|
|
Скачати 2.65 Mb.
|
|
Науково-технічний потенціал України зростав, змінювався, розвивався разом із виробничим потенціалом. Науковий потенціал - це сукупність ресурсів і можливостей сфери науки будь-якої системи (колективу, галузі, міста тощо), яка дає змогу за наявних форм організації та управління ефективно вирішувати господарські завдання. Складовими наукового потенціалу є: кадри; фінансування; матеріально-технічна база; інформаційне забезпечення. У 1990 р. в Україні було зосереджено 6,5% світового науково-технічного потенціалу при чисельності населення близько 0,1% світового рівня. З кожної 1000 зайнятих 11 осіб працювали в науково-технічній сфері. У 2000 р. таке співвідношення становило вже 6 осіб на 1000 зайнятих, а у 2005 р. — 5 осіб. Найважливішою складовою науково-технічного потенціалу є наукові кадри. Україна традиційно вважається державою з вагомим науковим потенціалом, визнаними у світі науковими школами, розвинутою системою підготовки кадрів. Світовий досвід свідчить, що для виходу науки, особливо фундаментальної, на сучасний рівень самих тільки ринкових інструментів явно недостатньо. В усіх розвинутих країнах світу з ринковою економікою фундаментальні дослідження на 80% здійснюються за рахунок державного бюджетного фінансування. В Україні за рахунок державних коштів сьогодні фінансується лише близько 35 % загального обсягу наукових і науково-технічних робіт. Важливим показником, що характеризує стан науково-технічного потенціалу, є обсяг видатків на науку та їхня питома вага у ВВП (таблиця 9.2). Таблиця 9.2 Динаміка фінансування науки з 2000 по 2006 рік
* - за проектом Концепції інноваційної діяльності в Україні. Якщо брати до уваги, що питома вага видатків на науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські розробки у ВВП складають у Швеції — 3 %, Японії — 2,97 %, Швейцарії — 2,86 %, США — 2,62 %, Німеччині — 2,53 %, то нинішня ситуація в Україні у цій сфері задовільною вважатися не може. Негативні тенденції:
Найбільш узагальнюючим показником розвитку науково-технічного потенціалу є показники впровадження інновацій (табл.9.3, 9.4). Таблиця 9.3 Інноваційна активність
Таблиця 9.4 Впровадження інновацій на промислових підприємствах
Основний фактор, що перешкоджає провадженню передових технологій, - обмеженість фінансування (44% опитаних підприємств). Майже в однаковій мірі заважали впроваджувати передові промислові технології такі фактори як низькокваліфікований персонал (3,4%), неспроможність керівників різного рівня оцінити нові технології (4,9%), організаційні та правові проблеми (5,2%) та відсутність науково-технічної підтримки з боку інших організацій (4,2%). Із загальної кількості підприємств у 2008 р. лише 4,5% випускали високотехнологічну продукцію, обсяг чистої виручки від реалізації якої склав лише 2,6% від загального обсягу реалізованої обстеженими підприємствами продукції. В цілому в період з 1998 по 2010 рр. інновації впроваджували лише від 18,4% до 13,8% відповідно від загальної кількості промислових підприємств України. Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової у 2010 році становить 3,8%. Форми реалізації інноваційних процесів:
Дві перші форми найвищого рівня організації та ефективності інноваційної діяльності в Україні, на жаль, ще не сформувалися. Інноваційні процеси в Україні пов'язані з використанням науково-технічних надбань минулих років, що пов'язано з відсутністю інвестиційного підкріплення їх розвитку. 4. Господарський комплекс України та його структура Господарський комплекс України виник на основі соціально-економічного розвитку, міжнародного поділу праці та внутрішньодержавних інтеграційних процесів. Для нього є характерним:
Основними чинниками утворення комплексів і їх територіальної організації є локальні природні ресурси. Промисловий комплекс України. Його інтенсивний розвиток є необхідною умовою підвищення рівня розвитку всіх продуктивних сил України. Промисловість України характеризується складною, розгалуженою структурою: паливно-енергетичний комплекс, металургійний комплекс, машинобудування, хімічний комплекс, лісопромисловий комплекс. Найбільш розвиненими в країні є види економічної діяльності, які належать до первинного та вторинного секторів економіки. В галузевій структурі України переважають виробництва з видобутку та первинної переробки сировини, а питома вага машинобудування має тенденцію до зниження. Таблиця 9.5 Структура промисловості України
Подібна галузева структура свідчить про загальну невисоку ефективність вітчизняної економіки через те, що:
Зміна структури економіки нашої держави потребує значних інвестиційних ресурсів. Особливо небезпечними для майбутнього економіки України є негативні тенденції в машинобудуванні, яке має визначальний вплив на довгострокове економічне зростання і можливості формування сучасної структури економіки в цілому. Про неефективність виробничого потенціалу нашої країни свідчить і характеристика технологічної бази її розвитку. На сьогодні в Україні можна виділити такі галузі промисловості для представлення технологічних укладів:
Без належного переорієнтування економіки на розвиток високих технологій у виробництві існує значна загроза для країни опинитися на периферії світового розвитку серед країн, які характеризує глибока стагнація. Паливно-енергетичний комплекс - це сукупність галузей промислового виробництва, які здійснюють видобуток палива, виробництво електроенергії, їх транспортування та використання. До складу паливно-енергетичного комплексу входять галузі:
В структурі виробництва (видобутку) палива в Україні переважає вугілля. Питома вага вугілля складає майже 60%, тоді як на нафту припадає близько 7%, на природний газ - 25%. Разом з тим у споживанні паливно-енергетичних ресурсів домінуюча роль належить природному газу. Забезпеченість споживання газу за рахунок власного видобутку в останні роки становить близько 20%. Решта газу імпортується з Росії. Торфова промисловість, розміщена в основному на Поліссі, однак через невеликі його запаси повністю забезпечити потреби в ньому неможливо. Враховуючи радіоактивну забрудненість багатьох торф'яних родовищ, запаси паливного торфу є ще більш обмеженими для використання у виробництві. Сучасна електроенергетика є високомеханізованою, автоматизованою галуззю промисловості. У вартості електроенергії міститься висока частка матеріальних затрат і незначна частка живої праці. В Україні експлуатують три типи електростанцій: теплові, гідравлічні та атомні, а також ті, які використовують енергію вітру та сонця. Металургійний комплекс України представлений підприємствами чорної та кольорової металургії. Чорній металургії належить одне з провідних місць в сучасній економіці України. Великий вплив має чорна металургія на розвиток і розміщення машинобудування, хімічної промисловості, енергетики. В металургії значно розвинене комбінування виробництва, на її відходах працюють виробництво будівельних матеріалів, мінеральних добрив тощо. Найбільшими металургійними комбінатами України, потужність яких становить 5 млн. т і більше металу за рік, є «Азовсталь», «Запоріжсталь» „Криворіжсталь». Кольорова металургія України розвивається на основі розробки родовищ сировинних ресурсів - алюмінію, магнію, руд титану, цирконію, нікелю, ртуті та інші. Розміщення підприємств кольорової металургії зумовлено переважно двома основними факторами - сировинним та енергетичним. Підприємства, які переробляють руди з незначним вмістом основного металу, тяжіють до джерел сировини (виплавка ртуті, нікелю, рідкісних металів). Енергомісткі виробництва (титано-магнієве, цинкове, алюмінієве) розміщують у місцях дешевої електроенергії, як правило поблизу потужних електростанцій. Головними напрямками розвитку гірничо-металургійного комплексу України є підвищення технічного рівня з метою задоволення потреб вітчизняних споживачів і підвищення ефективності експортного потенціалу. Загалом машинобудування розміщене досить рівномірно по території України. На цьому фоні особливо виділяються вісім великих машинобудівних міст: Харків, Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Львів, Донецьк, Луганськ. Визначальну роль при розміщенні конкретних машинобудівних підприємств відіграють такі чинники:
Виведення з кризи машинобудівного комплексу України потребує відповідної програми, яка повинна охоплювати такі заходи:
• розроблення і впровадження стратегії національної політики в галузі машинобудування, яка б забезпечувала зростання темпів випуску наукомісткої продукції високого рівня. Хімічний комплекс відзначається особливостями технологічного циклу, в яких, на відміну від інших галузей, основу складають процеси хімічних реакцій. Розміщення хімічної промисловості має свої особливості у зв'язку з тим, що на нього впливають такі чинники:
Більшість підприємств хімічної промисловості знаходяться у трьох районах: Придніпров'ї, Донецькому і Прикарпатті. Провідною підгалуззю хімічної промисловості України є виробництво мінеральних добрив - азотних фосфорних, калійних. Лісопромисловий комплекс (ЛПК) об'єднує підприємства, пов'язані з вирощуванням і переробкою лісової сировини. Основний продукт лісу - деревина, яку використовують переважно для виробництва засобів виробництва (круглий ліс, пиломатеріали, фанера, деревні плити, метиловий спирт тощо) та предметів споживання (меблі, папір, оцтова кислота). Лісові ресурси України забезпечують потреби господарства майже на 20%, решту деревини (круглий ліс) Україна постачає переважно з північних і східних районів Росії. Серед причин, які стримують розвиток промислового комплексу зокрема та економіки України загалом, виділяють: 1. розрив господарських зв’язків, що склалися сторіччями між колишніми республіками СРСР, встановлення митних бар’єрів, натуралізація обміну. 2. процес реформування економіки, її матеріально-технічної бази здійснювався в цей період практично без чіткого формулювання цілей, завдань і кінцевих результатів. 3. квапливість і шаблонність практичних заходів з реформування економіки без урахування специфічних умов і національних особливостей України, застосування з цією метою «шокової терапії», яка в багатьох країнах виявилася негативною. 4. реформування економіки стосувалося в основному сфери обігу, унаслідок чого була занедбана сфера виробництва. Агропромисловий комплекс (АПК) - другий після індустріального виробництва структурний підрозділ господарства України. На галузі, що входять в АПК (включаючи забезпечення його засобами виробництва), припадає майже 40% валового суспільного продукту, майже 25% основних виробничих фондів і чисельності зайнятих працівників. В АПК входять підприємства і організації, пов'язані з випуском і переробкою сільськогосподарської продукції, її зберіганням, перевезенням і реалізацією, випуском основних виробничих фондів і ремонтом машин та устаткування, проведенням дослідницької роботи і втіленням результатів у практику землеробства і тваринництва тощо. Всі галузі, що входять до складу АПК, об'єднують в чотири групи:
Агропромислові умови України сприятливі для вирощування більшості сільськогосподарських культур помірного поясу і розвитку продуктивного тваринництва. Сільське господарство складається з двох основних галузей – рослинництва (45% від всієї продукції с/г) і тваринництва (55%). Частини АПК, які переробляють певну продукцію рослинництва чи тваринництва, називають галузевими АПК. Найважливішими серед них:
Розвиток тваринництва залежить від рослинництва, насамперед від кормовиробництва. Сучасне кормовиробництво складається з вирощування кормових і зернофуражних культур, а також використання відходів і побічної продукції зернових, технічних та інших культур. Будівельний комплекс - це сукупність галузей матеріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будівництво. До складу будівельного комплексу входять такі галузі матеріального виробництва:
Промисловість будівельних матеріалів. Її розміщення обумовлюється одночасним тяжінням виробництва і до сировини, і до споживача. З цієї точки зору можна розрізняти:
Видобуток будівельних матеріалів, їх транспортування, виробництво будівельних металів і, нарешті, саме будівництво є джерелом забруднення повітря (наприклад, пил і гази при виробництві цементу) і порушення рельєфу землі (відкриті розробки), тому у великих центрах їх зосередження є потреба у проведенні системи заходів з охорони навколишнього середовища. Промисловість будівельних матеріалів характеризується дуже низьким рівнем механізації та автоматизації технологічних процесів, невеликим асортиментом продукції, низькою її якістю. Тому підприємства галузі потребують модернізації і реконструкції, розширення випуску нових будівельних матеріалів тощо. Транспорт. Транспорт є важливою сферою інфраструктурного забезпечення населення та народного господарства України, складовою частиною її комунікаційної інфраструктури поряд із зв'язком та електропередачею. За транспортно-географічним положенням Україна знаходиться в надзвичайно вигідних умовах, переваги яких до останнього часу практично не використовувалися. За об'єктами переміщення виділяють пасажирський та вантажний. За середовищем переміщення виділяють сухопутний (залізничний, автомобільний, трубопровідний), водний (річковий, морський) та повітряний - авіаційний. Залізничний транспорт. Важливою проблемою для України в плані її інтеграції в європейську єдину залізничну систему є приведення ширини української колії (1524 мм) до європейського зразку (1435 мм), як в Польщі, Словаччині, Угорщині, Румунії та ін. Необхідно також ввійти в європейську програму будування швидкісних магістралей (швидкість 200-300 км/год). Автомобільний транспорт. Протяжність автошляхів біля 170 тис. км (155 тис. км доріг має тверде покриття), якість їх за європейським стандартами - незадовільна. Морський транспорт широко використовується для внутрішніх і, особливо, міжнародних перевезень. Характеризується високою ефективністю перевезень порівняно з іншими видами транспорту; виконує більше половини всіх зовнішньоторговельних зв'язків країни. Річковий транспорт здійснює перевезення вантажів переважно внутрішніми водними (природними і штучними) шляхами. Трубопровідний транспорт поділяється на магістральний (загального користування) і технологічний. В Україні функціонує велика кількість магістральних газопроводів. Повітряний транспорт. За об'ємом відправок пасажирів знаходиться на останньому місці (не беручи до уваги трубопровідний транспорт) - 5 млн. пасажирів, або 0,07%. За об'ємом відправлень вантажів також утримує останнє місце - 85 тис. тон, або 0,004%. 5. Зовнішньоекономічний та екологічний потенціали Відповідно до чинних законів міжнародного ринку країни спеціалізуються на тому виробництві, національні вартості продукту якого нижчі за міжнародні. У міжнаціональному поділі праці існують певні суперечності. Це, насамперед, надмірна спеціалізація країни на виробництві кількох видів продукції, оскільки це ставить її господарство у залежність від коливань кон'юнктури світового ринку, а також збіднює його галузеву структуру. Окремі держави обирають галузі спеціалізації, які вони вважають вигідними. Справді, деякі галузі, що використовують дешеву природну сировину, дають країні значні прибутки, хоча часто засновані на важкій фізичній праці й слабо пов'язані з іншими галузями економіки. Інша справа галузі обробної промисловості, в т.ч. машинобудування. Вони тісно переплітаються з іншими галузями економіки країни, оскільки ґрунтуються на розвиненому господарстві і є потужним фактором розвитку всього господарства. Поступове входження України у світовий економічний простір виявляється в розширенні її економічних, політичних, торгових, фінансово-кредитних, господарських і технологічних зв'язків з іншими країнами світу. За їх допомогою господарство України становить єдину господарську систему, яка розвивається на основі суспільного поділу праці. У системі міжнародного поділу праці Україна спеціалізується на:
У світовий економічний простір Україна інтегрується в ролі сировинного придатка. Дуже неефективною є структура експорту - понад 70% його становлять сировина, матеріали, товари народного споживання. Вивозяться також гостродефіцитні ресурси і продаються на світовому ринку майже за демпінговими цінами. Навіть з країнами близького зарубіжжя Україна має від'ємне сальдо балансу на продукцію виробничо-технічного призначення. Від'ємне сальдо в торгівлі з цими країнами зберігається по енергоносіях, прокату кольорових металів, целюлозі, деревині, каучуку, акумуляторах тощо. Адже впродовж останніх років експорт продукції машинобудування у загальному балансі становив 10-20%, а рівень експорту такої самої готової продукції у світі - понад 50%. Така орієнтованість експорту на продукцію з низьким ступенем обробки ставить Україну в залежність від коливань попиту на ринках країн-імпортерів, від їхніх тарифних і нетарифних заходів щодо українського експорту. В Україну з різних країн світу надходять промислове устаткування, медичне обладнання, різні прилади, хімічні товари, джут, цитрусові, продукція легкої промисловості. Проте для таких товарів, як напої, тютюнові вироби, радіотовари, жувальна гумка і деякі інші, необхідно створювати економічні бар'єри для того, щоб зменшити дефіцит платіжного балансу і підвищити попит на аналогічну вітчизняну продукцію. Зовнішня торгівля України зорієнтована переважно на країни СНД в імпорті та інші країни світу - в експорті. На РФ припадає 25% експорту і 45% загального імпорту товарів. Нині товарний експорт та імпорт України характеризуються яскраво вираженою асиметрією у бік Російської Федерації. Це означає збереження монопольної залежності від російських ринків збуту, особливо від джерел постачання імпортних товарів, серед яких домінують енергоносії. Така орієнтація значно зменшує конкурентні можливості економіки України й погіршує її загальну інтеграційну позицію. Екологічна ситуація в Україні є складною. На екологічну ситуацію України вплинули три основні чинники:
За ступенем забрудненості повітря, води і землі виділяють наступні території:
Найбільші забруднювачі навколишнього середовища - об'єкти енергетики, в першу чергу ТЕС і ГЕС, транспорт, об'єкти, що генерують могутні фізичні поля. Дуже негативною з точки зору екології є: наявність на території України чотирьох діючих АЕС; діяльність військово-промислового комплексу, хімічної, цементної промисловості, машинобудівної галузі, електротехнічних заводів, житлово-комунального господарства. |
|
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів освітнього рівня «бакалавр» Конспект лекцій»: Навчально-методичний посібник для студентів галузі знань (0305) «Економіка і підприємництво», напрямів підготовки... |
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво» Економіка і підприємництво», напрямів підготовки «Фінанси і кредит», «Облік і аудит», «Управління персоналом та економіка праці»,... |
|
План Національна економіка. Суспільний продукт і суспільні потреби Національна економіка – це економічна й організаційно єдина система взаємопов’язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива... |
ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО... Конспект лекцій з дисципліни “Економіка праці і соціально-трудові відносини” для студентів ІІІ курсу. Павлоград: ЗПІЕУ, 2007 |
|
Конспект лекцій з дисциплін «Цивільна оборона» та МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА |
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни «Прогнозування соціально-економічних процесів» «Економічна кібернетика» галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво», які розроблені Науково-методичною комісією з галузі «Економіка... |
|
Вища освіта в Україні» НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА 3атверджено Міністерством... Н32 Національна економіка: Підручник. 3а ред проф., к е н. П. В. Круша. К.: Каравела; Піча Ю. В., 2008. 416 с |
Конспект лекцій У двох частинах Частина 2 Суми Затверджено на засіданні кафедри фінансів як конспект лекцій з дисципліни «Банківський менеджмент» |
|
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів... ВСТУП |
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА з дисципліни “Національна економіка” напрями... Робоча навчальна програма з дисципліни "Національна економіка" / Р. М. Романінець. Донецьк: ДонДУУ, 2012. 21 с |