ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ


Скачати 1.34 Mb.
Назва ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Сторінка 8/10
Дата 16.03.2013
Розмір 1.34 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Тема 12. Планування і контроль оновлення продукції

План

1. Формування планів оновлення продукції, їх склад і завдання .

2. Планування витрат на підготовку та освоєння виробництва.

3. Економічна ефективність освоєння нової продукції та вибір оптимального варіанту технологічного процесу.

Формування планів оновлення продукції, їх склад і завдання

Процес виробництва нових виробів є дуже тривалим і включає такі етапи: пошукові та науково-дослідні роботи, виробниче та експлуата­ційне освоєння. Перший етап починається з наукового пошуку, в ре­зультаті якого з'являється ідея про створення нового виробу, і закінчу­ється проведенням прикладних досліджень. Другий етап передбачає розробку технологічного завдання на проектування та серійний випуск виробу. Третій - триває від початку експлуатації виробу до освоєння його проектної потужності.

У ланцюзі, що з'єднує науку з виробництвом, найбільш складними є ланки, пов'язані з практичною реалізацією досягнень науки. Трива­лою та трудомісткою роботою у цьому циклі є підготовка виробництва, яка являє собою комплекс взаємопов'язаних заходів, що забезпечують створення нових та оновлення вже існуючих видів продукції, впрова­дження передової технології й ефективних методів організації виробництва. Цей процес включає конструкторську, технологічну та організаційно-економічну підготовку виробництва. Перші два етапи склада­ють технічну підготовку виробництва.

За допомогою підготовки виробництва забезпечується випуск но­вої високоефективної техніки та безперервний технічний прогрес, створюються умови для ефективної роботи підприємства.

Залежно від послідовності виконання робіт виділяють такі стадії підготовки виробництва складного принципово нового виробу:

- науково-дослідні роботи (НДР) по створенню нової продукції -комплекс досліджень, що проводяться з метою отримання обгрунто­ваних вихідних даних, принципів та шляхів створення нової продукції або модернізації вже існуючої;

- дослідно-конструкторські розробки (ДКР) - комплекс робіт по створенню конструкторської і технологічної документації, виготов­ленню і використанню дослідних зразків виробів, у процесі яких визначають об'єкт виробництва, тобто схему, вид, розміри, матеріали, які будуть використовуватись, способи з'єднання, загальні технічні вимо­ги тощо;

- технічна підготовка виробництва (ТПВ) - сукупність робіт, що забезпечує конструкторську і технологічну готовність підприємств до випуску нового виробу заданого рівня якості при встановлених стро­ках, обсягах випуску та витратах. Проектуючи технологічні процеси, визначають план та методи оброблення, складання, монтажу, регулювання випробувань і технічного контролю деталей, вузлів, виробів. До складу ТПВ входить також проектування і виготовлення технологічно­го оснащення;

- забезпечення виробництва нового виробу устаткуванням, вироб­ничими площами, матеріалами, необхідним персоналом, а також роз­робка кошторисів витрат на підготовку та освоєння виробництва нових виробів - організаційно-економічна підготовка виробництва (ОЕПВ);

- освоєння виробництва (ОВ) - складова частина постачання про­дукції на виробництво, що включає обробку і перевірку підготовлено­го технологічного процесу, оволодіння практичними прийомами виго­товлення продукції. Освоєння виробництва є кінцевою стадією всієї підготовки виробництва, після чого починається серійний або масовий випуск продукції.

Сьогодні розроблена та поширюється на всі галузі промисловості типова система розробки і постачання продукції на виробництво (СРПП), що являє собою сукупність зведених правил по проведенню робіт щодо створення та освоєння нових видів продукції і об'єднує в собі близько 20 державних стандартів.

СРПП тісно взаємопов'язана з:

  • єдиною системою державного управління якістю продукції (ЄСДУЯП);

  • єдиною системою конструктивної документації (ЄСКД) і єдиною системою технологічної підготовки виробництва (ЄСТПВ);

  • єдиною системою класифікації та кодування (ЄСКК), державною системою забезпечення єдності вимірів (ДСЗЄВ), системою стан­ дартів безпеки праці (ССБП) тощо.

Всі зазначені системи ґрунтуються на державних стандартах, за­безпечуючи цим єдність технічної політики.

Планування підготовки виробництва нової продукції включає в се­бе: складання приватних планів виконання робіт по. кожній стадії; складання зведеного плану-графіку або координаційного плану підго­товки підприємства.

На промисловому підприємстві вся робота по плануванню підго­товки виробництва виконується відділом планування підготовки виро­бництва (ВППВ). Вихідними даними служать планові завдання по роз­робці та освоєнню виробництва нової продукції, планові нормативи для визначення обсягу і трудомісткості робіт по кожному етапу технік-ної підготовки.

Планові нормативи ТПВ поділяються на об'ємні і трудові. За до­помогою об'ємних нормативів встановлюється обсяг робіт в натураль­ному виразі, за допомогою трудових - в нормо-год.

До об'ємних відносять; кількість оригінальних деталей, що припа­дають на виріб певної груші складності; кількість технологічних карт на деталь по виду обробки (для металорізальних станків - встановлено п'ять груп складності) та інші.

Обсяг робіт по конструкторській підготовці визначається залежно від кількості оригінальних деталей, а по технологічній - від кількості оригінальних деталей і технологічних назв на одну деталь за видами обробки.

Обсяг робіт по проектуванню і виготовленню технологічної оснас­тки залежить від кількості оригінальних деталей та коефіцієнтів її ви­робництва. Коефіцієнт показує скільки одиниць спеціальної оснастки в середньому припадає на одну оригінальну деталь за окремими видами оснастки (застосування, інструмент тощо) і сумарний відповідно. При цьому, чим вище серійність виробництва, тим вище коефіцієнт техно­логічної оснастки.

Після визначення обсягу конструкторських і технологічних робіт розраховується їх трудомісткість і тривалість етапу підготовки.

На промислових підприємствах застосовуються різні методи ви­значення трудомісткості проектних робіт. При визначенні трудоміст­кості конструкторської підготовки виробництва використовуються норми трудомісткості на деталь (умовну деталь), а при технологічній -додатково на операцію або групу операцій. Тривалість кожного з ета­пів підготовки виробництва розраховується за формулою:

ПВ=, (12.1)

де Т- трудомісткість робіт, год.;

Ч- кількість працівників, одночасно зайнятих на виконанні робіт;

tс- тривалість робочого дня, год.;

Квн коефіцієнт виконання норм.

На основі тривалості кожного з етапів підготовки виробництва розробляється календарний план технічної підготовки виробництва. При цьому, важливим завданням є ув'язка у часі всього комплексу робіт по проектуванню нових виробів, розробці технологічних проце­сів, норм витрат живої та уречевленої праці, раціональних форм та методів організації виробництва. На промислових підприємствах за­стосовуються різні методи планування підготовки виробництва. Осно­вними документами, що визначають зміст робіт, строки їх виконання, є циклограми, лінійні плани-графіки підготовки виробництва, сітьові графіки.

Найбільш широке застосування при складанні плану підготовки виробництва отримали так звані лінійні графіки. При їх розробці передбачається паралельно-послідовний порядок виконання робіт по етапах, що дозволяє скоротити строки їх виконання.

Тим часом, лінійні графіки не забезпечують чітку координацію ро­біт всіх виконавців у часі та просторі. Останнє досягається за допомо­гою сітьових методів планування та управління, що уможливлює здій­снення ув'язки всього комплексу робіт для досягнення наміченої цілі до заданого строку.

Побудова вказаного графіка передбачає виконання таких етапів: визначення та опис всіх подій та робіт, побудова сіті, розрахунок часу виконання кожної роботи, визначення критичного шляху, аналіз та оптимізація графіка.

Планування процесів створення та освоєння нових виробів має за­безпечити максимальне суміщення здійснюваних робіт, поелементний розрахунок їх обсягу і тривалості. При плануванні враховуються: тип виробництва; програма і складність виробу, що створюється; забезпе­чення виробництва технологічними процесами, устаткуванням, осна­щенням, інструментом; рівень механізації та автоматизації інженерно-технічних та управлінських робіт.

Планування підготовки виробництва нової продукції здійснюється відповідно до перспективних та поточних планів технічного розвитку. Складання плану починається з уточнення видів продукції, що підля­гають проектуванню або оновленню у плановому періоді. Номенкла­тура продукції, що проектується, визначається на основі вивчення рин­ку та плану виробництва. До плану підготовки виробництва включа­ються також перехідні об'єкти з тривалим строком розробки, до яких відносять роботи, ке закінчені в попередньому періоді, які переходять у наступний рік (заділ), а також резерв об'єму робіт на проектування виробів, що ке передбачені планом виробництва.

Конкурентоспроможність визначається сукупністю споживчих властивостей товарів, які відрізняються від товарів-конкурентів за сту­пенем відповідності конкретним особистим запитам і суспільним по­требам з урахуванням витрат на їх задоволення та отриманих доходів. Важливими показниками конкурентоспроможності продукції є: технічний рівень та якість, ресурсомісткість та довговічність, економічність та естетичність продукції тощо.

Обов'язковими компонентами конкурентоспроможності служать економічні та нецінові характеристики. До економічних відносять такі вартісні показники, як витрати і ціна продукції, витрати на її експлуа­тацію та утилізацію тощо. До нецікавих характеристик товару можна віднести: умови розрахунку та сервісу, ділову репутацію (гудвіл), імідж фірми, рекламу та пропаганду товару тощо. Конкурентоспромо­жність продукції впливає на величину попиту, обсяг продаж і рівень доходів підприємства. Механізм товарної конкурентоспроможності підприємства тісно пов’язаний з розподілом обсягів виробництва і продажем продукції конкуруючих фірм на певному ринку.

У ході прогнозування нової продукції для оцінки її конкурентосп­роможності застосовується система таких показників:

- одиничні або часткові, що характеризують відсоткове співвідношен­ня величини будь-якого технічного або економічного параметру цього товару і відповідного параметру товару-конкурента;

- групові або зведені, що об’єднують одиничні показники за однако­вими групами параметрів, наприклад, технічними, економічними, но­рмативними;

- інтегральні, що представляють кількісну характеристику конкурен­тоспроможності товару у вигляді відношення суми групового показни­ка за окремими параметрами (технічними, неціновими) до групового показника за економічними параметрами.

Вибір конкурентоспроможної продукції проводиться, як правило, на підставі диференційованих (одиничних) або комплексних (групо­вих) показників і порівняння товарів, які плануються, з контролюючи­ми на ринку. Прогнозування виробництва нових товарів означає співставлення пропозицій підприємства з сьогоденним сприйняттям і май­бутніми побажаннями споживачів, рівнем конкуренції та якістю продукції інших виробників, можливими змінами у внутрішньому та зов­нішньому середовищі.

У процесі прогнозування виробництва нової конкурентоспромож­ної продукції концепція життєвого циклу може застосовуватися як у виборі виду товару (наприклад, станок), його типу (токарний), так і моделі або торгової марки (розточений станок фірми "Салітон"). У плануванні випуску нової продукції враховуються такі етапи життєво­го циклу: впровадження, зростання, зрілість, спад .

Планування витрат на підготовку та освоєння виробництва

Важливим завданням планування ТПВ є планування витрат на під­готовку та освоєння виробництва і, зокрема, науково-дослідних і до­слідно-конструкторських робіт.

Загальну суму витрат на виконання конкретної теми або розробки називають кошторисною вартістю НДДКР, яка розраховується за та­кими калькуляційними статтями.

1. Матеріали, покупні вироби і напівфабрикати. Цю статтю скла­дають вартість усіх основних матеріалів, покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів (в тому числі на виготовлення макетів та дослідних зразків), включаючи витрати на їх придбання, транспорту­вання, доставку на склади організації.

Вартість допоміжних матеріалів відноситься до цієї статті тільки у тому випадку, якщо їх витрати пов'язані з виконанням даної теми. В усіх інших випадках - до статті "накладні витрати". Матеріали оціню­ються за діючими оптовими цінами з обов'язковим включенням усіх транспортно-заготівельних витрат, розмір яких в НДІ і КБ становить від 5 до 10 % вартості матеріалів та комплектуючих виробів'.

2. Спеціальне обладнання для наукових експериментальних робіт. Використання зазначеного обладнання дозволяється за рахунок цільо­вих асигнувань на НДДКР (за рахунок кошторисної вартості) у випад­ках розробки тільки однієї теми. При цьому, вартість обладнання з урахуванням витрат на транспортування і монтаж повністю включа­ється до кошторисної вартості.

Спеціальне обладнання для розробки декількох тем використовується тільки за рахунок капітальних вкладень з обов'язковим йо­го включенням до основних засобів підприємства.
3. Основна заробітна плата виконавців НДДКР, а саме: наукових та інженерно-технічних працівників; робітників і службовців, що зайняті розробкою теми; основних працівників дослідного виробництва, маке­тних цехів або майстерень; наукового керівника або головного конс­труктора; креслярів, копіювальників, лаборантів тощо;

4. Додаткова заробітна плата виконавців;

5. відрахування на соціальні заходи;

  1. Наукові та виробничі відрядження.

7. Оплата робіт, виконаних сторонніми організаціями та підприєм­ствами, дослідними організаціями, які знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні, а також відокремленими конструкторськими та тех­нологічними організаціями (контрагентські витрати).

8. Непрямі (накладні) витрати. На цю статтю відносяться витрати,пов'язані з виробництвом, управлінням і господарським обслуговуванням, які однаково стосуються всіх розробок, що проводяться в організації (наприклад, витрати на енергію, паливо, амортизаційні відрахування, вартість допоміжних матеріалів, заробітна плата апарату
управління, канцелярські витрати тощо), величина яких коливається в межах 0,5 4- 1,0 ;

За джерелами фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт розрізняють витрати з фондів розвитку вироб­ництва, держбюджет/ні (фундаментальні НДР), за рахунок банківського кредиту, продажу акцій тощо.

Крім цього, розрізняють витрати по етапах НДР.

Специфіка планування витрат в напрямку НДР обумовлена їх осо­бливостями. За своєю економічною природою ці витрати, як одноразо­ві, так і поточні, є авансованими, тобто відриваються на тривалий пе­ріод від безпосереднього виробництва.

Економічна ефективність освоєння нової продукції та вибір технологічного процесу

Забезпечення високої ефективності нових видів продукції вимагає ретельного її економічного обгрунтування на всіх стадіях розроблення і впровадження. Найчастіше це здійснюють проводячи розрахунки на основі річного економічного ефекту шляхом порівняння приведених витрат (В), які визначаються в загальному вигляді за формулою:
В=С+ЕнК, (12.2)

де С - собівартість одиниці продукції;

Ен - прийнятий для інвестицій коефіцієнт ефективності капітало­вкладень, який приймають в межах 0,08 - 0,25;

К - питомі капітального вкладення.

Структура конкретних розрахунків та вигляд формули залежать від певної техніко-економічної ситуації. При цьому, замість приведе­них витрат по базовому варіанту (В) доцільно використовувати діючу ціну підприємства, а по новому виробу (Ву) - прогнозовану ціну.

Економічна ефективність від впровадження нової або оновленої продукції на рівні підприємства визначається за такими узагальнюю­чими показниками; строк окупності капітальних витрат на нову або модернізовану продукцію, коефіцієнт витрат, тобто показник, зворот­ній строку окупності. При цьому, ефективними вважаються новинки, абсолютна ефективність яких (Еа) не нижче нормативної та базової:

Еа=, (12.3)

де Дчп - приріст чистої продукції в результаті впровадження ново­введення;

Кв — витрати на нововведення.

Рентабельність витрат на впровадження нової або оновленої про­дукції, яку особливо важливо враховувати, являє собою відношення приросту прибутку до обумовлених її витрат. Строк окупності капіта­льних витрат на нововведення визначається за формулою:

ТО=, (12.4)

де П - прибуток, отриманий в t-ому році в результаті використання нововведень.

Приріст прибутку в результаті впровадження нової продук­ції (оновленої) розраховується за формулою:

П=(Ц222-=(Ц111, (12.5)

де Ц, Ц2 - оптова ціна одиниці продукції до та після нововве­дення;

С, С2 - собівартість одиниці продукції до та після нововведення;

А1 , А2 - виробництво продукції, шт.

При цьому, встановлюється вплив різних факторів на прибуток. Впровадження нововведень на підприємстві забезпечує приріст прибут­ку за рахунок двох факторів - зниження собівартості (зниження пито­мих витрат заробітної плати, матеріальних витрат, страхових платежів за одиницю продукції, зміна амортизаційних відрахувань, витрат на утримання та експлуатацію обладнання) та підвищення якості продук­ції (надбавок до оптової ціни та збільшення об'єму виробництва у зв'язку зі здешевленням та підвищенням якості продукції).

Приріст прибутку на гривню витрат від впровадження розрахову­ється співвідношенням суми приросту прибутку від впровадження но­вої або модернізованої продукції до суми витрат на це впровадження.

Розрахунки ефекту впровадження нововведення на етапі форму­вання планів НДДКР виконують розробники на основі техніко-економічних показників нововведення, узгоджених з основним спожи­вачем. На наступних етапах при формуванні плану економічного та соціального розвитку розрахунок здійснює розробник спільно з вироб­ником при узгодженні з основним споживачем (замовником).

Вирішення питань, пов'язаних з вибором оптимальних варіантів технологічного процесу також базується на визначенні річного еконо­мічного ефекту та порівнянні приведених витрат по базовому і запрое­ктованому варіантах. У спрощених варіантах ці розрахунки зводяться до визначення технологічної собівартості продукції та критичної про­грами.

Технологічна собівартість являє собою сукупність елементів витрат, що зазнають змін в процесі заміни базового варіанту технологічного процесу на запроектований.

Критична програма -це така програма випуску виробів, яка визна­чає доцільність переходу на новий варіант технологічного процесу. Для її визначення, технологічну собівартість розподіляють на умовно-постійні та змінні елементи витрат.

Література:

1. Бойчик І. М. та ін. Економіка підприємств. Навч. посібник. - Тема 12. - Львів: СПОЛОМ, 1999. - 209 с.

2. Ильин А. И. Планирование на предприятии. В 2-х частях. Часть 1. Стратегическое планирование. - Минск: ООО “Мисанта”, 1998. - 294 с.

3. Ильин А. И. Планирование на предприятии: Учеб. посоие. В 2 ч. – Мн.: ООО “Новое знание”, 2000. – 312 с. - Ч. I гл.2,3,5,7; Ч. II гл.1 – 8.

4. Планування і контроль на підприємстві: Навч. посіб./ за ред.. М.О. Данилюка – Львів: „Магнолія” 2006”, 2009.-531с.

5. Д.Хан планирование и контроль: концепция контролинга /Под ред. А.А. Турчака.- М.: «Финансы и статистика», 1997.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Тема Управління доходами та фінансовими результатами – 2 год. / 4 год
При цьому, враховуючи різні аспекти та горизонти планування діяльності підприємства, найважливішим є процес управління прибутком,...
МЕНЕДЖМЕНТ
Авичок по аналізу зовнішнього середовища організації та прийняттю управлінських рішень; формування практичних навичок по ефективному...
Ю. Ю. Криворог, магістрант гр. ФК-06-1, В. П. Кравченко, доц., канд екон наук
У статті висвітлено результати аналізу та оцінка фінансової діяльності підприємства «Креатив». Досліджено систему стратегічного управління...
Суть планування і його місце в освітньому менеджменті
Планування – це заздалегідь намічений порядок дій, необхідних для досягнення поставленої цілі. Планування оптимальний розподіл ресурсів...
2 «Фінансовий контроль» закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»
Відповідно до статті 12 «Фінансовий контроль» (стаття 12 набирає чинності з 1 січня 2012 року)
2 «Фінансовий контроль» закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»
Відповідно до статті 12 «Фінансовий контроль» (стаття 12 набирає чинності з 1 січня 2012 року)
4. 1 Вибір форми організації праці та методу виробничого процесу у майстерні
Правильна організація ремонту в майстернях забезпечує швидке проведення робіт, створює умови для підвищення продуктивності праці...
Система планування діяльності промислового підприємства
Змістом (сутністю) планування є постановка конкретних завдань на визначений період, а також встановлення порядку та умов їх виконання...
УРОК 46. КОНТРОЛЬ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ. КОНТРОЛЬНА РОБОТА №4
Мета. Здійснити контроль навчальних досягнень учнів з метою перевірки засвоєння учнями теми
Планування виробничої програми в натуральному виразі. Планування...
Номенклатура продукції, [ 51,-c. 259 ], це склад продукції, що виготовляється по її видам (найменуванням)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка