Архівознавство Навчальний посібник


НазваАрхівознавство Навчальний посібник
Сторінка1/10
Дата10.12.2013
Розмір1.27 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»

К.Ю. Нефедов, О.О. Карпенко


Архівознавство


Навчальний посібник


Харків «ХАІ» 2008


УДК 930

ББК 79.3я73
Нефедов К.Ю. Архівознавство: навч. посіб. / К.Ю. Нефедов, О.О. Карпенко. – Х. : Нац. аерокосм. ун-т «Харк. авіац. ін-т», 2008. – 82 с.
Розглянуто сучасні проблеми архівознавства як науки. Висвітлено питання історії архівної справи, формування системи її установ, структури сучасних архівних систем та організації Національного архівного фонду України. Значне місце відведено комплектуванню архівів, використанню документів, застосуванню сучасних інформаційних технологій в архівній справі. Зосереджено увагу на створенні, особливостях функціонування й перевагах електронних архівів як результату інформатизації архівної справи.

Для студентів спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» денної та заочної форм навчання.


Бібліогр.: 37 назв

Рецензенти: д-р іст. наук, проф. В.К. Міхеєв,

канд. пед. наук, доц. О.М. Кобелєв

© Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», 2008 р.



ВСТУП
Архівознавство – комплексна наукова дисципліна, якій належить одне з провідних місць у фаховій підготовці студента-документознавця. Вивчаючи загальний документообіг, правила й методи діловодства, необхідно чітко уявляти собі й завершальну стадію буття документа, яка пов’язана з його архівуванням і архівним зберіганням. Саме через архіви документи, що виникли в процесі документування та діловодства, стають частиною культурного надбання суспільства, залишаються на віки в його інформаційній спадщині. Звернення до ретроспективної інформації архівів є невід’ємною складовою господарчої та суспільної діяльності людини, одним з головних аспектів повсякденної праці в інформаційній сфері. Виконуючи свої безпосередні обов’язки, фахівець-документознавець постійно звертається до архівів і виконує численні операції, пов’язані з обліком, описуванням, зберіганням архівних документів. Документознавчий фах дозволяє працювати в самих архівних установах на всіх посадах, включаючи керівні. Тому вивчення архівознавства та засвоєння навичок і методів архівної справи належить до числа головних завдань студента-документознавця.

Вивчення архівознавства – складний комплексний процес, що потребує оперування численними знаннями та спеціальними методиками. Велика роль у цьому процесі належить навчальним посібникам, які через практичну направленість архівознавства стають не лише компендіумом знань, а й своєрідним довідником для практичної діяльності. На жаль, у нашій країні ще й досі бракує посібників з цієї дисципліни, які б могли стати в пригоді фахівцям-документознавцям. Цей посібник має хоча б частково подолати цю нестачу. Його написано з урахуванням досвіду викладання архівознавства студентам-документознавцям і специфіки діловодного підходу до цієї галузі знань. Значну увагу приділено також питанням, не висвітленим у традиційних вузівських підручниках з архівознавства, зокрема ­– світовій історії архівної справи, питанням формування та структури сучасних архівних систем тощо. Спеціальний розділ присвячено питанням інформатизації архівної справи. В цілому посібник концентрує увагу на теорії архівознавства та загальних питаннях архівної галузі. Логічним продовженням його має стати посібник з практичних аспектів архівної діяльності, що вийде незабаром.

Розділи 1–7 посібника, а також вступ написані К.Ю. Нефедовим, розділ 8 – О.О. Карпенко.
Розділ 1

Архівознавство як галузь знань
1.1. Архівознавство як система знань і навчальна дисципліна
Архівознавство – одна з найважливіших дисциплін у циклі фахової підготовки студента-документознавця. Вивчаючи архівну справу, ця дисципліна розкриває суть завершального етапу документообігу й тому є необхідним логічним продовженням курсів діловодства і документознавства.

Як і названі курси, архівознавство чітко налаштоване на практичну діяльність – майже все, що вивчається тут, так чи інакше застосовується на практиці в архівній справі та діловодстві. Практична складова визначає суть та зміст цієї науки, обумовлює її пізнавальну специфіку. На відміну від академічних дисциплін, таких, як математика або хімія, архівознавство не формує замкнутий комплекс специфічних знань, які б відрізняли його від інших наук. Воно активно використовує будь-які наукові знання, що мають відношення до архівної справи, не лише суто архівознавчі, але й запозичені з інших дисциплін.|не лише| Самі по собі ці знання дуже різнопланові й не можуть утворити єдину академічну науку, проте всі вони поєднані застосуванням в архівній справі й на основі цього принципу формують певну систему. Об’єднуючим фактором тут є не теорія, а практика. Тому можна сказати, що архівознавство це не наука в традиційному академічному розумінні, а система науково-практичних знань, яка вивчає історію, теорію і практику архівної справи|речі|. Проте архівознавство це не в якому разі не суто прикладна дисципліна. В ній є дуже змістовна науково обґрунтована теорія, але зміст її визначено перш за все архівною практикою.|речі|

Зрозуміло, що предметом вивчення в архівознавстві є|з'являється,являється| архівна справа|річ| в усіх її проявах|виявах|. Існування ж архівної справи не можливе без існування архівних документів, форм їх організації, установ, де вони зберігаються, а також людей, які працюють з цими документами. Тому можна сказати, що об'єктом безпосереднього вивчення в архівознавстві є|з'являються,являються| архівні документи, архівні фонди й архівні установи, а також усі пов’язані з ними види практичної діяльності людини.

Слід зазначити, що архівознавство як галузь знань не є цілком тотожною навчальній дисципліні, що призначена для підготовки фахівців з архівної справи| й документознавства|. Архівознавча наука налаштована на практичну діяльність, але, як і будь-яка інша галузь науки, має певну тенденцію до фундаменталізму й тому вивчає переважно загальні або проблемні питання архівної справи, тобто те, що потребує глибокого наукового аналізу|речі|. Це, наприклад, історія архівної справи, теорія архівного фонду, методи експертизи документів, вдосконалення опису й обліку, створення довідкових систем, доступ до архівних матеріалів тощо. Навчальна ж дисципліна приділяє значну увагу також загальній повсякденній практиці архівної справи|речі|, яка меншою мірою цікавить науку |з'являється,явл. Найважливішим завданням|задачею| навчальної дисципліни є|з'являється,являється| підготовка фахівців| до практичної роботи в архівах і до взаємодії з|із| архівами в галузі обліку,|урахування| зберігання та використання документів. Саме тому важливе місце у процесі навчання архівознавству посідає засвоєння практичних нормативних прийомів архівної справи, які не є проблемними для вчених.

Проте й вивчення теорії архівної справи не може бути осторонь навчальної дисципліни, бо без наукових основ практична робота не буде фаховою. Отже, по суті, навчальна дисципліна «архівознавство» включає дві складові – теоретичне архівознавство та практику архівної справи|речі|. Вони співвідносяться майже так само, як документознавство| (теорія) й діловодство| (практика), але|та| вивчаються в рамках|у рамках| однієї дисципліни.

Таким чином, мета|ціль| даної дисципліни – вивчити теоретичні основи архівознавства й підготувати майбутніх фахівців|спеціалістів| до професійної роботи в архівах, а також до взаємодії з|із| архівами |навички|.

Конкретні завдання|задачі| навчальної дисципліни «архівознавство» такі:|слідуючі|

  • дати уявлення про історію архівної справи|речі|;

  • ознайомити з|із| теоретичними основами архівознавства;

  • ознайомити з формами організації архівної справи в Україні та світі;

  • навчити|виучити| формам, прийомам і методам архівної роботи;

  • навчити зберігати й використовувати архівну інформацію.


1.2. Становлення й розвиток архівознавства
Архівознавство як окрема система знань формувалося протягом дуже тривалого часу. Воно поступово відокремлювалось, з одного боку, з практичних навичок архівної справи, з іншого – з історичної науки, в межах якої воно й зазнавало становлення.

Так зване практичне архівознавство, тобто набір правил і методів, що забезпечують елементарний порядок зберігання, обліку й використання документів, існувало з моменту появи архівів у стародавньому світі. Оскільки архіви тоді не були відокремлені від скарбниці, канцелярії та бібліотеки, фахівців з архівознавства не було й практична робота у цій галузі здійснювалася не систематично.

Лише в ХVI столітті в країнах Західної Європи розпочинається інтеграція розрізнених методів та навичок архівної справи в деяку системну єдність, яка мала зачатки майбутньої наукової дисципліни. Цьому сприяло підвищення ролі архівів у політичній та економічній сферах життя суспільства. З початком "ери капіталізму", із зародженням національних держав з їхнім розгалуженим адміністративним апаратом і зацікавленістю у відтворенні власного минулого потреба в ретроспективній інформації архівних документів стає постійною, а впорядкування та зберігання цих документів перетворюються на важливе суспільне завдання. У XVII–XVIII ст. з’являються перші спеціальні праці з діловодства та регістратурознавства (Я. фон Раммінген, Б. Боніфаціус та ін.), в яких було впорядковано початкові архівознавчі знання. Своє відображення ці знання знайшли й в численних інструкціях з упорядкування урядових паперів, що складалися працівниками державного апарату тих часів. У XVIII ст. архівні документи все частіше починають використовувати в історичних дослідженнях, внаслідок чого архівознавчі знання накопичуються в рамках історичної науки. У цілому до ΧΙΧ ст. чітко визначаються межі початкового розвитку архівознавства: з одного боку, це допоміжна історична дисципліна, з іншого – частина діловодства, що має обслуговувати потреби державного апарату.

Протягом XIX ст. архівознавство зазнає активного розвитку, рушійною силою якого було постійне підвищення ролі архівів у житті суспільства й держави. До традиційних функцій архівних установ у ці часи поступово додаються питання комплектування архівів, фондування документів, наукового опису, збереження, експертизи цінності. Все це стає предметом осмислення й дослідження в рамках архівознавства. Починає приділятися значна увага також історії архівної справи й архівних установ. Наполегливою працею багатьох вчених (А. Бордьє, Е. Шамполіона-Фіжака, Г. Рішу, Ш. Ланглуа й А. Штейна у Франції; Ф. фон Леєра, В. Лоєві, Г. Хольтцингера в Німеччині; Е. Себастьяно і П. Тадді в Італії; І. Фейта, С. Мюллера та Р. Фруїна в Голландії; М.В. Калачова, Д.Я. Самоквасова, П.Є. Андреєвського, А.П. Воронова в Росії) архівознавство до початку XX століття оформлюється в більш-менш окрему наукову дисципліну. Тоді ж формуються національні школи нової науки, які відбивають у собі особливості архівних систем, соціально-політичного устрою, документообігу та наукових традицій різних країн. Проте до початку ХХ ст. головним завданням архівознавства все ж таки залишалася методика організації та ведення архівів, суто наукові проблеми були поза межами досліджень. Завершальним кроком цього етапу стало видання в 1898 р. в Голландії універсального «Посібника для впорядкування й описування архівів», складеного І. Фейтом, С. Мюллером і Р. Фруїном, який підсумовував надбання європейського прикладного архівознавства за всі минулі роки.

Новий період у становленні архівознавства, що почався на межі ХIХ–ХХ ст., характеризувався поглибленням теоретико-методологічних пошуків. Суттєво вплинули на архівознавство такі теоретико-методологічні течії в історичній науці, як позитивізм, неокантіанство, марксизм. У першій половині XX ст. відбувається накопичення багатого фактичного й дослідницького матеріалу, який потребував узагальнення. Ці поставлені часом завдання були виконані Х. Дженкінсоном в Англії, Е. Казановою і С. Пістолезе в Італії, А. Бреннеке і Й. Папріцем у Німеччині, Т. Шелленбергом і Е. Познером у США. Висококласні праці названих авторів відображали те, що було розроблено та перевірено на практиці тисячами практикуючих архівістів. Разом з тим у ряді держав – Італії, Німеччини, СРСР та ін. ­– архівознавство ставилось у пряму залежність від пануючої ідеології, що негативно впливало на його подальший розвиток в цих країнах. Проте в деяких випадках, зокрема в СРСР, жорсткий державний контроль за архівами й пов’язане з цим суттєве обмеження практичної діяльності архівістів мали свій зворотний бік – поглиблення теоретичних пошуків, які не контролювалися державою.

У цілому в XX ст. архівознавство значно розширило свій предмет, інтегрувавши теоретичні, методичні та інші досягнення допоміжних історичних дисциплін, а також документознавства, математики, фізики, хімії, біології, інформатики і т.д. Ставилися нові питання про комплектування державних архівів матеріалами з економічної історії, приватними та родинними колекціями, документами на нових носіях, про створення системи науково-довідкового апарату в масштабах країни, застосування автоматизованого пошуку документної інформації, про формування світового інформаційного простору. Архівознавство трансформується в спеціальну комплексну наукову дисципліну, що має як загальну теорію, так і теоретичні введення до експертизи цінності документів, фондування, опису й пошуку документної ретроспективної інформації, її використання на користь науки й практики. Сьогодні впевнено можна казати, що архівознавство відокремилося не лише від суто практичного діловодства, але й від історичної науки, і вже не є ані «служницею канцелярії», ані «служницею історії», як це було ще декілька десятиліть тому. Архівні фонди нині розглядаються як найважливіший інформаційний ресурс суспільства, як самостійна частина «ноосфери», скарбниця суспільної пам’яті, які заслуговують на дбайливе ставлення й всебічне глибоке вивчення. Тому архівознавство все більше посідає місце скоріше серед інформаційних, аніж історичних наук, і саме в цьому напрямку сучасні фахівці бачать його перспективи.
1.3. Базові поняття архівознавства
Сучасне архівознавство й архівна справа в цілому оперують певним колом понять, без засвоєння яких неможлива ані робота в цій галузі, ані її вивчення. Більшість з них стануть відомими протягом вивчення курсу. Проте вже зараз треба визначити деякі базові терміни.

Перше таке поняття це, звісно, архів. Слово «архів» походить від латинського слова archivum, яке в свою чергу є похідним від грецького слова arche – влада.

У сучасній мові це слово має два головних значення:

– соціальний інститут (установа), який задовольняє потребу суспільства в ретроспективній документальній інформації через архівні документи, організовуючи їх відбір, зберігання й використання;

– сукупність документів, що сформувалася внаслідок діяльності якихось суб'єктів – установ, підприємств, організацій, приватних осіб.

Перше поняття використовується в архівній справі й архівознавстві як нормативне, але й друге застосовують, коли мова йде про архівні зібрання приватних осіб або тематичні колекції архівних документів.

Конкретніше поняття архіву, визначене суто в межах архівознавчої науки, – установа або структурний підрозділ установи або організації, що забезпечує приймання, зберігання й використання архівних документів. Це поняття висвітлює внутрішню суть архіву, не беручи до уваги його статус як окремого інституту. Це визначення слід вважати «робочим», тобто таким, яке використовується в повсякденній фаховій діяльності, на виробництві, всіма, хто має безпосереднє відношення до діловодства й офіційної документації.

У визначенні архіву незмінно є присутнім термін «архівний документ», який є найважливішим в архівознавстві. Архівний документ – це документ, що зберігається або підлягає збереженню в архіві через його значущість для суспільства, соціальної одиниці або для індивідуального власника. Не кожен документ може стати архівним, але лише той, що визнаний призначеним для архівного зберігання експертизою. Важливо розуміти, що архівний документ – це не той документ, що зберігається в архіві, а той, що є гідним архівного зберігання, що визнаний таким. Архівні документи можуть зберігатися й за межами архівів – у приватних осіб, колекціонерів, у музеях і т.ін., можуть перебувати у розшуку. «Архівність» – це питання статусу документа, а не місця його знаходження.

Сама ж архівна справа визначається в архівознавстві як галузь діяльності суспільства, що забезпечує зберігання й використання архівних документів.

Базовим поняттям архівної галузі є також поняття архівного фонду. Архівний фонд – сукупність архівних документів, історично або логічно пов'язаних між собою. Зазвичай документи фонду пов’язані походженням від єдиного фондоутворювача, тобто установи або приватної особи. Поняття фонду – центральне в архівознавчій науці й докладно його буде розглянуто в другій частині посібника. Оскільки ж воно використовується в курсі з початку, тут необхідно було дати лише його саме загальне визначення.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

КОНФЛ І КТОЛОГ І Я Навчальний посібник
Конфліктологія: Навчальний посібник. Авт. Зінчина О. Б. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 164 с
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
Сергієнко В. В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко − Кременчук : Кременчуцький національний...
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних...
ЗАГАЛЬНИЙ КУРС Рекомендовано Міністерством освіти і науки України...
Маляренко В. А. Енергетичні установки. Загальний курс: Навчальний посібник. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 287с з іл
ТЕОРІЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ Навчальний посібник
Куц В. М. Теорія кримінальної відповідальності. Навчальний посібник – К.: НАПУ, 2011. 307 с
Це видання є логічним продовженням посібника «Архівознавство», що...
Пропонований посібник має частково подолати цю нестачу. Його можна використовувати як для підготовки до практичних занять, так і...
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством...
Посібник містить питання до самоконтролю та список літератури, що сприятиме глибшому засвоєнню матеріалу
МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО Навчальний посібник (для студентів напрямку 1201 „Архітектура”)
...
ВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС Навчальний...
В55 Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В. Г Кременя. Авторський колектив: М. Ф. Степко,...
Мацько Л.І. Українська мова. Навчальний по- Якщо ви прагнете оволодіти...
Щоб уміти грамотно розмовляти, слід насамперед Навчальний посібник для самостійної роботи
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка