Конспект уроку з образотворчого мистецтва у 6 класі на тему: «Пейзажний живопис (вплив світла на колір, кольорово-повітряна перспектива). С. Васильківський “Діти ловлять снігура”. Малювання пейзажу за уявою.»

ЗАЛІЩИЦЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ ВІДДІЛ З ПИТАНЬ ОСВІТИ Конспект уроку з образотворчого мистецтва у 6 класі на тему: «Пейзажний живопис (вплив світла на колір, кольорово-повітряна перспектива). С.Васильківський “Діти ловлять снігура”. Малювання пейзажу за уявою.» Вчитель образотворчого мистецтва ЗОШ I-II ст. с.Дзвиняч Копичинська О.М 2011 Назва проекту: Пейзажний живопис (вплив світла на колір, кольорово-повітряна перспектива). С.Васильківський “Діти ловлять снігура”. Малювання пейзажу за уявою. Тип проекту: творчий, парний, короткотривалий. Об’єкт пізнання: . Провідна проблема: вивчення впливу світла на зміну кольорів. Спосіб вирішення проблеми: робота на уроці, дослідницька робота вдома. Освітній продукт: пейзаж за уявою. План реалізації проекту Визначення складу учасників проекту, поділ на творчі групи для пошуку матеріалів, створення ескізу, виготовлення окремих елементів виробу. Обговорення важливості знань з даної теми. Розподіл обов’язків між учнями. Внесення пропозицій щодо техніки виконання та вибору матеріалів. Створення роботи. Оцінювання роботи учасників проекту. Мета проекту: дати учням загальне поняття про силу та характер освітлення,вчити спостерігати вплив світла на зміну кольорів ,формувати вміння передавати колір природних форм відповідно до змін часу доби та пори року,закріпити поняття лінійно-повітряної перспективи; розвивати спостережливість, світлочутливість, зорову пам’ять,удосконалювати навички і вміння працювати в техніці живопису, розвивати творче мислення; виховувати любов до рідного краю, до природи, активізувати інтерес до пейзажного жанру Обладнання: матеріали: аркуші паперу, фарби, пензлики, простий олівець, лінійка, альбом із шаблонами; зоровий ряд: фотографії снігурів; зразки робіт в техніці пейзажного натюрморту, кольоровий та білий папір, лампа денного світла та лампа розжарення; репродукція картини С.Васильківського “Діти ловлять снігура” літературний ряд: вірш "Снігурі" (Олександр Олесь), оповідання М.Гай «Якого кольору сніг». музичний ряд: аудіо запис твору П.Чайковського «Пори року». Хід проекту І. Організація класу. -Добрий день, діти. II. Актуалізація опорних знань Бeciдa. - До якого жанру образотворчого мистецтва належить даний твір? - Які види пейзажу вам відомі? Назвіть їх. СЛАЙД № 4 Прийом «Асоціативний кущ» СЛАЙД № 5 Тестування: 1. Вид образотворчого мистецтва, основним засобом зображення в якому є колір: а)живопис; б)скульптура; в)графіка. 2. До ахроматичних кольорів належать: а)червоний,синій, жовтий; б)чорний, білий, сірий; в) рожевий,фіолетовий, червоний. 3. Жанр образотворчого мистецтва,присвячений зображенню природи, краєвидів міст, сіл: а)портрет, б) пейзаж, в) натюрморт. 4. Картина,на якій зображено морський краєвид: а)колаж, б) марина , в) темпера. 5. Автор пейзажу “Місячна ніч на Дніпрі”: а)Куїнджі, б)Рєпін, в) Шишкін. 6.Малювання на відкритому повітрі; а)ракурс, б) пленер, в) ескіз. III. Мотивація навчальної діяльності Слово вчителя. У кожного з нас, напевно, викликає замилування те, як художник вправно передає реальність, i разом із тим, захоплюючись зображуваними предметами, ми говоримо: «Немов живі! Як справжні». Щоб так само точно передавати світ, необхідно володіти певними знаннями. На сьогоднішньому уроці ми ознайомимося з основними правилами, які допомагають художникові відбивати у своїх творах усе багатство реального світу використовуючи свої знання про вплив світла на колір, кольорово-повітряну перспективу. ІV. Оголошення теми уроку Сьогодні на уроці головним об’єктом вивчення буде сама природа; у нас працюватимуть групи учнів, які ознайомлять вас зі своїми проектами, поділяться знаннями, здобутими в ході своїх досліджень. Також ми створимо пейзаж за уявою. V. Вивчення нового матеріалу 1. Слово надається групі «Науковців». У пейзажу, порівняно з натюрмортом, інтер`єром, портретом інші вимірювання простору та масштабність. Перед живописцем відкриваються великі простори, багатоплановість, різноманітність форм, величин, кольорів, присутня постійна зміна освітлення від стану погоди та пори року - все це нові та незвичні умови, які утруднюють роботу з натури. Уміння розібратися у своїх враженнях від пейзажу, знайти у ньому найцікавіше, головне, відібрати потрібні деталі та підкорити їх цілому - важка задача навіть для досвідченого та кваліфікованого пейзажиста. Вплив світла на колір. Знання з кольорознавства допомагають професійно підходити до створення колірного ладу пейзажного етюду. Спочатку важко бачити кольори предметів і об'єктів, змінені відстанню, силою і кольором освітлення. Необхідно пам'ятати, що колірна єдність пейзажу багато в чому створюється за рахунок кольору освітлення. Ранком у натурі переважають золотаво-рожеві відтінки, увечері - жовто-жовтогарячі, у похмурий день-сіро-сріблисті, при світлі місяця - блакитні і зеленуваті кольори. Усі часи року мають свої характерні кольори в пейзажі. Палітра їх різноманітна. От кілька прикладів: - Навесні більше небесно-голубого, природа вдягається в ніжні і не занадто яскраві убрання. Тому і весняна палітра складається з м'яких пастельних тонів: кремового, рожевого, абрикосового, блакитного, ясно-жовтого й вохристого, а для контрасту можна обрати колір молодої зелені і приглушений коричневий. - Фарби літа соковиті, яскраві і радісні. Палітру складають трав'янисто-зелений, червоний, малиновий, синій, темно-жовтий і жовтогарячий кольори. До кожного локального кольору підбирається багата гама різноманітних складних відтінків. - Осінню палітру складають фарби з теплим основним тоном, немов випромінюючі колір. Дуже ефектно виглядають композиції, побудовані на контрастах синього і жовтогарячого, жовтого і фіолетового, червоного і жовтого; темні червоно-коричневий, бордовий і фіолетовий кольори яскравіше і помітніше в сполученні зі світлими вохристими тонами. Основну колірну гаму може доповнити зелений колір хвої, а для неба в пору золотої осені використовують синій кобальт. - Зимовий пейзаж містить, як правило, максимум колірних контрастів, небо часте стає темніше, ніж поверхня землі. Для зимової палітри характерні світлі відтінки блакитного, фіолетового, сяючі синюваті відтінки льоду, контрасти білого і чорного кольорів. Композиції найчастіше ясні, чіткі, лаконічні. Романтичний образ зими допоможуть створити ніжні світлі кольори, що вдало сполучаються з нейтральними сірими відтінками. Всяка теорія засновується на знанні закономірностей. Для теорії живопису важливо знання закономірностей та зв`язків між головними частинами: НАТУРА - СВІТЛО - ОКО - КОЛІР - КОЛОРИТ - КАРТИНА. (світло-предмет-око-мозок) 2. Практичні вправи Піднесіть аркуш білого паперу до лампи денного світла (або до вікна), Розгляньте. Тепер піднесіть цей же аркуш до звичайної лампи розжарення. Результати одинакові чи різні? -від лампи розжарення листок має жовтуватий відтінок - від лампи денного світла – голубуватий. Візьміть в руки аркуш білого паперу та синього. Прикладіть їх і поспостерігайте за зміною кольору білого аркуша. Те ж саме виконайте з жовтим, червоним аркушами. Порівняйте: 1. СЛАЙД №8 2. СЛАЙД № 9 2. Слово надається групі «Кольорознавців». Відчуття двох художників з нормальним колірним сприйняттям буде однаковим, але психологічна оцінка цих відчуттів у кожного - своя. Звичка бачити предмети кольоровими виховується в нас з дня народження, задовго до отримання знань про світло та колір. Але художники повинні засвоїти істину про предмет та колір також добре, як астрономи знають істину про Землю та Сонце. Ми бачимо, що яблуко червоне, але ми повинні у думках уявити собі, що червоне - це наше відчуття, котре викликає світова хвиля, відбиваючись від яблука. Для цього необхідне деяке зусилля, знання та звичка. Без знання законів світла, кольору та колориту неможливий розвиток живопису. Задуманий колорит - це вища форма колориту, коли художник для вираження своєї ідеї створює, будує, компонує колорит, плануючи та передбачаючи його вплив на глядача. Ґете казав, що гармонію потрібно шукати в очах людини, а Кримов стверджував, що все мистецтво у живописця в очах. Зараз йдуть сперечання та дискусії про те, що колориту в природі не має, що колорит створює художник. Якщо стати на строгу природознавчо-наукову матеріалістичну точку зору, то буде необхідно визнати, що колориту не має ні в природі, ні на картині. Накладаючи фарби на полотно, художник створює матеріальну передумову для створення відчуття колориту свідомістю глядача. Природні предмети та картина мають однакову фізичну властивість - здатність відбивати світлові промені, які досягають ока людини і малюють образи на сітчатці. Усе інше робить наш мозок. Використовуючи філософські поняття, можна визначити колорит як відчуття, що переходе у факт свідомості, та як категорію свідомості. Синтезоване відчуття усвідомлюється, оформлюється в почуття і людина шукає йому словесну назву. Колорит може бути дивовижним, золотистим, хмурим, багатим, життєрадісним, контрастним, легким, сонячним, декоративним та іншім. Досвідчений художник вже не помічає, які складні, багаті, різноманітні сполучення кольорів, що він утворює на палітрі та навіть "угадує" по ходу роботи. Він упевнено керує цим кольоровим потоком, не просто зображаючи зовнішній вид предметів чи явищ, а, головним чином, створюючи виразний колористичний образ. Колірний круг Гете Одно з сучасних представлень колірної множини Колірно-повітряна перспектива — зміни деяких ознак предметів під впливом повітряного середовища і простору, зміни кольору, обрисів і ступеня освітленості предметів, що виникають у міру віддалення натури від очей спостерігача. Так, усі ближні предмети сприймаються чітко з багатьма деталями і фактурою, а дальні — узагальнено, без подробиць. Контури ближніх предметів виглядають різкіше, а дальніх — м'якше. Усі ближні предмети мають контрастну світлотінь і здаються об'ємними, усі дальні — слабко виражену світлотінь і здаються плоскими. Через повітряний прошарок кольори усіх дальніх предметів стають менш насиченими і набувають сіро-блакитного, молочно-білого, сіро-фіолетового кольору тощо. Усі ближні предмети здаються багатобарвними, а дальні — одноколірними. Слово надається групі «Мистецтвоознавців»   С. Васильківський (1854-1917 р.) – видатний пейзажист, автор майже трьох із половиною тисяч картин. Найціннішим у художника є зображення природи. Своїми пейзажами він досяг вершин майстерності і здобув європейське визнання: у Парижі йому надали право виставляти картини поза конкурсом – право, якого паризький Салон удостоював найталановитіших іноземців. "Героями" його картин стають безкраї степові простори, могутній Дніпро, затишні сільські куточки з вишневими садами, вербами над річкою, тихі українські ночі, таємничі темні озера, задумливі луки, дзеркальна гладь води. Найкращими пейзажами є "Журавлівка" (1880), "Ловлять снігура" (1893), "Напровесні", "Степова річка" (1890). Сучасники говорили про Васильківського: якби він не став художником, напевне був би співаком чи музикою. Справді, Сергій Іванович Васильківський був феноменально обдарованою людиною і великим життєлюбом, знав безліч народних пісень і фольклорних історій, чудово співав і добре грав на багатьох інструментах. У молодості він однаково мріяв вступити до Академії мистецтв або в консерваторію. Переміг живопис. Але й на схилі віку художник працював за мольбертом під гру та наспів кобзарів. Пейзаж дуже близький до пісні, а український – особливо. Щемливий смуток, тиха радість, думи-роздуми на самоті, спалах звихрених почуттів – найтонші порухи душі – виражаються як симфонія звуків та гармонія барв. У творчості Васильківського пісенність пейзажних мотивів виявилася напрочуд повно і яскраво. Сергій Іванович народився 1854 року на Харківщині в мальовничому містечку на Дінці – Ізюмі. Нащадок козака Ізюмського полку, майбутній художник з перших років життя був дитям природи: впивався красою левад, купався в проміннях ласкавого сонця; чарівні пісні, якими, здавалося, переповнено було все навкруги, то кликали його у широкий степ, то вразливо засмучували. У нього рано пробудилося бажання усе побачене, відчуте й уявлене відтворити фарбами. Невгамовна його натура жадала осягнути й переосмислити якомога більше. Після навчання у пейзажній майстерні Петербурзької Академії мистецтв, у 1885 році він одержує звання художника першого ступеня. Щоліта він їздить додому, на Харківщину, та робить силу-силенну етюдів з натури, які подалі виконує в майстерні у Петербурзі. У 1886 році він виїхав за кордон. Головна мета поїздки – Париж. Молодому художникові хотілося побачити все: світову класику в найбільших музеях Європи, життя і культуру народів. За кордоном він продовжує малювати, і саме там написані понад 50 картин, не етюдів, викінчених у кращому розумінні цього слова (наприклад, «Степова долина», «Ранок у Безансоні», «Венеція»). Сергій Васильківський здобув європейське визнання. Його твори приймалися на виставки паризьких салонів без жюрі. Такої честі у «столиці мистецтв» удостоювався мало хто з іноземних художників! Він був надзвичайно працьовитим, писав 45–50 творів кожного року. Хоча його картини невеликі за розміром, але не прості задумом і побудовою. Твори Васильківського наслідували чистий пейзажний живопис; він відмовився від академічної умовності в компонуванні. У травні 1888 року Сергій Васильківський повертається на батьківщину. І твори 1890–1900-х років, написані в Харкові, стануть найвищим досягненням художника, найбільшим здобутком українського класичного живопису. СЛАЙД № 10 С. Васильківський “Діти ловлять снігура”. Бесіда за репродукцією картини    Учні розглядають картину і дають відповіді на поставлені запитання і завдання:    - Які почуття викликала картина "Ловлять снігура"?    - Що б ви сказали про пору року, час, стан природи, відчуття руху?    - Розкажіть про розташування різних предметів на картині та опишіть усно її ландшафт.    - Зверніть увагу на колір неба, землі, дерев, води та на відтінки кольорів. Які вони?    - Порівняйте тло найближчих елементів пейзажу із тлом віддалених.    - В чому, на вашу думку, майстерність художника? Етапи роботи над картиною:    1. Сприймання картини.    2. Відомості про жанрову специфіку картини та її автора.    3. Осмислення картини за запитаннями: - Які почуття викликала картина?    - Що б ви сказали про пору року, час, стан природи, відчуття руху?    - Розкажіть про розташування різних предметів на картині та опишіть усно її ландшафт.    - Зверніть увагу на колір неба, землі, дерев, води та на відтінки кольорів. Які вони?    - Порівняйте тло найближчих елементів пейзажу із тлом віддалених.    - В чому, на вашу думку, майстерність художника? 4. Робота над тлумачним словником та лексичним матеріалом.    5. Прочитання картини (усно). Слово надається групі «Літературознавців» "Снігурі" (Олександр Олесь) Звідкіль налетіли Стоголосим табуном І розсипалися в полі Над розсипаним зерном. Заспівали, задзвеніли, Мов заграли кобзарі... Де взялась весела зграя, Жарогрудні снігурі. Ось вони на сніг упали І розквітли, як квітки... На горах мак рожевий Так заквітчує грядки. Нагло враз табун крилатий Небезпечне щось зачув. Вгору знявся, й дуб гіллястий В кущ троянди обернувсь. Що хвилина - і, як в казці, Враз осипались квітками І за вітром над снігами Полетіли снігурі. - А зараз послухайте оповідання М. Гай. Який буває сніг? Засперечалися снігові подорожники – маленькі північні пташки. Не можуть вирішити, який буває сніг. Літають, перепитують: «Який буває сніг?». Золотий! – відповіло ранкове сонечко, висвічуючи морозну галявину. Блакитний, - сказало денне чисте небо. Синій, синій, - прошепотіли тіні старих модрин. Хо-о-о-лодний! – крякнула качка, ховаючи дзьоб пвд крило і підгинаючи лапку. Теплий, - пробурмотіла біла куріпка і зарилась у кучугуру подрімати. Легкий, легкий, легкий, - прошумів вітер, і закружляли, ніби пух кульбабки, густі сніжинки. Важкий, дуже важкий! – зітхнули гілки кедра, притиснуті вагою снігових наметів. Червоний-червоний! – сказала вечірня зоря, спалахнувши над вершинами дерев. Срібний, звичайно, срібний! – посміхнувся ясний місяць, піднімаючись із-за гір до зірок. Тайгу і тундру до самого океану пролетіли пернаті подорожуючі, але так і не дізналися, якого кольору сніг… Слово надається групі «Фотокореспондентів» СЛАЙД № 14 VI. Послідовність виконання роботи. Тож починаємо працювати, бо як говорив один мудрець: Розкажи – і я забуду. Покажи – і я пізнаю. Дай зробити самому – і я зрозумію! VIІ.Практична робота учнів. Відомий митець Леонардо да Вінчі казав : “У наставниці я взяв собі природу, учительку усіх учителів…”. Я впевненна, що кожен з вас в душі – художник. Тому зараз я пропоную усім поринути думками серед природи рідного краю, озброїтись знаннями, уміннями і навичками та творчо попрацювати. Бажаю успіху! VIІІ Підсумок уроку 1. Огляд проектів робіт. 2. Захист своїх проектів (треба обгрунтувати, чому саме таку роботу виконали: а) аналізують публікації на задану тему; б) читають поезії про кольори, зиму, сніг; в) демонструють свої роботи. VIІІ. Підсумок уроку. Виставка робіт Учень ставить собі оцінку за виконану роботу. Бажаючі висловлюють свої враження від робіт, представлених на виставці ,оцінюють їі. А чи не хотілося б вам поділитися своїми враженнями від уроку: Що для вас було цікавого? Чим були захоплені? Чи досягли ви своїх цілей? Що ви хотіли передати своєю роботою? Рефлексія. Відобразіть свій настрій в кінці уроку Учні оцінюватимуть роботи за такими критеріями: Оригінальність образного мислення Композиційне вирішення Форми в образотворчому мистецтві Емоційність малюнка Єдність кольору і світла ІХ. Домашнє завдання. Принести пензлики, фарби, папір, клей, ножниці.

Схожі: