ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Скачати 1.34 Mb.

Назва	ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Сторінка	8/10
Дата	16.03.2013
Розмір	1.34 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Тема 12. Планування і контроль оновлення продукції

План

1. Формування планів оновлення продукції, їх склад і завдання .

2. Планування витрат на підготовку та освоєння виробництва.

3. Економічна ефективність освоєння нової продукції та вибір оптимального варіанту технологічного процесу.

Формування планів оновлення продукції, їх склад і завдання

Процес виробництва нових виробів є дуже тривалим і включає такі етапи: пошукові та науково-дослідні роботи, виробниче та експлуатаційне освоєння. Перший етап починається з наукового пошуку, в результаті якого з'являється ідея про створення нового виробу, і закінчується проведенням прикладних досліджень. Другий етап передбачає розробку технологічного завдання на проектування та серійний випуск виробу. Третій - триває від початку експлуатації виробу до освоєння його проектної потужності.

У ланцюзі, що з'єднує науку з виробництвом, найбільш складними є ланки, пов'язані з практичною реалізацією досягнень науки. Тривалою та трудомісткою роботою у цьому циклі є підготовка виробництва, яка являє собою комплекс взаємопов'язаних заходів, що забезпечують створення нових та оновлення вже існуючих видів продукції, впровадження передової технології й ефективних методів організації виробництва. Цей процес включає конструкторську, технологічну та організаційно-економічну підготовку виробництва. Перші два етапи складають технічну підготовку виробництва.

За допомогою підготовки виробництва забезпечується випуск нової високоефективної техніки та безперервний технічний прогрес, створюються умови для ефективної роботи підприємства.

Залежно від послідовності виконання робіт виділяють такі стадії підготовки виробництва складного принципово нового виробу:

- науково-дослідні роботи (НДР) по створенню нової продукції -комплекс досліджень, що проводяться з метою отримання обгрунтованих вихідних даних, принципів та шляхів створення нової продукції або модернізації вже існуючої;

- дослідно-конструкторські розробки (ДКР) - комплекс робіт по створенню конструкторської і технологічної документації, виготовленню і використанню дослідних зразків виробів, у процесі яких визначають об'єкт виробництва, тобто схему, вид, розміри, матеріали, які будуть використовуватись, способи з'єднання, загальні технічні вимоги тощо;

- технічна підготовка виробництва (ТПВ) - сукупність робіт, що забезпечує конструкторську і технологічну готовність підприємств до випуску нового виробу заданого рівня якості при встановлених строках, обсягах випуску та витратах. Проектуючи технологічні процеси, визначають план та методи оброблення, складання, монтажу, регулювання випробувань і технічного контролю деталей, вузлів, виробів. До складу ТПВ входить також проектування і виготовлення технологічного оснащення;

- забезпечення виробництва нового виробу устаткуванням, виробничими площами, матеріалами, необхідним персоналом, а також розробка кошторисів витрат на підготовку та освоєння виробництва нових виробів - організаційно-економічна підготовка виробництва (ОЕПВ);

- освоєння виробництва (ОВ) - складова частина постачання продукції на виробництво, що включає обробку і перевірку підготовленого технологічного процесу, оволодіння практичними прийомами виготовлення продукції. Освоєння виробництва є кінцевою стадією всієї підготовки виробництва, після чого починається серійний або масовий випуск продукції.

Сьогодні розроблена та поширюється на всі галузі промисловості типова система розробки і постачання продукції на виробництво (СРПП), що являє собою сукупність зведених правил по проведенню робіт щодо створення та освоєння нових видів продукції і об'єднує в собі близько 20 державних стандартів.

СРПП тісно взаємопов'язана з:

єдиною системою державного управління якістю продукції (ЄСДУЯП);
єдиною системою конструктивної документації (ЄСКД) і єдиною системою технологічної підготовки виробництва (ЄСТПВ);
єдиною системою класифікації та кодування (ЄСКК), державною системою забезпечення єдності вимірів (ДСЗЄВ), системою стан дартів безпеки праці (ССБП) тощо.

Всі зазначені системи ґрунтуються на державних стандартах, забезпечуючи цим єдність технічної політики.

Планування підготовки виробництва нової продукції включає в себе: складання приватних планів виконання робіт по. кожній стадії; складання зведеного плану-графіку або координаційного плану підготовки підприємства.

На промисловому підприємстві вся робота по плануванню підготовки виробництва виконується відділом планування підготовки виробництва (ВППВ). Вихідними даними служать планові завдання по розробці та освоєнню виробництва нової продукції, планові нормативи для визначення обсягу і трудомісткості робіт по кожному етапу технік-ної підготовки.

Планові нормативи ТПВ поділяються на об'ємні і трудові. За допомогою об'ємних нормативів встановлюється обсяг робіт в натуральному виразі, за допомогою трудових - в нормо-год.

До об'ємних відносять; кількість оригінальних деталей, що припадають на виріб певної груші складності; кількість технологічних карт на деталь по виду обробки (для металорізальних станків - встановлено п'ять груп складності) та інші.

Обсяг робіт по конструкторській підготовці визначається залежно від кількості оригінальних деталей, а по технологічній - від кількості оригінальних деталей і технологічних назв на одну деталь за видами обробки.

Обсяг робіт по проектуванню і виготовленню технологічної оснастки залежить від кількості оригінальних деталей та коефіцієнтів її виробництва. Коефіцієнт показує скільки одиниць спеціальної оснастки в середньому припадає на одну оригінальну деталь за окремими видами оснастки (застосування, інструмент тощо) і сумарний відповідно. При цьому, чим вище серійність виробництва, тим вище коефіцієнт технологічної оснастки.

Після визначення обсягу конструкторських і технологічних робіт розраховується їх трудомісткість і тривалість етапу підготовки.

На промислових підприємствах застосовуються різні методи визначення трудомісткості проектних робіт. При визначенні трудомісткості конструкторської підготовки виробництва використовуються норми трудомісткості на деталь (умовну деталь), а при технологічній -додатково на операцію або групу операцій. Тривалість кожного з етапів підготовки виробництва розраховується за формулою:

ПВ=, (12.1)

де Т- трудомісткість робіт, год.;

Ч- кількість працівників, одночасно зайнятих на виконанні робіт;

t_с- тривалість робочого дня, год.;

К_вн— коефіцієнт виконання норм.

На основі тривалості кожного з етапів підготовки виробництва розробляється календарний план технічної підготовки виробництва. При цьому, важливим завданням є ув'язка у часі всього комплексу робіт по проектуванню нових виробів, розробці технологічних процесів, норм витрат живої та уречевленої праці, раціональних форм та методів організації виробництва. На промислових підприємствах застосовуються різні методи планування підготовки виробництва. Основними документами, що визначають зміст робіт, строки їх виконання, є циклограми, лінійні плани-графіки підготовки виробництва, сітьові графіки.

Найбільш широке застосування при складанні плану підготовки виробництва отримали так звані лінійні графіки. При їх розробці передбачається паралельно-послідовний порядок виконання робіт по етапах, що дозволяє скоротити строки їх виконання.

Тим часом, лінійні графіки не забезпечують чітку координацію робіт всіх виконавців у часі та просторі. Останнє досягається за допомогою сітьових методів планування та управління, що уможливлює здійснення ув'язки всього комплексу робіт для досягнення наміченої цілі до заданого строку.

Побудова вказаного графіка передбачає виконання таких етапів: визначення та опис всіх подій та робіт, побудова сіті, розрахунок часу виконання кожної роботи, визначення критичного шляху, аналіз та оптимізація графіка.

Планування процесів створення та освоєння нових виробів має забезпечити максимальне суміщення здійснюваних робіт, поелементний розрахунок їх обсягу і тривалості. При плануванні враховуються: тип виробництва; програма і складність виробу, що створюється; забезпечення виробництва технологічними процесами, устаткуванням, оснащенням, інструментом; рівень механізації та автоматизації інженерно-технічних та управлінських робіт.

Планування підготовки виробництва нової продукції здійснюється відповідно до перспективних та поточних планів технічного розвитку. Складання плану починається з уточнення видів продукції, що підлягають проектуванню або оновленню у плановому періоді. Номенклатура продукції, що проектується, визначається на основі вивчення ринку та плану виробництва. До плану підготовки виробництва включаються також перехідні об'єкти з тривалим строком розробки, до яких відносять роботи, ке закінчені в попередньому періоді, які переходять у наступний рік (заділ), а також резерв об'єму робіт на проектування виробів, що ке передбачені планом виробництва.

Конкурентоспроможність визначається сукупністю споживчих властивостей товарів, які відрізняються від товарів-конкурентів за ступенем відповідності конкретним особистим запитам і суспільним потребам з урахуванням витрат на їх задоволення та отриманих доходів. Важливими показниками конкурентоспроможності продукції є: технічний рівень та якість, ресурсомісткість та довговічність, економічність та естетичність продукції тощо.

Обов'язковими компонентами конкурентоспроможності служать економічні та нецінові характеристики. До економічних відносять такі вартісні показники, як витрати і ціна продукції, витрати на її експлуатацію та утилізацію тощо. До нецікавих характеристик товару можна віднести: умови розрахунку та сервісу, ділову репутацію (гудвіл), імідж фірми, рекламу та пропаганду товару тощо. Конкурентоспроможність продукції впливає на величину попиту, обсяг продаж і рівень доходів підприємства. Механізм товарної конкурентоспроможності підприємства тісно пов’язаний з розподілом обсягів виробництва і продажем продукції конкуруючих фірм на певному ринку.

У ході прогнозування нової продукції для оцінки її конкурентоспроможності застосовується система таких показників:

- одиничні або часткові, що характеризують відсоткове співвідношення величини будь-якого технічного або економічного параметру цього товару і відповідного параметру товару-конкурента;

- групові або зведені, що об’єднують одиничні показники за однаковими групами параметрів, наприклад, технічними, економічними, нормативними;

- інтегральні, що представляють кількісну характеристику конкурентоспроможності товару у вигляді відношення суми групового показника за окремими параметрами (технічними, неціновими) до групового показника за економічними параметрами.

Вибір конкурентоспроможної продукції проводиться, як правило, на підставі диференційованих (одиничних) або комплексних (групових) показників і порівняння товарів, які плануються, з контролюючими на ринку. Прогнозування виробництва нових товарів означає співставлення пропозицій підприємства з сьогоденним сприйняттям і майбутніми побажаннями споживачів, рівнем конкуренції та якістю продукції інших виробників, можливими змінами у внутрішньому та зовнішньому середовищі.

У процесі прогнозування виробництва нової конкурентоспроможної продукції концепція життєвого циклу може застосовуватися як у виборі виду товару (наприклад, станок), його типу (токарний), так і моделі або торгової марки (розточений станок фірми "Салітон"). У плануванні випуску нової продукції враховуються такі етапи життєвого циклу: впровадження, зростання, зрілість, спад .

Планування витрат на підготовку та освоєння виробництва

Важливим завданням планування ТПВ є планування витрат на підготовку та освоєння виробництва і, зокрема, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.

Загальну суму витрат на виконання конкретної теми або розробки називають кошторисною вартістю НДДКР, яка розраховується за такими калькуляційними статтями.

1. Матеріали, покупні вироби і напівфабрикати. Цю статтю складають вартість усіх основних матеріалів, покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів (в тому числі на виготовлення макетів та дослідних зразків), включаючи витрати на їх придбання, транспортування, доставку на склади організації.

Вартість допоміжних матеріалів відноситься до цієї статті тільки у тому випадку, якщо їх витрати пов'язані з виконанням даної теми. В усіх інших випадках - до статті "накладні витрати". Матеріали оцінюються за діючими оптовими цінами з обов'язковим включенням усіх транспортно-заготівельних витрат, розмір яких в НДІ і КБ становить від 5 до 10 % вартості матеріалів та комплектуючих виробів'.

2. Спеціальне обладнання для наукових експериментальних робіт. Використання зазначеного обладнання дозволяється за рахунок цільових асигнувань на НДДКР (за рахунок кошторисної вартості) у випадках розробки тільки однієї теми. При цьому, вартість обладнання з урахуванням витрат на транспортування і монтаж повністю включається до кошторисної вартості.

Спеціальне обладнання для розробки декількох тем використовується тільки за рахунок капітальних вкладень з обов'язковим його включенням до основних засобів підприємства.
3. Основна заробітна плата виконавців НДДКР, а саме: наукових та інженерно-технічних працівників; робітників і службовців, що зайняті розробкою теми; основних працівників дослідного виробництва, макетних цехів або майстерень; наукового керівника або головного конструктора; креслярів, копіювальників, лаборантів тощо;

4. Додаткова заробітна плата виконавців;

5. відрахування на соціальні заходи;

Наукові та виробничі відрядження.

7. Оплата робіт, виконаних сторонніми організаціями та підприємствами, дослідними організаціями, які знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні, а також відокремленими конструкторськими та технологічними організаціями (контрагентські витрати).

8. Непрямі (накладні) витрати. На цю статтю відносяться витрати,пов'язані з виробництвом, управлінням і господарським обслуговуванням, які однаково стосуються всіх розробок, що проводяться в організації (наприклад, витрати на енергію, паливо, амортизаційні відрахування, вартість допоміжних матеріалів, заробітна плата апарату
управління, канцелярські витрати тощо), величина яких коливається в межах 0,5 4- 1,0 ;

За джерелами фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт розрізняють витрати з фондів розвитку виробництва, держбюджет/ні (фундаментальні НДР), за рахунок банківського кредиту, продажу акцій тощо.

Крім цього, розрізняють витрати по етапах НДР.

Специфіка планування витрат в напрямку НДР обумовлена їх особливостями. За своєю економічною природою ці витрати, як одноразові, так і поточні, є авансованими, тобто відриваються на тривалий період від безпосереднього виробництва.

Економічна ефективність освоєння нової продукції та вибір технологічного процесу

Забезпечення високої ефективності нових видів продукції вимагає ретельного її економічного обгрунтування на всіх стадіях розроблення і впровадження. Найчастіше це здійснюють проводячи розрахунки на основі річного економічного ефекту шляхом порівняння приведених витрат (В), які визначаються в загальному вигляді за формулою:
В=С+Е_нК, (12.2)

де С - собівартість одиниці продукції;

Ен - прийнятий для інвестицій коефіцієнт ефективності капіталовкладень, який приймають в межах 0,08 - 0,25;

К - питомі капітального вкладення.

Структура конкретних розрахунків та вигляд формули залежать від певної техніко-економічної ситуації. При цьому, замість приведених витрат по базовому варіанту (В) доцільно використовувати діючу ціну підприємства, а по новому виробу (В_у) - прогнозовану ціну.

Економічна ефективність від впровадження нової або оновленої продукції на рівні підприємства визначається за такими узагальнюючими показниками; строк окупності капітальних витрат на нову або модернізовану продукцію, коефіцієнт витрат, тобто показник, зворотній строку окупності. При цьому, ефективними вважаються новинки, абсолютна ефективність яких (Еа) не нижче нормативної та базової:

Е_а=

, (12.3)

де Дчп - приріст чистої продукції в результаті впровадження нововведення;

Кв — витрати на нововведення.

Рентабельність витрат на впровадження нової або оновленої продукції, яку особливо важливо враховувати, являє собою відношення приросту прибутку до обумовлених її витрат. Строк окупності капітальних витрат на нововведення визначається за формулою:

ТО=

, (12.4)

де П - прибуток, отриманий в t-ому році в результаті використання нововведень.

Приріст прибутку в результаті впровадження нової продукції (оновленої) розраховується за формулою:

П=(Ц₂-С₂)А₂-=(Ц₁-С₁)А₁, (12.5)

де Ц, Ц₂ - оптова ціна одиниці продукції до та після нововведення;

С, С₂ - собівартість одиниці продукції до та після нововведення;

А₁ , А₂ - виробництво продукції, шт.

При цьому, встановлюється вплив різних факторів на прибуток. Впровадження нововведень на підприємстві забезпечує приріст прибутку за рахунок двох факторів - зниження собівартості (зниження питомих витрат заробітної плати, матеріальних витрат, страхових платежів за одиницю продукції, зміна амортизаційних відрахувань, витрат на утримання та експлуатацію обладнання) та підвищення якості продукції (надбавок до оптової ціни та збільшення об'єму виробництва у зв'язку зі здешевленням та підвищенням якості продукції).

Приріст прибутку на гривню витрат від впровадження розраховується співвідношенням суми приросту прибутку від впровадження нової або модернізованої продукції до суми витрат на це впровадження.

Розрахунки ефекту впровадження нововведення на етапі формування планів НДДКР виконують розробники на основі техніко-економічних показників нововведення, узгоджених з основним споживачем. На наступних етапах при формуванні плану економічного та соціального розвитку розрахунок здійснює розробник спільно з виробником при узгодженні з основним споживачем (замовником).

Вирішення питань, пов'язаних з вибором оптимальних варіантів технологічного процесу також базується на визначенні річного економічного ефекту та порівнянні приведених витрат по базовому і запроектованому варіантах. У спрощених варіантах ці розрахунки зводяться до визначення технологічної собівартості продукції та критичної програми.

Технологічна собівартість являє собою сукупність елементів витрат, що зазнають змін в процесі заміни базового варіанту технологічного процесу на запроектований.

Критична програма -це така програма випуску виробів, яка визначає доцільність переходу на новий варіант технологічного процесу. Для її визначення, технологічну собівартість розподіляють на умовно-постійні та змінні елементи витрат.

Література:

1. Бойчик І. М. та ін. Економіка підприємств. Навч. посібник. - Тема 12. - Львів: СПОЛОМ, 1999. - 209 с.

2. Ильин А. И. Планирование на предприятии. В 2-х частях. Часть 1. Стратегическое планирование. - Минск: ООО “Мисанта”, 1998. - 294 с.

3. Ильин А. И. Планирование на предприятии: Учеб. посоие. В 2 ч. – Мн.: ООО “Новое знание”, 2000. – 312 с. - Ч. I гл.2,3,5,7; Ч. II гл.1 – 8.

4. Планування і контроль на підприємстві: Навч. посіб./ за ред.. М.О. Данилюка – Львів: „Магнолія” 2006”, 2009.-531с.

5. Д.Хан планирование и контроль: концепция контролинга /Под ред. А.А. Турчака.- М.: «Финансы и статистика», 1997.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі:

Тема Управління доходами та фінансовими результатами – 2 год. / 4 год При цьому, враховуючи різні аспекти та горизонти планування діяльності підприємства, найважливішим є процес управління прибутком,...	МЕНЕДЖМЕНТ Авичок по аналізу зовнішнього середовища організації та прийняттю управлінських рішень; формування практичних навичок по ефективному...
Ю. Ю. Криворог, магістрант гр. ФК-06-1, В. П. Кравченко, доц., канд екон наук У статті висвітлено результати аналізу та оцінка фінансової діяльності підприємства «Креатив». Досліджено систему стратегічного управління...	Суть планування і його місце в освітньому менеджменті Планування – це заздалегідь намічений порядок дій, необхідних для досягнення поставленої цілі. Планування оптимальний розподіл ресурсів...
2 «Фінансовий контроль» закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» Відповідно до статті 12 «Фінансовий контроль» (стаття 12 набирає чинності з 1 січня 2012 року)	2 «Фінансовий контроль» закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» Відповідно до статті 12 «Фінансовий контроль» (стаття 12 набирає чинності з 1 січня 2012 року)
4. 1 Вибір форми організації праці та методу виробничого процесу у майстерні Правильна організація ремонту в майстернях забезпечує швидке проведення робіт, створює умови для підвищення продуктивності праці...	Система планування діяльності промислового підприємства Змістом (сутністю) планування є постановка конкретних завдань на визначений період, а також встановлення порядку та умов їх виконання...
УРОК 46. КОНТРОЛЬ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ. КОНТРОЛЬНА РОБОТА №4 Мета. Здійснити контроль навчальних досягнень учнів з метою перевірки засвоєння учнями теми	Планування виробничої програми в натуральному виразі. Планування... Номенклатура продукції, [ 51,-c. 259 ], це склад продукції, що виготовляється по її видам (найменуванням)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання