М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» Н. І. Парафійник ДОКУМЕНТНО-ІНФОРМАЦІЙНІ КОМУНІКАЦІЇ Частина ІI Навчальний посібник Харків «ХАІ» 2011


НазваМ. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» Н. І. Парафійник ДОКУМЕНТНО-ІНФОРМАЦІЙНІ КОМУНІКАЦІЇ Частина ІI Навчальний посібник Харків «ХАІ» 2011
Сторінка6/16
Дата10.12.2013
Розмір0.79 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

3.2. Особливості формування фондів різних інститутів ДІКС


Бібліотечний фонд. Головною підсистемою документого фонду країни є бібліотечний фонд. Б.Ф. – це систематизоване зібрання творів друкарства й інших документів, які підібрані і організовані у відповідності з завданнями бібліотеки і потребами читачів.

До основних переваг, як дозволяють вважати бібліотеку головною ланкою документом комунікації, відносять: повноту фондів, різноманітність типів і видів документів, що зберігаються в них, надання населенню не тільки первинних а й вторинних документів, загальнодоступність, безкоштовність користування документами в бібліотеці.

На відміну від архівів і музеїв у фондах бібліотек зібрані опубліковані і неопубліковані документи, що мають широке соціальне призначення. Вони різноманітні за змістом, знаковій системі запису й відтворення інформації, матеріальній основі. Бібліотеки мають можливість придбати у свій фонд необхідну кількість екземплярів конкретної назви чи видання. Вони мають великі документні фонди, які здатні задовольнити попит на інформацію з усіх сфер людської діяльності.

Перевага бібліотек перед архівом і музеєм полягає у загальнодоступності документів для широкого кола користувачів, у способі їх використання. Найменш доступним є архів. Він забезпечує обмежене використання архівних документів, що зберігаються у єдиному екземплярі. Музей організовує широкий доступ відвідувачів до рідкісних документів, але обмежує їхнє безпосереднє отримання. Видача документів додому у музеях і архівах взагалі виключена.

Бібліотечні фонди різноманітні за своїм складом і структурі. Усі документи, які включені до складу Б.Ф. можна поділити за різними ознаками: змістом, способом виготовлення, періодичністю і т.п.

За складом це можуть бути твори друку – видані шляхом друкування чи тиснення. За своєю матеріальною конструкцією твори друку діляться на книжкові, журнальні, газетні, карткові видання.

За знаковою формою: текстові, нотні, картографічні, ізовидання (естампи, художні репродукції, плакати, альбоми, листівки).

За періодичністю видання (книги, брошури, серії, періодичні видання). Серед неперіодичних видань виділяють багатотомні і однотомні, зібрання творів, збірки, вибрані твори, “Труди”, “Записки”), видання, які видаються по мірі накопичення матеріалу, без чіткої періодичності.

Твори друку розділяють за цільовим використанням і характеру інформації, наприклад, наукові, офіційні, нормативні.

Крім творів друку у бібліотеці можуть бути й інші документи. Наприклад, рукописні, історичні документи, архіви політичних діячів, письменників, учених, композиторів. Деякі бібліотеки мають спеціальні книги для сліпих (надруковані брайлевським шрифтом)

За змістом Б.Ф. поділяють на універсальні й спеціальні. Універсальні фонди – це фонди у яких представлена література з усіх галузей, усіх типів (офіційні, наукові, науково-популярні, навчальні, довідкові) і видів документів (видання, кіно-фотодокументи, неопубліковані документи, на різних носія.

Спеціалізований фонд – це фонд у якому переважають документи певного змісту (фонди медичних бібліотек, сільського господарства, Академії мистецтв, музичних закладів)) фонди бібліотек для сліпих, дитячі.

Фонди в залежності від завдання бібліотеки, їх обсягу поділяють на :

Фонд бібліотеки;

Фонд філіалів; якщо вони є у бібліотеки;

Пересувний фонд.

Існує поділ фонду за мовою, за змістом, за видами видань.

За змістом – це книги з філософії, техніки та інших галузей знання. За видами видань – книги, журнали, газети, рукописи.

Документи кожного виду усередині фонду групуються окремо у під фонди, які утворюють структуру фонду. Чим крупніша бібліотека, тим складніша структура її Б.Ф.

У Б.Ф. виділяють такі підфонди:

Підфонд кінодокументів – частина Б.Ф., що складається з документів, що містять звукову, образну інформацію, відтворення якої можливе за допомогою спеціальних технічних засобів.

Підфонд дисертацій – частина Б.Ф., що складається із дисертацій на здобуття наукового ступеню кандидата або доктора наук, а також авторефератів дисертацій. Він може біти виділений у великих бібліотеках у самостійний фонд, як наприклад у національній бібліотеці України.

Підфонд депонованих рукописів – це зібрання відповідним чином оформлених рукописів, цілком закінчених статей або інших документів.

Підфонд картографічних видань – це частина Б.Ф., що складається з документів, що містять умовне, загальне зображення поверхні землі й інших небесних світил, а також просторове розміщення різних об’єктів і явищ (атласи, мапи, плани, креслення, глобуси і т.п.).

Підфонд нормативних і технічних документів – це частина Б.Ф., що складається з нормативних документів з стандартизації, техніко-економічних нормативів, патентних документів, типових проектів, креслень, звітів про НІР та інших наукових видань.

Підфонд нотних видань – частина Б.Ф., що складається з нот, які видані у вигляді журналів, книг і т.п.

Під фонд рідкісних книг – це частина Б.Ф., що складається з особливо коштовних, рідкісних видань.

Підфонд рукописів – це частина Б.Ф., що складається з рукописних книг, колекцій автографів і інших рукописних (машинних) документів.

Підфонд мікрокопій – це частина Б.Ф., що складається зі зменшених у кілька разів друкованих і рукописних текстів, ілюстрацій, креслень, нот і т.п.

Бібліотечний фонд є у будь-якій іншій документій системі (архіві, музеї). У той же час у бібліотеці може бути музей книги, архів, інформаційний центр. Різниця між ними полягаю у тому, що Д.Ф. підпорядковується завданням тієї установи, у якій він функціонує. Наприклад, книга існує насамперед для читання, але поміщена до музейного фонду, вона стає експонатом, який призначений не для читання, а для споглядання. Не відміну від бібліотечної, музейну книгу не видають додому, безпосередній доступ до неї обмежений.

Музейні фонди. Музейний фонд – це впорядкований масив документів, які зберігаються у закладах, які здійснюють збір, зберігання, дослідження і експозицію документів наукового або культурного змісту. За призначенням виділяють такі види музеїв: природничі, історичні, краєзнавчі, літературно-меморіальні, видатних діячів культури і мистецтва і т.п. За формою власності: державні, шкільні, приватні. Усі колекції музеїв поєднує Національний музейний фонд України. Його діяльність визначена законом про “Музейну справу в Україні”.

У фондах музеїв України зберігаються документи двоякого роду: створені природою; створені людьми. Відповідно до призначення музейні фонди поділяють на фонд музейних предметів і науково-допоміжний фонд. Фонд музейних предметів поділяється на основний і обмінний. Музейні предмети, які складають основу зібрання і на підставі яких здійснюється уся діяльність музею, складають основний фонд .Обмінний фонд включає ті предмети, які не входять до основного фонду і можуть бути передані іншим музеям. У музеях є непрофільні матеріали, які даному музею не потрібні, а також зустрічаються повністю ідентичні предмети – дублети.

Відповідно до існуючих нормативів, при наявності у музеї декількох дублікатів предметів, п’ять із них включають до основного фонду, а решту до обмінного. Обмінний фонд складається із фонду непрофільних предметів і фонду зайвих дуплетів.

Основний фонд складається із колекційного фонду і дублетного фонду. До колекційного фонду відносять усі музейні предмети, які існують у музеї у єдиному екземплярі, а також один найкращий екземпляр із тих, які є в декількох.

Певні особливості мають фонди природничих музеїв. У силу індивідуальності об’єктів природи у них не має обмінного і дублетного фонду. Фонд поділяють на науковий фонд і експозиційний фонд.

Предмети, які включені до музейного фонду, розрізняються за фізичними властивостями і способами фіксації інформації.

Виділяють шість типів музейних предметів:

  • речові;

  • образні;

  • письмові;

  • фонетичні;

  • фото документи;

  • кіно документи.

Речові джерела – музейні предмети, які являють собою певні речі, які створені людьми (знаряддя праці, зброя, прикраси і т.п.).

Образні – музейні предмети, які фіксують інформацію за допомогою зорового образу (предмети живопису, графіка, скульптура, плани, мапи, схеми і т.п.

Письмові джерела – музейні предмети, які містять інформацію, яка зафіксована за допомогою знаків письма – букв, цифр та ін. символів.

Фонетичні – музейні предмети, на яких з допомогою технічних пристроїв зафіксована інформація у вигляді звуків людської мови, музики, шумів і т.п. (грамплатівки, магнітні стрічки, диски).

Фото-джерела – музейні предмети, які містять інформацію у вигляді зображення, отриманого за допомогою фотоапаратури ( фотографії, негативи на склі, плівці, діапозитиви і т.п.)

Кіно-джерела – музейні предмети, які містять інформацію у вигляді динамічного зображення і відтворюють її за допомогою технічних пристроїв.

Співвідношення тих чи інших предметів у фондах залежить від типу музею. У музеях науки і техніки домінують речові джерела – машини, механізми, а у літературних – письмові джерела.

Колекції письмових джерел поділяють на такі види: рукописні і друковані, закладів і особисті матеріали, періодичні і неперіодичні видання, книги, листівки, газети, бланки. У музеях історичного типу групують за тематичної ознакою і галузевому принципу. У останньому використовують відношення до сфер суспільного життя (внутрішня і зовнішня політика, народне господарство і т.п.). Книга і інші письмові документи можуть виступати і як речові предмети.

Фото-джерела класифікують за технікою виготовлення – негативи, позитиви, по тематичному принципу – фотопортрет, сюжетні фотографії, видові фотографії. У музеєзнавстві не має одностайності у належності фотодокументів до певного типу музейних джерел. Одні відносять їх до самостійного фонду, інші – до образного, треті – до документного фонду, і об’єднують їх з письмовими джерелами. Для того, щоб музеї успішно виконували свої завдання їх фонди повинні відповідати профілю музею, бути науково організованими, систематично і цілеспрямовано поповнюватися.

Архівний фонд – сукупність документів, що утворилася в процесі діяльності установи, організації, підприємства, суспільства чи окремої сім’ї і підлягають збереженню. Архівні фонди складаються в основному із текстових документів, що несуть ретроспективну інформацію, історично й логічно зв’язаних між собою. В Україні розвинута широка мережа державних, відомчих, спеціалізованих архіві. Документи, незалежно від їхнього виду, місця створення й форми власності на них, що зберігаються в різних архівах на території України становлять Національний архівний фонд.

Отже, документний фонд – це систематизована сукупність документів, які підібрані інформаційними закладами у відповідності з їх профілем і цільовими завданнями, певним чином організовані відповідно до завдання тимчасового, довгострокового чи довічного зберігання і використання.


4. ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

Парафійник ДОКУМЕНТНО-ІНФОРМАЦІЙНІ КОМУНІКАЦІЇ Частина І Навчальний...
Парафійник Н.І. Документно-інформаційні комунікації: навч посіб для студ спец. «Документознавство та інформаційна діяльність» / Н.І....
Архівознавство Навчальний посібник
Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»
0 2 ГАЛУЗЕВИЙ СТАНДАРТ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ
ВНЕСЕНО Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (ХАІ)
02 ГАЛУЗЕВИЙ СТАНДАРТ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ
ВНЕСЕНО Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (ХАІ)
Прилуцька А. Є. ВІЗУАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ В СТРУКТУРІ РЕКЛАМНО-ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОВІДОМЛЕННЯ
Візуальний компонент в структурі рекламно-інформаційного повідомлення: Навчальний посібник для студентів спеціальності «Документознавство...
Секція Теоретичні та методологічні проблеми сучасної психології
Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»
Авіаційно-космічна техніка і технологія
Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського “Харківський авіаційний інститут МОН України
Закон України «Про освіту»
...
«Харківський авіаційний інститут» О. О. Карпенко, М. М. Матліна СУЧАСНЕ...
Карпенко О. О. Сучасне діловодство : навч посіб. / О. О. Карпенко, М. М. Матліна. – Х. Нац аерокосм ун-т «Харк авіац. ін-т», 2009....
Н. Каразіна Геолого-географічний факультет Кафедра соціально-економічної...
Нємець Л. М., Сегіда К. Ю. Географія населення: українсько-російсько-англійський словник термінів та понять: навчальний посібник...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка