1. Теоретико-методологічні засади інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства

Скачати 1.9 Mb.

Назва	1. Теоретико-методологічні засади інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства
Сторінка	6/15
Дата	14.05.2013
Розмір	1.9 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 15

2.3. Шляхи й напрямки підвищення ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства

З урахуванням вищевикладених принципів можна застосовувати методику оцінки ефективності реальних інвестицій на основі наступних показників:

Чистий приведений дохід (ЧПД) дає узагальнену характеристику результату інвестування компанії — абсолютну величину ефекту від реалізації інвестиції, тобто

ЧПД=ГП-ІК, (2.1)

де ГП — теперішня вартість грошового потоку; ПС — сума інвестиційних коштів за проектом, що реалізується.

При цьому слід пам’ятати, що показник ГП беруть за весь період експлуатації об’єкта, введеного в дію внаслідок реалізації проекту. Коли його визначити з якихось причин важко, то розрахунки ведуться за декілька років. Показник ЧПД може бути використаний як критерій доцільності реалізації інвестицій взагалі.

У процесі розрахунку цього показника використовувана дисконтна ставка має бути диференційована стосовно рівнів ризику й ліквідності.

Різниця між майбутньою вартістю і поточною вартістю є дисконтом .

Коефіцієнти дисконтування розраховують за формулою складних відсотків:

, (2.2)

де i - процентна ставка, виражена десятеричним дробом (норматив дисконтування);

tp - рік приведення витрат і результатів (розрахунковий рік);

t - рік, витрати і результати якого приводяться до розрахункового.

При умові приведення до року початку реалізації інновацій маємо tp = 0 :

(2.3)

При позитивній величині норми процента на капітал i коефіцієнт дисконтування завжди менше одиниці.

Порівняння рівня прибутку на капітал з процентною ставкою - це один із способів обгрунтування ефективності інвестицій в інноваційному процесі.

Крім чистого приведеного доходу для оцінки інноваційних проектів використовують показники:

термін окупності (Ток);
період окупності (Пок);
внутрішня норма прибутковості (Вп);
рентабельність .

Термін окупності - показник, що відповідає на запитання, за який термін можуть окупитися інвестиції в інноваційний проект. Цей показник враховує первинні капітальні вкладення.

У міжнародній практиці застосовується в основному період окупності. Під періодом окупність розуміється тривалість періоду, протягом якого сума чистих прибутків, дисконтованих на момент завершення інвестицій, буде рівна сумі інвестицій.

Внутрішня норма прибутковості - це розрахункова ставка процентів, при якій капіталізація прибутку, що отримується регулярно, дає суму, рівну інвестиціям. Це означає, що інвестиції окупаються.

Рекомендують відбирати ті проекти, внутрішня норма прибутковості яких не нижче за 15-20%.

Внутрішня норма рентабельності визначається як співвідношення ефекту і витрат на реалізацію проекту. Значення даного коефіцієнта , при якому проект вважається привабливим, повинне перевищувати умовну вартість капіталу інвестора. Звичайно, мінімально припустима величина цього показника приймається більшою, ніж вартість капіталу з урахуванням ризику проекту.

У практиці оцінки інноваційних проектів розрахують відношення приведених прибутків до інвестиційних витрат (benefit - cost ratio).

У західній літературі цей показник називають індексом прибутковості (profitabiliti index):

РІ = PVCI : PVCO , (2.4)
де PVCI - зведені надходження (Present value of cash inflows)

PVCO - зведені виплати (Present value of cash outflows)

Загальним для всіх показників ефективності інноваційного проекту є розрахунок коефіцієнта ефективності за наступними формулами:

(прямий показник), (2.5)

(обернений показник), (2.6)

де Е - ефект (результат) від реалізації проекту;

В - витрати, пов’язані з реалізацією проекту.

Крім даних показників ефективності, можна використовувати більш загальний показник стійкість організації (Z):

Z = 1.2 Х1 + 1.4 Х2 + 3.3Х3 + 0.6 Х4 + 1.0 Х5, (2.7)

де Х1 - показник ефективності робочого капіталу;

Х2 - показник ефективності нагромадженого капіталу;

Х3 - рентабельність виробництва;

Х4 - показник заборгованості;

Х5 - показник ефективності активів.

Окш - Окр

X1 = –––––––––––– , (2.8)

А
де Оср - оборотні кошти;

Окр - короткострокові зобов'язання;

А - загальні активи;

Кнаг

Х2 = –––––––– , (2.9)

А
де Кнак - нагромаджений капітал (залишок минулих років)

Пбал

X3 = ––––––––––––– , (2.10)

А
де Пбал - балансовий прибуток;

К

Х4 = –––––––––– , (2.11)

Б

де К - капітал фірми (основні фонди плюс нематеріальні активи);

Б - загальний борг фірми;

V

Х5 = ––––––––– , (2.12)

A
де V — загальний обсяг продажів.

Перераховані показники є показниками ефективності функціонування підприємства.

Незважаючи на відмінності між двома формами вираження економічного ефекту Етнг(вг) (народногосподарського — індекс нг, внутрішньогосподарського — індекс вг), способи їхнього обчислення є ідентичними; вони визначаються як різниця між результатами (продукцією, роботою, послугами у вартісній оцінці) і витратами на досягнення таких за певний розрахунковий період Т, тобто

Етнг(вг) = РТ – ВТ. (2.13)

Оскільки розрахунковий період має значну тривалість, то результати й витрати за кожний його рік треба визначати з урахуванням фактора часу, тобто приводити до одного моменту часу — розрахункового року за допомогою спеціального коефіцієнта приведення а,, що обчислюється за формулою

αt =(1+EH)tp - t , (2.14)

де Ен — норматив приведення різночасних витрат і результатів (Ен=0,1);

tр— розрахунковий рік;

t — рік, за який витрати і результати приводяться до розрахункового року.

З урахуванням фактора часу народногосподарський економічний ефект від технічних нововведень дорівнює:

(2.15)

де Рt- Вt — вартісна оцінка відповідно результатів і витрат у t-му році розрахункового періоду;

tn-tk — відповідно початковий і кінцевий роки розрахункового періоду.

Початковий рік розрахункового періоду — це рік початку фінансування розробки технічних новин, включаючи проведення наукових досліджень. Кінцевим роком розрахункового періоду прийнято вважати момент завершення всього життєвого циклу технічного нововведення, що охоплює розробку, освоєння виробництвом і використання в народному господарстві. Він може визначатися нормативними (очікуваними) строками оновлення продукції або засобів праці з урахуванням їхнього техніко-економічного старіння.

Загальні результати технічних нововведень визначаються як сума основних( рt°) і супровідних (рtс) результатів:

Рт = Рt°+РtС. (2.16)

Основні результати обчислюють за формулами:

для засобів тривалого користування — Рt°= Цt ∙Vt ∙ Wt

для нових предметів праці — Рt°= Цt ∙Vt : Dt

де Цt — ціна одиниці продукції (з урахуванням ефективності її застосування), яку виробляють за допомогою нових засобів праці або предметів праці в році t;

Vt — обсяг застосування нових засобів праці або предметів праці в році t;

Wt— продуктивність засобів праці в році t;

Dt — витрата предметів праці на одиницю продукції, що виготовляється з використанням цих предметів у році t.

До супровідних результатів належать додаткові економічні результати в різних сферах народного господарства (наприклад, запровадження нових видів транспортних засобів може зумовити додаткову економію на складах та перевалочних базах завдяки скороченню запасів вантажів, а використання нових засобів автоматизації — зменшення обсягу незавершеного виробництва тощо), а також економічна оцінка соціальних і екологічних наслідків реалізації технічних нововведень. Вартісну оцінку останніх можна отримати, користуючись формулою

(2.17)

де Ptс — вартісна оцінка соціальних і екологічних результатів використання технічних нововведень у році t;

Rjt — величина окремого результату (в натуральних вимірниках) з урахуванням масштабу його впровадження в році t;

αjt— вартісна оцінка одиниці окремого результату в році t;

n - кількість показників, що враховуються за визначення впливу технічного нововведення на соціальну сферу й навколишнє середовище.

Сумарні витрати на реалізацію технічного нововведення за розрахунковий період включають витрати на виробництво та використання продукції, тобто

Вт = ВТвир + ВТвик. (2.18)

При цьому витрати як на виробництво, так і на використання продукції (без урахування витрат на придбання самої продукції) обчислюються однаково:

(2.19)

де Сt — поточні витрати на виробництво (використання) продукції в році t без урахування амортизаційних відрахувань на реновацію;

Кt— одночасні витрати на виробництво (використання) продукції у році t;

Лt—залишкова вартість (ліквідаційне сальдо) основних фондів, що вибувають у році t.

До складу поточних включаються витрати, що враховуються згідно з чинним на підприємствах порядком калькулювання собівартості продукції, а до одночасних — капітальні вкладення та інші витрати одномоментного характеру. Зокрема, до них відносять витрати на: науково-дослідні, конструкторсько-технологічні й проектні роботи; освоєння виробництва і доробку дослідних зразків продукції; придбання устаткування, його транспортування, монтаж і налагодження; спорудження нових або реконструкцію діючих будівель та інших елементів нерухомих основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури; поповнення оборотних коштів, котре пов'язане з реалізацією технічного нововведення; кошти, потрібні для запобігання негативним соціальним, екологічним та іншим наслідкам.

Наявність народногосподарського економічного ефекту від того чи іншого технічного нововведення не завжди свідчить про доцільність його використання. Таке може трапитись у разі, коли економічно вигідне для народного господарства в цілому нове технічне рішення призводить до погіршання певних економічних показників діяльності окремих наукових організацій або підприємств, причетних до відтворювального циклу «наука—виробництво—експлуатація (споживання)».

Тому необхідно завжди визначати не тільки загальну величину економічного ефекту, а й ту його частку, яку має одержати кожний з учасників процесу створення та реалізації технічного нововведення, тобто обчислювати внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект.

За умов функціонування ринкових економічних відносин між контрагентами виробництва для оцінки внутрішньогосподарського (комерційного) економічного ефекту від створюваних технічних новинок і використовуваних технічних нововведень можна застосовувати показник прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства (наукової організації). Його обчислюють за формулою

Пt=Рt-Сt-Вt, (2.20)

де Пt— прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (наукової організації) у році t;

Рt — виручка від реалізації продукції науково-технічного або виробничо-технічного (споживчого) призначення в році t за ринковими (іншими застосовуваними) цінами;

Сt— собівартість продукції в році t;

Вt — загальна сума виплат з балансового прибутку підприємства (наукової організації) та податків у році t.

З метою більш глибокого економічного аналізу ефективності технічних новин (нововведень) варто обчислювати й оцінювати також інші похідні вимірники — коефіцієнт ефективності одночасних витрат (внутрішню норму ефективності), строк їхньої окупності тощо.

За сучасних умов розбудови соціально орієнтованої економіки стає можливим і необхідним принципово новий підхід до визначення ефективності технічних новин і нововведень. Його суть полягає у визнанні безумовної пріоритетності критеріїв соціальної ефективності й екологічної безпеки об'єктів технічних новин і нововведень щодо критерію економічної ефективності. Процедурний механізм порівняння і вибору найліпшого з можливих варіантів технічних новин (нововведень) здійснюється у певній послідовності.

По-перше, проводиться ранжирування цілей розробки, виробництва й використання об'єктів технічних новин; до вищого рангу відносять соціальні цілі та вимоги екологічної безпеки, до нижчого — максимізацію економічної ефективності.

По-друге, можливі варіанти технічних новин однакового функціонального призначення проходять перевірку на відповідність соціальним цілям і вимогам екологічної безпеки, що їх зафіксовано в державних і міжнародних стандартах, а також у цільових нормативах соціального характеру, — якщо новини не відповідають таким цілям і вимогам, то вони мають бути відхилені незалежно від рівня їхньої економічної ефективності.

По-третє, на кінцевій стадії процесу порівняння і вибору треба розглядати тільки соціальні й екологічно допустимі (і в цьому розумінні — ефективні) варіанти технічних новин чи нововведень; найкращий з них визначається вже за економічним критерієм.

Особливості оцінки ефективності організаційних нововведень. З огляду на особливості оцінки ефективності всю сукупність нових організаційних рішень можна умовно розподілити на дві групи: першу — організаційні нововведення, здійснення яких потребує певних (нерідко істотних) додаткових одночасних витрат (капітальних вкладень), другу — ті з них, що не потребують додаткових інвестицій.

Визначення й оцінка економічної ефективності організаційних нововведень, що належать до першої групи (наприклад, організація нових спеціалізованих або комбінованих виробництв; концентрація виробництва на діючому підприємстві, що веде до необхідності його розширення, реконструкції або технічного переозброєння), здійснюються так само, як і нових технічних рішень. Водночас слід ураховувати дуже важливу обставину — до складу поточних витрат треба включати додатково транспортні витрати, а також втрати сировини (матеріалів) і готової продукції в процесі їхнього транспортування і зберігання.

Ефективність безвтратних нових організаційних рішень (зокрема запровадження бригадної або іншої прогресивної форми організації та оплати праці; удосконалення окремих елементів господарського механізму — організаційних структур управління, систем планування й фінансування тощо; створення нових ринкових структур) визначають здебільшого на підставі обчислення економії поточних витрат, зумовленої здійсненням таких нововведень. У кожному конкретному випадку треба точно окреслювати коло показників для оцінки ефективності тієї чи тієї групи безвитратних організаційних рішень.
3. Вплив інфляції та фактора часу на ефективність інвестицій
3.1. Відсоток і відсоткова ставка як одна з форм економічного ефекту
Одним з найважливіших базових понять теорії кількісного фінансового й інвестиційного аналізу є поняття відсотка. Відсоток - це дохід. Англомовним аналогом є термін іnterest.

Слід підкреслити, що в цьому випадку відсоток є абсолютною величиною, яка виражена в грошових одиницях, а не сотою долею числа. Позначимо величину відсотка через І. Тоді якщо у фінансову операцію на початку періоду була вкладена сума Р, а по завершенні цієї операції отримана сума ТV, те величина відсотка визначиться в такий спосіб:

/= ТV- Р, (3.1)

де ТV - отримана нова сума (кінцева вартість) після закінчення періоду здійснення фінансової операції (періоду знаходження початкової суми на депозиті, строку позички, володіння цінними паперами та ін.); Р - первісна сума, покладена, наприклад, у банк на депозит (або видана в кредит, або вкладена в якусь іншу фінансову операцію).

Відсоток є однією з форм більш загального поняття - економічного ефекту. Економічний ефект - це різниця між результатом і витратами.

Процедура збільшення початкової суми коштів називається нарощенням, а ТV- кінцевою або нарощеною сумою.

Процентна ставка i - це відносна величина відсотка:

i = І/P.

Величина відсоткової ставки визначається розрахунком на заданий базовий період, як правило, на рік.

У реальному житті величина відсоткової ставки в більшості випадків є первинною й використовується для знаходження розміру відсотка.

Якщо продовжувати порівняння з більш загальними економічними поняттями, то слід зазначити, що відсоткова ставка відповідає поняттю економічної ефективності як відношенню ефекту до витрат.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 15

Схожі:

План Вступ Розділ Теоретико-методологічні засади усиновлення в контексті... Розділ Теоретико-методологічні засади усиновлення в контексті соціального захисту	ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ На правах рукопису ДУДАР Володимир Тарасович ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ РИНКУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОЇ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОДУКЦІЇ 79
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ... Теоретико-методологічні аспекти визначення сутності конкурентоспроможності підприємства як економічної категорії	ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ МОДЕЛІ У НАПРЯМКУ ПІДВИЩЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНІВ У статті розкриті теоретико-методологічні основи дослідження економічної безпеки, визначено сутність і структуру категорії, систему...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Дрогобицький державний педагогічний... ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ	В. Ю. Биков ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ Вочевидь, що кожна з цих складових повинна сьогодні знайти свій подальший розвиток, створити тим самим умови щодо реалізації завдань...
Теоретико-методологічні засади моделювання навчального середовища сучасних педагогічних систем Сучасний рівень науки і техніки формує технологічне та інформаційне середовище, в якому існує людина, впливає на відносини між людиною...	ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ Виявлено найсуттєвіші проблеми фінансового забезпечення їх інвестиційної діяльності. Сформульовані рекомендації щодо підвищення ефективності...
СУЧАСНА АКСІОМАТИКА УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ В УКРАЇНІ Обґрунтовано зв'язок рівнів функціонування інноваційно-інвестиційних систем. Висвітлено переваги та недоліки сучасної системи управління...	Є актуальною через недостатню повноту дослідження її аспектів з боку... Нвестиційної привабливості підприємств будівельної галузі. Визначена система основних чинників та запропоновані показники, які характеризують...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання