|
|
Скачати 2.65 Mb.
|
|
Тема 3. Економічні системи в контексті теорії економічного порядку 1. Теорія економічного порядку 2. Сутність та класифікація економічних систем 3. Основні моделі національних економік 1. Теорія економічного порядку Під економічним порядком слід розуміти сукупність усіх правил, які стосуються організаційної будови національного господарства та усіх процесів, які у ньому проходять, а також сукупність установ, які регулюють і управляють національною економікою та надають їй певної організаційної форми. Економічний порядок зароджується як результат прагнення соціальних груп до ідеального суспільства, відображається у вигляді конституційних та законодавчих норм і здійснюється у певному суспільстві за діючого економічного ладу. Завдання економічного порядку:
Одним із розробників теорії економічного порядку німецький економіст Ламберт Хайнц виділяє наступні моделі економічного порядку: авторитарна (ієрархічна), ринкова та виборна моделі. Авторитарна модель базується на прийнятті управлінських рішень у односторонньому наказовому порядку та міжособових відносинах «начальник-підлеглий». Така модель може використовуватись як на рівні окремого домогосподарства, так і на рівні держави в цілому, тоді має місце централізоване управління національною економікою. Для забезпечення її функціонування необхідні носії економічних рішень, які несуть повну відповідальність за розвиток суспільства (суб’єкти бюрократії); розгалужена бюрократична система, яка має на меті виділення та узагальнення інформації про всі наявні потреби у даному суспільстві; зворотній зв'язок при виконанні наказів у вигляді беззаперечного підконтрольного дотримання. Основні переваги моделі:
Головними проблемами авторитарної моделі є:
Ринкова модель базується на прийнятті управлінських рішень відповідно до наявних ресурсів з метою досягнення максимального ефекту. Ринкова модель базується на саморегулюванні та вільному ціноутворенні на основі взаємодії попиту та пропозиції. Для забезпечення її функціонування необхідні приватна власність; свобода вибору в усіх її проявах; обмеженість державного втручання; конкурентні відносини. Основні переваги моделі:
Основними проблемами ринкової моделі є:
Виборна модель базується на тому, що управлінські рішення приймає більшість на основі демократичних виборів. Для її функціонування потрібно демократичне суспільство, яке здатне зробити свій свідомий вибір та впровадити його у життя. Основними проблемами виборної моделі є:
У сучасному світі не існує країни з ідеальним дотримання певної моделі економічного порядку. Кожна країна під час свого розвитку формує власний економічний порядок, спираючись як на загальнолюдські цінності, так і на потреби певного суспільства. Крім цього, суспільний розвиток не обмежується і не визначається лише економічним порядком. Важливу роль для суспільства має наявність соціального порядку. Під соціальним порядком слід розуміти сукупність інститутів і норм, які регулюють соціальний стан індивідів та груп у суспільстві, а також економічно обґрунтовані соціальні відносини між членами суспільства. Головні завдання соціального порядку полягають у забезпеченні соціальної злагоди, соціальної справедливості, соціального захисту, гарантування дотримання мінімальних соціальних умов існування суспільства, спрямованих на гуманізацію економічної та трудової діяльності. Основний соціальний зміст залежить від того, наскільки у певному суспільстві соціальні норми затвердились по відношенню до економічних. Прикладом найгармонічнішого поєднання економічного та соціального порядків є соціальне ринкове господарство. 2. Сутність та класифікація економічних систем Економічна система суспільства та модель національної економіки співвідносяться як загальне і специфічне. Економічна система - це особливим чином упорядкована, скоординована система зв’язку елементів економіки, що утворюють економічну структуру суспільства. Економічні системи суспільства мають кілька класифікацій:
В економічній науці існують два діаметрально протилежних підходи щодо визначення природи економічної системи та механізму її формування. Одні економісти вважають, що економічна система є похідною від цінностей суспільства та типу політичного правління. Інші – цінності і політичне правління як елементи надбудови є похідними від економічної системи. Прихильники першого підходу вважають, що існують кілька прототипів цінностей, форм політичного правління та економічних систем, кожен з яких має свої переваги та недоліки. Цінності як система переконань відображають національну ментальність. За критерієм значущості розрізняють:
Політичне правління – певна система політичних інституцій та процедур. Форма політичного правління відбиває те, хто насправді ухвалює рішення і керує суспільством:
Цінності та форми політичного правління визначають основні способи організації економіки (таблиця 3.1) Таблиця 3.1
За цим підходом, економічний механізм є наслідком розвитку соціокультурних та політичних реалій і процесів. Прихильники другого підходу пояснюють характер економічної системи на підставі взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин, серед яких визначальними є відносини власності на засоби виробництва. Найбільш розповсюдженою є класифікація економічних систем за структурою господарського механізму:
Адміністративно-командна економічна система ґрунтується на системі централізованого директивного планування, яка є антиподом економічної свободи. Економічні системи командного типу існували переважно в країнах, де при владі були ортодоксально ліві політичні сили. В політичному плані панування адміністративно-командної економічної системи передбачає відсутність громадянського суспільства та правової держави. Планово-державний механізм - це жорстко централізоване, тотальне державне управління соціально-економічним розвитком країни на основі директивного плану. Переваги механізму:
Недоліки механізму:
Директивне планування ґрунтується на наступних принципах:
Ринковий механізм - форма організації суспільного виробництва, яка базується на принципах вільного ціноутворення, конкуренції, вільного і стихійного переливу капіталу між галузями, вільної взаємодії між попитом і пропозицією. Мета ринкового регулювання - це забезпечення максимального взаємоузгодження інтересів усіх агентів ринкових відносин у певній економічній системі суспільства та прагнення утримувати рівновагу. Переваги механізму:
Вади (недоліки) механізму:
Ці проблеми закладені в самій природі ринкового механізму, що діє в умовах відособлених між собою товаровиробників і споживачів. До того ж, їх плани досить часто не співпадають зі стратегією загальнонаціонального соціально-економічного розвитку. 3. Основні моделі національних економік Національна економіка є комплексним феноменом, який поєднує взаємопов’язані загальні риси, притаманні всім економічним системам, особливі ознаки, характерні для економік певної групи країн, та унікальні риси, властиві виключно цій економіці. Саме наявність вад ринкового саморегулювання обумовило посилення ролі держави в економіці, яка доповнює ринок, а не заміняє його. Це призвело до утворення змішаної економіки, яка функціонує на основі поєднання наступних механізмів:
Міра державного «втручання» в економіку в різних країнах неоднакова, вона залежить від інституційних чинників (якісний показник). Кількісний показник, який характеризує ступінь державного втручання в економіку – це частка ВВП, що перерозподіляється через бюджет. Змішана система регулювання притаманна країнам з розвиненою ринковою економікою. Маючи спільні риси, вона характеризується певними національними особливостями. Виділяють два основні види регулювання - економічний лібералізм, економічний дирижизм. Економічний лібералізм - система соціально-економічних відносин, у якій домінують ринкові регулятори, а роль держави зведена до мінімуму. Економічний дирижизм передбачає значний вплив держави на соціально-економічний розвиток країни. Серед розвинутих країн за моделлю координації господарських процесів виділяються ті, що використовують ліберально-капіталістичну модель (США, Великобританія), та ті, що спираються на державно-корпоративну модель (Німеччина, Японія, Південна Корея). Американська (англо-американська) модель – модель керованого вільного підприємництва. Географія моделі: США, Канада, Велика Британія, Ірландія, Австралії та Нової Зеландії. Основними рисами цієї моделі є: індивідуалізм (впевненість у собі, прагматичність тощо), наполеглива праця, свобода; обов’язок непорушності контрактного права; підприємливість;представницька демократія. Сьогоднішня економіка континентальної Європи – це соціал-демократична ринкова система, що регулюється згідно з її культурними традиціями та поєднує в собі елементи індивідуалізму й корпоративістські та державні стратегії соціального захисту. Механізми регулювання економічної системи країн континентальної Європи:
Німецька модель (неоліберальна) отримала назву «соціальне ринкове господарство». У ній переважають ринкові інструменти регулювання, створена досить потужна система соціального захисту населення. Шведська модель (скандинавські країни, окремі елементи її використовують в Іспанії, Португалії, Греції) характеризується соціальною спрямованістю державної політики, яка переслідує скорочення майнової нерівності. Скандинавська модель, яку називають «економікою узгоджень», має особливі риси. Концепція «економіки узгоджень» розроблялась для країн Скандинавії на базі спеціальних економічних досліджень з урахуванням національної специфіки цих країн та загально цивілізаційних тенденцій розвитку. Ця концепція виходить з факту появи синергічного ефекту від раціонального поєднання ринкового саморегулювання, державного втручання та корпоративної координації сучасної економіки («раціональна змішаність»), що проявляється у появі механізмів переговорного характеру узгодження. Вони, на думку західних вчених, зможуть вирішити проблему стабільності економічних систем на макрорівні та мікрорівні, оптимально поєднавши цілі суб'єктів національної економіки для досягнення спільної кінцевої мети функціонування. Японська модель. Ринкова система Японії більшою мірою, ніж в інших країнах, ґрунтується на національних традиціях. Тільки завдяки особливим національним рисам японців, вплив на які справив синтоїзм, відбувався прискорений розвиток Японії. Економічна система нових індустріальних країн у 50-60-х роках ХХ ст. характеризувалась значною роллю державних інституцій та державного сектору. У багатьох країнах була реалізована концепція етатизму (масштабне втручання держави в економіку) в поєднанні з політико сучасного меркантилізму. Лише з 1980-х років в економічних системах НІК роль і вага державних інституцій в господарському житті почала знижуватись; зростає вага великих фірм, які беруть на себе значну частину соціальних функцій держави, фінансування наукових досліджень тощо. Китайська модель. Китай у даному аспекті є державою, що формально базуючись на принципах комунізму і соціалізму будує реальну соціалістично-ринкову економіку. В економічній політиці Китаю принципи планомірності і жорсткого державного контролю за економічною діяльністю органічно поєднуються з принципами вільного ринку. Отже, моделі національних економік формуються з урахуванням світових надбань практики господарювання і враховують власні особливості розвитку: історичні, політичні, демографічні, екологічні, природні, соціально-культурні, психологічні тощо. Їхня структура є відображенням діалектичної взаємодії загального (моделі економічних систем) та специфічного (їх прояви в окремих країнах) економічного розвитку суспільства. Тема 4. Перехідна економіка: ознаки, основні завдання та моделі ринкової трансформації 1. Перехідна економіка: сутність, ознаки та завдання 2. Моделі ринкової трансформації 1. Перехідна економіка: сутність та ознаки Перехідний стан економіки був характерним для багатьох стадій розвитку людства. Історично виділяють такі перехідні періоди:
Розрізняють дві моделі перехідного періоду:
Перехідний стан економіки властивий різним країнам з різними формами виробництва, що унеможливлює однозначне визначення суті самої перехідної економіки. Суть перехідної економіки України полягав у трансформації тотальної планової системи в систему, що розвивається за ринковими законами. Таку перехідну економіку характеризувала низка особливих ознак:
Перехідна економіка – це особливий, проміжний тип економічної системи, у якій старі методи управління уже не діють, а нові важелі ще належно не працюють. Модель перехідної економіки нового типу охоплює країни, перед якими постають економічні та інституційні завдання, які необхідно вирішити в межах трансформаційного періоду:
Як показує зарубіжний та вітчизняний досвід держава у перехідній економіці має бути сильною. Ця сила полягає в тому, що виступаючи ініціатором реформ і створюючи демократичні інститути, держава за рахунок жорсткого економічного регулювання могла б запроваджувати в життя нею ж самою прийняті закони. Таким чином, з одного боку, держава у своїй економічній політиці має слідувати ліберальним тенденціям, а з іншого – вводити ринкові відносини у прийнятні для суспільства межі. Аргументи на користь посилення регулюючих функцій держави в українському суспільстві знаходяться в площині історичних і національних особливостей країни, для якої були притаманні традиції сильної державності. Цьому сприяли існування тривалий час колективістських утворень, панування християнської релігії і в подальшому, як не парадоксально, комуністичної ідеології та інертність економічного мислення. 2. Моделі ринкової трансформації Виділяють два шляхи переходу від адміністративно-командної до ринкової економічної системи:
Модель «шокової терапії» базується на ліберально-монетаристській концепції. Нею визначається пріоритет дії ринкового механізму для забезпечення високої ефективності економічної системи. Роль держави визначається на рівні формування і підтримки «рамкових» умов дії ринкового механізму, їй належать функції антимонопольної корекції та підтримки конкурентного середовища, охорони довкілля. Сама ліберально-монетаристська економічна модель сприяла подоланню кризових явищ в економіках ринкового типу, де проблеми були викликані захопленням кейнсіанськими методами регулювання і проявились у формуванні значних дефіцитів державних бюджетів, високих рівнях інфляції одночасно із високим рівнем безробіття, значних обсягах зовнішнього боргу тощо. Успішним був досвід реформування на початку 80-х рр. у США («рейганоміка»), Великобританії («тетчеризм»), Франції, Італії. Застосування ліберально-монетаристської концепції в економічній трансформації країн Центральної та Східної Європи в 90-х рр. мало значну специфіку. Програма заходів «шокової терапії»:
Критика «шокової терапії». Модель шокової терапії та її основа - ліберально-монетаристська концепція акцентують на процесах лібералізації та регулювання фінансових аспектів економічного життя, тоді як реальний сектор економіки (виробництво товарів та послуг) виводиться з-під регулюючої дії держави; функціонування цього сектора розглядається як похідний результат фінансової стабілізації та застосування монетаристських заходів. При «шоковій терапії» мінімізується відповідальність держави за соціальні наслідки заходів лібералізації, приватизації тощо. Отже, соціальна ціна втілення такої моделі є високою, що відображається у прискоренні майнової диференціації населення, посилення нерівномірності розподілу національного доходу. Польща скористалась рецептами «шокової терапії» і втілила в життя «план Бальцеровича» (01.01.1990). Вона стала першою серед постсоціалістичних країн, яка відновила економічне зростання. Саме ліберально-монетаристська модель склала основу положень «Вашингтонського консенсусу» та є універсальною пропозицією МВФ для країн, що трансформують економічні системи від планової до ринкової. Проте в Україні слідування рекомендаціям зазначеної моделі не задало достатніх стимулів для довгострокового економічного зростання. Рекомендації, які були розраховані на зовсім інше економічне, політичне й соціальне становище, ніж те, що існувало в Україні, не сприймалися критично. Концептуальні настанови «Вашингтонського консенсусу» сприймалися занадто абсолютно (в квадратних дужках – абсолютне сприйняття):
Така заповзятливість у дотриманні загальних міжнародних норм і режимів у вітчизняній фіскальній і монетарній політиці перешкоджала завданням сталого економічного зростання, які стояли перед нашою державою. В Україні некоректна економічна стратегія дала такі негативні явища, як прогресивне падіння реального ВВП (до 22,9% у 1994 р., на 59,2% за 1991-1994 рр.), гіперінфляція (10256% у 1993 р.), масове безробіття, тотальне банкрутство підприємств, і як наслідок зростання тіньової економіки, де значна частка належить ухиленню від сплати податків. До причин невдалих реформ відносили:
Основним недоліком цього етапу було «повне апріорне відкидання», а не переосмислення ролі держави в регулюванні економічними процесами. Лише з другої ½ 90-х років в Україні поширюється розуміння об’єктивної необхідності державного регулювання процесів трансформації в цілому. Градуалістський шлях реформування економіки Класичним прикладом застосування еволюційних реформ у економіці є Китай. Перехід до ринкової економіки здійснюється поступово, мінімізуючи можливі економічні та соціальні потрясіння. Специфічними особливостями градуалістського шляху реформування економіки є започаткування ринку в інституціональних рамках планово-централізованої системи. Поступово здійснюються заходи, спрямовані на лібералізацію окремих сфер господарської діяльності, як правило, не ключових. Складові елементи лібералізації:
З 1978 року в Китаї здійснюються реформи, так звана економічна Модернізація:
Згідно офіційних даних китайської статистики, щорічні прирости ВВП за роки реформ склали близько 10% проти 6,1% в 1953-1978 рр., питома вага капіталовкладень у ВВП в реформаційний період стабілізувалась на рівні близько однієї третини. Досвід реформування у Китаї не є ідеальним з огляду на низьку економічну ефективність діяльності багатьох державних підприємств, невисокий за світовими стандартами рівень життя населення, недемократичні засади суспільно-економічної організації тощо. Однак, заслуговують на увагу такі особливості китайської економічної політики, як послідовність; рішучість; спрямованість на зовнішньоекономічну експансію. Здійснювані за умов політичної стабільності, вони реально вплинули на покращання економічної ситуації в Китаї. Окремо виділяють модель «державно-корпоративної капіталізації» та інституціональну модель трансформацій. Державно-корпоративна капіталізація формує специфічну модель ринкової економіки, що як і попередня супроводжується зниженням життєвого рівня населення. До позитивних аспектів зазначеної моделі слід віднести досить швидке формування інституціональної структури економіки в сфері великого бізнесу. Значне поширення отримують фінансово-промислові угрупування, що в свою чергу актуалізує проблему державного управління такою економікою. Прояви реалізації такої моделі спостерігаються в Росії. Сучасні корпорації впливають на економіку не лише прямо через ринок, але й опосередковано через координацію діяльності державних органів влади - корпоративний лобізм. Механізм корпоративного регулювання економіки проявляється як цілеспрямований прямий та опосередкований вплив на основні параметри суспільного виробництва (попит, пропозицію, ціну і конкуренцію) з метою задоволення власних корпоративних та суспільних потреб. Через те, що корпоративний лобізм в Україні не є узаконеною формою взаємовідносин влади і бізнесу та через відсутність формальних обмежень, він складно піддається регулюванню з боку суспільних та державних інститутів влади. Формами прояву корпоративного лобізму є:
На неефективність корпоративного механізму регулювання економіки в Україні впливає ряд чинників, пов’язаних з самим процесом управління корпораціями:
Інституціональна модель трансформування. Державна політика реформування в такій моделі характеризується поступальністю. Першочергово держава запроваджує прийнятні для суб'єктів дрібного та середнього підприємництва фіскальні та грошово-кредитні умови функціонування, запроваджує механізми підтримки конкурентного середовища тощо. Дана модель зорієнтована на цілі довгострокового економічного зростання, оскільки фінансова стабілізація сама по собі не вирішує довгострокових структурних проблем і лише система інституціональних перетворень здатна створити умови для економічної стабілізації. Елементи інституціональної моделі економічних перетворень нарівні із кейнсіанською моделлю макрорегулювання склали основу «Нового курсу» Т.Рузвельта в ході подолання в США Великої депресії 1929-1933 рр. В повоєнний період багато розвинутих країн вдавались до активного державного втручання в економічний процес, реалізуючи таким чином кейнсіанську модель макрорегулювання. Так, Канада, Австралія, Швеція, Норвегія, Данія впроваджували політику регіонального вирівнювання, здійснюючи пряме державне фінансування створення інфраструктури, зокрема транспортної, в «нових» регіонах. Інституціональну модель розвитку визначають першоджерелом «японського економічного дива». На зміну мілітаризованій економіці, де панували всього лише чотири великі корпорації ("дзайбацу"), прийшла політика створення нових корпоративних структур: державних холдінгів та великих компаній, що обєднали виробничі комплекси технологічно пов'язаних виробництв, торгівлю та банківську діяльність (принцип триєдиності). Значну підтримку отримав малий бізнес як у промисловості, так і в сільському господарстві. Нарощування експортного потенціалу японської економіки відбувалось вслід за підвищенням конкурентного потенціалу національних підприємств та заповненням внутрішнього ринку. Тема 5. Державне управління економікою 1. Державне управління економікою: сутність, об’єкт, суб’єкт та предмет управління. 2. Система органів державного управління економікою. 3. Цілі та функції державного управління економіки 4. Методи та засоби державного управління економіки 1. Основні засади теорії державного управління Економічна історія неодноразово спростовувала факт прямої залежності ефективності національного економічного розвитку від мінімізації державного регулювання. Досвід країн, що здійснили економічний прорив та досягли високих показників добробуту, засвідчує ефективність системи державного управління, що базується на гнучкому поєднанні прямих та непрямих методів управління з переважанням останніх. Підвалинами державного управління є соціальна структура, яка визначає його суб’єкти, інтереси, характер і спрямування управлінських процесів. Залежно від соціальної структури суспільства формуються політичні сили, які впливають на здійснення державного управління. Тому завдання державного управління визначаються специфікою політичної системи національної економіки, рівнем її розвитку. Державне управління являє собою засіб спрямовуючого впливу управлінської діяльності на процеси функціонування та розвитку держави. Управлінню притаманні свої об’єкти і суб’єкти. Об’єктом державного управління є соціальна організація суспільства з притаманними їй соціальною структурою й соціальними процесами. Об’єктами можуть бути: економічні підсистеми, соціально-економічні процеси, відносини, ринки. До суб’єктів державного управління належать: органи виконавчої влади (уряд, міністерства, відомства, місцеві державні адміністрації); посадові особи; службовці, що наділені державно-владними повноваженнями. Між суб’єктом і об’єктом державного управління не існує абсолютних меж. Система, що управляє як суб’єкт відносно того чи іншого об’єкта, своєю чергою, є об’єктом управління іншим суб’єктом. Так, наприклад, обласна державна адміністрація, що здійснює управлінські функції на території області, як суб’єкт управління на цій території водночас являє собою об’єкт управління Кабінету Міністрів, а останній є об’єктом управління Президента. Щодо визначення сутності предмета державного управління, то розрізняють два підходи: американський та європейський. Американський підхід ґрунтується на переважанні методів господарського управління, де основою ухвалення управлінських рішень є раціональність та економічна доцільність. В американському підході галузь державного управління зображується як суміш бізнесу, політики й економіки. «Державне управління:
Європейський підхід ґрунтується на тому, що державне управління – це підгалузь права. Такий підхід пояснюється тим, що державне управління тривалий час асоціювали з громадською службою зі здійснення законів та браком впливу в політичних процесах. Європейські державні службовці дотримувалися жорсткішого розмежування політики й управлінської діяльності. Необхідними умовами підвищення ефективності державного управління трансформаційними економічними системами є:
2. Система органів державного управління економікою. Для запобігання встановлення тоталітарного режиму владні повноваження повинні бути розподілені між різними органами. У цивілізованих державах світу державна влада будується на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Проте, розподіляється не сама влада, а механізм її здійснення. Обов’язкова умова, яка повинна виконуватись: влада не може зосереджуватися в руках однієї особи або органу, інакше стануть неможливими взаємоконтроль, стримування, противаги і, як наслідок, - розподіл влади і правова держава. Принцип розподілу державної влади був проголошений в Україні ще у 1990 р. в Декларації про державний суверенітет, а реальне розмежування всіх гілок влади знайшло втілення у Конституції України, прийнятої в 1996 р. Вона закріпила поділ влади через перерозподіл повноважень між вищими владними інституціями. Це зроблено двома способами: 1) наділення гілок влади самостійними повноваженнями; 2) створення системи стримувань і противаг між суб’єктами владних відношень (Верховною Радою, Президентом, Кабінетом Міністрів і Конституційним Судом). Сформований Конституцією України механізм стримувань і противаг містить характерні ознаки президентсько-парламентської республіки, що передбачає переважання жорсткої моделі розподілу влади. Законодавча гілка влади - Верховна Рада України - приймає закони і контролює їх додержання; Виконавча гілка влади - Кабінет Міністрів, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації організують виконання законів; Судова гілка влади - система судових органів на чолі з Верховним Судом здійснює правосуддя; Конституційний Суд — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Оперативне державне управління в окремих галузях і сферах суспільного життя здійснюють «центральні органи» у системі органів виконавчої влади. З прийняттям Конституції України 1996 р. ця система набула чіткої ієрархічності і являє собою складову трьох рівнів:
На вищому рівні виконавчі функції держави покладено на Кабінет Міністрів України, який є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Функціональне і профільне (галузеве, міжгалузеве) державне управління здійснюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. На республіканському рівні Рада міністрів Автономної Республіки Крим виконує державні виконавчі функції і повноваження, делеговані законами України відповідно до Конституції України. На обласному, міському, районному рівнях діють відповідно державні адміністрації. На найнижчому рівні адміністративно-територіального поділу — місті, селищі, селі — державні органи виконавчої влади не утворюються. Управління на цих територіях здійснюють органи місцевого самоврядування. |
|
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів освітнього рівня «бакалавр» Конспект лекцій»: Навчально-методичний посібник для студентів галузі знань (0305) «Економіка і підприємництво», напрямів підготовки... |
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво» Економіка і підприємництво», напрямів підготовки «Фінанси і кредит», «Облік і аудит», «Управління персоналом та економіка праці»,... |
|
План Національна економіка. Суспільний продукт і суспільні потреби Національна економіка – це економічна й організаційно єдина система взаємопов’язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива... |
ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО... Конспект лекцій з дисципліни “Економіка праці і соціально-трудові відносини” для студентів ІІІ курсу. Павлоград: ЗПІЕУ, 2007 |
|
Конспект лекцій з дисциплін «Цивільна оборона» та МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА |
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни «Прогнозування соціально-економічних процесів» «Економічна кібернетика» галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво», які розроблені Науково-методичною комісією з галузі «Економіка... |
|
Вища освіта в Україні» НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА 3атверджено Міністерством... Н32 Національна економіка: Підручник. 3а ред проф., к е н. П. В. Круша. К.: Каравела; Піча Ю. В., 2008. 416 с |
Конспект лекцій У двох частинах Частина 2 Суми Затверджено на засіданні кафедри фінансів як конспект лекцій з дисципліни «Банківський менеджмент» |
|
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів... ВСТУП |
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА з дисципліни “Національна економіка” напрями... Робоча навчальна програма з дисципліни "Національна економіка" / Р. М. Романінець. Донецьк: ДонДУУ, 2012. 21 с |