Тема: Подорож до країни образотворчого мистецтва

Всі веселі та яскраві, Наче пави, величаві, Порахуєм: раз, два, три, Всі ми бачим кольори. Кольорів в нас є багато, Годі їх порахувати, Як за руки всі візьмуться, Як тоді вони назвуться? (Спектр) Він не плаче, не гарчить, Лиш малює та мовчить. (Олівець) Ми на вернісаж прийшли, Щось цікаве там знайшли, То не птах і не людина, А зовуть її... (Картина) Розглядаємо картини, Ось дівчина біля тину, Портрет, пейзаж, а разом все це Називається... (Мистецтво)

Сонце, небо, ляльку, м’ячик, Вправно водить олівець Наш художник молодець. Він потрібен всім сьогодні, Бо вам стане у пригоді, Тут підкаже з казки гном, Що потрібен вам... (Альбом) Змалював Андрійко маму, А малюнок вставив в раму. Цей малюнок, не секрет, Називається... (Портрет) Бачим ліс, галяву ясну, День безхмарний та прекрасний, Захопило подих аж, Як побачили... (Пейзаж)

Учитель. Наступна зупинка має назву «Оптичні ілюзії».

Наше око, зорова система звикли сприймати об’єкти з нормальної точки зору, а що відбудеться коли зображення суперечить правилам обмеження, або коли ці правила входять у протистояння один з одним чи коли не вистачає інформації для однозначної інтерпретації?

Давайте розглянемо деякі малюнки (розгляд малюнків з прикладами оптичних ілюзій).

- Що бачать наші очі? А що є насправді?




Це замкнені кола, а не спіраль.


Чорних крапок між квадратами немає.



Усі фігури – однакові за розмірами квадрати.



Скільки людей на малюку?
А тепер увага на екран. Подивимося слайди з прикладами оптичних ілюзій (демонстрація слайдів ).
Учитель. Наступна зупинка «Кросвордна» де ми спробуємо розгадати кросворд підготовлений для вас учнем ___ класу _____________(на плакаті кросворд який учні розгадують ).

Учитель. Зупинка «Українські художники». Тут нас зустрічає _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ з розповіддю про відому українську художницю Катерину Білокур.

Учень демонструє картини та розповідає про художницю.

Народилася вона 7 грудня 1900 р. в селі Богданівці Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині Київська обл.) в селянській родині. Жили дуже тяжко, ледь-ледь не голодуючи. Про освіту для діточок. а ще й для дівчинки, і не гадали. Читати й писати Катерина навчилась самотужки. Дівчина намагається малювати сама. Для цього вона використовує те, що можна було знайти в бідній селянський хаті — звичайні вуглини з печі та шматок домашнього полотна.

Цілий день дівчина працює в полі, ввечері порається по господарству на дворі і в хаті, і лише коли схиляється на селом темрява вона стає малювати. Зрозуміло, що коштів на придбання професійних пензлів та фарб вона не мала. Все, що було потрібно, робила своїми руками — пензлі виготовляла сама із щетини, фарби робила з буряка, бузини, калини, цибулі й різноманітних трав.

У 20-ті роки Катерина двічі збирається вступати — спочатку до художньо-керамічного технікуму в Миргороді, а пізніше до Київського театрального технікуму, але спроба знову не вдалася — вона не мала документів про закінчення семирічки.

Вчиться самотужки, вчиться у природи, вдивляється в кожну квітку, кожну гілочку.

Наприкінці 30-х років Катерина Білокур пише листа до видатної української співачки Оксани Петрусенко, яка звертає увагу на талановиту художницю працівників Полтавського будинку народної творчості. У 1940 році виставку творів К. Білокур показують у Полтаві, а потім на Республіканській виставні в Києві. Вперше широкому загалу було представлено такі твори, як «Берізка» (1934), «Квіти за тином» (1935), «Квіти», «Портрет племінниць».

...Але приходить війна. Два роки окупації стають найстрашнішими в житті митця: в Полтаві гинуть назавжди всі картини, які вона відправила на виставку!

Після визволення Катерина Білокур знову береться за пензель. 40—50-ті роки є роками надзвичай­но активної праці. Творчість майстра з невеличкого українського села набуває популярності.

1954 року її картини «Цар-колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» демонструються в Парижі на Між­народній виставці. Пабло Пікассо, який побачив їх, писав: «Якби в нас була такого рівня майстерності художниця, ми змусили б заговорити про неї весь світ».

У 1956 року їй присвоєно звання народного художника України.

Але злиденне дитинство і юність, невлаштованість в особистому житті, хвороба матері дають про себе знати. Вона тяжко хворіє в останні роки, хоча продовжує наполегливо працювати.

9 червня 1961 року Катерини Василівни не стало, а Художник Катерина Білокур зосталася жити в своїх творах.
Учитель. І наша кінцева зупинка «Подумай».

У вас на партах є аркуші із зображеними на них геометричними фігурами. Завдання: подумайте, що має таку форму і домалюйте цей предмет. ( учні малюють та демонструють свої роботи ).






Учитель. На цьому наша подорож завершена. Візьміть клейкий папір, напишіть своє враження від перебування на тій чи іншій зупинці одним словом чи символом і приклейте папірець до відповідної зупинки на дошку (учні виконують).

( Розгляд та читання написаних вражень ).
Учитель. Спасибі всім за увагу та участь. До побачення.