РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Скачати 0.69 Mb.

Назва	РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Сторінка	1/6
Дата	15.04.2013
Розмір	0.69 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4 5 6

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
1.1. Теоретико-методологічні аспекти визначення сутності конкурентоспроможності підприємства як економічної категорії
У сучасній економічній літературі дедалі активніше використовуються такі терміни, як «конкуренція», «конкурентоспроможність», «конкурентні переваги», «конкурентоспроможність товару», «конкурентоспроможність підприємства» тощо. Увага до конкурентоспроможності як економічного явища − це не тільки данина моді, за нею стоїть широке наукове і практичне усвідомлення процесів конкуренції як одного із ключових параметрів функціонування ринкової економіки. Особливої актуальності набуває проблема забезпечення конкурентоспроможності підприємств в умовах глобалізації економіки, а для вітчизняних підприємств у зв’язку зі вступом України до Світової організації торгівлі.

Для побудови сильної і конкурентноздатної на світовому рівні економічної системи України, необхідно враховувати основні світові тенденції, а саме: відбувається процес глобалізації економіки, стирання кордонів; підсилюється конкурентна позиція великих корпорацій на світовому та внутрішньому ринках; підвищується роль світового ринку і міжнародної конкуренції; механізм ринкової конкуренції стає більш складним.

Конкуренція є основним інструментом регулювання ринкової економіки і важливою частиною ринкового середовища діяльності промислового підприємства. Конкуренція − це економічний процес взаємодії, взаємозв’язку і боротьби між підприємствами, що виступають на ринку з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку [92, с.297].

Конкуренція є об’єктивним економічним законом розвинутого товарного виробництва, дія якого є для товаровиробників зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, збільшення масштабів виробництва, прискорення науково-технічного прогресу, впровадження нових форм організації виробництва, форм і систем заробітної плати тощо. Дія багатьох економічних законів відбувається у формі примусових сил конкурентної боротьби, в результаті чого конкуренція виступає важливою рушійною силою розвитку економічної системи, складовою частиною господарського механізму [3, с.113].

Багатогранність проявів конкуренції визначається різноманітністю підходів до її характеристики. «Конкуренція», як стверджує багато авторів, є терміном, що використовується в численній кількості значень. Розроблено безліч різноманітних моделей, кожна із яких була обґрунтована тією чи іншою «етикеткою» конкуренції [51, с.13].

(вырезано)

До середини ХХ століття визначились загальні уявлення про сутність конкуренції та її основні рушійні сили, що виявилося у чотирьох постулатах класичних моделей: досконалої (чистої) конкуренції, монополістичної, олігополістичної конкуренції та чистої монополії [2, с.16].

Чиста конкуренція: відбувається за наявності досить великої кількості підприємств, які реалізують стандартизовану продукцію; контроль над цінами відсутній; дуже еластичний попит; нецінові методи конкуренції не практикуються; відсутні перешкоди для організації бізнесу.

Монополістична конкуренція: відбувається за наявності великої кількості підприємств, які реалізують диференційовану продукцію; при цьому діапазон контролю цін вузький, еластичний попит; використовуються нецінові методи конкуренції; вхідний бар’єр у галузь незначний.

Олігополістична конкуренція: відбувається за наявності невеликої кількості підприємств; діапазон контролю цін залежить від рівня узгодженості дій підприємств; переважає нецінова конкуренція, наявні суттєві перешкоди для організації бізнесу.

Чиста монополія: наявність одного підприємства, яке виробляє унікальну продукцію і не має ефективних замінників; контроль над цінами значний; попит нееластичний; вхід у галузь для інших підприємств заблокований.

Понад 75% усіх підприємств в економічно розвинутих країнах конкурують на ринках, де збутова система функціонує в умовах монополістичної конкуренції. Конкурентне середовище заповнено великою кількістю малих і середніх підприємств, жодне з яких не має значної частки у загальному обсягу продаж. Ключова конкурентна особливість такого ринку − відсутність широковідомих лідерів, які можуть суттєво впливати на розвиток умов і тенденцій галузі [2, с.5−11].

Крім того, розрізняють два види конкуренції: внутрішньогалузеву і міжгалузеву, які мають свої особливості [213, с.31].

Внутрішньогалузева − це конкуренція між виробниками однієї галузі, які виробляють однорідні товари за найбільш вигідний збут і одержання прибутків. Вона є вихідною, первісною у загальному механізмі ринкової конкуренції. На різних підприємствах внаслідок відмінностей їх технічного оснащення і технологій формуються індивідуальні витрати виробництва різної величини. Проте вартість визначається не індивідуальними, а суспільно необхідними витратами. Конкуренція між товаровиробниками на ринку вирівнює різні індивідуальні витрати у суспільну, або ринкову вартість. При цьому технічно передові підприємства одержують додатковий прибуток як різницю між низькими індивідуальними та більш високими суспільними витратами. І навпаки, технічно відсталі підприємства стають збитковими. Отже, внутрішньогалузева конкуренція є примусовою силою здійснення однієї з функцій закону вартості, а саме: стимулювання науково-технічного прогресу і розвитку продуктивних сил [325, с.12].

Міжгалузева − це конкуренція між товаровиробниками різних галузей за більш прибуткове використання капіталу. Тобто тут діє закон: рівновеликий капітал повинен отримувати рівновеликий прибуток незалежно від того, в якій галузі він застосовується. Механізм дії цього закону полягає у переливі капіталу з менш прибуткових галузей у більш прибуткові [36, с.25].

В основу організації факторів, що визначають характер та інтенсивність конкуренції галузі, покладена концепція рушійних сил конкуренції М. Портера. Він склав список елементів, що визначають конкурентоспроможність: «В будь-якій галузі економіки − неважливо, чи діє вона лише на внутрішньому ринку, чи на зовнішньому, − суть, конкуренції виражається п’ятьма силами:

1) загрозою появи нових конкурентів;

2) загрозою появи товарів чи послуг − замінників;

3) здатність постачальників і т. ін. торгуватись;

4) суперництвом уже наявних конкурентів між собою;

5) вплив покупців (збивають ціни, змагаючись за вищу якість)»[225, с.53].

Дана концепція є інструментом вивчення основного впливу конкуренції на ринок та здійснення оцінки сили і слабкості кожного з них.

У переліку вказаних М. Портером сил, відсутня найважливіша сила, що визначає конкуренцію і керує нею − державна політика [252, с.124]. Водночас на ринку усі сили, в тому числі й держава, діють не ізольовано, а в складному взаємозв’язку, який реалізується в стані кон’юнктури ринку. Тому аналіз конкурентних сил можна проводити у декілька способів:

1) вивчаючи стан і вплив кожної сили на конкуренцію окремо;

2) вивчаючи узагальнений вплив діючих сил на конкуренцію, який з’являється в кон’юнктурі ринку;

3) вивчаючи стан впливу кожної сили на конкуренцію, визначаючи їх причинно-наслідкові зв’язки із станом економічної кон’юнктури.

Слід відмітити, що третій шлях дуже важко реалізувати через наявність чисельної кількості невирішених наукою проблем.

Практика довела, що в розвитку конкурентних відносин важливу координуючу роль повинна відігравати держава. В Україні розроблені програми демонополізації економіки, визначені вимоги до конкурентного товарного ринку, створюється нормативна база державної допомоги для вирівнювання умов господарювання різних суб’єктів підприємництва. Однак ступінь реалізації функцій держави в цій сфері далека від ідеальної. Про це свідчать існуючі проблеми розвитку конкуренції на українських галузевих ринках. На більшості з них вона стримується економічними, адміністративними, організаційними, структурними факторами, часті випадки несумлінної конкуренції.

В Україні поштовхом до розвитку конкурентних відносин стала економічна реформа. Перехід від конкуренції за ресурси до конкуренції за споживача посилили жорсткість відносин на ринку, що викликано появою нових ринкових факторів. Демонополізація економіки, лібералізація зовнішньоекономічних відносин, лібералізація цін, фінансова дестабілізація, інфляційні процеси, приватизація, збільшення кількості та різноманітність форм підприємств, що діють на українському ринку, сприяли збільшенню пропозиції товарів, що при скороченні платоспроможного попиту призвело до посилення конкуренції. В ході реформ створені передумови розвитку конкуренції і за рахунок зміни критеріїв роботи на ринку. Разом з тим, через об’єктивність тенденцій посилення конкуренції все більшого значення для комерційного успіху підприємства набуває вміння конкурувати та здатність досягти конкурентних переваг і забезпечити конкурентоспроможність підприємства.

Грамотна конкурентна політика на базі мобілізації власного внутрішнього потенціалу, правильний споживчий вибір − головні умови досягнення комерційного успіху підприємства. Сильні сторони, здібності, можливості і ресурси підприємства являють собою визначені дії, що характеризують його конкурентні переваги.

На думку російського вченого Р.А. Фатхутдінова, «конкурентна перевага − ексклюзивна цінність, якою володіє система, що надає їй переваги перед конкурентами» [290, с.113].

На думку вітчизняних вчених З.Є. Шершньової та С.В. Оборської, «конкурентні переваги − це характерний для певної галузі перелік чинників, що приносять їй переваги перед іншими галузями (наприклад, у боротьбі за інвестиції за рахунок більшої прибутковості або швидкості обороту капіталу), а також одним підприємством над іншими. Ці фактори не є постійними, вони змінюються залежно від: особливостей галузей; сегментів ринку, що обслуговуються, а також часу та етапу «життєвого циклу» галузі та підприємства» [317, с.66].

Науковець В.О. Василенко дає таке визначення конкурентних переваг − це характеристики, властивості товару або товарної марки, які створюють для підприємства певні переваги над прямими конкурентами [23, с.37].

Під конкурентними перевагами, з точки зору економіки підприємства, прийнято розуміти результат зниження собівартості, впровадження новацій, більш високої продуктивності праці, більш високого рівня кваліфікації персоналу, якості виробів [240, с.7].

З точки зору менеджменту, конкурентні переваги − це результат прийняття правильних управлінських рішень, раціональної організації виробництва, застосування ефективних методів стратегічного і тактичного планування, підвищення мотивації персоналу та контролю [202, с.581].

З точки зору маркетингу, конкурентні переваги − це результат правильності вибору товарної і асортиментної політики, ціноутворення, політики розподілу і просування товарів [170, с.207].

З точки зору логістики, конкурентні переваги − економія та ефективне використання матеріальних ресурсів, ресурсозбереження та комплексна переробка сировини [295, с.51].

З точки зору фінансової діяльності, конкурентні переваги − це забезпечення стабільного фінансового стану, фінансової стійкості та зростання власного капіталу підприємства, залучення інвестицій у проекти, що приносять високі доходи за найменшого ризику [153, с.113].

З точки зору підприємництва, конкурентні переваги − це умови виживання підприємства в конкурентному середовищі й джерело одержання максимального прибутку від діяльності [319, с.44].

На думку вчених, для підприємства існують три основні шляхи здобуття конкурентних переваг: стати кращим самому, послабити конкурентів або змінити ринкове середовище [179, с.11].

(вырезано)

Іншої позиції щодо можливостей здобуття конкурентних переваг дотримуються представники школи, які вказують, що певні конкурентні переваги можна здобути в процесі ринкового навчання, проте стратегічні переваги є природними, перманентними й зумовленими середовищем, в якому працює підприємство.

1.2. Фактори забезпечення конкурентоспроможності підприємств м’ясної промисловості
Досягнення конкурентоспроможності підприємствами м’ясної галузі у довгостроковому періоді, на думку автора, залежить від основних факторів її забезпечення, на які впливають форми і методи конкуренції, що в свою чергу зазнають суттєвих змін, суть яких полягає у глобалізації цього процесу при загостренні ринкових відносин і підвищенні ефективності підприємницької діяльності на базі технологічних нововведень під впливом інших факторів.

Фактори − здійснюють впливи, які об’єктивно та суб’єктивно формують конкурентне середовище [40, с.51].

Р.А. Фатхутдінов надає наступне визначення: «Фактор − це частковий показник об’єкту або процесів, який здійснюється у системі та впливає на функцію» [291, с.411].

В.Л. Дікань пропонує для визначення взаємозв’язку між факторами і рівнем конкурентоспроможності підприємства використовувати наступну схему, наведену на рис.1.5.

Д

ана схема демонструє взаємозв’язок рівня конкуренто-спроможності підприємства із наявними ресурсами, ефективністю управління ними, майстерністю створення на їх підставі конкурентних переваг [49, с.32].

Фактори визначають необхідні характеристики, які в свою чергу складаються із елементів, що формують конкурентоспроможність. Розглянуті в єдності та взаємозв’язку елементи, характеристики, фактори дають змогу найбільш об’єктивно обґрунтувати методологічні підходи до формування системи забезпечення конкурентоспроможності підприємств.

(вырезано)

До зовнішніх факторів належать ті, на які підприємство не може впливати. Ці чинники діють прямо (податкова політика, політика споживачів, постачальників, конкурентів та інші) або опосередковано (політична, економічна та інші сфери). Стан держави і регіонів, де знаходиться підприємство, є факторами непрямого впливу. Стан держави обумовлює економічні, техніко-технологічні, соціально-культурні і політичні фактори впливу.

Економічні фактори. Вартість усіх ресурсів, що використовуються, та здатність споживачів формувати платоспроможні потреби залежать від стану економіки країни. Проведення державою сприятливої кредитно-грошової політики робить кредит більш доступним, а отже, підприємство зможе розвивати та нарощувати виробництво й реалізацію своїх товарів, одержувати значний прибуток й своєчасно розраховуватися з боргами. Залежно від характеру податкової політики (розмірів податкових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, − зовсім його не отримувати, що суттєво впливає на подальшу діяльність підприємств.

Фактори стану макросере-довища

підприємства

Також, велике значення мають розроблення і реалізація державних економічних програм для розвитку й підтримки власного виробника, економічні зв’язки та експортно-імпортні відношення з іншими країнами, наприклад, Російською Федерацією − головним імпортером вітчизняної м’ясної продукції. Зокрема, суттєво вплине на формування вітчизняного ринку м’ясної продукції, а також на конкурентоспроможність підприємств м’ясної промисловості, приєднання України до Світової організації торгівлі.

(вырезано)

Науково-технічні та технологічні фактори: загальний рівень техніки і технології в країні, його потенціал; ступінь і темпи розвитку фундаментальних та прикладних досліджень в м’ясній галузі тощо. Для успішного функціонування підприємства повинні пристосовуватися до технічних і технологічних змін та нововведень, інакше вони втратять конкуренто-спроможність.

Соціально-культурні фактори. Оскільки економіка − це стосунки між людьми, то культурний і освітній рівень громадян держави, життєві цінності населення, національні традиції харчування впливають на характер діяльності підприємства.

Фактори стану ринку:

1) стан та розвиток галузі: відстеження проблем, труднощів з якими стикаються підприємства та знаходження шляхів виходу з кризи; створення асоціації виробників м’яса і м’ясопродуктів, яка об’єднує основних виробників продукції галузі; розроблення єдиної нормативної документації, що полегшує і спрямовує роботу підприємств тощо;

2) стан та розвиток споріднених галузей: розвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої переробки), матеріалів, оболонки, тари, обладнання і джерел енергії, впровадження яких підвищує науковий і виробничий потенціал підприємств м’ясної галузі залежить від стану машинобудівної, хімічної та інших галузей;

3) стан і розвиток тваринництва: залежність м’ясної галузі від ринку сировини вартості та обсягів (великої рогатої худоби, свиней, баранів, коней та ін.), тому що зменшення пропозиції сировини призводить до зростання конкуренції на ринку сировини і підвищення цін на готову м’ясну продукцію; державна підтримка у вигляді дотацій на виробництво тваринницької продукції для подальшого розвитку тваринництва, що суттєво впливає на формування цін на м’ясо та м’ясну продукцію;

4) стан і розвиток регіонів: формує природні умови для діяльності підприємства; наближеність сільськогосподарських підприємств та розвиток тваринництва у регіонах впливає на розміщення підприємств м’ясної галузі;

5) споживачі: попит на м’ясну продукцію залежить від покупної спроможності населення і вимог покупців до якості виробів. Споживачі зіштовхують інтереси підприємств-конкурентів, що призводить до зниження цін, підвищення якості продукції тощо.

6) конкуренти: велика кількість виробників подібної м’ясної продукції сприяє пошуку конкурентних переваг та можливостей підвищення конкурентоспроможності як самої продукції, так і підприємства-виробника. Обмеженнями для підприємства з боку конкурентів становить ємність споживчого ринку, обсяг, номенклатура і асортимент продукції, ціни і якість виробів, договірні умови тощо.

7) постачальники: ефективний вибір стабільних партнерів-постачальників, що забезпечують сировиною, матеріалами, тарою, знижує не тільки ризики, а, також, й витрати підприємства.

Поведінка постачальників, споживачів і конкурентів залежить від впливу держави як надсистеми, тому що всі вони, разом з підприємством, є системами одного рівня. Це проявляється через правові і нормативні акти в площині економічної, кредитно-грошової, податкової політики тощо. Держава за допомогою державних органів створює умови існування і функціонування для всіх учасників економічних відносин: економічну відокремленість виробників − як обов’язкову умову еквівалентного обміну, свободу підприємництва. Ці умови знаходять відображення у правових нормах функціонування підприємства.

Держава за допомогою законодавчих і нормативних актів через органи державного регулювання прямо впливає на конкурентне середовище підприємства. Державні органи забезпечують примусове дотримання законів, а також вводять власні вимоги. Окрім того, держава прямо регулює діяльність підприємства, встановлюючи різні форми податкових пільг, надаючи субсидії, дотації, визначаючи відсоткові ставки, цінову політику та ін.

До внутрішніх факторів, на нашу думку, треба віднести фактори підвищення ресурсного потенціалу, фактори підвищення ефективності виробництва і фактори забезпечення конкурентоспроможності продукції.

1 2 3 4 5 6

Схожі:

ТЕМА Основи фінансів підприємств Поняття й сутність фінансів підприємств.... Сфери фінансових відносин підприємств. Фінансові відносини між підрозділами підприємств, між суб'єктами господарювання, з державою,...	В УМОВАХ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ-СИРІТ В Умовах ДИТЯЧОГО БУДИНКУ
1. Основні трансформаційні потоки У структурі ринкової трансформації... Багато керівників підприємств сподівалися, отримавши економічну свободу, поліпшити результати своєї роботи і досягти успіху, але...	РОЗДІЛ І. "Підвищення конкурентоспроможності економіки області. Реальний... Впровадження енергозберігаючих технологій у житлово-комунальному господарстві території, усього, у т ч в розрізі підприємств (назва...
РОЗДІЛ І. "Підвищення конкурентоспроможності економіки області."	СПИСОК наукових праць за 2008-2012 Діагностика конкурентоспроможності підприємств машинобудівної галузі в ринкових умовах
«Роль соціального працівника у формуванні здорової сім’ї» ЗМІСТ ВСТУП... Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ НА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОЇ СІМ’Ї	РОЗДІЛ І. "Підвищення конкурентоспроможності економіки області." Обсяги фінансування місцевих програм реформування житлово-комунального господарства
Програма вирівнювального модулю «Економіка 1» «Економіка 1» (основи ринкової економіки; основи макроекономіки) за напрямом підготовки «Економіка» і «Адміністративний менеджмент»...	5 КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання