РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА з дисципліни Історія української літератури ( ХХ ст. ) Для спеціальності 030501 - українська мова та література Факультет філологічний  


НазваРОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА з дисципліни Історія української літератури ( ХХ ст. ) Для спеціальності 030501 - українська мова та література Факультет філологічний  
Сторінка8/13
Дата17.05.2013
Розмір2.27 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Література > Документи
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

АНДРІЙ ГОЛОВКО


(1897 – 1972)

Андрій Васильович Головко – видатний прозаїк. Початок творчості. Збірка віршів “Самоцвіти”. Перший друкований прозовий твір “Момент”. Настанова поєднати елементи імпресіонізму, символізму, експресіонізму на основі реалістичного методу. Збірка повістей і оповідань А.Головка “Можу” (1926), до якої увійшли твори 1922–1924 рр. Мистецька зрілість в жанрі оповідання. Класичні взірці “Дівчинка з шляху” (1922), “Товариші” (1923), “Пилипко” (1923), “Червона хустина” (1924). Загальне визнання і популярність митець здобув завдяки цим оповіданням, які О.Гончар назвав “справжніми перлинами”. Глибоке знання автора дитячої психології і майстерне мистецьке її осягнення. Правдивість в зображенні суворих життєвих обставин, зокрема часів голоду 1921–1922 років, в котрих опинилися герої оповідань. Емоційно-лірична наснаженість творів. Пробудження в дітей почуття дружби, взаємопідтримки в біді.

Жанр повісті в збірці. Надання письменником особливого значення повісті “Можу”, (поставлено назву її до цілої збірки). Cумнівність психологічно-філософської основи повісті “Можу”, буцімто фізично хвора людина повинна звільнити місце здоровим і виявити волю до самогубства, як це зробив герой повісті -- туберкульозний демобілізований червоногвардієць Гордій. В повісті наявні ознаки стилю, який запанує в наступній творчості митця. Ідейно-естетичні шукання А.Головка у творах “Червоний роман” (1923). “Крученим шляхом” (1924). Полемічне скерування “Червоного роману” символістського роману Г.Михайличенка “Блакитний роман”.

Повісті про молодь “Пасинки степу”, “Зелені серцем”, “Удовині діти”. Проблема виховання інтелігенції, педагогічних кадрів у повісті “Зелені серцем”. Переборення великих труднощів студентів – дітей сільської бідноти: голод, холод. Уміння письменника розкрити психологічні риси образів-персонажів, вдалими штрихами відтворити їх портрети, індивідуалізувати мову. Гуманізм – центральна ідея повісті “Удовині діти”. Оптимістична віра молоді в щасливе майбутнє – спільна риса повістей. Але ця віра, як показало життя, виявилася примарною ілюзією.

Роман “Бур’ян” (1927). Історія написання твору. “Бур’ян” – значимий здобуток української прози 20-х років. Проблематика твору. Правдиво оголене викриття злочинності компартійного керівництва на селі, в руках якого опинилася влада. Образ голови сільради Матюхи. Підтримка його з боку районного керівництва (секретар райкому партії Миронов, начальник міліції Сахновський). Образ Давида Мотузки. Помилкове понадп’ятдесятилітнє трактування радянським літературознавством Давида як провідника політики партії на селі. Насправді таким “провідником” був Матюха, у руках якого була влада. Об’єктивно ж Давид осмислюється як народний заступник перед злочинною політикою партії держави. Образи сільської молоді, прихильної до Давида (наймити Зінька, Ілько). Образи Тихона Кожушного, його дружини Марії. Особливості стилю роману. Високомистецьке зображення народних характерів. Глибинне осягнення морально-психологічних конфліктів. Динамізм сюжету. Лаконізм, лірично-емоційна сила оповіді. Багатство і різноманітність художніх засобів. Майстерне використання Головком елементів уснопоетичної народної творчості, гнучкої мелодійності української мови, пісенності, що є “однією із ознак, що він є справді національний письменник” (М.Рильський).

1927 р. Початок роботи над реалізацією задуму роману-трилогії, що дістав назву спочатку “Три сини”, а після 1931 р. – “Три брати”. Роман “Мати” (1932) написаний як пролог до трилогії. Дві редакції роману “Мати”. Образ матері Катрі. Зосередження уваги на осягненні внутрішнього світу героїні. Алегоричне навантаження образу матері-України. Зорієнтованість розповіді на “класову” розстановку сил, що звузило можливості глибинного відтворення історичної правди. Переробка твору під тиском “більшовицької” критики (1935). Оформлення її як першої книги трилогії про український народ у двох революціях ХХ ст.

Початок праці над другою книгою задуманої трилогії – романом “Артем Гармаш”. Публікація кількох фрагментів із перших розділів. Але на заваді праці стали “викривлення історичнго процесу соціалістичної революції та громадянської війни на Україні”. Роботу над романом обірвала війна.

Творчість в роки другої світової війни. Нариси, оповідання А.Головка --військового кореспондента. Відтворення письменником героїчних епізодів з життя фронтовиків, святого почуття ненависті до загарбників. Збірка нарисів “Бойові епізоди” (1942).

Звернення А.Головка до драматургії. Комедія “Райське яблуко”. До драматургії звертався Головко іще в 1924 р. (п’єса “В червоних шумах” – 1929, п’єса “Бур’ян” на матеріалі однойменного роману. Спроби письменника в кіножанрах (кіноповісті “Скиба Іван” (1934), “Митько Лелюк” (1936--1937), “Літа молодії” (1934). Лірична кінокомедія “Коли зустрічаються двоє” (1956).

Продовження роботи над романом “Артем Гармаш” з кінця 40-х років. Опублікування роману 1971 року в трьох книгах. Ідейно-художня кон’юнктурна концепція в настанові показати народ рушійною силою революції, громадянської війни і боротьби за владу рад практично стала бар’єром для проникнення правди на сторінки роману.

Своєрідність індивідуального стилю А.Головка. Вплив його на українських прозаїків молодшого покоління – М.Стельмаха, О.Гончара, В.Козаченка, Ю.Збанацького.

Твори письменника

    1. Твори. В 5 т. – К.: Дніпро, 1976 – 1977.

    2. Твори. В 2 т. – К., 1986 – 1987.

Література про письменника

    1. Андрієві Головку: Зб. – К.: Рад. Письменник, 1958. – 246 с.

    2. Гончар О. Наче волошки в житі... // Гончар О. Письменницькі роздуми: Літературно-крит. статті. – К.: Дніпро, 1980. – С. 158 – 161; Українське слово. Хрестоматія. – К.: Рось, 1995. – Кн. 4. – С. 169 – 171.

    3. Гретченко Н.Ф. Синтаксичні особливості роману А.Головка “Бур’ян”. – К., 1958.

    4. Коваленко Л. Андрій Головко. – К., 1958.

    5. Коваленко Л. Співець революційних звершень народу // Головко А. Бур’ян. – К., 1983.

    6. Килимник О. Андрій Головко. – К., 1954.

    7. Лета В. Андрій Головко // Історія української літератури ХХ століття. – У 2 кн. – К.: Либідь, 1998. – Кн.1. – С. 297 – 300.

    8. Новиченко Л. Світ боротьби і любові // Головко А. Твори: У 5 т. – К.: Дніпро, 1976. – Т. 1. – С. 5 – 30.

    9. Орлик П.І. Андрій Головко. – К., 1986.

    10. Пасічник М., Фролова К. Андрій Головко: Творчий шлях. – К.: Дніпро, 1967. – 256 с.

    11. Про А.Головка: Спогади, статті. – К., 1980.

    12. Смолич Ю. Головко // Мої сучасники. – К.: Рад. письменник, 1978. – С.67 – 84.


ІВАН МИКИТЕНКО

(1897 – 1937)

Іван Кіндратович Микитенко – видатний прозаїк, драматург. Рання творчість, її джерела, тематика і жанрова різноманітність. Збірка оповідань “На сонячних гонах”. Книга оповідань і повістей “Вуркагани” – новий крок у творчості письменника. Повість “Брати”. Особливості стилю. Тема змички міста і села, дружби робітників і селян. Тематика, образи-персонажі, особливості композиції, засобів гумору повісті “Гаврило Кириченко – школяр”. Проблематика роману “Ранок”; проникливе розкриття подій, людських доль і характерів.

І.Микитенко-драматург. П’єса “Диктатура”. Життєва основа твору. Вади твору: поділ образів – персонажів на класово ворожі табори. Героїчно-піднесене спрямування п’єс “Кадри” (“Світіть нам, зорі”). Проблема виховання нової інтелігенції.

Жанр комедії в драматургії І.Микитенко. Лірична комедія дівчата нашої країни”. Зображення трудового героїзму, духовності молоді. Сатирична комедія “Соло на флейті”. Гротескно загострене викриття психології міщанства, кар’єризму та моральної деградації, маніпулювання політичною фразеологією, передчуття драматичних змін у психології суспільства періоду сталінізму. Комедія “Дні юності”. Специфіка комічного і смішного В.І.Микитенка.

Твори письменника

  1. Твори: В 2 т. – К.: Дніпро, 1982 – 1983.

Література про письменника

  1. Бурбела В. Іван Микитенко // Історія української літератури ХХ ст.: У 2 кн. – К.: Либідь, 1998. – Кн. 1. – С. 415 – 417; Історія української літератури ХХ ст. – У 2 кн. – К.: Либідь, 1994. – Кн. 1. – С. 727 – 730.

  2. Заєць І.Я. Іван Микитенко: Літературний портрет. – К.: Дніпро, 1970. – 149 с.

  3. Сонячні гони: Спогади про Івана Микитенка. – К.: Дніпро, 1967. – 263 с.


ОСТАП ВИШНЯ

(1889 – 1956)

Початок творчості. Співробітник газет “Народна воля”, “Вісті”, “Селянська правда”, “Радянське село, “ журналу “Червоний перець”, альманаху “Літературний ярмарок” в 20-х – на початку 30-х років. Творчість цього періоду.

Перший фейлетон “Демократичні реформи Денікіна”. Створення жанру “Усмішки”. Українознавчі усмішки (цикл “Українізуємось”, “Чухраїнці”). Проблеми української мови, культури. Збереження генетичної та історичної пам’яті українського народу.

Книжки “Діла небесні”, “Вишневі усмішки кримські”, “Вишневі усмішки кооперативні”, “Вишневі усмішки закордонні” та ін. Ідейно-тематична багатоманітність сатири та гумору. Пародії та фейлетони на літературно-мистецькі теми. Жанрове багатство (усмішка, фейлетон, памфлет, оповідання, новела, портрет, пародія, рецензія). Сатиричні п’єси: “Запорожець за Дунаєм”, “В’ячеслав”, “Вій” (за Гоголем).

Творчість воєнного та повоєнного часу. Утвердження героїзму народу і героя засобами гумору (“Зенітка”, “Ленінград і ленінградці”, “Запорожці”, “Весна красна”). З примушення письменникові довелося після повернення і місць заслання вдаватися до викриття “буржуазного націоналізму та капіталістичного світу.

Сатиричне викриття негативних явищ суспільного життя (“Самохідна комора”, “По ревізії”, “Дилда”. “У ніч під Новий рік”).

“Мисливські усмішки”. Їх усміхнено-лірична колоритність.

Автобіографічні гуморески (“Отак і пишу”, “Все життя з гоголем”, “Автобіографія”). Щоденник “Думи мої, думи мої...” Вишня перекладач. Статті про письменників-сатириків.

Своєрідність творчої манери письменника, особливості комічного в його усмішках самобутнє продовження традицій національної сміхової культури (фольклору, Т.Шевченка, І.Котляревського). Роль М.Гоголя у творчому зростанні Остапа Вишні. Значення Остапа Вишні в розвитку української сатири та гумору.

Твори письменника

  1. Твори: В 2 т. – К.: Держлітвидав України , 1963-1865.

  2. Твори: У 5 т. – К., 1974 – 1975.

  3. Фейлетони. Гуморески. Усмішки. Щоденникові записи. – К., 1984.

  4. Вишневі усмішки. – К., 1985.

  5. Вот так и пишу. – Москва, 1984.

  6. Твори: У 4 т. – К., 1988.

Література про письменника

  1. Бурляй Ю. Народний письменник // Рад. літературознавство. – 1957. - № 5.

  2. Гончар О. Штрихи до портрета Остапа Вишні // Гончар О. Письменницькі роздуми. – К.: Дніпро. 1980. – С.157.

  3. Губар О. Остап Вишня сміється. – Сімферополь: Доля, 2000. – 20 с.

  4. Дузь І. Остап Вишня: Життя і творчість. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1965. – 250 с.

  5. Дзеверін І.О. Остап Вишня //Літературні портрети. – К., 1960. – Т. 1.

  6. Журавський А. Ніколи не сміявся без любові: Сторінки життя і творчості Остапа Вишні. – К.: Мистецтво, 1983. – 176 с.

  7. Живий Остап Вишня: Збірка спогадів про письменника. – К., 1966. – 303 с.

  8. Зуб І. Остап Вишня: Нарис життя і творчості. – К.: Дніпро, 1989. – 239 с.

  9. Історія української літератури 20 ст.: У 2 кн. – К.: Либідь. 1998. – Кн. 1. – С.363-367; К.: Либідь, 1994. – Кн. 1. – С 282--289.

  10. Про Остапа Вишню. Спогади. – К.: Рад. Письменник, 1969. – 334 с.

  11. Рильський М. Остап Вишня // Рильський М. Статті про літературу. – К.: Дніпро, 1980. – С. 327--329.

  12. Семенчук І. Зачаровані красою. – К.: Рад. письменник, 1988. – С. 131--164.

  13. Суровцева Н. Перехрещені стежки: Остап Вишня // Слово і час. – 1991. -- № 8.

14. Цеков Ю. «Мою роботу рецензував народ!» // Остап Вишня. Твори: У 4 т. – К., 1988. – Т. 1.
МИКОЛА ЗЕРОВ

(1890 – 1937)

Микола Костянтинович Зеров – літературознавець, поет, перекладач, педагог, лідер групи неокласиків. Редактор журналу “Книгар”. Літературну діяльність почав 1912 р. Перші публікації його статей з’явились в педагогічному журналі “Світло” та в газеті “Рада”. Друкувався в журналах “Літературно-науковий вісник”, “Життя й революція”, “Червоний шлях”, “Зоря”.

М.Зеров – талановитий, самобутній поет. Пробудження схильності до віршування в дитинстві. Віршики про всілякі дрібні справи родинного буття. Поетичні інтереси М.Зерова -гімназиста. Участь у створенні сатиричного рукописного журналу, націленого проти адміністрації гімназії “Скучающий осмоклассник” (1908). Назва журналу – це сатиричне переосмислення назви збірника церковнослов’янського богослужбового співу “Осмогласник”. Багато віршів раннього періоду не збереглося. Записування їх почалось, за свідченням дослідників, 1911 р. Вірші-посвяти друзям особистісного змісту. Гумористично-жартівливі твори про студентське життя – про іспити, про мандрівки, про зацікавлення когось із друзів юною курсисткою. Друзі М.Зерова -- П.Горецький, В.Романовський – дістали від нього на згадку по зшитку віршів, переписаних його рукою, які зберігаються в Центральному державному архіві-музеї. Панівний жартівливо-гумористичний пафос віршів. Використання засобів пародії гротеску, стилізації. Вірші українською і російською мовами. Епіграфи з творів О.Пушкіна, М.Лермонтова, Біблії.

Відгомін у ранній ліриці М.Зерова мотивів лірики М.Старицького (“Ніч яка, Господи”), Фета (“Измучен жизнью, коварством надежды”), О.К.Толстого (“Василий Шибанов”). До початку поетичної діяльності відносяться пародії на Вороного, Філянського, Чупринку. Рукописна збірка, виготовлена для О.Меженка – бібліографа і літературного критика. Назва її – грецька – в перекладі “В царині мистецтва”. Підзаголовок: “Сонети, сонетоїди. Пісні жалоснії”. В Баришівці р.,б. 1921” Репродукція рукописної книги “Сонети і елегії”, позначена 1922 роком з посвятою Сергію Єфремову. Збереження цієї літературної реліквії належить книгознавцю Федорові Максименкові.

Рішення поета вийти на широкий читацький загал. Публікації віршів на сторінках журналу “Червоний шлях” за підтримки П.Г.Тичини. Поява через рік збірки “Камена” (1924). Літературно-естетична концепція М.Зерова – поета витонченого смаку, “закоханого у вроду слів” (М.Рильський). Її підгрунтя в збірці “Камена”. Усвідомлення ним загальнолюдських гуманістичних цінностей, закріплених у вершинних досягненнях європейської і світової літератури, їх значущості для розвитку української літератури.

Естетична платформа М.Зерова, яка об’єднувала групу неокласиків: любов до слова, строгої форми, до вершинних здобутків світової літератури; Розуміння необхідності пройти школу сумлінного навчання українських письменників у класиків світової літератури з метою осягнення секретів майстерності, винахідливості, витонченості форми. Напружена, систематична робота над перекладами класичних мистецьких витворів без чого неможливо вийти українській літературі до нових вершин. Зневага до примітивізму, безпорадності, хуторянської заскорузлості. Близькість концепції М.Зерова до концепції М.Хвильового. Участь М.Зерова у літературній дискусії 1925 – 1928 рр.

Єдність канонічних форм – сонетів, сонетоїдів, елегійних дистихів (гекзаметр і пентаметр), олександрійських віршів (шестистопових ямбів). Підкорення поетом строгих форм чіткості і ясності думки. Поет прославляв “ясну дзвінку закінченість сонета”. Звернення М.Зерова до канонічних форм в поєднанні з ненастанною увагою до багатства, чистоти і милозвучності української мови, є “прогресивним явищем в українській радянській поезії” (М.Рильський). Розподіл збірки на поетичні цикли. Спільність між ними – розкриття тем, мотивів з опертям на культурологічну основу. Принагідне входження до творів то міфологічних образів, то образів літературного походження, скажімо, образів “Одіссеї”, то історичних осіб, діячів зарубіжної культури, з якими пов’язана історія українських міст, чи доля українських діячів культури, зокрема письменників. Ілюзорна відірваність багатьох віршів від жорстокої дійсності тоталітаризму. Звучання мотивів трагізму. Поява образів кровопролиття (“Саломея”), людської безвиході і приреченості, загибелі, жаху смерті засуджених в’язнів. “Навколо нас кати і кустодії, синедріон, і кесар, і претор” (сонет “Чистий четвер”).
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Схожі:

Програма дисципліни “ Історія української літератури (Давня українська...

Програма дисципліни “ Історія української літератури (Давня українська...

Робоча програма З дисципліни “Англійська мова” для спеціальності:...
Робоча програма складена на основі типової програми для студентів немовних спеціальностей
Робоча програма З дисципліни ’’Англійська мова’’ Для спеціальності:...
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри іноземних мов і перекладу “ 1 “ липня 2004 року. Протокол №22
Робоча програма З дисципліни ’’Англійська мова’’ Для спеціальності:...
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри іноземних мов і перекладу “ 1 “ липня 2004 року. Протокол №22
Робоча програма З дисципліни ’’Англійська мова’’ Для спеціальності:...
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри іноземних мов і перекладу “ 1 “ липня 2004 року. Протокол №22
РОБОЧА ПРОГРАМА З дисципліни “Англійська мова” Для спеціальності “Музикознавство” Факультет
Робоча програма складена на основі типової програми для студентів немовних спеціальностей за фахом “Музикознавство”
РОБОЧА ПРОГРАМА З дисципліни “Англійська мова” Для спеціальності “Маркетинг” Факультет
Робоча програма складена на основі типової програми для студентів немовних спеціальностей за фахом “Маркетинг”
РОБОЧА ПРОГРАМА З дисципліни “Англійська мова” для спеціальності:...
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри іноземних мов та перекладу “ 1 ” липня 2004р. Протокол №22
Робоча навчальна програма дисципліни “ Історія України” для освітньо-кваліфікаційного...
Робоча навчальна програма складена відповідно до навчальної програми «Історія України»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка