Вступ

Скачати 328.88 Kb.

Назва	Вступ
Сторінка	2/4
Дата	30.03.2013
Розмір	328.88 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Фізика > Документи

1 2 3 4

Нетрадиційні підходи у викладанні природничих наук

Творчий пошук нових ідей

Швидкі темпи розвитку природознавчої науки, звільнення її від ідеологічних стереотипів вимагають нових підходів у викладанні шкільного курсу фізики і математики. Педагоги-фахівці розуміють ці зміни і завжди у творчому пошуку нових ідей викладання свого предмета.

Не секрет, недостатня матеріальна база шкіл утруднює роботу вчителів. Мало хто з педагогів може похвалитися використанням комп'ютерної техніки. Але вчитель завжди у пошуку нових форм і способів викладання свого предмета.

На нашу думку, навчальний матеріал необхідно подавати не в описовій формі, а в проблемно-пошуковій. Завдання вчителя: вчити учнів учитися. Цьому сприяють нестандартні підходи у викладанні.

Нестандартні підходи у викладанні природничих наук здійснюються через проведення так званих нестандартних уроків (структура уроків нетрадиційна), організацію нестандартних завдань чи запитань, нетрадиційних форм повторення, закріплення чи перевірки вивченого матеріалу.

У педагогічній практиці частіше проводяться такі нестандартні уроки – як урок-семінар, урок-лекція, урок-конференція, урок-гра (ділова чи рольова), рідше – урок-змагання, урок-консультація, урок-залік, бінарні чи комп'ютерні уроки, урок творчості, урок-аукціон, урок-«суд», урок-діалог, урок-концерт, театралізовані уроки, уроки пошуку істини, уроки «без дзвінка» тощо. При виборі типу уроку важливо враховувати вікові особливості учнів, їх бажання і вміння, а також той фактичний матеріал, який вивчатиметься на даному уроці.

Нестандартні підходи можна застосовувати на різних етапах стандартних (традиційних) уроків, а саме: при сприйманні та усвідомленні вивченого матеріалу, при актуалізації знань та вмінь учнів, при закріпленні тощо.

Нестандартні за змістом запитання, незвичний погляд на проблему створюють певну емоційну обстановку на уроці, активізують учнів, сприяють розвитку логічного мислення, бажання пізнати явище чи проблему не однобоко, а багатогранно.

Серед таких форм і методів – ділові та імітаційні ігри знаходять широке застосування у найрізноманітніших сферах діяльності: економіці, політиці, екології, міському плануванні, освіті. Однак, ще досить мало їх використовують на уроках фізики.

На практиці організація навчально-виховного процесу розглядає функції навчання дещо спрощено: набуття школярем знань, вмінь і навичок. Такий підхід зумовив звуження сфери мислення школяра. Внаслідок цього пам'ять і емпіричне мислення спрямовуються до репродуктивного відтворення засвоєних знань. За межами діяльності лишаються такі важливі сфери особистості, як: мотиви, потреби, інтереси, емоції, відносини, а також спілкування в колективі. У людині від природи закладено багато потенційних можливостей. Виявити їх, розвинути і виховати досить складно. По-перше, деякі з них проявляються лише у відповідній діяльності, тому їх не вдається помітити в умовах традиційного навчання. По-друге, програми навчання розраховані, як правило, на середнього за здібностями учня, а обдаровані діти та діти з посередніми здібностями не завжди можуть себе проявити. Тому, цілком зрозуміло, що виявлення і розвиток здібностей – складна, але необхідна справа, яка потребує використання різних видів діяльності, у тому числі й ігрової.

У процесі навчання з використанням ігрових методів і форм відображається хід педагогічної взаємодії (навчання), який характеризується постійною зміною діяльності учителя і діяльності учнів. Він зумовлює зміну якостей особистості кожного школяра внаслідок власної навчально-пізнавальної діяльності, спрямованої на засвоєння певного обсягу матеріалу

Під навчальною ігровою діяльністю будемо розуміти активну самостійну пізнавальну діяльність школярів, керовану учителем, яка розгортається на основі гри і веде до реалізації дидактичних завдань. У зв'язку з цим навчально-ігрову діяльність слід розглядати як складну цілісну систему, яка відображає впорядковану сукупність взаємозв'язаних і взаємозалежних компонентів.

Основними компонентами навчально-ігрової діяльності як процесу навчання є діяльність учителя (педагогічне управління) і діяльність учня (учіння). Взаємодія між ними опосередкована змістом навчального матеріалу і виражає специфіку навчання, забезпечує його цілісність і створює дидактичні відносини: учитель – учень, учень – учень, учень – навчальний матеріал та ін. Провідним серед них, системоутворюючим у навчально-ігровій діяльності є відношення педагогічного управління і учіння.

Навчальна гра (складає предмет діяльності й виражає зміст навчального матеріалу), мотиви, цілі, завдання, методи і засоби в їх взаємозв'язках і залежностях утворюють структуру навчально-ігрової діяльності. Основні дидактичні відносини в структурі навчально-ігрової діяльності відображені на схемі.

Навчально-ігрова модель відтворює процес взаємодії діяльності вчителя і діяльності учнів на основі використання певного виду гри та відповідних методів навчання. Діяльність учителя в ігровому навчанні спрямована до педагогічного управління, яке включає моделювання, проектування та стимулювання навчального процесу.

Завдяки педагогічному моделюванню визначається ігрова форма й вид гри, відповідно до навчального матеріалу вибираються методи, прийоми, способи і засоби, що стимулюють навчання, тобто формують цілі, мотиви й сприяють вирішенню дидактичних завдань. При цьому учитель має змогу постійно здійснювати контроль, корекцію та оцінку навчально-пізнавальної діяльності школярів. Педагогічне проектування прогнозує результат навчання, тобто рівень засвоєння передбачуваних знань, набуття вмінь та навичок, розвиток і виховання особистості.

Гра відображає зміст навчального матеріалу, що складає предмет діяльності. Однак, ігрова діяльність не виникає спонтанно, а здійснюється за певних умов:

навчальний матеріал повинен бути закладений у змісті гри;
дидактична ціль ставиться перед школярами у вигляді ігрового завдання;
у процес навчання вводиться елемент змагання, який перетворює ігрове завдання на дидактичне;
поетапне виконання поставлених завдань призводить до прогнозованого результату.

Завдання, що ставляться в процесі гри, повинні мати проблемний характер і містити суперечності. Це сприятиме пошуку оригінальних рішень і вирізнятиметься винахідливістю та цілеспрямованістю. Саме цілеспрямована, активна і свідома дія школяра, який вирішує навчально-пізнавальні завдання в ході гри, створює внутрішню передумову до навчання, а пізнавальний інтерес отримує основу для свого формування:

активізує діяльність розумових процесів (логічне судження, припущення, узагальнення, аналіз);
поглиблюються і систематизуються знання (основні ідеї, гіпотези, факти як доведення);
з'ясовуються необхідні способи різних шляхів рішень, відбираються найраціональніші, апробовуються набуті знання.

У свою чергу діяльність учнів або учіння в навчально-ігровому процесі спрямована до пізнання, тобто, завдяки ігровим методам і формам формується мотивація навчання, визначаються цілі і розв'язуються поставлені дидактичні завдання. При цьому навчання в ігровій формі спрямоване не на виклад нового матеріалу вчителем, запам'ятовування його і відтворення учнями, тобто репродуктивну діяльність, а на самостійне оволодіння ними в процесі практичної (пошукової або творчої) дії.

Раціональне поєднання ігрових форм і методів навчання сприяє перетворенню зовнішніх, реальних дій з предметами на внутрішні, ідеальні дії, тобто інтеріоризацію. Завдяки природознавчим іграм учні вчаться оперувати образами предметів і явищ, яких у певний момент немає в їхньому полі сприймання, подумки переміщатися у минуле, майбутнє, просторі тощо. При інтеріоризації зовнішні фактори поведінки учня перетворюються на позитивні усталені внутрішні переконання особистості. Саме у грі відбувається формування школяра як суб'єкта діяльності на основі імітації дійсності.

Ігрова діяльність, як і будь-яка інша, має свій предмет, усвідомлення якого визначає конкретні цілі і формує уявлення про результат навчання. Водночас предмет діяльності, за висловлюванням О.М. Леонтьєва, виступає і як дієвий мотив: «Діяльності без мотиву не буває, «немотивована» діяльність – це діяльність з суб'єктивно і об'єктивно прихованим мотивом»

Рис. 1. Схема основних дидактичних відносин в структурі навчально-ігрової діяльності

Поняття «мотив» означає «певну спонукальну причину дій та вчинків людини. Саме від мотивів залежить, чим є у психологічному плані та чи інша дія, який суб'єктивний зміст вона має для людини]. Мотиви виникають внаслідок осмислення потреб, що забезпечують життя та розвиток людини. Для нас певний інтерес матимуть ті потреби і мотиви, які орієнтовані на цілеспрямовану активну дію школярів, тобто пізнання, що реалізується завдяки виконанню навчально-ігрових завдань. Тому активність можна розглядати і як умову, і як мотив, що веде до задоволення даних потреб і виникнення нових.

Виявлення мотивів навчання природознавства формує мотивацію його засвоєння. Звичайно, осмислення мотивів навчання залежатиме від вікових особливостей школярів.

У мотивації навчання виділяють дві основні групи мотивів: пізнавальні та соціальні

Пізнавальні мотиви визначають зміст навчальної діяльності, закладені в самому процесі навчання.

Соціальні мотиви пов'язані з різними соціальними взаємодіями школярів між собою. Названі групи мотивів можна поділити на підгрупи (табл. 1):

Таблиця 1

Групи мотивів навчання природознавства

Соціальні мотиви			Пізнавальні мотиви
широкі соціальні	самовиховання	колективні	широкі пізнавальні	необхідності	професійні
а) бути корисним Батьківщині	а) прагнен-ня до самоутвердження	а) посісти гідне місце у класі	а) інтерес до знань	а) необхідно вчитися, без цього не проживеш	а) знання потрібні у трудовій діяльності
б) вчитися – це мій громадянський обов'язок	б) бажання виховати волю;	б) отримувати задоволе-ння від спілкування	б) відкриття нового, невідомого для себе	б) вимагають батьки;	б) бажання отримати професію, пов'язану з фізикою
	в) прагнення бути лідером і впливати на інших		в) розширення світогляду	в) необхідно здати іспит

Проведення однотипних уроків з природознавства та інших предметів не викликає інтересу до навчання, творчого розвитку школяра, не збуджує емоції, не розвиває мислення. Це веде до того, що учень не розуміє, з якою метою і як він може використати та реалізувати знання з фізики в майбутньому.

Організовуючи «круглі столи», «конференції», «телемости» та інші ігрові форми навчальних занять з актуальних питань сучасності (від глобального масштабу і закінчуючи локальним), учень усвідомлює значення саме природознавчого підходу до їхнього розв'язання.

Формуючи мотивацію навчання із використанням ігрових форм і методів, необхідно враховувати і роль емоцій. Однак, у шкільній практиці їх роль часто недооцінюється. Емоції ж розвиваються не самі по собі, а залежать від особливостей навчальної діяльності і мотивації. Регулююча роль емоцій зростає тоді, коли вони не лише супроводжують ігрову діяльність, а й випереджають її, ніби готуючи школярів до неї. Емоції примушують активізувати увагу, мислення, уяву та інші психічні функції школярів.

Дуже важливо, що в процесі навчальної гри спрямовуються зусилля учнів на досягнення мети, виховуються в них вольові якості. При цьому формуються самостійність, наполегливість, витримка, воля до перемоги – все те, без чого не може бути успіху, Наявність усіх цих умов складає в наш час основу продуктивної праці в будь-якій сфері суспільства.

Ігрові методи і форми навчання суттєво відрізняються від традиційних тим, що дають змогу учню безпосередньо стати учасником ситуації чи події, яка розглядається. У процесі гри він має можливість потрапити на деякий час у «реальні» життєві умови, «відчути» їх, осмислити і вже потім прийняти рішення, тобто, школяр є не спостерігачем, а реальною дійовою особою. Слід відзначити і те, що умовність ігрової діяльності, відсутність реального ризику невдачі (якщо навіть рішення і помилкове) дає змогу учню шукати, знайти і обґрунтувати правильне рішення. Саме в процесі ігрової діяльності з'являється здивування перед власним «відкриттям», задоволення своїми здобутками, радість самостійного руху вперед. Разом з тим, ігрові форми навчання дозволяють учням отримувати і засвоювати більший обсяг не лише необхідної, а й додаткової інформації, що не знайшла відображення на уроках фізики .

Важливо, також, враховувати і використовувати при моделюванні ті природознавчі факти, явища, процеси, що характерні для місцевості, де мешкає учень. Це посилить проблемність питань, які розглядаються, і не залишить школяра байдужим до їхнього розв'язання.

За словами відомого вченого, педагога Г.І. Щукіної, спілкування передбачає відносини співпраці і взаємодопомоги, широкий обмін інформацією між учасниками навчального процесу, співпереживання радості пізнання, співучасть у вирішенні завдань, поставлених грою, намагання допомогти один одному при виникненні труднощів. Спілкування – це діяльність, тому умінню спілкуватись необхідно навчати, що можливо лише в конкретних педагогічних ситуаціях, особливо ігрових.

Розглядаючи навчально-ігрову діяльність як процес навчання, можна зробити висновок:

навчально-ігрова діяльність – це динамічна багатокомпонентна цілісна система;
провідним, системоутворюючим у діяльності є відношення педагогічного управління й учіння;
ігрові методи і форми навчання зумовлюють активізацію пізнавальної діяльності;
пізнавальна діяльність, що розгортається на основі гри, має свій предмет і спрямована на конкретні цілі та уявлення про результат;
спосіб досягнення цілей і розвиток особистості школярів відбувається завдяки особистісно-мотиваційній діяльності;
результат ігрового навчання досягається в процесі поетапного вирішення системи проблемних завдань;
завдяки ігровій діяльності формуються комунікативні дії учнів між собою та вчителем, підвищується рівень естетико-етичної сторони навчання;
зростає інтерес до вивчення предмета.

1 2 3 4

Схожі:

КУРСОВА РОБОТА Транспортні договори, їх система та правове регулювання ЗМІСТ Вступ Вступ с. 3-5	РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З дисципліни: Принципи і методи аналізу художнього твору Спеціальність Враховується знання студентів, набуті при вивченні курсів "Вступ до літературознавства", "Вступ до мовознавства" та ін. Безсумнівний...
Модуль Олени Горошко і Джулі Снайдер-Юлі Вступ до ґендерних аспектів... Вступ: Мета цього модуля – ознайомити студентів із тим, як ґендерні відмінності конструюються за допомогою дискурсу електронної комунікації...	Взаємодія школи та родини – один з вирішальних факторів успішного виховання дітей Школа. Як багато чекань, надій, хвилювань пов'язують діти, батьки, учителі з цим словом. Вступ до школи – це початок нового етапу...
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля...	ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля...
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля...	План Вступ Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення... У найбільш загальному значенні під міжнародно-правовою відповідальністю у даній галузі розуміють настання негативних наслідків для...
З УЧНЯМИ ВСТУП	1 Вступ ( 1 година)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання