Лекція 5. Регулювання національної економіки. Державне управління економікою
5.1. Ринковий механізм регулювання національної економіки. Корпоративне регулювання
Регулювання економіки – це вплив на структуру і функціонування економіки.
Механізм макроекономічного регулювання змішаної економіки поєднує:
1) Ринкове саморегулювання;
2) Корпоративне регулювання;
3) Державне регулювання,
4) Громадянське регулювання.
Цілеспрямоване (усвідомлене, відкрите) регулювання доходів – сукупність дій суб'єктів регулювання, метою яких було визначено регулювання економіки, що здійснюють підтримуючий або коригуючий вплив на економічні об’єкти та процеси.
Непряме (неявне, приховане) регулювання – сукупність дій суб'єктів регулювання, метою яких не було визначено регулювання економіки, але вони здійснюють підтримуючий або коригуючий вплив на економічні об’єкти та процеси.
Ринковий механізм — спосіб організації та функціонування відносин між суб'єктами господарювання, що базується на принципах економічної свободи, конкуренції, вільної взаємодії попиту і пропозиції, вільного ціноутворення.
Тиск конкуренції спонукає виробників до інновацій, зниження витрат, підвищення якості і розширення асортименту продукції.
Основні «провали» ринкового регулювання:
- циклічні коливання економічної активності;
- тенденція до монополізму;
- відсутність механізму, який би забезпечував соціальний захист і підтримання соціальної справедливості;
- нездатність вирішити проблему вимірювання та компенсації зовнішніх ефектів (екстерналій);
- неспроможність задовольняти потреби у суспільних благах;
- недосконалість (неповнота, асиметричність) інформації.
Корпоративне регулювання – це вплив великих корпорацій на структуру і функціонування економіки. Воно засновується на сполученні ринкових і адміністративно-ієрархічних принципів регулювання.
Основні інструменти:
1) Маніпулювання внутрішніми цінами з метою зниження оподаткування.
2) Розподіл підприємств між країнами задля тиску на національні уряди.
3) Координація дій на ринках ресурсів задля їх здешевлення.
4) «Прихована олігархія» – представники великого бізнесу не беруть участь безпосередньо в політичній діяльності, але впливають на кадровий склад і стратегію політичних партій.
Великий бізнес розширює контроль над засобами масової інформації, що, разом із розвитком технологій маніпулювання свідомістю, містить потенціал порушення балансу соціально-економічних сил.
2. Державне регулювання економіки
Державне регулювання економіки (ДРЕ) – це вплив державних органів на структуру і функціонування економіки.
Вищою метою ДРЕ є підвищення добробуту суспільства, створення сприятливих умов для соціально-економічного розвитку.
Вона реалізується через досягнення цілей першого порядку: 1) економічне зростання, 2) повна зайнятість, 3) стабільність цін, 4) зовнішньоекономічна рівновага.
Конкретизація цілей першого порядку породжує цілі другого порядку: створення сприятливих інституційних умов для розвитку конкуренції, модернізацію виробництва, забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних товарів, згладжування економічного циклу, зменшення соціально-економічної диференціації тощо.
Виходячи з цілей, держава виконує певні економічні функції:
- створення правової основи функціонування економіки та забезпечення виконання «правил гри»;
- задоволення потреби у суспільних благах;
- антициклічне регулювання;
- захист і розвиток конкуренції;
- вимірювання та компенсації зовнішніх ефектів (екстерналій);
- прогресивний розвиток економіки;
- регулювання соціально-економічних відносин, перерозподіл доходів, забезпечення соціального захисту та соціальних гарантій.
Методи ДРЕ:
За змістом
1) Адміністративні – спираються на силу державної влади і обмежують свободу вибору економічного суб’єкта (ліцензування, квотування, встановлення фіксованих цін, валютних курсів, економічних, харчових, фармацевтичних, соціальних, екологічних стандартів, контроль за додержанням законів і правил, а також санкції за їх порушення).
2) Правові – це система законів та законодавчих актів, що регламентують діяльність суб’єктів господарювання.
3) Економічні – пов’язані зі створенням державою фінансових або матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб’єктів господарювання й обумовлювати їх поведінку.
4) Пропагандистські – засновуються на переконанні (заходи виховання, роз’яснення і популяризації цілей і змісту регулювання, засоби морального заохочення, соціальна і політична рекламу тощо).
5.3. Громадянське регулювання національної економіки
Громадянське регулювання – це вплив різних суспільних інститутів і утворень на структуру і функціонування економіки .
Основою громадянського регулювання є громадянське суспільство –сфера багатогранних взаємовідносин вільних і рівноправних громадян, що базуються на приватних або колективних інтересах, спонтанному самоврядуванні індивідів, добровільних організацій та асоціацій громадян. Метою організацій громадянського суспільства є спільні дії, спрямовані на просування або захист власного приватного, й разом з тим колективного, суспільного, інтересу у законослухняний та підзвітний суспільству спосіб.
Основна функція громадянського суспільства – це виявлення і вирішення проблем, що виникають унаслідок недосконалості і ринкового, і державного регулювання; виявлення первинних суспільних запитів, їх трансформація у фахові пропозиції з найважливіших напрямів державної політики і подальша передача державним інститутам із забезпеченням громадської підтримки.
|