Тема 9 ФУНКЦІОНАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА
Сутність та призначення функціональних стратегій
Види функціональних стратегій та основні елементи організації їх розробки
9.1. Сутність та призначення функціональних стратегій
Функціональні стратегії - це забезпечуючі стратегії, що визначають стратегічну орієнтацію функціональних напрямків - підсистем управління підприємством (маркетингу, виробництва, фінансів, науково- дослідного сектору, управління персоналом, екологічної і соціальної сфер) і забезпечують досягнення їх цілей, а також керованість процесом виконання корпоративної та конкурентної стратегій, приймаючи при цьому відчутну участь у розробці і коригуванні остан-
Тобто, функціональні стратегії мають узгоджуватись і працювати на корпоративну та конкурентну стратегії. У свою чергу корпоративна і конкурентна стратегії повинні спиратися на функціональні, без врахування аналітичних даних і можливостей яких, розробити повноцінну і, головне, придатну для реалізації загальну чи бізнесову стратегію неможливо.
Відповідальність за розробку функціональних стратегій лежить на керівниках і головних спеціалістах відповідних функціональних служб.
Таким чином, призначенням функціональних стратегій є забезпечення розробки і досягнення довгострокових цілей кожною функціональною службою в руслі корпоративної і конкурентної стратегій підприємства, будучи при цьому:
а) одним із елементів системи формування корпоративної і конкурентної стратегій;
б) суб'єктами реалізації цих основних декомпонованих стратегій підприємства.
Функціональні стратегії не ідентиферентні, а становлять систему. Тобто вони взаємодіють між собою. Але основоположною серед них в ринковій економіці є маркетингова стратегія. Вона дає стратегічні установки всім іншим функціональним стратегіям при відповідних змінах ринкового середовища (рис. 9.1).
Рис. 9.1. Система функціональних стратегій підприємства
Специфічні чинники
Кожна функціональна служба (функція управління) має свої специфічні і найбільш загальні характеристики по яких їх розрізняють:
а) мета;
б) інформаційна база;
в) методи прийняття, оформлення і доведення рішень;
г) кадри певної кваліфікації;
д) спеціальна технічна база і обладнання;
е) специфіка планування;
є) організація діяльності і управління;
ж) мотивація діяльності і контроль.
Ці характеристики безумовно є одночасно специфічними чинниками, що впливають на розробку тієї чи іншої функціональної стратегії.
Загальні чинники
Крім того, функціональні стратегії розробляються з урахуванням наступних загальних чинників:
змісту діяльності підприємства;
взаємозв'язку змісту та напрямку впливу конкретної служби на досягнення місії та конкретних цілей підприємства в цілому;
• характеру впливу виконання робіт кожною службою на розвиток чи занепад підприємства в цілому;
• меж функціональних служб та сфер інтересів, що перехрещуються;
• сильних і слабких сторін в діяльності окремих функціональних служб, у їх взаємодії;
• наявності вузько специфічних інтересів і підходів та конфлікту інтересів у розв'язанні загальних проблем підприємства;
• збалансованості інтересів підприємства і функціональних служб, між напрямками розвитку фірми в цілому і компетенцією фахівців, які є виконавцями окремих функцій, їх професіоналізмом, етичними нормами, підприємницьким духом тощо.
Функціональні стратегії інколи називають субстратегіями.
Елементи функціональної стратегії
До структури функціональної стратегії входять наступні елементи:
а) цілі даної функціональної служби узгоджені по вертикалі і горизонталі, тобто з цілями підприємства та інших функціональних підрозділів;
б) характеристика існуючих і потенційних умов середовища діяльності служби;
в) параметри корпоративної і конкурентних стратегій, які має забезпечувати служба;
г) основні напрямки їх розв'язання, тобто, напрямки діяльності служби за різних сценаріїв розвитку подій;
д) послідовність і взаємо узгодженість розв'язання завдань;
е) перелік основних заходів по забезпеченню цілей і завдань.
9.2 Види функціональних стратегій та основні елементи організації їх розробки
9.2.1. Маркетингова стратегія
Маркетингова стратегія є визначальною серед інших функціональних стратегій.
Маркетингова стратегія визначає найефективніші
маркетингові заходи, які забезпечують реалізацію кор.- поративної, конкурентних і функціональних стратегій підприємства. Йдеться про способи просування товару на відповідні ринки, товарну і цінову політику, канали розподілу товару, форми стимулювання збуту, організацію рекламних кампаній тощо.
Маркетингова діяльність підприємства в цілому є предметом вивчення цілої однойменної дисципліни.
Для розробки повноцінної маркетингової стратегії використовують методи однопродуктового і портфельного аналізу, в тому числі матричні: криву досвіду, ЖЦТ і ринку, „продукт- ринок», БКГ, Мак-Кінсі, АДЛ і т.д.
Специфічні завдання маркетингової стратегії: формування цільових ринків, вибір номенклатури та асортименту продукції, ведення цінової політики, організація системи збуту, форм продаж, реклами тощо.
Маркетингова стратегія набирає форми маркетингового плану (програми), що є базовим документом, який регулює і координує діяльність всіх підрозділів і функціональних служб підприємства з метою їх ефективної діяльності на ринку в руслі корпоративної і конкурентних стратегій підприємства. Такий план умовно можна розділити на три розділи: цілі та завдання маркетингу, стратегія маркетингу (загальна і за коняре- тними ринками) і бюджет маркетингу.
Примірні характеристики компонентів стратегії маркетингу та вибір стратегії маркетингу можна показати наступним чином.
9.2.2. Виробнича (операційна) стратегія
Виробнича стратегія - це така функціональна стратегія, яка забезпечує досягнення певних рівнів розвитку виробництва (по обсягах, номенклатурі, якості, ефективності, технології) відповідно до вимог кор.- поративної, конкурентних і функціональних стратегій, особливо маркетингової.
Основні завдання виробничої стратегії можна звести до наступних:
планування виробництва відповідно до корпоративної, конкурентних і функціональних стратегій підприємства;
^ створення системи контролю за реалізацією виробничих планів і завдань по стратегічних строках;
^ раціональне використання виробничих фондів, зростання фондовіддачі;
^ раціональне використання особистого фактору виробництва і зростання продуктивності праці;
систематичне оновлення техніки і обладнання;
оновлення технологій, постійне освоєння ресурсозберігаючих технологій;
^ вдосконалення організації виробництва;
^ вдосконалення організації праці її і її оплати;
^ покращення умов праці;
економія ресурсів, зниження собівартості продукції;
інтенсифікація виробництва;
^ розвиток мотиваційних механізмів і інші завдання.
Фактори, що впливають на формування виробничої стратегії:
вимоги корпоративної, бізнесової і функціональних стратегій, в першу чергу маркетингової;
наявні ресурси, їх якість і джерела їх поповнення в перспективі;
угоди, замовлення на продукцію;
технологічний рівень і можливості модернізації;
рівень персоналу управління і трудових ресурсів та можливості його підвищення;
гнучкість виробництва, швидкість переобладнання на випуск нової продукції різної кількості і якості;
організаційна структура управління та культура;
природно - географічні умови та інші фактори.
Залежно від стану середовища, конкурентної і маркетингової стратегій, можливі наступні альтернативні виробничі стратегії:
Повне задоволення попиту - стратегія, що передбачає виробляти стільки, скільки потребує ринок. А оскільки ринок коливається, то і виробництво при такій стратегії піддається суттєвому коливанню, що тягне за собою відомі труднощі: затрати високі, значні запаси готової продукції на складах т.д
Орієнтація на середній попит. При такій стратегії в періоди скорочення попиту запаси на складах суттєво зростають, зате в періоди зростання попиту він відразу задовольняється за рахунок цих запасів.
Орієнтація на мінімальний попит - запаси нереалізованої продукції відсутні, зате можливе недовантаження потужностей, коливання виробництва і таке інше.
Орієнтація на повне використання виробничого потенціалу з врахуванням його постійного вдосконалення (модернізації, технічного переоснащення, реконструкції, т. д.). Поряд з високою віддачею ресурсів, можливі значні запаси на складах в періоди спаду попиту.
Створення нового або частково нового виробництва - на вимогу корпоративної чи конкурентної стратегії.
Орієнтація на суттєві зміни технології - якщо існуюча явно застаріла, а конкурентні стратегії вимагають її оновлення.
Суттєві зміни в організації виробництва - знову ж таки на вимогу корпоративної чи конкурентних стратегій (зміна спеціалізації, конверсія, диверсифікація, оптимізація розміщення виробництва по підрозділах і в географічному плані тощо), що тягнуть за собою радикальні зміни в номенклатурі, обсягах виробництва і т. д.
Приклади
Для прикладу, розробляючи виробничу стратегію м'ясокомбінату варто сконцентруватися на наступних проблемах.
Прогнозування розвитку сировинної зони відповідно до потреб ринку і вибраної альтернативної виробничої стратегії. Йдеться про збереження існуючої зони і її розширення за рахунок створення додаткової мережі заготівельних баз з врахуванням ефективності перевезень. Розрахунок потенціальних можливостей виробників сировини, форм заготівель і способів взаємовідносин т.д.
Вибір і характеристика процесу виробництва, зокрема, вибір ступеня механізації і автоматизації на окремих ділянках технологічного процесу, методи і технології переробки, ступінь спеціалізації праці робітників на окремих етапах, розміщення старих і нових потужностей, ступінь залучення обслуговуючих виробництв зі сторони тощо.
Розташування виробничих підрозділів і допоміжних служб. Можливо є сенс наблизити забій худоби і первинну переробку туш до місць масових заготівель у віддалених районах і таке інше.
Вибір принципів проектування робіт. Оскільки технологічний процес вимагає і творчої, і фізичної праці, слід враховувати як принципи економічної ефективності так і поведінкові, соціальні принципи. Ці два аспекти не повинні суперечити один одному. Йдеться, отже, про соціально-технічний підхід, який передбачає роботу з певною напругою, але з елементами різноманітності, а для спеціалістів - і творчості; роботу що містить певну залежність між результатами та вкладом і соціальною активністю особистості тощо.
Нормування виробництва і праці. Дуже важливо користуватися не лише типовими нормативами, а, виходячи з конкретних умов виробництва, виробляти власні норми витрат ресурсів і норми праці (крім законодавчо визначених, зрозуміло).
Календарно-оперативне планування - особливо важливе. Підходів тут може бути безліч. Але при цьому слід пам'ятати про два головних завдання: а) забезпечити своєчасне отоварення замовлень згідно угод і б) забезпечення рівномірного та максимального завантаження усіх ланок виробництва за найкоротших виробничих циклів. Окремо тут слід зупинитися на проблемах детального планування обсягів виробництва, на управлінні запасами, на управлінні проектами тощо. Наприклад, враховуючи постійну зміну попиту на м' ясопродукти залежно від сезону та передсвяткових днів можна прийняти стратегію „змінні обсяги випуску за незмінної чисельності персоналу». В такому разі в період спаду попиту планують компенсацію простою частини робітників, або переключення їх на інші роботи, а в період підвищеного попиту - понаднормову роботу. Зрозуміло, така стратегія потребує певних затрат, але компенсується збереженням кваліфікованого трудового потенціалу, який забезпечує високу продуктивність праці.
Продумуються проекти по зростанню якості продукції, система контролю за реалізацією виробничої стратегії в цілому і ін.
9.2.3. Стратегія персоналу
Стратегія персоналу - це функціональна стратегія, що являє собою систему підготовки, перепідготовки, добору, розстановки і виховання кадрів, адекватних вимогам корпоративної, конкурентних і функціональних стратегій підприємства, здатних до стратегічного мислення і дій.
Стратегія персоналу має в себе включати:
профорієнтацію, профвідбір, профпідготовку, профпе- репідготовку;
^ розстановку і закріплення кадрів;
^ вдосконалення мотиваційного механізму їх діяльності;
^ покращення умов і привабливості праці;
профатестацію, стимулювання професійного росту;
роботу з резервом кадрів;
контроль за діяльністю персоналу;
систему інформування кадрів про завдання колективів;
виховання кадрів.
Тобто, функціональна стратегія персоналу вкрай важлива. Будь-яка філігранно відпрацьована стратегія залишиться на папері, якщо рівень кадрів нижчий її рівня. Кадри справді вирішують все. А тому розробляючи стратегію персоналу слід в першу чергу врахувати наступні найголовніші вимоги до неї.
Вимоги до стратегії персоналу
Завдання стратегії персоналу можна сформулювати так:
головним завданням є кадрове забезпечення корпоративної, конкурентних та функціональних стратегій підприємства;
розробити заходи по адаптації наявного трудового потенціалу до нових вимог, передбачених новою стратегією підприємства; одночасно розробити нову, адекватну новій стратегії, концепцію трудозабезпечення і систему заходів по її реалізації;
працювати на випередження тих змін, які передбачаються стратегіями підприємства, інакше нікому буде ці зміни впроваджувати і організовувати роботу по новому;
ввести систему кадрової роботи, яка б передбачала наявність, взаємозв'язок і взаємообумовленість всіх аспектів управління персоналом, її безперервність;
• не допускати виключно технічного, ресурсного підходу до кадрів, як до важливого фактору виробництва, а ставитись, як до соціальної складової діяльності підприємства. Адже повноцінне формування і відновлення трудового потенціалу залежить від соціального середовища, що у свою чергу залежить від ефективності економічної діяльності;
Практичні завдання формування стратегії персоналу
Для прикладу, розробляючи повноцінну стратегію управління персоналом, великому сільськогосподарському підприємству варто реалізувати наступні основні завдання:
|