1. Теоретико-методологічні засади інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства


Скачати 1.9 Mb.
Назва 1. Теоретико-методологічні засади інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства
Сторінка 4/15
Дата 14.05.2013
Розмір 1.9 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

2. Методи оцінки ефективності інвестицій і інновацій

2.1. Основні підходи й напрямки оцінки ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства



Інвестиційна діяльність підприємства існує в різних формах, що визначаються видами інвестицій. У процесі управління формуванням інвестиційного прибутку, вони класифікуються за рядом ознак.

1.За об’єктами вкладання коштів виділяють реальні й фінансові інвестиції.

Реальні - це вкладання коштів у розвиток виробничих основних фондів, отримання нематеріальних активів і приріст виробничих запасів ( сировина, матеріали, напівфабрикати та ін.). У складі реальних інвестицій виділяють капітальні вкладення ( які забезпечують відтворення виробничих основних фондів); інноваційні інвестиції (що забезпечують придбання чи формування на підприємстві нематеріальних активів); інвестиції в матеріальні оборотні активи (що забезпечують приріст запасів).

Фінансові інвестиції – це вкладання капіталу у фінансові активи, що генерують інвестиційний прибуток . Серед фінансових інвестицій найбільшу питому вагу займають інвестиції в інструменти фондового ринку ( різні види цінних паперів) і грошового ринку (депозитні вклади в банках і т.п.).

2. За характером участі в інвестиційному процесі виділяють прямі і непрямі інвестиції.

Прямі характеризуються безпосередньою участю підприємства у виборі об’єктів інвестування, прямим вкладанням капіталу та постійним контролем за ходом інвестиційного процесу.

Непрямі характеризуються інвестуванням капіталу підприємства, який опосередкований іншими господарчими суб’єктами (інвестиційними чи фінансовими посередниками).

3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові і довгострокові інвестиції.

Короткострокові характеризуються вкладанням капіталу на період не більше одного року з наступним його інвестуванням в інші об’єкти або із застосуванням в інвестиційній діяльності.

Довгострокові – процес вкладання капіталу на період більше одного року.

Ефективність інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства насамперед залежить від реальних наслідків інвестування капіталу, які можна описати такими категоріями, як “ефект” та “ефективність інвестицій” [4, 20].

Ефект – це кінцевий результат, що очікується або фактично досягається за рахунок здійснення інвестицій. Він може виражатися у додатковій сумі товарообігу (обсягу продажу), валового або чистого доходу (прибутку), грошового потоку, тобто суми чистого прибутку і амортизаційних відрахувань з вартості матеріальних і нематеріальних активів фірми [20].

Ефективність діяльності характеризує кількісне співвідношення показників результатів і витрат на їх досягнення.

При оцінці результатів інвестиційного процесу підприємства використовують наступні загальні методи (табл. 2.1 ):

Таблиця 2 - Методи інвестиційних розрахунків і узагальнюючі показники

Методи

Узагальнюючі

показники




Динамічні

Статичні

Аболютні

- метод приведеної

вартості;

- метод анюітету


Інтегральний

економічний ефект

Річний економічний

ефект


Річний економічний

ефект

Відносні

- метод рентабельності

Внутрішній

коефіцієнт

ефективності

Розрахункова

рентабельність

Тимчасові

- метод ліквідності

Період

повернення

капіталовкладень

Період

повернення

капіталовкладень


Крім того, оцінка результатів інвестування включає в себе такі принципи:

1) оцінка повернення інвестованого капіталу у вигляді грошового потоку. При цьому показник грошового потоку може бути диференційованим по окремих роках експлуатації об’єкта інвестиційного проекту або береться його середня величина за рік.

2) обов’язкове приведення загальних величин капіталу і грошового потоку до теперішньої вартості.

На перший погляд може здаватися, що інвестовані кошти завжди виражені через нинішню вартість, оскільки значно передують у часі їх поверненню (відшкодуванню) у вигляді грошового потоку. Але інвестування у більшості випадків здійснюється не одномоментно, а протягом певного періоду (кількох років). Тому всі наступні (крім першого року) інвестовані суми треба приводити до теперішньої вартості диференційовано за кожний рік циклу інвестування. У такий спосіб потрібно приводити до теперішньої вартості й усі грошові потоки:

3) характеризує вибір диференційованої ставки відсотка (дисконтної ставки) для дисконтування грошового потоку від реалізації різних інвестиційних проектів. Розмір доходу від інвестицій (грошовий потік) формується з урахуванням таких впливових чинників: середньої реальної депозитної ставки; темпу інфляції;

4) премії за ризик і низьку ліквідність. У зв’язку з цим при оцінці інвестиційних проектів з різним рівнем ризику та неоднаковою тривалістю загальних періодів інвестування (ліквідністю інвестицій) варто диференціювати дисконтну ставку;

5) за змістом зводиться до варіації форм використовуваної ставки відсотка для дисконтування залежно від мети оцінки здійснюваних інвестицій. При розрахунках показників ефективності інвестицій за дисконтну ставку можна брати:

  • середню депозитну або кредитну ставку;

  • індивідуальну норму доходності інвестицій з урахуванням рівня (темпів) інфляції, ризику і ліквідності інвестицій;

  • альтернативну норму дохідності для інших можливих видів інвестицій;

  • норму доходності від поточної господарської діяльності тощо.




2.2. Аналіз ефективності інноваційної діяльності
Життєвий шлях нововведення може розвиватися по одному з трьох шляхів:

  • нагромадження в організації,

  • перетворення в організації в інновацію,

  • продаж як товару.

Ефективність діяльності організації виражається через економічні й фінансові показники. В умовах ринкової економіки не може бути уніфікованої системи показників. Кожний інвестор самостійно визначає цю систему, виходячи з особливостей інноваційного проекту, професіоналізму фахівців і менеджерів і інших факторів.

До системи показників ставляться наступні вимоги:

  • показники повинні охоплювати процеси на всіх стадіях життєвого циклу товару;

  • показники повинні формуватися на перспективу, мінімум на 3-5 років, на основі ретроспективного аналізу діяльності організації;

  • показники повинні спиратися на дані про конкурентоспроможність конкретних товарів на конкретних ринках за конкретний період;

  • найважливіші показники повинні бути виражені абсолютними, відносними й питомими величинами;

  • показники повинні бути зкоординовані з усіма розділами плану організації;

  • показники повинні відбивати всі аспекти фінансової діяльності організації;

  • проектування остаточних показників повинне здійснюватися на основі різноманітних розрахунків, з визначенням ступеня ризику й стійкості фінансової діяльності, з використанням достатнього і якісного обсягу інформації, що характеризує технічні, організаційні, екологічні, економічні й соціальні аспекти діяльності організації.

Одним з основних показників ефективності й стабільності функціонування організації є її стійкість.

Впровадження нововведень може дати чотири види ефекту:

економічний,

науково-технічний,

соціальний і

екологічний.

За рахунок одержання економічного ефекту у формі прибутку інноваційна організація здійснює комплексний розвиток і підвищення добробуту співробітників.

Інші види ефекту несуть у собі потенційний економічний ефект, тобто, економічний ефект розробки, впровадження (перетворення в інновацію) або продажу нововведень може бути потенційним або фактичним (реальним, комерційним), а науково-технічний, соціальний і екологічний ефекти можуть мати форму тільки потенційного економічного ефекту. По суті, якщо взяти до уваги тільки кінцеві результати впровадження або продажу нововведень, то будь-який вид інноваційної діяльності можна оцінити у вартісному вираженні. Критеріями кінцевої оцінки тут є час одержання фактичного економічного ефекту й ступінь невизначеності його одержання (або рівень ризику вкладення інвестицій в інновації).

У даний час у відповідно до рекомендацій ЮНІДО (Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку) у закордонній практиці застосовуються наступні показники оцінки ефективності інвестиційно-інноваційної діяльності: чистий дисконтований дохід, внутрішня норма прибутку або коефіцієнт дисконтування, проста норма прибутку, проста норма прибутку на акціонерний капітал, коефіцієнт фінансової автономності проекту, коефіцієнт поточної ліквідності, строк окупності інвестицій в інноваційний проект. Як інтегральний показник, що характеризує ефективність інноваційної діяльності організації, може бути використаний коефіцієнт результативності роботи:


r =



R c

де Rc – сумарні витрати щодо закінчення робіт, (які рекомендовано) для серійного виробництва;

Q – фактичні витрати на НДР за i-рік;

N – кількість років аналізованого періоду;

H1 – незавершене виробництво на початок аналізованого періоду у вартісному відображенні;

H2 – аналогічно на кінець аналізованого періоду.

N N

 Q i -  (H2 – H1)

i=1 i=1










Прибуток організації від інноваційної діяльності (при дотриманні законодавства)










Економічний ефект від здійснення

інновацій в організації





Економічний ефект від продажу нововведень власної розробки й покупних



Економічний

ефект




Науково-технічний ефект




Соціальний ефект




Екологічний ефект





















  • прибуток від ліцензійної діяльності

  • прибуток від впровадження винаходів, патентів, ноу-хау

  • приріст обсягу продаж

  • поліпшення використання виробничих потужностей

  • скорочення рядок окупності інвестицій

  • скорочення строків капітального будівництва

  • поліпшення використання ресурсів: зростання продуктивності праці, підвищення фондовіддачі, прискорення оборотності оборотних коштів та ін.




  • кількість зареєстрованих авторських посвідчень

  • збільшення питомої ваги нових інформаційних технологій

  • збільшення питомої ваги нових прогресивних технологічних процесів

  • підвищення коефіцієнта автоматизації виробництва

  • підвищення організаційного рівня виробництва й праці

  • зростання кількості публікацій (індексу цитування)

  • підвищення конкурентоспроможності організації і її товарів на ринках промислово розвинутих країн




  • приріст доходу працівників організації

  • підвищення ступеня задоволення фізіологічних потреб працівників

  • підвищення ступеня безпеки умов праці працівників

  • підвищення ступеня задоволення соціальних і духовних потреб

  • збільшення робочих місць

  • підвищення кваліфікації працівників

  • поліпшення умов праці й відпочинку

  • збільшення тривалості життя працівників і членів їхніх родин




  • зниження викидів в атмосферу, ґрунт, воду шкідливих компонентів

  • зниження відходів виробництва

  • підвищення ергономічності виробництва

  • поліпшення екологічності товарів, що випускаються

  • поліпшення ергономічності (рівень шуму, вібрації й т.д.) товарів, що випускаються організацією

  • зниження штрафів за порушення екологічного законодавства й інших нормативних документів


Рис 3. - Система показників ефективності інноваційної діяльності
Організація аналізу ефективності інноваційної діяльності
Мета аналізу (аудита) ефективності інноваційної діяльності організації - вивчення її механізму й визначення віддачі вкладених інвестицій. Із цієї мети випливають наступні завдання:

" аналіз обґрунтованості ідеї й структури проблеми;

" аналіз раціональності структури організації;

" аналіз професіоналізму керівника організації, керівників інноваційних проектів, їхніх команд;

" аналіз правової обґрунтованості проектів і державної підтримки інноваційної діяльності;

" аналіз фінансового й матеріально-технічного забезпечення організації;

" аналіз якості нормативно-методичного забезпечення організації;

" аналіз якості інформаційного забезпечення організації;

" аналіз сукупності застосованих при проектуванні наукових підходів і сучасних методів менеджменту;

" аналіз використання конкурентних переваг організації;

" аналіз структури портфеля нововведень і інновацій;

" аналіз якості експертизи інноваційних проектів;

" аналіз якості розрахунків показників ефективності інноваційної діяльності організації;

" аналіз системи мотивації й відповідальності в ході здійснення інноваційної діяльності.

Основні етапи аналізу ефективності інноваційної діяльності:

  • виявлення проблеми, формулювання цілей і завдань аналізу;

  • формування тимчасовій творчій групі для проведення аналізу;

  • розробка проекту програми аналізу:

  • підготовка й видання наказу по організації про цілях, групі, її правах і обов'язках, програмі аналізу;

  • вибір методів виконання робіт;

  • збір і обробка необхідної інформації, документів і т.д.;

  • проведення аналізу по перерахованих вище завданнях і системі показників;

  • підготовка, узгодження і затвердження звіту про виконану роботу;

  • вживання заходів за результатами аналізу.

Для систематизації аналізу ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства пропонується використовувати досить популярну систему класифікації інновацій, запропоновану ОЕСD.

Для вивчення даних підприємств цю класифікацію було вирішено пристосувати до потреб аналізу. Інновації розглядаються з урахуванням трьох параметрів:

  1. сфери, якої вони стосуються;

  2. методу впровадження;

  3. обсягу змін, які вони викликають.

Інновації з точки зору сфери застосування


Різновиди інноваційної практики з точки зору сфери застосування поділено на два основні типи:

  • технічні інновації;

  • організаційні інновації.

Технічні інновації пов'язані з продукцією, що виробляється підприємством, впровадженням нових рішень у виробництво та технологіями.

Інновації організаційного характеру змінюють систему управління та організацію процесу створення продукції або послуг.

У процесі ознайомлення з описаними випадками інноваційної практики можна відзначити істотну зв'язаність двох типів практики. Часто кроки з реалізації різних типів інновації викликають взаємодію та зумовлюють досягнення успішних результатів. Для підприємства, яке впроваджує новий різновид продукції, може стати необхідністю зміна технології виробництва. Фірма, яка впроваджує нові системи управління (наприклад, комп'ютерну систему), може радикально змінити якість або спосіб надання послуг.

Інновації з точки зору способу їх впровадження


З точки зору способу впровадження ми поділили інновації на системні (інкрементальні) й одиничні (стихійні).

Системні (інкрементальні) інновації постають на основі ухваленої на підприємстві системи їх створення. Вони базуються передусім на пошуку рішень щодо скорочення витрат, вдосконалення технологічних процесів, на новій системі організації фірми у рамках визначеного процесу діяльності. Системні (інкрементальні) інновації постають внаслідок проведення заходів з метою створення нової продукції або, наприклад, колективної систематичної роботи над вирішенням організаційних проблем.

Наслідком інновації можуть бути, наприклад, зміни процесу організації виробництва. Вони можуть впливати на підвищення якості, зменшення витрат, а в організаційному вимірі — на якість управління фірмою. Інкрементальні інновації базуються на певному прикладі створення ідей, на модифікації ідей, що вже існують на ринку, або ж є унікальними розробками, які можуть використовуватися на іншому підприємстві. Системні (інкрементальні) інновації передбачають навчання персоналу підприємства та участь у здійсненні відповідних заходів досить численної групи працівників вищого та нижчого рівня. Показником системної праці над інноваціями є існування на підприємстві спеціально створеного колективу, співпраця відділів дослідження та розвитку з іншими підрозділами фірми, системність у створенні нових виробів чи вдосконалені якості існуючих.

Одиничні (стихійні) інновації, на противагу системним (інкрементальних), є випадком у діяльності підприємства. Вони не є наслідком існуючої системи, а скоріше відповіддю на нові можливості або загрози. Такими прикладами можуть бути пошук нового виду продукції, придбання ліцензії, зміна технології виробництва чи системи управління, які постають на підставі викликів середовища або ж аналізу стану підприємства, що його здійснюють фахівці. Впровадження організаційних інновацій (несистемних) характеризується більшим ризиком, ніж системних, які постають на підставі постійного накопичення знань та інформації.

Інновації з точки зору сфери змін, які вони викликають


Інноваційну поведінку можна розглядати, враховуючи:

1) обсяг змін, які вони викликають у попередньому асортименті продукції, процесах виробництва та організації діяльності фірми;
2) якої кількості напрямків діяльності вони стосуються;
3) як багато функцій, завдань та методів роботи вони змінюють;
4) наскільки нові вироби та процеси відрізняються від попередніх.

Застосовуючи цей критерій, інновації можна поділити на:

  • радикальні,

  • рекомбінаційні,

  • модифікаційні.

Радикальні інновації

Серед інновацій даного типу розрізняються зміни технологічного та організаційного характеру. Радикальні інновації технічного характеру звичайно стосуються процесу впровадження нової продукції, яка згодом зумовлює необхідність застосування нових технологій. Фірми, які впроваджують нові види продукції, намагаються досягнути провідної позиції в обраній ніші на ринку. Впровадження нової продукції часто зумовлює необхідність проведення заходів, спрямованих на створення попиту або задоволення потенційного попиту. Технічні інновації радикального характеру спостерігаються відносно рідко. Класичним прикладом інновації даного типу може бути створення персонального комп'ютера, який революційно змінює технологію та розширює коло клієнтів даної промисловості, яке до певного часу обмежувалося великими фірмами та науково-дослідницькими центрами.

Радикальні інновації організаційного характеру звичайно базуються на впровадженні нового способу управління підприємством, який може привести до зміни технології виробництва продукції та надання послуг. Радикальні інновації організаційного типу можуть виникати на підприємствах, які бажають посісти провідні позиції на ринку, а також тих, які з різних причин постають перед необхідністю змінити засади функціонування. Такі інновації принципово змінюють стратегію та способи управління фірмою. Прикладами тут можуть бути впровадження колективної форми праці, виникнення нових структур завдяки організаційним процесам або впровадження нових інформаційних систем, що кардинально змінюють організаційні засади підприємства.

У рамках радикальних інновацій фірма звичайно використовує нові ресурси, створює нові для себе рішення в технологічно-виробничому або організаційному вимірі. Організаційні радикальні інновації, як правило, впроваджуються та розробляються стихійно, тоді як технічні можуть виникати також внаслідок інкрементальних робіт над новими виробами або ж вдосконалення технології, а також внаслідок одиничного впровадження окремих ідей.

Рекомбінаційні інновації

Цей тип інновацій полягає у використанні існуючих технологічних, організаційних та виробничих рішень з метою створення нових різновидів продукції, технологій або систем управління. Рекомбінаційні інновації, що стосуються систем управління, спрямовані на поєднання існуючих виробничих функцій або різних технологічних рішень для виробництва нової продукції. Прикладом цього можуть служити виробництво шампунів із властивостями бальзамів або використання комп'ютерів для виробництва кінофільмів.

Рекомбінаційні інновації, які видозмінюють систему управління підприємством, полягають у поєднанні різних типів організаційного реформування (наприклад, структури, кадрової політики і т.д.) для створення нових рівнів якості у підрозділах, де вони раніше не існували, або для створення нових методів та засобів управління (об'єднання відділів, перенесення повноважень, використання існуючих мотиваційних систем обліку зарплати в тих підрозділах підприємств, де вони раніше не використовувалися). Прикладом може бути перенесення системи обліку зарплати на базі процентів від продажу до відділу постачання.

У процесі рекомбінаційних інновацій звичайно використовуються ресурси та інформація підприємства.

Модифікаційні інновації

Цей тип інновацій найчастіше виникає на основі вивчення оточення і реагування на потреби клієнтів або поведінку конкурентів. Модифікаційні інновації полягають у незначних змінах існуючого асортименту продукції, технологій і систем управління з метою їх вдосконалення. Модифікації не змінюють функції виробів або процеси виробництва (наприклад, підвищення якості, зменшення витрат внаслідок використання нових матеріалів, запровадження додаткової функції виробу). Вони є наслідком тісних взаємин із клієнтами та гострої конкуренції за задоволення їхніх потреб.

Характеристику описаних різновидів інновацій з точки зору обсягу змін, до яких вони призводять, подано у табл. 1.3. Аналіз спільних та відмінних характеристик можна провести на основі даних про:

  • мотивацію інновації;

  • джерела інновації;

  • способи впровадження інновації;

  • стосунки із споживачами;

  • стосунки з іншими фірмами регіону.

Прикладами мотивації для впровадження інноваційних змін на підприємстві можуть бути утримання та зростання конкурентоспроможності, задоволення потреб клієнтів, поведінка конкурентів, зміни в технологічному оточенні підприємства у широкому розумінні, аналіз, проведений консалтинговими фірмами. Внутрішні джерела звичайно становлять ідеї та рішення керівництва вищого рівня, аналітичні розробки власних дослідницьких центрів.

Під час впровадження інновацій фірма може користуватися допомогою запрошених консультантів і з принципових мотивів не залучати до процесу кадри нижчого рівня. Впровадження може відбуватися також при активній участі кадрів нижчого рівня, які зосереджуються виключно на реалізації даної мети та справляють вплив на модифікацію та доповнення процесів.

Під час створення концепції або впровадження інновації дуже істотне значення відіграють стосунки із постачальниками та споживачами, внаслідок чого може відбуватися постійний обмін інформацією та створення партнерських відносин. Фірма також може тісно співпрацювати із зовнішніми дослідницькими центрами. Свої ідеї підприємство може генерувати самостійно, підтримуючи із зовнішніми суб'єктами періодичні контакти.

Таблиця 3. - Характеристика інновацій


Критерії

Різновиди інновації

радикальна

рекомбінаційна

модифікаційна

Причини інновації

Здобуття або утримання позиції лідера, досягнення конкурентоспроможності

Диверсифікація,пошук нових ринків, підвищення ефективності управління підприємством

Задоволення потреб клієнта

Джерела інновації

Власні лабораторії, спеціальні колективи, зовнішня експертиза, ідеї

Рекомендації клієнтів, внутрішні ідеї, bеnchmarking

Рекомендації клієнтів

Спосіб впровадження інновації

На підставі внутрішньої та зовнішньої експертизи, звичайно централізований процес

Головним чином на підставі внутрішньої експертизи

На підставі внутрішніх та зовнішніх вимог, процес значною мірою децентралізований

Відносини із споживачами

Кооперація, що базується на інноваційності (технічні інновації);може бути обмежена (організаційні інновації)

Специфікації проектів, контрактів

Тісно пов'язаний з витратами та стандартами якості

Відносини з іншими фірмами

обмежені

Середньої інтенсивності, в регіоні та поза регіоном

Міцні зв'язки з фірмами регіону

Сукупний аналіз випадків інноваційної практики, що відбувалися протягом останніх років, сконцентрований на таких характеристиках інновацій, як:

  • вид інновації,

  • мотиви/ приводи її впровадження,

  • джерела інновації,

  • визначення концепції,

  • перешкоди,

  • спосіб впровадження — процес або одиничний випадок,

  • обсяг спричинених змін.

Таблиця 4. - Інноваційна практика підприємств

Технічні інновації

Організаційні інновації

  • впровадження нових виробів та послуг

  • загальне підвищення рівня послуг, впровадження нової продукції

  • впровадження нових технологій

  • перетворення форм власності, наприклад, у TОВ, товариство працівників або акціонерне товариство

  • реструктуризаційна діяльність, яка передбачає зміни структури, наприклад, поєднання відділів, створення нових відділів (створення відділу маркетингу)

  • інноваційні зміни організаційної структури, проведені шляхом впровадження посади менеджерів

  • впровадження систем забезпечення якості або управління якістю, заснованих на нормах ISO

  • впровадження системи "Тоtal Quality Control"

  • впровадження інтегрованого процесу управління та комп'ютеризації

  • створення центрів прибутків та витрат

  • зміни організації системи продажу, створення нової системи дистрибуції

  • впровадження ротаційної системи управління кадрами

  • створення нових регіональних відділень

  • впровадження нових систем розрахунків,

  • впровадження нової мотиваційної системи оплати праці

  • впровадження системи контролю за допомогою відеонагляду


До груп технічних новин і нововведень, стосовно яких визначаються й оцінюються економічна та інші види ефективності, належать створення, виробництво та використання нових або модернізація (поліпшення експлуатаційних характеристик) існуючих засобів праці (машин, устаткування, будівель, споруд, передавальних пристроїв), предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії) і споживання (продукції для безпосереднього задоволення потреб населення), технологічних процесів, включаючи винаходи й раціоналізаторські пропозиції.

Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень служить економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період. Залежно від кола вирішуваних завдань величину економічного ефекту можна і треба обчислювати в одній з двох форм — народногосподарській (загальний ефект за умов використання нововведень) і внутрішньогосподарській (ефект, одержуваний окремо розробником, виробником і споживачем технічних новин або нововведень) [20].

Народногосподарський економічний ефект визначається через порівнювання результатів від застосування технічних нововведень і всіх витрат на їхню розробку, виробництво і споживання; він відбиває ефективність тієї чи тієї групи технічних нововведень з погляду їхнього впливу на кінцеві показники розвитку економіки країни [4, 20].

Внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект, що обчислюється на окремих стадіях відтворювального циклу «наука—виробництво—експлуатація (споживання)», дає змогу оцінювати ефективність певних технічних новин і нововведень з огляду на ринкові економічні інтереси окремих науково-дослідних (проектно-конструкторських) організацій, підприємств-продуцентів і підприємств-споживачів. Перша форма економічного ефекту як оцінний показник використовується на стадіях обґрунтування доцільності розробки та наступної реалізації нових технічних рішень і вибору найліпшого варіанта таких, а друга — у процесі реалізації новин (нововведень), коли вже відомі ціни на нову науково-технічну продукцію та обсяги її виробництва [20].
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Схожі:

План Вступ Розділ Теоретико-методологічні засади усиновлення в контексті...
Розділ Теоретико-методологічні засади усиновлення в контексті соціального захисту
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ На правах рукопису ДУДАР Володимир Тарасович
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ РИНКУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОЇ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОДУКЦІЇ 79
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ...
Теоретико-методологічні аспекти визначення сутності конкурентоспроможності підприємства як економічної категорії
ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ МОДЕЛІ У НАПРЯМКУ ПІДВИЩЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНІВ
У статті розкриті теоретико-методологічні основи дослідження економічної безпеки, визначено сутність і структуру категорії, систему...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Дрогобицький державний педагогічний...
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ
В. Ю. Биков ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
Вочевидь, що кожна з цих складових повинна сьогодні знайти свій подальший розвиток, створити тим самим умови щодо реалізації завдань...
Теоретико-методологічні засади моделювання навчального середовища сучасних педагогічних систем
Сучасний рівень науки і техніки формує технологічне та інформаційне середовище, в якому існує людина, впливає на відносини між людиною...
ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ
Виявлено найсуттєвіші проблеми фінансового забезпечення їх інвестиційної діяльності. Сформульовані рекомендації щодо підвищення ефективності...
СУЧАСНА АКСІОМАТИКА УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ В УКРАЇНІ
Обґрунтовано зв'язок рівнів функціонування інноваційно-інвестиційних систем. Висвітлено переваги та недоліки сучасної системи управління...
Є актуальною через недостатню повноту дослідження її аспектів з боку...
Нвестиційної привабливості підприємств будівельної галузі. Визначена система основних чинників та запропоновані показники, які характеризують...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка