|
|
Скачати 410.67 Kb.
|
24.Цілі та функції державного управління. Сутність держ.управл.ек. потребує налагодженого механізму побудови ієрархії цілей, яка будується за принципом пріоритетів потреб та інтересів сус-ва. Пріоритети-найважливіші напрямки соц-ек політики. Вони визначаються за експерт. методами на підставі певних критеріїв: соц-ек ефективність, швидкість одержання позитивних результатів, мінімум необхідних ресурсів для реалізації наміченого. Ранжування цілей здійсн. способом розміщення їх у порядку зниження пріоритетності. Ієрархія цілей: стратегічна мета; тактичні цілі: забезпеч. стабільного розвитку в-ва високими темпами, зменш. рівня вимушеного безробіття, сповільнення темпів інфляції, досягнення рівноваги експорту та імпорту, підтримка стабільного курсу валют; оперативні цілі. Стратегічна мета України-побудова соц. орієнтованої ринкової ек. Тактичні цілі: 1) у сфері розвитку ек відносин: становл. ринкового гос-ва і системи держ. регулюв. ек.; створ. сприятливого ек. середовища, становлення багатоукладної ек., перехід до нового типу ек зростання орієнтованого на задовол. потреб населення; 2) у сфері в-ва: формув. постіндустріального техн. і технолог. способу в-ва та відповідної структури ек.; 3)цілі соц. політики: досягнення сучасних параметрів і характеристик рівня життя населення, формув. середнього класу, формув. механізмів розвязання соц. суперечностей, формув. громадянського сус-ва. Держава як субєкт макроек. регулюв. викон. ф-ції за напрямками: емісійна, інституційна ф-ції, усунення вад ринк. саморегулювання. Інституційна ф-ція: * нормотворча ф-ція-створ., легітимізація і практична реалізація закон. та ін. нормат. актів, які регулюють життя країни; * еталонотворча-створ. норм не тільки як регламентів, але й як взірців, еталонів; * модераційна-запобігання впливу одних агентів на шкоду іншим. Усунення вад ринк. саморегулювання: захист конкуренції і обмеження монополістичних тенденцій, забезпечує людей сус-ми благами, здійсн. перерозподіл доходів, здійсн. стабілізаційну політику.
-це способи впливу держави на ек. Сферу задля створення умов ефективного функціонування суб’єктів господар. Відповідно до напрямів держек політики Методи ДР ек поділяють 1)за формами впливу-прямі;*визнач стратег цілей розвитку ек і їх відображу в планах;*держ замовлення і контракти на поставки визнач видів продукції, робіт;*норматив вимоги до якості і сертифік технологій: -не прямі 2)за засобами впливу;-правові;-адміністративні;-економічні;-пропагандистські Правове регулюв – д-сть держави щодо встановлформал інститутів Основними формами правоврегулювекУкр є: Конституція Укр, кодекси, укази, розпорядж, постанови і ін. Адміністративні методи – інструменти прямого впливу держави на над-сть суб’єктів ринку. Ознаки:прямий вплив держ органів на дії виконавців, без альтернатив вибір способів розвяз завдань, обов’язковість викон наказів, відповідальність суб’єктів господарюв за ухилення від викон наказів Ек методи спонукають діяти у необхідності для сус-ва напрямі, вирішувати завдання згідно з інтересами. Інструменти: фіскал, бюджет, податк, грош-кредит, амортиз політики держави Пропагандистські методи – звернення держави до гідності, честі і совісті людини. Ефективність залежить від належн організації пропаганд акцій та ступеня довіри людей до держави 26.Прогнозування: сутність, етапи здійснення, методи та роль для національної економіки. Прогноз (грец. - передбачення) - це науково обґрунтоване судження про можливий стан об’єкта в майбутньому, а також про альтернативні шляхи і строки досягнення такого стану. Правові, економічні та організаційні засади системи прогнозування визначені Законом України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного та соціального розвитку України». Процедура прогнозування здійснюється в три етапи: ретроспекція, діагноз, проспекція. Ретроспекція - дослідження історії розвитку об'єкта прогнозування для забезпечення його систематизованого опису. Діагноз - визначення нинішнього стану об'єкта прогнозування. Проспекція являє собою етап прогнозування, на якому за даними діагнозу розробляються прогнози об'єкта прогнозування, здійснюється верифікація прогнозу, тобто оцінка його адекватності і точності. Серед методів прогнозування виділяють: -експертний - шляхом опитування спеціалістів стосовно об'єкта прогнозування. Розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки. До складу індивідуальних експертних оцінок входять: анкетний, інтерв'ю, аналітичний метод, метод написання сценарію, метод прогнозування цілі розвитку об'єкта «дерева цілей». Колективні експертні оцінки включають у себе такі методи: метод «комісій», колективної генерації ідей «мозкової атаки», «Дельфі», матричний. -екстраполяції- збирання інформації про розвиток об'єкта у минулому і перенесення закономірностей цього розвитку на майбутнє; -моделювання - дослідження, що базуються на побудові моделей відповідно до очікуваних змін у його стані. Роль прогнозування національної економіки проявляється через його функції: Науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів і тенденцій національної економіки - передбачає з'ясування вихідного рівня і найсуттєвіших проблем та факторів торів, виявлення тенденцій і закономірностей, що визначатимуть подальший її розвиток. Оцінка об'єкта прогнозування на основі обраних альтернатив - розробка кількох варіантів майбутнього розвитку, їхній аналіз і порівняння за певними критеріями (мінімізація витрат, максимізація результату, часовий критерій, тощо). Підготовка рекомендацій для прийняття адекватних управлінських рішень - формування макроекономічного прогнозу передбачає розробку відповідних рекомендацій і пропозицій щодо набору і характеру конкретних заходів державного впливу. Оцінка можливих наслідків прийнятих рішень - запропоновані рекомендації мають супроводжуватися передбаченнями результатів майбутнього державного втручання (невтручання) в економічне життя суспільства. Прогнозування має за мету вирішення трьох взаємопов'язаних завдань:
27.Макроекономічне планування: сутність, види, характерні риси та методи здійсненняНа основі науково обґрунтованих прогнозів здійснюється планування та програмування соціально-економічних процесів. План - це належним чином оформлене і затверджене управлінське рішення, в якому відображено завдання (система завдань) і конкретизована послідовність його виконання з визначенням необхідних ресурсів, обсягів фінансування, термінів реалізації окремих заходів та виконавців. Прогнозування і планування соціально-економічного розвитку країни є: 1)взаємодоповнюючими формами державного регулювання, технологічно пов'язаними між собою; 2) з огляду на їх завдання, мають абсолютно самостійний, завершений характер. В залежності від ступеня конкретності і форми вияву планування може бути директивним, індикативним, стратегічним, поточним. Директивне планування передбачає розроблення планів, які мають силу закону і є обов'язковими для виконання. В сучасному господарському житті директивне планування застосовується на рівні підприємства і полягає у формуванні обов'язкових для виконання планів щодо обсягів та структури виробництва, термінів виконання, кошторису витрат, конкретних виконавців. Індикативне планування має рекомендаційний характер, є орієнтиром щодо основних цілей і напрямів розвитку економіки. Процес індикативного планування передбачає формування системи контрольних цифр (індикаторів), досягнення яких є бажаним і відповідає державній соціально-економічній політиці. Індикативні плани мають низку особливостей: індикативний план є комплексом рекомендацій; рекомендації не мають обов’язкового характеру; показники плану призначено для інформування суб’єктів господарювання про цілі, пріоритети та наміри держави; мобільний характер плану передбачає можливість коригування його параметрів відповідно до змін на ринку; реалізація цілей індикативного плану здійснюється через систему правових та економічних регуляторів. До основних принципів макроекономічного планування відносять: принцип цілісності, принцип об’єктивності, п. науковості, п. гласності, п. самостійності, п. рівності ,п. дотримання загальнодержавних інтересів. До основних методів планування відносяться: балансовий метод-забезпечення пропорційності між потребами і ресурсами за допомогою системи балансів; нормативний метод, заснований на визначенні системи матеріальних, трудових і фінансових норм і нормативів, порядку і методів їх використання для розробки та обґрунтування планових рішень; економіко-математичний метод-побудова математичної моделі економічного об'єкта, програмно - цільовий метод- це спосіб формування системи планових рішень на основі виокремлення пріоритетів економічного, соціального і науково-технічного розвитку і розробки взаємопов'язаних макроекономічних, галузевих і регіональних програм. 28.Макроекономічне програмування: сутність, види та класифікація програмПоширеною формою планування є програмування - встановлення послідовності конкретних заходів для реалізації планів. Слід розрізняти державні макроекономічні програми (ДМП) розвитку НЕ загалом як системи і державні цільові комплексні програми (ДЦКП). Різниця між ними: 1) цільова програма орієнтована на розв’язання однієї чи кількох соціально-економічних проблем, тоді як макроекономічна програма спрямована вирішувати комплекс завдань економічного та соціального розвитку країни. 2) ДМП в основному відображає кінцевий результат діяльності, а ДЦКП – крім того, ще й детальне бачення способів і процедур самої діяльності, вона потребує більш деталізованої розробки. 3) макроекономічні програми мають чіткий, заздалегідь визначений плановий період, який залежить лише від виду програми (середньострокова, щорічна, квартальна). На відміну від цього, тривалість програми, терміни її початку і закінчення не задані жорстко, а встановлюються замовниками — органами, які їх затверджують. 4) ДМП розробляються і контролюються постійними державними органами, а для розробки ДЦКП і управління їх реалізацією характерне створення спеціальних структур. Слід зазначити, що в багатьох країнах світу державні макроекономічні програми розробляються на довго-, середньо- та короткострокову перспективу. Програми на довгострокову перспективу охоплюють період до 10-ти років з коригуванням і продовженням планового горизонту через 4-5 років. Програмування на довгострокову перспективу називають стратегічним плануванням. Програми на середньостроковий період (4-5 років) щороку коригуються і містять обґрунтування цілей та пріоритетів соціально-економічної політики держави, напрями їх реалізації, найважливіші завдання, які потрібно вирішити на державному рівні. Макроекономічні програми на короткостроковий період (1 рік) розробляються щорічно, як правило, паралельно з проектом державного бюджету. Залежно від стратегічної мети комплексні програми поділяють на:
В залежності від масштабів виокремлюють наступні типи цільових комплексних програм: міжнародні; народногосподарські; міжгалузеві; галузеві; регіональні |
| 27. Організація б/о: поняття, завдання, суб’єкти, об’єкти Питаннями організації б/о займались Ф. Ф. Бутинець, С. В. Івахненков, О. П. Войналович |
Конституційне право України Конституційно-правові відносини: поняття, види, суб’єкти, об’єкти, зміст, підстави виникнення, зміни та припинення |
| Законодавство Конституційно-правові відносини: поняття, суб’єкти та об’єкти конституційно-правових відносин, підстави виникнення та припинення |
1. Економічний зміст категорії "Ефективність національної економіки" та методи її вимірювання ... |
| Лекція : Система інтелектуальної власності: основні поняття, класифікація.... Лекція: Система інтелектуальної власності: основні поняття, класифікація. Об’єкти та суб’єкти в готельно-ресторанній справі |
Лекція Регулювання національної економіки. Державне управління економікою Цілеспрямоване (усвідомлене, відкрите) регулювання доходів – сукупність дій суб'єктів регулювання, метою яких було визначено регулювання... |
| Структура національної економіки Національна економіка України Заключення... Макроекономіка намагається вирішити такі глобальні проблеми як інфляція, безробіття, економічне зростання. Вона розглядає проблеми... |
Реферат Суб'єкти трудового права Виборні профспілкові органи та інші уповноважені на представництво трудовим колективом органи як суб'єкти трудового права |
| Виділяються чотири основні ознаки, на підставі яких торгове підприємство... Основні характеристики торговельного підприємства, як суб’єкти та об’єкти ринкових відносин |
НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА Приватизація як основа становлення національної ринкової економіки України. Основні законодавчі акти про приватизацію |