Еволюція управлінської думки
|
|
Скачати 0.83 Mb.
|
|
§ І й з § р, Д Д М о І8В§8 о х § І § - ю II! ІІ і» 2 А :Я а о а 8| а ю Ч-г* 5Г о о М ІІІІ О В а ш §«• и 'ч ь ^ Ч ц а й ч .9 я « Я 8 Ч ■■■9 ■в" В -д Й К о ^ I' з 'І І ^" І-2 ■£ч (- З й б О Сч О із' Я о її! Сн О іі І И * ° Я а В п « "я|а^ § а 8 ^ 11,11 ЙОР, О в а и 3 •З ф О о, . Ш р Й о ь О Я « о а а ч о » я <�и о. о й я зі й о Я й ч я* .щ § ХО ІЗ О Е- ІЗ" 8 й н А Я я я о З її' її II о н о М Я О А Я Ч " « щ §=- § 158 Виробничо-господарська організація Класифікація виробничо-господарських організацій 159 передбачають отримання і розподілу прибутку між учасниками організації. В Україні традиційно комерційними вважають організації, які здійснюють господарську діяльність, не пов'язану з матеріальним виробництвом. Зарубіжна класифікація виробничо-господарських організацій є більш обґрунтованою, оскільки за ринкової економіки основною (хоч і не єдиною) метою діяльності будь-якої виробничо-господарської організації є прибуток. Умотивована юридична фіксація цих понять в Російській Федерації. Термін «підприємство» позначає лише групу підприємств, які перебувають у державній чи муніципальній власності. Всі інші юридичні особи вважають організаціями, які поділяють на: комерційні — основною метою діяльності є одержання прибутку; некомерційні — їх основна мета не пов'язана з одержанням і розподілом прибутку. Будь-яка організація як соціальне утворення виробничого характеру у сфері суспільного виробництва є підприємством. Організаційно-правова форма підприємства визначається формою власності на його капітал (рис. 3.5). Змішаних форм власності Об'єднання працівників  ІНскомерційні І На засадах групової власності Об'єднання капіталів Господарські товариства Об'єднання юридичних осіб (асоціації і спілки) Споживчі кооперативи Громадські й релігійні організації За розмірами організації поділяють на великі, середні й малі. Для віднесення організації до певного типу за цією класифікаційною ознакою беруть до уваги кількість працівників, обсяг продажів (оборот, балансова вартість активів) (табл. 3.3). Таблиця 3.3 Критерії віднесення підприємств до «малих» у галузях народного господарства України за чисельністю працівників
Рис. 3.5. Типи та форми організацій у суспільстві За участю в секторах виробництва організації поділяють на типи, до кожного з яких відносять однорідні за місцем у технологічному циклі галузі: (сукупності всіх виробничих одиниць, які беруть участь переважно в однакових або подібних видах виробничої діяльності). 1. Галузі первинного циклу. Добувають сировину — організації сільського, лісового, рибного господарства, вугільної промисловості тощо. 2. Галузі вторинного циклу. Організації оброблюваль-ної промисловості (машинобудування, металообробка, автомобілебудування та ін.). 3. Галузі третинного циклу. Надають послуги, необхідні для нормальної життєдіяльності галузей перших двох секторів (банки, страхові компанії, освітні установи, туристичні агентства, роздрібна торгівля тощо). 4. Галузі, організації яких займаються інформаційними технологіями. За видами економічної діяльності організації класифікують, користуючись Державним класифікатором видів економічної діяльності (КВЕД)1, узгодженим з Класифікацією видів економічної діяльності Європейського союзу (КАСЕ). Згідно з КВЕД для виділення галузей економіки 1 Наказ Держстандарту України від 22 жовтня 1996 р. № 441. 160 Виробничо-господарська організація Класифікація виробничо-господарських організацій 161 використовують поняття «секція» і «підсекція». Секції пронумеровані літерами латинського алфавіту від А до (£. Позначення та назви секцій і підсекцій наведено в табл. 3.4. Таблиця 3.4 Позначення та назви секцій і підсекцій у КВЕД Закінчення таблиці 3.4
За організаційно-правовими формами господарювання організації поділяють на: підприємства (в тому числі приватні, колективні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, комунальні, державні, в тому числі казенні); кооперативи; селянські (фермерські) господарства; споживчі товариства; спілки споживчих товариств; господарські товариства (в тому числі акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, коман-дитні товариства); асоціації; корпорації; консорціуми; концерни; об'єднання; дочірні підприємства; організації, заклади, установи (організації, які не займаються підприємницькою діяльністю); політичні партії; громадські організації; релігійні організації (релігійні громади, управління чи центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з названих релігійних організацій); філії; представництва1. 1 Класифікація організаційно-правових форм господарювання // Наказ Держстандарту України від 22 листопада 1994 р. № 288. 6 3-209 162 Виробничо-господарська організація За формами власності організації класифікують на приватні, колективні, державні (у тому числі загальнодержавні та комунальні), організації, власниками яких є інші держави1. Класифікатори дають змогу з'ясувати профіль будь-якої організації. Класифікація необхідна не тільки для діючих, а й для новоутворених організацій, оскільки вона допомагає визначити сферу і галузь діяльності та її організаційно-правову форму. Підприємство — юридично-правова форма виробничо-господарської організації Будь-яка формальна організація в сфері суспільного виробництва існує як підприємство. Підприємство — основна ланка в системі продуктивних сил, виробничих і соціальних відносин, у якій відбувається первинне, безпосереднє поєднання робочої сили з засобами виробництва і здійснюється самостійний кругообіг коштів у процесі розширеного відтворення. Статус підприємства визнається, регламентується і гарантується у всіх країнах державним законодавством. У багатьох країнах підприємство не є суб'єктом права (господарським утворенням, що володіє відокремленим майном, має власний баланс і права юридичної особи). Воно трактується як певний майновий комплекс, утворений з матеріальних і нематеріальних елементів, який є об'єктом права. Він належить підприємцю (індивідуальному чи об'єднанню підприємців), який розпоряджається його майном. Законодавство цих країн не визнає за підприємством самостійної правосуб'єктності і повної відокремленості від іншого майна підприємця. Українське законодавство визнає його основною ланкою народного господарства, самостійним господарюючим суб'єктом, який має право юридичної особи та здійснює свою діяльність задля отримання прибутку (Закон України «Про підприємства в Україні»). Попри різні організаційні форми підприємства мають єдину природу і відіграють єдину роль в економічних процесах у суспільстві, що дає змогу об'єднати їх в одну категорію. Суттєві ознаки підприємства згідно з чинним законодавством України наведені в табл. 3.5. 1 Класифікація форм власності //Наказ Держстандарту України від 22 листопада 1994 р. № 288. Класифікація виробничо-господарських організацій 163 Таблиця 3.5 Суттєві ознаки вітчизняного підприємства
Передусім підприємство об'єднує людей та різні засоби (матеріальні, нематеріальні і фінансові) для виробництва та збуту продукції чи надання послуг. Часто поєднання виробництва і збуту вважають основним у визначенні підприємства. Вітчизняні нормативно-правові акти організацію визнають як підприємство лише тоді, коли вона може приймати самостійно рішення. Це дає змогу відрізнити підприємство від його виробничого підрозділу. Другою спільною рисою для всіх підприємств є збільшення вартості освоєних ресурсів. Створення вартості можливе завдяки існуванню двох взаємодоповнюючих видів діяльності підприємства: основної діяльності та операцій підготовки (другорядних операцій). Основна діяльність охоплює всі етапи процесу виробництва від придбання ресурсів до гарантійного обслуговування виробів і відбувається безпосередньо на підприємстві. Для її здійснення необхідні певні засоби. Окремі з них використовують безпосередньо в процесі виробництва, наприклад складське, виробниче обладнання. Є й такі, що використовують для окремих операцій або доповнюють інші засоби. Вони належать до інфраструктури (інформаційні системи, бухгалтерський облік тощо) і повинні фінансуватися. Але під час основної діяльності підприємство не виробляє власних ресурсів. Тому першочерговим завданням інфраструктури є забезпечення фінансування всіх видів діяльності підприємства. Підприємство є досить складною організацією, його Діяльність не обмежується лише виробництвом і збутом. Невід'ємною складовою його діяльності є операції підготовки (другорядні операції), які створюють відповідні умови для здійснення основної діяльності, а також сприяють розвиткові підприємства та пристосуванню його до змін 164 Виробничо-господарська організація кон'юнктури. З одного боку, вони забезпечують використання людських, адміністративних і матеріальних ресур сів у процесі основної діяльності, з іншого — розробляють правила використання ресурсів та забезпечують до тримання їх. Ці операції стосуються підприємства загалом а не зосереджуються на певному етапі лінійного процесу виробництва і збуту. Здійснення допоміжних операцій ґрунтується на певних усталених правилах і процедурах, які можуть стати перепоною при вирішенні нових, нетрадиційних проблем. Наприклад, операції постачання легше здійснювати за орієнтації на одного постачальника. Запровадження нового принципу «мати більше ніж одного постачальника компонентів поточного виробництва» або ж пошук якіснішого і дешевшого мікроінформативного обладнання для підприємства вимагає кардинальної перебудови в організації діяльності постачальницьких служб Операції підготовки не пов'язані з якимось етапом створення вартості, тому складно визначити їх безпосередній внесок у послідовне збільшення вартості. Через те їх недооцінювали, вважали марнотратством. Але то був помилковий підхід. Значення операцій підготовки весь час зростає, завдяки їм часто підвищується ефективність роботи підприємства. В цьому, наприклад, полягає система ^Т («.Іизіе а іетрз» — вчасно). Створена вона в Японії і передбачає, що постачальник забезпечує виробника лише необхідною для задоволення нагальних потреб кількістю продукції. Виробник не має потреби робити значні запаси. Зростання значення операцій підготовки зумовлене технічним прогресом і поступовим ускладненням діяльності підприємств. Удосконалення та зростання вартості засобів виробництва зумовлюють запровадження жорсткіших технічних та економічних заходів для підвищення ефективності їх експлуатації. Автоматизація обладнання значно полегшила застосування цих заходів і поліпшила результати, але обмежила можливості імпровізації. Людина вирішує питання щодо випуску продукції, але не втручається у процес автоматизації (крім усунення технічних неполадок). Ініціатива людини поступилася місцем програмуванню, перевірці та контролю. Одночасно збільшення розмірів підприємств, урізноманітнення їх продукції і зростання ринків збуту висувають на перший план проблеми координації між видами основної діяльності та всередині них. Постає необхідність розроблення нових правил для вирішення нових проблем. Ланцюжок вартості підприємства (рис. 3.6) ілюструє зростання вартості продукту, починаючи з купівлі сиро- Класифікація виробничо-господарських організацій 165 Одногалузева фірма Ланцюжок цінностей постачальників Ланцюжок цінностей фірми Канал ланцюжка цінностей Ланцюжок цінностей покупця |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Схожі:
| 76 Еволюція управлінської думки цифічні проблеми і особливі методи... Натепер ні в кого не викликає сумнівів, що менеджмент є самостійною галуззю знань і сферою досліджень, оскільки наука у загальному... |
6 2012 ДЕРЖАВНА НАУКОВА УСТАНОВА Виноградова О. В. Еволюція наукової думки щодо розвитку процесного підходу / Виноградова О. В., Філіна С. В. // Экономика Крыма.... |
| Кроки до управлінської діяльності Робота з кадровим резервом – один із основних напрямків управлінської діяльності в ДЗШ №80. Від її якості залежить оновлення змісту,... |
Методичні рекомендації Щодо дотримання вимог до оформлення протоколу м. Луцьк 2013 р Методичні рекомендації розроблені з метою підвищення ефективності управлінської діяльності головного та територіальних управлінь... |
| Тема Вступ. Предмет і метод історії економіки та економічної думки... Розвиток історії економіки та економічної думки як науки та навчальної дисципліни. Місце історії економіки та економічної думки в... |
1. Об’єкт та предмет соціології громадської думки Сучасний стан досліджень... У науковій літературі підкреслюється, що соціологічний підхід до вивчення громадської думки має базуватися як на розумінні її структурного... |
| В. О. Сухомлинський Практична і творча складова навчальної діяльності... Убогість слова це убогість думки, а убогість думки веде до моральної, інтелектуальної, емоційної, естетичної «товстошкірості» |
Документознавство як наукова і навчальна дисципліна. Історіографія... ... |
| Екологія як наука та її роль у сучасному суспільстві. Еволюція взаємовідносин людини і природи |
Шевнюк О. Л. Культурологія Розвиток матеріальної культури та еволюція мистецтва у палеоліті, мезоліті, неоліті |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua