|
|
Скачати 1.22 Mb.
|
| Тема 4. Процес банківського кредитування 1. Класифікація кредитів комерційних банків. 2. Позичковий процент та його диференціація. 3. Етапи процесу кредитування. Література: 1. Закон України «Про банки і банківську діяльність». 2. Закон України «Про банкрутство». 3. Закон України «Про заставу». 4. Постанова НБУ «Про кредитування». 5. Постанова НБУ «Про порядок здійснення консорціумного кредитування». 6. Постанова НБУ «Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків». 7. Банківські операції / За ред. А. М. Мороза. 8. Основы банковского дела / Под ред. А. М. Мороза. 9. Банковское дело / Под ред. О. И. Лаврушина. 1. Класифікація кредитів комерційних банків Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у су- спільстві тимчасово вільних коштів. Банківська система шляхом надання кредитів організовує та обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу. Залежно від форми, в якій кошти передаються кредитором позичальнику, розрізняють дві форми кредиту — товарний і грошовий. У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. В умовах ринкової економіки типовим є грошовий кредит. Залежно від суб’єктів кредитних відносин, їх організації та цільового призначення позичок кредит поділяється на ряд видів: внутрішньоекономічний, або національний, та зовнішньоекономічний, або міжнародний і банківський, державний (позичальником або кредитором виступає держава), міжгосподарський (надається одним суб’єктом господарювання іншому і включає комерційний кредит, дебіторсько-кредиторську заборгованість та ін.); виробничий та споживчий (видається відповідно на виробничі та споживчі цілі). Провідним видом кредиту є банківський, тобто кредит, котрий надають і одержують банки. Саме вони акумулюють переважну частину кредитних ресурсів і подають їх у позички. Таким чином, банківський кредит — це двосторонній рух грошових коштів на засадах повернення. Мобілізовані банками ресурси як частина позичкового фонду країни спрямовуються на три укрупнені об’єкти кредитування: 1) формування основних коштів суб’єктів господарювання та інші інвестиційні цілі; 2) формування їх оборотних коштів; 3) споживчі цілі. В економічній літературі не існує єдиної думки щодо класифікації кредитів. Так деякі економісти, змішуючи різні критерії та ознаки класифікації, виділяють такі види кредитів, якими можуть користуватися суб’єкти господарської діяльності: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, споживчий, бланковий, консорціумний. Комерційний кредит — це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарські відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів — зобов’язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін. Об’єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу. У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя, інші угоди про надання кредиту не укладаються. Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом: — сплати боржником за векселем; — передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ); — переоформлення комерційного кредиту на банківський. У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін. Лізинговий кредит — це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту. Об’єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно. Суб’єктами лізингу можуть бути лізингодавець (суб’єкт господарювання, що є власником об’єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб’єкт, що домовляється з лізингодавцем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об’єктом лізингу в установлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація та інші суб’єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей). Іпотечний кредит — це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об’єкти іпотеки або мають поручителів, які надають під заставу об’єкти іпотеки на користь позичальника. Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати: житлові будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об’єктом застави за іншою угодою. Споживчий кредит — кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачене умовами кредитного договору. Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об’єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних доходів, за винятком обов’язкових платежів, протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється залежно від цілей об’єкта кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, причому він не повинен перевищувати 10 років з дня його надання. Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунка, переказами через пошту або готівкою. Комерційний банк може надавати бланковий кредит тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення, тільки під зобов’язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної процентної ставки та тільки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах. Консорціумний кредит може надаватися позичальнику банківським консорціумом такими способами: а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб’єктам господарської діяльності; б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється залежно від потреби в кредиті; в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції. Кредитні операції — це відносини між кредитором і дебітором (позичальником) з приводу наданих (одержання) у тимчасове користування коштів, їх повернення й оплати. Кредитні операції банків поділяються на: активні і пасивні. Інакше кажучи, кредитні операції містять у собі: позичкові операції і депозитні операції. Позичкові операції — це дії робітників банку (кредитних заснувань) з надання і (або) одержання кредитів, їх повернення й оплати відповідних процентів, а депозитні операції — дії тих же робітників з розміщення і (або) залучення до себе внесків, їх повернення й оплати процентів. Основний предмет позичкових операцій — кредит (позичка) як визначена сума грошей, що видається (утворюється), повертається, оплачується; відповідно депозитних операцій — внесок (депозит) як сума грошей і (або) інших цінностей (цінних паперів), що поміщається (застосовується), повертається, у необхідних випадках оплачується. Кредити комерційних банків можна класифікувати за різними ознаками та критеріями. Найбільш зручною є така класифікація банківських кредитів: за основними категоріями позичальників кредити поділяються на ті, що надаються: а) галузям народного господарства; б) населенню; в) державним органам влади. За цільовим спрямуванням кредити поділяються на: а) виробничий (поповнення обігових коштів та основних засобів); б) споживчий (споживчі цілі населення). Залежно від кількості кредиторів розрізняють кредити: а) надані одним банком; б) консорціальні; в) паралельні, що передбачають участь у їх наданні кількох банків. При цьому кредити одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених, умовах. За характером і способом сплати процентів: а) з фіксованою процентною ставкою; б) з плаваючою процентною ставкою; в) зі сплатою процентів у міру використання наданих коштів; г) зі сплатою процентів одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит). За строками користування: а) короткострокові — до 1 року; б) середньострокові — до 3 років; в) довгострокові — понад 3 роки. Строк кредиту, а також проценти за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунка позичальника) до повного погашення кредиту та процентів за його користування. Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку із витратами виробництва та обігу, не забезпеченими надходженнями коштів у відповідному періоді. Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень. Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об’єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо. За забезпеченням: а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи); в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації); г) незабезпечені (бланкові). За ступенем ризику: а) стандартні кредити; б) кредити з підвищеним ризиком. За методами надання: а) у разовому порядку; б) відповідно до відкритої кредитної лінії; в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, зі стягненням комісії за зобов’язання). Залежно від порядку погашення: а) водночас; б) у розстрочку; в) достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника); г) з регресією платежів; д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу). 2. Позичковий процент та його диференціація Основним видом плати за користування банківським кредитом є процент, або позичковий процент. Поряд з процентом банки можуть установлювати комісію, що застосовується як додатковий елемент ціни банківського кредитування. Комісія встановлюється, як правило, у тих випадках, коли в процесі кредитування банк виконує додаткову роботу, пов’язану з оформленням позички і контролем або наглядом за здійсненням проекту, що кредитується. Комісія може сплачуватися окремо, або додаватися до процента. На рівень позичкового процента впливають такі фактори: — облікова ставка ЦБ; — рівень інфляції; — строк позички; — ціна сформованих ресурсів; — ризик; — розмір позички; — попит на банківські позички; — якість застави; — зміст заходів, що кредитуються; — витрати на оформлення позички; — ставка банку-конкурента; — характер відносин між банком і клієнтом; — норма прибутку від інших активних операцій. Вплив цих факторів на рівень процентної плати за користування банківськими позичками є взаємозв’язаними, тому важко визначити кількісне значення кожного з них, але враховувати їх у сукупності доцільно. Базовою процентною ставкою за кредитами комерційних банків є облікова ставка центрального банку, за якою останній здійснює рефінансування комерційних банків. Базова процентна ставка може бути або вищою, або нижчою за облікову ставку. Якщо комерційний банк має дешеві ресурси (порівняно з обліковою ставкою), він має право встановлювати проценти за своїми позичками нижчі від облікової ставки. Облікова ставка центрального банку залежать від характеру його грошово-кредитної політики, процентних ставок на міжнародному ринку позичкових капіталів, стану платіжного балансу країни і курсу національної валюти. Грошово-кредитна політика центрального банку може бути спрямованою або на експансію, або на рестрикцію кредиту. Проводячи політику експансії, центральний банк зменшує облікову ставку, а при політиці рестрикції — підвищує її. Рівень інфляції впливає як на облікову ставку центрального банку, так і на ставки процента за позичками комерційних банків. Незважаючи на те, що центральний банк встановлює позитивну процентну ставку (тобто з урахуванням інфляції), комерційні банки також враховують інфляційний фактор. Річ у тім, що облікова ставка центрального банку не змінюється часто, тому в періоди між її змінами і при інфляційній активності у комерційних банків виникає потреба врахувати ту інфляцію, яка не покрита обліковою ставкою. Фактор терміну кредиту прямо пропорційно впливає на рівень процентної ставки за позичками банку. Чим триваліший термін користування, тим дорожчим для позичальника є кредит. Така залежність обумовлена двома причинами. По-перше, при тривалішому терміні позички більшим є ризик втрат від неповернення боргу і від знецінювання коштів, переданих у позичку, у зв’язку з інфляцією, що неминуча в ринковій економіці. По-друге, вкладання коштів довготривалого характеру, як правило, забезпечують відносно вищу віддачу. Витрати на оформлення позички і контроль прямо впливають на рівень позичкового процента. Чим витрати більші, тим за інших рівних умов вища норма процента за позичкою. Іноді витрати, пов’язані з кредитним процесом, не включаються в процентну ставку, а компенсуються шляхом стягнення з позичальника комісійних платежів. |
| Реферат На тему: Порядок створення і припинення діяльності комерційного банку Правовою базою для створення і функціонування комерційних банків різних типів і форм власності є Закони України “Про банки і банківську... |
1. Становлення банківської системи України, та її роль у ринкових умовах Становлення банківської системи почалося в березні 1991 року з ухвалення Закону України "Про банки і банківську діяльність" яким... |
| 1. Становлення банківської системи України, та її роль у ринкових умовах Становлення банківської системи почалося в березні 1991 року з ухвалення Закону України "Про банки і банківську діяльність" яким... |
План Лекції Економічні нормативи, що є обов’язковими до виконання... Закону України "Про Національний банк України" та Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України (далі... |
| Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ... |
ДОГОВІР про банківську гарантію |
| Закон України «Про аудиторську діяльність» Вплив особливостей аудиту в комп’ютерних системах на зміст моделей методик аудиту |
Реферат на тему: “Законодавство про банки Національний банк України: його роль у проведенні грошово-кредитної політики та банківського нагляду |
| Закон №889 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07. 12. 84р. №8073-Х |
* Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22. 04. 1993 р. N 3125-ХІІ «Фінансова компанія «Аргумент» ( далі компанія) за період з 01. 01. 2012 р по 31. 12. 2012 р |