|
|
Скачати 4.65 Mb.
|
|
3.1.3 Земельні відносини, оренда та ринок землі Поняття земельних відносин охоплює широке коло питань економічного (виробничого) і правового характеру. В основі земельних відносин лежить категорія власності на землю. Тому зміну і розвиток земельних відносин пов’язують зі зміною форм власності. Земельні відносини як складова відносин, можуть бути як стимулюючим, так і стримуючим фактором розвитку продуктивних сил. Концепція удосконалення земельних відносин на 2006-2015 рр. пердбачає в собі, зокрема, виконання таких заходів: - підвищення ефективності державного керування і контролю за раціональним використанням і охороною земель, дотриманням законодавства при наданні, вилученні та продажі земельних ділянок; - захист прав власності на землю, прискорення створення системи реєстрації цих прав; - формування і розвиток ринку землі в Україні та його інфраструктури, підвищення інвестиційної привабливості земель; - підвищення ефективності державного регулювання ціноутворення в сфері земельних відносин; - забезпечення проведення інвентаризації земель; - удосконалювання нормативно-правової та методичної бази розвитку ринкових земельних відносин, у тому числі в частині плати за землю. Однієї з основних ланок вдосконалення земельних відносин в Україні є земельна реформа. Земельна реформа - це комплекс заходів, що спрямовані на перебудову земельних відносин через роздержавлення земель, забезпечення рівноправності та конкурентності різних форм власності та розвитком нових організаційних форм сільськогосподарського виробництва, що базуються на приватній власності на засоби виробництва. За роки проведення реформи створено нову систему земельних відносин на основі приватної власності на землю, що забезпечує рівність прав власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави, запроваджуються ринкові земельні відносини відповідно до Конституції України. Удосконалено економічні механізми регулювання земельних відносин: проводиться нормативна та експертна оцінка земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, формується вторинний ринок землі. Найважливішим при цьому є юридичне закріплення прав власності на землю – забезпечення видачі селянам державних актів на право приватної власності на землю. Послідовне проведення земельної реформи забезпечило необоротність процесів реформування земельних відносин, закріплених Земельним кодексом та створило підґрунтя для: довгострокового кредитування; включення землі як основного засобу виробництва до економічного обігу; залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій; створення іпотечних установ; визначення нормативної та експертної оцінки землі Одним із найбільших досягнень земельної реформи є прийняття Верховною Радою України 25 жовтня 2001 року нового Земельного кодексу України. Новий Земельний кодекс базується на принципах:
З прийняттям нового Земельного кодексу України створена основа правової бази ринкових земельних відносин (табл. 3.1.3.1) Таблиця 3.1.3.1 Основні законодавчі акти регулювання земельних відносин в Україні
Подальші кроки в проведенні земельної реформи можуть бути здійснені лише при прийнятті і дії законів про землеустрій, охорону земель, про ринок землі, земельний кадастр і оцінку земель, про іпотечний (земельний) банк та ін. Оренда землі як форма виробничих відносин на селі юридично закріплена земельним кодексом України від 13 березня 1991 р. і є одним з важливих важелів поліпшення й використані її та активізації відродження почуття господаря в працівників сільського господарства. Законом України „Про оренду землі”, прийнятому у жовтні 1998 р., визначені загальні засади набуття, реалізації і припинення права на оренду земельної ділянки. У Земельному кодексі, прийнятому у жовтні 2001 р., питання оренди земель регламентуються окремими статтями. Оренда землі — це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. На сучасному етапі оренда сільськогосподарських земель дозволяє створити оптимальні за розміром сільськогосподарські підприємства ринкового типу та поліпшити матеріальний стан орендодавців. Право на оренду землі мають громадяни, підприємства, установи й організації України, а також іноземні держави, міжнародні організації, іноземні юридичні особи без громадянства та спільні підприємства за участю іноземних інвесторів. Орендні відносини виникають між орендодавцем і орендарем. Вони юридично оформляються договором про оренду і передбачають строк оренди, розмір орендної плати, її форму і термін виплати, штрафні санкції за порушення договірних зобов'язань тощо. У Україні площа орендованих земель на початок 2002 р. становила 8143627 га . Орендодавцями землі в Україні є її власники, сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів. Вони можуть надавати землю в короткострокову оренду — до п’яти років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних і громадських потреб) і довгострокову — до п'ятдесяти років. Найбільш важливі ланки орендних відносин в Україні (строк оренди, розмір орендної плати, санкції) регулюються державою, що є свідченням недостатнього рівня розвитку відносин власності на засоби виробництва і, насамперед, на землю. Поки що в Україні відбувається лише становлення форм власності на землю. Вона ще не стала товаром в повному розумінні цього слова. Ясна річ, що в міру наближення української економіки до ринкової, однозначного і чіткого визначення поняття права власності на землю, появи персональної відповідальності за її стан і результати використання орендні відносини в Україні вдосконалюватимуться в напрямі надання більш широких прав орендодавцям і орендарям. Орендар повинен чітко усвідомлювати власну відповідальність. Ефективною оренда землі може бути тільки тоді, коли орендатор має достатню кількість матеріальних ресурсів і робочої сили, щоб забезпечити конкурентоспроможність своєї продукції. Іншими словами, оренда повинна бути прибутковою і економічно вигідною як для орендодавця, так і для орендаря. Одним з найпринциповіших питань орендних відносин є визначення орендної плати. ЇЇ рівень залежить від ряду факторів: якості (родючості) земельної ділянки, її місцеположення, цін на сільськогосподарську продукцію, що виробляється на орендованій землі, попиту на цей ресурс та пропозиції його у відповідному географічному регіоні. Орендну плату можна здійснювати грошима або часткою виробленої сільськогосподарської продукції. Суть грошової орендної плати полягає в тому, що орендар виплачує орендодавцю наперед певну суму грошей за користування землею та іншим нерухомим майном. Така форма орендної плати для обох учасників орендних відносин має як недоліки, так і переваги. Орендарю вигідно виплачувати фіксовану орендну плату грошима, оскільки за цієї умови він самостійно приймає управлінські рішення щодо виробництва, а весь додатковий прибуток від зростання продуктивності землі і цін на продукцію залишається в його розпорядженні. Однак він бере на себе і додатковий ризик від зниження цін на сільськогосподарську продукцію, а також обсягу її виробництва в неврожайні роки. Ця форма орендної плати для орендаря є одним з видів постійних витрат, які потрібно покрити незалежно від того, який одержано виторг від реалізації продукції. Фіксована орендна плата вигідна тим орендодавцям, які не мають досвіду роботи а сільському господарстві, або не бажають брати на себе часткові управлінські функції щодо ведення сільськогосподарського виробництва, а також наражатися на ризик від можливого зниження доходів. Зрозуміло, що вони програють тоді, коли орендар веде виробництво високоефективно і коли поліпшується кон'юнктура на ринку сільськогосподарських товарів. В ринковій економіці всі фактори виробництва: земля, праця і капітал — повинні функціонувати як товар. В іншому разі, коли той чи інший ресурс, у даному випадку земля, виключається з повноцінного товарного обігу, це призводить до звуження дії законів товарного виробництва і унеможливлює досягнення повного ефекту від створення нових форм господарювання на селі ринкового типу. В нашій країні на законодавчому рівні в основному вирішена проблема створення ринку засобів виробництва, робочої сили, цінних паперів, фінансових ресурсів, інформації, технологій тощо. З прийняттям нового Земельного кодексу закладено правове підґрунтя і для створення ринку землі. Його становлення — це складний процес, зумовлений насамперед політичним чинником. Ринок землі — це набагато ширше поняття, в основу якого покладено юридичне визнання землі капіталом і можливість здійснення фізичними та юридичними особами загальновизнаних у світі земельних операцій. Ринок землі - це сукупність юридично правових і економічних відносин, що виникають між суб'єктами такого ринку в процесі обігу земельних ділянок: їх оренди, обміну, купівлі, продажу, застави, дарування і спадкування. Найважливішою умовою становлення повноцінного ринку землі є утвердження приватної власності на землю, яке дає право володіти, користуватися і розпоряджатися нею . Водночас мають бути створені умови для практичної реалізації цього права. Скажімо, власник земельної ділянки повинен мати можливість вільно в межах чинного законодавства використовувати право розпорядження землею шляхом її продажу, дарування, міни, передачі в заставу, спадщину та оренду. Має також бути економічна мотивація виходу на земельний ринок продавців земельних ділянок і їх покупців. При цьому покупці повинні мати відповідну платоспроможність і можливість отримувати прийнятний для них дохід від підприємницької діяльності в сфері сільськогосподарського виробництва. В свою чергу це вимагає створення сприятливого економічного середовища та інфраструктури земельного ринку. Реалізація права власності на землю дає змогу здійснювати пошук більш ефективного господаря через купівлю-продаж землі та її оренду, залучати додаткові кредитні ресурси через заставу землі й одержувати додаткові інвестиції завдяки так званому зв'язаному продажу земельних ділянок. Світовий досвід, насамперед Англії, переконує, що продаж сільськогосподарських земель нерідко відбувається саме таким способом, коли продана фермером земельна ділянка береться ним у довгострокову оренду (не менше ніж на 25 років) і водночас він інвестує у розвиток фермерського господарства обумовлену договором оренди частку виручених від продажу коштів. Ціна на землю при цьому дещо знижується (на 10— 15 %), але взамін фермер отримує надійне фінансове джерело здійснення капіталовкладень у сільськогосподарське виробництво. 3.1.4. Ефективність використання земельних ресурсів в сільському господарстві та шляхи її підвищення. Під економічною ефективністю використання землі слід розуміти рівень вартісної окупності затрат, понесених в процесі використання землі в сільському господарстві. Економічна ефективність використання землі характеризується системою показників до якої включають рівень інтенсивності використання, натуральні та вартісні показники. Натуральні характеризують продуктивність лише певної частини сільськогосподарських угідь, вартісні – усієї площі. До натуральних показників ефективності відносять:
До вартісних показників відносять (усі показники в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь):
Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів визначають за такими показниками:
При аналізі й оцінці цих показників слід пам'ятати, що завдяки трансформації земельних угідь і вдосконаленню їх структури, підвищенню (зниженню) частки ріллі, багаторічних культурних насаджень і меліорованих земель у загальній площі сільськогосподарських угідь, а інтенсивних культур — у структурі посівів, підвищенню коефіцієнта повторного використання землі до оптимальних рівнів можливості підприємства щодо збільшення обсягу виробництва продукції (за інших однакових умов) зростатимуть. Але тут важливо не вийти за раціональні межі кожного з названих показників, оскільки це може призвести до погіршення використання землі, втрати її родючості. Наприклад, надмірне розорювання сільськогосподарських угідь у багатьох господарствах призвело до інтенсивного розвитку вітрової та водної ерозії з усіма відповідними негативними наслідками. Натуральні показники характеризують продуктивність лише певної частини сільськогосподарських угідь, а вартісні — всієї їх площі. Ці дві групи показників доцільно розраховувати як на гектар фізичної площі, так і з урахуванням грошової оцінки гектара сільськогосподарських угідь, в якій відображена їх економічна родючість. У першому випадку можна судити про фактично досягнутий рівень використання землі без урахування її якості, а в другому — об'єктивно оцінити результати господарювання. Наведемо такий приклад. Досягнутий у сільськогосподарських підприємствах рівень ефективності використання землі нині ще низький. У багатьох з них знижується родючість землі. Великі площі піддаються вітровій і водній ерозії, не зменшується площа засолених і кислих ґрунтів. Тому важливо в кожному підприємстві запровадити науково обґрунтовану систему землеробства, що відіграватиме вирішальну роль у підвищенні родючості ґрунтів. Основою дальшого розвитку сільського господарства і збільшення виробництва продукції є раціональне землекористування і охорона земель. Всі заходи підвищення ефективності земле використання і охорони земель можна згрупувати у три напрями:
Питання для самоконтролю 1. Особливості землі, як головного засобу виробництва в сільському господарстві. 2. Механізм впливу родючості і місцеположення землі на економіку аграрних підприємств. 3. Кількісна та якісна характеристика земельних ресурсів України і сучасний розподіл сільськогосподарських угідь між землекористувачами. 4. Основи Земельного кодексу України. 5. Етапи земельної реформи в Україні і можливі напрями її подальшого розвитку. 6. Нормативно-правові акти регулювання земельних відносин в Україні. 7. Сучасний стан орендних земельних відносин у нашій державі і можливі напрями їх подальшого розвитку. 8. Земельний кадастр: суть, мета ведення і характеристика його складових. 9. Поняття ринку землі, його складові і проблеми організації в Україні. 10. Сутність орендних відносин та оренди землі. 11. Методика визначення показників інтенсивності та ефективності використання землі в аграрних підприємствах. 12. Шляхи подальшого підвищення ефективності використання земельних ресурсів. Тести Виберіть правильний варіант відповіді на питання: 1. Критерієм економічної ефективності використання землі є: а) урожайність зернових культур; б) валовий доход з 1 га сільськогосподарських угідь; в) прибуток з 1 га сільськогосподарських угідь; г) окупність витрат. 2. Кількісним співвідношенням врожаю до виробничих витрат на його одержання визначається: а) природна родючість; б) штучна родючість; в) абсолютна родючість; г) відносна родючість. 3. Дохід, який створюється на кращих і середніх за якістю та місцеположенням землях і являє собою надлишок доходу над нормативним (середнім) рівнем є: а) валовий доход; б) чистий доход; в) диференціальний рентний дохід; г) абсолютний рентний дохід. 4. Систему необхідних відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх розподіл поміж власниками землі і землекористувачами за категоріями земель, про їх оцінку, класифікацію, кількісну і якісну характеристику і народногосподарську цінність називають: а) бонітуванням ґрунтів; б) єдиним земельним фондом України; в) земельним кадастром; г) моніторингом земель. 5. Ступінь розораності землі розраховується: а) діленням площі ріллі і багаторічних культурних насаджень на площу сільськогосподарських угідь; б) відношенням площі меліорованих земель до загальної площі сільськогосподарських угідь; в) діленням площі сільськогосподарських угідь на всю земельну площу господарства; г) відношенням посівної площі разом з площею повторних посівів до посівної площі господарства. |
| 1 Підприємство як суб’єкт господарювання в ринковій економіці Підприємство – це організаційно відокремлена та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства,... |
1. Дефініція «соціально-економічна безпека» в системі понять управління... Ому середовищі, що характеризується нестабільністю та постійною динамікою. Таке середовище змушує керівництво швидко адаптуватися... |
| НАКАЗ «Духовно-гуманістична спрямованість навчально-виховного процесу та її реалізація в сучасній освітній системі» (далі – обласний семінар)... |
СТАТУТ орендного підприємства Орендне підприємство (далі Підприємство) діє згідно з Законом України "Про підприємство", цим Статутом і договором оренди |
| 1. Бізнес-план у ринковій системі господарювання Навчально-методичний комплекс з вивчення дисципліни "Бізнес-планування розвитку підприємства" для підготовки студентів V курсу з... |
31 Підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю Організаційно-правова форма господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю |
| Тема: Вивчення оболонки програми «1С-Підприємство 2» За допомогою меню ознайомитись з основними можливостями програми „1С-Підприємство 2”. Навчитись працювати в „1С-Підприємство 2” використовуючи... |
До розпорядження міського голови від 06. 06. 2011р. №283 Комунальне підприємство «Підприємство матеріально-технічного забезпечення» Тернопільської міської ради |
| Особливості створення та подання ЕЛЕКТРОННОГО ЗВІТУ Державне підприємство «Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України», що виконує функції центру обробки... |
ПЛАН проведення перевірок суб’єктів господарювання (виробничих об’єктів) ... |