|
|
Скачати 3.09 Mb.
|
2.22. „Священне”, або процес Сакралізації Що таке „сакралізація”.За аналогією до уже сформульованих вище визначень естетизації та етизації легко здогадатись, що мається на увазі під сакралізацією. Це - спонтанний, стихійний процес освоєння людьми довкілля, в перебігу та в підсумку якого те, що було (насправді лише видавалось людям!) байдужим з точки зору уявлень про святе чи навіть неприйнятним, “блюзнірським”, зрештою набуває (в уявленнях людей набуває!) статусу сакрального (святого, священного). Перш, ніж продовжити позитивний виклад матеріалу, що характеризує процес сакралізації, уявляється необхідним логічно прояснити сам термін. Етимологія - взагалі дивовижно ефективна в сенсі методології річ .... Уявіть собі, наприклад, що перед вами – півень: красень вже увібрався у яскраве пір’я і щойно навчився виспівувати своє “кукуріку”. Що являє собою оце “диво в пір’ї”? Звідки в+оно? Важко навіть повірити, що зовсім ще недавно воно було всього-навсього... яйцем! Але ви придивляєтесь пильніше до “красеня” і раптом помічаєте десь поміж пір’їнок шматочок присохлої яєчної шкаралупи! Незаперечне свідчення того, звідки і як з’явилося на світ “пір’ясте диво” і , отже, якого воно роду, що воно являє собою... Дієслово сакралізація утворюється від однокореневого прикметника сакральне, що походить з латинської мови (sacralis) і означає святий, священний, посвячений (тобто принесений у жертву) богам, а також і приречений підземним божествам, тобто проклятий. Отож, певно, точніше було б назвати цей феномен (сакралізація) по-нашому: процесом священізації. Зробити такий “переклад” видається не тільки доречним з огляду на сказане про “іноземні ярлики” на наших “домашніх” виробах, а й доцільним, зважаючи на “коріння” слів, що лежать в основі цих термінів. Отже латинородне сакралізація пов’язане із жертвоприношеннями (а вони бували й людськими) і з прокляттями. А наше священізація? З якого “коріння” воно виросло? Пошукаємо залишків “яєчної шкаралупи” на його дивовижному оперенні. Хто такі “Святки”? В українській мові існує ціле гніздо слів цього “кореня”. Святий, священний, священик, свято, святкувати, святки і т.д. Яке ж із них є першоосновним, первісним? У пркрасній пісні про “три криниченьки” у полі та про “три дівчиноньки”, що їх любив козак, є такі печальні слова: Я біляву від душі люблю, З чорнявою залицяюся, А з рудою, препоганою, Прийдуть святки - обвінчаюся... Хто такі “святки”, коли, звідки і куди вони мають прийти? Пояснюючи це слово (святки) В.Даль, наприклад, твердив: “Святки, м. мн. время от Рождества до Крещения”.Хай так... Але якщо “святки” - це всього лише час, то чому множина? І як буде цей іменник в граматичній однині? Закони українського словотворення (парубки - парубок, мальки - мальок, гудки - гудок, катки - каток , вінки - вінок і т.д. і т.п.) підказують: святки - святок. А що означає слово святок? Даль твердив: “Святок м. стар. свято, великий праздник, святдень.” Але множина від свято буде свята, а не святки - та ще й з наголосом на першому складі!.. “Святочничать, - пояснює Даль, - праздновать Святки”. В.Даль, “толковый” знавець “живого великорусского языка”, не знав “малороссійскаго”, сприймаючи й видаючи українщину за один з діалектів “великорусского”. “Святковать, юж.зап. - писав Даль, - праздновать,, не работать, чтя праздник” В тім то й річ, що не празникують, а - святкують. Згадаймо ж, як саме.. ...Вечір напередодні Різдва спрадавна називається у нас не сочєльнік (з приводу того, що готують сочиво), а - Святий вечір. І називається Святвечір так навіть зовсім не тому, що він напередодні свята (Різдво), а тому що це вечеря разом із Святками... Для них, цих Святків, починаючи вечеряти (“багата кутя”), ставлять також і посуд із стравами (в символічній кількості, а в останні часи, із втратою розуміння смислу звичаю, й порожні) та кілька чарок з напоями (чи вже суто символічно - поржніх) і ласкаво запрошують Їх до гостини. Подібним чином вшановують Їх щодня - аж до другого Святвечора (“голодна кутя”), коли Святків уже випроваджують (або й більш енергійно: проганяють). Хто ж вони такі, ці Святки? По-теперішньому, це - предки. Святок - це предок. Спочатку - просто (“взагалі”) предок, згодом - померлий предок, далі - взагалі померлий родич. Отож древні слов”яни не празникували Свято, а “спілкувалися” з Предками, “поклонялися” Їм, частували Їх в надії на сприяння у всіх добрих починаннях на “цьому” й на “тому” світі. Саме ремінісценцію дуже давнього “язичницького” обряду вшанування предків і являють собою звичаї, рудименти яких відтворюються за часів християнства в період від Різдва до Водохреща. Колись це були суто весняні обряди. Перед настанням Нового Року, який відзначали напровесні, люди вважали за необхідне поспілкуватися з Предками (Святками), тому й ходили до них на поклони, на цвинтар, там звали, запрошували їх до себе додому на частування, по тім влаштовували їм шанобливі проводи... В часи християнізації внаслідок багаторазового декретного перенесення (з метою викорінити “поганьські” звичаї) початку Нового року (то з весни - на осінь, то з осені - на зиму) стародавній обряд ніби розколовся на дві частини: зимову, коли спілкуються із предками вдома (Святки), та весняну, коли навідуються до місця їх останнього земного перебування - на цвинтар (Проводи, Гробки, Поминальні дні тощо). Відтак уявлення про святе, поняття святого, священного, святині і т.д., хоч і пов”язані своїм походженням з такими, здавалось би, простими, суто й природно людяними явищами, як повага до предків, несуть в собі від давніх давен відтінки метафізичного, тобто “надприродного”, та містичного, тобто “таємничого”, характеру.Бо люди чи не з більшою шанобливістю ставились (та й тепер так!) до своїх мертвих, ніж живих, предків. До тогож часто-густо вважали своїми прямими чи опосередкованими предками різні стихії . . Культ Святків.Шануючи тих, кому зобов”язані життям, прагнучи прихистку у них, наші далекі пращури в пошуках своїх предків (святків) виходили уявою далеко за межі кола людей і навіть живих істот. Відгомін тих звичаїв та того значення слова святок можна вчути-чи й побачити - навіть сьогодні. Одні, наприклад, гадали, що походять від птахів - лебедя, орла чи сокола. Хтось з-поміж останніх стилізоване зображення атакуючого сокола (рарога - раруга - рурига -рурика) обрав собі за герба. Тризуб і є не чим іншим, як стилізованим зображенням “пікіруючого” сокола. Деякі гірські жителі, наприклад, Карпат, вважали своїм предком гору (врх). “Верховино, святку ти наш...” - звертались вони лагідно до неї. (Далеке відлуння і сьогодні чується у пісні “Верховино, світку ти наш...”) Інші, що жили по берегах річок та озер, вели своє походження від цих життєдайних джерел (наприклад, Дніпра). Пам”ять про ті уявлення зберігає не тільки шанобливе ставлення до головної української ріки (батько Славутич ), але й назва найбільшого українського озера - Світязь. Друга половина цього слова (язь) - зовсім не ймення відомої риби, це - праслов”янська першоназва озера.Виразні сліди цього збереглись у братніх мовах досьогодні.У болгар: озеро, водоймище - язувир; у чехів- jezirko (озерце), у поляків-jezioro, у сербів та хорватів: jezero і т.д. А перша половина слова Світязь - (світ) - всього лише трансформоване колишнє “свят” (скорочений варіант слова святок), у якому (я) перйшло в (і).Подібно, як і в попередньому прикладі, а також у назві скульптурного втілення образу (виду) предка (святка) - Св(я)ітовид. Сварог, син Світла…В українській, як і в інших давніх індоєвропейських мовах, включаючи санскрит, є велика кількість слів, що містять корінь св і в той чи інший спосіб пов”язані із значенням спорідненості: свій, свояк, svager, schwester, сват, сватьба, свекровь (своя кров), связь, всі (у сербо-хорватів - сві),все (у сербо-хорватів sve), світ, світло (= усього тло (тіло), тобто основа, початок; поріняйте рос. Све-т(и)ло,све-тло і т.п.), Всесвіт і т.д. І т.п. Ім”я головного давньо-руського (=праукраїнського) бога - Сварог, що значить той, хто спородив усіх і все. Сва = вся, рог (ріг) = род. (Взаємопереходи “г” в “ж” та в “д”, і навпаки ,- характерна особливість слов”янських та деяких інших індоєвропейських мов - їхніх історичних “ровесників”: бог - божниця, Сварог -сварожичі, рожать- роди.) Звідси й бере початок метафора “ріг достатку” (рос.“рог изобилия”), де “ріг” - зовсім не прикраса баранячої або волячої голови (не кажучи вже про зраджених чоловіків) Для порівняня санскритське “Рігведа”= ріг (тобто джерело) + веда (знання), також сучасне хінді сварадж - самоврядування (своє урядування) тощо. Уособлення “Бога” як “Добра. До речі, в спонтанному процесі священізації (сакралізації) довкілля виникає і центральне поняття будь-якої релігії. У різних мовах воно означається по-різному, але здебільшого так чи інакше пов”язане з поняттям Добро.При цьому останнє розуміється не тільки і навіть не стільки абстрактно (як моралісна категорія), скільки в прямому фізичному значенні - як багатство. У нас: “стали жити-поживати та добра наживати”- це з казки. А ось із пісні про чумака-неборака: “Пропив воли, пропив вози, пропив ярма ще й занози - все чумацькеє добро...”.Подібно і в інших мовах. У німецькій: gut - добрий, das Gute - Добро (в моральному сенсі), das Gut - майно, товари - добро в розумінні багатство, der Gott - Бог, божество. В англійській мові: good - добрий (добре), the good - Добро (благо), these goods(множ) - товари, майно, добро в значенні багатство, The God - Бог, божество. А тепер пильніше придивимося до співзвучності в українській та інших слов”янських мовах означень божества та б(о)агатства.Ця співзвучність помічена давно, але пояснюють її значення по-різному. Так, І.Огієнко писав: “Слово бог було в нашій мові з дуже давнього часу, а дісталося до нас десь із південного Сходу, із персько-іранського світу, пор. Санскритське bhago, зендське bagha, перське bagha, - багач, багатство, добро, податель добра. Наші слова: багач, багатий, багатир, багатство (давніші: богач, богатий, богатир, богатство), збожжя - збіжжя й т. ін. одного пня зо словом бог”33. Можливо, що й так. Але вірогіднішим видається інше: поняття бо(а)гатства могло бути супутнім поняття добра, і виникати з того самого кореня “бр”- завдяки переходу“р” в “г”, який часто-густо спостерігається в мовленевій практиці. Відтак брати - в бгати (що означає складати, згортати, втискувати, впихати і т.д - синонімічні до слова брати чи добирати). І вже звідси - набгатий, багатий, багатий, багатство.А що стосується відповідників у санскриті та фарсі, то їх чимало й окрім цих слів у тому прошарку індоєвропейських мов, який був, напевне, спільною стартовою площадкою для подальшого їх історичного розвитку. Так що не обов”язково ці слова були запозичені нашими предками у тамтих чи навпаки: вони цілковито можуть бути нашою спільною спадщиною, з якою кожний обійшовся так, як дозволила історична доля. Отож поняття Бог, вірогідно, являє собою своєрідний “дистилят” процесу осмислення добра як матеріальних благ (Багатства) і значення в житті людей взагалі Добра як всезагального Блага..На саме такий шлях становлення цього уявлення прозоро натякають слова, коррелятивні до поняття б(о)агатство (убогий, убогість і т.д.) та вже й похідні від викристалізованого поняття (небога, небіж, небіжчик тощо). 2.23. Що таке система Система (за грецьким ςύστημα (система) – складене з багатьох частин, з”єднаних в одне ціле) - загальнонауковий термін для означення сукупності елементів, які перебувають у зв”язках між собою і становлять певну цілісність. Уже в античні часи було виявлено основну ознаку (атрибут) системи: ціле – більше за суму його частин. Поняття системи корелюється з поняттями зміст, структура. Розрізняють системи за сферами дослідження: політична С., економічна С., ідеологічна С. тощо. Під філософською системою розуміють сукупність більш-менш послідовно проведених поглядів певного філософа ( Наприклад, Платона, Аристотеля, Канта, Шелінга, Гегеля тощо) чи філософської „школи” (екзистенціалізму, марксизму, феноменалізму, герменевтики тощо). Щодо принципів побудови розрізняють С. відкриті та закриті, цілеспрямовані та самоорганізуючі, матеріальні та ідеальні (абстрактні) і т. п. Особливості С. залежать від природи характеру елементів, структури, відношень всередині структури. Системний підхід - загальнонауковий термін для означення методологічного напряму у науці, зосередженого на опрацюванні методів створення та дослідження систем. Системний аналіз(←) - дослідження певного явища саме як певної системи. Аналіз (від грецького αν-заперечна частка + άλιξώ-збирати, складати= ανάλιξώ- розбирати, розкладати)- загальнонауковий термін для означення процесу мисленного (як зокрема у філософії) чи й фактичного (наприклад, у хімії) розкладу цілого на складові частини – метод дослідження, парний із синтезом. Синтез ( від грецького σύντηξις- сплавлення,з”днання) – загальнонауковий термін для означення процесу мисленного чи й фактичного (наприклад, у хімії, фізиці, механіці –різні сплави, синтетичні та композитні матеріали - тощо) поєднання елементів (інгредієнтів, матеріалів тощо) в єдине ціле: метод длслідження, парний з аналізом. 2.24. Що таке метод . Слово метод {від гр. (методос)- букв.: шлях услід за чимось [від. - після того як, потім + - дорога,шлях услід за чимомось або кимось] - наукове дослідження; спосіб дослідження; метод; пізніше - наука}; нині означає: 1) засоби досягнення мети («насильницький метод», «метод переконання» тощо); 2) спосіб вирішення певного завдання (“метод проб та помилок”); 3) сукупність прийомів чи операцій практичного, теоретичного або художнього освоєння (пізнання і перетворення) дійсності. У галузі філософії метод – це категорія для означення способу обгрунтування та побудови певної світоглядної системи. Послідовники нібито марксистської філософії свій філософський метод називали діалектико- матеріалістичним, на противагу ідеалістично-діалектичному (гегелівському) та метафізичному (недіалектичному) - догегелівської філософії (див. Історія естетики). У сфері художньої культури розрізняють Метод художнього (тобто засобами мистецтва) пізнання дійності (власне Художній метод) та Метод художньої (на відміну від наукової, технічної і т.п.) творчості - тобто метод виготовлення, творення (виробництва) художніх цінностей - предметів мистецтва (= власне Художній творчий метод, або скорочено - і не точно! - Творчий метод). 2.24.Що таке «художній» метод? Художній метод – це спосіб художнього дослідження, тобто пізнання, світу мистецькими засобами (на відміну від засобів практичного (досвід) та наукового (теорія) освоєння світу людьми). Слово художній [див. художнє] - тут означає мистецький, а метод {гр. [методос, мефодос] - від [мето] - після чогось, услід за чим-небудь + [одос] - дорога до чогось, шлях (услід) за чимось}- первісно означало наукове дослідження, згодом - спосіб дослідження. Вираз “художній метод” найчастіше - і хибно - вживається в літературі з т.зв. «марксистсько-ленінської естетики» як нібито синонімічний до поняття «творчий метод». Таке розуміння “художнього методу” помилкове, бо в останньому випадку йдеться не про шлях художнього (тобто засобами мистецтва) пізнання світу, а про шлях (спосіб) виготовлення художніх творів (тобто предметів мистецтва). А ці процеси - пізнання (того, що вже існує) і творення (чогось нового), - хоча й пов”язані між собою, проте істотно відмінні. Сплутування “художнього методу” з “творчим методом” зовні виглядає як вульгарна логічна похибка - наслідок мовленевого «скорочення» кількаслівних формул: художній метод (пізнання) = художній метод (творчості). Проте насправді подібна підміна має певну «теоретичну» підоснову: ототожнення мистецтва з пізнавальною діяльністю. Редукція (зведення) мистецтва до одного з різновидів пізнання взагалі має глибоке, так би мовити, історико-філософське “коріння”, що набуло гіпертрофованих розмірів у так званій «марксистсько-ленінській естетиці». Художній метод пізнання належить відрізняти від інших, - позахудожніх (= немистецьких), - методів пізнання світу: практичного (досвідного) та логічного (наукового). Принципова відмінність художнього (властивого мистецтву) методу дослідження світу від теоретичного ( характерного для науки) полягає в істотно різних шляхах пізнання явищ. У науці (науковій теорії) проникнення до суті явищ відбувається через своєрідне сходження до істини логічними ніби щаблями умовиводів. При чому це “сходження” здійснюється у двох протилежних напрямах. Від достовірних даних про певні особливості одиничних явищ до узагальненого судження про ці явища загалом (ніби піднімання “знизу догори”); або, навпаки: від уже відомого узагальнення стосовно особливостей певної групи явищ - до судження про окреме з них (ніби спускання “згори донизу”). З огляду на такий “рух” пізнавальної думки перший метод дістав назву індукції, другий - дедукції . |
|
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ КИЇВ НТУУ "КПІ" 1997 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ... МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ "КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ" |
Курс лекцій СУМИ 2003 МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ... Курс лекцій спрямований на надання студентам допомоги по вивченню навчального курсу з „Торгового права” та розрахований на студентів... |
|
СПІЛКА ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ СПОРТИВНОГО ТАНЦЮ УКРАЇНИ, МОЛОДІЖНА РАДА СГОСТУ, ТСК „ЧЕМПІОН” Місце проведення: м. Київ, проспект Комарова 1, НАУ (Національний авіаційний університет), Центр культури та мистецтв |
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... Одним з важливих етапів процесу підготовки висококваліфікованих спеціалістів є написання та захист курсових робіт. Навчальним планом... |
|
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини).... |
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни... Рецензенти: Валюх З. О., д філол н., проф. (Київський національний лінгвістичний університет); Григор’єва О. О., к філол н., доц.... |
|
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ЕКОНОМІЧНИЙ... Дисципліна «Бухгалтерський облік і експертиза» на ІУ курсі у 7 семестрі в обсязі 50 годин, з них лекцій 26 год., самостійна робота... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙ... Головченко О. М., Ананьєв Є. П. Сучасна економічна теорія: курс лекцій – Одеса: м. Роздільна ТОВ «Лерадрук», 2012. 204 с |
|
Програма для вчителів-наставників Допроектне дослідження здійснюється за підтримки консультантів з Великої Британіі Ланкастерський університет та Коледж Св Марка та... |
Київський національний торговельно-економічний університет, м. Київ Торговельне підприємство у процесі своєї діяльності постійно наражається на різноманітні ризики. Ці ризики можуть призвести до непередбачуваних... |