Дистанційний курс дисципліни «Фінансова діяльність суб’єктів господарювання» покликаний ознайомити студента з особливостями фінансової діяльності підприємств
|
|
Скачати 2.49 Mb.
|
Розділ 1.2. “Власний капітал підприємства”Структура 1.2.1. Економічна сутність капіталу. 1.2.2. Особливості формування власного капіталу. 1.2.3. Визначення вартості капіталу. Ключові слова: Капітал, власний капітал, позиковий капітал, склад капіталу, власний оборотний капітал, коефіцієнт маневреності капіталу, методи визначення потреби у капіталі, звіт про власний капітал, емісія цінних паперів, вартість капіталу. Навчальний матеріал1.2.1. Економічна сутність капіталу. Прочитайте та законспектуйте основні поняття Під капіталом розуміють матеріальні засоби і грошові кошти, вкладені в підприємство з метою здійснення підприємницької діяльності. Глибше зрозуміти сутність капіталу можна розглянувши його класифікації в економічній літературі. Залежно від того, кому належать вкладені в господарську діяльність матеріальні засоби і грошові кошти, капітал поділяють на власний і позиковий. Під власним капіталом розуміють грошові кошти і матеріальні засоби, які самостійно формуються підприємством для забезпечення свого розвитку. До позикового капіталу відносять грошові кошти та інше майно, що залучається для фінансування розвитку підприємства із зовнішніх джерел на платній поворотній основі. Прочитайте та законспектуйте основні відмінності між власним і позиковим капіталом Основні відмінності між власним і позиковим капіталом проілюстровано у табл. 1.2. їх аналіз показує, що за рахунок позикового капіталу підприємство має більше можливостей нарощення свого виробничого потенціалу, але при цьому зростає ризик втрати його фінансової стійкості. Таблиця 1.2. Основні відмінності між власним і позиковим капіталом
За тривалістю використання виділяють довгостроковий постійний капітал (або перманентний) і короткостроковий змінний капітал. Прочитайте та законспектуйте склад капіталу залежно від відображення джерел його формування Склад капіталу залежно від відображення джерел його формування у пасиві балансу проілюстровано на рис1.2.  Рис. 1.2. Склад капіталу за джерелами формування Головною ознакою групування статей активу балансу є ступінь їх ліквідності, тобто швидкість зворотної трансформації інвестованого капіталу в грошові кошти. Залежно від напряму розміщення фінансових ресурсів у активи підприємства капітал класифікується на основний і оборотний. Водночас, можна окремо виділити капітал, що використовується у внутрішньому обороті підприємства та за його межами (дебіторська заборгованість, довгострокові та поточні фінансові інвестиції). Прочитайте та законспектуйте склад капіталу за напрямками розміщення Схематично склад капіталу залежно від напрямів його розміщення проілюстровано на рис. 1.3.  Рис. 1.3. Склад капіталу за напрямками розміщення Вкладення частини капіталу в зовнішні фінансові інструменти свідчить, що в попередні періоди у підприємства були вільні грошові кошти. Водночас, капітал, інвестований за межами підприємства, можна розглядати як резерв мобілізації в господарський оборот додаткових грошових коштів у випадку, коли збільшуються його власні інвестиційні потреби або погіршується поточна платоспроможність. Оборотний капітал може перебувати у сфері виробництва (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) і у сфері обігу (готова продукція на складах та продукція, відвантажена покупцям, дебіторська заборгованість, грошові кошти, поточні фінансові інвестиції, товари для торгівлі і т. ін.). Оборотний капітал може функціонувати в грошовій і матеріальній формах. Дуже важливою з погляду фінансового менеджменту є комбінована класифікація капіталу, в якій поєднуються різні класифікаційні ознаки: належність капіталу, тривалість його використання та напрямки розміщення. Прочитайте та законспектуйте склад капіталу за напрямками розміщення і джерелами фінансування Схематично взаємозв'язок між напрямками розміщення капіталу і джерелами його формування зображено на рис. 1.4.  Рис. 1.4. Склад капіталу за напрямками розміщення і джерелами фінансування Прочитайте та законспектуйте основні поняття Та частина оборотного капіталу, яка сформована на постійній основі, називається власним оборотним капіталом (або чистим оборотним капіталом). Детально можливі стратегії фінансування активів підприємства розглянуто в розділі 6. Нестача власного оборотного капіталу призводить до підвищення фінансової залежності і свідчить про нестійке фінансове становище підприємства. Водночас, фінансового менеджера цікавить не лише обсяг власного оборотного капіталу, але і його частка в загальній сумі власного капіталу (або коефіцієнт маневреності капіталу). Коефіцієнт маневреності капіталу показує, яка частина власного капіталу підприємства перебуває в обороті, тобто в такій формі, яка дає змогу вільно маневрувати інвестованими коштами. Цей коефіцієнт має бути досить високим, щоб забезпечити достатню гнучкість і мобільність у використанні власного капіталу підприємства. Таким чином, ефективність використання капіталу підприємства одночасно залежить від двох груп чинників:
Все це зумовлює необхідність розробки виваженої політики формування капіталу та її погодження з політикою формування активів підприємства. Прочитайте та законспектуйте методи визначення загальної потреби у капіталі Визначення загальної потреби у капіталі може здійснюватися прямим і непрямим методами. Прямий метод базується на детальному плануванні інвестиційних потреб підприємства за його окремими активами: основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних запасів, грошових коштів (на стадії створення підприємства практично повністю відсутні дебіторська заборгованість, довгострокові й поточні фінансові інвестиції). Цей метод може застосовуватися як при визначенні загальної потреби у капіталі для створення нового підприємства, так і у випадку обґрунтування необхідного додаткового капіталу для розширення виробничої діяльності діючого підприємства, здійснення модернізації та диверсифікації. Для підприємства однаково небезпечним є несформованість капіталу та його надмірний обсяг. Так, якщо створені виробничі потужності підприємства використовуються не на повну силу внаслідок відсутності сировини, або навпаки, коли накопичені надмірні виробничі запаси, які не можуть швидко перероблятися на наявних виробничих потужностях, відбувається замороження інвестованого капіталу, уповільнюється його оборотність і, як результат, погіршується фінансовий стан підприємства та зростає ризик упущеної вигоди. Визнаючи загальні потреби у капіталі для створення нового підприємства потрібно зважати на такі обмеження:
Непрямий (опосередкований) метод розрахунку загальної потреби в капіталі є менш трудомістким і базується на використанні відносного показника — капіталомісткості продукції (середній розмір інвестованого капіталу в розрахунку на одиницю виготовленої продукції). Цей показник суттєво відрізняється за галузями народного господарства і дає інвестору уявлення про рівень фондомісткості та матеріаломісткості. Водночас, рівень капіталомісткості продукції залежить не лише від конкретної галузі, а й від масштабів діяльності підприємства, стадії його життєвого циклу, рівня технологічного оснащення виробництва та ступеня зносу виробничих засобів. Користуватися непрямим методом доцільно на попередніх стадіях розробки інвестиційного проекту, оскільки він дає лише приблизне уявлення про необхідний розмір початкових інвестицій. Для остаточного розрахунку потреби у джерелах фінансування застосовується прямий метод. Для визначення потреби в капіталі непрямим методом необхідно капіталомісткість продукції (на аналогічному виробництві або в середньому по галузі) помножити на плановий обсяг виробництва. Крім того, необхідно враховувати перед стартові витрати і передбачити резерв капіталу на випадок, якщо подорожчають будівельно-монтажні роботи, будівельні матеріали, сировина тощо (як правило, не менше 10 % від загальних витрат на будівництво й експлуатацію інвестиційного об'єкта). 1.2.2. Особливості формування власного капіталу. Власний капітал — це вартість засобів, які належать власникам підприємства. Власний капітал можна також трактувати як зали шок в активах після вирахування зобов’язань підприємства. Таке визначення випливає зі скороченого запису балансу підприємства:  Зміна обсягу власного капіталу е показником ефективності як виробничо так і фінансової та інвестиційної діяльності. Більш повно значення власного капіталу розкривають функцію, які він виконує в процесі кругообігу коштів (рис. 1.5). Прочитайте та запишіть функції власного капіталу  Рис. 1.5. Характеристика функцій власного капіталу Значення власного капіталу полягає в тому, що в гарантією фінансової незалежності підприємства і базою формування його активів. У ході підприємницької діяльності власний капітал або нарощується, або лише за умови збереження власного капіталу підприємства зможе нарощувати прибутки, залучати кошти інвесторів виходити на ринок позикового капіталу. Вартість власного капіталу визначається відповідно до прийнятих умов оцінювання активів у бухгалтерському обліку, а тому не збігається за ринковою ціною акцій і майна підприємства в цілому. Незважаючи на це, динаміка цього показника у фінансовій звітності є однією з найсуттєвіших характеристик перспектив розвитку підприємства. Прочитайте та запишіть склад власного капіталу та характеристику його елементів Склад власного капіталу та характеристику його елементів представлено на рис. 1.6..  Рис. 1.6. Склад власного капіталу Як видно з представленої схеми, власний капітал утворюється за рахунок внесків власників, які зафіксовані в установчих документах, та шляхом накопичення доходів в ході виробничо-господарської діяльності. Частка безоплатно переданих цінностей складає незначну величину або зовсім відсутня. Прочитайте та запишіть зміст звіту про власний капітал Більш детальна інформація про всі зміни у складі власного капіталу протягом звітного року наводиться у річній формі № 4 “Звіт про власний капітал”, зміст якої представлено у табл. 1.3. Таблиця 1.3 Зміст звіту про власний капітал
Згідно з даними цього звіту власники, інвестори й інші зацікавлені особи отримують інформацію про наявність власного капіталу, збільшення (зменшення) його обсягів у результаті переоцінки, чистого прибутку (збитку), внесків власників, вилучення капіталу. Визначається політика використання прибутку: на виплату дивідендів, поповнення статутного капіталу, відрахування до резервного капіталу. Додатково в примітках до фінансових звітів підприємства наводиться інформація про загальну кількість і номінальну вартість акцій, на які передбачається провести передплату, загальну суму коштів, одержаних від передплати на акції, акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями тощо. За рівнем відповідальності власний капітал поділяється так: — статутний капітал (зареєстрований у державному реєстрі); — додатковий капітал (додатково вкладений капітал, дарчий капітал, резервний та нерозподілений прибуток). Статутний капітал відіграє основну роль у функціонуванні підприємства. По-перше, це стартовий капітал, необхідний для виробничої діяльності й отримання прибутку. По-друге, його обсяг не може бути меншим за встановлену законодавством суму (1250 мінімальних заробітних плат для акціонерних товариств, 625 мінімальних заробітних плат для товариств з обмеженою відповідальністю). По-третє, статутний капітал регулює відносини власності, розподілу дивідендів і управління підприємством. У бухгалтерському обліку статутний капітал залежно від виду і форми власності підприємства виступає у вигляді:
Джерелами формування статутного капіталу є власні грошові кошти, майнові та інші активи засновників. Внесками учасників 1 засновників господарських товариств до статутного фонду можуть бути: будівлі, споруди, обладнання, інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, інтелектуальна власність, грошові кошти, в тому числі валютні. Порядок оцінки внесків до статутного фонду визначається засновницькими доку ментами. Заборонено використовувати при формуванні статутного фонду бюджетні кошти, кредитні ресурси і кошти, одержані під заставу. Найбільш складна система формування і зміни статутного капіталу встановлена законодавством для акціонерних товариств. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку рішенням від 9 лютого 2001 року 18 затвердила Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств у новій редакції. Реєстрація випуску цінних паперів, інформації про їх емісію і звіту про результати підписки на акції здійснюється уповноваженими особами державно комісій з цінних паперів і фондового ринку або їх територіальних органів відповідно до встановленого по рядку і є підставою для внесення випуску цінних паперів у Загальний реєстр випуску цінних паперів. Це положення удосконалює і спрощує чинний порядок реєстрації випуску акцій ВАТ, облігацій підприємств та інформації про їх випуск. За вимогами нового положення випуск акцій здійснюється в такій послідовності:
Відкрита передплата на акції здійснюється в кілька етапів: 1-й етап. Публікується повідомлення про відкриту передплату на акції, строк якої не може перевищувати б місяців. 2-й етап. Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10 % вартості заявлених акцій 1 отримати письмове зобов’язання про продаж відповідної кіль кості акцій від засновників. З-й етап. Якщо через б місяців не вдалося покрити передплатою 60 % акцій, акціонерне товариство вважається не заснованим. Особам, які передплатили акції, повертаються внесені ними суми або інше майно. 4-й етап. Якщо передплата відбулася, то до дня скликання установчих зборів особи, що підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30 % номінальної вартості акцій. У разі, коли всі акції розподіляються між засновниками, вони повинні внести до скликання не менше 50 % номінальної вартості акцій. 5-й етап. Не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства акціонери зобов’язані оплатити повну вартість акцій. В іншому разі вони сплачують штраф у розмірі 105 % річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом З місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати акції в установленому порядку. У процесі господарської діяльності власники мають право зміню вати розмір статутного капіталу, керуючись економічною доцільністю. Прочитайте та запишіть методи зміни обсягів статутного капіталу Можливі методи зміни обсягів статутного капіталу наведено на рис. 1.7.  Рис. 1.7. Методи зміни обсягів статутного капіталу Однак будь-які зміни, не зареєстровані у встановленому порядку, є порушенням і тягнуть за собою покарання у вигляді адміністративних штрафів за порушення обліку і звітності, може бути анульована державна реєстрація підприємства, а воно ліквідоване. Таким чином, при зміні статутного капіталу потрібно внести зміни в установчі документи і реєстраційну карту. Прочитайте та законспектуйте ознаки і типи емісії цінних паперів Загальну характеристику типів емісії цінних паперів представлено у табл. 1.4. Таблиця 1.4. Ознаки і типи емісії цінних паперів
При всіх видах змін розмірів статутного капіталу постає питання про порядок розподілу за внесками і частками сум, на які пройшли зміни, якщо це не пов'язано з рішенням за окремими учасниками. Так, у випадку збільшення розміру статутного капіталу за рахунок коштів конкретних інвесторів їх частка відображається або збільшується пропорційно розміру внеску. Якщо статутний капітал збільшився в результаті дооцінки майна, сума приросту розподіляється між учасниками пропорційно їх частці в статутному капіталі на момент проведення переоформлення. Основними напрямками використання додаткового капіталу можуть бути: передача дочірнім підприємствам, покриття витрат на випуск акцій чи облігацій, взяття суми зносу на облік підприємства при безоплатному одержанні основних засобів, списання суми уцінки товарно-матеріальних цінностей, здійснення капітальних вкладень, нематеріальних активів та інші напрямки. З перелічених напрямків використання додаткового капіталу можна визначити його основні функції:
Операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємства впливає на обсяги та структуру власного капіталу. За результатами всіх фінансових операцій, які були здійснені протягом звітного періоду, складається баланс на відповідну дату. При цьому фінансовий менеджер визначає обсяги і структуру власного капіталу в балансі не тільки за фактом проведених трансакцій, а й за прогнозними даними розвитку підприємства. В останньому випадку баланс підприємства набуває форми планового документа. 1.2.3. Визначення вартості капіталу. Прочитайте та законспектуйте основні поняття Концепція вартості капіталу є однією з базових теорій фінансового менеджменту. Зміст цієї концепції полягає в тому, що, незалежно від джерела фінансування, залучення капіталу в господарський оборот підприємства пов'язано з певними витратами. Так, кредиторам потрібно сплачувати відсотки за кредит, власникам облігацій — річний купон, акціонери сподіваються на виплату дивідендів. І навіть у випадку, коли фінансові ресурси формуються за рахунок реінвестування прибутку, їх залучення не носить безплатний характер, оскільки у будь-якому випадку потрібно враховувати альтернативні витрати. Під вартістю (або ціною) капіталу розуміють відношення витрат з обслуговування залученого капіталу до величини цього капіталу. Виражається вартість капіталу у процентах і показує, яку суму потрібно заплатити за користування одиницею фінансових ресурсів з певного джерела, як правило, протягом року. Важливість цього показника в контексті завдань фінансового менеджменту полягає в тому, що він не лише показує проценти, які потрібно заплатити власникам фінансових ресурсів, а й, водночас, характеризують цільову норму рентабельності інвестованого капіталу, яку обов'язково має забезпечити підприємство, щоб не зменшити свою ринкову вартість. При цьому потрібно розрізняти вартість капіталу підприємства і вартість підприємства в цілому. Якщо перший показник є відносним вираженням річних витрат на обслуговування заборгованості перед власниками й інвесторами, то загальна вартість підприємства як суб'єкта на ринку капіталу залежить від величини власного капіталу, дохідності, рівня ризику, темпів інфляції та ін. У момент продажу підприємства як цілісного майнового комплексу враховується величина "гудвілу", тобто вартісна оцінка його цінності, що залежить від часових та кон'юнктурних параметрів, іміджу підприємства і може бути як негативною, так і позитивною. Методика визначення вартості капіталу залежить від джерела його залучення. Прочитайте та запишіть основні джерелами формування капіталу Основними джерелами формування капіталу є банківські кредити, випущені підприємством облігації, акції та нерозподілений прибуток. Розглянемо особливості визначення вартості кожного з перелічених елементів капіталу. Вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кредиту Оскільки проценти за користування банківською позикою виключаються з бази оподаткування прибутку, реальна вартість одиниці такого капіталу буде меншою, ніж ставка банківського проценту на величину податкової економії. Отже, вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кредиту, потрібно розглядати з урахуванням податку на прибуток. Для цього можна скористатися формулою: ВКК= СП (1-КОП), (1.1) де ВКК — вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кредиту; СП — ставка банківського процента за кредит; КОП — коефіцієнт оподаткування прибутку. Приклад Підприємство отримало довгостроковий банківський кредит під 28 % річних. Визначити вартість залученого капіталу, якщо: а) підприємство сплачує податок з прибутку в розмірі 25 %; б) підприємство має 100 процентну пільгу з оподаткування прибутку. Вартість капіталу за рахунок кредиту при КОП = 0,25: 28(1 -0,25) = 21%. Розмір податкової економій 28 - 21 = 7 %. Вартість капіталу за рахунок кредиту при пільговому оподаткуванні прибутку: 28(1 - 0) = 28 % (> 21 %). Таким чином, чим більший розмір коефіцієнта оподаткування прибутку, тим менша вартість фінансування за рахунок кредиту після сплати податків. Вартість капіталу, залученого за рахунок облігацій Залежно від того, коли випущені облігації, їх вартісні визначається диференційовано для цінних паперів нового випуску та випущених раніше. Визначити вартість капіталу за рахунок облігацій нового випуску можна за формулою
У випадку, коли облігації розміщуються з дисконтом (знижкою з ціни), береться не номінал облігації, а ціна її реального розміщення за вирахуванням знижки. Якщо дозволяється проценти за облігаціями відносити на прибуток до оподаткування, потрібно враховувати розмір податкової економії, як і у випадку із залученням банківських кредитів. Вартість капіталу, залученого за рахунок раніше випущених облігацій, визначається формулою:
Приклад Підприємство випустило в обіг облігації номіналом 1000 грн. Річний купон становить 220 грн, а рівень витрат на емісію — 2 %. Через рік ринкова вартість облігації зросла на 65 грн, а річний купон не змінився. Визначити вартість залучення капіталу за рахунок облігацій в момент випуску та при повторному розміщенні. Вартість залучення капіталу за рахунок нових облігацій:
а, з урахуванням податкової економи: 22(1 - 0,25) = 16,5 %. Вартість залучення капіталу за рахунок раніше випущених облігацій:
а з урахуванням податкової економії: 21(1 - 0,25) = 15,75 %. Вартість капіталу, залученого за рахунок випуску акцій Ціна капіталу з цього джерела залежить не тільки від строку випуску цінних паперів (новий або раніше здійснений випуск), але і від їх типу (прості або привілейовані акції). Оскільки за привілейованими акціями виплачується фіксований дивіденд, вартість капіталу, залученого за рахунок їх емісії, можна визначити за формулою
Величина дивідендів за простими акціями наперед не визначається і залежить від ефективності роботи підприємства. Тому вартість цього джерела фінансових ресурсів не можна розрахувати з великою точністю. Існують різні методи оцінювання вартості капіталу, залученого за рахунок простих акцій, серед яких найбільш поширені модель Гордона і модель САКМ. Відповідно до моделі Гордона вартість капіталу, залученого за рахунок випуску простих акцій, описується формулою
До недоліків цієї моделі слід віднести значну чутливість до зміни темпу приросту дивідендів та недоврахування фактору ризику. Крім того, ця формула може застосовуватися лише для тих акціонерних товариств, які виплачують дивіденди у грошовій формі. Приклад Підприємство випустило в обіг прості акциз фіксованим тем пом приросту дивіденду 5 % на рік. Поточна ціна акції становить 60 грн, очікуваний розмір дивіденду на найближчий період — 10 грн на одну акцію, витрати на емісію — 3%. Визначимо вартість капіталу, залученого за рахунок випуску простих акцій:  За моделлю САКМ вартість капіталу, залученого з$ рахунок простих акцій, визначається за формулою:  , (1.6)де ВКа – вартість капіталу, залученого за рахунок випуску простих акцій з урахуванням фактору ризику; А — рівень доходу за безризиковими інвестиціями; R — рівень доходу в середньому на інвестиційному ринку; ß i, — бетта-коефіцієнт і-ї акції (характеризує рівень ризику порівняно з середньоринковими показниками). Вартість капіталу, залученого за рахунок нерозподіленого прибутку Нерозподілений прибуток можна розглядати як відкладений до виплати прибуток, що свідомо направляється власниками на поповнення резервних фондів або розширення виробництва. Найчастіше вартість капіталу, сформованого за рахунок нерозподіленого прибутку, прирівнюється до вартості звичайних акцій без поправки на емісійні витрати:
Рідше ціна капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку приймається на рівні рентабельності власного капіталу. Загальна вартість залученого підприємством капіталу визначається як середньозважена вартість фінансових ресурсів з окремих джерел:  , (1.8)де СВЗ – середньозважена вартість капіталу; ВК – вартість капіталу, залученого за рахунок i-го джерела, %; Ч – частка i-го джерела у загальній сумі постійного капіталу. Середньозважена вартість капіталу характеризує середній рівень витрат для підтримки економічного потенціалу підприємства за наявної структури джерел коштів, вимог інвесторів i кредиторів та прийнято дивідендної політики. Середньозважена вартість капіталу порівнюється з внутрішньою нормою прибутковості інвестиційного проекту. для того щоб реалізація проекту була доцільною, середньозважена вартість капіталу не повинна перевищувати його внутрішню норму прибутковості. Середньозважена вартість капіталу використовується для оцінки ціни вже задіяного підприємством капіталу. У випадку, коли необхідно обґрунтувати доцільність майбутнього нарощення капіталу, може визначатися гранична вартість капіталу за формулою середньозваженої (1.8). При цьому замість фактичного значення вартості капіталу з i-го джерела береться нова прогнозна цина його залучення, а частка i-го джерела береться відповідно до цільової (бажаної для підприємства) структури. Приклад Використовуючи вихідні дані, наведені в табл. 1.5, визначити фактичну середньозважену вартість капіталу та граничну вартість його майбутнього нарощення. Фактична середньозважена вартість капіталу:  Гранична вартість майбутнього капіталу:  Як свідчать розрахунки, приведення структури капіталу підприємства у відповідність з цільовими стратегічними орієнтирами дасть змогу підприємству утримати середньозважену ціну капіталу, незважаючи на очікуване підвищення вартості окремих фінансових ресурсів. Таблиця 1.5. Структура капіталу підприємства та вартість його окремих джерел  Середньозважена вартість капіталу є одночасно мінімальною нормою прибутку, яку очікують інвестори від вкладення капіталу. Для визначення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків від інвестиційного об'єкта ставку дисконту, як правило, встановлюють на рівні середньозваженої ціни капіталу. Основними елементами формування середньозваженої вартості капіталу є безризикова частина норми прибутку на інвестиційний капітал, премія за ризик та інфляційна премія.
В умовах інфляції необхідно одночасно включати інфляційну премію і в середньозважену вартість капіталу, і в множники нарощування. Для визначення реального інвестиційного доходу здійснюється інфляційна корекція грошових потоків. Приклад Грошовий потік від реалізації інвестиційного проекту становить 50 тис. у. о. в 1-й рік експлуатації і 80 тис. у. о. — в 2-й рік. Початкові інвестиції — 90 тис. у. о. Середньозважена вартість капіталу — 15%, щорічний темп інфляції — 10%. Визначити прибуток від реалізації інвестиційного проекту. Здійснимо нарощення грошових потоків шляхом перемноження на процентний фактор майбутньої вартості для рівня інфляції 10 %: 1 й рік: 50-1,1 =55 тис. у. о. 2-й рік: 80 • 1,21 = 96,8 тис. у. о. Продисконтуємо скориговані грошові потоки за ставкою дисконту, що дорівнює середньозваженій вартості капіталу (15 %): 55 * 0,87 + 96,8 * 0,756 = 121 тис. у. о. Прибуток від реалізації інвестиційного проекту: 121 - 90 = 31 тис. у. о. Питання для самоконтролю.
|
Схожі:
| Дистанційний курс дисципліни «Соціолінгвістика» покликаний ознайомити... Важливу частину курсу становить тлумачення специфіки соціолінгвістичного підходу до мови і відміни цієї наукової дисципліни від «чистої»... |
ПРОГРАМА НОРМАТИВНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВА» Предметом вивчення дисципліни «Фінанси підприємства» є економічні, організаційні та правові аспекти фінансової діяльності суб’єктів... |
| ПЛАН проведення перевірок суб’єктів господарювання (виробничих об’єктів) ... |
Свідоцтво про включення до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності №4429 Користувачам фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОКТАВА ІНВЕСТ» |
| Ключові слова: фінансова діяльність, принципи, фінансові ресурси, управління У статті проаналізовано існуючі погляди науковців щодо сутності фінансової діяльності підприємств. Результатом проведеного дослідження... |
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Методичні вказівки до курсової роботи з дисципліни “Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва” для студентів напряму «Фінанси... |
| До Порядку обліку, створення та ведення реєстру підприємств, установ,... |
ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ И, в чому полягає сутність фінансової діяльності держави в Україні, яких принципів дотримується держава при її здійсненні, які методи... |
| ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ И, в чому полягає сутність фінансової діяльності держави в Україні, яких принципів дотримується держава при її здійсненні, які методи... |
ЗЕД в системі категорій міжнародної економіки Під зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) розуміють діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua