9.2.5. Стратегія наукових досліджень і науково-конструкторських робіт (НДНКР)
Стратегія НДНКР передбачає розробку і сприяння впровадженню ідей або про новий продукт (послугу), або про модернізацію існуючого продукту.
Стратегія НДНКР буває двох груп:
а) інноваційна (розробка цілком нової продукції) та
б) імітаційна (імітацію існуючих товарів).
Спонукаючими мотивами для формування стратегії НД- НКР можуть бути:
а) вимоги корпоративної і конкурентних стратегій підприємства (наприклад, обрання стратегії диференціації передбачає пошук нового товару чи модернізацію його властивостей, а отже відкриває поле для стратегії наукового пошуку);
б) маркетингові дослідження, які подають узагальнені вимоги споживачів до товару в) різка зміна середовища, „технологічний прорив» конкурентів.
Види стратегій НДНКР:
Наступальна - означає розробку цілком нових технічних і технологічних рішень для забезпечення реалізації корпоративної стратегії зростання;
Захисна - розробка таких дизайнерських, техніко-тех- нологічних рішень, які б забезпечили збереження підприємством досягнутих позицій на ринку;
Проникнення - стратегія для конструювання такого товару, чи надання йому таких властивостей, що забезпечить проникнення на нові ринки;
Конгломератна - її ще називають наступально-захисною і застосовують, як правило, великі підприємства, оскільки така стратегія капіталомістка, вимагає значних фундаментальних та прикладних розробок і носить ризикований характер;
Реакції - це стратегія реакції на суттєвий технологічний прорив конкурентів
Матричний спосіб вибору стратегіїНДНКР
Для прийняти рішення про перехід до нової стратегічної технології або вдосконалення існуючої, потрібно спочатку проаналізувати техніко-технологічний рівень виробництва, досягнення НТП і скористатись матричною моделлю, запропонованою науковцями КНЕУ (рис. 9.2).
Рівень технології
Низький
Високий
Рівень освоєння технології
Високий
I.
„Принада»
II.
„Виграшне парі»
Низький
III.
„Загін для худоби»
IV.
„Надійна готівка»
Рис. 9.2. Матриця портфеля технологій
Основна ідея матриці технологій передбачає зіставлення рівня самої технології з рівнем її освоєння на підприємстві. І в результаті того, на якому квадранті матриці ідентифікувалась технологія підприємства, розробляються одна із альтернативних стратегій: а) продовження використання існуючої технології („виграшне парі»); б) стратегія поліпшення використання існуючої технології („надійна готівка»); в) стратегія „збирання урожаю», відмова від використання, ліквідація існуючого технологічного процесу („загін для худоби»).
9.2.6. Інші функціональні стратегії підприємства
Організаційна стратегія. Це стратегія розвитку загального управління, яка систематизує пріоритети розвитку підприємства і відповідно організовує та координує реалізацію його стратегій.
Напрямки, завдання стратегії: а) перебудова організаційних структур управління (ОСУ) відповідно до обраних стратегій; б) декомпонування, доведення стратегій до без посередніх виконавців; в) розстановка кадрів для забезпечення стратегій; г) розробка системи прийняття рішень; д) організація системи контролю за реалізацією стратегій; е) розробка системи комунікацій
Екологічна стратегія. Передбачає заходи по збереженню довкілля від можливих негативних наслідків для екології запровадження нових стратегій розвитку підприємства.
Напрямки, завдання: а) збереження від забруднення та ерозії земель, підтримання її високої родючості; б) збереження від забруднення повітряного басейну; в) збереження водного басейну: г) створення екологічно сприятливих умов діяльності людей на підприємстві тощо.
Соціальна стратегія. Передбачає створення належної соціальної інфраструктури для нормального відтворення і відновлення затраченого трудового потенціалу (дитсадки, школи, медпрофілакторії, бази відпочинку і лікування, житло, комунальні послуги, високі доходи тощо).
Інформаційна стратегія. Це стратегія розвитку системи інформаційного забезпечення стратегій підприємства, розвитку інформаційних комунікацій. Окремі автори подають її як складову організаційної стратегії. Однак, на наш погляд, зважаючи на її важливість в стратегічному плануванні і управлінні її слід виділяти як самостійну функціональну стратегію.
|