ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Скачати 1.34 Mb.

Назва	ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Сторінка	7/10
Дата	16.03.2013
Розмір	1.34 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Тема 11. Фінансове планування і контроль на підприємстві

План

Суть фінансового планування, методи та способи його проведення.
Оцінка фінансового стану підприємства на основі балансу доходів та видатків.
Планування прибутковості підприємства.
Загальний порядок складання бюджетів підприємства та система контролю за їх формуванням.

Планування фінансової діяльності є найважливішою частиною господарської діяльності. Підприємство, яке не вміє або не вважає за потрібне планувати свою діяльність, стає засобом для досягнення кращих результатів іншими. Серйозний підхід до планування створює грунт для стабільної та ефективної роботи підприємства.

Основу механизму управління фінансовою діяльністіо підприємства складає фінансове планування. Воно с необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничнх фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність несе само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

Під фінансовим плануванням потрібно розуміти процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання.

У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи:

-нормативний,

-розрахунково-аналітичний,

- оптимізації планових рішень,

- економіко-математичного моделювання.

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тому, що на основі встановлених фшансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

За розрахунково-аналітичшш методом планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати найоптимальніший з них. Тому можуть використовуватися різні критерії вибору:

- максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

- економія финансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

- економія поточних витрат;

- мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;

- максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Фінансове планування потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель - це точный математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою магематнчннх прийомів. Моделювання може здійспюватися за функціональним та кореляційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дае змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.

Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Завдяння, які вирішуються у процесі фінансового планування:

- визначаються джерела та розміри власних фінансових ресурсів підприємства (прибуток, амортизаціїіі відрахування, стійкі пасиви тощо);

- виршшаються рішення про необхідність залучення зовнішніх фінансових ресурсів за рахунок випуску цінних паперів, отримання кредитів або займів;

- визначається потреба підприємства у фінансових ресурсах, встановлюються оптимальні пропорції розподілу ресурсів, внутрігосподарські потреби або вкладення їх в інші підприємства з метою отримання дивідендів, процентів, прибутку;

- уточнюється доцільність та економічна ефективність планових інвестицій;

- виявляються резерви раціонального використання виробничих потужностей, основних фондів та оборотних засобів з метою максимально можливого підвищення ефекпшвності выробництва, його рентабельності отримання прибутку;

- визначаються фінансові взаємовідносини підприємства з державним бюджетом, банками.

Оцінка фінансового стану підприємства на основі балансу доходів та видатків.

Фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям, що характеризується сукупністю показників, які відображають реальні та потенційні фінансові можливості підприємства.

Оцінка фінансового стану - невід'ємна частина економічного аналізу діяльності підприємства. Джерелом інформації для аналізу фінансового стану є баланс підприємства та звіт про фінансові результати.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів тощо.

Показники фінансового стану підприємства можуть бути умовно поділені на чотири групи:

- показники ліквідності;

- показники платоспроможності;

- показники прибутковості;

- показники ефективності використання активів.

Показники ліквідності характеризують здатність підприємства виконувати свої поточні (короткострокові) зобов'язання за рахунок поточних активів. Зокрема, до них належить коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття):

, (11.1)

При Кз.л.< 2 вважається, що платоспроможність аналізованого підприємства невисока та існує певний фінансовий ризик.

При Кз.л. > 3 може виникнути сумнів в ефективності використання активів.

Показники платоспроможності характеризують здатність підприємства виконувати свої коротко- та довгострокові зобов'язання за рахунок власних активів. Вони показують ймовірність банкрутства. До цієї групи належить коефіцієнт платоспроможності, який визначається за формулою:

, (11.2)

Показники прибутковості характеризують ефективність використання всіх видів ресурсів, що забезпечують одержання певного доходу, зокрема, прибутковість інвестицій:

, (11.3)

При цьому рівень прибутковості має бути не меншим ніж доходність альтернативних капіталовкладень з відповідним ступенем ризику.

Показники ефективності використання активів характеризують оборотність матеріальних ресурсів, зокрема:

оборотність основних засобів:

О_ОЗ=

(11.4)

- оборотність активів:

О_А=

(11.5)

- запас фінансової стійкості:

Зфс = Фактична виручка - Поріг рентабельності

Поріг рентабельності - це виручка від реалізації, при якій підприємство вже не має збитків, але й не має прибутків. Визначається за валовою маржею, яка являє собою різницю між виручкою від реалізації та змінними витратами.

ПР=

(11.6)

Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутковості, але однозначний зв'язок між цими показниками простежується тільки у перспективному періоді. У перспективі висока прибутковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроковому періоді такого прямого зв'язку не існує. Підприємство з непоганою прибутковістю може мати низьку ліквідність внаслідок великих виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забезпечення задовільного фінансового стану потребує певних зусиль у напрямку планування й оптимі-зації фінансово-економічної діяльності підприємства.

Планування прибутковості підприємства

Одним з важливих показників результативної діяльності підприємства в умовах ринку є прибуток.

Значення прибутку полягає в тому, що він виступає в якості синтетичного показника оцінки господарської діяльності та джерела засобів на розвиток виробництва і матеріального стимулювання. На підприємствах розраховують прибуток від виробництва та реалізації товарної продукції, валовий, операційний та чистий прибуток.

При плануванні прибутку враховуються всі сторони господарської діяльності підприємства: рівень використання основного капіталу, машин, устаткування, технологій, організація виробництва і праці. Аболютна величина прибутку відображає результати зниження собівартості та зростання об'єму реалізованої продукції.

При плануванні прибутку, як правило, використовується два методи - прямого розрахунку та аналітичний метод.

Метод прямого розрахунку базується на вилученні з чистого доходу підприємства всіх його витрат.

Аналітичний метод - на основі показника витрат на 1 грн. товарної продукції, а також відсотку базової рентабельності.

У першому випадку розрахунок проводиться за формулою:
П = Т(100-В) / 100 (11.7)
де П- прибуток від випуску товарної продукції;

Т- товарна продукція, грн.;

В- витрати на 1 грн. товарної продукції.

Для визначення прибутку від реалізації, отриманий результат коригується відповідно до зміни прибутку в перехідних залишках готової продукції.

За допомогою показника базової рентабельності визначається прибуток тільки за порівнянною товарною продукцією. При цьому, розраховується вплив на прибуток наступних факторів: обсяг виробництва, собівартість продукції, її асортимент, якість та ціни.

Щоб визначити вплив обсягу виробництва на прибуток, необхідно перерахувати всю порівнянну товарну продукцію планового періоду у собівартість звітного періоду, виходячи з передбаченого відсотку її зниження.

Вплив зміни асортименту на приріст прибутку визначається таким чином. Розраховується середній рівень рентабельності при структурі випуску продукції звітного періоду та середній рівень рентабельності при структурі планового року. Різниця показує відхилення рентабельності за рахунок зміни в асортименті. При цьому рентабельність виробу повинна бути або планового, або звітного періоду.

Розрахунок впливу підвищення якості продукції на приріст прибутку здійснюють на основі коефіцієнта сортності. Для його розрахунку визначається питома вага кожного сорту в загальному обсязі виробництва та співвідношення між цінами на окремі сорти. Ціна першого сорту приймається за 100 %, другого сорту - відноситься до ціни першого сорту і т.д.

Прибуток за рахунок зміни ціни визначається шляхом множення відсотку її зміни на обсяг товарної продукції.

Прибуток за незрівнянною товарною продукцією розраховується як різниця між її собівартістю в оптових цінах та плановою собівартістю.

Складанням прибутку за порівнянною та непорівнянною продукцією знаходиться загальний плановий прибуток від реалізації продукції.

Розподіл та використання прибутку є важливим господарським процесом, що забезпечує як покриття потреб підприємців, так і формування доходів країни.

Механізм розподілу прибутку повинен бути побудований таким чином, щоб всебічно сприяти підвищенню ефективності виробництва, стимулювати розвиток нових форм господарювання.

Економічно обгрунтована система розподілу прибутку, в першу чергу, повинна гарантувати виконання фінансових обов'язків перед державою та максимально забезпечувати виробничі, матеріальні та соціальні потреби підприємств.

Забезпечуючи виробничі, матеріальні та соціальні потреби за рахунок чистого прибутку, підприємство повинно прагнути до встановлення оптимального співвідношення між фондом накопичення і споживання з тим, щоб враховувати умови ринкової кон'юнктури і, разом з тим, стимулювати та заохочувати результати праці робітників підприємства.

В умовах переходу до ринкових відносин виникає необхідність резервування засобів у зв'язку з проведенням ризикових операцій і, як наслідок цього, втрат доходів від підприємницької діяльності. Тому, при використанні чистого прибутку доцільним є створення на підприємстві резервного фонду, розмір якого щорічно підлягає поповненню -не менше 5 %.

Загальний порядок складання бюджетів підприємства та система контролю за їх формуванням і виконанням

Розроблення бюджету кожної структурної одиниці (підрозділу) підприємства передбачає поетапну підготовку операційного та финансового бюджетів. Загальним бюджетом структурної одиниці є бюджетний баланс доходів і витрат, в якому окремо визначаються операції з внутрішнього переміщення: обсяги продукції (робіт, послуг), трансфертні ціни передачі та витрати, які пов'язані зі створенням проміжного продукту, що складається при функціонуванні підприємства як цілісної економічної системи.

В загальному випадку процес складання бюджету передбачає декілька етапів:

Подготовку планово-економічної частили бюджету центрами фінансового обліку з використанням наступних документів: затвердженої виробничої програми та прийнятого плану організаційно-технічних заходів; плану соціально-економічного розвитку; плану залучення позикових коштів.
Передачу планів у фінансово-економічні служби структурних одиниць підприємства.
Формування бюджету кожної структурної одиниці.
Надання проекту бюджету до центрального апарату управління підприємством. На цьому етапі службами апарату фірми здійсшоється контроль виконання бюджетного регламенту, перевірка правильності заповнення бюджетних форм, погоджешія окремих бюджетів і аналітичних бюджетних показників. Служби апарату управління підприємства
мають право вимагати додатково аналітичні матеріали до складання бюджетів, розшифрування окремих сум, інші матеріали, що стосуються бюджетування.

5. Консолідацію бюджетів і аналіз бюджетної моделі. Процес копсолідації бюджету підприємства передбачає інтеграцію показників операційних та фінансових бюджетів у всіх структурних одиниць за таким алгоритмом. Спочатку визначаються операції з внутрішніх поставок і споживання продукції (робіт, послуг) між структурними одиницями підприємства. До операцій внутрішніх поставок операційної діяльності включають: передачу сировини для подальшої технологічної обробки; вартість робіт, послyг промислового та виробничого характеру, що не включаються до складу капітальних інвестіцій, матеріалів та іишнх матеріально-технічних ресурсів, постачання яких здійснюється централізовано.

Завершальною операцією даного етапу є зведення бюджетів структурних одиниць, в процесі яких інтегруються всі доходи та витрати в розрізі аналітичних статей, визначених бюджетними формами. За необхідності апарат управління та структурні одиниці можуть деталізувати окремі статті бюджетів у довідковій аналітичній документації.

Визначення пріоритетності інвестиційних проектів та можливих варіантів сценарного розвитку.
Затвердження бюджетів і встановлення лімітів витрат. Процедура затвердження бюджетів структурних одиниць підприємства складається з таких послідовних етапів:

- обговорення цілей (процєсів бюджетування) на початку
року;

- формування первинного варіанта бюджету структурними одиницями і консолідованого бюджету підприємства в цілому;

- оптимізація та узгодження бюджетних показників і бюджетів підприємства;

- затвердження і доведения до виконання бюджетів структурних одиниць та консолідованого бюджету підприємства.

Затвердження бюджетів структурних одиниць та консолідованого бюджету підприємства проводиться за спеціальним календарним регламентом, який передбачає такі орієнтовні строки:

- до 1 червня, що передуе плановому, надання проекту річного бюджету структурної одиниці з поквартальною розбивкою до апарату управління підприємства;

- до 1 липня, що передуе плановому, розгляд проекту консолідованого бюджету бюджетним комітетом підприємства;

- до 1 листопада року, що передуе плановому, затверджений бюджет доводиться до структурних одиниць;

- до 20 числа місяця, що передуе плановому, уточнюютъся показники бюджету на наступний місяць без коригувань контрольних показників поточного кварталу.

Організація контролю системи бюджетування у структурних одиницях здійснюється за кожним центром відповідальності. При цьому контроль за формуванням та виконанням бюджету підприємства є складовим елементом єдиної системи контролінгу підприємства як системи збирання та аналізу інформації для прийняття управлінських рішень.

Метою контролю є створення гарантій виконання планів та загальне підвщення ефективності процесу управління бюджетування. Основні завдання контролю полягають в інформаційному забезпеченні орієнтованих на результат процесів планування, регулювання та мониторингу на підприємстві, у виконанні функцій інтеграції, системної організації та координації.

Предметом контролю виступає процес бюджетування, та результати виконання бюджєтів. На кожному етапі бюджетування проводяться моніторинг та контроль базових показників, аналіз відхилень. Базу контролю складають контрольна звітність, показники виробничого (управлінськоґо) та финансового обліку за умови формування їх в банк техніко-економічних даних. Адміністративний контроль здійснюється керівниками структурних одиниць та органами підприємства. Він спрямований на відслідковування своєчасності та повноти виконання прийнятих рішень і включає вказівки з усунення виявлених порушень та контроль за їх виконанням та прийняття рішень про матеріальне заохочення або накладання санкцій. Фінансовий контроль здійснюється фінансовими і контрольними службами підприємства та включає:

- зіставлення планових і фактичних показників планів та бюджетів (план-факт ;аналіз) з визначенням причин виявлених відхилень;

- відпрацювання рекомендаций щодо своєчасного усунення виявлених порушєнь;

- оформлення документів, що є підставою для вживання заходів матеріального заохочення або встановлення ступеня відповідальності.

Література:

Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002.
. Брігхем Євхен. Основи фінансового менеджменту / Пер. з англ. – К.: Молодь, 1997. – 1000 с. – Ч. II “Основні концепції фінансового менеджменту”
. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учеб. пособие – 6-е изд, перераб и доп. – Мн.: Новое знание, 2001. – 704с. – (Экономическое образование) – Ч. IIІ , гл. 25.4. Прогонозирование финансового состояния и платежеспособности субъекта хозяйствования
. Планування і контроль на підприємстві: Навч. посіб./ за ред.. М.О. Данилюка – Львів: „Магнолія” 2006”, 2009.-531с.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі:

Тема Управління доходами та фінансовими результатами – 2 год. / 4 год При цьому, враховуючи різні аспекти та горизонти планування діяльності підприємства, найважливішим є процес управління прибутком,...	МЕНЕДЖМЕНТ Авичок по аналізу зовнішнього середовища організації та прийняттю управлінських рішень; формування практичних навичок по ефективному...
Ю. Ю. Криворог, магістрант гр. ФК-06-1, В. П. Кравченко, доц., канд екон наук У статті висвітлено результати аналізу та оцінка фінансової діяльності підприємства «Креатив». Досліджено систему стратегічного управління...	Суть планування і його місце в освітньому менеджменті Планування – це заздалегідь намічений порядок дій, необхідних для досягнення поставленої цілі. Планування оптимальний розподіл ресурсів...
2 «Фінансовий контроль» закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» Відповідно до статті 12 «Фінансовий контроль» (стаття 12 набирає чинності з 1 січня 2012 року)	2 «Фінансовий контроль» закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» Відповідно до статті 12 «Фінансовий контроль» (стаття 12 набирає чинності з 1 січня 2012 року)
4. 1 Вибір форми організації праці та методу виробничого процесу у майстерні Правильна організація ремонту в майстернях забезпечує швидке проведення робіт, створює умови для підвищення продуктивності праці...	Система планування діяльності промислового підприємства Змістом (сутністю) планування є постановка конкретних завдань на визначений період, а також встановлення порядку та умов їх виконання...
УРОК 46. КОНТРОЛЬ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ. КОНТРОЛЬНА РОБОТА №4 Мета. Здійснити контроль навчальних досягнень учнів з метою перевірки засвоєння учнями теми	Планування виробничої програми в натуральному виразі. Планування... Номенклатура продукції, [ 51,-c. 259 ], це склад продукції, що виготовляється по її видам (найменуванням)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання