Тема Управління доходами та фінансовими результатами – 2 год. / 4 год


Скачати 70.68 Kb.
НазваТема Управління доходами та фінансовими результатами – 2 год. / 4 год
Дата18.03.2013
Розмір70.68 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Фінанси > Документи
Тема 5. Управління доходами та фінансовими результатами – 2 год. / 4 год.

План

  1. Необхідність управління прибутком

  2. Мета, об’єкти та функції управління прибутком

  3. Вплив системи калькулювання на формування фінансових результатів




  1. Необхідність управління прибутком


За умов розвитку ринкових відносин різні напрямки фінансово-господарської діяльності підприємств будь-якої форми власності, які пов'язані як з поточною діяльністю, так із вирішенням задач тактичного та стратегічного менеджменту насамперед пов'язані з раціональним формуванням та перерозподілом фінансових ресурсів з метою досягнення визначених фінансових результатів. При цьому, враховуючи різні аспекти та горизонти планування діяльності підприємства, найважливішим є процес управління прибутком, як процес дослідження і прийняття управлінських рішень за всіма основними аспектами його формування, розподілу і використання на підприємстві.

Прибуток є не лише джерелом забезпечення внутрішніх потреб підприємства, але і набуває дедалі більшого значення у формуванні бюджетів, позабюджетних ресурсів і благодійних фондів. Він є головною рушійною силою ринкової економіки, яка забезпечує інтереси держави, власників, персоналу підприємства.

Сьогодні однією з найголовніших складових фінансової політики підприємства є політика максимізації прибутку. Як основна форма грошового нагромадження прибуток займає одне з центральних місць в загальній системі вартісних інструментів і важелів управління, є рушійною силою ринку. Саме прибуток визначає для підприємницької діяльності вирішення трьох взаємозалежних проблем: що продавати, як продавати і для кого продавати, і, таким чином, визначає політику формування прибутку – політику планування, організації, аналізу й контролю витрат і доходів на підприємстві.

В умовах ринкової економіки прибуток – найважливіший оціночний показник діяльності підприємства, джерело матеріального добробуту самого підприємства і його працівників, держави загалом. Саме політика розподілу прибутку визначає пропорції його розподілу на внутрішні інвестиції, соціальні заходи, відшкодування до бюджету і є другою, не менш важливою, ланкою загальної політики управління прибутком на підприємстві.

Ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від якості прийнятих управлінських рішень, які стосуються використання отриманого прибутку. Приймаючи рішення, власники і менеджери підприємства повинні всебічно зважити напрями першочергових вкладень, фінансових ресурсів, виходячи з фінансового стану підприємства, його матеріально-технічної бази, соціально-економічного розвитку колективу, можливостей прибуткового розміщення засобів на ринку цінних паперів, в грошово-кредитній сфері й ін.

Для ефективного управління прибутком підприємства доцільно виокремлювати такі системи його аналізу:

● горизонтальний – порівняння показників прибутку в динаміці;

● вертикальний (структурний) – визначення структури прибутку за сферами діяльності, видами продукції, а також структурний аналіз податків, активів, капіталу; структурний аналіз розподілу прибутку;

● порівняльний аналіз прибутку;

● аналіз коефіцієнтів рентабельності, ефективності розподілу прибутку, інших фінансових коефіцієнтів;

● інтегральний аналіз прибутку


  1. Мета, об’єкти та функції управління прибутком


Загалом під управлінням прибутком підприємства необхідно розуміти побудову системи управління, що враховує тактичні та стратегічні аспекти управління, спрямована на підвищення кінцевих результатів діяльності суб'єкта господарювання, яку розглядають як сутність взаємопов'язаних елементів, кожних з яких виконує певну роботу, спільна дія котрих забезпечує досягнення механізму отримання прибутку заданої величини.

Основними завданнями управління прибутком є:

виявлення резервів збільшення прибутку внаслідок виробничої діяльності, інвестиційних і фінансових операцій;

виявлення резервів збільшення прибутку внаслідок оптимізації постійних і змінних витрат, обґрунтування облікової політики підприємства, цінової політики;

оцінювання прибутковості виробничої і комерційної діяльності;

визначення підприємницького ризику;

зміцнення конкурентних позицій підприємства завдяки підвищенню ефективності розподілу і використання прибутку, який є основним методом господарювання підприємств, передбачає не лише покриття своїх витрат своїми прибутками, але й отримання прибутків для стимулювання робітників і вирішення інших питань.

У цілому, формування прибутку має багатосторонні аспекти. Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує такі функції:

Оцінювальна функція прибутку полягає в тому, що прибуток використовується як основний критерій економічної ефективності виробництва і використання основних виробничих фондів. Використання прибутку в цій функції дає підприємцю дійовий засіб контролю за раціональним використанням наявних матеріальних і трудових ресурсів.

Стимулююча функція прибутку полягає в тому, що він є джерелом матеріального заохочення робітників, розширення виробництва та вирішення соціальних проблем на підприємствах, а також джерелом сплати прямих податків до бюджету. Тому в отриманні прибутку повинні бути зацікавлені як держава, так і підприємства.

Госпрозрахункова функція прибутку полягає в тому, що госпрозрахунок, який є основним методом господарювання підприємств, передбачає не тільки покриття своїх витрат своїми доходами, але й отримання нагромаджень (прибутку) для стимулювання робітників і вирішення інших питань. В умовах ринкової економіки отримання прибутку орієнтує товаровиробника на збільшення обсягів виробництва продукції, зниження затрат на виробництво. Цим досягається як мета підприємства, так і задоволення суспільних потреб

На величину прибутку впливає сукупність багатьох чинників, які необхідно враховувати в процесі управління. Ці чинники можна поділити на дві групи: зовнішні, які не залежать від підприємства, і внутрішні, на які підприємство може впливати.

Зовнішні чинники, зазвичай, не залежать від підприємницької діяльності. Фінансовий менеджер повинен їх враховувати під час обґрунтування управлінських рішень. До них відносять чинники, пов'язані зі загальною економічною ситуацією, з рівнем інфляції, специфікою окремих товарних ринків, з впливом природних, географічних, транспортних і технічних умов на виробництво і реалізацію продукції.

Внутрішні чинники є безпосереднім об'єктом впливу з боку управлінської системи підприємства і джерелом збільшення прибутку внаслідок їх втілення в систему конкретних заходів і практичної реалізації.


  1. Методи управління формуванням та розподілом прибутку


В умовах ринкових відносин велике значення має обґрунтування співвідношень у спрямуванні прибутку на цілі виробничо-технічного і соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплату засновникам (власникам), дивіденди акціонерам тощо. Водночас, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відрахувань на благодійні заходи, а також використовується для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі.


Управління формуванням прибутку є складовою системою загального управління прибутком, що, окрім цього, охоплює і управління його розподілом. Ця система виконує такі завдання:

збільшення обсягу прибутку загалом за рахунок збільшення його від основної та інших видів діяльності;

зниження витрат у процесі його формування;

забезпечення стабільності в одержанні прибутку;

розподіл одержання прибутку в часі.

Управління розподілом та використанням прибутку підприємства доцільно здійснювати поетапно:

● Перший етап – формування інформаційної бази для аналізу ефективності використання підприємства.

● Другий етап – визначення об'єктивної оцінки позицій на основі оцінок всіх заключних позицій використання прибутку підприємства.

● Третій етап – дослідження внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливають на ефективність використання прибутку підприємства.

● Четвертий етап – це визначення напрямів розподілу прибутку у поточному період з урахуванням стратегічних і тактичних цілей підприємства.

● П'ятий етап – розроблення системи управлінських рішень зі забезпечення повного та ефективного використання розподіленого прибутку.

● Шостий етап – забезпечення контролю за виконанням управлінських рішень щодо розподілу та використання прибутку підприємства.

● Сьомий етап – коригування окремих управлінських рішень за результатами здійсненного контролю та з урахуванням стратегії розвитку підприємства.

Основними шляхами покращення цільової структури використання прибутку підприємства є:

● визначення пріоритетного напрямку використання прибутку – капіталізації коштів, що спричинить до подальшого розвитку підприємства та покращення фінансових результатів від діяльності підприємства;

● оптимізація величини коштів, спрямованих на фонд споживання, зокрема грошових коштів, спрямованих на матеріальне заохочення працівників, що сприятиме підвищенню продуктивності праці та як наслідок розміру прибутку у майбутніх періодах, а також соціального розвитку підприємства;

● розрахунок оптимальної величини резервного фонду та скерування коштів на забезпечення його збільшення;

● оптимізація коштів, що спрямовуються в інші цільові фонди та з іншою метою;

● забезпечення умов діяльності підприємства, за яких прибуток, який підлягає розподілу підприємства, не буде використовуватися для сплати підприємством штрафних санкцій;

● складання детального плану використання та розподілу прибутку підприємства з визначеними датами та конкретним кошторисом;

● проведення чіткого контролю за виконанням поставлених завдань у плані використання та розподілу прибутку;

● виконання економічної роботи щодо аналізу динаміки та чинників отриманих прибутків у базовому періоді, виявлення резервів, що сприятимуть максимізації прибутку, а також планування формування, розподілу та використання прибутку на наступні періоди.
Для кожної організаційно-правової форми підприємства законодавчо установлений відповідний механізм розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, заснований на особливостях внутрішнього пристрою і регулювання діяльності підприємств відповідних форм власності.

Схожі:

Тернопільський міський центр з нарахування і виплати допомог
Режим роботи: з 00 год до 17. 15 год., п’ятниця з 00 год до 16. 00 год. Обідня перерва з 13. 00 год до 14. 00 год
Згідно з вимогами ISO 9001
...
Уроку
Поглиблене вивчення : 3 год на тиждень. 1 семестр – 48 год. 2 семестр – 57 год. Усього 105 год
ПРОГРАМА З ГЕОМЕТРИ ДЛЯ 7 КЛАСУ (54 год. І семестр 16 год, 1 год...
Геометричні фігури. Точка, пряма, відрізок, промінь, кут та їх влас­тивості. Вимірювання відрізків і кутів. Бісект­риса кута. Відстань...
КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН (2 год на тиждень, усього 70 год, резервний час 8 год) Номер уроку
Найпростіші задачі на побудову перерізів куба, прямокутного паралелепіпеда, піраміди
КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН (2 год на тиждень, усього 70 год, резервний час 8 год) Номер уроку
Найпростіші задачі на побудову перерізів куба, прямокутного паралелепіпеда, піраміди
Шановні колеги! Пропонуємо вам варіант ущільненого календарно-тематичного...
Пропонуємо вам варіант ущільненого календарно-тематичного планування із всесвітньої історії (62 год., 2 год на тиждень) та історії...
Урок №23 Тема. Порівняння, додавання і віднімання дробових чисел
До басейну підведено три труби. Через першу трубу вся вода витікає за 10 год, через другу басейн наповнюється за 6 год, а через третю...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Дисципліна «Редакторська майстерність» входить до нормативної частини робочого навчального плану – циклу професійної та практичної...
Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 060100 "Правознавство" Київ 2008
Навчальна дисципліна „Юридична деонтологія” викладається студентам І курсу юридичного факультету у 1 семестрі. Загальний обсяг викладання...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка