Узагальнені результати показали, що 22,4% керівників ЗНЗ та 24,44% класних керівників одним з найбільш важливих напрямів реформування освіти назвали впровадження профільного навчання (див. діаграму 1).
Стан охоплення профільним навчанням у Черкаській області у 2007-08 н.р.
(ЗНЗ І-ІІІ ступенів усіх типів і форм власності)
Стан охоплення допрофільною підготовкою у Черкаській області у 2007-08 н.р. (ЗНЗ І-ІІІ ступенів усіх типів і форм власності)
Кількість учнів, охоплених профілями ЗНЗ Черкаської області (2007-08 н.р.)
Отже, за даними 2007 року найпопулярнішими напрямами і профілями в області стали технологічний, філологічний і природничий (36,72%, 22,6% та 14,52% відповідно).
Вибору учнем профілю навчання у старшій школі має передувати його допрофільне навчання, оскільки у становленні профільної школи особлива роль належить допрофільній орієнтації учнів. Керівникам ЗНЗ було запропоновано відповісти на запитання «З якого класу, на Ваш погляд, варто розпочинати допрофільну підготовку учнів?» (див. діаграму 5).
Отже, опитування показало, що більшість респондентів вважають, що допрофільну підготовку потрібно впроваджувати у 5 класі: 50% по Черкаській області (2007 р.), з’ясовано, що організацію допрофільної підготовки у 5 класі підтримували лише 26,53% опитаних (2-га позиція по Україні), 35,53% залучених до опитування вважало, що розпочинати допрофільну підготовку потрібно у 8-му класі (2004р.).
У ході проведення моніторингових досліджень у 2007-08 та 2009-10 н.р. одним із основних завдань було вивчення думки керівників ЗНЗ щодо проблем, з якими їм доводиться стикатися під час організації профільного навчання у власному навчальному закладі (див. діаграму 6).
Результати анкетування виявили, що найголовнішою проблемою впровадження профільного навчання у навчальному закладі є незадовільне матеріально-технічне забезпечення (цю думку висловили 47,06% опитаних у 2007-08 та 37,84% у 2009-10 н.р.) і незадовільне навчально-методичне забезпечення (23,53% та 25,23%). Такі умови не сприяють педколективам ЗНЗ ефективно впроваджувати профільне навчання та покращувати його якість. Незважаючи на певне покращення матеріально-технічного забезпечення шкіл за останні роки, назване питання потребує вирішення на рівні держави. Опитування показало й інші зміни. Зменшилась кількість керівників ЗНЗ, незадоволених підготовкою вчителів, залучених до роботи у профільних класах, та зросла кількість директорів, незадоволених рівнем допомоги місцевого управління освіти щодо організації профільного навчання.
Вивчаючи питання матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення шкіл у 2007-08 н.р., директорам було запропоновано дати відповідь на запитання: «Чи забезпечений навчальний заклад підручниками з профільних предметів?» (див. діаграму 7) та «Чи забезпечений навчальний заклад програмами для профільного навчання?» (див. діаграму 8).
25,58% директорів вважає стан забезпечення підручниками з профільних предметів незадовільним у власному навчальному закладі і тільки 50% ЗНЗ, що ввійшли до вибірки, забезпечені навчальними програмами для вивчення профільних предметів.
Актуальними залишаються питання щодо форм допрофільної підготовки учнів ЗНЗ, що сприяли б вибору учнями профілю навчання у старшій школі, адекватній їхнім потребам і можливостям. У ході моніторингового дослідження у 2007-08 н.р. директори ЗНЗ відповіли на запитання «Яка з форм допрофільної підготовки учнів, на Ваш погляд, є найбільш ефективною?» Було отримано такі результати:
- поглиблене вивчення окремих предметів – 47,92 (по Україні на 2004р. – 47,7%);
- система факультативів, предметних гуртків, тощо – 20,83%;
- курси за вибором учнів – 18,75%.
Для вивчення стану профільної школи важливими є критерії, за якими керівники ЗНЗ комплектують профільні класи. У 2007-08 та 2009-10 навчальних роках процес формування профільних класів залишається майже незмінним. Під час комплектації профільних класів увага зверталася на:
- бажання учнів – 47,44% у 2007р. та 43,02% у 2009р.;
- бажання батьків учня – 21,79% та 19,77% відповідно.
Особливістю останнього навчального року є те, що керівники ЗНЗ більше уваги почали приділяти допрофільній підготовці учнів – 23,26% опитаних проти 10,26% у 2007р. (див. діаграму 9).
Профільне навчання має на меті підготувати випускників старшої школи до певного виду професійної діяльності, тому для директорів ЗНЗ поставлено запитання «Чи сформовано професійні інтереси випускників основної школи в керованому ними навчальному закладі?» 31,58% опитаних відповіли «так», 2,63% - «ні» і 65,79% - «частково» (див. діаграму 10).
Відповіді директорів на запитання «Чи організовано в керованому Вами навчальному закладі профконсультаційну психодіагностику учнів основної школи з метою визначення їх професійних інтересів?» виявили такі результати (див. діаграму 11):
Порівняння результатів показало, що рівень цього виду роботи понизився.
До моніторингового дослідження були залучені класні керівники. Вони давали відповідь на запитання: «Чи забезпечує профілізація старшої школи створення умов для життєвого та професійного самовизначення учнів?» (див. діаграму 12).
Відповіді розділилися таким чином:
- 30% - відповідь «так»;
- 8% - «ні»;
- 62% - «частково».
Згідно з результатами анкетування, як показано на діаграмі 13, виявлено, що більшість учнів, приймаючи рішення щодо вибору профілю навчання, зробили це самостійно – 40% опитаних; 32,31% – після обговорення в сімейному колі; 16,92% – за рекомендацією адміністрації школи та класного керівника.
У 2007 році учням загальноосвітніх навчальних закладів запропоновано відповісти на запитання «Як Ви вважаєте, чи потрібно запроваджувати профільне навчання в загальноосвітньому навчальному закладі?» (діаграма 14).
Більше половини учасників, залучених до опитування, задоволені введенням профільного навчання і тільки 5,38% вважають, що достатньо загальноосвітнього навчання.
Анкетування учнів з теми «Чи маєте Ви можливість змінити профіль навчання?» дало такі результати: тільки 35,38% учнів мають можливість змінити профіль, 60% - ні (див. діаграму 15). Це є порушенням одного з принципів Концепції профільного навчання, який надає можливість змінювати обраний ними профіль.
Анкетування показало, що вирішальним під час вибору профілю навчання серед опитаних учнів є: інтерес до певного циклу предметів – 27,69% опитаних; бажання підготуватися до вступу до ВНЗ обраного профілю – 25,38%; бажання задовольнити свої інтереси і розвинути нахили – 23,08% (див. діаграму 16).
 Як видно з діаграми, обираючи профіль у старшій школі, лише 3,85% опитаних звернули увагу на допрофільну підготовку.
Найпопулярнішими профілями серед випускників старшої школи, як показало моніторингове дослідження, що проводилось у 2007р., є філологічний (37,69% опитаних), фізико-математичний (25,38%), суспільно-гуманітарний (11,54%). Непопулярними є природничий (2,31%) та спортивний (1,54%) (див. діаграму 17).
Важливим для вивчення стану упровадження профільного навчання є питання його якості. На запитання «Чи задовольняє Вас рівень викладання профільних предметів?» респонденти відповідали у 2007 та 2009 роках так: як видно з діаграми, значно зросла кількість учнів 11-х класів, задоволених якістю наданих послуг навчального закладу, в якому вони навчаються у 2009р. у порівнянні з 2007р. У 2007р. «так» відповіли 46,92% в порівнянні з 80,92% у 2009р. (див. діаграму 18). Підтвердженням цієї статистики є відповіді директорів (див. діаграму 6). Кількість незадоволених керівників ЗНЗ рівнем підготовки вчителів для роботи у профільних класах зменшився з 8,82% у 2007р. до 5,41% у 2009р.
Результати порівняння відповідей учнів 11-х класів та батьків учнів 11-х класів показали, що батьки більш скептично ставляться до якості викладання профільних предметів у навчальному закладі, де навчаються їхні діти. 39,23% з них задоволені якістю і 15,38% – ні (діаграма 19).
Одним із завдань профільного навчання є створення умов для врахування й розвитку навчально-пізнавальних і професійних інтересів, нахилів, здібностей і потреб учнів старшої школи у процесі їхньої загальноосвітньої підготовки. На думку 77,86% випускників, профільне навчання сприяє підвищенню їхніх знань, 13,74% - частково і для 6,87% опитаних – не сприяє.
Забезпечення умов для життєвого і професійного самовизначення старшокласників, формування готовності до свідомого вибору і оволодіння майбутньою професією є головним завданням профільного навчання. 64,89% опитаних учнів відповіли, що профільне навчання допомогло їм з вибором майбутньої професії (діаграма 20), але тільки 45% з них визначилися з майбутньою професією (діаграма 21).
У рамках реалізації завдань щодо впровадження профільного навчання у системі загальної середньої освіти відбулися серйозні зміни у роботі керівних та педагогічних працівників, які мають забезпечити виконання соціального замовлення на отримання якісної освіти, забезпечити бажання учнів у продовженні освіти за обраним профілем, покращити ресурсне забезпечення навчально-виховного процесу.
Висновки
Аналіз анкетування респондентів показав, що головними напрямами реформування освіти вони вважають організацію допрофільної і профільної підготовки учнів та упровадження зовнішнього незалежного оцінювання.
Виходячи з мети, завдань та принципів концепції профільного навчання, на основі моніторингових досліджень, ініційованих Міністерством освіти і науки України протягом 2004-09 рр., зроблено такі висновки:
Позитивним в організації профільного навчання є:
зростання рівня кваліфікації вчителів, залучених до роботи у профільних класах;
допомога більшості учнів визначитися з майбутньою професією.
Разом з тим, у загальноосвітніх навчальних закладах існують проблеми:
недостатнє матеріально-технічне та навчально-методичне забезпечення, що стримує впровадження допрофільної і профільної підготовки та позначається на їх якості;
під час комплектування профільних класів у старшій школі майже не звертається увага на допрофільну підготовку учнів, чим порушується принцип наступності та неперервності освіти;
керівники ЗНЗ під час формування профільних класів, перш за все, враховують бажання учнів та батьків, а не рівень навчальних досягнень та схильність до певного виду діяльності учнів;
інколи порушуються права учнів щодо зміни профілю навчання.
Методичні рекомендації щодо розвитку допрофільної підготовки і профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах області
МЕТА ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Одним із головних завдань профорієнтаційної роботи школи є формування в учнів готовності до професійного самовизначення . Для оцінки готовності старшокласників до професійного самовизначення використовують такі критерії:
Мотиваційний ( сформованість ієрархії мотивів вибору професії, наявність стійкого інтересу до певної професії, сформованість професійних намірів);
Когнітивний ( здатність до самоаналізу; здатність до аналізу професій; наявність профінформаційних знань; адекватна самооцінка);
Практичний (наявність обґрунтованого особистого професійного плану та здійснення практичних заходів щодо його реалізації).
Мотиваційний компонент визначає ставлення старшокласника до вибору майбутньої професії, а його основними показниками прояву є наявність відповідних інтересів та намірів, мотивів вибору професії.
Когнітивний компонент готовності до професійного самовизначення характеризується наявністю знань щодо індивідуальних особливостей, інформованість про світ професій, поінформованість щодо вимог, які висуває обрана дана професія, до індивідуальних характеристик людини.
Практичний компонент передбачає наявність в учня вмінь розробляти особистий професійний план та здійснювати заходи щодо його реалізації. До практичного компоненту готовності до вибору професії здебільшого включають професійно важливі знання, вміння, професійно важливі якості особистості.
Профінформаційна робота у загальноосвітньому навчальному закладі забезпечує вирішення таких основних завдань:
ознайомлення учнів з інформаційним матеріалом, що характеризує масові професії;
інформування учнів про умови оволодіння професіями (про навчальні заклади, навчальні предмети, строки навчання, кваліфікаційні перспективи тощо);
формування в учнів позитивного ставлення до різних видів професійної діяльності;
формування в учнів стійких професійних інтересів і правильно умотивованих професійних намірів, в основу яких покладено усвідомлення своїх власних професійно значущих психологічних особливостей, здібностей, а також соціально-економічних умов вибору професії.
ХАРАКТЕРИСТИКА РІВНІВ ГОТОВНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ДО ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ
Рівень
|
Особливості прояву
|
Високий
|
За мотиваційним критерієм : наявність чітких мотивів вибору професії, в ієрархічній структурі яких переважають мотиви, пов’язані з її змістом, чітко виражені професійні інтереси, майбутня професія обрана.
За когнітивним критерієм : високий рівень здатності до самоаналізу та аналізу професій, володіння інформацією про світ професій та кон’юнктуру ринку праці, адекватна самооцінка.
За практичним критерієм : наявність реалістичного, повного особистого професійного плану, реалізація конкретних заходів з оволодіння майбутньою професією.
|
Середній
|
За мотиваційним критерієм : опосередкована мотивація вибору професії, диференціація професійної діяльності за ступенем привабливості, визначення ближньої професійної перспективи( навчальний заклад тощо) .
За когнітивним критерієм : середній рівень здатності до самоаналізу та аналізу професій, володіння неповною та несистематизованою інформацією про світ професій та кон’юнктуру ринку праці, незначно завищена або занижена самооцінка.
За практичним критерієм : наявність професійного плану на найближчу перспективу, плану дій з його реалізації.
|
Низький
|
За мотиваційним критерієм : переважання мотивів , пов’язаних із зовнішньою привабливістю професій, відсутність професійних інтересів, питання вибору професії особистістю не актуалізоване, вибір професії відбувається під впливом зовнішніх чинників.
За когнітивним критерієм : низький рівень здатності та аналізу професій, відсутність професіографічних знань.
За практичним критерієм : відсутність особистого професійного плану.
|
|