Керівництво визначає загальні цілі розвитку підприємства і основні способи їх досягнення


Скачати 406.14 Kb.
НазваКерівництво визначає загальні цілі розвитку підприємства і основні способи їх досягнення
Сторінка1/4
Дата06.04.2013
Розмір406.14 Kb.
ТипКерівництво
bibl.com.ua > Інформатика > Керівництво
  1   2   3   4
3.3. Організація формування стратегії на підприємстві

У процесі формування стратегії діяльності підприємства беруть участь вище керівництво, команда плановиків, керівники та спеціалісти підрозділів.

Звісно, ідеальним є варіант, коли усі працівники організації залуча­ються до обговорення і формування стратегії підприємства.

Вище керівництво є «архітектором» процесу формування стратегії та визначає його основні етапи й послідовність.

Завдання вищого менеджменту - зробити процес формування стра­тегії доступним і зрозумілим для працівників організації, сприяти макси­мальному залученню їх до розробки стратегії.

Керівництво визначає загальні цілі розвитку підприємства і основні способи їх досягнення.

Керівництво середніх та нижчих ланок, а також фахівці підрозділів розробляють оперативні плани. До обов'язків спеціалістів входить також аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства, складання прогнозів та сценаріїв розвитку подій. Керівники підрозділів і штатні пра­цівники об'єднують зусилля для оцінювання альтернативних стратегій, запропонованих для підприємства.

Треба розрізняти керівні рівні з питань стратегічних на однобізне- сових та мультибізнесових підприємствах.

У диверсифікованих компаніях існує чотири рівні менеджерів з пи­тань формування та реалізації стратегії:

      1. Виконавчий директор або інший керівник вищої ланки управлін­ня, який несе основну відповідальність і керує прийняттям стратегічних рішень;

      2. Менеджери, які відповідають за прибутки чи збитки окремих ви­робничих підрозділів;

      3. Функціональні менеджери в межах виробничого підрозділу, які керують окремими напрямками діяльності підприємства (виробництво, маркетинг, фінанси, НДДКР, персонал тощо); їх завдання полягає у забез­печенні єдиної стратегії для організаційних одиниць і прийнятті стратегі­чних рішень у підпорядкованій сфері діяльності;

      4. Менеджери основних оперативних підрозділів підприємства, які несуть основну відповідальність за детальний розвиток стратегічних пла­нів у підзвітній сфері та реалізацію загального стратегічного плану на своєму рівні.

Підприємства, які займаються одним видом діяльності, мають що­найбільше три керівні рівні (стратегічні менеджери вищого, функціональ­ного та оперативного рівнів).

На малих підприємствах, якими керують їх власники, передбача­ються один чи два стратегічні менеджери, оскільки на таких підприємст­вах управлінською роботою з формування і реалізації стратегій займаєть­ся невелика кількість керівників.

Розглянемо організаційні моменти розробки стратегії підприємства.

Організаційна структура управління (ОСУ) визначає підпорядкова­ність завдань, посад, повноважень і відповідальності, з огляду на які під­приємств здійснює діяльність.

Розрізняють три основні стадії розвитку ОСУ підприємством:

        1. Класичні ОСУ (лінійна, функціональна, лінійно-функціональна);

        2. Удосконалення лінійно-функціональних ОСУ;

        3. Перехід від класичних до стратегічних ОСУ.

Класичні ОСУ є функціональними, централізованими, ієрархічними і стабільними. Їх основні ознаки: розподіл праці, спеціалізація діяльності, закріплення обов'язків у стандартних організаційних документах, а також централізований механізм контролю.

Кожна ОСУ має відповідати вимогам зовнішнього середовища та особливостям функціонування підприємства, а також забезпечувати певні реакції на зміни, не втрачаючи керованість підприємством. Теоретична й практична роль відокремлення системи організаційного забезпечення про­цесу стратегічного управління (ОЗСУ) має подвійну спрямованість на створення нових стратегічно-орієнтованих організаційних елементів управління, а також на вдосконалення наявних елементів управління че­рез набуття ними стратегічних ознак.

Найкращою для підприємства є організаційна структура, яка відпо­відає розміру та галузевій належності підприємства, динамізму й складно­сті виробничо-управлінського апарату та зовнішнього середовища, особо­вому складу, класифікації і досвіду персоналу, який працює на підприєм­стві, визначеним цілям та стратегіям розвитку.

Розробка або удосконалення організаційних елементів системи управління передбачає проведення організаційного аудиту, що являє со­бою процес збору, аналізу та оцінювання інформації про організаційні елементи у діяльності підприємства і на цій основі формування пропози­цій щодо розробки або зміни стандартів, норм і правил для відповідних елементів організаційного механізму та структури управління в цілому.

Провідну роль у розробці та реалізації стратегії відіграють мене­джери вищої та середньої ланок управління. Водночас велику роботу ви­конують відділи стратегічного планування. Завдання їх полягає у збиранні та обробці інформації, необхідної для стратегічних менеджерів, створенні та подальшому управлінні системою щорічного перегляду стратегій, за результатами якого стратегічні менеджери перевіряють і вносять коректи­ву у свої стратегічні плани.

Інформація - це певні дані, що містять у собі новизну і корисність. Інформація є однією з основних умов забезпечення міцних конкурентних позицій фірми.

Інформацію оцінюють за обсягом, достовірністю, цінністю та наси­ченістю. Вона є одним з ресурсів підприємства і класифікується за такими ознаками:

- характером управлінського реагування;

-часом появи;

- сферою поширення;

-функціональною належністю;

- роллю в управлінському процесі.

Інформаційні бази даних формуються за допомогою цільового під­бору інформації, яка надходить з багатьох джерел, що є, по суті, процесом перетворення сукупності даних у стратегічну інформацію на основі їх аналітичної обробки з орієнтацією на конкретну реалізацію стратегічних планів.

До основних методів одержання інформації належать спостере­ження, опитування та експерименти.

Досвід функціонування організацій свідчить, що ефективна система управління забезпечує високі результати діяльності, тому у разі оціню­вання ОСУ використовуються як загальноекономічні показники, так і специфічні характеристики, які дають змогу оцінити діяльність ОСУ та окремих її частин.

3.4. Модель стратегічного вибору

Для того, щоб досягти оптимального рівня функціонування, підпри­ємство повинне вибрати найкращу стратегію, яка, у свою чергу, повинна будуватися на сильних позиціях і використанні можливостей. Для вибору стратегій застосовують різні моделі. Розглянемо найбільш відомі з них.

3.4.1. Матриця можливостей І. Ансоффа (за товарами /ринками)

Матриця можливостей за товарами / ринкам, відома також за на­звою «продукція - ринкова визначеність», є класичною моделлю, яку ви­користовували при розробці стратегічних альтернатив у 60-х роках ХХ століття, й уперше запропонованою І.Ансоффом за назвою «вектор росту».

Ця матриця в принципі передбачає використання чотирьох стратегій для збереження або збільшення частки ринку.

- проникнення на ринок;

- розвиток ринку;

- розробка товару;

- диверсифікованість.

Вибір стратегії розвитку залежить від ступеня насиченості ринку й можливостей підприємства постійно обновляти виробництво. Незважаю­чи на свою принципову альтернативність, дві або більше стратегії можуть сполучатися. Розглянемо послідовно перераховані вище стратегії й роз­криємо умови їхнього застосування у сучасній економіці.

Квадрант I - матриці показує спрямованість стратегії підприємства на існуючі продукти й ринки. Цю стратегію називають також методом «економії витрат», або «поліпшуй те, що вже робиш». Ця стратегія ефек­тивна для підприємства або його самостійних госпрозрахункових підроз­ділів (СГП), коли ринок росте або ще не є насиченим. Підприємство праг­не розширити збут наявних товарів на існуючих ринках за допомогою ін­тенсифікації руху товарів, поступального просування й самих конкурент- ноздатних цін. Це збільшує збут, залучає тих, хто раніше не користувався продукцією даного підприємства, а також клієнтів конкурентів і збільшує попит вже притягнутих споживачів.


З5 2

я

а ^

«

а о

Н _
Квадрант II - матриці показує спрямованість стратегії на розвиток ринку, тобто на створення нових ринків для продукції, що випускає вже досить тривалий час.

Ринки


Існуючі Нові

І. Стратегія проникнення на ринок

ІІ. Стратегія розвитку ринку

ІІІ. Стратегія розробки нових товарів

IV. Стратегія диверсифікації







Рис. 3.2 - Матриця можливостей за товарами / ринками
Ця стратегія ефективна в тому випадку, коли:

- підприємство прагне розширити свій місцевий внутрішній ри­нок;

- у результаті зміни стилю життя й демографічних факторів вини­кають нові сегменти на ринку;

- для вже добре відомої продукції підприємства виявляються нові сфери застосування.

Підприємство прагне збільшити збут існуючих товарів на ринках або спонукати споживачів по-новому використати вже наявну продукцію. Воно може проникати на нові сегменти ринку, попит на яких ще не повні­стю задоволений; по-новому пропонувати існуючі товари, використовува­ти нові методи їхнього поширення і збуту, робити більш ефективні зусил­ля з їхнього просування.

Квадрант III - матриці означає спрямованість стратегії на розробку нових продуктів для сформованих і давно освоєних ринків. Ця стратегія застосовується тоді, коли підприємство або його СГП має ряд успішних моделей виробів, що завоювали більшу популярність у споживачів. У цьому випадку підприємство розробляє нові або модифіковані товари для існуючих ринків, наголошуючи на новизні моделі і поліпшенні якості мо­дернізованих товарів. При цьому здійснюються й інші дрібні інновації, тісно пов'язані з вже впровадженими товарами й реалізацією їх спожива­чам, лояльно настроєним стосовно даного виробника і його торгівельних марок.

Квадрант IV матриці - стратегія диверсифікованості. Ця стратегія застосовується у тому випадку, коли необхідно уникнути надмірної зале­жності підприємства від одного СГП або одного асортиментного набору продукції, а також у тому випадку, коли фірма бажає покинути ринки, що розвиваються або ринки, що перебувають у стані застою. Однак реалізація стратегії диверсифікованості припускає розробку нових продуктів і нових ринків, тож вона є найбільш ризикованою, тому що ніколи немає повної впевненості у тім, що нові ринки готові прийняти нову продукцію й вона буде користуватися попитом покупців.

Досвід вироблення стратегії різних фірм показує, що вони рідко зу­пиняють свій вибір на якомусь одному варіанті стратегії. Найчастіше за­гальна стратегія являє собою комбінацію перелічених вище стратегій. Причому їхня послідовність визначається значимістю й результатами, очікуваними від використання кожної з них. У цьому випадку загальна стратегія фірми формулюється з використанням слів - «спочатку» й «по­тім». Наприклад, «спочатку зосереджуємо наші зусилля на продовженні випуску освоєної продукції й поставці її на колишні ринки, тому що по­пит на неї ще високий; потім звертаємо увагу на нові ринки й поставляємо на них ту ж саму продукцію; потім створюємо нові модифікації популяр­них виробів і поставляємо їх на старі ринки з метою стимулювати повтор­ні покупки».

Своєрідною модифікацією розглянутого вище підходу є модель, за­пропонована Г. Стейнером е 1975 році, що являє собою матрицю, яка включає класифікацію ринків і класифікацію продуктів на існуючі, нові, але пов'язані з існуючими, і зовсім нові продукти (рис. 3.3).

Матриця показує рівні ризику й, відповідно, ступінь ймовірності успіху при різних сполученнях «ринок - продукт». Модель може бути ви­користана для:

- визначення ймовірності успішної діяльності при виборі тієї або іншої стратегії;

- вибору між різними видами бізнесу, у тому числі при визначенні співвідношення, наприклад, інвестицій для різних СГП.

Наприклад, організація, яка займається обслуговуванням і ремонтом ліфтів, має високі шанси на успіх, якщо вона запропонує для існуючого ринку (організацій по експлуатації будинків) новий, але пов'язаний з іс­нуючим видом товарів - ліфтами власного виробництва. Ступінь ризику істотно зросте, якщо ця ж організація запропонує на існуючому ринку зо­всім новий вид продукції - контроль за роботою інженерного устаткуван­ня (відстеження загазованості й задимленості приміщень, засміченості сміттєпроводів тощо), оскільки досвід проведення подібних робіт в орга­нізації відсутній. Дуже високим ризик буде також у тому випадку, коли інша організація запропонує існуючі послуги з ремонту й обслуговування ліфтів для ринку у вашому місті. Ризик прийме максимальні розміри, як­що інша організація запропонує зовсім новий вид послуг - контроль за роботою інженерних приміщень для зовсім нового ринку, наприклад для мерії Нью-Йорка.


Ринок

Існуючий

Новий, пов'язаний з існуючим

Зовсім новий

Новий, пов'язаний з існуючим

Низький ризик









Високий ризик

Зовсім новий

Високий ризик







. Надмірно висо­кий ризик
  1   2   3   4

Схожі:

Нестандартний урок у 10 класі з теми «Загальні властивості металів» Цілі
Цілі: узагальнити, поглибити й закріпити основні теоретичні знання теми будова, тип зв'язку, фізико-хімічні властивості, способи...
5. Аналіз стратегічного потенціалу підприємства
Без характеристики накопиченого потенціалу підприємства неможливо висувати перспективні цілі, виробляти найбільш прийнятну стратегію...
Конкурс «Розбудуймо свою малу батьківщину» проводиться Харківським...
Зацією розвитку роботи зі студентами та молоддю з формування у учасників основних вмінь та навичок, необхідних для створення бізнес-планів,...
Типове положення про службу охорони праці Загальні положення
Положення про службу охорони праці відповідного підприємства, визначає структуру служби охорони праці, її чисельність, основні завдання,...
Тема Вступ до економічної теорії Тема Економічні цілі і проблеми...
Зародження економіко-теоретичних знань. Економіка як об'єкт вивчення економічної теорії. Загальні засади економічного розвитку. Мікроекономіка....
Заняття №1
Мета: формування уміння ставити перед собою цілі і визначати шляхи їх досягнення; актуалізація власних професійних і життєвих цілей;...
Суть планування і його місце в освітньому менеджменті
Планування – це заздалегідь намічений порядок дій, необхідних для досягнення поставленої цілі. Планування оптимальний розподіл ресурсів...
ІІ. Цілі, завдання розвитку економіки та соціальної сфери району...
Підтримка проекту "Громадський моніторинг організації та надання адміністративних послуг Голопристанського районною державною адміністрацією...
Оптимізація інфраструктури в Microsoft
Корпорація Microsoft застосовує ці ж способи для оцінювання власної корпоративної інфраструктури, концентруючи увагу на низці ключових...
Державне регулювання зайнятості
Зайнятість населення –найбільш узагальнена характеристика економіки. Вона відбиває досягнутий рівень економічного розвитку, внесок...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка