|
Скачати 1.34 Mb.
|
Етап контролю: орієнтований на результат контроль за реалізацією продукціїКонтрольні розрахунки необхідні для доповнення орієнтованих на результат планових розрахунків. Періодичні контрольні розрахунки після закінчення кожного планового періоду й після вирахування обсягу фактично реалізованої продукції дозволяють визначити відхилення між плановими й фактичними результатами в тій мірі, у який ці відхилення пов’язані зі змінами в запланованій і реалізованій програмах або наскільки вони пов'язані зі змінами ситуації ухвалення рішення при плануванні виробничої програми. Інтерес представляють також очікувані відхилення, одержувані шляхом порівняння планових й очікуваних результатів. Результати короткострокових контрольних розрахунків дозволяють провести аналіз причин відхилень. У центрі уваги при цьому перебувають відхилення від плану сум покриття по окремих продуктах і продуктових групах. Результати такого аналізу дають керівництву підприємства подання про надійність використаних у планових розрахунках внутрішніх і зовнішніх даних, а також про можливих факторів, які вплинули на реалізацію запланованої програми реалізації, які можуть виявитися знову. Завдяки аналізу причин відхилень можна проводити аналіз наслідків і розробляти необхідні коригувальні заходи, наприклад по скороченню непродуктивних матеріальних витрат, розробці більше точних нормативів витрат або поліпшенню обліку сезонних коливань попиту для оцінки обсягів збуту. Такий аналіз дозволяє підвищити якість планування реалізації продукції в майбутньому. Контрольні розрахунки дають можливість розкласти загальне відхилення між плановими й фактичними сумами покриття реалізованої продукції на компоненти й аналізувати їх окремо. Однак загальне відхилення фактичних сум покриття за період від планових не можна однозначно розкласти на складові, оскільки це загальне відхилення обумовлене багатьма причинами. Доцільно розділити загальне відхилення на наступні приватні величини: а) зміна результату внаслідок зміни встановлених програмою обсягів (відхилення за структурою програми); б) зміна результату внаслідок зміни заданих цін (відхилення за цінами), в) зміна результату внаслідок зміни заданих витрат (відхилення по витратах). Різні приватні відхилення визначаються як для окремої продукції, так і для програми в цілому. Визначення приватних відхилень по окремих продуктах дозволяє виявити негативні впливи, які у відхиленнях програми в цілому компенсуються позитивними факторами й тому не можуть бути розкриті. Розкладання загального відхилення по видах продукції дає можливість цілеспрямовано аналізувати причини відхилень у тих підрозділах, де вони відбулися. За допомогою методу розрахунку потоку сум покриття можна підвищити інформаційну цінність контрольних розрахунків. Ціль застосування цього методу полягає в тому, щоб виявити кількісні причини змін сум покриття протягом періоду шляхом прямого обліку кількісних обсягів (реалізованих виробів), вартісних (ціни продажів, нормативи витрат) і структурних (агрегированні кількісні компоненти) змін. Особливе значення на практиці мають саме структурні зрушення в рамках програми реалізації. Тому при розрахунку сум покриття враховують не тільки відхилення фактичних показників від планових, але й дані за минулі періоди. Перший крок у розрахунку потоку сум покриття визначення впливу змін обсягів реалізації, цін і нормативів витрат на величину сум покриття кожного виду продукту. На другому кроці впливу змін агрегируют по групах продуктів і програмі реалізації в цілому з урахуванням структурних зрушень. Для найпростішого випадку програми із двох видів продукції визначають, які частки мають по обсягах продукція в період tj, який умовний обсяг збуту при такій структурі реалізації міг би бути отриманий у період tj й яка сума покриття відповідає структурним зрушенням (різниця між фактичним й умовним обсягами збуту в період Т). Описаний вище метод підходить і для планування програми реалізації. З одного боку, через ретроспективний розрахунок сум покриття за кілька періодів виявляються тенденції й причини, які можуть служити базою для планування. З іншого боку, за допомогою комп'ютерного моделювання можна виявити наслідки впливу різних факторів на результат. За допомогою контрольних розрахунків показників виробничої програми на базі неповних витрат можна додатково проводити на базі показників покриття постійних витрат за період контрольні розрахунки, щоб використати їх потім як базу прийняття рішень або щонайменше одержувати сигнальну інформацію для інвестиційного планування. У такі контрольні розрахунки включаються не тільки змінні, але й постійні витрати, наскільки вони можуть бути рознесені по окремих видах продукції і перебувають під впливом довгострокових рішень (постійні витрати по видах і групам продуктів). Зіставлення показників виторгу й витрат у формі східчастих розрахунків сум покриття дозволяє судити про те, який внесок вносять окремі види або групи продукції понад покриття своїх змінних витрат у покриття обумовлених ними постійних витрат й у прибуток Інформація про розрахунок величин покриття постійних витрат може бути представлена графічно як діаграма беззбитковості (крапка беззбитковості, або критична крапка). Основна ідея аналізу крапки беззбитковості складається в з'ясуванні впливу змін рівня завантаження (обсягів випуску) на пов'язані з ним зміни функцій витрат і виторгу. У такий спосіб досягається наочність впливу змін збутових цін й витрат на положення крапки або зони беззбитковості. Використовувані показники можуть бути як плановими, так і фактичними, тому аналіз значень у критичній крапці може служити інструментом планування й контролю. Модель для визначення критичної крапки може бути модифікована за рахунок, наприклад, обліку податку на прибуток. Точно так само в моделі можна розкласти витрати по їхніх видах або рівням постійних витрат. При оцінці планових і фактичних показників й аналізі продуктивних (корисних) і непродуктивних витрат по видах устаткування можна одержати важливі дані про резерви потужностей. При порівнянні очікуваних і планових витрат можна одержати інформацію про те, яка продукція повинна бути виведена із програми в довгостроковому періоді, оскільки її внесок у результат занадто малий, а виробництво яких видів продукції у силу їхньої більшої частки в загальній сумі покриття потрібно розширити. У зв'язку із плануванням і контролем збуту по окремих видах продукції можлива розробка попередньої, проміжної й заключної калькуляції на базі неповних витрат (по неповній собівартості). Якщо ж є абсолютні значення або нормативи рознесення витрат по місцях їхнього виникнення, то вищезгадані калькуляції розробляються на базі повних витрат (по повній собівартості). На підприємствах з масовим виробництвом такі калькуляції формують за допомогою простих методів (калькуляція розподілом), на підприємствах із серійним виробництвом за допомогою методу диференційованої калькуляції розподілом, постатейної (непрямої) або комбінованої калькуляції, а на підприємствах з одиничним виробництвом тільки за допомогою методу постатейної (непрямої) калькуляції. При використанні методу непрямої калькуляції часто рекомендується інтегрований розрахунок ставок у машиночасах. Оскільки рознести накладні витрати по окремих видах продукції точно неможливо, калькулювання на базі повних витрат служить тільки в якості інформаційного допоміжного засобу при плануванні цін На базі оперативного планування й контролю виробничої програми проводиться планування й контроль діяльності підрозділів підприємства. Література. 1.Алексеева М.Л. Планирование деятельности фирмы. Учебно- методическое пособие.-М.:Финансы и статистика, 1997. 2.Егоров Ю.Н., Варакута С.А. Планирование на предприятии.-М.:ИНФРА-М,2001. 3.Економіка підприємства:Підручник/За заг. ред. С.Ф. Покропивного.-Вид2-ге, перероб. та доп.-К.:КНЕУ,2001. 4.Организация, планирование и управление деятельностью промышленного предпрятия/Под ред. Бухало С.М.-К.: Вища школа, 1989. 5.Планування діяльності підприємства: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц./ М.А. Бєлов, Н.М. Євдокимова, В.Є. Москалюк та інш.; За заг. ред. В.Є. Москалюка.-К.:КНЕУ,2002. 6. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контролинга: пер с нем./Под ред. и предисл. Турчака А.А., Головача Л.Г., Лукашевича М.Л.- М.:Финансы и статистика,1997. Тема 4. Виробництво продукції План
Важливим розділо плану підприємства є виробнича програма, яка вміщує в себе план виробництва та реалізації продукції. Вона вміщує в себе завдання щодо обсяґгу виробництва продукції визначеної номенклатури та асортименту. Виробнича програма підприємства (план виробництва продукції) визначає складність та якість продукції, яка підлягає виготовленню й доставці споживачам в плановому періоді згідно з договорами поставок. Цей план є вихідним і провідним розділом як перспективного, так і поточного планування економічного й соціального розвитку підприємства. На його основі визначаються потреба у виробничих ресурсах, економічні результати господарської діяльності підприємства і, з рештою, зміст інших розділів плану економічного й соціального розвитку. Підприємства формують виробничу програму на основі заказів споживачів а також державного заказу. Державне замовлення доводиться підприємствам, які мають виготовляти необхідну продукцію для держави.Державне замовлення в багатьох країнах дуже престижно і проводиться на конкурсній основі. Виробнича програма має дві складові:
З урахуванням цього здійснюється розробка і формування виробничої програми. Попит ринку, державні контракти, державні замовлення, замовлення інших споживачів. Виробнича програма Виробнича програма у натуральних вимірниках Вартість обсягу виробництва: Товарна, валова, чиста Ціна на продукцію Рис. 4.1.Схема формування виробничої програми підприємства. Основним завданням плану виробництва та реалізації продукції є максимальне задоволення потреб споживачів і народного господарства в цілому у високоякісній, конкурентноздатній продукції при найкращому використанні ресурсів з метою отримання прибутку. Для вирішення цього завдання в процесі планування необхідно дотримуватись таких вимог:
Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, використовуючи вихідні дані: - дані про виявлення ринку попиту; - портфель замовлень на продукцію та послуги інших споживачів; - державні контракти. Планова кількість кожного виробу розподіляється за календарними періодами(рік, кварта, місяць). Вимоги:
Для виміру обсягу виробництва в натуральних показниках використовують такі показники: штуки, тони, квадратні , погонні, кубичні метри. На окремих підприємствах використовуються двійні показники- виробництво тканин може плануватися в квадратних і погонних метрах. Це дає більш ширше охарактеризувати фізичний обсяг виробництва і споживчі властивості продукції. Асортимент продукції- це розгорнутий перелік номенклатури продукції залежно від призначення, типу, артикулу, якості та інших ознак продукції (токарні верстати, столи офісні, одяг дитячий, мука 1-го гатунку тощо). Для узагальненої характеристики діяльності підприємства та узгодження виробничої програми з фінансовими результатами в основупланування виробничої програми покладена система показників обсягів виробництва, яка включає натуральні, вартісні і трудові показники. Натуральні показники (номенклатура, асортимент, кількість) є основою вартісних показників і дають можливість чітко контролювати завдання планового періоду. При широкому асортименті виробництва продукції доцільним є застосування умовно-натуральних та умовних одиниць. При плануванні однакових з призначення видів продукції, які мають однакові властивості застосовуються умовно- натуральні одиниці: виробництво кирпичу в тисячах умовних одиниць. Однаково натуральні показники не дають можливості виявити загальний обсяг виробництва, розрахувати дохід, прибуток. Це потребує планування виробничої програми в вартісниму вимірі. Основним вартісним показником є реалізація продукції. Реалізована продукція- це продукція за яку отримали кошти. Плановий обсяг реалізованої продукції розраховується по формулі: ОРП= п ( РПоп+ ЗГПі+ ЗГПві), (4.1) де ОРП- плановий обсяг реалізованої продукції, РПоп- обсяг реалізованої продукції в оптових цінах підприємства, ЗГПі- зміни залишків готової продукціїі -го виду на складі підприємства на начало і кінець періоду, ЗГПві- зміни залишків гоитової продукції і-го виду, віжгруженої, але не проплаченої продукції на начало і кінець періоду, п- кількість видів товарної продукції. Реалізована продукція харакьтеризує валовий дохід підприємства: Дві=ЦіОПі, (4.2) де Дві- валовий дохід підприємства від реалізації. Ці- ціна одиниці продукції і-го виду. Опі- плануємий обсяг і-го виду продукції. В плані також може передбачатися і середній дохід визначається відношеням загальної суми реалізації і-го виду на кількість проданих одиниць. Дсі= (4.3) Товарна продукція влючає вартість: заплвновах до випуску готових виробів, готова продукція на складі, полуфабрикати, комплектуючі, які реалізуються на сторону, капітальний ремонт, який викрнаний власними силами, інструменти і приспособи для власного виробництва. Товарна продукція виражається в оптових цінах і зістаних цінах. Перші служать для зв’зки плану виробництва з фівнансовим планом. Другі- для виявлення теппів, динаміки структури виробництва. Плановий обсяг розраховується: ОТПп=n (ПвіxЦі)+ m Опі (4.4) де ОТПп- плановий обсяг товарної продукції, Пві- план випуску і-го виду продукції в натуральному виражені, Ці- діюча оптова ціна і-го виду, n- кількість видів товарної продукції, Опі- обсяг послуг, робіт і-го виду виробничого характеру. Товарна продукція характеризує обсяг виготовленої готової продукції і використовується для розрахунку витрат на виробництво, фінансових результатів, рентабельності та інш. показників ефективності діяльності підприємства. Валова продукція включає всю вартість всієї виробленої продукції, в т. числі незавершене виробництво і оцінюється в зрівняльних(сопоставимие) цінах. ВПп= ОТП+(Нк-Нн)+(Ік-Ін) (4.5) де Впп- обсяг валової продукції, Нк, Нн- залишки незавершеного виробництвав вартісному виражені на начало і кінець планового періоду, Ік,Ін-залишки інструментів і приспособ власного виробництва на начало і кінець планового періоду. Важливою складовою частиною формування планів виробництва є планування незавершеного виробництва. До складу незавершеного виробництва входять матеріали, заготовки, деталі, комплекти, вузли, які знаходяться на різних етапах виробничого процесу і підлягають наступній обробці, складанню, виробничим випробуванням до наступного оформлення їх на склад готової продукції чи відвантаження. Обсяги незавершеного виробництва суттєво впливають на ефективність роботи підприємства. З одного боку, створення запасів потребує значної частини ресурсів, а з іншої - забезпечує безперебійний хід виробничого процесу. У планових розрахунках обсяги незавершеного виробництва визначаються по-різному. Найбільш точно - прямим розрахунком. У цьому випадку на кожній дільниці, лінії, робочому місці розраховується норма запасу деталей та вузлів, яка підсумовується і перемножується на планову собівартість. Більш простим і не менш точним є розрахунок незавершеного виробництва за формулою: НВ= КднСіТціКнві, (4.6) де Кдн- середньоденний випуск продукції і-го виду; Сі- собівартість одного виробу і-го виду,грн.; Тці- тривалість виробничого циклу виготовлення одного виробу і-го виду, робочі дні; Кнві- коефіцієнт наростання витрат під час виготовлення виробу. Зміни залишків незавершеного виробництва, які входять в склад валової продукції плануються зі значним збільшенням обсягу виробництва в плануємому періоді з порівнянням з звітним періодом зняття з виробництва окремих видів продукції, і при переході на нові вироби зі значним терміном виробничого циклу. Якщо на підприємстві відсутнє незавершене виробництво і внутрігосподарський механізм (харчова промисловість), то валова продукція дорівнює товарній. Валова продукція відрізняється від валового обігу тим, що валовий обіг це сума вартості продукції усіх підрозділів. Недоліки валової і товарної продукції- вони дають перекручене представлення про власний вклад підприємства в кінцевий результат діяльності. Це пояснюється тим, що в їх склад включаються матеріальні витрати, які деяких підприємства дорівнюють 80-90% від кількості витрат. Чиста продукція -заново сворена вартість на підприємстві. В неї включаються витрати на отплату праці з нарахуванням на заробітну плату і прибуток підприємства. ОЧПп= ОРП- МВ-А (4.7) де ОЧПп- плановий обсяг чистої продукції, МВ-матеріальні витрати, які враховуються на собівартість, А- амортизаційні відрахування на повне відновлювання основних фондів, ОЧПп=ЗП+Пр ЗП- заробітна плта з нарахуваннями, Пр- прибуток від реалізації. Умовно- чиста прдукція включає в себе амортизацию ОЧПу=ОРПп+МВ (4.8) ОЧПу= ЗП+ Пр+А. (4.9) Показники чистої і умовно- чистої продукції необхідні для аналізу структури виробничої програми, планування фонду оплати праці. В процесі виробництва підприємство використовує матеріально- технічні ресурси, які в процесі виробництва перетворюються на готову продукцію. Чинником виробництва, який виявляє можливості підприємства є виробнича потужність, Тому якщо виробнича потужність підприємства більше обсягу продаж то це характеризує неповне використання потужності, що призводить до підвищення витрат на виробництво продукції. Якщо виробнича потужність меньше обсягу продаж , то в цьому випадку обсяг продаж не може бути здійсненим у повному обсягу і необхідно, або збільшити виробничу потужність, або зменьшити обсяг продаж. Виявлення реальних можливостей виконання плану полягає в визначенні максимального обсягу випуску продукції, яку забезпечує виробнича потужність підприємства. Вхідна потужність визначається по наявності обладнання на початок планового періоду. Вихідна потужність- потужність на кінець планового періоду, яка розраховується на основі вхідної потужності, вибуття і вводу потужності на кінець планового періоду. Для розрахунку беруть середньрічну виробничу потужність та коофіцієнт її використання. Пс=Пвн+Пз+ Ппр+Пзб-Пв, (4.10) де Пс- середньорічна виробнича потужність, Пвн- виробнича потужність на початок періоду,я кий планується, Пз- збільшення потужності за допомогою організаційних чи інших заходів, які не потребують капітальних вкладень, Ппр- приріст потужності за допомогою технічного переозброєння і реконструкції підприємства. Пзб- збільшення, або зменьшення, або зменьшення потужності у зв’зку з змінами номенклатури і асортименту продукції, включно лізинг. Пв- зменьшення потужності за рахунок її вітхості. М1,2,3,4- числа місяців роботи потужності. Незалежно від форми власності, процес розподілу виробничої програми між конкретними виконавцями (цехами, дільницями, бригадами, робочими місцями) здійснюється по єдиній схемі, на основі одних і тих самих функцій управління. Прийнята програма конкретизується за окремими деталями, вузлами та доводиться до кожного з основних виробничих підрозділів підприємства. Для збірних цехів - розподілена по планових періодах року в розрізі виробів, для оброблювальних - у вигляді номенклатурно-календарних планів випуску деталей та збірних одиниць. Цей розподіл включає закріплення за цехами номенклатури виробів, деталей, їх кількості та має, зазвичай, об'ємний характер. Розподіл програми по цехах, як правило, здійснюється в розрізі кварталів та місяців року. Ця робота є основною функцією планових служб, Формування виробничої програми та її розподіл по цехах здійснюється, зазвичай, один раз на рік. Однак у процесі її реалізації можливі різного роду коригування по зміні номенклатури, кількості, обсягів робіт. Слід відзначити, що квартальні та місячні періоди планування не є випадковими. Вони традиційно визначають межі, відповідно до яких кожний цех звітується перед керівництвом підприємства про виконання своєїї виробничої програми, а значить, кількісних та якісних показників роботи, внаслідок чого підводяться підсумки реалізації загальної мети підприємства, тактичних цілей та оперативних завдань кожного цеху. Цехи на основі номенклатурно-календарних планів формують на кожний місяць виробничі програми по запуску та випуску закріплених за ними виробів з урахуванням додаткових пропозицій з боку відділу замовлень або виробничо-диспетчерського відділу та розподіляють їх по дільницях (бригадах). Доведення сформованої виробничої програми до робочих місць вимагає врахування в ній конкретних умов, що склалися, а також можливості виконання робіт у межах встановлених стропів, результатів виконання попередніх виробничих завдань. В цих умовах для дільниць та бригад розробляється два види виробничих завдань: оперативно-календарний план запуску-випуску деталей з урахуванням рівномірного та ритмічного випуску продукції, а також змінно-добові завдання з конкретним закріпленням деталей (операцій) за робочими місцями. Ця робота носить оперативний характер, відповідно і період, на який вона направлена, короткий - в межах тижня, доби, зміни. Формування цехових виробничих програм, їх доведення до робочих місць, відповідне коригування в процесі виконання регулярно повторюється протягом року плановими службами та їх керівниками. Виробничі програми цехів характеризуються багатогранністю форм, певною періодичністю та деталізацією розробки. Вертикальний структурний розріз їх складу являє собою перелік послідовно розроблених виробничих програм та завдань від рівня підприємства, цеху до окремих робочих місць на дільницях та в бригадах (табл.4.1). Наведений перелік програм є узагальнюючим і тому приблизним. На кожному підприємстві складається свій варіант структуризації програм та завдань залежно від міри автоматизації та механізації виробництва та інших причин. Для самостійних підприємств завдання з номенклатури та асортименту продукції ніхто не встановлює, але ця проблема є досить актуальною, тому що вона тісно пов’язана з їх виживанням у гострій конкуренції. Відповідно, з врегулюванням товарно-грошових відносин, інтерес до проблеми вибору оптимального асортименту з метою одержання максимального прибутку буде зростати. Таблиця 4 .1 Система планування виробничих програм підприємства
Виробнича програма, яка в найбільшій мірі відповідає структурі ресурсів і забезпечує найкращі результати за будь-яким критерієм, називається оптимальною. Але в умовах ринкової економіки існують певні обмеження, які враховуються в процесі оптимізації асортименту. Незначні, на перший погляд, обмеження можуть суттєво вплинути на вибір оптимального асортименту. Особливо це стосується обмеження по ресурсах, хоча на сучасному етапі немає проблем у придбанні тих чи інших ресурсів, головне -т наявність коштів. Отже, найважливішим обмеженням можна вважати обмеження по обсягах виробництва тих чи інших виробів з урахуванням попиту і виробничих потужностей підприємства. Очевидно, що процес вибору оптимального асортименту повинен бути ітеративним і розглядати кілька варіантів із різними обмеженнями. Можна, наприклад, розглядати варіант з обмеженням та без обмеження по ресурсах. Варіант без обмеження по ресурсах потребує залучення додаткових власних чи позикових коштів для поповнення оборотних коштів. Отже, дані по ефективності вибору того чи іншого варіанту повинні бути скориговані, в першу чергу, з урахуванням залучення позикових коштів. Такий підхід дозволить перевести розрахунок оптимального асортименту з деяких розумоглядних побудов у реальну площину практичних потреб підприємств і відобразиться на ефективності виробництва. Література.
|
Тема Управління доходами та фінансовими результатами – 2 год. / 4 год При цьому, враховуючи різні аспекти та горизонти планування діяльності підприємства, найважливішим є процес управління прибутком,... |
МЕНЕДЖМЕНТ Авичок по аналізу зовнішнього середовища організації та прийняттю управлінських рішень; формування практичних навичок по ефективному... |
Ю. Ю. Криворог, магістрант гр. ФК-06-1, В. П. Кравченко, доц., канд екон наук У статті висвітлено результати аналізу та оцінка фінансової діяльності підприємства «Креатив». Досліджено систему стратегічного управління... |
Суть планування і його місце в освітньому менеджменті Планування – це заздалегідь намічений порядок дій, необхідних для досягнення поставленої цілі. Планування оптимальний розподіл ресурсів... |
2 «Фінансовий контроль» закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» Відповідно до статті 12 «Фінансовий контроль» (стаття 12 набирає чинності з 1 січня 2012 року) |
2 «Фінансовий контроль» закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» Відповідно до статті 12 «Фінансовий контроль» (стаття 12 набирає чинності з 1 січня 2012 року) |
4. 1 Вибір форми організації праці та методу виробничого процесу у майстерні Правильна організація ремонту в майстернях забезпечує швидке проведення робіт, створює умови для підвищення продуктивності праці... |
Система планування діяльності промислового підприємства Змістом (сутністю) планування є постановка конкретних завдань на визначений період, а також встановлення порядку та умов їх виконання... |
УРОК 46. КОНТРОЛЬ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ. КОНТРОЛЬНА РОБОТА №4 Мета. Здійснити контроль навчальних досягнень учнів з метою перевірки засвоєння учнями теми |
Планування виробничої програми в натуральному виразі. Планування... Номенклатура продукції, [ 51,-c. 259 ], це склад продукції, що виготовляється по її видам (найменуванням) |