ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
БІОЛОГІЯ 7 клас
Для цього під черешком листка пагона кільцем знімають кору і це місце обмотують вологим мохом або вміщують між двома половинками невеликої коробочки, які також заповнюють мохом або вологим піском. Через певний час у місці кільцювання утворюється калюс, а потім і корені. Вкорінений пагін зрізують. Якщо пагони довгі і гнучкі, можна користуватися методом відсадків. Для цього пагони пригинають до землі, прикріплюють і насипають горбик вологої землі на припнутий пагін. Через певний час вкорінений пагін відрізують від материнської рослини.
При вегетативному розмноженні на листках бегонії, пеперомії, сенполії, бріофілюма, очитка, каланхое та ін.
Під час вирощування рослин у водній культурі потреба у кореневих волосках, які є поглинальними клітинами, значно зменшується внаслідок достатньої кількості води.
У зв’язку з тим, що під час викопування частина діяльних коренів обов’язково залишається в грунті, обрізуванням частини гілок узгоджують зменшену поглинальну здатність коренів із величиною асиміляційної поверхні листків та їхньою транспіраційною діяльністю.
Наприкінці вегетації багаторічні рослини мають найбільшу кількість запасних речовин, у тому числі і речовин з цілющими властивостями.
Яблуня, глід, шовковиця, плющ.
Зменшується інтенсивність фотосинтезу, деякі органічні сполуки розщеплюються до простіших і разом з іонами переміщуються в багаторічні органи. В основі черешків формується віддільний шар клітини.
Гутація має пристосувальне значення. Вона є основним засобом виведення води з організму рослини, що зумовлює, в свою чергу, поглинальну діяльність кореневої системи. Мінеральні речовини рослини дістають від коріння та під час випаровування води листками. Проте втрата води через транспірацію у цих рослин дуже незначна завдяки високій вологості повітря, тому активне виділення води через спеціальні утворення – гідатоди – є ефективним механізмом адаптації рослин перезволожених місць зростання до поглинання мінеральних речовин.
Газообмін, фотосинтетична діяльність, транспірація, у деяких рослин резервація води та поживних речовин, добування азотної їжі (у комахоїдних рослин).
10. У сонячну погоду краплини води на листках, квітках, пагонах, подібно лінзам, концентрують промені, що викликає опіки епідермісу і глибше розміщених клітин.
11. За походженням шипи – це вирости поверхневих тканин стебла (епідермісу та кори) у шипшини, дерево згубника, ожини, малини. Колючки – видозмінені органи (пагони – у груші, глоду, терну, гледичії; прилистки – у барбарису, білої акації; листки – у кактусів).
У клітинах засипаючих органів кількість органоїдів зменшується, і всі вони розміщуються серед крохмальних зерен у цитоплазмі.
Ні, тому що ділянка стебла, утворена минулого року, припинила ріст, клітини диференціювались і багато з них здерев’яніло.
Деревні рослини використовуються для виготовлення ділової деревини, паперу, пластмас, спирту, каніфолі, скипидару із живиці(смоли) хвойних рослин. Кора дуба, верби, сумаху використовується для дублення шкіри, калини, крушини, дуба – як лікарська сировина. З коркового дуба, амурського коркового дерева добувають корок; текстильне волокно виготовляють з льону, конопель, кропиви, джуту, рамі; як харчові продукти та технічна сировина використовуються бульби картоплі, топінамбура.
Спеціальними тонкими порожнистими свердлами із стовбура в напрямку до серцевини висвердлюють тонкий циліндрик деревини з річними кільцями, за якими і визначають вік дерева, темпи його росту в різні періоди тощо.
Усі ці органи здатні до позеленіння на світлі, особливо на верхівках, бо частина з них за походженням є видозміненими пагонами, а частина (корнеплоди) утворюються з гіпокотилю – перехідної зони кореня в стеблову частину пагону. На світлі зеленіють корені більшості рослин.
Квітки комахозапильних рослин мають великі яскраві пелюстки, нектарники, сильний аромат. У вітрозапильних рослин зовнішні елементи квіток часто редуковані, зате дуже розвинені пиляки з великою кількістю легкого пилку; маточки мають добре розвинені стовпчики і приймочки, які дуже часто є перистими і вловлюють пилок з повітря.
Манна крупа – із пшениці, перлова – із пшениці, гречана – з гречки, «геркулес» і толокно – із вівса, пшоно – із проса.
Більшість клітин залишається живими. У них, крім запасних речовин, є деякі ферменти і фізіологічно активні речовини.
Капуста
У цей час умови для зростання значно поліпшуються (світло, температура), до того ж рослини зберігають спадково закріплений ритм свого росту і розвитку.
Біле забарвлення пелюсток зумовлене оптичним ефектом – явищем багаторазового заломлювання променів на поверхні клітин і заповнених повітрям міжклітинників приблизно так, як це спостерігається у товщі снігу. Якщо пелюстку стиснути пальцями, витіснити з міжклітинників повітря, вона стає водянисто прозорою, безбарвною.
Під кронами ялин завжди густа тінь, а за умов недостатнього освітлення найбільш видимими є квітки із світлим кольором пелюсток.
Ці кольори – найбільш помітні і яскраві навіть при мінімальному освітленні, і нічні метелики та інші комахи досить легко знаходять рослини з такими квітками.
У цей час рослини припиняють активний ріст, кількість клітин і їхні розміри вже практично не збільшуються, тому потреба рослин у воді зменшується.
Стеблова частина квітки представлена квітконіжкою і квітколожем, а чашечка, віночок, тичинки й приймочки є видозміненими листками. Один із доказів листкового походження цих органів – перетворення їх у пелюстки в махрових квітках.
У воді дуже швидко розмножуються різноманітні, переважно анаеробні бактерії, що споживають спочатку органічні речовини відмерлих та зруйнованих клітин у ділянці зрізу. Потім токсичні продукти розкладу поступово руйнують ділянки живих тканин кори та камбію.
Причинами цього є: проста внутрішня будова, спрощені процеси обміну речовин, споживання лише органічних решток і покидьків, здатність до швидкого розмноження, невибагливість.
Плід, із погляду ботаніки, є результат розростання стінок зав’язі та інших частин квітки, що покривають насінини після подвійного запліднення.
Дріжджі, мукор, аспергіли.
Іржасті гриби, борошниста роса, деякі види роду дріжджів.
Бувають, бо ті речовини грибів, які є отруйними для людини, для тварин (комах) нешкідливі.
Посушливого літа вологість грунту вища біля стовбура, де практично немає активно поглинаючих молодих коренів. Вологого літа вистачає води і кореням, і міцелію грибів, проте, у зв’язку з утворенням мікоризи грибів із дрібними поглинальними коренями гриби краще ростуть саме в зоні їхнього масового розповсюдження.
Гриби-паразити утворюють кілька різновидностей спор у циклі свого розвитку. Одні з них зимують, другі вражають бур’яни, кущі біля полів і садів, треті пошкоджують інші культурні рослини. Така адаптація забезпечує виживання паразитичних грибів при зміні умов існування.
Ще неможливо штучно відновити всі хімічні особливості ґрунтового субстрату, замінити корені деревних рослин, з якими гриби утворюють мікоризу.
Сфагновий мох поглинає і утримує в спеціалізованих клітинах багато води, що сприяє заболочуванню місцевості. Крім того, відмерлі рослини моху не руйнуються в товщі відкладів, формуючи поступово шари торфу.
Через відсутність коренів, досконалої провідної системи, механічних (опорних) тканин тощо.
Нижній пригрунтований шар повітря вночі найбільш зволожений. Крім того, рух повітря менший внизу, тому випаровування вологи також менше.
У густому лісі дерева мають відносно тонкий стовбур, центр ваги у них розміщений високо. До того ж у таких дерев коренева система розміщена у поверхневому шарі грунту. Поодинокі дерева мають значно меншу висоту, більш розгалужені і кремезні.
Створення оптичного контрасту, для кращої помітності плодів на фоні листя. Червоне забарвлення плодів властиве переважно рослинам, у яких довго не опадає зелене листя (шипшина, горобина, конвалія, калина, барбарис); чорне або синьо-фіолетове забарвлення плодів – рослинам із золотисто-жовтим або червновуватим кольором осіннього листя (бузина, акантопанакс, терен).
Значна частина снігу затримується на хвої і не падає на землю.
Перед дощем збільшується ароматичність квіток бузку, жасмину, жовтої акації за рахунок більшого виділення нектару. Перед дощем закриваються квітки кульбаби, березки польової, мокриці, ешольції, поникають суцвіття моркви та ін.
Культурні – це рослини, які людина вирощує і доглядає, захищає від бур’янів, шкідників та хвороб, щоб одержати високі врожаї.
Свіжоскошена зелена маса злакових, бобових та інших рослин, яку щільно укладають у спеціальні резервуари. Без доступу повітря в зеленій масі відбувається молочнокисле бродіння, і виділювана молочна кислота консервує зелений корм, у якому значно краще зберігаються поживні речовини, ніж при висушуванні.
Сосна світлолюбна, невибаглива до грунту, має добре розвинену кореневу систему.
На порубках або згарищах, як правило, першою поселяється береза, як світлолюбна і досить швидкоросла порода. Проте пізніше її витісняє ялина, яка спочатку добре росте під пологом берези, а потім переростає її і притінює.
Певний період мінусових температур для нормального онтогенезу рослин потрібний під час яровизації, стратифікації, утворення квіткових бруньок у лілійних, а також для успішного процесу вегетації після періоду органічного спокою.
Хвощ польовий, суниці лісові, сокирки польові, портулак городній, осот польовий, очерет болотяний, костриця лучна, бук лісовий та ін.
Сосна кримська, ялина тянь-шанська, рододендрон кавказький, ялина сибірська, альбіція ленкоранська, береза киргизька, тополя туркестанська, модрина європейська та ін.
Ковила Лессінга, клен Траутфеттера, клен Семенова, сосна Фоміна, аконіт Роговича, будяк Кернера, волошка Бессера, таволга Бумальда, глід Липського, ряст Галлера, тюльпан Шренка, цибуля Талієва.
БІОЛОГІЯ 8 клас
Безпосереднє значення одноклітинних організмів для людини невелике, за винятком малярійного плазмодія і дизентерійної амеби, які є збудниками важких інфекційних захворювань.
Багато морських одноклітинних організмів мають тверді мінеральні скелети із карбонату кальцію. При поступовому відмиранні організмів із них утворюються великі товщі осадових порід – вапняки, крейда.
Скоротливі вакуолі забезпечують регуляцію осмотичного стану клітин, видаляючи надлишок води, що безперервно проникає в тіло інфузорії, а також продуктів дисиміляції.
Тупіт чи струси землі черв’яки сприймають як діяльність свого головного ворога – крота і сполохано розповзаються. Іноді саме в такий спосіб досвідчені рибалки добувають черв’яків для наживки.
Після сильних та тривалих дощів черв’яки вилазять на поверхню грунту, тому що в землі задихаються від нестачі повітря.
Тому, що стулки з’єднуються без зубців, які є в інших молюсків.
У групі молюсків, які перейшли до більш рухомого способу життя, активного живлення або набули інших захисних пристосувань, раковини редукувались (сучасні головоногі та деякі черевоногі молюски: каракатиця, восьминіг, голі слимаки).
Головоногі молюски, голотурії, личинки бабок рухаються завдяки викиданню струменю води.
Внутрішній скелет є у всіх представників хордових тварин, у яких м’язи прикріплюються до внутрішніх опорних елементів – хрящів або кісток. У ракоподібних роль скелета виконує зовнішній панцир, до якого і прикріплюються м’язи.
10. Оси, бджоли, джмелі, павук-сріблянка, павук-хрестовик та ін.
11. Павукоподібні знищують велику кількість шкідливих комах.
За день нитки павутини втрачають свою клейкість через часткове висихання, налипання на них пилу, пуху тощо. Крім того, після вдалого полювання павуки швидко ростуть, у них добре працюють павутинні залози, тому розміри павутини щоразу потрібно збільшувати.
Бджоли, джмелі, золотоочки, сонечка, жужелиці, бабки, ктирі, їздці та ін.
Біологічні методи дають змогу знищувати лише представників певного виду шкідників, без шкоди для інших корисних видів. Хімічні засоби не мають такої вибіркової здатності.
Різноманітні присоски у п’явок, головоногих, колюче-сисний ротовий апарат комах тощо.
Переважно гнильними та іншими бактеріями, яких у цьому субстраті величезна кількість.
Один рік.
Заповзання комах у щілини світильників, ближче до джерела світла, зумовлюється виходом теплішого повітря.
Це пояснюється тим, що нічні метелики складають крила дахоподібно: передні крила, які мають захисне забарвлення, прикривають задні. Задні крила яскраво забарвлені для внутрішньовидового розпізнавання.
Швидше махає крилами комар. Визначити це можна за висотою звуку, який виникає під час польоту комахи. Чим швидше комаха рухає крилами, тим вищий буде звук. Комар робить 594 помахи за секунду, а джміль – 123-233, тому комар дзижчить, а джміль гуде.
Перед дощем мурашки ховаються в мурашники і закупорюють ходи.
Щоб упевнитися в тому, що метелики здійснюють перельоти, їх мітять стійкою нешкідливою фарбою, яку наносять у вигляді кількох смужок на нижній бік крил. Так було встановлено перельоти адмірала, бражника, мертвої голови та ін.
Мурашка надто довго знаходилася біля випадково кимось роздавленої родички і пропахла її феромоном – специфічним запахом смерті. Охоронці гнізда приймали її за мертву, аж поки не вивітрився сигнальний запах.
Найчастіше в такі водойми ікру риб переносять на лапках водоплавні та болотяні птахи, прилітаючи із сусідніх, навіть далеких зариблених водойм.
Тому що риба рефлекторно стулює губи і рот у той момент, коли вона відчуває, що наживка ніби тікає з рота при підсіканні вудкою, тобто риба сама створює умови для занурення гачка в тканини рота.
Риби, що мають назви звірів: морський вовк, морська лисиця, морський собака, морський кіт, риба-кішка, водяний слон, водяний кінь, риба-білка, їжак-риба. Птахів: морський орел, морський півень, морський папуга, рябчик, горобець. Персонажів казок і міфів: морський диявол, морський чорт, морський дракончик, морський ангел, химера, пегас.
Життєвий цикл личинок земноводних проходить обов’язково у воді, до того ж пуголовки дуже схожі на мальків риб (у них є зябра).
Жодна земноводна тварина не вживає води звичайним способом – не п’є. Вся вода, потрібна їй, вводиться в організм тільки через шкіру, яка поглинає вологу і виділяє її. Жаба, яку тримають у сухому приміщенні, худне і виснажується. Життєдіяльність її активізується лише тоді, коли жаба дістане можливість викупатись у воді.
Безногих ящірок – жовтопуза, веретільницю.
Пухливих повік також немає у змій.
Високий рівень обміну речовин, зумовлений досконалістю будови кровоносної й дихальної систем, високорозвинена нервова система, складна поведінка, теплокровність. Особливості травної системи: відсутність зубів, часте споживання їжі, швидке її перетравлювання, часте випорожнення кишечника, малі його розміри; пристосованість до польоту: подвійне дихання, пір’яний покрив, порожнисті кістки, обтічна форма тіла та ін.
Колібрі, частково жайворонки, горобці, голуби.
Співають чи кричать у польоті дятли, жайворонки, журавлі, гуси, стрижі. Птахів, що видають звуки, коли сидять, більшість (качки, комахоїдні птахи, папуги).
Куріпки, каченята, курчата.
Пір’яний покрив надає тілу птаха ідеально обтічної форми, зменшує тертя при польоті за рахунок уникнення турбулентних потоків повітря, захищає від механічних пошкоджень, намокання, оходження; крупні контурні пір’їни створюють несучу поверхню крил і хвоста. Крім того, відміни в розмірах, забарвленні пір’я на певних ділянках тіла визначають статевий диморфізм птахів, їхні видові і родові ознаки.
Оляпка.
Легені птахів складаються не з окремих пухирчастих альвеол, як у ссавців, а нагадують губчасту гуму, пронизану дрібними трубочками, які сполучаються як між собою, так і з повітряними мішками. Крім того, бронхи птахів проходять крізь легені і сполучаються з повітряними мішками.
Соловейко, сови, пугачі. Більшість із них проявляють найбільшу активність вночі.
Парнокопитні: корови, олені, вівці, кози, свині; непарнокопитні: коні, зебри, віслюки.
Фалангоходіння.
У шерсть тварин всипають зернівки пасовищних злаків, які поступово витрушуються, швидко проростають на вологій землі навіть без загортання, бо світло прискорює проростання злаків. В наших краях свійські тварини (корови, вівці, кози) розповсюджують насіння деяких бур’янів із чіпкими гачечками, волосками та іншими утвореннями (так звана зоохорія).
Довга шия служить своєрідним балансиром коливань тулуба та голови під час бігу жирафи (поперемінно лівими і правими ногами), допомагає вчасно помітити ворогів, діставати соковитіши листки.
Осетр російський, ведмідь гімалайський, страус африканський, слон індійський.
Дикобраз не може втопитися, тому що численні голки, якими покрите його тіло, порожнисті і наповнені повітрям.
У собак нема потових залоз, і тому у них язик є основним терморегулятором: з поверхні видовженого і зволоженого язика вода випаровується, завдяки цьому тіло охолоджується. У кота є потові залози.
Відповідь «а».
Ротовий апарат при ссані рідини, дихальні рухи легенів, присоски на лапах геконів, орган прикріплення риби-прилипали та ін.
Кроти, ховрахи, хом’яки, землерийки, сліпаки, миші.
Пінгвіни і тюлені можуть тривалий час перебувати під водою. Повітряні підшкірні мішки з’єднані з легенями, є своєрідними резервуарами для зберігання повітря (у пінгвінів). У тюленів же підшкірні мішки є конвергентною ознакою порівняно з птахами і призначені головним чином для захисту від втрати тепла у воді.
Теплокровність з’явилася як результат інтенсивного енергетичного обміну, появи чотирикамерного серця, теплозахисних покривів тіла (пір’я, шерсті), формування системи теплорегуляції та інших властивостей птахів і ссавців, що пов’язано з високим еволюційним рівнем їхньої організації.
|