|
|
Скачати 98.06 Kb.
|
|
ЛЕКЦІЯ 10 НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА ЇЇ ОСНОВНІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ План
1. Національна економіка Національна економіка – це економічна й організаційно єдина система взаємопов’язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива відповідна пропорційність, взаємообумовлене розміщення на території, обмеженій державними кордонами. Сучасну національну економіку характеризують низка ознак, які можна вести у декілька груп:
в цілому національна економіка виступає як досягнутий під впливом сукупності факторів цілісний організм, який функціонує за певними законами. 2. Суспільний продукт і суспільні потреби Суспільне виробництво поділяється на два підрозділи: - включає усі підприємства та галузі, які виробляють засоби виробництва і послуги виробничого характеру; - включає усі підприємства та галузі, на яких створюються предмети особистого споживання і надаються послуги особистого плану. Загальна сума усіх корисних благ, створених як у першому, так і другому підрозділах суспільного виробництва протягом певного проміжку часу утворює валовий суспільний продукт (ВСП), який має як структуру можна відобразити таким чином: ВСП = ФЗ + ФС + ФН, де ФЗ – фонд заміщення; ФС – фонд споживання; ФН – фонд нагромадження. Фонд заміщення – частина ВСП, яка використовується для заміни тих засобів праці, що протягом даного року вибули з процесу виробництва внаслідок фізичного чи морального зношування, тобто амортизувались, і повної заміни предметів праці, які споживаються одразу протягом одного виробничого циклу. Фонд споживання – та частина ВСП, що протягом даного року використовується виключно на особисте споживання. Фонд нагромадження, який використовується для розширення масштабів суспільного виробництва шляхом залучення додаткових виробничих факторів (ресурсів), за своєю натуральною формою складається з додаткових засобів виробництва і додаткових предметів особистого споживання. За вартісною формою (у грошовому виразі) ВСП у системі народногосподарського балансу СНБ має таку структуру: ВСП = C + (V + m), де C – стара вартість, (V + m) – нова вартість V – необхідний продукт M – додатковий продукт. Стара вартість складає ту частину вартості ВСП, яка протягом даного року переноситься із засобів виробництва на створений продукт. Ця частина вартості ВСП створена минулою працею у попередні періоди, тому й називається старою. Нова вартість складає ту частину вартості ВСП, що створюється заново живою працею учасників виробництва і додається до старої вартості. Стара і нова вартість, втілені у продукті, складають його повну вартість. Необхідний продукт складає ту частину чистого продукту суспільства, яка використовується для нормального відтворення робочої сили, тобто підтримання працездатності людини, включаючи, звісно, і продукт для підтримування життєздатності членів сімей працівників, підготовки нового покоління робочої сили. Додатковий продукт – це частина чистого продукту, що створюється понад необхідного продукту. Додатковий продукт використовується на нагромадження, споживання осіб, не зайнятих в суспільному виробництві, державні витрати на оборону, управління, соціальну допомогу та інше. Чим більший додатковий продукт, тим більші можливості суспільства в нарощуванні обсягів виробництва, підвищенні добробуту населення. Кінцевий продукт суспільства у вартісній формі є грошовим виразом сукупної праці як минулої, так і нової на усіх стадіях виробництва без врахування вартості проміжного продукту та вартості незавершеного виробництва. Тобто мова йде про вартість продукту, призначеного для кінцевого споживання. 3. Валовий національний продукт та валовий внутрішній продукт. Для вимірювання національного продукту використовуються різні показники: валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), національний доход, чистий національний продукт (ЧНП). Валовий національний продукт (ВНП) – це сума доданих вартостей, створених з використанням факторів виробництва, що належать даній країні та її громадянам. Термін «національний» протистоїть термінові «внутрішній». Різниця між показниками ВВП і ВНП незначна й знаходиться в межах від 1 до декількох відсотків. Валовий національний продукт (ВНП) вимірюється за національним принципом, тобто за вартістю продукції, створеної чинниками виробництва, що знаходяться у власності громадян даної країни незалежно від території, де вони мешкають. ВНП країни є вимірником її виробничої діяльності. Він визначається як сума доходів, зароблених резидентами (всі інституційні одиниці, які постійно знаходяться на території певної країни, незалежно від їх громадянства або належності капіталу) країни. ВНП вимірює ринкову вартість річного виробництва продукції. Таким чином ВНП є грошовим показником у поточних ринкових цінах. Для достовірності розрахунку ВНП необхідно урахувати продукти і послуги, що вироблені у цьому році, один раз, а не більше. Але треба зауважити, що існують деякі невиробничі операції, які слід виключити річного обсягу ВНП, тобто з річного обсягу вироблення товарів і послу. Такі операції існують двох видів: виключно фінансові операції, та операції продажу потриманих товарів. Валовий внутрішній продукт (ВВП) характеризує сукупну ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених підприємствами, організаціями та установами в поточному періоді на економічній території країни як національними, так і іноземними ресурсами (резидентами (юридичні та фізичні особи, які постійно зареєстровані або постійно проживають в певній країні, незалежно від громадянства) та нерезидентами (юридичні та фізичні особи, які знаходяться поза територіальними межами певної країни, тобто працюють за кордоном)). При розрахунку ВВП враховується вартість товарів і послуг, вироблених лише в поточному періоді. А тому з розрахунків вилучають так звані не виробничі операції, які бувають двох типів:
У свою чергу власне фінансові операції поділяються на: - державні трансфертні виплати (односторонній потік благ, доходів, які мають пере розподільчий і безоплатний характер); - приватні трансфертні платежі (допомога батьків дітям-студентам, подарунки заможних родичів тощо); - операції з цінними паперами (купівля-продаж акцій, облігацій також вилучається із ВВП, оскільки це є обмін паперовими активами, перерозподіл власності). Він вимірює вартість кінцевих товарів і послуг. ВВП обчислюється трьома методами: - виробничий метод полягає у виключенні з вартості проведених товарів і послуг тієї частини, яка була витрачена у виробництві. Згідно з виробничим методом ВВП, є сума доданих вартостей усіх виробників товарів і послуг даної країни. Додана вартість – це вартість, створена в процесі виробництва, тому вона не включає вартість спожитої сировини і матеріалів. - розподільний метод вимагає використання потоків доходів засобів – сукупний доход, що одержується власниками чинників виробництва, називається валовим внутрішнім доходом. - метод кінцевого використання. Якщо ж до валового внутрішнього доходу додати сальдо факторних доходів з-за кордону, одержимо валовий національний доход. Ці показники характеризують прибутковість національної економіки. Слід розрізняти два види доходів: трудовий і на власність. Основну частину трудових доходів складає заробітна платня. Доходи на власність, або підприємницькі, включають: - рентні доходи – це доходи від передачі прав, наприклад, на землю, патенти, розробку надр і т.п.; - прибуток, що одержується від вкладення власного капіталу в свої підприємства; - прибуток корпорацій, тобто доход на капітал (устаткування, будівлі, патенти) в корпоративному секторі економіки; - чистий процентний кредит, тобто виплати бізнесу і зовнішнього світу фірмам і господарствам даної країни за надані кредити. Розглянемо, які елементи доходів виключаються з ВНД, а які навпаки додаються до нього: Валовий доход, що розташовується = ВНД – доходи корпорації + дивіденди за акціями + відсотки уряду + не відсоткові трансферти – податки. Валовий доход, що розташовується, витрачається на споживчі витрати домашніх господарств – його залишок є національним заощадженням. Заощадження – це та частина валового доходу, що розташовується, яка йде на накопичення. ВВП можна розглядати як суму кінцевої продукції. В даному випадку ВВП виступає як сукупна вартість виробництва кінцевих товарів і послуг або як сума витрат суб’єктів національної економіки на кінцеве споживання. Розрізняють валові та чисті інвестиції. Валові інвестиції (ВІ) – це загальна кількість усіх верстатів, будівель, іншого фізичного капіталу, проданих в даному році. Якщо від валових інвестицій відняти ту їх частину, яка пішла на заміну будівель, що зносилися, і устаткування, одержимо чисті інвестиції. Чистий експорт – це різниця між експортом і імпортом даної країни. Номінальний ВВП рівний об’єму кінцевого виробництва товарів і послуг, в цінах поточного року. Реальний ВВП – це таж кількість товарів і послуг, в незмінних цінах базового року. Якщо ми розділимо номінальний ВВП на реальний, то одержимо дефлятор ВВП. 4. Методика розрахунку ВВП за доходами За методом «потоку доходів» ВВП обчислюють за доходами, отриманими від виробництва продукції. Такими доходами є:
ВВП як сума доходів містить ще два види виплат, що не є доходом:
Отже, згідно з розподільчим методом (за доходами) ВВП – це сума первинних доходів, створених резидентами країни за рік. Для обчислення ВВП розподільчим методом використовують таку формулу: ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + (НП - С), Де ЗП – заробітна платня найманих працівників, включаючи відрахування до страхових фондів; ВКП – валовий корпоративний прибуток, він розподіляється на три частини: податок на корпоративний прибуток (ПКП), дивіденди (Д) та нерозподілений прибуток як власне джерело інвестування виробництва, включаючи й амортизацію; ЗД – змішаний доход, тобто доход некорпоративного (індивідуального) бізнесу; НП – неприбуткові податки; С – субсидії на продукти; (НП - С) – чисті неприбуткові податки.
Це загальна сума витрат на особисте і виробниче споживання всієї маси створених благ за певний період (метод кінцевого використання). Формула що лежить в основі витратного підходу до визначення ВВП, має вигляд: ВВПза витратами = С + Ів + G + NE, де, С – споживчі витрати домогосподарства; Ів - валові приватні інвестиційні витрати; G – витрати держави у формі закупівель продуктів і послуг; NE – чисті витрати закордону (чистий експорт). Часто наведений метод називають методом кінцевого використання. Розрахунок ВНП за сумою витрат:
Найважливішим узагальнюючим показником результатів річного суспільного виробництва є ВНП. Це сума усіх виготовлених кінцевих товарів і послуг з урахуванням продукції, створеної закордонними філіями національних компаній. Розраховується за сумую витрат і сумую доходів. Для оцінки реального обсягу ВНП номінальний ВНП (вимірюється у поточних цінах) звільняють від впливу зростання цін за допомогою індексу цін. ВВП відрізняється від ВНП тим, що не враховує продукцію, створену закордонними філіями національних компаній. Чистий національний продукт дорівнює ВВП мінус річна сума амортизаційних відрахувань. Національний доход дорівнює ВНП мінус непрямі податки. Отримані показники можна вважати повністю достовірними лише за однієї умови: якщо за поточний рік ціни були стабільними і відповідали цінам базисного періоду. Така умова практично не виконується в жодній країні світу. Тому економісти запровадили у науковій обіг поняття «номінальний ВНП» і «реальний ВНП». Номінальний ВНП – показник, який обчислюється у поточних цінах. ВНП номінальний = (Q1*Р1)+ (Q2*Р2) Q – кількість товарів; Р – ціни товарів. Реальний ВНП – показник, який обчислюється у постійних цінах. Для отримання реального ВНП номінальний ВНП слід звільнити від впливу зростання цін (інфляції), тобто застосувати індекс цін, який визначається за формулою: Індекс цін поточного року = (ціни поточного року /ціни базового року) *100% Відношення номінального ВНП до реального відображає його зростання за рахунок інфляції й називається ВНП-дефлятором, також обчислюється за такою формулою: ВНПдефлятор = (номінальний ВНП / реальний ВНП) |
|
Вища освіта в Україні» НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА 3атверджено Міністерством... Н32 Національна економіка: Підручник. 3а ред проф., к е н. П. В. Круша. К.: Каравела; Піча Ю. В., 2008. 416 с |
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА з дисципліни “Національна економіка” напрями... Робоча навчальна програма з дисципліни "Національна економіка" / Р. М. Романінець. Донецьк: ДонДУУ, 2012. 21 с |
|
Структура національної економіки Національна економіка України Заключення... Макроекономіка намагається вирішити такі глобальні проблеми як інфляція, безробіття, економічне зростання. Вона розглядає проблеми... |
НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА Конспект лекцій Тема Перехідна економіка: ознаки, основні завдання та моделі ринкової трансформації |
|
ТЕМА НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА Семінарське заняття №1- 2 год Економічна система, економічне благо, економічні потреби, економічні інтереси, продуктивні сили суспільства, праця, предмет праці,... |
Фінанси підприємств Ансові відносини в тій сфері суспільного відтворення, де створюється суспільний продукт, національне багатство й національний доход... |
|
Теми рефератів з дисципліни «Національна економіка» |
Університет Кафедра "Автомобілі" Тема: Кількісні та якісні показники розвитку автомобілів. Суспільні та особисті потреби громадян, розвиток науки, які приводять до... |
|
ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З МАКРОЕКОНОМІКИ Національна економіка: особливості та проблеми її формування і розвитку в Україні |
1. Національна економіка: етимологія поняття. Об’єкти та суб’єкти національної економіки Національна економіка: етимологія поняття. Об’єкти та суб’єкти національної економіки |