1. Теоретико-методологічні засади інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства

Скачати 1.9 Mb.

Назва	1. Теоретико-методологічні засади інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства
Сторінка	3/15
Дата	14.05.2013
Розмір	1.9 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 15

c A B F

q Q – обсяг попиту на товар/послугу

Рис1.1.: Ефект патенту на ефективне нововведення (за Дж.Стігліцем)

До другої групи відносяться об'єкти промислової й інтелектуальної власності, що забезпечуються правами в межах сформульованих понять або встановленого переліку відомостей (комерційні відомості, промислові секрети, "ноу-хау"). Спочатку "ноу-хау" розумілася як інформація, необхідна для здійснення винаходу й спеціально упущена заявником у патентному описі (зміст - "знати, як застосувати патент"), з часом термін "ноу-хау" втратив первісне значення й став позначати "знати, як зробити". Під "ноу-хау" звичайно розуміють:

технологічні, конструкторські рішення й секрети, які не охороняються патентами, або нововведення, які могли б бути захищені патентами, але незапатентовані з тих або інших причин;
конфіденційні відомості різного характеру.

Основні ознаки "ноу-хау":

невідомість невизначеного кола осіб і відсутність вільного доступу до інформації;
наявність явних зусиль власника "ноу-хау" по його збереженню в секреті;
комерційна й промислова цінність відповідної інформації.

Неправомірне використання "ноу-хау" спричиняє майнову відповідальність, що містить у собі компенсацію його власнику прямого збитку, упущеної вигоди й моральних витрат.

Гарантом охорони "ноу-хау" виступають основи цивільного законодавства.

У загальному вигляді під "ноу-хау" розуміються технічні знання, досвід, виробничі секрети, які дозволяють полегшити й прискорити освоєння виробництва продукції, однак не можуть бути предметом патентування й тому не користуються патентним захистом (при передачі прав на їхнє використання обмовляється конфіденційність інформації і передбачаються санкції за її порушення).

До третьої групи відносяться об'єкти, не певні правами, регулювання яких здійснюється в договірній формі або на рівні локальних актів.

Основною правовою формою взаємин наукових організацій, замовників та інших споживачів науково-технічної продукції, включаючи міністерства й відомства, є договір (на створення, передачу й впровадження науково-технічної продукції, надання науково-технічних, інженерно-консультаційних і інших послуг), а також ліцензійні й інші угоди, включаючи угоди про спільну науково-виробничу діяльність і участь у прибутках.

Суть відносин, регульованих даним договором полягає в тому, що одна сторона (виконавець) за завданням іншої особи (замовника) зобов'язується виконати для нього за певну плату наукову працю, результат якої переходить у власність замовника. При цьому ризик випадкових невдач за договором несе виконавець. Основними джерелами регулювання даного типу договори є «Основи цивільного законодавства» колишнього Союзу і Цивільний кодекс.

Ліцензійна угода - це договір про надання прав на комерційне й виробниче використання винаходів, технічних знань, товарних знаків. Ліцензійна угода передбачає сплату ліцензіатом певної винагороди ліцензіару:

роялті - регулярні платежі, розмір яких установлюється у вигляді частки прибутку або суми продажів продукції, зробленої за ліцензією
паушальний платіж - фіксована сума винагороди (виплачується одноразово або вроздріб; застосовується в обмежених випадках, у тому числі при продажу ліцензії разом з устаткуванням, при продажу ліцензії невідомої організації, при небезпеці витоку виробничих секретів, а також тоді, коли ліцензіат не хоче допустити контролю над своєю діяльністю або існують обмеження на переклад прибутку із країни, де розташований ліцензіат).

Ліцензія - це дозвіл, видаваний патентовласником (ліцензіаром) і (ліцензіату) на комерційне використання винаходу, захищеного патентом, протягом певного строку й за певну винагороду. Право власності на нього залишається за ліцензіаром. Надання ліцензії регулюється ліцензійною угодою між ліцензіатом і ліцензіаром.

Розрізняють три основних види ліцензій:

невиняткова (проста) ліцензія дозволяє ліцензіарові самому використовувати винаходи або технічні знання або видавати ліцензію іншим особам;
виключна ліцензія позбавляє ліцензіара права використовувати винахід або технічні знання в межах певної території й надавати її на даний винахід іншим особам для використання в межах території, на якій діє ліцензіат (різновид даної ліцензії - обмежена виключна ліцензія - звужує можливість ліцензіату щодо використання ліцензії за межами позначеної в ліцензійній угоді території);
повна ліцензія припускає повну відмову ліцензіара від самостійного використання винаходу.

1.5. Закордонний досвід державного регулювання інноваційної діяльності
Об'єкт дослідження - країни, що входять у технологічне ядро світового розвитку (США, Японія, Німеччина, Англія, Франція).

Предмет дослідження - органи державного регулювання інноваційної діяльності, фінансування, пільги в податковій і кредитній системах, позаекономічній діяльності, форми підтримки в науково-методичному й інформаційному забезпеченні інноваційної діяльності, стимулювання кооперації й підвищення конкурентоспроможності товарів, що випускаються.

У світовій практиці використовуються наступні види податкових пільг, що стимулюють інноваційну діяльність:

" надання дослідницького й інвестиційного податкового кредиту, тобто відстрочка податкових платежів у частині витрат з прибутку на інноваційні цілі;

" зменшення податку на приріст інноваційних витрат;

" "податкові канікули" протягом декількох років на прибуток, отриманий від реалізації інноваційних проектів;

" пільгове оподатковування дивідендів юридичних і фізичних осіб, отриманих по акціях інноваційних організацій;

" зниження ставок податку на прибуток, спрямований на замовлені й спільні НДР;

" зв'язок надання пільг з урахуванням пріоритетності виконуваних проектів;

" пільгове оподаткування прибутку, отриманого в результаті використання патентів, ліцензій, ноу-хау та ін. нематеріальних активів, що входять до складу інтелектуальної власності;

" зменшення оподатковуваного прибутку на суму вартості приладів і устаткування, зраджуваних вузам, НДІ та іншим інноваційним організаціям;

" відрахування з оподатковуваного прибутку внесків у благодійні фонди, діяльність яких пов'язана з фінансуванням інновацій;

" зарахування частини прибутку інноваційної організації на спеціальні рахунки з наступним пільговим оподатковуванням у випадку використання на інноваційні цілі.

Можна виділити три головних типи моделей науково-інноваційного розвитку промислово розвинуних країн:

країни, орієнтовані на лідерство в науці, реалізацію великомасштабних цільових проектів, що охоплюють всі стадії науково-виробничого циклу, як правило, зі значною часткою науково-інноваційного потенціалу в оборонному секторі (США, Англія, Франція);
країни, орієнтовані на поширення нововведень, створення сприятливого інноваційного середовища, раціоналізацію всієї структури економіки (Німеччина, Швеція, Швейцарія);
країни, що стимулюють нововведення шляхом розвитку інноваційної інфраструктури, забезпечення сприйнятливості до досягнень світового науково-технічного прогресу, координації дій різних секторів у галузі науки й технологій (Японія, Південна Корея).

США

Органами державного регулювання інноваційної діяльності в США є:

" Американський науковий фонд (курирує фундаментальні дослідження);

" Американська наукова рада (курирує промисловість і університети)

" НАСА ;

" Національне бюро стандартів;

" Міністерство оборони;

" Національний центр промислових досліджень;

" Національна академія наук;

" Національна технічна академія;

" Американська асоціація сприяння розвитку науки.

Останні чотири структури мають змішане фінансування, інші - з федерального бюджету. Джерела фінансування: близько 50 % - приватні фірми й організації, 46 % - федеральний уряд (на основі конкурсів), інше - університети, коледжі, неурядові організації.

Держава стимулює створення венчурних фондів і дослідницьких центрів. За поданням Національного наукового фонду США найбільш ефективні дослідницькі центри й венчурні фонди можуть перші п’ять років повністю або частково фінансуватися з федерального бюджету. Найефективніші й наукомісткі дослідження держава фінансує повністю через їхню складність, високі витрати, ризик, сильну міжнародної конкуренцію.

У США існує практика безкоштовної видачі ліцензій на комерційне використання винаходів, запатентованих у ході бюджетних досліджень, які є власністю федерального уряду.

Істотний елемент прямої підтримки інноваційних процесів - формування державної інноваційної інфраструктури. Держава може створювати мережі центрів поширення нововведень і консультаційних центрів, що роблять ділові послуги інноваторам. Держава сприяє формуванню ринку інновацій, і сама виступає його агентом.

Державні органи покликані здійснювати моніторинг і прогнозування інноваційних процесів у країні й за рубежем, а часто й пошук найбільш ефективних передових технологій для широкого впровадження. Особливе місце займає державна експертиза інноваційних проектів, оскільки окремим організаціям, які здійснюють нововведення, важко оцінити всі їхні можливі ефекти в загальекономічному масштабі.

Особливістю державної інноваційної політики США є також низька "відомча" концентрація рішень з вироблення і реалізації інноваційних проектів.

У США велику увагу приділяють прогнозуванню, стандартизації, оптимізації управлінського рішення, державній експертизі інноваційних проектів, веденню державної статистики інновацій, відпрацьований механізм розвитку внутрішньої й міжнародної конкуренції, антитрествське законодавство діє вже більше 100 років.

Японія

	Премєр-міністр Японії
Управління з науки і техніки	Японська корпорація Розвитку досліджень		Рада зі справ науки
Управління національної оборони	Міністерство фінансів	Міністерство зовнішньої торгівлі і промисловості		Японська торгова комісія	Міністер- ство освіти
	Асоціація промислових технологій

Рис 2. - Організаційна структура державного управління науково-технічною політикою в Японії

Ключову роль у визначенні стратегії розвитку промисловості Японії, розробці промислових НДР і їхньому впровадженні відіграє Міністерство зовнішньої торгівлі й промисловості (МВТП). Контроль за виконанням конкретних напрямків НТП здійснює Управління з науки і техніки. Під егідою МВТП перебуває і Японська асоціація промислових технологій, яка займається експортом і імпортом ліцензій. Є довгострокова програма науково-технічного розвитку країни, здійснюється стимулювання прикладних досліджень і закупівель ліцензій за кордоном. У реалізації НТП робиться опора на великі корпорації.

На сьогоднішній день в Японії державні витрати на НДР збільшилися до 3,5 % ВВП, в основному на фундаментальні дослідження і генерування принципово нових ідей. Державна політика Японії спрямована на перетворення країни з імпортера ліцензій у їхнього експортера.

МВТП Японії не тільки визначає стратегію загального й галузевого розвитку промисловості й зовнішньої торгівлі, але й має у своєму розпорядженні досить великий арсенал засобів і методів, що дозволяють конкретизувати цю стратегію. Крім традиційних економічних і адміністративних засобів впливу на розвиток експортного виробництва й експорту, таких як пільгове кредитування й страхування експорту, часткове звільнення експортерів від сплати податків, пряме субсидування, державна комплексна допомога експортерам, сприяння їхній збутовій діяльності й т.п., японські державні органи широко використовують і непрямі методи:

цільовий розподіл фінансових ресурсів приватних банків, зосередження їх у пріоритетних галузях;
сприяння організаціям у придбанні передової іноземної технології;
контроль за науково-технічним обміном із закордонними країнами.

Японська модель інтеграції науки й виробництва, науково-технічного прогресу припускає будівництво нових міст-технополісів, у яких концентруються НДР і наукомістке промислове виробництво.

Стратегія технополісів - це стратегія прориву в нові сфери діяльності на основі розвитку мережі регіональних центрів вищого технологічного рівня, а тим самим - це стратегія інтелектуалізації всього японського господарства.

Державне регулювання інноваційних процесів в Японії також характеризується індикативним плануванням НДР, високими імпортними митними тарифами, наданням податкових і кредитних пільг у фінансуванні НДР, протекціоністською політикою у просуванні нової наукомісткої продукції.
Німеччина, Англія, Франція
Ці країни входять у Євросоюз і займають відповідно 3 (2,3 % ВВП), 4 (2,4 % ВВП) і 5- е (2,2 %) місця у світі за абсолютною величиною витрат на НДР. З федерального бюджету НДР фінансується на 35-45 %.

Євросоюз велику увагу приділяє активізації інноваційної діяльності. До основних напрямків інноваційної політики Євросоюзу відносяться:

створення єдиного антимонопольного законодавства;

використання системи прискореної амортизації устаткування;

пільгове оподатковування НДР;

заохочення малого наукомісткого бізнесу;

пряме фінансування організацій для заохочення інновацій в області новітньої технології;

стимулювання співробітництва університетської науки й організацій, які роблять наукомістку продукцію.

Основою інноваційної політики Євросоюзу є "План розвитку міжнародної інфраструктури інновацій і передачі технологій", прийнятий в 1985 році. Головна мета цього документа - прискорення і спрощення процесів втілення результатів наукових досліджень у готових продуктах на національному й наднаціональному рівнях, а також сприяння поширенню інновацій у Євросоюзі.

З 1988 р. діє програма "ВЕЛЬЮ" з поширення в Євросоюзі результатів НДОКР.

У відповідь на падіння частки європейських компаній на ринках високих технологій були прийняті:

==> ЕСПРІТ - Європейська стратегічна програма наукових досліджень у сфері технології інформаційних систем;

==> РАСІ - дослідження передових способів зв'язку в Європі (ціль - проведення спільних НДР в області інтегрованого широкополосного зв'язку);

==> ЕВРІКА - комплексна програма, спрямована на стимулювання появи шляхом алянсів між європейськими групами потужних промислових компаній, здатних протистояти конкуренції, особливо з боку американських і японських корпорацій і організувати скоординовані європейські НДР у шести областях: оптроника, нові матеріали, більші ЕОМ, потужні лазери, прискорювачі часток, штучний інтелект.

Стимулювання інноваційної діяльності в Євросоюзі здійснюється приблизно на тих же принципах, що прийняті у світовій практиці.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 15

Схожі:

План Вступ Розділ Теоретико-методологічні засади усиновлення в контексті... Розділ Теоретико-методологічні засади усиновлення в контексті соціального захисту	ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ На правах рукопису ДУДАР Володимир Тарасович ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ РИНКУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОЇ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОДУКЦІЇ 79
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ... Теоретико-методологічні аспекти визначення сутності конкурентоспроможності підприємства як економічної категорії	ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ МОДЕЛІ У НАПРЯМКУ ПІДВИЩЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНІВ У статті розкриті теоретико-методологічні основи дослідження економічної безпеки, визначено сутність і структуру категорії, систему...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Дрогобицький державний педагогічний... ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ	В. Ю. Биков ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ Вочевидь, що кожна з цих складових повинна сьогодні знайти свій подальший розвиток, створити тим самим умови щодо реалізації завдань...
Теоретико-методологічні засади моделювання навчального середовища сучасних педагогічних систем Сучасний рівень науки і техніки формує технологічне та інформаційне середовище, в якому існує людина, впливає на відносини між людиною...	ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ Виявлено найсуттєвіші проблеми фінансового забезпечення їх інвестиційної діяльності. Сформульовані рекомендації щодо підвищення ефективності...
СУЧАСНА АКСІОМАТИКА УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ В УКРАЇНІ Обґрунтовано зв'язок рівнів функціонування інноваційно-інвестиційних систем. Висвітлено переваги та недоліки сучасної системи управління...	Є актуальною через недостатню повноту дослідження її аспектів з боку... Нвестиційної привабливості підприємств будівельної галузі. Визначена система основних чинників та запропоновані показники, які характеризують...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання