Монографія може бути корисною науковцям, спеціалістам-практикам, викладачам вузів, аспірантам, студентам вищих навчальних закладів

Скачати 6.61 Mb.

Назва	Монографія може бути корисною науковцям, спеціалістам-практикам, викладачам вузів, аспірантам, студентам вищих навчальних закладів
Сторінка	9/46
Дата	17.05.2013
Розмір	6.61 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 46

Таблиця 2.5

Структура доходних джерел місцевих бюджетів України до прийняття Бюджетного кодексу у 1992-2000 рр. (роки надані вибірково), %

Доходні джерела	1992 р.	1995 р.	1998р.	1999р	2000р.	2001р.	Середнє
Податкові надходження	48,9	68,4	74,8	68,1	62,9	59,1	63,7
Неподаткові надходження	1,4	2,6	3,4	3,4	9,5	8,7	4,8
Доходи від операцій з капіталом	0,01	0,005	0,1	0,1	0,1	0,4	0,1
Державні цільові фонди	0,004	0,003	7,5	10,1	4,0	2,7	4,1
Офіційні трансферти	49,7	29	14,3	18,3	23,4	29,0	24,9
Усього	100	100	100	100	100	100	100

Джерело: Розраховано авторами за даними Міністерства фінансів України
Як підтверджують дані табл. 2.5, протягом 1992-2001 років у середньому 63,7% усіх доходів місцевих бюджетів формувалося за рахунок податкових надходжень, та 24,9% - за рахунок офіційних трансфертів. Відрахування до державних цільових фондів не перевищують 4,3%. Також незначними є неподаткові надходження, які за період з 1992-2000 рр. у середньому становили не більше 4,8%.

Загалом, система розмежування податків, що діяла до прийняття Бюджетного кодесу [18] постійно піддається критиці [12, с. 13–18; 84, с. 41–43; 216, с. 156–162; 13, с. 165]. Зокрема, Ц. Г. Огонь [133, с. 6] виділив наступні негативні наслідки механізму розмежування і реструктуризації доходів:

нормативи розщеплення не були стабільними, що спричиняло фінансову нестабільність в цілому;
механізм розщеплення податків та зборів позитивно спрацьовує щодо розподілу насамперед прямих податків;
система розщеплення не створює стимулів для місцевої влади до економного витрачання бюджетних коштів і збільшення податкових надходжень;
рівень територіальних видатків в остаточному підсумку визначає уряд через щорічне встановлення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків та зборів.

Бюджетний кодекс [18] вніс зміни у класифікацію бюджетних доходів і поділяє їх на чотири розділи: податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом; трансферти. Виключення державних цільових фондів з переліку доходів бюджетів пов’язано з включенням цих цільових надходжень до спеціального фонду бюджету, а також з позбавленням органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування і бюджетних установ створювати позабюджетні фонди.

Аналіз бюджетів 2002-2007 (рис 2.2) років показує, що тенденція до щорічного збільшення обсягів та кількості міжбюджетних трансфертів, які надаються місцевим бюджетам у вигляді дотацій і субвенцій продовжує зберігатися і після прийняття Бюджетного кодексу.

Рис. 2.2. Структура доходів місцевих бюджетів після прийняття Бюджетного кодексу

Джерело: Розраховано авторами за даними Міністерства фінансів України
Частка податкових надходжень постійно зменшується з 59,1% до 40,76% доходів місцевих бюджетів, лише у 2007 році частка їх становила 45,44% . Неподаткові надходження продовжують не відігравати істотної ролі у наповненні місцевих бюджетів, їх доля коливається в межах 6-7%.

Загальна динаміка зміни структури надходжень до місцевих бюджетів зображена на рис. 2.3
Рис. 2.3. Динаміка структури доходів місцевих бюджетів

Джерело: Розраховано авторами за даними Міністерства фінансів України
Загалом, аналіз доходів бюджетів 1998-2007 років показує, що протягом досліджуваного періоду склалася тенденція щорічного збільшення обсягів та кількості міжбюджетних трансфертів, які надаються місцевим бюджетам у вигляді дотацій і субвенцій (рис 2.3).

Основними недоліками системи міжбюджетних відносин є відсутність чіткого і науково обґрунтованого критерію розподілу бюджетних повноважень, значна перевага делегованих повноважень у їх загальному обсязі, нестача фінансових ресурсів для їхньої реалізації на мінімальному, гарантованому законодавством України рівні, відсутність зацікавленості територій у пошуку нових джерел доходів, суб’єктивна оцінка потенціалу податкоспроможності регіонів, утриманська позиція регіонів, низька ефективність використання бюджетних коштів. За умов загальної дефіцитності бюджетних ресурсів нова модель фінансового вирівнювання, запроваджена Бюджетним кодексом України, не відрізняється від попередньої більшою ефективністю і породжує нові проблеми в організації системи відносин між бюджетами різних рівнів. У цілому система міжбюджетних взаємовідносин характеризується високим ступенем централізації та спрямована на розв’язання, як правило, лише поточних бюджетних проблем і не зорієнтована на перспективу соціального та економічного розвитку країни, а отже потребує подальшого вдосконалення.

Розглянемо більш детально структуру доходів місцевих бюджетів у розрізі джерел надходжень (табл. 2.6).
Таблиця 2.6

Структура доходів місцевих бюджетів за період 1998 – 2008 рр.,%

Показник	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Разом доходів	85,7	81,7	76,6	71,0	68,8	65,8	57,5	56,5	52,53	54,5	53,7
1.Податкові надходження, з них	74,8	68,1	62,9	59,1	58,3	54,2	46,2	44,0	40,76	41,7	43,1
- податок з доходів фізичних осіб	23,2	19,3	34,1	35,1	38,3	39,4	31,8	30,7	31,06	32,9	33,7
- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів	1,3	1,8	2,8	2,2	2,1	1,7	1,7	1,6	1,7	1,3	1,1
- плата за землю	7,2	6,8	7,4	6,5	6,4	5,9	5,8	5,1	4,7	3,7	5,0
- акцизний збір з вироблених в Україні товарів	0,4	3,6	0,8	1,1	0,8	0,3	0,1	0,1	0,1	0,1	0,1
- плата за ліцензії на певні види господарської діяльності	0,9	0,9	0,8	0,1	0,5	0,6	0,8	0,8	0,8	0,6	0,5
- плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності	1,7	1,8	1,4	1,2	1,1	1,1	1,3	1,2	1,6	0,8	0,7
- місцеві податки та збори	2,5	2,7	2,6	2,1	1,9	1,7	1,4	1,1	0,8	0,7	0,6
2. Неподаткові надходження, з них:	3,4	3,4	9,5	8,7	7,3	7,1	5,5	6,6	7,3	6,0	5,6
- адміністративні збори та платежі	1,0	0,8	0,8	1,0	1,0	0,9	1,1	0,8	0,7	0,7	0,8
- власні надходження бюджетних установ	0,0	0,0	5,7	5,1	5,8	5,6	5,8	5,1	5,0	4,2	3,8
3. Доходи від операцій з капіталом, з них:	0,1	0,1	0,1	0,4	2,2	3,0	4,3	3,9	3,2	4,3	3,3
- надходження від продажу основного капіталу	-	-	-	-	1,7	2,1	2,7	2,1	2,0	1,6	1,5
- надходження від продажу землі і нематеріальних активів	-	-	-	-	0,5	0,9	1,6	1,8	1,5	1,2
4. Державні цільові фонди	7,5	10,1	4,0	2,7	1,0	1,5	1,5	2,1	1,9	2,5	1,7
- збір за забруднення навколишнього природного середовища	0,2	0,3	0,5	0,5	0,4	0,5	0,6	0,5	0,4	0,4	0,3
- відрахування та збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування	7,1	9,5	2,6	0,8	0,0	0,0	0,0	-	-	-	-
- цільові фонди утворені Верховною Радою Автономної Республіки Крим органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади	-	-	-	-	0,6	1,0	1,0	1,5	1,6	2,2	1,4
5. Офіційні трансфери від органів державного управління, них:	14,3	18,3	23,4	29,0	31,2	34,2	42,5	43,5	45,0	41,72	43,0
- кошти, що надходять з інших бюджетів	0,0	0,0	0,0	0,0	0,01	0,1	0,5	-	-	-
- дотації	13,9	12,6	22,1	16,9	16,5	18,9	23,5	26,9	23,9	21,8	22,1
- субвенції	0,1	0,3	0,5	11,9	14,7	15,2	18,5	16,6	21,1	19,9	20,9
Всього доходів	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100	100	100

73
Джерело: за даними Міністерства фінансів України
Податки посідають центральне місце в системі доходів бюджетів, у тому числі й місцевих. Вони є універсальною і, водночас, вихідною категорією, яка виражає риси фінансів, що функціонують у розвиненій економіці ринкового типу. Саме в умовах функціонування ринкової економіки податкові методи мобілізації доходів бюджетів є домінуючими в системі фінансових взаємозв’язків.

Однак, частка податкових надходжень у доходах місцевих бюджетів, як випливає з табл. 2.6, у 1999-2000 рр. поступово зменшувалася, тоді як частка офіційних трансфертів – зростала. Це пояснюється тим, що з 1999 р. в Україні збалансування місцевих бюджетів здійснюється за рахунок офіційних трансфертів, а не за рахунок регулюючих загальнодержавних податків. Серед податкових надходжень найбільше значення мав прибутковий податок з громадян. Серед платежів за використання природних ресурсів найбільшу фіскальну роль відігравала плата за землю (5-7%), коли загальна сума надходжень від зборів за використання природних ресурсів становила 7,8%. Місцеві податки та збори становили лише від 1 до 2% усіх податкових надходжень до місцевих бюджетів.

Як і в попередні роки, і після прийняття Бюджетного кодексу найбільшим джерелом доходів місцевих бюджетів залишається податок з доходів фізичних осіб, обсяг надходжень від цього податку збільшився із 2002 р. у 2 рази (на 12,0 млрд. грн.). Його обсяг у 2006 р. становив 22,7 млрд. грн., що на 38,2 % більше за минулий рік. Основна причина збільшення як номінальних надходжень податку з доходів фізичних осіб, так і частки цього податку у доходах місцевих бюджетів – це підвищення рівня мінімальної заробітної платні, а не легалізація доходів (оскільки рівень тінізації, за оцінками Міністерства економіки України, зріс) [21].

Період економічного зростання позначився певним підвищенням рівня життя населення країни (рис. 2.4). Реальні наявні доходи збільшилися, зокрема у 2003 році на 9,1%, у 2004-му на 19,0%, у 2005-му на 23,9%. Але починаючи з 2006 року, спостерігається тенденція до зниження темпів зростання цього показника (лише у 2007-му – 14,8% ): у 2006-му він становив 11,8%, у 2008 – 7,6%, у 2009 – (-10%), відповідно знижується і реальна фінансова спроможність місцевих бюджетів.

Крім того, у 2006 р. було відновлено дію ст. 65 Бюджетного кодексу України [18] – надходження податку з доходів фізичних осіб військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів МВС зараховуються повністю до місцевих бюджетів, і це спричинило збільшення доходів місцевих бюджетів. Із 2007 року ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15% на противагу минулим 13%, за екстраполяційними оцінками, це спричинило підвищення доходів місцевих бюджетів на суму 0,43- 0,50 млрд. грн.

Рис.2.4. Реальний наявний дохід населення України з урахуванням цінового фактора у 2001-2009 роках

Джерело: [201]
„Місцеві органи влади не можуть визначати ставки цього податку (або впливати на їх визначення), а доходи від нього надходять до місцевих бюджетів за місцем роботи платника податку, хоча найважливіші суспільні послуги - з освіти, охорони здоров’я та соціального захисту – надаються за місцем проживання.

Чинна система зарахування податку з доходів фізичних осіб до місцевих бюджетів не створює зацікавленості місцевих органі влади в залученні населення на свою територію та врахування його потреб при формування місцевих бюджетів. За таких умов податок з доходів фізичних осіб не відповідає принципу еквівалентності” [101, с. 8].

Як зазначає І.О. Луніна [101, с. 7] з моделі Тібу випливає важливий принцип, який стосується внеску кожного індивіда у виявлення (врахування) його уподобань, еквівалентності. За цим принципом жителі кожної територіальної громади (як члени клубу споживачів місцевих суспільних благ і послуг) повинні оплатити (відповідно до отримуваної вигоди) надання таких благ і послуг органами влади даної території.

„За теоретичними висновками М. Олсона внаслідок порушення принципу фіскальної еквівалентності на регіональному й місцевому рівнях суспільні блага й послуги надаються в неоптимальних розмірах. Це призводить до нераціонального зростання державних видатків і відповідного збільшення податкового навантаження на національну економіку” [101, с. 8].

Другим за значимістю видом податкових доходів місцевих бюджетів є плата за землю. Згідно із Законом України „Про плату за землю” (ст. 3 та ст. 22) даний платіж має цільове призначення – фінансування заходів щодо раціонального використання й охорони земель, підвищення родючості грунтів, ведення земельного кадастру. Проте, протягом 2000-2008 рр., дію норм про цільове використання надходжень плати за землю постійно призупиняли. За твердженням І.О. Луніної плата за землю також не відповідає принципу еквівалентності оскільки центральними органами влади можуть надаватися пільги із плати за землю, тоді як повноваження місцевих органів влади обмежуються правом надання пільг у межах сум, що надходять до місцевих бюджетів.

Надходження плати за землю дещо зменшилися: з 7,2% у 1998 р. до 5,8% у 2004 р. і до 5,4% у 2007 р. Періодично здійснюється індексація грошової оцінки земель. Однак кошти з орендної плати у розмірі 1,5% грошової оцінки земельного наділу є замалою сумою для наповнення місцевих бюджетів. До того ж законодавчо передбачено, крім грошової форми оплати, також натуральну чи послугами орендодавцю, таку форму оплати можна застосовувати до всіх типів земель, крім земель державної та комунальної форми власності.

Місцеві податки та збори займають незначне місце у податкових надходженнях місцевих бюджетів, причому частка їх зменшилася з 2,5% у 1998 р., до 1,4% у 2004 р. і 0,6% у 2008 р. Окремі місцеві податки та збори відіграють досить незначну роль у формуванні місцевих бюджетів. Деякі платежі надто дрібні і не покривають витрати по їх адмініструванню, це особливо стосується збору за видачу ордера на квартиру, збору з власників собак, збору за виграш на бігах, збору за право проведення кіно- і телезйомок. Частка їх надходжень у 2006 році становила 1,9 млн. грн., або 0,3% від загального обсягу місцевих податків та зборів [21]. У більшості розвинених країн світу місцеві податки становлять 5-30% усіх податкових надходжень до зведених бюджетів. Зокрема, в Японії – 35%, Великобританії – 37%, Німеччині – 46%, Франції – 67%, у США – 66 % доходів органів місцевого самоврядування. Що стосується самого переліку, то найбільшу кількість місцевих податків запроваджено у Бельгії – 100, в Італії – 70, у Франції – понад 50 [28, c. 306–307].

Неподаткові надходження збільшуються за рахунок зростання власних надходжень бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів (вони стали включатися до складу бюджетів з 2000 р.). У 2005 р. частка неподаткових надходжень становила 6,6% порівняно з 3,4 % у 1998 р., зменшується частка таких неподаткових надходжень, як адміністративні збори і надходження від штрафів та фінансових санкцій. Зменшуються також доходи від власності та підприємницької діяльності, в основному за рахунок зменшення доходів від приватизації, що пов’язано з завершенням приватизаційних процесів, виключенням доходів від приватизації з неподаткових доходів. Практично не збільшується і є занадто низькою частка дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств та питома вага плати за оренду цілісних майнових комплексів [137, с. 28].

Частка податкових і неподаткових надходжень у доходах місцевих бюджетів показує стійкість доходної бази та якість структури цих доходів [137, с. 28] Співвідношення між податковими і неподатковими доходами в Україні становило за даними рис. 2.5: у 1998 р. – 74,8:3,4; 1999 р. 68,1:3,4; 2000р. – 62,9:9,5; 2001 р. – 59,1:8,7; 2002 р. – 58,3:7,3; 2003 р. – 54,2:7,1; 2004 р. – 46,2:5,5; 2005 р. – 44,0:6,6; 2006 р. – 40,76:7,3; 2007 р. – 45,44: 6,02.
0

10

20

30

40

50

60

70

80

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 46

Схожі:

Банківський менеджмент Підручник розрахований насамперед на студентів, які навчаються за спеціальністю “Банківська справа”. Книга буде корисною також студентам...	Книга призначена науковцям, викладачам, аспірантам і студентам філологічних... ...
Навчальний посібник / Поніманська Т.І. К.: Академвидав, 2006. 456 c Полегшать роботу над посібником вміщені в ньому відомості про вчених, які працювали у царині дошкільної педагогіки, короткий термінологічний...	Фасолько Марія Дмитрівна, викладач-методист Цей майстер-клас може бути використаний викладачами і студентами різних спеціальностей вищих та середніх навчальних закладів для...
Робоча Програма та методичні рекомендації з педагогічної практики... Положення про проведення практики студентами вищих навчальних закладів України, на підставі Програми педагогічної практики для педагогічних...	Тема: «Основні напрями регулювання ринку праці, зайнятості та умов... Мета: ознайомити студентів з методологічними аспектами в галузі працевлаштування випускників вищих навчальних закладів; поглибити...
Умови прийому до вищих навчальних закладів України Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним...	Перелік творчих конкурсів та інтелектуальних змагань Учні 3-11 класів загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів, студенти вищих навчальних закладів
НАКАЗ У 2004 році проведення експерименту щодо зовнішнього тестування навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної...	Міжнародний благодійний Фонд «Україна 3000» ОГОЛОШУЄ До участі у конкурсі запрошуються учні загальноосвітніх, професійних та позашкільних навчальних закладів, студенти вищих навчальних...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання