1. Фінансовий ринок: сутність, функції і роль в економіці
|
|
Скачати 2.28 Mb.
|
|
Тема 6. Ринок похідних фінансових інструментів 6.1. Методичні поради до вивчення теми Ринок похідних фінансових інструментів (деривативів) – це сфера обігу особливої групи цінних паперів, які мають встановлені законодавством реквізити та засвідчують зобов’язання, внаслідок виконання яких відбувається перехід права власності на базовий актив та/або проводяться розрахунки на підставі ціни (величини) базового активу. За економічним змістом ринок похідних фінансових інструментів - це сукупність економічних відносин щодо перерозподілу ризиків, які виникають у процесі обміну фінансовими інструментами чи товарами. Про визначну роль ринку деривативів в системі міжнародного руху капіталу яскраво свідчать результати опитування, проведеного ще у квітні 2003 року Міжнародною асоціацією зі свопів та деривативів (International Swap and Derivatives Association (ISDA)), найбільшою всесвітньою організацією з торгівлі фінансовими інструментами за кількістю її учасників (близько 750 компаній з 52 країн). Експертами було встановлено, що 92 % з 500 найбільших компаній у всьому світі використовують деривативи для управління своїми бізнес-ризиками та для їх хеджування. Сьогодні ринок деривативів розвивається у двох формах – біржового та позабіржового. Конкуренція між ними стимулює вдосконалення та урізноманітнення видів похідних інструментів. Оцінюючи значення деривативів на фінансовому ринку, можна виділити такі їх функції: – збільшення можливостей розподілу ризику між учасниками. Використання різноманітних схем хеджування дозволяє інвесторам нівелювати вплив ринкового ризику на фінансову діяльність, зміцнюючи таким чином її стабільність; – розширення альтернативних варіантів здійснення інвестицій. При цьому витрати на розміщення деривативів є меншими за витрати по аналогічних операціях на ринку базових активів. Крім того, деривативи створюють додаткові можливості диверсифікації інвестиційної діяльності, що дозволяє збільшити її дохідність; – інформаційне забезпечення фондової торгівлі. Деривативи опосередковано сприяють поширенню інформації про базові активи та про основні параметри первинного ринку, на якому вони обертаються.
Критеріями віднесення фінансових інструментів до групи похідних є: залежність його ціни безпосередньо або опосередковано від ціни або характеристики базового активу; стандартизація умов виконання зобов’язань за фінансовим інструментом; наявність сукупності документів, які мають один базовий актив, однаковий термін обігу та строк виконання зобов’язань; відповідність обсягу та якості базового активу встановленим стандартам. Свою назву похідні фінансові інструменти (деривативи) дістали від англійського терміну „derivative"-„похідний", оскільки їх вартість є похідною від вартості базових інструментів, покладених в основу угоди. Відповідно до виду базового активу похідні (деривативи) розподіляються на:
До похідних (деривативів) відносяться строкові контракти та похідні цінні папери (фондові варанти, опціонні сертифікати, депозитарні розписки ). Протягом багатьох років саме строкові контракти були поширені серед великого кола учасників фондового ринку завдяки широким можливостям ефективного управління капіталом при мінімальних витратах. Адже їх використання, з одного боку, дозволяє ефективно заробляти прибуток, проводячи спекулятивні операції, з іншого боку, страхувати ризики несприятливої зміни ціни в майбутньому, а також здійснювати арбітражні операції, що відносяться до класу без ризикових. Класифікація строкових контрактів за змістом та формою укладання наведена на рис.6.1.       Біржові Позабіржові Біржові Позабіржові       Рис. 6.1. Класифікація строкових контрактів Основними функціями строкових фінансових інструментів є: ціноутворююча, цінопрогнозуюча та ціностабілізуюча. Ціноутворююча функція полягає в тому, що під час біржових торгів визначається ціна виконання (майбутня ціна товарного базового активу) на основі співвідношення обсягів попиту та пропозиції. Виявлена в процесі відкритого торгу ціна є об'єктивною, оскільки вже у заявлених обсягах відображені потреби та можливості сторін. На біржовому ринку ціною зіткнення є та ціна, яка справді влаштовує сторони (навіть з точки зору граничних потреб та можливостей), — тут виключаються можливості шахрайства в питаннях гарантій виконання угоди та якості товарів. Ціностабілізуюча функція строкових деривативів забезпечується завдяки дії механізму фіксації майбутньої ціни та відповідно надання гарантій учасникам угоди, що скористалися цим механізмом. Завдяки механізму фіксації майбутньої ціни учасник угоди має право скористатися правом купівлі (продажу) товару за більш вигідною контрактною ціною, ніж та, що може скластися у майбутньому на ринку реальних активів, або правом отримати грошову компенсацію різниці в цінах у випадку невигідного руху спотових цін. Цінопрогнозуюча функція строкових контрактів полягає в тому, що зафіксовані в них майбутні ціни є орієнтиром для виробників на реальному ринку. Користуючись біржовими котируваннями, підприємці мають можливість здійснювати власні цінові прогнози, що дозволяє раціонально планувати структуру майбутніх виробничих обсягів. Значну частку інвестиційних портфелів, як професійних управляючих активами, так і приватних інвесторів складають форвардні, ф’ючерсні контракти і опціони. Їх характерні особливості наведені у таблиці 6.1. Відповідно до порівняльної характеристики, наведеної у таблиці 6.1 операції з опціонами принципово відрізняються від операцій з форвардами чи фьючерсами. З огляду на те, що опціон є правом, але не зобов’язанням, його власник може обирати між виконанням опціонного контракту, його невиконанням і продажем іншій особі до закінчення терміну опціону. При цьому, особа, що бере на себе зобов’язання по опціону отримує право купити чи продати базовий актив, визначений контрактом, за раніше встановленою ціною. Таблиця 6.1. Порівняльна характеристика форвардного, ф’ючерсного контрактів та опціону
А оскільки ризик втрат від коливань цін на базовий актив в такій ситуації значно вищий, в якості плати за нього в момент укладання опціонного контракту власником виплачується премія, що згодом йому не повертається. Тобто, продавець опціону приймає на себе ризики, пов'язані з несприятливими ціновими змінами на ринку і за це отримує від покупця винагороду - премію, яку називають ціною опціону. Розмір такої премії залежить від ряду факторів, а саме: внутрішньої вартості опціону (величини ймовірного до одержання прибутку при негайній реалізації опціону власником), процентних витрат і терміну опціону. Розрізняють два види опціонних контрактів:
Визначені у такий спосіб опціони мають назву або „європейських", тобто таких, що можуть бути виконані тільки у визначений час у майбутньому, або „американських”, які можуть бути виконані протягом усього періоду часу до дати закінчення терміну опціонного контракту. На відміну від опціону виконання ф’ючерсного контракту гарантується біржею (розрахунковою палатою біржі), а право відмовитися від його виконання будь-яка сторона ф’ючерсного контракту має виключно за наявності згоди іншої сторони контракту. При укладанні контракту особа, що з дозволу біржі надписує та продає фьючерс бере на себе зобов’язання поставити у визначений у контракті термін базовий актив і одержати за нього певну суму. Ця особа відкриває коротку позицію. Довгу позицію займає особа, що купує цей контракт, беручи на себе зобов’язання придбати базовий актив, зі сплатою у визначений термін грошової суми. Проте найчастіше метою укладання ф’ючерсного контракту є не поставка базового активу, а хеджування позицій учасників угоди або спекуляція. Відповідно до вказаного всіх учасників ринку строкових деривативів, залежно від мети, з якою вони відкривають свої позиції на ринку, умовно розподіляють на дві групи: хеджерів і спекулянтів. Хеджер - це учасник ринку, який проводить операції з деривативами з метою зниження (уникнення) цінового ризику, пов'язаного з володінням базовими інструментами. Зміст діяльності спекулянтів у широкому розумінні можна визначити як формування певних очікувань на основі прогнозування майбутнього та використання їх для одержання прибутку від різниці в ціні купівлі та продажу фінансових інструментів чи товарів. При хеджуванні опціонами і фьючерсами формуються різні стратегії: 1. Купівля опціону PUT. Стратегію застосовують у випадку, якщо хеджер впевнений у істотному падінні цін у короткостроковому періоді і бажає мінімізувати цей ризик. 2. Продаж опціону PUT. Стратегія застосовується у ситуації, коли хеджер впевнений у тому, що ціна базового активу не знизиться, проте не впевнений у її зростанні і розраховує на одержання додаткової премії за умов збереження досягнутого рівня цін. 3. Продаж опціону CALL. Застосування стратегії є доцільним у випадку, коли хеджер впевнений, що ціна базового активу не зросте, проте сумнівається в її падінні. Вдала реалізація вказаної стратегії дозволить захистити активи від зниження їх вартості, однак лише на величину одержуваної премії. 4. Стредл. Це комбінована опціонна стратегія, що припускає одночасний продаж і купівлю опціонів з однаковими цінами виконання і датами закінчення контрактів. Використання згаданої стратегії доцільно, якщо передбачити рух цін на базовий актив неможливо. 5. Продаж фьючерса (відкриття короткої позиції). Стратегію застосовують з метою страхування від ймовірного у майбутньому падіння цін на базовий актив. 6. Купівля фьючерса (відкриття довгої позиції). Доцільним є реалізація стратегії при ймовірному підвищенні цін на базовий актив. Це забезпечить хеджеру захист від потенційних фінансових втрат при несприятливій кон’юнктурі цін. 7. Спред. Це спеціальна стратегія хеджування фьчерсами, сутність якої полягає у одночасному відкритті довгої і короткої позиції по контракту. Така стратегія доцільна, коли очікується або спостерігається невідповідність між цінами різних контрактів. Під свопом (swap (англ.) – обмін) мається на увазі договір, за яким сторони погоджуються здійснювати обмін певного активу на інший протягом певного строку на погоджених умовах.Фактично своп полягає в зміні грошового потоку з одними характеристиками на грошовий потік з іншими характеристиками. На відміну від інших деривативів, свопи взагалі залишаються поза правовим регулюванням. Існують лише ті нормативно-правові акти, які містять певні посилання, як прямі, так і непрямі, на цей фінансовий інструмент. Так, дефініцію процентного (відсоткового) свопу можна виокремити з визначення фінансових інструментів, яке міститься у Законі „Про цінні папери та фондовий ринок” та у Глосарії до Методичних вказівок з інспектування банків „Система оцінки ризиків”, що містить визначення процентного свопу (свопу процентної ставки) та валютного свопу, а також стисло пояснює механізм їх застосування. Фондові варанти є різновидом опціону на купівлю (опціон СALL), які можна розглядати як похідні інструменти фінансового характеру, укладені на строк, що випускаються емітентом разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями та надають його власникові право на придбання простих акцій чи облігацій даного емітента протягом певного періоду на заздалегідь узгоджених умовах. Варанти, як правило, емітуються в пакеті з базовими цінними паперами. Згідно з вітчизняними нормативними актами, варанти можуть випускатися лише публічними акціонерними товариствами і тільки в документарній формі. Термін дії варанта не повинен перевищувати 1 рік, а обсяг базового активу емітента варантів - 50 % обсягу акцій даного емітента, випуск (випуски) яких було зареєстровано. Опціонний сертифікат - стандартний документ, що засвідчує право його власника на придбання в емітента опціонного сертифіката (опціонний сертифікат на придбання) або на продаж емітентові опціонного сертифіката (опціонний сертифікат на продаж) базового активу в строк та на умовах, визначених у проспекті емісії цих опціонних сертифікатів. Депозитарна розписка — це цінний папір, що має похідний характер і випускається авторитетним депозитарним банком у формі сертифікату на акції іноземного емітента. Емітентом депозитарних розписок можуть бути юридичні особи – резиденти, які є учасниками Національної депозитарної системи, за умови встановлення кореспондентських відносин між депозитарієм, у якому зберігається глобальний сертифікат на загальний обсяг емісії депозитарних розписок та іноземною депозитарною установою, що веде облік прав власності на цінні папери, які покладені в основу депозитарних розписок. Уперше депозитарні розписки (Depository Receipts, DR) з’явилися на ринку в 1927 році, коли Великобританія заборонила вивезення акцій національних компаній за кордон. Американським кредитним організаціям у 30-х роках також було заборонено розміщувати свої активи в акції зарубіжних компаній. У відповідь на цю заборону було створено альтернативний похідний фінансовий інструмент – Американські депозитарні розписки (ADR) — цінні папери у формі сертифікатів, випущених американським банком, що засвідчують право покупця депозитарних розписок на відповідну кількість акцій компанії, яка розмістила частину своїх акцій на зберігання в депозитарій американського банку. Існує ще один вид депозитарних розписок – EDR (European Depository Receipts), що деноміновані в євро. Залежно від особливостей емісії, розміщення та вимог, що пред’являються до депозитарних розписок розрізняють 3 рівні програм депозитарних розписок. Депозитарні розписки І та ІІ рівнів випускаються на основі вже наявних акцій підприємств і самі по собі не дають можливості емітенту акцій залучити кошти. За допомогою таких цінних паперів є потенційна можливість емітенту розширити коло своїх акціонерів з числа іноземних. Депозитарні розписки ІІІ рівня дозволяють залучити додаткові інвестиції, адже під таку програму передбачено додаткову емісію акцій. 6.2. План практичного заняття № 13
6.3. План практичного заняття № 14
Розрахункові завдання за темою 6.1.Процентна ставка по фінансуванню становить 13% річних, по інвестуванню – 11% річних, дохідність активу – 11,5% річних. Ціна спот активу на початок періоду – 100 грн. Визначити інтервал для визначення теоретичної форвардної ціни, якщо дата поставки через три місяці. 6.2. Ставка фінансування дорівнює ставці інвестування і становить 15% річних. Дохідність активу – 11% річних. Ціна спот активу на початок періоду 100 грн, форвардна ціна дорівнює Ф, дата поставки через 6 місяців. Визначити, чи можна в цьому випадку реалізувати арбітражну стратегію. Якщо можна то описати її розрахувати арбітражний прибуток. Розв’язати задачу при: а) Ф = 105 грн; б) Ф = 98 грн. 6.3. Обчислити теоретичний форвардний курс долара для форвардного контракту з датою поставки через місяць, якщо курс спот продажу долара на ринку становить 5,33 грн/дол., ставка розміщення на 1 місяць доларів – 10 % річних, ставка залучення на 1 місяць гривні – 17% річних. 6.4. Виробник кави планує через 3 місяці продати 15 т. кави. Очікуючи падіння цін на каву, він укладає форвардний контракт на продаж 15 т. кави через 3 місяці за ціною 1550 дол./т. Визначити розмір виграшів чи втрат, які матиме виробник кави, продаючи її за форвардним контрактом, якщо ціна спот кави на початок періоду становить 1540 дол./т., на кінець періоду (через 3 місяці) ціна спот кави становить : а) 1535 дол./т.; б) 1555 дол./т. 6.5. Інвестор має намір придбати через місяць актив Х. Очікуючи зростання на нього цін, він проводить хеджування ф’ючерсними і опціонними контрактами. Розробити стратегії хеджування опціонними і ф’ючерсними контрактами і порівняти результати хеджування, якщо на початок періоду ціна спот активу Х становила 100 грн., ф’ючерсна ціна активу 105 грн., страйкова ціна активу, зафіксована в опціонному контракті 104 грн., премія, сплачена продавцю опціону 5грн. На кінець періоду (через місяць) ф’ючерсна ціна становить 110 грн., ціна спот активу дорівнює: а) 105 грн.; б) 112 грн. 6.6. Розробити стратегію хеджування опціонними контрактами для учасника ринку, що має намір через 3 міс. Продати на ринку актив Х і очікує падіння цін на нього. Визначити виграші або втрати від проведення операції, якщо страйкова ціна активу Х становить 110 грн., премія 5 грн., дата виконання – через 3 міс. Ціна спот на дату виконання становить: а) 95 грн.; б) 106 грн. 6.7. Визначити виграші або втрати власника 10 опціонів PUT, якщо страйкова ціна базового активу Х 120 грн., премія 3 грн., ринкова ціна активу в день виконання опціону: а) 99 грн.; б) 97 грн.; в) 108 грн.; г) 112 грн. 6.8. Компанія має намір через три місяці продати на ринку 400 т. цукру. Бажаючи уникнути цінового ризику, пов’язаного зі зміною ціни на цукор через три місяці, вона проводить хеджування ф’ючерсами. Початкова ціна цукру на ринку (ціна спот) становить Цс1= 300$/т., а ф’ючерсна 307$/т. Обсяг базового активу дорівнює 50 т.: а) яке хеджування (довге чи коротке) у цьому випадку проводиться і в чому його суть? б) якою має бути ф’ючерсна ціна цукру Ф2 на дату поставки у разі ідеального хеджування, якщо ціна спот на дату поставки становить Цс2 = 298$/т?  6.4. Питання для самопідготовки і самоконтролю знань
6.5. Тематика індивідуальних завдань (рефератів) за темою
Термінологічний словник за темою Базовий актив – матеріальний, нематеріальний, фінансовий або інший актив, щодо якого укладається та виконується похідний (дериватив). Варант – свідоцтво (сертифікат), що надає власнику право на купівлю цінних паперів за певною ціною у встановлений термін. Депозитарна розписка – похідний цінний папір, що засвідчує право власності інвестора-резидента на визначену кількість цінних паперів іноземного емітента, загальний обсяг емісії яких обліковується в іноземній депозитарній установі Дериватив - стандартний документ, що засвідчує правота/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Форвардний контракт – договір купівлі-продажу, за яким продавець (постачальник) зобов’язується передати базовий актив у власність покупця у визначений строк поставки та на визначених умовах у майбутньому, а покупець зобов’язується прийняти базовий актив і сплатити за нього певну грошову суму за ціною, визначеною на дату укладення договору. Ф'ючерсний контракт – стандартизований строковий контракт, за яким продавець зобов’язується передати базовий актив у власність покупця у встановлену дату поставки (дату виконання зобов’язань за ф’ючерсним контрактом) на визначених специфікацією умовах у майбутньому (не раніше трьох днів з дати укладення), а покупець зобов’язується прийняти базовий актив і сплатити за нього грошові кошти за ціною, що визначена сторонами договору на дату його укладення (ціною ф’ючерсного контракту) та/або здійснити взаємні грошові розрахунки з поставкою або без поставки базового активу. Опціон - стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Опціон „CALL” – контракт, який дає право (але не зобов’язання ) купити певний фінансовий інструмент за фіксованою ціною протягом обумовленого періоду в обмін на сплату певної грошової суми – премії. Опціон „PUT” - контракт, який дає право (але не зобов’язання ) продати певний фінансовий інструмент за фіксованою ціною протягом обумовленого періоду в обмін на сплату певної грошової суми – премії. Опціонний сертифікат – похідний цінний папір, що засвідчує право його власника на придбання від емітенту опціонного сертифікату (опціонний сертифікат на купівлю) або на продаж емітенту опціонного сертифікату (опціонний сертифікат на продаж) базового активу у строки та на умовах, визначених у інформації про випуск цих похідних цінних паперів. Своповий контракт – це договір між двома сторонами щодо здійснення обміну потоками платежів (готівкових або безготівкових) або іншими активами, розрахованими на підставі ціни базового активу, в межах обумовленої суми контракту у конкретні дати платежів (дати розрахунків) протягом дії контракту. Спекулянт – особа, яка бере на себе значний ризик, сподіваючись на одержання прибутку у процесі біржової гри. Фондовий варант – опціонний сертифікат на купівлю, який випускається відкритим акціонерним товариством разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власнику право на придбання простих акцій даного емітента у строки та за ціною, визначеними інформацією про випуск цього похідного цінного папера. Хеджування – купівля і/або продаж похідних цінних паперів для того, щоб знизити ризик можливих втрат від майбутніх біржових угод. Література: 1, 4, 12, 26, 31, 32, 34, 38, 39, 40, 42, 45, 48, 49, 50. 
|
Схожі:
| 4 Світовий фінансовий ринок: сутність та роль у системі міжнародного... З функціонального погляду світовий фінансовий ринок — це система ринкових відносин, у якій об’єктом операцій виступає грошовий капітал... |
Тема Ринок фінансових послуг та його роль в економіці Ринок фінансових... ... |
| 8. РИНОК: СУТЬ, СТРУКТУРА ТА ПРОБЛЕМИ ПЕРЕХОДУ > Виникнення, суть та функції ринку Ринок це об'єктивний факт, який бачить кожний, і що таке ринок, знає кожна домогосподарка, яка йде за покупками |
ПРОГРАМНІ ПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ Сутність ринку фінансових послуг, його роль, місце та функції в системі ринкових відносин |
| Тема Предмет і завдання Роль МФО у забезпеченні ефективного управління рухом фінансових ресурсів у сучасні міжнародній економіці. Соціально-економічне призначення... |
Ринок цінних паперів та його основні характеристики Приватизація і акціонування приватної власності, розвиток підприємництва та кредитних інститутів приводять до поглиблення розвитку... |
| 1. Релігія як суспільно-історичне явище (2 години) Соціальні функції, роль та місце релігії у житті людини і суспільства. Функції релігійних організацій |
План I Роль слуху в розвитку людини. Причини виникнення та класифікація... Навчання і виховання дітей з порушеннями слухової функції у спеціальних закладах |
| Питання на екзамен з дисципліни «Фінансовий менеджмент» Сутність концепції вартості грошей у часі. Операції нарощування та дисконтування |
РОЛЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ У ФОРМУВАННІ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ Автором уточнено та поглиблено сутність, функції і структуру інтелектуального капіталу, досліджено та удосконалено теоретико-методологічні... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua