|
|
Скачати 6.61 Mb.
|
|
Принципи організації місцевого самоврядування відповідно до Хартії про місцеве самоврядування та оцінка їх виконання [43]
Детальний перелік власних та делегованих державою повноважень органів місцевого самоврядування дається в Законі України „Про місцеве самоврядування в Україні” [160], але тут виникають суперечності між повноваженнями рад та їх виконавчих комітетів при визначенні питання про те, хто має приймати рішення про залучення додаткових коштів підприємств та населення для фінансування місцевих видатків розвитку. Стаття 26 п. 26 та 27 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” [160] відносить до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад прийняття рішень щодо здійснення місцевих запозичень та передачі коштів з відповідного місцевого бюджету”. В ст. 28 п. 6 цього ж закону [160] встановлено, що до компетенції виконавчих органів рад належить „залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об’єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища; об’єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад” Як зазначає Нестеренко А.С., що крім протиріччя двох норм, яке дає можливість для зловживань з боку виконавчих органів рад, бачимо ще й досить розпливчате формулювання „інших питань”, яке може бути трактоване в різних ситуаціях по різному і призвести до небажаних наслідків. Взагалі в законодавстві слід уникати настільки неоднозначних визначень, адже тоді не здійснюється головна його мета - чітке закріплення норм, що регулюють суспільні відносини. Крім того, Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” [160] приймався саме для того, щоб законодавчо закріпити детальний і чіткий перелік повноважень органів місцевого самоврядування та їх виконавчих комітетів. Насправді ж серед переліку повноважень маємо розпливчасті формулювання, під яким можна, при наявності бажання, розуміти досить широкий спектр понять. Тому при оцінці виконання принципу ЄХМС [47] законодавчого закріплення повноважень органів місцевого самоврядування важко дати однозначну відповідь. Правове закріплення повноважень щодо виконання певних функцій не має сенсу, якщо місцева влада позбавлена фінансових ресурсів для їх здійснення. Органи місцевого самоврядування відповідно до ЄХМС [47] не можуть бути позбавлені свободи вільно визначати пріоритети фінансової діяльності. Принцип відповідного фінансового забезпечення полягає в тому, що між фінансовими ресурсами місцевого самоврядування та завданнями, яке воно виконує, має бути адекватне співвідношення. Його співвідношення потрібно особливо чітко дотримуватись щодо спеціально переданих органам місцевого самоврядування функцій. Фінансове забезпечення закріплених повноважень регламентується нормами діючого Бюджетного кодексу України та щорічними законами „Про державний бюджет України”. Але для уявлення чіткої картини бюджетних перетворень та виконання зазначеного принципу розглянемо всю хронологію законодавчих подій. До прийняття Бюджетного кодексу України [18] бюджетна система регулювалася Законом України „Про Бюджетну систему України” [149] і визначалася як об’єднання всіх ланок державного бюджету на єдиних принципах. Відповідно до діючого у 1995-2000 роках Закону України „Про бюджетну систему України” [149] бюджетний устрій визначався як організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими її ланками. В його основу були покладені такі принципи: єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності, самостійності (табл. 1.3). Таблиця 1.3 Узагальнення принципів побудови місцевих бюджетів відповідно до Закону України „Про бюджетну систему України” та оцінка їх виконання [149]
Примітка. (+) – повне виконання зазначеного принципу; (+/-) – часткове, з деякими порушеннями; (-) – принцип не виконується. Аналіз зазначених принципів дає можливість зробити кілька висновків. Стисле трактування самостійності бюджетів у Законі „Про бюджетну систему України” [149] було розширене у Законі України „Про місцеве самоврядування” [160, ст. 16], де зазначалося, що місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної республіки Крим та інших місцевих бюджетів, що„... зумовлено відходом від попередньої багаторічної практики включення кожного нижчого місцевого бюджету до наступного за рівнем бюджету, і так до державного бюджету СРСР .... та гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі загальнодержавними доходами...[118, с. 72]”. Однак, при формуванні бюджетів не завжди застосовувались реальні показники. Місцеві органи влади намагалися занизити свої прогнозні показники з тим, щоб отримати додаткову дотацію, що свідчило про значну централізацію влади, відсутність зацікавленості місцевих органів влади у нарощуванні власної доходної бази та невиконання відповідно принципів самостійності, повноти, достовірності, наочності. Принцип гласності взагалі був лише продекларованим. Оприлюднювався лише закон про бюджет. За таких умов бюджет став погано керованим, бо за нього не відповідали повністю ні вищі владні структури, ні місцеві органи. Отже, Закон України “Про бюджетну систему України” 1995 року [149] не встановив чіткої організації побудови бюджетної системи. Неефективним було впровадження всіх зазначених принципів в процесі функціонування бюджетної системи країни. Ці та ще багато інших вад та проблем функціонування бюджетної системи обумовили проведення бюджетної реформи в Україні та запровадження Бюджетного кодексу. Бюджетний кодекс [18], прийнятий 21 червня 2001 року, вводить загальноприйняту бюджетну термінологію, даючи точне визначення важливих бюджетних понять та характеру різних бюджетних повноважень. Він запроваджує систему єдиних процедур для ухвалення рішень всіх учасників бюджетного процесу та визначає основні принципи бюджетної системи України, де принцип самостійності – один з основних принципів побудови бюджетної системи, важливість дотримання якого тепер не викликає ніяких сумнівів. Крім того, Бюджетний кодекс [18] запроваджує наступні принципи бюджетної системи України: єдності, збалансованості, самостійності, повноти, обґрунтованості, ефективності, субсидіарності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості і неупередженості, публічності і прозорості, відповідальності учасників бюджетного процесу [18] (табл. 1.4). Послідовно розглянемо стан виконання принципів побудови бюджетної системи України, що реалізуються на місцевому рівні, визначимо основні проблеми та недоліки, що виникають в процесі їх реалізації. Таблиця 1.4 Узагальнення принципів формування місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України та оцінка їх виконання [18]
Примітка: (+) – повне виконання зазначеного принципу; (+/-) – часткове, з деякими порушеннями; (-) – принцип не виконується. |
| Банківський менеджмент Підручник розрахований насамперед на студентів, які навчаються за спеціальністю “Банківська справа”. Книга буде корисною також студентам... |
Книга призначена науковцям, викладачам, аспірантам і студентам філологічних... ... |
| Навчальний посібник / Поніманська Т.І. К.: Академвидав, 2006. 456 c Полегшать роботу над посібником вміщені в ньому відомості про вчених, які працювали у царині дошкільної педагогіки, короткий термінологічний... |
Фасолько Марія Дмитрівна, викладач-методист Цей майстер-клас може бути використаний викладачами і студентами різних спеціальностей вищих та середніх навчальних закладів для... |
| Робоча Програма та методичні рекомендації з педагогічної практики... Положення про проведення практики студентами вищих навчальних закладів України, на підставі Програми педагогічної практики для педагогічних... |
Тема: «Основні напрями регулювання ринку праці, зайнятості та умов... Мета: ознайомити студентів з методологічними аспектами в галузі працевлаштування випускників вищих навчальних закладів; поглибити... |
| Умови прийому до вищих навчальних закладів України Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним... |
Перелік творчих конкурсів та інтелектуальних змагань Учні 3-11 класів загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів, студенти вищих навчальних закладів |
| НАКАЗ У 2004 році проведення експерименту щодо зовнішнього тестування навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної... |
Міжнародний благодійний Фонд «Україна 3000» ОГОЛОШУЄ До участі у конкурсі запрошуються учні загальноосвітніх, професійних та позашкільних навчальних закладів, студенти вищих навчальних... |