П.В. Захарченко, канд.техн. наук, доцент
Академии управления и информационных технологий Запорожского национального технического университета
ДИНАМИЧЕСКИЕ МОДЕЛИ УПРАВЛЕНИЯ ПРЕДЛОЖЕНИЕМ
КУРОРТНО - РЕКРЕАЦИОННЫХ УСЛУГ
Введение.
Одним из приоритетных направлений развития экономики Украины является дальнейший рост и укрепление экономического потенциала организаций туристической и курортно – рекреационной сферы. Для исследования таких систем в странах с развитой экономикой широкое распространение получает системная методология исследования тенденций и выработки практических решений на основе применения компьютерных нелинейных динамических моделей.
Область исследований.
Объектом исследования выступает деятельность санатория, входящего в состав ЗАО «Приазовкурорт», имеющего развитую инфраструктуру, хорошие экономические показатели и круглогодичный цикл работы.
Методы исследований.
В процессе проведения исследований использовались методы нелинейной динамики, бифуркационного анализа и теории хаоса. Базовым методом исследований был метод экономико – математического моделирования на основе применения компьютерной техники и специальных математических пакетов программ.
Результаты исследований.
Системные исследования показывают, что определяющим условием оптимального поведения курортных систем является их неравновесная самоорганизация, функциональная устойчивость в неравновесных состояниях. Поэтому основная задача синергетического управления заключается в адекватном описании топологии областей рыночных аттракторов, как центров диссипативного структурообразования экономической реальности [1,2].
В рамках исследовательского проекта по управлению предложением услуг санатория была построена динамическая нелинейная модель деятельности санатория по производству курортно – рекреационных услуг в виде системы эволюционных уравнений, проведен бифуркационный анализ ее поведения, определены аттракторы и исследован фазовый портрет.
С целью поиска управляющих переменных, которые бы существенным образом улучшили ситуацию, была построена динамическая нелинейная модель по управлению производством с учетом привлечения банковского кредита для расширения предложения услуг. Компьютерное исследование модели при различных значениях управляющих параметров позволило отыскать ряд аттракторов типа предельный цикл, различающихся своей конфигурацией. Все эти состояния соответствуют устойчивому поведению санатория по увеличению предложения курортно – рекреационных услуг.
Численное исследование системы позволило найти такое соотношение значений управляющих параметров, при котором санаторий попадал в хаотический аттрактор Лоренца, что также подтверждается показателями Ляпунова.
Выводы.
В рамках проекта разработана и исследована группа моделей, позволяющая управлять устойчивым предложением услуг санатория. Проведено компьютерное изучение моделей, определены аттракторы, исследованы фазовые портреты и сценарий перехода к хаосу.
Литература.
1. Котляревский М.Б., Захарченко П.В. Управление санаторием на основе компьютерных моделей его деятельности. // Збірка „ Регіональні проблеми розвитку туризму та рекреацій”. – Донецьк: 2005. - с. 266 – 274.
2. Захарченко П.В. Концепція розвитку корпоративної інформаційної системи ЗАО „Приазовкурорт”. // Сборник «Модели управления в рыночной экономике». – Донецк: 2004. - Выпуск №7, том 2. - с. 60 -76.
УДК 339.138:338.48
А.В. Мартовой, канд. экон. наук
Таврический национальный университет
им. В.И.Вернадского, г. Симферополь
ТРЕХМЕРНЫЙ ПОДХОД К КЛАССИФИКАЦИИ
КОМБИНАЦИЙ ЭЛЕМЕНТОВ ТРАДИЦИОННОГО И
ИНТЕРНЕТ-МАРКЕТИНГА В ТУРИЗМЕ
Интернет-маркетинг (ИМ) становится все более распространенным инструментом конкурентной борьбы на рынке туристических услуг [1]. С каждым годом все больше субъектов данного рынка используют методы ИМ в повседневной коммерческой деятельности, комбинируя их с традиционными элементами комплекса маркетинга услуг [2, 3]. Результатом данной интеграции являются различные комбинации инструментов ИМ и традиционного маркетинга, что представляет существенную сложность в управлении маркетинговыми процессами на предприятии. Рассмотрим возможные комбинации таких элементов комплекса ИМ в туризме, как оплата, распределение и коммуникации (рис. 1).
Как следует из схемы, теоретически, туристические компании могут использовать одну из восьми комбинаций трех элементов комплекса маркетинга. Комбинация То Тк Тр является классической, а именно тем случаем, когда оплата, коммуникации и транзакции осуществляются без использования Интернета.
В случае То Ик Тр туристические предприятия используют традиционные формы оплаты, комбинируя их с интернет-коммуникациями и традиционным распределением. Именно эта комбинация является наиболее часто используемой туроператорами и турагентами [2, 3]. Преимущества для предприятия: относительно низкий уровень затрат; простота создания и поддержки сайта; предоставляет больше гарантий доставки атрибута собственности на услугу; удобна в случае неразвитости системы электронных платежей. Недостатки: увеличение продолжительности процесса принятия потребительского решения; уменьшение числа клиентов предприятия, привыкших к использованию электронных платежей; необходимость дополнительного контроля над результативностью традиционного распределения (например, контроль над курьерами).
В случае То Ик Ир туристические предприятия используют традиционные формы оплаты, комбинируя их с интернет-коммуникациями и интернет-распределением. Данная форма является редкой в туризме, в связи с тем, что интернет-распределение зачастую основано на электронных транзакциях. В случае развитого интернет-рынка туристические предприятия, использующие данную комбинацию, будут испытывать сложности в связи с рекламациями от пользователей на отсутствие системы электронных платежей. В случае неразвитого рынка, использование интернет-распределения является преждевременным.
Рис. 1. Предлагаемый трехмерный подход к классификации комбинаций отдельных элементов традиционного и интернет-маркетинга в туризме (оплата, коммуникации, распределение)
То – традиционная оплата; Тк – традиционные коммуникации; Тр –традиционное распределение; Ио – оплата, основанная на интернет-технологиях; Ик – коммуникации, основанные на интернет-технологиях; Ир – распределение, основанное на интернет-технологиях.
Варианты То Тк Ир и Ио Тк Тр будут неэффективными как в случае развитого, так и неразвитого туристического интернет-рынка.
В случае Ио Ик Тр туристические предприятия используют электронные транзакции, комбинируя с интернет-коммуникациями и традиционным распределением. Такая форма может быть успешной в случае развитого интернет-рынка, когда возникают юридические сложности с использованием цифровых атрибутов собственности на туристскую услугу.
В случае Ио Тк Ир у туристического предприятия, вероятно, возникнут сложности с адекватным контактом с потребителями, которые привыкли к возможностям интернет-транзакций и интернет-распределения. Данная комбинация может быть потенциально неэффективной.
Вариант Ио Ик Ир представляет ситуацию, когда все элементы комплекса маркетинга осуществляются в Интернете. К преимуществам данной формы относится: удобство для пользователя, экономия на распределении и коммуникациях. К недостаткам для предприятия можно отнести необходимость обеспечения безопасности электронных транзакций и системы приема/обработки электронных атрибутов собственности на услуги (как например, в случае электронных билетов на самолет, предлагаемые в настоящий момент большинством крупных авиакомпаний).
Наиболее эффективным направлением трансформации комбинаций исследуемых элементов комплекса ИМ в туризме может являться следующая последовательность: То Тк Тр → То Ик Тр → Ио Ик Тр → Ио Ик Ир.
Поэтапный переход от традиционного маркетинга к интернет-коммуникациям, интернет-транзакциям и интернет-распределению, соответственно, будут логичными шагами на пути использования ИМ в целях увеличения объемов продаж туристских услуг.
Таким образом, предложенный трехмерный подход представляет собой удобный инструмент классификации моделей интернет-маркетинга в туризме [4], а также дает возможность выбрать ту из комбинаций, которая в наибольшей степени может соответствовать как степени развитости туристического рынка в Интернете, так и потребностям потенциальных клиентов. Кроме того, размещая другие элементы комплекса ИМ на осях предложенной схемы, можно классифицировать иные комбинации элементов традиционного и интернет-маркетинга в туризме.
Литература.
Туватова В.Е. Использование интернет-технологий в маркетинге туризма // Маркетинг в России и за рубежом. – 2005. – № 4 (46). – С. 125–132.
Мартовий А.В., Коцюбайло Н.О. Сайти туроператорів і турагентів Криму: показники відвідуваності // Маркетинг в Україні. – 2006. – № 1 (35). – С. 23–28.
Мартовой А.В., Коновалова Ю.В. Интернет-маркетинг в курортно-рекреационных и туристских учреждениях Крыма: роль интернет-посредников // Маркетинг в России и за рубежом. – 2006. – № 1 (51). – С. 75–88.
Мартовой А.В. Стратегия и модель интернет-маркетинга: сущность, характеристика и виды // Развитие внешнеэкономической деятельности в условиях глобализации: Монография / Под общей ред. д.э.н., проф. В.И. Крамаренко. – Симферополь: Таврия, 2006. – С. 61–81.
УДК 338.48:303.628
О.В. Булатова, професор, завідувач кафедри
міжнародної економіки, Маріупольського державного
гуманітарного університету, м. Маріуполь
Я.А. Дубенюк, асистент,
Маріупольський державний
гуманітарний університет, м. Маріуполь
Особливості моделей міжнародної торгівлі туристичними послугами
Серед всього різноманіття видів послуг одне з визначних місць в останні десятиліття належить розвитку міжнародного туризму. Доходи від нього у світовому масштабі вже перевищили надходження від експорту товарів виробничої та невиробничої сфери. Тому для пояснення сучасних особливостей та виявлення закономірностей розвитку світового ринку туристичних послуг вкрай важливим є дослідження теоретичних засад здійснення міжнародної торгівлі туристичними послугами.
Теорія абсолютних переваг обґрунтовує те, що унікальні природні пам'ятки і твори мистецтва, створені людиною, визначають монопольне положення країни на міжнародному туристичному ринку. Свою абсолютну перевагу така країна може ще більше підсилити інноваційною політикою. Інновації в туристському секторі головним чином охоплюють індустрію гостинності та сферу транспортних перевезень.
Теорія порівняльних переваг пояснює характер двосторонніх обмінів туристичними послугами з однієї сторони, як результат різниці цін у країнах через достатню відмінність туристських продукти і відповідну складність їх порівняння; а з іншої, внаслідок неможливості повторення сценарію виробництва, реалізації та споживання туристського продукту.
Теорія співвідношення факторів визначає потоки міжнародного туризму між країнами. Країни, що мають у надлишку туристичні ресурси, спеціалізуються на міжнародному туризмі й експортують подібні послуги. Для міжнародного туризму важливими факторами виробництва туристського продукту є природні ресурси, капітал та праця.
Теорія життєвого циклу. У міжнародному туризмі ключовим елементом туристського продукту є туристська дестинація, якій властива еволюція, аналогічна життєвому циклові товару. Дослідження та застосування теорії життєвого циклу до туристської дестинації (ЖЦД) отримало більш широке тлумачення, ніж попередні теорії міжнародної торгівлі, у працях О. Дурович, Л. Анастасової, Р. Батлера та Т. Ткаченко. Дані автори розходяться у думках про кількість стадій та етапів розвитку туристської дестинації.
Теорія подібності країн – міжнародна спеціалізація країни у високому ступені залежить від внутрішнього попиту. Високий рівень попиту на внутрішній туризм створює сприятливі умови для розвитку міжнародного туризму. Створюються додаткові місця розміщення і транспортний зв'язок, розвиваються природні й історико-культурні центри туризму.
Теорія конкурентоспроможності була розроблена М. Портером, який виділяє 4 властивості країни, що формують середовище, в якому конкурують місцеві фірми та впливають на її міжнародний успіх. Ці детермінанти створюють середовище, в якому народжуються і функціонують фірми даної країни. Пізніше дану теорію було доповнено російським вченим О. Градовим. Оновлена версія моделі конкурентоспроможності підкреслює вагомість таких факторів, як дії уряду, випадок та ступінь приватизації майна, що є особливо актуальним для країн з перехідними економіками.
Характеристика вищезазначених теорій міжнародної торгівлі та застосування їх для пояснення особливостей міжнародної торгівлі туристичними послугами однак не враховує всього різноманіття чинників, що впливають на формування туристичних потоків, створення туристичного продукту, виникнення туристичних дестинацій. В той же час саме їх дослідження дозволяє зробити висновок, що туристичні послуги є особливим видом товару, що пропонується та створює відповідний світовий ринок, який має свої характерні риси та особливості. Саме ці детермінанти відрізняють світовий туристичний ринок від будь-якого іншого галузевого ринку.
УДК 338.48:519.254
С.А. Мацебера, канд. экон. наук, доцент,
Таврический национальный университет
им. В.И. Вернадского, г. Симферополь
Информационные технологии в туризме
Туризм является одной из крупнейших, высокодоходных и наиболее динамичных отраслей мировой экономики. Успешное развитие туризма оказывает влияние на такие ключевые сектора экономики, как транспорт и связь, торговля, строительство, сельское хозяйство, производство товаров народного потребления и др. Таким образом, создание развитой туристской индустрии имеет большое значение и как одно из эффективных направлений структурной перестройки экономики Украины.
Сложившийся в последние годы стихийный украинский рынок туристских услуг, в целом, при отсутствии координирующего начала находится в кризисном состоянии, и украинские объекты, несмотря на огромный рекреационный потенциал страны, до сих пор не включены в постоянные международные туристские цепи. Одна из причин подобного противоречия заключается в отсутствии надежной и достоверной информации о состоянии рынка и привычного для западного клиента сервиса, базирующегося на всех возможностях, обеспечиваемых современными средствами связи. Особенности реализации туристского продукта не позволяют говорить о полноценном рынке без соответствующего информационного обеспечения. Именно информационные потоки обеспечивают связи между производителями туристических услуг. Они идут не только в виде потоков данных, но выступают так же в форме услуг и платежей. Услуги, например ночевка в гостинице, аренда автомобиля, комплексные туры и места в самолетах не пересылаются турагентам, которые в свою очередь не хранят их до тех пор, пока не продадут потребителям. Передается и используется информация о наличии, стоимости и качествах этих услуг. Точно так же реальные платежи не переводятся от турагентов турпоставщикам, а комиссионные – от турпоставщиков турагентам.
Поэтому туризм – как международный, так и внутренний, - сфера растущего применения информационных технологий. Система информационных технологий, используемых в туризме, состоит из компьютерной системы резервирования, системы проведения телеконференций, видеосистем, компьютеров, информационных систем управления, электронных информационных систем авиалиний электронной пересылки денег, телефонных сетей, подвижных средств сообщения и т.д. При этом необходимо отметить, что эта система технологий развертывается не туристическими агентствами, гостиницами или авиакомпаниями каждым в отдельности, а всеми ими. Более того, использование каждым сегментом туризма системы информационных технологий имеет значение для всех остальных частей. Например, системы внутреннего управления гостиницей могут быть связаны с компьютерными глобальными сетями, которые обеспечивают, в свою очередь, основу для связи с гостиничными системами резервирования, которые, уже в обратном направлении, могут быть доступны туристическим агентствам через их компьютеры. Следовательно, здесь имеем дело с интегрированной системой информационных технологий, которая распространяется в туризме. Становится ясно, что в туристической индустрии распространяются не компьютеры, не телефоны, и не видеотерминалы сами по себе – здесь функционирует система взаимосвязанных компьютерных и коммуникационных технологий. Кроме того, отдельные компоненты туристической отрасли тесно взаимосвязаны друг с другом – ведь многие турпроизводители вертикально или горизонтально вовлечены в деятельность друг друга.
Рассматривая роль информационных технологий в сфере регионального туризма, следует помнить, что предполагаемые разработки и планы развития туризма должны давать ответы на следующие вопросы: как следует оценить состояние туристической сферы и основные проблемы ее развития; какие основные направления туризма более всего отвечают интересам региона, куда и во что эффективнее всего вкладывать деньги; как улучшить имидж и увеличить привлекательность региона для туристов; как за счет развития туризма стимулировать социально-экономическое развитие региона.
Развитие индустрии туризма способствует снижению уровня безработицы в регионе, значительному увеличению поступлений в местные бюджеты, благоустройству территорий. Однако развитие туризма в регионах Украины затрудняется плохим состоянием туристской инфраструктуры, отсутствием целенаправленной политики, социально-экономической нестабильностью, тем более что грядущее введение визового режима со стороны ближайших соседей не добавляет популярности. Существующие проблемы информационного обеспечения туристского бизнеса на региональном уровне можно было бы решить путем использования в планировании и управлении туризма туристских (ТИС) и географических информационных систем (ГИС).
Анализ международного опыта создания и функционирования туристских и географических информационных систем показывает, что эти системы могут рассматривать как, своего рода, статистический пакет – незаменимый инструмент в туристском бизнесе в регионе при планировании, исследованиях и маркетинге.
УДК 519.254
О.Ю. Григор’єв, старший викладач, Національний
університет „Львівська політехніка”, м. Львів
Я.Я. Пущак, канд. екон. наук Інститут регіональних
досліджень НАН України
Проблеми впровадження інформаційних систем
Будь-яка діяльність в сфері менеджменту має дві сторони: натурально-енергетичну (трудову) та інформаційну, в якій відображаються натуральні процеси, що відбуваються у просторі та часі. Управлінська інформація – це сукупність категорій, показників, документів, процедур, регламентів – все те, що служить засобом оформлення, фіксації даних про реальні (трудові, енергетичні, речові) процеси в галузі менеджменту.
Управління в будь-якій організації виділяється в особливу функцію, на виконання якої орієнтуються певні підрозділи організації. Це органи управління. Всі дії органів управління при здійсненні своїх функції можна визначити як управлінську діяльність. Таким чином, в організації можна виділити керований процес (об’єкт управління) і керовану частину (органи управління). Їх сукупність визначається як система управління.
Органи управління здійснюють на керований процес певні дії, що оформлені у вигляді певних рішень. Щоб це відбувалося, їх необхідно спів ставити фактичний стан керованого процесу з необхідним станом, досягнення якого є метою управління. Для цього необхідно отримувати інформацію про керований процес. Іншими словами, керована і керуюча частини взаємодіють одна з одною, причому така взаємодія реалізується у вигляді передачі інформації по інформаційному контуру, який створюють джерела і споживачі інформації, а також інформаційні канали для передачі цієї інформації.
В інформаційному контурі є, а також передається інформація про цілі управління, інформація про стан керованого процесу, інформація про керуючі дії. Інформаційний контур разом із засобами збору, передачі, обробки і зберігання інформації, а також персоналом, що здійснює ці дії з інформацією, створює інформаційну систему даної організації.
Головним моментом в економічній оцінці заходів створення інформаційної системи підприємства є визначення ефектів, що виникають при її використанні. З цією метою необхідно насамперед уявити і відобразити механізм створення ефекту, що отримується при впровадженні інформаційної системи. При цьому мають бути виявлені всі фактори і джерела, що обумовлюють виникнення ефекту.
Очевидно, що основні джерела ефективності ІС треба шукати не у сфері управління, а у системі “управління-виробництво”.
Дія ІС на результати виробничо-господарської діяльності керованого об’єкта далеко не завжди виражається безпосередньо у зміні показників виробничо-господарської діяльності підприємства. Це пов’язано з тим, що діючі в даний час ІС є в основному інформаційно-довідковими і інформаційно-радчими, а не керуючими системами, тобто це системи автоматизованого збору, обробки і передачі техніко-економічної інформації, необхідної для управління.
Управління – це творчий процес, що включає вибір цілей і критеріїв розвитку підприємства, прийняття рішень і запуск механізмів для їх здійснення. Створення ІС для управління підприємством показників виробничо-господарської діяльності не покращує і покращити не може. Вона призводить до виникнення в першу чергу до так званого “технічного” ефекту, тобто до корисного ефекту у натуральному виразі.
“Технічний” ефект у свою чергу призводить до покращання якості управління підприємством. І як наслідок виникають різноманітні економічні ефекти як у сфері управління, так і у сфері виробництва даного підприємства.
Перехід від “технічного” ефекту у сфері управління до економічного ефекту у сфері як управління так і виробництва досить складний, оскільки він здійснюється через людей, які приймають і реалізують управлінські рішення, а також через невідому математичну модель виробництва, що пов’язує управлінські рішення х показниками виробничо-господарської діяльності підприємства.
Таким чином, ІС, в основі якої знаходиться широке застосування ЕОМ, призводить до істотної зміни змісту процесу управління виробництвом, створює сприятливі передумови для підвищення якості рішень, скорочує строки їх виробітки, покращує системи контролю виконання, знижує витрати праці управлінського персоналу і покращує використання якостей висококваліфікованих керівників.
Це у кінцевому результаті підвищує ефективність виробництва, що виражається у виникненні ефектів різного порядку. Вони виникають на різних етапах управлінської діяльності в умовах впровадження ІС, можна охарактеризувати наступним чином: ефект 1-го порядку – це ефект інформаційний (іноді його називають технічний), прийняття рішення здійснюється дії (у виробника продукції у сфері управління); ефект 2-го порядку – ресурсний і вартісний (у виробника продукції у сфері управління); ефект 3-го порядку – ресурсний і вартісний (у споживача продукції).
Ресурсні ефекти призводять до зміни (покращання) показників виробничо-господарської діяльності підприємства-виробника продукції, на якому впроваджується ІС. Ця зміна, яка може бути оцінена у грошовому еквіваленті, представляє собою основний вид економічного ефекту за рахунок використання ІС. Крім того, у вартісному вираженні можуть бути оцінені ефекти 1-го порядку (за рахунок зміни вартості “рішення”). Очевидно, що у більшості випадків це буде від’ємна величина.
П.Я. Хомин, д.е.н.
М.С. Палюх, к.е.н.
ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ КУРОРТНО – РЕКРЕАЦІЙНОГО РИНКУ: НЕДОЛІКИ ФОРМУВАННЯ ТА ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ
Розвиток курортно – рекреаційного ринку в умовах України стримується через низку причин, в т.ч. й недоліки інформаційного забезпечення. Водночас цю проблему розуміють здебільшого звужено – як наявність потужної реклами про історико – культурні цінності певного регіону, сервісні умови для туристів чи відпочиваючих. Насправді ж ефективний розвиток цього сегмента сфери послуг можливий за умови не тільки власне інформації про них, але й про стан дотичних, так би мовити, забезпечуючих галузей, у першу чергу, сільського господарства, адже єдиною вагомою перевагою України на тлі надмірно урбанізованої Європи є екологічна чистота цієї галузі.
Оскільки ця складова проблеми інформаційного забезпечення в управлінні розвитком курортно – рекреаційного ринку практично ігнорується, то конкурувати з відомими курортами чи туристичними маршрутами інших держав українські бізнесмени зараз не можуть. Це буде неможливим практично завжди, якщо увагу звертати лише на інфраструктуру сфери цих послуг, адже їх відсталість вимагає непосильних для більшості учасників цього ринку інвестицій. До того ж навіть при тому, що такі інвестиції будуть доступними, трансформація їх у відповідні об’єкти інфраструктури, насамперед, транспортне сполучення (дороги, транспорт, мотелі тощо) – довготривалий процес, бо, скажімо в таких ландшафтних перлинах, як карпатські річки – Черемош, Іршава чи кримського водоспаду Учансу або ж „маленької волинської Швейцарії” – околиць м. Кременця Тернопільської області зі всесвітньо знаменитою Свято-Успенською Почаївською лаврою, скитом Праведної Анни та Божою горою, попри їх привабливість, навряд чи можна швидко збудувати VIP – готелі, чи бодай хостелі, не кажучи вже про сучасні транспортні артерії з усім необхідним сервісним облаштуванням.
Між тим вже зараз при порівняно менших питомих витратах можна досягнути значного ефекту. Зокрема, необхідно активно рекламувати переваги відпочинку саме в таких місцевостях, де виробляється екологічно чиста натуральна продукція: починаючи від випікання хліба в домашніх умовах, виготовлення бринзи безпосередньо на гірських полонинах Карпат, коптіння ковбасних виробів у присутності рекреантів завершуючи приготуванням здорової селянської їжі, ночівлею на пахучому сіні і т. ін.
Звісно, що при цьому треба провести жорсткий конкурсний відбір серед селянських родин на предмет відповідності санітарно-гігієнічним нормам садиб, які претендують на участь у наданні послуг курортно – рекреаційного ринку, аби на додачу до незручностей транспортного сполучення до таких екологічно чистих місцевостей не прилучились інші побутові негаразди.
З метою повнішого інформаційного забезпечення потенційних рекреантів про переваги відпочинку у первозданних природних умовах численних оазисних місцевостях України варто, на нашу думку, організувати державну підтримку у вигляді високоякісного за поліграфією щомісячного часопису, туристичного порталу, програми „Телевізійний гід” тощо.
Звісно, що викладені міркування є лише одним із можливих першочергових кроків на шляху розвитку курортно – рекреаційного ринку, а результати від їх здійснення будуть тільки початковим нагромадженням капіталу для подальшого розширення його ємності. Далі ж діятимуть економічні закони саморегуляції ринку, коли капітал спрямовується задля отримання додаткової вартості, і винятком тут не є його курортно – рекреаційний сегмент.
У той же час пропонований підхід щодо управління розвитком курортно – рекреаційного ринку дозволяє уникнути непродуктивних капітальних інвестицій, які здійснюватимуться не „всліпу”, а за результатами ефективного моніторингу, що ґрунтується на реальному вивченні привабливості тієї чи іншої рекреаційної місцевості – шляхом економічного відбору найбільш перспективних, а тому й рентабельних.
|