Підприємство в сучасній системі господарювання

Скачати 4.65 Mb.

Назва	Підприємство в сучасній системі господарювання
Сторінка	9/32
Дата	15.03.2013
Розмір	4.65 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 32

3.4. Оборотні засоби (оборотний капітал) аграрних підприємств.

ПЛАН

3.4.1 Сутність оборотного капіталу, його склад і структура

3.4.2 Класифікація оборотного капіталу

3.4.3 Джерела формування оборотного капіталу

3.4.4 Нормування оборотного капіталу

3.4.5. Ефективність використання оборотного капіталу
3.4.1 Сутність оборотного капіталу, його склад і структура

Матеріальною основою будь-якого виробництва виступають засоби виробництва, що складаються з засобів праці та предметів праці. Ті та інші беруть безпосередню участь у створенні продукту (робіт, послуг). Але, з огляду на різницю в характері функціонування в процесі виробництва й у способі перенесення вартості на продукт, що створюється, засоби праці набувають економічної форми необоротних активів, а предмети праці – оборотних активів

Оборотний капітал (оборотні засоби, активи) – це грошові кошти підприємств, фірм, компаній, які авансуються в об’єкти, що використовуються в межах одного відтворювального циклу або в короткотерміновому періоді (до одного року).

При цьому під відтворювальним (операційним) циклом прийнято розуміти часовий проміжок від моменту придбання певних запасів до часу отримання грошової виручки від реалізації виробленої за їх участі продукції.

В аграрному виробництві оборотні засоби відіграють особливу економічну роль. На відміну від основних фондів вони повністю споживаються протягом відтворювального циклу і переносять свою вартість на вироблену продукцію. В зв’язку з цим оборотний капітал відіграє вирішальне значення в процесі формування виробничої собівартості продукції.

Оборотні засоби за економічним змістом поділяються на дві складові: оборотні фонди і фонди обігу (рис.3.4.1).

Рис. 3.4.1 Елементний склад оборотного капіталу підприємства

Оборотні фонди – це грошовий вираз предметів праці, які знаходяться на стадії виробничих запасів і незавершеного виробництва, беруть участь лише в одному виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на створюваний продукт.

За функціональною ознакою виділяють такі групи оборотних фондів: виробничі запаси, незавершене виробництво, тварини на вирощуванні та відгодівлі.

Виробничі запаси — це предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів.

Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. У загальному обсязі оборотних фондів вони можуть досягати 70%. До складу виробничих запасів входять: сировина; основні та допоміжні матеріали; куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби; паливо; тара і тарні матеріали; запасні частини для ремонту; інші матеріали.

У складі запасів окремою групою можн

а виділити малоцінні та швидкозношувані предмети. За характером практичного застосування вони поділяються па малоцінний інвентар та інструмент і на господарський та конторський інвентар. Ці засоби праці об’єднують в одну групу, незважаючи на різне призначення тому, що вони мають невелику вартість і відносно невеликий строк служби (до одного року). До цієї групи відносять також спецодяг, спецвзуття та інші захисні пристосування, незалежно від строку їх експлуатації та вартості.

В аграрних підприємствах виробничі запаси бувають сільськогосподарського і промислового походження. До складу виробничих запасів сільськогосподарського походження відносять корми, насіння і посадковий матеріал, підстилку, сільськогосподарську сировину для промислової переробки.

До складу виробничих запасів промислового походження в аграрних підприємствах відносять мінеральні добрива, отрутохімікати, нафтопродукти, запасні частини, малоцінні і швидкозношувальні предмети, будівельні матеріали для поточного ремонту тощо. У разі, якщо в господарстві наявні переробні промисли, то до виробничих запасів цього виду виробництва входить тара, основні і допоміжні матеріали, пакувальні матеріали, напівфабрикати та ін.

Тварини на вирощуванні і відгодівлі – грошовий вираз вартості дорослих тварин на нагулі, молодняку на вирощуванні, вибракуваних з основного стада дорослих тварин для реалізації, а також вартості птиці, звірів, кролів.

В аграрних підприємствах прийнято розрізняти незавершене виробництво у рослинництві, тваринництві, у переробних виробництвах і в підсобних виробництвах.

Незавершене виробництво – та частина оборотних фондів, яка вже виробничо спожита, але готова продукція ще не одержана. У вартісному виразі незавершене виробництво охоплює витрати на придбання матеріалів, запасних частин, конструкцій, сировини, заробітну плату та інші грошові кошти, необхідні для завершення виробничого циклу, але на кінець звітного періоду (місяця, кварталу, року) такий цикл не встигає бути завершеним.

До складу незавершеного виробництва в рослинництві відносять витрати під урожай майбутнього року (осіння підготовка ґрунту, вартість внесених з осені добрив і витрати на їх доставку та внесення в ґрунт, витрати на насіння і посів озимих культур, на снігозатримання тощо).

У тваринництві до складу цього виду оборотних фондів відносять витрати по незакінченій інкубації яєць, вартість меду, залишеного у вуликах на кінець календарного року, вартість мальків-цьоголіток, що залишились в ставках-зимівниках; у переробних виробництвах – вартість і витрати на переробку виробничо спожитої сировини, яка знаходиться в процесі виробництва на всіх стадіях виробничого циклу; в підсобних виробництвах – незакінчений ремонтом техніки, незакінчене випалювання цегли і т. ін. У фінансовій звітності такі витрати відображаються окремо.

Не речовими елементами оборотних фондів є витрати майбутніх періодів. До них належать витрати на виконання науково-дослідних та раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, орендну плату, передплату періодичних видань та ін., які здійснюються в поточному році, але на собівартість продукції будуть віднесені в наступному періоді.

Крім виробничих оборотних фондів, кожне підприємство має частину активів, що знаходиться у сфері обертання. Цю частину активів, оцінену в грошах, називають фондами обертання (фондами обігу). Вони не приймають безпосередньої участі у відтворювальних процесах, а лише обслуговують їх. Водночас фонди обігу є результатом будь-якого виробництва. Основним призначенням (функцією) фондів обертання є забезпечення грошовими коштами планомірного процесу обертання на підприємствах.

До складу фондів обігу відносять готову продукцію, товари, дебіторську заборгованість за розрахунками та іншу поточну дебіторську заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти в національній і іноземній валюті, інші оборотні активи.

Готова продукція – продукція, яка завершена у виробництві й підготовлена до продажу за різними каналами (переробним підприємствам, на біржах, на ринках, для продажу і видачі в рахунок оплати праці працівникам аграрних підприємств, для громадського харчування тощо), або для відправки замовнику, вивезення з підприємства, що її виробило.

Продукцію що не відповідає вимогам для її реалізації відображають в складі незавершеного виробництва.

Товари – це матеріальні цінності, придбані підприємством для наступного продажу.

Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості на користь даного підприємства за товари, послуги, роботи, а також за розрахунками з бюджетом, виданими авансами тощо.

Дебіторська заборгованість може бути представлена наступними видами: векселі одержані; заборгованість за товари, роботи, послуги; заборгованість за розрахунками.

Векселі одержані – це заборгованість покупців (замовників, інших дебіторів) за відвантажену продукцію, яка забезпечена векселем. показується заборгованість покупців, різних замовників за відвантажену продукцію (виконані роботи чи надані послуги), яка забезпечена векселем.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги – це заборгованість покупців (замовників) за реалізовану продукцію і товари для перепродажу. Передача продукції в кредит сприяє збільшенню обсягів реалізації, але водночас суттєво підвищується ризик неповернення її або грошових коштів боржником.

Дебіторська заборгованість за розрахунками виникає в зв’язку з переплатою податків, зборів та інших платежів до бюджету, виданими авансами, нарахованими дивідендами, відсотками, роялті, що підлягають надходженню.

Протягом останніх років новим елементом фондів обігу для аграрних підприємств виділяють поточні фінансові інвестиції – інвестиції, які здійснюються терміном до одного року і можуть бути легко реалізовані. До них належать короткострокові ринкові цінні папери, депозитні сертифікати, казначейські векселі, інші цінні папери.

Грошові кошти та їх еквіваленти – це грошові кошти в касі підприємства, на банківських рахунках, в дорозі, а також грошові еквіваленти (грошові документи). Це короткострокові фінансові інвестиції, які є високоліквідними, вільно конвертуються в певні суми грошових знаків.

Попри певні розбіжності в призначені оборотних фондів і фондів обігу, між ними існує тісний взаємозв’язок – обслуговування єдиного процесу відтворення та забезпечення його безперебійності.

Процес виробництва, в тому числі і сільськогосподарського, на підприємстві є безперервним. Оборотні засоби, що його обслуговують, знаходяться одночасно як у сфері виробництва – у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, так і в сфері обігу – у вигляді готових виробів та грошових коштів. Зі сфери виробництва оборотні засоби переходять до сфери обігу, і навпаки, тобто постійно знаходяться в русі, здійснюючи кругообіг.

Кругообіг оборотних засобів — це безперервний процес обігу коштів у процесі виробництва.

Оборотні засоби за виробничий (операційний) цикл проходять три стадії кругообігу: грошову, виробничу і товарну.

На першій стадії – стадія обігу – оборотні кошти у формі коштів, виділених підприємству в момент його організації або отриманих у процесі реалізації готової продукції, витрачаються на придбання виробничих запасів (закупівлю матеріалів, сировини, конструкцій, деталей; на формування трудових ресурсів та придбання основних виробничих фондів підприємства).

На другій стадії – стадія виробництва – виробничі запаси безпосередньо беруть участь у процесі виробництва (піддаються обробці) і після його завершення приймають товарну форму (готова продукція), тобто переходять зі сфери виробництва в сферу обігу.

На третій стадії – стадія обігу - оборотні кошти в процесі реалізації товару (готової продукції) з товарної форми знову переходять у грошову. Надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємства є завершальним моментом кругообігу оборотних засобів. Нові гроші частково будуть витрачені па відшкодування виробничих витрат, тобто знову на закупівлю сировини та матеріалів, оплату праці робітникам та на оновлення основних виробничих фондів; частково – на накопичення і розширення виробництва. І все починається спочатку. Затримка руху коштів на який-небудь зі стадій кругообігу порушує нормальний хід виробництва і викликає труднощі у фінансовому становищі підприємства.

Кругообіг товарно-матеріальних цінностей опосередковується їхньою вартістю, яка не витрачається і не споживається, а залишається в межах процесу суспільного відтворення і лише змінює свою форму. Карл Маркс з цього приводу писав: “...вартість взагалі авансується, а не витрачається, оскільки ця вартість, проходячи різні фази свого кругообігу, знову повертається до свого вихідного пункту”.^² Тому, оборотні засоби (капітал) не витрачаються, а авансуються і повертається аграрному підприємству в процесі акту купівлі-продажу продукції.
3.4.2 Класифікація оборотного капіталу

Склад і структура оборотних засобів залежать від типу галузі, складу витрат, виду продукції тощо.

Склад оборотного капіталу – це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Тобто, це є елементний склад оборотного капіталу, який розглянутий нами вище.

Структура оборотного капіталу – процентне співвідношення вартостей окремих груп і видів у загальній вартості оборотного капіталу.

Більшу частину в цій структурі становлять виробничі запаси основних матеріалів, конструкцій та деталей. Проте слід зауважити, що структура оборотних фондів залежить передусім від специфіки виробництва. Так, в господарствах з розвиненим зерновиробництвом переважає вартість насіння, добрив і витрат незавершеного виробництва; в господарствах з розвиненим тваринництвом – вартість молодняку і тварин на вирощуванні і відгодівлі, кормів. Однак головною задачею є досягнення оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері обігу і сфері виробництва шляхом зменшення вартості засобів, що знаходяться в сфері обігу, за рахунок удосконалювання системи постачання і збуту продукції, а також раціональної організації розрахунків.

Класифікація оборотного капіталу відіграє важливе значення в аналізі господарської діяльності, дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів.

Оборотні кошти аграрного підприємства найчастіше класифікують в залежності від їх:

участі у кругообігу активів – оборотні фонди і фонди обігу;
методів планування і регулювання – нормовані і ненормовані;
джерел формування – власні, позичені і залучені.

Відповідно до першої ознаки (участь у кругообігу активів) оборотний капітал поділяється на оборотні засоби, авансовані у активи (оборотні фонди) в сфері виробництва, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу. Наявний розподіл оборотного капіталу зумовлений існуванням в кругообігу коштів двох сфер – сфери виробництва і сфери обігу. Зростання частки оборотних активів у сфері виробництва та зменшення в сфері обігу свідчить про ефективне використання оборотних засобів. К. Маркс, називаючи засоби в сфері обігу бездіяльною частиною, писав: “...чим менша остання порівняно з усім капіталом, тим, при інших рівних умовах, більший прибуток”^³. Тому, важливим напрямком підвищення ефективності використання оборотного капіталу на підприємстві є вдосконалення їх розподілу за стадіями відтворювального циклу, зниження частки фондів обігу.

Залежно від методів планування та регулювання оборотні засоби поділяються на нормовані і ненормовані. Нормовані оборотні кошти — це грошові кошти, необхідні для створення мінімального запасу товарно-матеріальних цінностей і забезпечення безперебійності процесу виробництва і реалізації продукції. Вони складаються з виробничих запасів (сировина, матеріали, паливо, тара, малоцінні і швидкозношувальні предмети, запасні частини для ремонту), незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів і готової продукції. Нормовані оборотні кошти складають основну частину оборотних коштів підприємства.

Елементи оборотних коштів, які покликані обслуговувати реалізацію продукції, не нормуються. До ненормованих оборотних коштів відносяться:

засоби в товарах, відвантажених покупцем;

грошові кошти на рахунках у банку й у касі підприємства – тимчасові залишки засобів, що підлягають використанню по цільовому призначенню (не внесені в бюджет платежі з прибутку, податок на додану вартість, залишок фондів економічного стимулювання й ін.);
дебіторська заборгованість – тимчасове відволікання засобів з обороту одного підприємства в розпорядження іншого. Питома вага дебіторської заборгованості в складі ненормованих оборотних коштів невелика, однак з метою подальшого зміцнення господарсько-фінансової дисципліни головною задачею кожного підприємства є всіляке її скорочення;

• засоби в розрахунках, які безпосередньо не пов’язані з виробничою діяльністю, тобто в розрахунках з банками й у перерахунках по спеціальних фондах, резервах і цільовому фінансуванню з бюджету.

За джерелами формування оборотний капітал поділяється на власний, позичений і залучений. Більш детальну цю класифікацію ми розглянемо в наступному параграфі.

Деякі вчені-економісти традиційну класифікацію оборотних засобів доповнюють ще кількома. Так за елементами оборотні активи поділяються на запаси, дебіторську заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, витрати майбутніх періодів, інші активи. Характеристика даних елементів оборотного капіталу нами наведена в першому параграфі.

За періодом функціонування оборотні активи поділяють на постійну і змінну частини. Постійна частина оборотного капіталу – це та частина, яка не залежить від сезонного коливання виробництва, а також не пов’язана з формуванням виробничих запасів. Тобто, це такий мінімальний розмір оборотних активів, який необхідний підприємству для виробництва продукції. Змінна частина оборотного капіталу коливається в залежності від сезонних змін обсягу виробництва і реалізації продукції.

За рівнем ліквідності виділяють наступні оборотні засоби:

високоліквідні – грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції;
середньоліквідні (швидколіквідні) – дебіторська заборгованість, відвантажена продукція;
низьколіквідні (повільноліквідні) – незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, виробничі запаси, не відвантажена готова продукція (рис. 4.2).

Низьколіквідна частина оборотних засобів є найвіддаленішою від моменту реалізації продукції, а тому більше залежить від зміни поточної кон’юнктури ринку, інфляційних процесів і т.п.

Дану класифікацію використовують для аналізу ліквідності балансу – порівняння ліквідних засобів із зобов’язаннями підприємства. Ліквідність показує час, який необхідний для перетворення окремих видів оборотних засобів в готівку.

Рис. 3.4.2 Класифікація оборотних коштів за рівнем ліквідності та ризиком вкладення
Залежно від ступеня ризику виділяють такі види оборотних засобів:

із найменшим ризиком вкладення – грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення;
із середнім ризиком вкладення – дебіторська заборгованість (без врахування сумнівної), виробничі запаси, залишки готової продукції, відвантажені товари;
зі значним ризиком вкладення – сумнівна дебіторська заборгованість, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція і товари, що не користуються попитом.

3.4.3 Джерела формування оборотного капіталу

Перехід вітчизняної економіки на ринкові рейки функціонування супроводжується зменшенням державного впливу на джерела фінансування підприємницької діяльності. Дефіцит таких джерел спричиняє недостатність фінансування господарської діяльності та виникнення фінансових ускладнень. Натомість надлишок оборотного капіталу на підприємстві сприяє утворенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволікає оборотні активи з господарського обороту, знижує відповідальності за цільове і раціональне використання як власних, так і зовнішніх (позичених, залучених) коштів.

Джерела утворення оборотних активів – це фінансові ресурси, за рахунок яких вони формуються. Процес формування оборотного капіталу зображено на рис. 3.4.3.

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 32

Схожі:

1 Підприємство як суб’єкт господарювання в ринковій економіці Підприємство – це організаційно відокремлена та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства,...	1. Дефініція «соціально-економічна безпека» в системі понять управління... Ому середовищі, що характеризується нестабільністю та постійною динамікою. Таке середовище змушує керівництво швидко адаптуватися...
НАКАЗ «Духовно-гуманістична спрямованість навчально-виховного процесу та її реалізація в сучасній освітній системі» (далі – обласний семінар)...	СТАТУТ орендного підприємства Орендне підприємство (далі Підприємство) діє згідно з Законом України "Про підприємство", цим Статутом і договором оренди
1. Бізнес-план у ринковій системі господарювання Навчально-методичний комплекс з вивчення дисципліни "Бізнес-планування розвитку підприємства" для підготовки студентів V курсу з...	31 Підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю Організаційно-правова форма господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю
Тема: Вивчення оболонки програми «1С-Підприємство 2» За допомогою меню ознайомитись з основними можливостями програми „1С-Підприємство 2”. Навчитись працювати в „1С-Підприємство 2” використовуючи...	До розпорядження міського голови від 06. 06. 2011р. №283 Комунальне підприємство «Підприємство матеріально-технічного забезпечення» Тернопільської міської ради
Особливості створення та подання ЕЛЕКТРОННОГО ЗВІТУ Державне підприємство «Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України», що виконує функції центру обробки...	ПЛАН проведення перевірок суб’єктів господарювання (виробничих об’єктів) ...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання