НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА Конспект лекцій

3. Цілі та функції державного управління

• 
  соціально-економічна ефективність;
  
• 
  швидкість одержання позитивних результатів;
  
• 
  мінімум необхідних ресурсів для реалізації наміченого та інші.
  

• 
  забезпечення стабільного розвитку виробництва високими темпами;
  
• 
  зменшення рівня вимушеного безробіття;
  
• 
  сповільнення темпів інфляції;
  
• 
  досягнення рівноваги експорту та імпорту;
  
• 
  підтримка стабільного курсу валюти.
  

• 
  захист конкуренції та обмеження монополістичних тенденцій здійснюється через антимонопольну політику;
  
• 
  забезпечує людей суспільними благами (державне управління, національна оборона, безпека, соціальний захист, охорона здоров’я, фундаментальні наукові дослідження, культура, мистецтво, тощо). Ці блага мають дві властивості: несуперництво у споживанні (можливість отримати суспільне благо безкоштовно, якщо суб’єкт не здатний за нього платити) та загальнодоступність (виробник не має реального вибору, кому надавати це благо:тим, хто за нього платить, чи всім);
  
• 
  реагує на можливість виникнення екстерналій;
  
• 
  здійснює перерозподіл доходів задля зменшення нерівності в суспільстві шляхом реалізації різноманітних соціальних програм;
  
• 
  бере участь у розв’язанні проблем неповноти ринків;
  
• 
  формує інформаційну інфраструктуру ринку;
  
• 
  здійснює стабілізаційну політику, яка може мати стимулюючий або стримуючий характер. Основними методами виконання державою стабілізаційної функції є фіскальна та грошово-кредитна політика.
  

1. Сутність соціально-економічної стратегії.

1. 
   аналіз стану економіки;
   
2. 
   аналіз цілей - зіставлення стратегічних, тактичних та оперативних цілей із можливостями економіки. Цілі мають відповідати трьом основним вимогам: конкретність, визначеність у часі, реальність.
   
3. 
   вибір інструментів державного регулювання - здійснюється з метою з’ясування необхідності та можливості застосування їх для досягнення відповідних цілей.
   

• 
  накопичені знання і досвід;
  
• 
  фактична і статистична інформація про об'єкт прогнозування;
  

• 
  економіко-математичні моделі.
  

• 
  експертний - опитування спеціалістів стосовно об'єкта про­гнозування. Розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки. До складу індивідуальних експертних оцінок входять: анкетний, ін­терв'ю, аналітичний метод, метод написання сценарію, метод прогнозу­вання цілі розвитку об'єкта «дерева цілей».
  

• 
  екстраполяції - збирання інформації про розвиток об'єкта у минуло­му і перенесення закономірностей цього розвитку на майбутнє;
  
• 
  моделювання - дослідження, що базуються на побудові моделей від­повідно до очікуваних змін у його стані.
  

• 
  динаміка і структура економіки;
  
• 
  ефективність функціонування реального сектору економіки;
  
• 
  рівень життя населення;
  
• 
  зовнішньоекономічні зв'язки.
  

• 
  балансовий метод, суть якого полягає в забезпеченні про­порційності між потребами і ресурсами за допомогою сис­теми балансів. В загальній системі балансів розрізняють матеріальні, трудові і фінансові баланси; однопродуктові, зведені і міжгалузеві баланси; натуральні, цінові і натура­льно-цінові баланси;
  
• 
  нормативний метод, заснований на визначенні системи матеріальних, трудових і фінансових норм і нормативів, порядку і методів їх використання для розробки та обґрун­тування планових рішень;
  
• 
  економіко-математичний метод, суть якого полягає у побудові математичної моделі економічного об'єкта. Це дозволяє виділити і формально описати причинно-наслідкові зв'язки економічних процесів і визначити па­раметри залежності змінних;
  
• 
  програмно - цільовий метод - це спосіб формування сис­теми планових рішень на основі виокремлення пріоритетів економічного, соціального і науково-технічного розвитку і розробки взаємопов'язаних макроекономічних, галузевих і регіональних програм.
  

• 
  програма невідкладних заходів виходу економіки країни з кризи;
  
• 
  програма структурної перебудови економіки України;
  
• 
  концепція розвитку науки і пріоритетних напрямів НТП;
  
• 
  програма формування наці­ональної конкурентоспроможності.