Лекція 7 8


Скачати 433.66 Kb.
НазваЛекція 7 8
Сторінка2/4
Дата18.04.2013
Розмір433.66 Kb.
ТипЛекція
bibl.com.ua > Військова справа > Лекція
1   2   3   4

Голова Української Центральної Ради М. ГРУШЕВСЬКИЙ

У Києві. 1917 року 3 липня 3-го дня.

Таким чином, Центральна Рада не тільки мала поповнитися представниками національних меншин, а й утворила уряд України – Генеральний Секретаріат, керівником якого став Володимир Винниченко.

Тимчасовий уряд відрядив до Києва свою делегацію, куди входили військовий і морський міністр Олександр Керенський, міністр закордонних справ Михайло Терещенко та інші міністри. Для Михайла Івановича Терещенка Київ був особливо близьким містом, адже він був звідтіля родом, походив з родини мільярдерів – власників цукрових заводів. До речі, цей міністр закордонних справ Тимчасового уряду вільно володів тринадцятьма мовами (!!!) ,і залишившись без копійки та в еміграції після приходу до влади більшовиків, розгорнув з новою силою продуктивний бізнес у Західній Європі, що свідчить про те, що розумний та освічений українець завсіди знайде собі пораду. 29 червня почалися переговори між петроградською делегацією та представниками українського менеджменту. Українці запевнили гостей з Петрограду, що не будуть самостійно коїти певні сепаратистські дії, і дочекаються Установчих зборів.

4 серпня і без погодження з українською стороною до Києва надійшов документ за назвою «Тимчасова інструкція Генеральному Секретаріату», якою Тимчасовий уряд підпорядкував цю українську структуру виключно собі, що не могло не викликати справедливого обурення серед українців.

27-31 серпня (за старим стилем) 1917 року в Російській імперії трапився Корніловський заколот. Командувач російських військ генерал Лавр Георгійович Корнілов вирішив скинути діюче в Росії двовладдя та встановити жорстку військову диктатуру. При цьому він розраховував на підтримку деяких членів Тимчасового уряду, зокрема Керенського. Корнілов сдав німцям Ригу з метою їх просування до Петрограда та паніки серед населення, що він хотів використати як привід до захоплення влади. Війська, зняті з-під Риги Корнілов просунув до столиці, однак його виступ був подавлений, а сам Керенський миттєво відхрестився від Корнілова, оголосивши про його увільнення з посади. Після коррніловського заколоту в Росії зріс авторитет більшовиків, саме тому деякі історики наполягають, що Керенський, який, до речі, вчився з Леніним в одній гімназії та родини яких товаришували, свідомо був лояльним до більшовиків, і перебуваючи в уряді, хотів допомогти їм примножити свою підтримку.

Цілком імовірним міг би бути той факт, що Центральна Рада могла б використати корніловський заколот як привід проголосити державну незалежність України. Тут напрошується паралель з доленосним 1991 роком. Так же само, як Верховна Рада України проголосила незалежність 24 серпня, посилаючись на згубну загрозу ГКЧП Декларації про державний суверенітет України, так же само і Центральна Рада могла б проголосити незалежність України посилаючись на загрозу корніловців Універсалам Центральної Ради. А незалежність є такою річчю, яку не відкликають, тому так же само як після повалення ГКЧП незалежність України вже не стояла поза сумнівом для Верховної Ради України, вона б не стояла поза сумнівом і для Ради Центральної. Однак в українських політиків просто бракувало політичної волі, а не досвіду, да і автономістські тенденції на той час переважали над самостійницькими. Крім того, не було тоді в Україні поміркованих західних націоналістів, які ще не виросли як соціальний спротив русифікації України, адже західні землі перебували тоді під владою Австро-Угорщини.

8-15 вересня у Києві відбувається важлива подія – З’їзд народів Росії. На цьому заході були присутні представники 86 національностей з різних географічних частин Російської імперії. На заході був присутній і Словінський, член Тимчасового уряду. Показово, що з’їзд проходив не в Петрограді, а в Києві, що давало змогу говорити про лідерство українців у процесі федералізації постреволюційної Росії. На з’їзді спостерігалася єдність поглядів його учасників ,яка полягала у неминучій необхідності федералізувати Росію та надати її народам право широкої автономії. В той же час мова про відокремлення від Росії і створення на російських теренах конгломерату незалежних держав не йшла. Було висунено навіть припущення, що федерація народів Росії може перерости у федерацію народів Європи, а згодом – навіть у світову федерацію.

Плани щодо подальшої федералізації Росії могли б набути і своїх подальших шляхів розвитку, але 25 жовтня (за старим стилем) в Петрограді відбувся Жовтневий переворот і владу захопили більшовики.

Центральна Рада вирішила чіткіше конкретизувати статус українців у Росії, і своїм Третім універсалом проголосила Українську Народну Республіку як суб’єкт федеративної російської держави. Третій Універсал Центральної Ради мав такий вигляд:

7 листопада 1917 р.

Народе український і всі народи України!

  Тяжка і трудна година впала на землю республіки Російської. На півночі, в столицях іде межиусобна і кривава боротьба. Центрального правительства нема, і по державі шириться безвластя, безлад і руїна. Наш край так само в небезпеці. Без власті дужої, єдиної, народної Україна теж може впасти в безодню усобиці, різні, занепаду.                 

Народе український!  Ти разом з братніми народами України поставив нас берегти права, здобуті боротьбою, творити лад і будувати все життя на нашій нашій землі. І ми, Українська Центральна рада, твоєю волею во ім'я творення ладу в нашій країні, во ім'я рятування всеї Росії, оповіщаємо: 

Віднині Україна стає Українською Народною Республікою. Не відділяючись від республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб вся республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів.

До Установчих зборів України вся власть творити лад на землях наших, давати закони і правити належить нам, Українській Центральній раді, і нашому правительству — Генеральному секретаріатові України.

Маючи силу і власть на рідній землі, ми тою силою і властю станемо на сторожі прав і революції не тільки нашої землі, але і всієї Росії.

Отож, оповіщаємо: До території Народної Української Республіки належать землі, заселені у більшості українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточне визначення границь Української Народної Республіки щодо прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини і суміжних губерній і областей, де більшість населення українська, має бути встановлене по згоді організованої волі народів. Всіх же громадян сих земель оповіщаємо: Віднині на території Української Народної Республіки існуюче право власності на землі поміщицькі та інші землі нетрудових хазяйств сільськогосподарського значення, а також на удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі, касується. Признаючи, що землі ті є власність всього трудового народу і мають перейти до нього без викупу. Українська Центральна рада доручає генеральному секретареві по земельних справах негайно виробити закон про те, як порядкувати земельним комітетам, обраним народом, тими землями до Українських Установчих зборів.
  Праця робітництва в Українській Народній Республіці має бути негайно упорядкована.

А зараз оповіщаємо: На території Народної Республіки України з цього дня установлюється по всіх підприємствах вісім годин праці. Тяжкий і грізний час, який перебуває вся Росія, а з нею і наша Україна, вимагає доброго упорядкування виробництва, рівномірного розпреділення продуктів споживання і кращої організації праці. І через те приписуємо Генеральному секретарству праці від цього дня разом з представництвом від робітництва встановити державну контролю над продукцією на Україні, пильнуючи інтересів як України, так і цілої Росії. Четвертий рік на фронтах ллється кров і гинуть марно сили всіх народів світу. Волею і іменем Української Республіки ми, Українська Центральна рада, станемо твердо на тому, щоб мир було встановлено якнайшвидше. Для того ми вживемо рішучих заходів, щоб через центральне правительство примусити і спільників, і ворогів негайно розпочати мирні переговори.                   

Так само будемо дбати, щоб на мирному конгресі права народу українського в Росії і поза Росією не було в замиренні порушено. Але до миру кожен громадянин Республіки України, разом з громадянами всіх народів Російської республіки, повинен стояти твердо на своїх позиціях як на фронті, так і в тилу. Останніми часами ясні здобутки революції було затемнено відновленою карою на смерть.

Оповіщаємо: Однині на землі Республіки Української смертна кара касується.
  Всім ув'язненим і затриманим за політичні виступи, зроблені до цього дня, як уже засудженим, так і незасудженим, а також і тим, хто ще до відповідальності не потягнений, дається повна амністія. Про се негайно буде виданий закон.

Суд на Україні повинен бути справедливий, відповідний духові народу.
  З тою метою приписуємо Генеральному секретарству судових справ зробити всі заходи до упорядкування судівництва і привести до згоди з правними поняттями народу.

Генеральному секретарству внутрішніх справ приписуємо:
  Вжити всіх заходів до закріплення і поширення прав місцевого самоврядування, що являються органами вищої адміністративної влади на місцях, і до встановлення найтіснішого зв'язку і співробітництва його з органами революційної демократії, що має бути найкращою основою вільного демократичного життя. Так само в Українській Народній Республіці має бути забезпечено всі свободи, здобуті всеросійською революцією: свободу слова, друку, віри, зібраннів, союзів, страйків, недоторканості особи і мешкання, право і можливість уживання місцевих мов в зносинах з усіма установами.

Український народ, сам довгі роки боровшися за свою національну волю і нині її здобувши, буде твердо охороняти волю національного розвитку всіх народностей на Україні сущих, тому оповіщаємо, що народам: великоруському, єврейському, польському та іншим на Україні признаємо національно-персональну автономію для забезпечення їм права і свободи самоврядування в справах їх національного життя та доручаємо нашому Генеральному секретарству національних справ подати нам в найближчому часі законопроект про національно-персональну автономію.

Справа продовольча є корінь державної сили в цей тяжкий і відповідальний час. Українська Народна Республіка повинна напружити всі свої сили і рятувати як себе, так і фронт, і ті частини Російської Республіки, які потребують нашої допомоги.

Громадяни! Іменем Народної Української Республіки в федеративній Росії ми, Українська Центральна рада, кличемо всіх до рішучої боротьби зі всяким безладдям і руїнництвом та до дружнього великого будівництва нових державних форм, які дадуть великій і знеможеній Республіці Росії здоровля, силу і нову будуччину. Вироблення тих форм має бути переведено на Українських і Всеросійських Установчих зборах.

Днем виборів до Українських Установчих зборів призначаємо 27 грудня (декабря) 1917 р., а днем скликання їх — 9 січня (января) 1918 р.

Про порядок скликання Українських Установчих зборів негайно видано буде закон.


  У Києві, 7 листопада 1917 р.

Натомість 25 грудня 1917 року більшовики скликали у Харкові свій з’їзд рад, на якому проголосили утворення ще однієї Української Народної Республіки – на цей раз вже радянської. Ідентичність назви явно мала на меті заплутати як населення, так і світову громадськість щодо реального представництва інтересів українського народу. Після роздвоєння України її частини фактично моментально опинилися у стані війни. Щодо Центральної Ради більшовики зайняли одразу двоїсту та цинічну позицію, яка полягала фактично в тому, що більшовики однозначно і визнавали, і не визнавали Україну, і в листопаді 1917 року висунули Центральній Раді ультиматум наступного змісту:

"Исходя из интересов единства и братства союза рабочих и трудящихся эксплуатируемых масс в борьбе за социализм, исходя из признания зтих принципов многочисленными решениями органов революционной демократии советов и особенно Первого Всероссийского Съезда Советов, социалистическое правительство России, Совет Народных Комиссаров, еще раз подтверждает право на самоопределение за всеми нациями, которые угнетались царизмом и великорусской буржуазией, вплоть до права зтих наций отделиться от России.

Поэтому мы, Совет Народных Комиссаров, признаем Украинскую Народную Республику, ее право совершенно отделиться от России или вступить в договор с Российской Республикой на федеративных или тому подобных взаимоотношениях между ними. Все, что касается национальннх прав и национальной независимости украинского народа, признается нами, Советом Народных Комиссаров, тотчас же, без ограничений и безусловно.

Против Финляндской буржуазной Республики, которая остается пока буржуазной, мы не сделали пока ни одного шага в смысле ограничения национальных прав и национальной независимости финского народа и не сделаем никаких шагов, ограничивающих национальную независимость какой бы то ни было нации из числа входящих и желающих входить в состав Российской Республики.

Мы обвиняем Раду в том, что, прикрываясь национальными фразами, она ведет двусмысленную буржуазную политику, которая давно уже выражается в непризнании Радой Советов и Советской власти на Украине (между прочим, Рада отказывается созвать съезд украинских Советов немедленно). Эта двусмысленная политика, лишающая нас возможности признать Раду как полномочного представителя трудящихся и эксплуатируемых масс Украинской Республики, довела Раду в самое последнее время до шагов, означающих уничтожение всякой возможности соглашения.

Такими шагами явилась:

Во-первых, дезорганизация фронта - Рада перемещает и отзывает односторонними приказами украинские части с фронта (але ж за десять днів до цього Троцький у розмові з Криленком чітко сказав: "Вполне одобряю вашу политику: не чинить никаких препятствий передвижению украинских частей с севера на юг, поскольку это допускается общим положением фронта и состоянием транспорта". - О.Р.), разрушая, таким образом, единый общий фронт до размежевания, осуществимого лишь путем организованного соглашения правительства обеих республик.

Во-вторых, Рада приступила к разоружению советских войск, находящихся на Украине.

В-третьих, Рада оказывает поддержку кадетско-калединскому заговору и восстанию против Советской власти. Ссылаясь заведомо ложно на автономные, будто бы, права "Дона и Кубани", прикрывая этим калединские контрреволюционнне выступления, идущие вразрез с интересами и требованиями громадного большинства трудового казачества, Рада пропускает через свою территорию войска к Каледину, отказываясь пропустить войска против Каледина.

Становясь на этот путь неслыханной измены революции, на путь поддержки злейших врагов как национальной независимости народов России, так и Советской власти, врагов трудящейся и эксплуатируемой массы - кадетов и калединцев, Рада вынудила бы нас обьявить без всяких колебаний войну ей, даже если бн она была уже вполне формально признанным бесспорным органом высшей государственной власти независимой буржуазной республики Украины.

В настоящее время, ввиду всех вышеизложенннх обстоятельств, Совет Народных Комиссаров ставит Раде, перед лицом народов Украинской и Российской Республик, следующие вопросы:

1) Обязуется ли Рада отказаться от попыток дезорганизации общего фронта?

2) Обязуется ли Рада не пропускать впредь без согласия верховного главнокомандующего никаких войсковых частей, направляющихся на Дон, на Урал или в другие места?

3) Обязуется ли Рада оказывать содействие революционным войскам в деле их борьбы с контрреволюционным кадетско-калединским восстанием?

4) Обязуется ли Рада прекратить все свои попытки разоружения советских полков и рабочей красной гвардии на Украине и возвратить немедленно оружие тем, у кого оно было отнято?

В случае неполучения удовлетворительного ответа на эти вопросы в течение срока - сорока восьми часов, Совет Народных Комиссаров будет считать Раду в состоянии открытой войны против Советской власти в России и на Украине.

Председатель Совета Народных Комиссаров (Ульянов) Ленин
Народный Комиссар по иностранным делам Л. Троцкий".

Відповідь Центральної Ради Раді народних комісарів була наступною:

"Генеральный Секретариат в заявлении Народных Комиссаров о признании ими Украинской Республики усматривает либо неискренность, либо противоречие самим себе.

Нельзя одновременно признавать право на самоопределение вплоть до отделения и в то же время грубо покушаться на зто право навязыванием своих форм политического устройства самоопределившегося государства, как это делает Совет Народных Комиссаров Великороссии по отношению к Народной Украинской Республике. Генеральный Секретариат решительно отвергает всякие попытки вмешательства Народных Комиссаров в дело устроения государственной и политической жизни в Народной Украинской Республике. Претензии Народных Комиссаров на руководительство украинской демократией тем менее могут иметь какое-либо оправдание, что навязываемые Украине формы политического правления дали на территории самих Народных Комиссаров результаты, отнють не вызывающие зависть. Пока в Великоросси развивается анархия, экокомический, политический и хозяйственный развал, пока там царят грубый произвол и попрание всех свобод, завоеванных у царизма революцией, - Генеральный Секретариат не находит нужды повторять этот печальннй опыт на территории украинского народа. Украинская демократия в лице украинских советов Рабочих, Солдатских и Крестьянских депутатов, организованных в законном секретариате, вполне удовлетворена как составом этих органов, так и проведеннем в жизнь ее волеизъявлений. Центральной Радой не удовлетворены великороссийские элементы черносотенного, кадетского и большевистского направления, которым, вероятно, более желателен был бы иной национальннй состав Рады, но Генеральный Секретариат предоставляет полную возможность указанным злементам выехать из территории Украины в Великороссию, где их национальное чувство будет удовлетворено.

С этой целью украинскими солдатами были разоружены анархически настроеннне великороссийские солдаты, составившие заговор на власть украинского народа и угрожавшие внести в жизнь Украины кровавую братоубийственную войну, анархию и всю ту разгнузданность, которая царит на территории Народных Комиссаров. Солдаты получили возможность беспрепятственного проезда в пределы собственного государства.

Отсюда вытекают и дальнейшие ответы на вопросы Совета Народных Комиссаров.

Единство фронта признает и Генеральный Секретариат Украинской Народной Республики, но после того, как Совет Народных Комиссаров Великороссии разрушил этот фронт внесением в него полной дезорганизации, после того, как большевистские части оставляют позиции и оголяют фронт, Генеральный Секретариат не находит возможным единственно силами украинских частей охранять всю громадную линию фронта. Поэтому он уводит с северного и северо-западного фронтов украинские войска на украинский фронт, объединяющий в настоящее время юго-западный и румынский фронт. Производится это во имя спасения хоть одной части фронта, и от этой задачи Генеральннй Секретариат не отступит ни перед какими препятствиями. Во имя же действительного сохранения и укрепления единства фронта, столь необходимого для успешности всеобщего мира, Генеральный Секретариат предлагает Совету Народных Комиссаров приостановить враждебные действия против украинских частей, находящихся за пределами Украинской Республики, и не мешать Генеральному Секретариату в его работе по приведению в порядок расстроенной действиями великороссийских частей украинской армии, нужной для защиты как Украины, так и всей России.

Что касается второго вопроса о пропуске частей через территории Украинской Народной Республики, то Генеральный Секретариат занимает вполне определенную позицию: он признает право на самоопредеоеение каждой национальности или области вплоть до отделения; поэтому навязывать Великороссии, Дону, Уралу, Сибири, Бессарабии, либо кому другому, свое понимание политического управления Генеральный Секретариат не находит логичным и возможным; тем более не считает правильным помогать одной области навязывать ее понимание.

Генеральный Секретариат считает необходимым образование Центральной Власти всей Российской Республики, но для этого он предлагает иные методы, нежели те, которые употребляются Советом Народных Комиссаров, а именно: добровольное соглашение всех областей и народов Великороссии, Сибири, Кавказа, Кубани, Дона, Крыма и др. на следующих условиях: 1) Правительство должно бнть однородно-социалистическим от большевиков до народных социалистов включительно, 2) должно быть федералистическим.

Только такое правительство правосильно решать вопросы мира всей России.

Наконец, относительно четвертого вопроса, будет ли Рада разоружать неукраинские полки, Генеральный Секретариат заявляет, что на территории Украинской Народной Республики власть принадлежит демократии Украины. Всякие покушения вооруженной силой на эту власть будут подавляться той же силой. Поэтому Генеральный Секретариат, во избежание братоубийственной войны, предлагает Совету Народных Комиссаров отозвать большевистские полки из Украины, Генеральный Секретариат никаких препятствий к выходу их чинить не будет. Так же точно Совет Народных Комиссаров должен предоставить возможность беспрепятственного продвижения воинских частей из Великороссии и с фронтов на Украину. Состояние войны между двумя государствами Российской Республики Генеральннй Секретариат считает убийственным для дела революции и для торжества интересов рабочих и крестьян. Генеральный Секретариат всячески избегает кровавых способов разрешения политических и государственных вопросов, но если Народные Комиссары Великороссии, принимая на себя все последствия грядущих бедствий братоубийственной войны, принудят Генеральный Секретариат принять их вызов, то Генеральный Секретариат нисколько не сомневается, что украинские солдаты, рабочие и крестьяне, защищая свои права и свой край, дадут надлежащий ответ Народным Комиссарам".

Радянських українців активно підтримували росіяни, хоча офіційно не визнавали свого втручання в українські справи, стверджуючи, що в Україні точиться громадянська війна, і сам український народ хоче скинути буржуазну владу Центральної Ради на користь більшовицької. В той же час росіяни стали шукати шляхів замирення зі своїми ворогами по Першій світовій війні, а з іншого боку – німці висунули ідею мирних переговорів, які мали розпочатися 1 грудня у Брест-Литовську. Більшовики сподівалися на відновлення довоєнних кордонів та замирення на засадах рівноправ’я та відсутності контрибуцій. Німці спочатку зголосилися на такі умови, однак згодом на більшовиків чекала несподіванка: німці заявили, що претензій-то територіальних до самої Росії вони не мають, однак якщо вони визнають певні частини колишньої Російської імперії незалежними державами, так то вже інше діло, і це не означає територіальних претензій до самої більшовицької Росії. Причому, під час переговорів німці продовжували вдалий наступ по території Росії ,і по мірі наступу апетити німців дедалі зростали.

28 грудня 1917 року (за новим стилем – 10 січня 1918 року) до переговорів долучилися і українці. Німці визнали повноваження делегації УНР Центральної Ради, натомість делегація «харківської» України, яка теж прибула до Бреста, не була визнана країнами Четвертного Союзу. Згодом деякі її члени долучилися до делегації більшовистської Росії. Німці були доволі зацікавлені як у мирі з Росією, так і з Україною. Мир з Росією дозволив би їм передислокувати військові сили з східного фронту на західний і розпочати генеральний наступ проти американців ,англійців та французів. Мир з Україною німці бачили за загальною формулою «хліб в обмін на визнання», і за гарантії суверенітету Української Народної Республіки та звільнення її від більшовиків четвертні країни мали отримати чимало продовольства, яке було украй потрібним, особливо враховуючи той факт, що в Австро-Угорщині, наприклад, майже три мільйони людей були на порозі голодної смерті, а протягти до врожаю літа 1918 року можливість була примарною.

Більшовицькі підрозділи поступово стали окуповувати територію України, і ситуація складалася так, що на момент ходу переговорів у Бресті УНР фактично втрачала свою землю, тому більшовики могли стверджувати, що саме вони є хазяями української землі, і, отже, представниками українського народу. Потрібно зауважити і про бій під Крутами, історичним значенням якого був, фактично, той наслідок, що ціною свого життя молоді українці, за віком схожі на студентів першого курсу, які зараз слухають наші лекції, затримали наступ більшовицьких військ на Київ, давши змогу УНР укласти мир з німцями та отримати визволення від Росіян та незалежність. Адже на мирних переговорах у Бресті німці висунули умову, що на момент укладення договору Київ має лишатися за українцями, а багатотисячна більшовицька армія якраз підступила до Києва. Враховуючи той факт, що на підтримку більшовиків у Києві повстали робітники заводу Арсенал, боєздатний підрозділ патріотів під командуванням Симона Петлюри не зміг допомогти трьом сотням студентів та гімназистів, які пішли спиняти більшовиків під Крутами. Слід зауважити, що на честь повсталих робітників у Києві було названо вулицю – Січневого повстання, яка до недавнього часу мала таку назву (нині – Лаврська та Мазепи), і вона прямо відходила від вулиці Грушевського – керівника Центральної Ради! У столиці і досі залишилося чимало таких історичних казусів. Молоді люди добре знали, що їх менше ніж більшовиків, вони приречені на смерть і загинуть, однак не пошкодували свого молодого життя заради України.

Перш ніж укласти з державами Четвертного союзу мирну угоду, Центральна Рада проголосила незалежність України своїм Четвертим універсалом. Четвертий Універсал Центральної Ради мав наступний зміст: 

24 (11) січня 1918 р.
1   2   3   4

Схожі:

ЛЕКЦІЯ 3
Лекція: Поняття предмета права промислової власності, коло та характеристика однорідних суспільних відносин
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)»
Лекція Робота з фінансовими функціями. Створення, редагування і форматування графіків і діаграм (2 год.)
Лекція Державна мова мова професійного спілкування
Евфемізм і перифраз у професійному спілкуванні Лекція Риторика і мистецтво презентації
Лекція №1
Лекція № Поняття культури. Античність – джерело європейської культури (2 год.)
Лекція Сутність та види податків. Податкова система і податкова політика 5
Лекція Організація податкової служби і податкової роботи. Система інформаційного забезпечення 11
ЛЕКЦІЯ 2 17 ЛЕКЦІЯ 31 ТЕМА 4 ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ 49
Вивчення дисципліни передбачає наявність знань з наступних дисциплін: «Теорія ймовірностей та математична статистика», «Теорія статистики»,...
Лекція Інформатизація діяльності інформаційних установ
Лекція Інформатизація діяльності інформаційних установ. Електронний документний фонд як модель управління інформаційними ресурсами....
Лекція: Інтерфейс Microsoft Word 2007: версія для друку і PDA Лекція...
Описані способи роботи з елементами управління : кнопками, списками та ін. Показані можливості налаштування панелі швидкого доступу....
Лекція: Підготовка до друку і друк документу : версія для друку і...
Показана робота з документом в режимі попереднього перегляду перед друком. Вивчаються можливості налаштування друку документу, у...
Лекція: Оформлення тексту. Списки: версія для друку і PDA Лекція...
Показано створення багаторівневого списку. Представлені можливості налаштування параметрів списку, зміни порядку нумерації, установки...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка