При оцінюванні навчальних досягнень з історії враховується
|
|
Скачати 0.97 Mb.
|
    Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України Сумський державний університет Машинобудівний коледж ОПОРНІ КОНСПЕКТИ з дисципліни “Історія України” Частина І ( з давніх часів до кінця ХІХст.) для студентів усіх спеціальностей 2012 р. Опорні конспекти розроблені викладачем соціальних дисциплін Якущенко О.А. Розглянуто і затверджено цикловою комісією соціально – гуманітарних дисциплін Протокол № 01 від “___” __________ 2012 р. При оцінюванні навчальних досягнень з історії враховується:
Свої історичні знання ви зможете оцінити, виконавши завдання і відповівши на запитання: * низького та середнього рівня; ** достатнього рівня; *** високого рівня. Критерії навчальних досягнень учнів І. Початковий 1 - Студент (студентка) називає одну-дві події, дати, історичні постаті чи історико-географічні об'єкти 2 - Студент (студентка) називає декілька подій, дат, історичних постатей або історико-географічних об'єктів; вибирає правильний варіант відповіді на рівні «так-ні»; має загальне уявлення про лічбу часу в історії 3 - Студент (студентка) двома-трьома простими реченнями розповісти про історичну подію чи постать; упізнати її за описом; співвіднести рік зі століттям, століття - з тисячоліттям; має загальне уявлення про історичну карту ІІ. Середній 4 - Студент (студентка) репродуктивно відтворює невелику частину навчального матеріалу теми, пояснюючи історичні терміни, подані в тексті підручника, називаючи одну-дві основні дати; показуючи на карті історико-географічний об'єкт 5 - Студент (студентка) з допомогою викладача відтворює основний зміст навчальної теми, визначати окремі ознаки історичних понять, називати основні дати; показувати на історичній карті основні місця подій 6 - Студент (студентка) самостійно відтворює фактичний матеріал теми, давати стислу характеристику історичній постаті, установлювати послідовність подій; користуватись за допомогою викладача наочними та текстовими джерелами історичної інформації ІІІ. Достатній 7 - Студент (студентка) послідовно й логічно відтворює навчальний матеріал теми, виявляє розуміння історичної термінології, характеризує події (причини, наслідки, значення), виокремлює деякі ознаки явищ і процесів; «читає» історичні карти з допомогою їх легенди; використовує історичні документи як джерело знань 8 - Студент (студентка) володіє навчальним матеріалом і використовує знання за аналогією, дає правильне визначення історичних понять, аналізує описані історичні факти, порівнює однорідні історичні явища, визначає причинно-наслідкові зв'язки між ними, встановлює синхронність подій у межах теми; дає словесний опис історичних об'єктів, використовуючи легенду карти 9 - Студент (студентка) оперує навчальним матеріалом, узагальнює окремі факти та формулює нескладні висновки, обґрунтовуючи їх конкретними фактами; дає порівняльну характеристику історичних явищ, самостійно встановлює причинно-наслідкові зв'язки; синхронізує події в межах курсу, аналізує зміст історичної карти ІV. Високий 10 - Студент (студентка) використовує набуті знання для вирішення нової навчальної проблеми; виявляє розуміння історичних процесів; робить аргументовані висновки, спираючись на широку джерельну базу; рецензує відповіді учнів; співставляє й систематизує дані історичних карт; синхронізує події вітчизняної та всесвітньої історії 11 - Студент (студентка) володіє глибокими знаннями, може вільно та аргументовано висловлювати власні судження, співвідносити історичні процеси з періодом на основі наукової періодизації історії 12 - Студент (студентка) системно володіє навчальним матеріалом; самостійно характеризує історичні явища, виявляє особисту позицію щодо них; уміє виокремити проблему й визначити шляхи її розв'язання; користується джерелами інформації, аналізує та узагальнює її. МОДУЛЬ № 1 ТЕМА № 1: Вступ до курсу. ТЕМА №2 : Найдавніша історія України. Східні слов’яни на території України. ТЕМА №3 : Утворення й розвиток ранньофеодальної держави – Київська Русь. ТЕМА №4 : Галицько - Волинське князівство. ТЕМА №5 : Українські землі під владою Литви та Польщі. ТЕМА № 6: Виникнення козацтва та Запорозької Січі. ТЕМА № 7: Визвольна війна українського народу сер. ХVІІ ст.. Утворення козацької держави. ТЕМА № 8: Соціально-економічний та політичний розвиток України в ІІ пол.ХVІІ – на початку ХVІІІст. ТЕМА № 9: Обмеження та ліквідація української автономії ТЕМА № 10 : Українські землі в І половині ХІХ ст.. ТЕМА № 11: Українські землі в ІІ половині ХІХ ст. Хронологічна таблиця Терміни Література. Бойко О. Д. Історія України. – К., 1999. Грушевський М. Історія України-Русі. т. 1-2. – К., 1991. Давня історія України. – К., 1994. Довідник з історії України (А - Я). – К., 2001. Дорошенко Д. Нарис історії України: у 2-х т. – К., 1991. Історія України (кер. авт. кол. Ю. Зайцев). – Львів, 1998. Полонська-Василенко Н. Історія України. т. 1. – К., 1992. Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1992. Тема: Вступ. Очікувані результати: після цього заняття ви зможете: - розповідати, що вивчає курс «Історія України», пояснювати завдання та значення вивчення цього курсу; - коротко аналізувати джерела та історіографію предмета; - визначати основні етапи праісторії українських земель. План. 1. Предмет, завдання і значення курсу історії України. 2. Методи вивчення історії України. 3. Джерела вивчення української історії. Історія України – це наука, яка вивчає виникнення і розвиток людського суспільства на всіх українських землях, вона ґрунтується на законах розуміння історії. Історія України вивчає передусім розвиток продуктивних сил, способи виробництва, виробничі відносини, які склалися між людьми в процесі виробництва в кожний конкретний період. Історія України висвітлює визвольні рухи, одвічне прагнення українського народу до незалежності, його боротьба проти польських, литовських, австро-угорських, російських, монголо-турецько-татарських завойовників. Історія – це наука про те, чого вже нема і не буде. Поль Валері. Історія – це союз між померлими, живими й ще не народженими. Едмунд Берк. Історія змушена повторюватися, тому що її ніхто не слухає. Лоренс Пітер. Історія вчить лише тому, що вона ніколи нічому не навчила народи. Фрідріх Гегель. Вивчення історії України ґрунтується на документальній базі, яка забезпечує об’єктивність та науковість. Типи історичних джерел: 1.Речові – археологічні знахідки. 2.Етнографічні – пам’ятки, в яких знаходимо дані про характер і особливості побуту, культури, звичаїв того чи іншого народу. 3. Лінгвістичні джерела – дані з історії розвитку мови. 4. Усні джерела. 5. Писемні джерела: а) актові матеріали; б) оповідні пам’ятки. Провідними науковцями найважливіших досліджень з історії України є: М. Грушевський, І. Крип'якевич, М. Аркас, Д. Дорошенко, Д. Яворницький, О. Субтильний, Н. Полонська-Василенко та інші. На основі вчення Михайла Грушевського можна виділити такі головні етапи нашого державотворення:
Вивчаючи історію України, бажано враховувати геополітичні фактори, її життєвий простір. Геополітика – політична концепція, яка вивчає у політиці держави засадничу роль географічних факторів: 1) просторове розташування країни; 2) розмір території; 3) наявність чи відсутність природних ресурсів; 4) клімат; 5) кількість населення; тощо. Поміркуємо разом: *Наведіть приклади матеріальних,письменних історичних джерел. **Які на вашу думку,історичні джерела є найбільш достовірними? ***У середньовіччі вважали, що історію творить Бог. Так, монах Августин Блаженний (Vст. н.е.) вважав, що люди лише актори драми, а драматургом, що її творить, є Бог. У ХІХ ст. німецький філософ Гегель заявив, що історія – це єдиний закономірний процес, в якому кожна епоха – сходинка у загальному розвитку людства. Процес розвитку є нескінченним саморозвитком Вищого розуму, Абсолютного духу. Вчені ХХ ст. вважають, що люди водночас виступають і акторами історичної драми, і її авторами. Так хто ж є творцем історії? Тема: Найдавніша історія України. Очікувані результати: після цього заняття ви зможете: - визначати основні етапи праісторії українських земель, - називати характерні риси в соціально – економічному розвитку людства в найдавніші часи; - характеризувати зміни та особливості історичного процесу. План. 1.Первісні люди та спосіб їх життя. Трипільська культура - одна з найдавніших землеробських культур. 2.Народи Північного Причорномор’я. 3.Антична цивілізація Північного Причорномор’я. 1. Періоди давньої історії України.
Найяскравіша культура давньоєвропейської історії – трипільська. Трипільська культура – одна з найдавніших землеробських культур. Протягом IV – II тис. до н. е. трипільці розселилися на великій території: в басейнах р. Пруту, Дністра, Південного Бугу, Дніпра, а також на території Волині, Поділля, Північного Причорномор’я та інших місцевостях. Основні досягнення трипільців:
2. Наприкінці епохи міді-бронзи райони Північного Причорномор'я від Карпат до гирла Дунаю та Кубані населяли кіммерійці. Кіммерійці — це перший народ Східної Європи, власна назва якого збереглася в писемних історичних джерелах. Вони займалися скотарством і землеробством, підтримували торговельні зв'язки з Кавказом і Середземномор'ям, виготовляли і широко застосовували металеві знаряддя і зброю, зводили городища. Але з VII ст. до н.е., очевидно під натиском кочових скіфів, ці городища повсюдно зникали. Прихід скіфів в Південну Україну відбувся вже в епоху раннього заліза. Застосування залізних знарядь значно підвищило продуктивність праці в усіх галузях господарства, прискорило процеси еволюції людського суспільства від родоплемінного ладу до класових суспільств. На початку VII ст. до н.е. кочові скіфи іраномовного походження з'явилися в українському степу. У V ст. до н.е. грецький історик Геродот відвідав Скіфію та описав її населення. На правому березі Дніпра мешкали скіфи-орачі — землеробські племена, що швидко змішалися з місцевим населенням. Політична влада зосереджувалася в руках «царських» скіфів-кочівників, що вважали себе найчисленнішими і найкращими й змушували інших скіфів та не-скіфські племена України сплачувати їм данину. Войовничі скіфи мали велике, добре озброєне і дисципліноване кінне військо. Вони вели успішну війну з перським царем Дарієм, який в 514—513 pp. до н.е. намагався їх завоювати. У IV ст. до н.е. скіфські племена об'єдналися і створили під проводом царя Атея державну формацію Скіфію. Спочатку центр Скіфії був на лівому березі Дніпра, а з кінця III ст. столицю скіфської держави перенесено до Неаполя-Скіфського в Криму, недалеко від сучасного Сімферополя. Родовід у скіфів ішов по батьківській лінії, майно розподілялося між синами, а полігамія була нормальним явищем. Разом із померлим чоловіком часто вбивали й ховали його молодих жінок. Поховальні кургани скіфських царів з численними високомистецькими золотими виробами і водночас убогі могили простих людей свідчать про суспільно-економічне розшарування серед «царських» скіфів. В Україні до найбагатших скіфських курганів належать Чортомлик і Солоха на нижньому Дніпрі, Куль-Оба в Криму, Гайманова могила, Товста могила та інші. У III ст. до н.е. в Південну Україну приходять з Волги й Уралу іранські племена сарматів, які підкорили і поглинули скіфів. Тільки залишкам скіфів удалося сховатися в Криму, де їх нащадки прожили до III ст. н.е. Сармати, що на історичній арені змінили скіфів, понад 600 років займали широкі простори .Сформувавшись у заволзьких степах на рубежі III — II ст. до н.е., сарматські племена язиків, роксоланів, хорсів, а трохи пізніше й аланів хвилями просувались на захід у пошуках нових територій, нових пасовищ. Античні автори, згадуючи про них, підкреслювали їх агресивність і войовничість. Масове переселення сарматських племен на територію Північного Причорномор'я почалося наприкінці II ст. до н.е. На рубежі нашої ери вони повністю освоюють степи між Доном і Дніпром, іноді проникаючи аж до Південного Бугу та Дунаю. Найбільшого розвитку сарматське суспільство досягло в І ст. н.е. 3. Античні міста-держави Північного Причорномор'я, починаючи з VII ст. до н.е., на північному узбережжі Чорного моря селяться греки, які походили переважно з Мілета. Вони заснували міста Тіру на Дністрі, Ольвію на Бузі, Херсонес біля Севастополя, Пантікапей на місці сучасної Керчі, перетворивши їх на центри торгівлі та ремесел. Це були типові рабовласницькі міста-держави, подібні до своєї метрополії, які збагачувались завдяки торгівлі рабами, хлібом, рибою. Ці товари греки часто одержували від скіфів в обмін на золоті вироби, предмети розкоші, вино тощо. V ст. до н.е. з об'єднаних грецьких міст на Таманському і Керченському півостровах утворилося Боспорське царство з центром у Пантікапеї. Зв'язки грецьких міст з населенням Півдня України мали великий вплив на культурний, мистецький і релігійний розвиток автохтонів. ІІ ст. до н.е. грецькі міста підпадають під владу Римської імперії й перебувають під цією владою аж до навали кочівників, насамперед готів, які зруйнували їх і завоювали Боспорське царство. Згодом було відбудовано тільки Херсонес, який за часів існування княжої держави відігравав роль посередника між Візантією і Києвом. Таким чином, дослідження українських археологів та істориків, а також науковців з інших країн дають нам уявлення про неперервність етнокультурних процесів на землях України, починаючи з IV тис. до н.е. і закінчуючи останніми століттями до н.е. Поміркуємо разом: *Поясни,як ти розумієш поняття «археологічна культура». * Що покладено в основу періодизації давньої історії України? *** Чому землеробство і скотарство були головними досягненнями людини доби неоліту? **Що таке трипільська культура? Де і коли вона існувала? Чому трипільців називають найдавнішими хліборобами на українських землях? Що на твою думку, було особливо досконалим у трипільців? Назви причини занепаду трипільської культури. ** Які народи населяли Північне Причорномор’я в давні часи? Назвіть форми суспільної організації цих народів та їхні основні заняття. **Які стосунки склалися у греків з кочовиками – скіфами та землеробським населенням лісостепової смуги? До наступного заняття: Підготувати повідомлення : «Культура скіфів», «Культура грецьких міст Північного Причорномор’я» Де про це читати: Бойко О. Д. Історія України. – К., 1999. Грушевський М. Історія України-Русі. т. 1-2. – К., 1991. Давня історія України. – К., 1994. Дорошенко Д. Нарис історії України: у 2-х т. – К., 1991. Історія України (кер. авт. кол. Ю. Зайцев). – Львів, 1998. Полонська-Василенко Н. Історія України. т. 1. – К., 1992. Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1992. |
Схожі:
| Орієнтовні вимоги оцінювання навчальних досягнень учнів з Відповідно до ступеня оволодіння зазначеними знаннями і способами діяльності виокремлюються такі рівні навчальних досягнень школярів... |
Інноваційні підходи при викладанні спеціальних дисциплін в системі... ПТО, як засіб підвищення ефективності і результативності навчальних досягнень учнів |
| Програма зовнішнього незалежного оцінювання з всесвітньої історії ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА Метою зовнішнього незалежного оцінювання із всесвітньої історії є виявлення, рівня сформованості історичної компетентності випускника... |
ПРОГРАМА ЗОВНІШНЬОГО НЕЗАЛЕЖНОГО ОЦІНЮВАННЯ з ІСТОРІЇ УКРАЇНИ Метою зовнішнього незалежного оцінювання з історії України є оцінювання рівня сформованості історичної компетентності випускника... |
| УРОК 46. КОНТРОЛЬ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ. КОНТРОЛЬНА РОБОТА №4 Мета. Здійснити контроль навчальних досягнень учнів з метою перевірки засвоєння учнями теми |
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з математики До навчальних досягнень учнів з математики, які безпосередньо підлягають оцінюванню, належать |
| Моніторингові дослідження рівня навчальних досягнень учнів з іноземної... Ні в кого не викликає сумнівів актуальність проведення моніторингових досліджень навчальних досягнень учнів. Це визнано в освітянських... |
Оцінювання навчальних досягнень з теми Мета оцінювання: встановити відповідності рівня навчальних досягнень учнів в оволодінні знаннями про типи розмноження рослин, про... |
| 10 КЛАС ПОКАЗНИКОВА ФУНКЦІЯ Критерії оцінювання навчальних досягнень учня при вивченні теми «Показникова функція» |
Уроку: узагальнення та систематизація навчальних досягнень учнів.... Тема уроку. Узагальнення та систематизація знань учнів з теми «Лінійні рівняння з однією змінною» |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua