Підприємство в сучасній системі господарювання

Скачати 4.65 Mb.

Назва	Підприємство в сучасній системі господарювання
Сторінка	3/32
Дата	15.03.2013
Розмір	4.65 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 32

1.4. Середовище діяльності підприємства

Підприємство як відносно відособлена економічна система знаходиться під впливом великої кількості зовнішніх факторів, які можна згрупувати в такі групи: природні фактори, політичні та економічні. Дія зовнішніх факторів впливу на діяльність підприємства за впливом приблизно рівноцінна до усіх підприємств. Однак ефективність виробництва в різних підприємствах різна, що визначається знаннями керівників та розумінням ними закономірностей дії зовнішніх факторів впливу, рівнем організації виробництва в окремому підприємстві.

До природних факторів впливу можна відносять: якість землі; наявність та якість водних ресурсів; погодні умови; шкідники рослин та хвороби тварин; стихійні природні явища та ін.

Політичні фактори: система законодавства та його стабільність; податкова система; ліцензування продукції та видів діяльності; політика підтримки та розвитку сільського господарства; структура системи влади та ін.

Економічні фактори: попит на продукцію; ціни на продукцію та на ресурси; ринки збуту; договірні відносини з партнерами; система кредитування та ін.

Дія кожного з факторів на певний момент часу має негативний або позитивний вплив на діяльність підприємства. Окреме підприємство також є фактором формування економічного середовища і є складовою цього середовища для інших підприємств.

Під макросередовищем розуміють ті загальні чинники, які впливають на економіку усього народногосподарського комплексу країни. В структурі макросередовища виділяють такі складові: економічне, природно – екологічне, інформаційне, науково – технічне, політико – правове і соціально – культурне середовище.

Економічне середовище в загальному визначається попитом на продукцію який в свою чергу визначається купівельною спроможністю населення. Зростання купівельної спроможності населення позитивно впливає на діяльність аграрних підприємств, зниження – навпаки, призводить до скорочення обсягів та ефективності виробництва сільськогосподарської продукції. При перших проявах економічної кризи аграрні підприємства повинні реагувати на це через скорочення виробництва, його перепрофілювання та через пошук ринків збуту в інших країнах. Держава повинна вчасно на реагувати на такі явища через аграрну політику. Прикладом невчасного реагування є те, що цінові диспропорції в 1992 році зробили невигідним виробництво тваринницької продукції, наслідком чого стала втрата поголів’я тварин, процес його відновлення розпочався лише в останні 3-4 роки.

Іншою складовою економічного середовища є ринок тих ресурсів, які необхідні для ведення сільськогосподарського виробництва. Знання підприємством ринку постачання ресурсів дозволяє йому зекономити наявні кошти та скоротити витрати на виробництво.

Стосовно природно – екологічного середовища, то регулююча роль держави відносно нього постійно посилюється. Аграрні підприємства тісно залежать від даних аспектів регулювання, оскільки виробництво продукції перебуває в тісному взаємозв’язку з природними факторами виробництва. Порушення вимог екологічного законодавства негативно відображається на економіці підприємства, оскільки в такому випадку воно змушене сплачувати штрафи. Якість продукції також тісно залежить від технології ведення виробництва. Виробництво екологічно чистої продукції зараз у світі стає домінуючим напрямком розвитку сільського господарства.

Науково – технічне середовище знаходиться в процесі постійних змін. Окремому аграрному підприємству потрібно швидко орієнтуватись в цих змінах та пристосовуватись до них. Ігнорування прогресивних змін в технологіях виробництва призводить до перевитрат і в кінцевому рахунку до банкрутства підприємства. Одним із прикладів сучасних змін в технологіях до яких підприємствам потрібно швидко пристосовуватись є запровадження комп’ютерної техніки та програмного забезпечення в процесі здійснення внутрішньої планово – облікової роботи.

Інформаційне середовище зараз стає визначальним і саме воно формує реагування підприємства на зміни в усіх інших сферах. Придбання інформації у вигляді наукових розробок та прогресивних технологій на сьогодні є, як правило, економічно виправданим капіталовкладенням. Ігнорування фактору інформованості призводить до значних економічних втрат в багатьох аграрних підприємствах.

Політико – правове середовище включає в себе систему суспільних інституцій, які готують та приймають законодавчі і нормативні акти а також самі нормативно – правові акти. Для економіки підприємства особливо важливим суспільним інститутом є господарський суд. Обізнаність підприємства із законами та нормативними актами і вміння використання їх в своїй діяльності забезпечує стабільність та прогрес у розвитку підприємства. В усіх аграрних підприємствах середніх та великих розмірів, що мають власного юридичного консультанта, затрати на його утримання завжди виявлялись економічно виправданими. Економічна діяльність підприємства базується на наявних ресурсах та на системі договорів з постачальниками ресурсів та із споживачами продукції.

Соціально – культурне середовище також значною мірою впливає на діяльність окремого аграрного підприємства. Є негативні та позитивні чинники даного середовища на діяльність підприємства. Серед негативних чинників можна навести такі як низький рівень культури виробництва, що притаманна зараз значній частині сільського населення, відсутність відповідальності за результати, низький рівень грошових розрахунків на рівні окремого підприємства, що ускладнює облік, призводить до втрат. До позитивних чинників впливу на економіку аграрного підприємства можна віднести невисокі затрати на оплату праці працівників, високий середній рівень освіти населення. Зміни в соціально – культурному середовищі в суспільстві впливають на структуру ринку сільськогосподарської продукції та на діяльність окремих підприємств. Зміни, наприклад, в структурі харчування населення вимагають від підприємства розуміння даних питань та перепрофілювання виробництва на ті види продукції, попит на які зростає.

Мікросередовище є сукупністю зовнішніх по відношенню до підприємства суб’єктів і сил, які безпосередньо впливають на його діяльність і які, в свою чергу, перебувають під впливом цієї діяльності підприємства. В вузькому розумінні мікросередовище аграрного підприємства – це сукупність його зв’язків з партнерами. Зміни, що відбуваються в мікросередовищі впливають на прибутковість усіх партнерів економічної діяльності. Відносини повинні бути стабільним та прозорими. Саме тому в інтересах окремого підприємства оформити усі відносини з партнерами відповідно до юридичних вимог законодавства. В групі підприємств – партнерів формується комплекс стійких економічних зв’язків, які перетворюють дану групу на інтегровану економічну систему.

В даній системі партнери зацікавлені в стабільності зв’язків та в існуванні усіх партнерів системи. В таких системах існує тенденція до поступового вирівнювання рівня прибутковості усіх учасників даної системи. Якщо один з партнерів намагається діяти виключно у власних інтересах і за рахунок партнерів – таке підприємство або організація втрачає свої партнерські зв’язки і можливості здійснення діяльності.

Аграрні підприємства функціонують в мікросередовищі складовими якого є такі види його партнерів: споживачі сільськогосподарської продукції; посередники; постачальники ресурсів; агросервісні підприємства та організації, що надають послуги аграрним підприємствам; фінансово – кредитні установи; інші аграрні підприємства, конкуренти.

Споживачі сільськогосподарської продукції аграрних підприємств знаходяться на ринках: сільський, районний, обласний, державний, міжнародний. Місця збуту сільськогосподарської продукції розташовані як правило біля сільськогосподарських підприємств. Ними є елеваторні підприємства, цукрозаводи, молокозаводи, м’ясокомбінати та інші. Важливу роль споживачів продукції та послуг аграрного підприємства відіграє населення сіл, що розташовані безпосередньо біля підприємства.

Посередники – це ті підприємства, організації та приватні підприємці, які за дорученням аграрних підприємств реалізують їх продукцію або знаходять клієнтів для продажу.

Вони також виступають в ролі споживачів продукції у випадку придбання ними продукції для подальшого перепродажу. Особливу роль повинні відігравати такі посередники як товарні біржі. Їх головне завдання – це сприяння торгівлі великими партіями окремих видів продукції шляхом укладання біржових угод, вивчення ринкових цін, попиту та пропозиції, оформлення збутових угод та їх виконання. В країнах з розвиненою ринковою економікою через товарні біржі реалізується біля 25 % усієї сільськогосподарської продукції, в Україні їх роль поки що незначна. В умовах розвинутого ринку окремі товарні біржі як правило спеціалізуються на окремих видах сільськогосподарської продукції.

Постачальники – це підприємства, організації та приватні підприємці, що забезпечують аграрні підприємства та інших сільськогосподарських виробників усіма видами ресурсів, що необхідні для ведення виробництва. Серед цих ресурсів: паливо і мастильні матеріали, запасні частини, мінеральні добрива, насіння, отрутохімікати, ветеринарні препарати, техніка, будівельні матеріали та ін.

Організація оптової торгівлі даними ресурсами в Україні поки що на стадії зародження. В даній сфері зараз існує три види монопольних формувань із загальнодержавною мережею структурних підрозділів. Це “Украгротехсервіс” (біля 320 підприємств), “Украгрохім” (біля 680 підприємств) та “Укрзооветпромпостач”. Система централізованого постачання ресурсів в Україні існувала до 1992 року, сьогодні постачання ресурсів базується на ринкових принципах конкуренції. В умовах незбалансованості ринку ресурсів для сільського господарства багато підприємств використовують бартерні угоди з постачальниками. Такі види угод як правило є невигідними для аграрних підприємств. Договірні відносини з постачальниками ресурсів поки що не мають системного і впорядкованого характеру, від чого аграрні підприємства часто несуть збитки. Для аграрних підприємств сьогодні існує гостра потреба організації обслуговуючих (постачальних) кооперативів, власних відділів маркетингу або постачання а також використання власних спеціалістів з юридичною освітою.

Агросервісні підприємства та організації надають аграрним підприємствам необхідні виробничі послуги і завдяки цьому створюють умови для нормального функціонування сільськогосподарського виробництва. Спектр таких послуг досить широкий. Наприклад: сервісне обслуговування техніки та обладнання, транспортні послуги, ремонтні роботи, виконання сільськогосподарських робіт, науково – консультативне та інформаційне супроводження процесу виробництва та ін. В Україні існують агросервісні формування з розгалуженою мережею в державному масштабі. Серед таких наступні. “Украгропроммаш” – виробниче об’єднання машинобудівних і ремонтних підприємств. Державний концерн “Украгротехсервіс” крім постачання ресурсів виконує також сервісні функції з обслуговування сільськогосподарської техніки в аграрних підприємствах. “Украагропромтранс” – державно – кооперативне виробниче транспортне об’єднання. “Укргрунтозахист” – асоціація по підвищенню родючості ґрунтів та по захисту рослин. Крім наведених об’єднань на місцевих ринках сервісних послуг працює значна кількість організацій та приватних підприємців. Для керівництва аграрного підприємства в більшості випадків стоїть вибір – виконувати певні роботи власними силами або скористатись послугами сторонніх сервісних організацій. Для прийняття правильного рішення керівники і спеціалісти підприємства повинні володіти методиками економічної оцінки різних альтернативних варіантів.

Фінансово – кредитні установи, такі як банки, страхові компанії, кредитні спілки та інші надають аграрним підприємствам такі види послуг як збереження готівки, перерахування коштів, страхування, надання кредитів та інші. Відносини аграрних підприємств з даними установами також базуються на договірних засадах. На ринку наведених послуг існує конкуренція, тому вміння аграрних підприємств бути учасником фінансового ринку є часто визначальним у веденні економічно виправданих фінансово – кредитних операцій.

Найближчі конкуренти – ними є аграрних підприємства території, що виробляють аналогічну продукцію. Рівень конкуренції визначається каналами збуту продукції та придбання ресурсів. В реалії конкурентами конкретного аграрного підприємства з наведених підприємств є лише ті, що продають свою продукцію тим же споживачам або ті, що купують необхідні ресурси в тих же постачальників.
Питання для самоконтролю

Розкрийте економічну суть підприємства?
Перерахуйте основні особливості сільського господарства
Охарактеризуйте основні ознаки, які відрізняють підприємство від інших суб’єктів господарської діяльності.
Які народногосподарські функції виконує підприємство ?
Дайте визначення аграрного підприємства та охарактеризуйте його відмінності від інших видів підприємств.
Які ознаки використовуються для класифікації видів підприємств і які види підприємств існують ?
Перерахуйте фактори зовнішнього впливу на діяльність підприємства.
Які складові макросередовища діяльності аграрного підприємства та в чому зміст особливостей впливу кожної складової ?
Охарактеризуйте складові мікро середовища аграрного підприємства.
Перерахуйте основні завдання науки “Економіка аграрного підприємства”.
Назвіть науки, на яких базується “Економіка аграрного підприємства”.
Основні методи, які використовує наука та їх особливості.

Тести

Виберіть правильний варіант відповіді на питання:
1.Що не є обов'язковою ознакою підприємства у відповідності до господарського законодавства України?

метою діяльності є отримання прибутку.
ведення господарської діяльності.
самостійність.
наявність прав юридичної особи.

2.Що являє собою підприємство?

самостійний суб'єкт господарювання, створений для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення різних видів господарської діяльності.
будь-який суб'єкт ринкових відносин, що займається комерційною діяльністю.
цілісний майновий комплекс, що має здатність самостійно виробляти продукцію, надавати послуги тощо.
господарський проект, що реалізується одним або декількома підприємцями.

3. До факторів зовнішнього впливу на діяльність підприємства можна віднести:

природні;
політичні;
психологічні;
економічні.

4. Підприємства, організації та приватні підприємці, які за дорученням аграрних підприємств реалізують їх продукцію або знаходять клієнтів для продажу є:

споживачі сільськогосподарської продукції;
посередники;
постачальники;
конкуренти.

5. Економічні методи управління діяльністю підприємства реалізують

матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах;
мотиви примусового характеру;
мотиви соціальної поведінки людини;
правильні відповіді а) і б).

ТРУДОВІ РЕСУРСИ

ПЛАН

Поняття, класифікація та структура персоналу.
Забезпеченість аграрних підприємств персоналом
Поняття продуктивності праці і методика її визначення.
Праця в сільському господарстві: особливості та система оплати

2.1. Поняття, класифікація та структура персоналу

Стан і розвиток суспільства визначаються здебільшого кількістю і складом його населення. Люди становлять основу і є головним багатством будь-якої держави і кожного підприємства. Функціонування підприємства без людей неможливе, оскільки вони є рушійною силою виробництва, ними формується внутрішній клімат і економічна культура підприємства, від них залежить досягнення ринкового успіху господарюючим суб’єктом. На сьогодні людина, як фундамент будь-якого підприємства, набула статусу найціннішого і найдорожчого ресурсу. Праця в сільському господарстві, як і в інших галузях економіки, — це цілеспрямована діяльність людини, спрямована на відозміну і пристосування предметів природи для задоволення своїх потреб. Люди, їх майстерність, освіта є найбільш важливим складовим елементом продуктивних сил, що визначально впливає на стан економічного розвитку підприємств та конкурентоспроможність їх продукції.

Населення, що проживає в селі займається різними видами діяльності, прикладає свої розумові і фізичні здібності в різних сферах діяльності На відміну від міського населення обширність видів діяльності для селян є більшою у зв’язку з особливостями АПК та соціальної сфери села. Сфери прикладання праці зайнятого сільського населення дуже різноманітні і характеризуються такими структурними параметрами (табл.2.1.).
Таблиця 2.1

Чисельність і структура зайнятого сільського населення в 2004 р.

Показники	Україна		Вінницька область
Показники	тис. чол.	%	тис. чол.	%	відхилення питомої ваги від України
Трудові ресурси села всього	7824,2	100	425,3	100	-
з них:
1. Зайняті в галузях економіки, в т.ч.:	5355,2	68,44	348,6	81,97	+13,53
1.1. сільському господарстві	2269,6	29,01	176,2	41,43	+12,42
1.2. промисловості	153,9	1,96	17,5	4,11	+2,15
1.3. соціальній сфері	827,8	10,58	43,8	10,30	-0,28
1.4. особистому підсобному господарстві	1877,2	24,0	97,8	23,0	-1
1.5. селянських фермерських господарствах	73,6	0,94	4,0	0,94	0
1.6. інших галузях економіки	153,1	1,95	9,3	2,19	+0,24
2. Незайняте працездатне населення у працездатному віці	1333,1	17,04	40,7	9,57	-7,47
3. Учні у працездатному віці, які навчаються з відривом від виробництва	254,2	3,25	12,7	2,98	-0,27
4. Зареєстровані безробітні	252,7	3,23	9,4	2,21	-1,02
5. В інших сферах економічної діяльності	629	8,04	13,9	3,27	-4,77

Таким чином, аналіз показників таблиці дозволяє зробити висновок про структуру зайнятості сільського населення на сьогодні. В цілому тенденції Вінницької області такі, що характерні і для України в цілому, лише існують незначні відхилення. Позитивним моментом зайнятості в регіоні є те, що питома вага незайнятого працездатного населення у працездатному віці, що становить на Вінниччині 9,57%, на 7,47% нижче, ніж по Україні. Така ж ситуація стосується і зареєстрованих безробітних, частка яких по регіону на 1,02% нижче за показник в країні. В зв’язку з аграрним спрямуванням економіки Вінницької області і частка зайнятих в сільськогосподарській сфері (41,43%) більше ніж по Україні, де цей показник становить 29,01%. Щодо всіх інших сфер зайнятості, то особливих відхилень по значеннях питомої ваги між Вінницькою областю і Україною немає.

Якісним виразником трудових ресурсів є робоча сила, яка разом з основним і оборотним капіталом та землею, є складовою ресурсного потенціалу, одним із основних внутрішніх факторів створення та організації ефективного виробництва на сільськогосподарському підприємстві.

Кожне аграрне підприємство може ефективно працювати за умови, коли воно має необхідний професійний і кваліфікаційний склад працівників, доцільну кадрову структуру.

Під кадрами розуміють штатних (постійних) кваліфікованих працівників, які пройшли попередню професійну підготовку, володіють трудовими навичками, досвідом роботи, спеціальними знаннями в обраній сфері діяльності і перебувають у трудових відносинах з керівництвом фірм.

Під персоналом розуміють весь особовий склад установи, організації, підприємства, всіх постійних і тимчасових працівників, представників кваліфікованої і некваліфікованої праці.

Термін персонал об’єднує весь трудовий колектив підприємства. До персоналу належать усі працівники, які виконують виробничі та управлінські операції (рис.2.1). Якщо виходити з такого визначення персоналу, то воно є синонімом поняття працівники.

Рис.2.1 Класифікація персоналу підприємства
При здійсненні господарської діяльності важливе значення має розподіл персоналу підприємства за професіями та спеціальностями.

Професія - це вид трудової діяльності, що вимагає для її здійснення відповідної суми спеціальних знань (оператор машинного доїння, тракторист машиніст, оператор тваринницького комплексу тощо).

В межах професії можуть виділятися спеціальності — її різновиди з вужчим характером трудової діяльності (в ремонтній майстерні, наприклад, можуть бути токарі (професія) річних спеціальностей — токар розточувальник, токар ремонтник тощо).

Аграрні підприємства можуть істотно відрізнятися за професійним складом своїх працівників, що зумовлено їх різною спеціалізацією та неоднаковим ступенем диверсифікації виробництва. Результати діяльності аграрного підприємства значно залежать від кваліфікації персоналу, яку можна визначити як ступінь підготовленості кожного працівника до виконання ним професійних обов'язків (функцій). Скажімо, робітників за рівнем кваліфікації поділяють на чотири групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані і некваліфіковані.

Залежно від умов найму працівників (без визначення або і визначенням строку їх зарахування до складу трудового колективу) їх класифікують за такими категоріями:

1. Постійні працівники — ті, які є членами підприємства або прийняті на роботу по найму на тривалий термін без його точного визначення. Засновники (учасники) приватних підприємств — сільськогосподарських виробничих кооперативів, ТОВ, СФГ, командитних товариств, товариств з додатковою відповідальністю виступають членами цих підприємств, а тому їх правомірно відносити до даної категорії працівників.

Тимчасові працівники — ті, яких зараховують до складу трудового колективу тимчасово на термін до двох місяців.
Сезонні працівники – ті, яких зараховують до складу трудового колективу на термін від двох до шести місяців для виконання сезонних робіт.

Отже, склад трудових колективів приватних підприємств формується за рахунок членів підприємств і найманих працівників з різними умовами найму на роботу. В державних аграрних підприємствах усі працівники є найманими і залежно від умов найму можуть бути віднесені до категорії постійних, тимчасових або сезонних працівників.

Загальна кількість працівників, яка є в списках підприємства, називається обліковим (списковим) складом. До облікового складу включають усі категорії постійних, тимчасових і сезонних працівників, прийнятих на роботу на один і більше днів незалежно від того, знаходяться вони на роботі чи перебувають у відпустці, відрядженні, на лікарняному або тимчасово не працюють з інших причин.

Для визначення продуктивності праці і характеристики масштабів можливого залучення підприємствами робочої сили (їх трудового потенціалу) розраховують такий показник, як середньооблікова кількість працівників. Вона обчислюється за двома варіантами: середньо обліковою чисельністю штатних працівників спискового складу і середньообліковою чисельністю всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості.

За другим варіантом такого розрахунку в середньооблікову чисельність працівників, крім штатних, включають працівників позаспискового складу, які залучалися до роботи й одержували заробітну плату, а також враховують ту обставину, що окремі категорії працівників зайняті неповний робочий день. Наприклад, робітників, які працюють за договорами підряду (по них немає можливості підраховувати час їх роботи), переводять в еквівалент повної зайнятості (умовні працівники) діленням фактично нарахованої їм заробітної плати за звітний місяць на середню за цей же місяць заробітну плату одного працівника спускового складу, зайнятого в основній діяльності підприємства. Працівників, які прийняті на роботу на півставки, переведені (прийняті) згідно з чинним законодавством на неповний робочий день, переводять в умовні працівники так: відпрацьовані ними людино-години за звітний місяць ділять на тривалість робочого дня, одержаний результат потім ділять на кількість робочих днів у даному місяці. Це і буде середньоспискова за даний місяць чисельність цих працівників в еквіваленті повної зайнятості. Осіб, яких залучають до роботи на підприємстві за спеціальними договорами і які не перебувають у списковому складі (штаті) підприємства, переводять в умовні працівники діленням нарахованої їм заробітної плати за звітний місяць на середню заробітну плату одного працівника спискового складу.

Середньооблікову чисельність штатних працівників спискового складу і середньооблікову чисельність всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості розраховують за кожний місяць і за рік. Зокрема, середньооблікову кількість працівників за місяць визначають підсумовуванням облікового складу працівників за всі дні місяця і діленням одержаного результату на кількість календарних днів у місяці. Середньооблікову кількість працівників за рік розраховують як середньоарифметичну величину від суми показників середньооблікової кількості за всі місяці року, поділеної на 12.

Для визначення продуктивності праці в сільському господарстві розраховують середньорічну кількість працівників, зайнятих безпосередньо в сільськогосподарському виробництві. Для цього середньооблікову кількість працівників множать на питому вагу затрат живої праці в сільському господарстві в усіх затратах живої праці підприємства.

Персонал сільськогосподарських підприємств залежно від сфери трудової діяльності його членів класифікують на такі групи:

персонал, зайнятий у сільськогосподарському виробництві (персонал основної діяльності);
персонал, зайнятий у підсобних промислових виробництвах;
персонал, зайнятий в обслуговуючих виробництвах.

До персоналу першої групи відносять працівників, зайнятих у рослинництві, тваринництві, садівництві, поточним ремонтом будівель і споруд виробничого, сільськогосподарського призначення, працівників транспорту, що переважно обслуговує сільськогосподарське виробництво.

До персоналу другої групи включають працівників переробних цехів, цегельних заводів» столярень, працівників майстерень по ремонту техніки та працівників транспорту, що обслуговують промислове виробництво.

До складу персоналу, зайнятого в обслуговуючих виробництвах, належать працівники складів, матеріально-технічного постачання, працівники, які здійснюють капітальний ремонт будівель споруд несільськогосподарського призначення, працівники транспорту, які обслуговують неосновне виробництво і непромислове виробництво, наприклад комунальне господарство.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 32

Схожі:

1 Підприємство як суб’єкт господарювання в ринковій економіці Підприємство – це організаційно відокремлена та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства,...	1. Дефініція «соціально-економічна безпека» в системі понять управління... Ому середовищі, що характеризується нестабільністю та постійною динамікою. Таке середовище змушує керівництво швидко адаптуватися...
НАКАЗ «Духовно-гуманістична спрямованість навчально-виховного процесу та її реалізація в сучасній освітній системі» (далі – обласний семінар)...	СТАТУТ орендного підприємства Орендне підприємство (далі Підприємство) діє згідно з Законом України "Про підприємство", цим Статутом і договором оренди
1. Бізнес-план у ринковій системі господарювання Навчально-методичний комплекс з вивчення дисципліни "Бізнес-планування розвитку підприємства" для підготовки студентів V курсу з...	31 Підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю Організаційно-правова форма господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю
Тема: Вивчення оболонки програми «1С-Підприємство 2» За допомогою меню ознайомитись з основними можливостями програми „1С-Підприємство 2”. Навчитись працювати в „1С-Підприємство 2” використовуючи...	До розпорядження міського голови від 06. 06. 2011р. №283 Комунальне підприємство «Підприємство матеріально-технічного забезпечення» Тернопільської міської ради
Особливості створення та подання ЕЛЕКТРОННОГО ЗВІТУ Державне підприємство «Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України», що виконує функції центру обробки...	ПЛАН проведення перевірок суб’єктів господарювання (виробничих об’єктів) ...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання