Планування виробничої програми в натуральному виразі. Планування обсягів продукції у вартісному вимірі

Тема : Планування виробництва і реалізації продукції. Питання теми : Планування виробничої програми в натуральному виразі. Планування обсягів продукції у вартісному вимірі. Планування зміни залишків незавершеного виробництва. Розкриття змісту питання 1 : Розробка виробничої програми підприємства в натуральному виразі передбачає : визначення номенклатури та асортименту продукції, що випускається; розрахунок обсягів поставок та виробництва окремих видів продукції у відповідних натуральних вимірниках; розподіл обсягу виробництва по календарним періодам року (в річному плані) та обґрунтування плануємих обсягів виготовлення продукції виробничею потужністю, матеріальними та трудовими ресурсами. [51,-c. 259 ]. Номенклатура продукції, [ 51,-c. 259 ], - це склад продукції, що виготовляється по її видам (найменуванням). Асортимент характеризує склад даного виду продукції по типах, марках, профілях, рівнях якості, зоокрема ґатунках. Відповідно до встановлених обсягів поставок по замовленням визначається плановий обсяг виробництва кожного виду продукції. По окремим виробам взаємозв”язок обсягу виробництва та поставок виглядає наступним чином, [ 51,-c. 260 ]: де: Nпр.j – обсяг виробництва j – го виду продукції в натуральному виразі (вимірі); Nпос. j – обсяг поставок j- ї продукції; Nс.n.j, Nс.к.j - запаси на складі j – продукції на початок і кінець періоду, що планується. Якщо продукція користується підвищеним попитом, а можливості її випуску обмежені, тоді вихідним у розрахунках є максимальний обсяг виробництва, на основі якого визначається обсяг поставок, тобто [ 51,-c. 261 ]. Запас продукції на складі на початок періоду, що планується визначається [ 51,- c. 261 ]: де: Nс.ф.j – фактичний залишок j – ї продукції на складі на момент складання плану; Nв.j, No.j - очікувані випуск та відвантаження j-ої продукції за залишкову частину поточного (передпланового) періоду. Запас продукції на складі на кінець періоду, що планується, розраховується на основі середньоденного випуску продукції та часу її знаходження на складі; [ 51,- c.261 ],: де : Ng.j – середньоденний випуск j – ої продукції наприкінці періоду, що планується; Tc.j – нормальний час знаходження продукції на складі, що необхідний для підготовки до відвантаження (час комплектування, накопичення до певних партій, пакування, очікування термінів відвантаження та інше). Важливим етапом розробки виробничої програми підприємства є обґрунтування обсягів випуску продукції, що планується виробничою потужністю. В процесі обґрунтування співставляється плановий та максимально можливий обсяг випуску продукції кожного найменування, виявляється внутрішньовиробничі диспропорції у завантажені обладнання. На основі цього намічаються заходи з покращення використання обладнання, розширення спеціалізації та кооперування виробництва. [51, - c.262]. Плановий обсяг випуску по кожному виробу розподіляється по календарним періодам року (кварталам, місяцям). При цьому керуються наступними вимогами [51,- c.262]: дотримання встановлених строків поставки продукції відповідно із укладеними договорами; рівномірне використання виробничої потужності підприємства з врахуванням заходів по її збільшенню та рівномірне завантаження усіх виробничих підрозділів; підвищення масовості виробництва в окремі календарні періоди шляхом укрупнення серій та обмеження номенклатури виробів, що одночасно виготовляються. При розподілі виробництва продукції у відповідності з цими вимогами враховується кількість робочих днів в кожному плановому періоді, змінність роботи, запланована зупинка агрегатів і верстатів на ремонт, стан технічної підготовки виробництва тощо. Важливе значення має розробка в тісному зв’язку з планом виробництва календарних планів поставок на рік, квартал, місяць по кожному найменуванню продукції та по споживачах. На основі плану випуску продукції підприємства розробляються річні, квартальні та місячні виробничі програми цехів. Виробничі програми цеху вміщують завдання по номенклатурі та загальному обсягу продукції. В завданні по номенклатурі вказується кількість окремих видів продукції в натуральному виразі, що підлягають виготовленню. [51, -c.263]. З метою суворого взаємозв’язку, виробничі програми основних цехів складаються в порядку, що є оберненим до послідовності технологічного процесу, тобто розробка плану йде по ланцюгу “випускаючі – обробні – заготівельні цехи”. Обробні цехи повинні виготовити таку кількість деталей, яка необхідна для запланованого випуску готових виробів, поставок на сторону в якості запасних частин та підтримання заділу на нормативному рівні. Заготівельні цехи, в свою чергу, забезпечують заготовками обробні цехи. Виробнича програма кожного цеху розробляється на основі розрахунку виробничої потужності окремих груп обладнання співвставленням їх сумарного корисного фонду роботи та завантаження в нормо – годинах. Такі розрахунки дозволяють виявити вузькі місця в цехах та прийняти заходи до усунення диспропорцій у завантаженні обладнання. На основі виробничих програм основних цехів складаються плани виробництва для допоміжних та обслуговуючих підрозділів підприємства: ремонтних, інструментальних, енергетичних цехів, транспортного господарства тощо. Виходячи із планів цехів розробляються виробничі завдання для дільниць. Заключним етапом планування виробництва є доведення завдань по виконанню окремих виробничих процесів та виготовленню продукції безпосередньо до бригад та робочих місць. Розкриття змісту питання 2: Для узагальненої характеристики діяльності підприємства та для визначення взаємозв’язку між виробничою програмою та фінансовими показниками визначається обсяг продукції і у вартісному виразі. Основними вихідними даними при цьому є випуск продукції в натуральному виразі та ціни. [51,- c.264]. Обсяг продукції у вартісному виразі визначається по показниках товарної, реалізованої, валової і нормативно-чистої продукції. Перші три показники є традиційними, мають єдину економічну основу, хоча і відрізняються один від одного. Базою цих показників є товарна продукція. [ 51, - c. 264 ]. Товарна продукція вміщує вартість промислової продукції підприємства, що буде випущена в плановому періоді і підготовлена до реалізації. [51,- c.264]. До складу товарної продукції підприємства включаються [51, -c.264]: готові вироби; запасні частини, напівфабрикати власного виробництва і продукція допоміжних цехів, що поставляються на сторону; роботи промислового характеру, що виконані на сторону та для непромислових господарств власного підприємства (капітального будівництва, житлово-комунального господарства, підсобного сільськогосподарського виробництва та інших); капітальний ремонт і модернізація обладнання, виконані робітниками підприємства; тара, що не включена в гуртову ціну виробу; роботи промислового характеру, що пов’язані з освоєнням і впровадженням нової техніки, що фінансуються за рахунок коштів фонду розвитку виробництва, науки і техніки. [51,- c.264]. Роботи й послуги непромислового характеру не включаються в товарну продукцію. До них належить: капітальний ремонт будівель та споруд; послуги заводського транспорту, науково-дослідні та проектні роботи на сторону; відпуск на сторону покупної енергії, продукції непромислових господарств; реалізація відходів, зайвих товарно-матеріальних цінностей та інше. Товарна продукція визначається у діючих та співставляємих (незмінних) гуртових цінах підприємства. Розрахунок товарної продукції у діючих цінах необхідний для обґрунтування обсягу реалізації продукції, у співставляємих – для виміру динаміки обсягу виробництва та інших показників, що розраховуються на його основі. [51,- c.265]. Обсяг товарної продукції розраховується на основі плану виробництва у натуральному виразі; [51,-c.265]: де : n - кількість найменувань продукції, що виготовляється у плановому періоді; Цj – оптова ціна підприємства одиниці j – го виду продукції. Реалізована продукція [51,- c.265] – це товарна продукція, що поставлена замовникам та оплачена ними. Обсяг реалізованої продукції розраховується в діючих гуртових цінах підприємства. За своїм складом реалізована та товарна продукції однакові. Кількісно вони відрізняються на величину зміни залишків нереалізованої готової продукції на початок та кінець планового періоду. Якщо ці залишки не змінились, то обсяг реалізованої продукції дорівнює обсягу товарної продукції в діючих цінах. В практиці планування зазвичай у першу чергу розраховується товарна продукція, а далі вже – обсяг реалізації шляхом корегування її зміну залишків нереалізованої продукції на початок і кінець планового періоду, тобто, [51,- c.265]: (6) де: Пс.n, Пс.к – запас готової продукції у грошовому виразі на складі підприємства відповідно на початок і кінець періоду, що планується; Пн.п., Пн.к – вартість продукції, що відвантажена замовникам, але неоплаченої на початок і кінець періоду, що планується. Обсяг реалізованої продукції тісно пов’язаний з обсягом поставок. Знаючи обсяг необхідних поставок продукції споживачам в плановому періоді, можна визначити обсяг реалізованої продукції: Пр = Епос. j Цj + Пн.n – Нн.к, (7) де: n – кількість найменувань продукції, що підлягає поставці в плановому періоді. Виконання зобов’язань по поставкам продукції оцінюється за обсягами реалізації в річному плані, %, [51,- c.266]: де: Пн – вартість недопоставленої продукції споживачам відповідно із договорами. Валова продукція, [51,- c.266] - це вартість усієї промислової продукції незалежно від ступеня її готовності. Вона включає товарну продукцію, зміну залишків незавершеного виробництва та спеціальної технологічної оснастки власного виготовлення: Пв = Пт + (НВ.к – НВ.n) + (Ос.к – Ос.n), (9) де: НВ.n, НВ.к – залишки незавершеного виробництва в оптових цінах підприємства відповідно на початок і кінець періоду, що планується; Ос.к, Ос.n – залишок спеціальної технологічної оснастки власного виготовлення на початок і кінець періоду, що планується. Валова продукція розраховується лише у цінах, що співставляються. Найбільш прийнятним показником для виміру обсягу власних робіт та продуктивності праці на підприємствах обробних галузей є чиста продукція, що відображає знов створену вартість. Її можна визначити за формулою: [51,- c.267] Пч = Пт – (М + А), (10) де: М – вартість усіх видів матеріалів витрачених на виробництво товарної (валової) продукції, А – амортизаційні відрахування по основним фондам віднесені на собівартість товарної (валової) продукції. [51,- c.267]. Нормативно-чиста продукція представляє собою знов створену вартість. Вона відрізняється від чистої продукції лише тим, що утворюється на основі стабільних нормативів (середньогалузевих). Розраховується за формулою; [51,-c.267] : Пн.ч. = Nпр.j * Нч.j, (11) де: n- кількість найменувань продукції, що випускається; Нч.j – норматив чистої продукції на одиницю виробу j – го найменування. Норматив чистої продукції на виріб визначається за формулою : Нчj = Зj + Зj * Кз + Пj, (12) де: Зj - основна та додаткова заробітна плата виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування на j –ий виріб. Кз - коефіцієнт співвідношення заробітної плати промислово – виробничого персоналу зайнятого обслуговуванням та управлінням до заробітної плати виробничих робітників; Пj –прибуток на j – ий виріб, розрахований за нормативом рентабельності без матеріальних витрат: Пj =, (13) де: Соj – собівартість обробки j – го виробу за мінусом матеріальних витрат; Rнj – нормативна рентабельність на j – й виріб. Є ще умовно – чиста продукція. Вона подібна до чистої, а відрізняється від неї тим, що при її обчисленні включаються амортизаційні відрахування (амортизація). Кожен із розглянутих показників виконує свої функції в системі економічних розрахунків (див. рис. 1). Розкриття змісту питання 3: [51,- c.270-272] У зв’язку з тим, що для виготовлення продукції необхідно певний час, на промислових підприємствах є незавершене виробництво. До складу незавершеного виробництва входять: заготовки, деталі, комплекти, складські одиниці, що знаходяться на різних стадіях виробничого процесу і підлягають наступній обробці або складанню, а також вироби на складанні і на випробуваннях, впритул до оформлення їх в якості готової продукції. Обсяг незавершеного виробництва суттєво впливає на ефективність роботи підприємства. З одного боку, створення заділів незавершеної продукції відволікає значну частину оборотних засобів (чим більший обсяг незавершеного виробництва, тим нижче рентабельність виробничої діяльності підприємства та навпаки), з іншого – незавершене виробництво забезпечує безперебійний хід виробничого процесу, його неперервність та ритмічність. В планових розрахунках залишок незавершеного виробництва на початок періоду, що планується приймається по фактичним (очікуваним) даним, на кінець – визначається розрахунковим шляхом. Обсяг незавершеного виробництва розраховується по різному, залежно від наявності необхідних вихідних даних та типу виробництва. Найбільш точно незавершене виробництво визначається методом прямого розрахунку. В цьому випадку по кожній лінії, дільниці, в міжцехових кладових (комірках) розраховується нормальний заділ деталей та вузлів в натуральному виразі. Цей заділ деталей та вузлів у натуральному виразі множиться на їх планову собівартість, результати додаються по всім цехам і встановлюється обсяг незавершеного виробництва в грошовому виразі в цілому по підприємству. Такий метод може бути застосованим лише в умовах високої стабільності виготовлення продукції та вузькій спеціалізації цехів, тобто у масовому виробництві. Більш простим, але менш точним є розрахунок незавершеного виробництва в цілому по виробу на основі тривалості циклу його виготовлення, середньоденного випуску та собівартості з врахуванням коефіцієнта нарощування витрат, [51,- c.271]. Нcj = Ng.j * Cj * Tц.j * Кн..з.j, (14) де: Ng.j – середньоденний випуск j –го виробу в натуральному виразі (як правило за ІV квартал року, що планується); Cj – виробнича собівартість j – го виробу грн.; Тц.j – тривалість виробничого циклу виготовлення j – го виробу, днів; Кн.з.j – коефіцієнт нарощування затрат у виробництві по j – му виробу. Незавершене виробництво в цілому по підприємству, [ 51,- c.271 ]: Нс = Нс.j, (15) Коефіцієнт нарощування затрат представляє собою відношення середньої собівартості виробу у незавершеному виробництві до собівартості готового виробу (С). Спрощений випадок нарощування затрат в незавершеному виробництві показано на рис. 2 на початку виробничого циклу витрачається частина основних матеріалів, а наступні витрати рівномірні. За таких умов коефіцієнт нарощування витрат для j – го виробу. К н. з. J = (16) де: Зм.j –затрати на виготовлення j – го виробу; Ум.j – питома вага початкових матеріальних затрат в собівартості j – го виробу. Рис. 2 Графік нарощування витрат у незавершеному виробництві. С См Тц

Схожі: