певної галузі професійно-орієнтованих дисциплін, а й орієнтували на відтворення цілісної сутності людини-викладача-патріота у професії і у суспільстві.

Освіта на основі національних цінностей розглядається у наукових працях М.А. Бердяєва, В.П. Москальця, В.В. Пилипчука, В.В. Соловйова, Г.Г. Філіпчука та інших науковців. Предметом уваги в роботах І.А.Зязюна, О.С. Данченка, Т.О. Тхоржевського, М.П. Тименка, П.В. Лосюка, Р.О. Захарченка та інших авторів є вплив народного мистецтва на розвиток свідомості особистості. Народне мистецтво, а зокрема декоративно-прикладне, до якого належить й мистецтво народного традиційного вбрання, виступає, в першу чергу, як система цінностей, якими оволодівають в процесі творчої діяльності студенти кафедри теорії і методики трудового і професійного навчання Хмельницького національного університету. Основною метою навчально-виховного процесу є формування у молоді художньо-естетичної національної культури через оволодіння ними фахових дисциплін.

Надаючи професійну освіту майбутнім інженерам-педагогам швейного профілю, ми наповнюємо змістовну структуру навчальних професійно орієнтованих дисциплін, посилюючи їх культурологічну спрямованість. До таких дисциплін, ми відносимо „Художнє проектування одягу”, „Художню обробку матеріалів”, а також практики: навчально-виробничу і етнографічну, основною метою яких є формування у молоді художньо-естетичної й національної культури.

Професія інженера-педагога швейного профілю тісно пов’язана з модою, а відтак, з її психологією. Костюм є джерелом інформації; у всі часи був могутньою знаковою системою, засобом впливу, адже через костюм презентується як окрема людина, так і нація чи етнос в цілому.

Досліджуючи психологію моди, М.І. Кілошенко розглядає моду як своєрідний епіцентр, довкола якого розташовуються минулий, теперішній і майбутній досвід людини [1, 99]. На її думку: функціювання моди неможливо уявити без певного сенсорного зв’язку між минулим, сучасним і майбутнім, роллю особистості в утриманні цієї лінії [1, 100].

Костюм пов’язаний з мистецтвом: по-перше з дизайнерським - на рівні сучасних технологій; по-друге декоративно-прикладним мистецтвом - застосуванням ручних способів художнього оформлення одягу; по-третє - з образотворчим, тому що завдяки творам образотворчого мистецтва, зокрема портретному живопису різних історичних епох, можна прослідкувати історію змін форм костюма; з літературним мистецтвом, де характеристика будь-якого літературного персонажа не від’ємна від опису його костюма. Вивчаючи історію костюма, студенти долучаються до історії і загальної культури народу.

Відродження національної самосвідомості засобами народного мистецтва та його поширення в суспільстві можливе лише за умови наявності відповідних знань. Етнічна самосвідомість особистості визначається як усвідомлення людиною своєї належності до певної етнічної спільності, яка згодом трансформується в самосвідомість національну.

Дизайн, це промислове мистецтво, тобто створення виробів промисловим способом, які відповідають вимогам утилітарності й краси. Краса дизайну в утилітарності і зручності речей, що оточують людину. Якраз народний костюм відповідав цим вимогам, був красивим і одночасно зручним у користуванні. Чого не скажеш про світський костюм, який був красивим заради краси. Недарма, коли постала проблема створення нового одягу на потребу вимогам ХХ століття, звернулись до форм народного костюма. Дизайн, сучасне технічне мистецтво, яке має змогу повністю розкрити складну взаємодію мистецтва і техніки, формувати естетичне ставлення до дійсності [2, 90].

Етнічний дизайн - це створення промислових виробів з елементами етнічної культури будь-якого народу. Так як ми живемо в Україні, природно, що ми повинні виховувати молоде покоління на національній культурі своєї держави.

Враховуючи той факт, що Україна є державою поліетнічною і кожна народність, безумовно, є носієм своєї культури, ми не виключаємо можливості вивчення і дослідження студентами художньої культури інших етносів, які проживають поруч з українцями. Не тільки розширить і збагатить кругозір студентської молоді, надасть їм почуття поваги до кожної народності, а від так, і до кожної людини.

Народний костюм виступає у ролі провідника національного виховання, одночасно формує поважне ставлення до культури свого народу, до історичної пам’яті, духовно збагачує кожного, хто долучається до народних джерел. Все це розкриває шляхи до вирішення питань національного виховання у фаховій підготовці інженерів-педагогів швейного профілю. Специфіка їх майбутньої педагогічної діяльності, тісно пов’язана з творчістю, дизайном одягу, процесом моделювання швейних виробів де чітко простежуються рівень професійної, естетичної, етнічної культури фахівця, його смаки й ідеали. Тому посилення етнокультурного компонента в їх професійному становленні, дасть змогу долучитися їм до культурно-національної спадщини, буде сприяти формуванню у них національної самосвідомості й професійної ерудованості.

Навчальні дисципліни, які найбільше наближенні до творчого переосмислення й перетворення народного костюма, у процесі професійного навчання інженерів-педагогів швейного профілю – “Художнє проектування одягу” й “Художня обробка матеріалів”. Навчальна дисципліна ”Художнє проектування одягу” розроблена з урахуванням етнічної компоненти у її змісті і складається з двох частин: перша – історія етнокостюма, друга – сучасна стилізація етнокостюма. Даний курс передбачає набуття студентами теоретичних знань і практичних умінь з етнодизайну, для застосування їх у подальшій професійній діяльності.

Навчальна дисципліна “Художня обробка матеріалів” залучає студентів до практичного вивчення різних способів художньої обробки текстильних матеріалів і технік декорування одягу на традиціях народного декоративно-прикладного мистецтва. Як зазначає В.О. Радкевич, у сучасному одязі використовують чимало елементів народного одягу, правда їх використання залежить від стилю й призначення костюма [3, 261]. Студенти знайомляться з різними техніками вишивки, розпису на тканині, клаптиковою технікою, тканням, в’язанням, бісероплетінням.

Ці знання студенти використовують під час виконання курсових проектів, творчих і дипломних робіт. Інтерес до проектування і виготовлення одягу з етнічними елементами з кожним роком зростає. Це можна пояснити зацікавленістю молоді глибинними витоками культури свого народу, розумінням значущості її у світовій культурі, а також й тенденціями сучасної моди, яка все частіше використовує етностиль у модних трендах, а також зорієнтована на пошуки нового у різноманітності й своєрідності етнокультурних джерел[4].
Література

1. Килошенко М.И. Психология моды: теоретический и прикладной аспекты. – СПб.: СПГУТ, 2001. – 192 c.

2. Пономарьова Г.Ф., Агієнко Т.А Дизайн та освіта: проблеми і перспективи творчого діалогу. / Проблеми інженерно-педагогічної освіти: Збірник наук. праць – Харків, УІПА, 2006. – 300 с.

3. Радкевич В.О. Використання народних мотивів у моделюванні одягу. Моделювання одягу: Підручник. – К.: “Вікторія”. – 2000. – 352с.

  1. Офіційний сайт журналу “Висока мода”/ – www. myukraine. Info / uk / culture / art / moda

УДК 377.138.83: [738+745.51] Наталя Гончар

Організація виробничої практики кваліфікованих робітників з професіЙ Художник розпису по дереву, виконавець художньо-оформлювальних робіт, “Виробник художніх виробів із кераміки
Виробнича практика (ВП) – вид учбових занять, в процесі яких учень (студент) самостійно виконує в умовах діючого виробництва реальні виробничі задачі, визначені учбовою програмою. ВП може поєднуватися в часі з іншими видами учбових занять або для її проведення в учбовому плані виділяється окремий період. ВП є інтегруючим видом підготовки фахівця, при її проходженні учні (студенти) вивчають у дії засоби виробництва і технологічні процеси, організацію праці, економіку підприємства і т.д. Завершується ВП звітом перед комісією і отриманням диференційованого заліку. Учні (студенти) під час ВП прирівняні в правах, обов’язках і пільгах до штатного персоналу підприємства – бази практики.

На основі теоретичного аналізу зроблено висновок, що професійна освіта розглядається як важлива складова неперервної освіти, що визначається як сукупність знань, навичок і умінь, оволодіння якими дає можливість працювати на посадах фахівців середньої чи вищої кваліфікації, а психологічні проблеми професійної освіти значною мірою пов’язані з професійним становленням і розвитком особистості в процесі практичного навчання, впровадженням нових технологій у навчальних закладах різного профілю. Доведено, що практичне навчання є основною формою закріплення теоретичних знань і самовдосконалення учнівської молоді, спрямованого на формування свідомого прагнення до здобуття якісної професійної освіти і підвищення кваліфікаційного рівня.

Аналіз нормативної бази, вивчення стану практичної підготовки в сучасних умовах в Україні та в зарубіжних країнах у цій сфері свідчать про наявність певних позитивних тенденцій в організації виробничої практики як основної складової практичної підготовки. Основними завданнями виробничої практики є: адаптація учнів у конкретних виробничих умовах, закріплення теоретичних знань і наступне вдосконалення професійних умінь і навичок, оволодіння сучасною технологією та прогресивними методами виконання робіт у виробничих умовах, оволодіння досвідом передовиків і новаторів виробництва, освоєння встановлених норм виробітку, розвиток інтересу до своєї професії і прагнення до подальшого вдосконалення своєї кваліфікації.

Положенням про виробничу практику передбачено організувати її так, щоб вона проводилась на дільницях і робочих місцях, оснащених сучасною технікою, з прогресивною технологією і високим рівнем організації та безпеки праці під керівництвом передовиків і новаторів виробництва, ветеранів праці і досвідчених наставників.

Професійно-технічні заклади освіти здійснюють навчально-методичне керівництво виробничою практикою учнів. Вони відповідають за вивчення і дотримання учнями правил внутрішнього розпорядку, охорони праці, пожежної безпеки, санітарно-гігієнічних вимог, що діють на даному підприємстві, встановлених вимог експлуатації обладнання, пристроїв та інструментів, обережного користування засобами індивідуального захисту, що видаються, економного витрачання учнями матеріалів, енергоресурсів.

Розробка докладної програми здійснюється безпосередньо в училищі за участю працівників підприємства-замовника. Вона розглядається методичною комісією, погоджується з головним інженером підприємства-замовника і затверджується директором училища. До створення програми залучаються найдосвідченіші викладачі профтехциклу (спецтехнології), майстри виробничого навчання, а також працівники підприємства-замовника. Розробку програми організовує старший майстер під керівництвом заступника директора з навчально-виробничої роботи.

Програма складається з таких розділів: загальні положення, мета і завдання практики, характеристика об'єкта, тематичний план вивчення передових методів та організації праці, навчально-виховні та виробничі заходи, рекомендації майстру виробничого навчання. Конкретна розробка докладної програми визначається особливостями змісту професії і об'єктом практики (видами робіт).

Для розробки зазначених розділів програми необхідно зібрати і узагальнити вихідні дані. Інженерно-технічна служба підприємства-замовника може надати майстрові таку інформацію: план виробничої діяльності підприємства, найменування об'єктів і місця їх розташування, робітничі бригади, прогресивні напрями технології, які робочі місця і виробничі бригади можна використати (рекомендувати) для практики учнів.

Також розкрито роль соціального партнерства в організації навчально-виробничої практики та виявлено вплив особливостей її організації на навчально-виховний процес у цілому. Обґрунтовано висновок щодо виняткової важливості врахування регіональних особливостей в організації практичного навчання в умовах реального виробництва, підготовки  інструктивно-методичної документації, що враховує особливості теоретичного і практичного навчання конкретній професії. Співробітництво ВПУ і підприємства – соціального партнера створює можливості для найбільш повного врахування спроможностей виробничої практики і специфіку професії в процесі формування в учнів орієнтації на професію.


УДК 377.112.4:681.1/.3 Світлана Петрович

Зміст художньої творчої діяльності майбутніх фахівців швейного профілю
Сучасні підприємства швейнорї галузі потребують висококваліфікованих фахівців, які не тільки володіють сучасними технологіями обробки виробів, а й уміють творити, творчо мислити. У зв’язку з цим сучасний зміст професійної освіти має відповідати перспективним напрямам розвитку швейного виробництва і водночас забезпечувати всебічний розвиток художньої творчості учнів.

Відомо, що основними формами творчості є науково-технічна, соціальна, художня. Художня творчість – універсальний засіб особистісного і професійного розвитку фахівців швейного профілю. Розвиток художньої творчості учнів зокрема відбувається через навчання і завдяки йому.

Програма розвитку художньої творчрсті учнів швейного профілю має бути комплексною, пов’язаною ізсистематичним розв’язанням учнями творчих завдань, розробкою конструкторсько-технологічної документації, виготовленням художніх виробів. Важливо впроваджувати елементи художньої творчості з перших занять виробничого навчання. Для надання допомоги педагогам ПТНЗ швейного профілю нами розроблено навчально-методичний посібник “Впровадження елементів художньої творчості у зміст професійно-практичної підготовки фахівців швейного профілю” в якому представлена схема цілеспрямованого керівництва художньо-творчою діяльністю учнів на заняттях виробничого навчання. Проведення занять виробничого навчання з творчим підходом дає можливість індивідуалізувати навчальний процес та забепечити підбір об’єктів праці з урахуванням рівня підготовленості, здібностей, смаків і уподобань учнів.

Для того, щоб розвинути в учнів уяву в процесі виконання практичних завдань, важливо надати їм максимум самостійності в процесі моделювання, конструювання, розкрою і виготовлення швейних виробів. Така робота повинна постійно удосконалюватись. За необхідності майстром в/н надаються учням додаткові інструкції, консультації, відзначається ступінь самостійності виконання завдання.

Після закінчення практичних занять майстер в/н обговорює з учнями кожну модель, її конструкцію з точки зору оригінальності рішення, композиції оформлення. Найкращі вироби учні представляють на всеучилищному конкурсі юних дизайнерів “Вишукано, елегантно, сміливо”, який проводиться щорічно.

Під час вивчення предметів професійно-теоретичної підготовки доцільно залучати учнів до самостійної роботи й формувати у них навички застосування теоретичних знань в процесі художньо-творчої діяльності . З перших уроків вивчення технології виготовлення одягу необхідно використовувати елементи художньої творчості для спонукання учнів до творчої праці, до розвитку естетичного, художнього смаку. Адже відчути, оцінити красу швейного виробу, відобразити її певними засобами неможливо без емоційно-художнього сприймання властивостей об’єкта. Саме тому в процесі розвитку художньої творчості учнів на першому етапі важливо не лише розширювати й систематизувати художнізнання, а формувати вміння емоційно-художнього сприймання та оцінювання виробу. Щоб навчити учнів емоційно-естетично сприймати костюм, необхідно розвинути вміння аналізувати швейний виріб з художнього погляду, давати цілісну характеристику об’єкта, осмислити його досконалість, відповідність форми задуму. Дуже важливо пробуджувати й розвивати емоції та почуття учнів під час сприймання творів мистецтва, костюма як можливого витвору мистецтва, фіксувати увагу на створенні художнього образу. Для цього доцільно використовувати відео репортажі показу колекцій моделей одягу з різних конкурсів, фотографії або моделі одягу на манекені, виготовлені випускниками. Можна ставити завдання різного напряму . Зокрема, описати відровідність засобів виразності, композиційному вирішенню, змістовій відповідності виробу, або описати емоційний стан автора колекції в процесі вигтовлення костюмаі визначити з чим асоціюється костюм, які емоції викликає. Такі завдання вчать учнів сприймати цілісно швейний виріб та оцінювати його. Саме оцінювання зумовлює емоційну реакцію.

Розвиток художньої творчості майбтніх фахівців швейного профілю відбувається також і під час вивчення інших предметів. Вивчення спецмалюнку надає можливість виховувати майбутніх фахівців швейного профілю через мистецтво, розвивати здатність милуватися виразністю ліній, форми, кольору, сприяти розвитку просторової та творчої уяви, розвивати здатність захоплюватися, радіти розмаїттю барв, образів, пробуджувати естетичні почуття, які так необхідні майбутнім фахівцям швейної справи. На уроках спеціального малювання учні збагачуються знаннями про предмети навколишнього світу, побуту, декоративно-прикладного мистецтва (їхню форму, розмір, будову, колір, декоративність) шляхом вивчення їх конструктивної будови та побудови зображення у навчальних малюнках.

Замальовки природних мотивів, пошук різних графічних засобів їх вираження, проникнення в структуру форми, є основою для створення нових моделей одягу. Завдання для учнів полягає в зоюраженні форм ріхних предметів, рослин за бажанням і відповідно до цього виконати формоутворення костюма.

Особливе місце в розвитку художньої творчості учнів відводиться композиції як синоніму творчості. Провідна роль композиції в системі підготовки майбутнього фахівця швейного профілю пояснюється тим, що композиція є основою і універсальним інструментом професійної діяльності: у створенні колекції моделей, художньому оздобленні одягу. Тому композиційні знання та уміння необхідні під час вивчення всіх профільних дисциплін. Композиція, як складова художньої творчості, повинна стати зв’язком між усіма навчальними предметами.

Під час вивчення предмета “Охорона праці” учнів є можливість проявити художньо-творчі здібності, зокрема з основ вишивки. Наприклад, вивчаючи тему “Основи безпеки в галузі” можна запропонувати учням вишити знаки безпеки на серветках, або вишити алгоритм надання першої медичної допомоги. А ще краще – вишити знаки безпеки на одязі. Це може бути шарф, фуфайка, сукня.

Зміст предметів професійно-теоретичної підготовки спрямований на вдосконалення спеціальних знань і вмінь майбутніх фахівців швейного профілю елементами художньої творчості, вивчення історичних основ виникнення і розвитку художніх промислів, орнаментів; здобуття певної системи теоретичних знань, практичних навичок у конструюванні та моделюванні виробів на основі народного костюма; вивчення народних способів і методів з’єднанняшвів, обробки зрізів.

Учні, які проявили високі знання і вміння, бажають постійно самовдосконалюватись, виконують творчо-пошукові роботи, основним завданням яких є етнографічний пошук: вивчення особливостей формоутворення оздобленняодягу певного історичного періоду і використання їх у сучасних колекціях.

Виконані дипломні роботи учнів засвідчують не тільки про рівень їх підготовки, а й про сформовані естетичні смаки, погляди на історію та традиції нашого народу.

Отже, процес відбору та структурування змісту художньо-творчої діяльності майбутніх фахівців швейного профілю, що грунтується на загальних і специфічних принципах і критеріях, забезпечує такі знання й уміння, які є значущими для художньо-творчої діяльності учнів, зокрема: знання основ композиції; особливостей крою народного одягу; орнаментики, символіки, колористики українських орнаментів; технології різних видів художньої обробки текстильних матерніалів; вміння створювати орнаменти та візерунки розробляти власні композиції; проводити етнографічний пошук; створювати ескізи майбутніх виробів, художньо оздоблювати їх.


УДК 371.2: [377.121.2:634.1] Олександр Пелих

РЕАЛІЗАЦІЯ ВИХОВНОЇ МЕТИ НА УРОКАХ СПЕЦКУРСУ „ПЛОДООВОЧІВНИЦТВО”
Проблема виховання високо кваліфікованого працівника робітничої професії не нова у педагогіці. Актуальність виховання молодого покоління важлива на кожному етапі розвитку держави. Фахівець у своїй галузі повинен володіти не тільки певною базою знань, умінь та навичок, але й бути вихованою, свідомою та самодостатньою людиною; відчувати себе громадянином та патріотом.

Методика викладання загальноосвітніх предметів передбачає реалізацію під час уроків триєдиної мети: навчальної, виховної та розвиваючої. Не виняток і предмети професійно-теоретичної підготовки, котрі опановують учні професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ). Якщо порівняти об’єм фактичного матеріалу між дисциплінами обох циклів, то предмети спецциклу більш змістовніші і основний акцент робиться на дидактику. При цьому часто виховна мета уроку залишається ніби обділеною в часі, навіть без прямої провини вчителя.

З 2007-2008 навчального року запроваджено державний стандарт з професії плодоовочівник. У розрахунку на рік навчання на теоретичні спецдисципліни відводиться 130 годин – 1,5 пари на тиждень. При такому навантаженні порушується системність як у навчанні так і вихованні. Учні втрачають мотивацію до отримання знань, а виховний вплив під час занять різко знижується. Об’єм фактичного матеріалу у розрахунку на годину зростає, що посилює навчальну частину мети уроку та зменшує відсоток часу на здійснення виховної мети. Тому, на нашу думку, слід внести корективи у годинне навантаження по спецдисциплінам у бік їх збільшення.

Постає питання: як досягти високого рівня вихованості учнів, яким чином вплинути на їх свідомість, щоб вони набули міцних знань, вмінь, навичок та оволоділи позитивними морально-етичними переконаннями? Вважаємо, що виховний вплив, повинен здійснюватися в декілька етапів.

Перший етап – адаптаційний (триває 2-3 тижні). У ПТНЗ приходять учні зі шкіл міста та району. Головне завдання у виховному плані на цьому етапі - є якнайшвидша адаптація учнів до нових умов навчання. Потрібно не випустити з поля зору жодного учня, намагатися створити атмосферу позитивного дружнього ставлення в групі, з перших днів завоювати у них довіру. Другий етап – організаційний. Його завдання - створення дієвого учнівського самоврядування у групі, обрання лідера з позитивними переконаннями, навколо якого будуть згуртовуватися одногрупники. Часто в цей період проявляють свої наміри неформальні лідери, які намагаються вирішити свої особисті інтереси. Завдання педагога – своєчасно помітити негативні тенденції та відреагувати на них. Зміцненню організації роботи групи є здійснення спільних завдань покладених навчальним закладом. Третій етап – основний. Він передбачає навчально-виховну роботу в учнівському колективі згідно планів роботи навчального закладу. Його тривалість залежить від термінів навчання групи.

Виховний процес обов’язково здійснюється на уроках професійно- теоретичного циклу із врахуванням напрямів: 1) формування наукового світогляду; 2) моральне виховання; 3) виховання свідомої дисципліни, почуття обов’язку та відповідальності; 4) екологічне виховання; 5) трудове виховання; 6) економічне виховання; 7) естетичне виховання.

Так, патріотичні переконання учні отримують з перших уроків. Розповідаючи про розвиток плодівництва як науки, вважаємо за доцільне детально інформувати про діяльність українських вчених: Л.П. Симиренка, М.Ф. Кащенка, П.Г. Шитта, В.В. Пашкевича та інших. Учні можуть самостійно підготувати доповіді чи реферати про їх життя та наукову діяльність. Прищеплення вихованцям любові до обраної професії, професіональному відношенню до справи сприяє детальне пояснення фактичного матеріалу з акцентуванням на можливі помилки та їх наслідки. Наприклад, вивчаючи посадку плодового дерева, крім основних елементів виконання роботи потрібно з’ясувати відхилення у роботі. Краще якщо учні самі знайдуть вихід з можливих проблемних ситуацій – застосувати евристичний підхід. Уроки виробничого навчання та виробнича практика логічно доповнюють вирішення даного напрямку виховного процесу. Екологія невід’ємно пов’язана з сільськогосподарським виробництвом. Паралельно провадяться елементи й економічного виховання. Запорукою високої професійної майстерності є любов до праці. Це завжди було в традиціях нашого народу. Будь-яка робота формує елементи старанності, охайності, належного відношення до обов’язків, повагу до праці товаришів по групі. Цьому повинен сприяти і особистий приклад викладача, майстра виробничого навчання. Жодні аргументи не подіють на підлеглого, коли наставник сам не дотримується того, про що сам вимагає. Естетичний напрямок виховання логічно випливає з самої галузі. Плодовоовочева галузь настільки яскрава, різнобарвна, що не полюбити, залишитись байдужим може абсолютно холодна та цинічна людина. Не залишить нікого без уваги краса квітучого навесні саду, веселий гул бджіл, перші ягоди, стиглі серпневі яблука.

Важливим елементом виховної роботи є співпраця між класним керівником та майстром виробничого навчання. Об’єднання зусиль обох керівників виховного процесу у групі базується на координації і згуртованості їхніх дій, котрі виявляються в узгодженості функціонально-рольових очікувань, формування єдиних педагогічних позицій і вимог до учнів, розподілі відповідальності за успіхи і невдачі у виховній роботі. Існує практика поділу функцій майстра та класного керівника: останній контролює процес навчання групи, відповідає за успішність, ведення журналу теоретичного навчання, журналу педагогічного спостереження за учнями групи. Майстер слідкує за відвідуванням занять учнями, дисципліною, проводить з ними уроки виробничого навчання, організовує проживання іногородніх учнів у гуртожитку і т.п. У цього поділу є як свої переваги, так і недоліки. Головне, щоб між керівниками групи була узгодженість дій, взаємодопомога, гнучкість позицій, вміння піти на компроміс.


УДК377.011.33:629.3.083.5 Володимир Динько

ПРОБЛЕМИ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ

З ПРОФЕСІЇ „СЛЮСАР З РЕМОНТУ АВТОМОБІЛІВ”
Розвиток професійно-технічної освіти в Україні потребує особливо уваги у зв’язку із входженням держави у європейський освітній простір, який визначається, перш за все, конкурентними відносинами, у тому числі, й у галузі підготовки кваліфікованих робітників. Конкурентоспроможність робітничих кадрів, як відомо, дозволяє вирішувати сучасні завдання у сфері виробництва, що, звісно, забезпечить нашій державі гідне місце серед виробників високотехнологічної продукції.

Нині постала нагальна потреба вдосконалення змісту підготовки робітничих кадрів, з якою не може самостійно впоратися жодна із зацікавлених структур у державі. Тому, напевне, настав час об’єднувати зусилля для розв’язання цього важливого завдання. Безперечно, професійно-технічні навчальні заклади мають власний внутрішній потенціал, який ще залишився із попереднього історичного досвіду їхньої діяльності. Проте швидкі і кардинальні суспільно-економічні зміни не дають змоги його правильно використовувати, адже на місцях нелегко орієнтуватися у нових умовах. Саме тому і потрібнавагома науково-методична допомога. Ми розуміємо, що необхідною умовою цього є проведення наукових досліджень, які потребують координації, організації тіснішої співдружності вчених і практичних працівників.

Підтвердженням цього стало створення Інституту професійно-технічної освіти при АПН України у 2006 році. Наш навчальний заклад відгукнувся на пропозицію долучитися до вирішення проблем професійно-технічної світи, якими розпочала опікуватися новостворена установа. На початку 2007 року було укладено угоду про співпрацю і з вересня минулого року розпочалася спільна робота з лабораторією транспорту, зв’язку і поліграфії, у якій задіяні наші викладачі предмета „Спеціальна технологія” та 195 учнів, які здобувають професію „Слюсар з ремонту автомобілів” у нашому професійному ліцеї. Спільно започатковано нову для нас форму співпраці педагогічної науки з практикою, яка, на нашу думку, корисна для обох сторін.

Звісно, на одержання миттєвих результатів не доводиться сподіватися. Тому на найближчі роки головним завданням наших колег-науковців хотілося б бачити зосередження зусиль на дослідженні, принаймі, трьох найболючіших проблем навчально-методичного забезпечення підготовки кваліфікованих робітників:

1) взаємозв’язки загальноосвітньої і професійно-технічної підготовки, адже уже перші результати експерименту показали низький рівень шкільної підготовки учнів 1 курсу для здобуття професії „Слюсар з ремонту автомобілів”;

2) професійна спрямованість загальноосвітніх предметів стосовно означеної професії та забезпечення їх міжпредметних зв’язків;

3) зміст нових підручників та посібників, які відповідали б новим навчальним планам, адже у практичній роботі досі використовуються застарілі підручники та посібники які часто не містять новітньої інформації. Як приклад, за стандартом з означеної спеціальності передбачено вивчення курсу „Спецтехнології”. Нині підручника чи посібника з такою назвою в Україні не створено, а тому навчання проводиться за часто непогодженими за змістом підручниками „Слюсарної справи”, „Будови автомобілів”, „Ремонт і обслуговування автомобілів”, „Технічні вимірювання” тощо. Такий стан справ порушує цілісність та послідовність одержання учнями ПТНЗ фахової інформації, що є значною мірою не високою конкурентністю наших кваліфікованих робітників.

Сподіваємося, що розпочата співпраця допоможе не лише нашому навчальному закладу, а й іншим подібного профілю, поліпшити професійну підготовку кваліфікованих робітників за рахунок науково обґрунтованого управління, контролю і регулювання технологічних процесів, що створить можливість забезпечити правильність дій наших учнів у виробничих умовах, скоротить навчальний час для і забезпечить сучасні умови організації класно-урочної системи навчання.

Сучасний стан зарубіжної підготовки робітничих кадрів демонструє крім навчально-методичного, матеріальне забезпечення. Серед таких нововведень, розроблених для занять із спеціальних предметів, слід відмітити комп’ютерні емулятори, які дають можливість імітувати технологічний процес, допомагаючи учням приймати обґрунтовані рішення. Звичайно, практика розробки тренажерів не нова, але зарубіжні технології використовують необмежені можливості комп’ютерної техніки, що вигідно відрізняє їх напрацювання від наших зразків тренажерів. Тому, нам здається, необхідно вивчати зарубіжний досвід і долучитися до розробки аналогів, адаптованих до наших умов.

Ми звернули увагу на важливі проблеми навчально-методичного забезпечення підготовки кваліфікованих робітників з професії „Слюсар з ремонту автомобілів”, які хвилюють практичних працівників системи професійно-технічної освіти. Розпочата співпраця з лабораторією транспорту, зв’язку і поліграфії вселяє надії на їх поступове вирішення, що дасть нам змогу успішно виконувати державну справу, забезпечувати її кадровий робітничий потенціал.


УДК378.167.1:028.1 Віра Петрук

АЛГОРИТМ ЕКСПЕРТНОЇ ОЦІНКИ ЯКОСТІ НАВЧАЛЬНОГО ПОСІБНИКА

Інформаційно-методичне забезпечення навчального процесу закладу будь-якого рівня непроста справа, і нині це питання хвилює багатьох вчених і педагогів. Про те свідчать конференції, збірники наукових праць, присвячені розробкам і застосуванню підручників, навчальних посібників.

Дійсно, серед засобів навчання навчальний посібник посідає особливе, провідне місце. У порівнянні з іншими дидактичними засобами у ньому найбільш повно передається зміст навчання, його матеріал відповідає навчальній програмі і є обов’язковим для засвоєння.

Щодо критеріїв створення навчальних посібників треба чітко уявляти призначення, мету, зміст, логічне поєднання матеріалу. Нами виокремленні вимоги до його структури. У навчальному посібнику мають бути сформульовані цілі вивчення навчального матеріалу, пояснення, коментарі, алгоритми розв’язування типових задач, завдання для самостійної роботи, зразки правильних та раціональних розв’язків, відповіді та інші компоненти процесу навчання.

Виходячи з того, що навчальний посібник створюється як елемент системи педагогічного управління навчанням учня, його можна уявити у вигляді двох складових: того, що повинно бути засвоєним, і того, що забезпечує процес засвоєння. У навчальному посібнику відображається об'єктивно-предметний зміст, послідовність засвоєння навчального матеріалу, самостійність застосування.

Форми подання навчального матеріалу в навчальному посібнику є тим кодом, за яким приховані засоби управління пізнавальною діяльністю учнів, у ньому цілеспрямовано мають бути закладені певні дидактичні схеми.

Треба акцентувати увагу на структуруванні навчального матеріалу з використанням комп'ютера, що дозволяє розвинути в учня комплекс умінь. Це уміння осмислити прочитаний фрагмент, навчальна програма допомагає учню виділити головне у цьому фрагменті, сформувати вміння оцінювати різні аспекти теми, яка вивчається, в умовах обмеженості у часі, будувати логічну структуру матеріалу, на основі якої робляться висновки, доводяться твердження.

Особлива увага має приділятися створеним навчальним посібникам для самостійної роботи учнів.

Сформулюємо ряд вимог до навчального посібника, які можна використовувати у підручникотворенні.

  1. У посібнику для самостійного вивчення не має бути нічого зайвого, що не вимагається програмою. Якщо, як виняток, посібник містить окремі додаткові до програми питання, то потрібно їх розміщувати так, щоб легко можна було виділити з основного матеріалу.

  2. Посібник повинен мати повну автономність, містити все, що необхідно для його розуміння, тобто всі основні і найважливіші посилання мають бути наведені або в тексті, або в додатках.

  3. Посібник має містити велику кількість задач з детальними розв'язаннями і поясненнями, як розв'язувати аналогічні задачі. При цьому певна кількість задач повинна бути присвяче­на елементарним вправам із застосуванням формул. Інакше кажучи, ці задачі мають навчити застосуванню і розумінню формул.

  4. Особливу роль у посібниках для самостійного вивчення відіграє доступність викладу, оскільки досить часто трапляється, що учень, який відчув труднощі у вивченні предмета, втрачає впевненість у своїх силах, починає сумніватися у своїх здібностях.

  5. Посібник для професійно-технічних навчальних закладів має містити прикладні задачі у посібниках з фундаментальних предметів, бажано декілька з них з розв’язаннями, що наочно показує учню необхідність вивчення дисципліни для подальшого використання під час вивчення профільних предметів.

Для перевірки якості створеного навчального посібника ми радимо обов’язково проводити уточнювальний педагогічний експеримент для виявлення недоліків та їх усунення. Тільки після цього видавати посібник для більш широкого кола користувачів.

Для оцінки якості створеного навчального підручника за висунутими вимогами до його змісту та структури з урахуванням підвищення рівня знань, вмінь та навичок учнів нами розроблений алгоритм статистичного аналізу отриманих даних.

1. Статистичний матеріал повинен бути представленим у вигляді матриці з чисел, які відповідають експертним оцінкам щодо призначення, мети, змісту, логічного поєднання матеріалу, вимогам для навчальних посібників різних напрямків та результатам уточнювального експерименту в процесі впровадження його в навчальний процес ПТНЗ. Тобто на першому етапі формується матриця отриманих показників



2. Для кожного параметра Xj перевіряють гіпотезу про нормальність. Якщо параметр Xj має розподіл, відмінний від нормального, то він перетворюється в параметр Vj з нормальним законом розподілу.

3. Формулюють гіпотезу Н0 і альтернативну гіпотезу Н1. Якщо гіпотеза Н0 проста, наприклад Н0: =а, то її завжди можна звести до вигляду Н0: .

4. Вибирають критерій Кn (критична статистика), який є деякою функцією від результатів спостережень, Кn = К(Х1,...,Хn). Критерій Кn за умови справедливості гіпотези Н0 є випадковою величиною з добре вивченим законом розподілу, який задається таблицею у вигляді наближених формул чи програм для використання комп’ютера. Критична статистика базується за принципом відношення з використанням теореми Неймана - Пірсона й є найбільш потужною.

5. Задаються рівнем значущості за таблицями критичних квантилів чи за наближеними формулами знаходять критичні квантилі

У випадках, коли гіпотеза Н0 пов'язана лише з односторонніми відхиленнями критерію Кп, тобто, коли нас цікавлять тільки "надто великі" чи "надто малі" значення критерію Кп, знаходять один з чи критичних квантилів.

6. За даними спостережень 1,..,Хп) обчислюють значення критерію Кп. Якщо це значення потрапляє в критичну область, то гіпотеза Н0 відхиляється на користь альтернативної гіпотези Н1. Якщо значення Кn потрапляє в допустиму область, то гіпотеза Н0 може вважатись такою, що не суперечить дослідним даним. За допомогою перевірки гіпотез у педагогіці можуть розв’язуватися, передусім, задачі порівняння вибіркових числових характеристик (середньої, дисперсії) з відповідними заданими величинами; числових характеристик двох чи кількох вибірок між собою (перевірка гіпотези про належність цих вибірок одній сукупності).

Однією з основних задач оцінювання ефективності управлінських рішень, зокрема у педагогічних системах є порівняння числових характеристик (статистичної середньої і дисперсії – квадрат відхилення від середнього значення) двох вибірок. Ії перевага над іншими статистичними методами у тому, що після одержання значущості відмінностей між досліджуваними параметрами можна прийняти рішення щодо ефективності та якості розроблених навчальних посібників.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
Міністерства освіти і науки України з питань професійно-технічної освіти та Всеукраїнської виставки «Професійно-технічна освіта України...
НАКАЗ
З метою забезпечення виконання рішення Колегії Міністерства освіти і науки України “Сучасні тенденції розвитку професійно-технічної...
УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ
України від 29 серпня 2008 року №790 «Про організацію Всеукраїнських конкурсів фахової майстерності серед учнів професійно-технічних...
Процес європейської інтеграції впливає на всі сфери життя держави:...
Україна чітко визначила орієнтири на входження в освітній та науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності...
ІНСТРУКЦІЯ
Міністрів України від 9 квітня 2008 року №338 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України”, розпорядження голови...
ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
ОВУ, 2007 р., N 52, ст. 3476, від 9 січня 2007 року N 549-V, ОВУ, 2007 р., N 8, ст. 276, від 17 вересня 2008 року N 514-VI, ОВУ,...
РОЗПОРЯДЖЕНН Я
Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року №578 та згідно з районною Програмою зайнятості населення на 2008 рік, затвердженої...
Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції...
Збірник наукових праць студентів за матеріалами Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції “Пріоритети сучасної філології:...
НАКАЗ
Міністерстві юстиції України 14. 12. 2007 р. №1374/14641, з 15. 06. 2008 до 01. 12. 2008 року проведено заключний ІІ етап Всеукраїнського...
Про проходження виробничої практики
В період з 10 березня 2008 року по 7 квітня 2008 року я проходив виробничу практику на кафедрі алгебри та математичної логіки механіко-математичного...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка