ВІДДІЛ ОСВІТИ ЗОЛОЧІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Скачати 1.66 Mb. Назва ВІДДІЛ ОСВІТИ ЗОЛОЧІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ Сторінка 5/7 Дата 14.12.2013 Розмір 1.66 Mb. Тип Документи bibl.com.ua > Туризм > Документи

По горах, по долах

ходить шуба та каптан.

(Вівця)

Уночі не спить, мишей сторожить.

(Кішка).

Мохната, вусата, їсть і п’є

та пісеньки наспівує.

(Кішка).

З хазяїном дружить,

будинок стереже.

Живе під ґанком,

а хвіст колечком.

(Собака).

Сірий, так не вовк,

довговухий, так не заєць.

З копитами, так не кінь.

(Віслюк).

Роги, як вила, хвіст, як мітла.

(Корова).

Хвіст курдюком, ніс п’ятаком.

(Свиня).

Пухнастий клубочок

під столом муркотить.

(Кіт).

Ні старому, ані молодому

не дасть підійти до дому.

(Собака).

І низами, і верхами

ходять свити з кожухами.

(Вівця)

Ні коваль, ні столяр,

ні маляр, ні плотник,

а найкращий на селі робітник.

(Кінь).

Не дід, а з бородою,

не бик, а з рогами,

не корова, а молоко дає.

(Коза).

Кричить: «Му-у, молока ко-му!»

(Корова).

Часто вмивається,

рушником не витирається.

(Кіт).

Куцохвоста і рогата,

молоко щодня дає,

влітку, як не прив’язати,

деревце гризе-псує.

Ходит-бродить, мов гроза.

Як же звуть її?

(Коза).

Голодна – мукає, сита – жує,

усім дітям молоко дає.

(Корова).

Ходить диво по рівнині,

дві гори несе на спині.

(Верблюд).

Хто найвірніший хазяїну?

(Собака).

Горбатий мішок

на чотирьох стовпах стоїть.

(Верблюд).

Хто спочатку їсть,

а потім умивається?

(Кіт).

Іде в поле – як дощечка,

а йде з поля – як бочечка.

(Корова).

І своє дитя не забула,

і чужих погодувала.

(Корова).

Гавкає, кусає і в дім не пускає.

(Собака)

Не балакає, не співає,

А коли хто йде,

То господаря сповіщає.

(Собака)

Голодна — мукає,

сита — жує, всім дітям молоко дає.

(Корова)

Як ступа, ніхто не чує,

Тихо, крадучись, полює,

І маленькі сірі мишки

Утікають геть від... (кішки).

Хто з хвостиком і з вушками?

В кого лапки з подушками?

Як ступа, ніхто не чує,

На мишей завжди полює.

(Кіт)

Коло бабусі Сидить у кожусі,

Проти печі гріється,

Без водички миється.

(Кіт)

З рогами, а не бик,

доять, а не корова,

Кору здирає, а кошиків не плете.

(Коза)

Я великий, я красивий,

Як біжу я, в'ється грива.

Копитами туп-туп-туп,

Про камінню цок-цок-цок.

Хвіст у мене довгий-довгий,

Хвіст у мене, мов шовковий.

(Кінь)

Хвіст крючком, а ніс п'ятачком.

(Свиня)

За горами, за долами ходить

свита і кожух.

(Вівця)

3 копитами — та не кінь.

(Осел)

По землі ходить, а неба не бачить.

(Свиня)

Серед двору стоїть копа,

Спереду вила, а ззаду мітла.

Спереду — рогач,

А на хвості — квач.

Огрядна, боката,

На молоко багата.

(Корова)

Чотири ходуни —

щоб чобітки топтати.

Чотири чвиркуни —

щоб дітям втіху дати.

А вила над собою несе

усім на страх,

А ззаду мухобоєм

хлясь-мах,хлясь-мах!

(Корова)

Коротенькі ноги,

Завитками роги,

Шерсть м'яка і густа,

І курдюк замість хвоста.

(Баран)

Народився бородатим,

Та не зміг нас здивувати.

Обдирає з стовбурів

Лико не для личаків.

Вкритий пухом з головою,

Бродить лугом між травою.

(Козел)

І вдень, і вночі у кожусі на печі.

(Кіт)

Мале забавненьке воно:

У дворі гуляє,

Або підійде під вікно —

хліба дожидає.

Буває, з двору як чкурне,

шукать його — робота!

Або дивується воно,

що перед ним ворота.

(Теля)

Чотири біжать, двоє стирчать,

Двоє бачать — дорогу значать,

Сімсот поганяє..

Хто відгадає?

(Кінь)

Хоч вона не хвора, ні,

але стогне день при дні.

Хоч нічого не згубила,

Увесь час чогось шука.

Все довкола перерила.

Угадайте, хто така?

(Свиня)

А ото що за тварина?

їй багно, немов перина.

Ляже в нього і дріма,

Рохне, стогне. Хто вона?

(Свиня)

Ходить по городу кожух та свита.

(Вівця)

Біжить чимчик по долинці

у сіренькій кожушинці.

(Вівця)

І своє дитя не забула,

і чужих погодувала.

(Корова, коза)

Звірята рогаті,

Та ще й бородаті,

Ходять пастись в лози.

Хто це? (Кози).

З бородою народився,

та ніколи не голився.

(Козлик)

Часто умивається,

але рушником не втирається.

(Кіт)

Один усю роботу робить,

Другий хазяїна молоком поїть,

Третій хату стереже.

(Кінь, корова, собака)

Сірий — та не вовк,

Довговухий — та не заєць,

З копитами, та не кінь.

(Осел)

Хто ж то ходить тихо-тихо?

Всім мишкам від нього лихо.

Гарні вуса, хвіст трубою,

Спить, мурлика сам з собою.

Ніби сниться йому рай.

Хто ж то буде? Відгадай.

(Кіт)

Пухнастий клубочок

під столом вуркоче.

(Кіт)

Двічі родився,

у школі не вчився,

а години знає.

(Півень)

Хто співає на паркані

у червоному жупані й чобітку:

«Ку-ку-рі-ку!»?

(Півень)

Більше за всіх кричить,

а найменше робить.

(Півень)

Йде поважною ходою,

несе млинці під бородою.

(Півень)

Попищали, попищали,

Дружно просо поклювали —

І до матері стрибочком

Жовті збіглися клубочки.

Заховались під крило,

Наче їх і не було.

Треба загадку кінчати,

Ці клубочки — то... (курчата)

З білого каменю, з жовтого воску

Вийшов співак

і пустив поголоску.

(Півень)

Двійчата борода,

Розгониста хода,

Йде, як цар до трону,

На голові корона.

(Півень)

Має гребінь,

а розчесатись ним не може.

(Півень)

Хто найраніше встає?

(Півень)

Бігає Марушка

У ста кожушках,

Як вітер повіє,

То й спина замріє.

(Курка)

Шипить, ґелґоче,

Щипнути мене хоче.

(Гусак)

Летіло, як міх,

упало, як сніг.

Лопатами ходить,

а рогом їсть.

(Гуска)

У воді купалася,

а сухою зосталася.

(Качка)

Жовтенькі клубочки ходять

біля мами-квочки.

(Курчата)

Кругом бочки бігають клубочки.

(Курчата)

Біле, як сніг, надуте, як міх,

Лопатами ходить, а рогом їсть.

(Гуска)

Сторожем не служить,

а всіх рано будить.

(Півень)

Що за птах людей боїться.

Не літає високо,

а співає «Ко-ко-ко»?

(Півник)

Тільки вийшов з пелюшок,

може плавати й пірнати,

як його водна мати.

(Каченя).

У воді купався –

сухий залишився.

(Гусак).

З’явився в чорній шубці – прощайте дві шкарлупки!

(Курча).

Усіх я вчасно буджу,

хоч годинника не заводжу.

(Півень).

Маленькі клубочки

ходять біля квочки.

(Курчата).

У хазяйстві я господар,

Воджу череду пташок,

Вранці рано вас розбуджу –

Дасте проса кушільок.

(Півень).

Хто із води сухим виходить?

(Качка).

Пухнасті, жовтенькі

кульки на подвір’ї розсипалися.

(Курчата).

Наче сонячні клубочки

хтось розсипав біля квочки.

Хто це там пищить, малята?

Здогадалися?

(Курчата).

Годинника не має,

а час завжди знає.

(Півень).

Не кравець, а все життя з голками ходить.

(Їжак).

Влітку медом ласував,

досхочу малини мав.

А як впав глибокий сніг,

позіхнув і спати ліг.

Бачив чи не бачив сни,

а проспав аж до весни.

(Ведмідь).

Пара довгих вушок,

сіренький кожушок,

скорий побігайчик,

як він зветься?...

(Зайчик).

Коло пня є пагорбок,

а у ньому городок.

(Мурашник).

Хто в зоопарку вище всіх?

Впізнать її нам легко,

Впізнать її на раз:

Висока вона зростом

Та бачить супер клас.

(Жирафа).

Довгі вуха, куций хвіст,

невеликий сам на зріст.

Но городі побував,

нам капусту попсував.

Довгі ноги – скік та скік…

Ми погнались, він утік…

(Зайчик).

Хто в зиму холодну ходить

злий та голодний?

(Вовк).

Хто на собі свій будинок носить?

(Черепаха).

Нам потрібні голки для шиття,

а кому потрібні голки для життя?

(Їжачкові).

Косоокий, маленький,

у білій шубці, у валянках.

(Заєць узимку).

Лежала під ялинкою

подушечка з голками.

Лежала, лежала

аж поки не побігла.

(Їжак).

Узимку спить –

улітку вулики ворушить.

( Ведмідь).

Ходжу в пухнастій шубі,

живу в густому лісі,

в дуплі в старому дубі

горішки я гризу.

(Білка).

Не баранчик і не кіт,

носить шубу цілий рік.

Шуба сіра – це для літа,

а зимою – інша свита.

(Заєць).

Хто на своїй голові ліс носить?

(Олень).

Не коваль, а кліщі має,

з довгими вусами,

коли чорний, то кусає.

А лише почервоніє так і рисмирніє.

(Рак).

Живе в лісі, зветься кумою.

(Лисиця).

В темнім лісі проживає,

Довгий хвіст пухнастий має.

Їй на місці не сидиться,

Як зовуть її?

(Лисиця).

Вуха, як у осла,

лапи, як у собаки,

стрибає, як коза.

(Заєць).

Пухнастий клубочок

виліз на дубочок,

жолуді зриває

і в дупло ховає.

(Білка).

Хто ввечері на річці співає?

(Жаба).

Придбала собі кам’яну сорочку,

а вона хаткою стала.

(Черепаха).

Я сташенний боягуз,

всіх на світі я боюсь.

В полі, в лісі навкруги –

Скрізь у мене вороги.

(Заєць).

Руденька, притненька,

з дерева на дерево стрибає,

горішки збирає,

на зиму припасає. Хто це?

(Білка).

Живе в лісі, хижий, дикий,

душить кури і індики,

і козу, і барана –

він нікого не мина.

(Вовк).

Ледве злякається –

в клубок згортається.

(Їжак).

Маленька, сіренька,

хвостик як шило, бігає швиденько.

(Миша)

По току-току ходить пан

у червоному сюртуку.

(Півень).

Літає крилами, ходить ногами, падає вниз догори лапками.

(Кажан).

Швиденька, маленька,

по деревах скаче.

(Білка).

Руда хитруня на півника полює.

(Лисиця).

Дуже товсті ноги маю,

Ледве їх переставляю,

Сам високий я на зріст,

Замість носа в мене хвіст.

(Слон).

Улітку сіренький,

узимку біленький.

(Заєць).

Хоч не шию я ніколи,

А голок в мене доволі.

(Їжак).

Літом наїдається,

а зимою висипається.

(Ведмідь).

Живе на дереві,

по землі бігає, горіхами ласує.

(Білка).

Хвостик як ниточка,

само як калиточка,

а очі намистинки.

(Миша).

Котиться клубочок,

замість ниточок – триста голочок,

він кожух собі пошив,

в ньому голки залишив.

(Їжак).

Що воно: у воді водиться,

З хвостом родиться,

А як виростає,

Хвіст відпадає?

(Жаба).

Ні миша, ні птах. Хто це?

(Кажан).

Не ялинка, а голки має,

не кіт, а миші його бояться.

(Їжак).

Прийшла кума із довгим віником

На бесіду із нашим півником,

Схопила півня на обід

Та й замела мітлою слід.

(Лисиця).

Знизу камінь, зверху камінь, чотири ноги та одна голова.

(Черепаха).

Прийшла кума із довгим віником

На бесіду з нашим півником,

Схопила півня на обід,

Та й замела мітлою слід.

(Лисиця)

Пишним хвостом славиться,

хитрункою називається.

(Лисиця)

В лісі молодиця гуляє

На всі боки поглядає.

На ній шубка дорога

Вся горить, мов золота.

Хвіст пухнастий і м'який.

Що за звір такий?

(Лисиця)

В темнім лісі проживає,

Довгий хвіст пухнастий має.

Їй на місці не сидиться.

Як зовуть її?

(Лисиця)

Хвостата, носата, руда і зубата.

Уміє хвостата нечутно ступати,

В курник залізати, тягнути курчата.

Як злодійку звати?

(Лисиця)

Вночі руда дівчина

Залізла тихо в двір,

Курей перелічила

Та й понесла у бір.

(Лисиця)

Я руда, низького росту,

Хитра я і довгохвоста.

На курей я вельми ласа —

В них таке смачненьке м'ясо...

Вовку-брату я сестриця,

А зовуть мене... (лисиця)

Я страшенний боягуз,

Всіх на світі я боюсь.

В полі, лісі навкруги

Скрізь у мене вороги.

Часом лізу я у шкоду,

Їм капусту на городах,

Моркву, ріпу, буряки.

Відгадайте — хто такий?

(Заєць)

Влітку сіренький,

А взимку біленький,

Довгі вуха має,

Швидко стрибає.

(Заєць)

Пара довгих вушок,

Сіренький кожушок,

Швидкий побігайчик,

А зветься він ... (зайчик)

Влітку — сірий, взимку — білий,

Полохливий, несміливий,

Попсує в городі грядку —

утікає без оглядки.

А собачий вчує гавкіт,

так душа відразу в п'ятки?

(Заєць)

Не ходжу я, а стрибаю,

Бо нерівні ноги маю.

Через поле навмання

Перегнав би я коня.

Я страшенний боягуз,

Всіх на світі я боюсь.

(Заєць)

Я маленький, я вухатий,

Попелястий, волохатий.

Я стрибаю і тікаю,

Дуже куций хвостик маю.

(Заєць)

Зимою в білому, як сніг,

А влітку в сірому гуляє.

Вловить його ніхто не зміг,

Тому що ноги довгі має.

Великі вуха, косий зір,

Як називається цей звір?

(Заєць)

Біжить він по долині

в сіренькій кожушині.

(Заєць)

Він із казки, він із пісні,

В нього зуби, як залізні.

Капустину він гризе.

Зветься звір на букву «зе».

(Заєць)

Довгі вуха, куций хвіст,

Невеличкий сам на зріст,

На городі побував,

Там капусти пожував.

Довгі лапи: скік та скік;

Ми погнались, а він втік.

(Заєць)

Що за звір? Впав сніжок на лужок,

На стіжок і на бір.

Під стіжком з мотузком

ходить звір.

Здалека з дубняка до стіжка

він прибіг.

Скинув шапку, став на лапку — смиче стіг.

При долині в'язку сіна

тягне звір зв'язав,

Із долини в'язку сіна тягне в бір хижий звір.

Він вухатий, білобокий,

косоокий і вусатий...

Як же звіра того звати?

(Заєць)

Ще не впав на землю сніг,

Він ховається в барліг.

І до теплої весни

Поринає він у сни.

(Ведмідь)

Хоч у нього шуба є,

Та як холод настає,

Він не їсть тоді, не п'є

І не ходить, не гуляє,

А у лігво спать лягає.

(Ведмідь)

Буркотливий, вайлуватий

Ходить лісом дід волохатий,

Одягнувся в кожушину,

Мед шукає і ожину.

Літом любить полювати,

А зимою в лігві спати,

А зачує він весну —

Прокидається від сну.

(Ведмідь)

Влітку медом ласував,

Досхочу малини мав.

А як впав глибокий сніг,

Позіхнув і спати ліг.

Бачив чи не бачив сни,

А проспав аж до весни.

(Ведмідь)

Влітку наїдається, взимку відсипається.

(Ведмідь)

Влітку гуляє, а взимку спочиває.

(Ведмідь)

Живу я там, де вічний лід,

Люблю я рибу на обід.

В кожусі білому завжди

Виходжу часто я з води,

Умію плавати й пірнати...

А як мене, малята, звати?

(Білий ведмідь)

Сірий, зубастий, по полю блукає,

ягнят шукає.

(Вовк)

Сам собі у путь і світить,

аби з'їсти кого мітить.

(Вовк)

По полю та лісу гасає,

овечок хапає та всіх лякає.

(Вовк)

Ходить хмуро між дубами,

Хижо клацає зубами.

Весь, як є, жорстока лють,

Очі так її і ллють.

Зачаївся і примовк.

Грізний звір цей звісно... (вовк).

Лісом гасає, вівчарів лякає,

овечок хапає, у хащах зникає.

(Вовк)

Невсипущий, хитрий, сірий,

Голоднющий, ікла шкірить.

Між кущами припадає,

Пасовисько оглядає,

Чи не ходить там телятко,

Не телятко, так ягнятко,

Не ягнятко, хоч би гуска —

Хоч би що, аби закуска.

(Вовк)

Червонясту шубку має,

По гілках вона стрибає,

Хоч мала сама на зріст,

Та великий має хвіст.

Як намисто оченята...

Хто це? Спробуй відгадати.

(Білка)

Хвіст трубою, спритні ніжки,

Плиг із гілки на травичку!

Носить все вона горішки

В золоту свою скарбничку.

В неї очі мов горішки,

Кожушинка хутряна,

Гострі вушка, наче ріжки,

У дуплі живе вона.

(Білка)

Дивний звірок: круглий,

мов клубок,

голки стирчать —

спробуй узять.

(Їжак)

Пухова руденька шуба

Із сосни стриба на дуба.

Хвіст у неї, як мітла,

А сама на зріст мала.

Очі сяють, як намисто,

Мов дві цяточки вогнисті.

В неї хата гарна, тиха,

Взимку повненька горіхів.

В лісі любить вона жити,

Відгадайте, хто це, діти?

(Білка)

Що за дивна непосида?

На стежинку шишки кида?

З гілки скік та скік на гілку...

Упізнали, друзі,... (білку)?

З гілки на гілку стрибає, грається,

спритна і проворна, а не птах.

(Білка)

У дуплі її домівка —

живе, як вільна пташка.

Із гілки та на гілку

шугати їй не важко.

Грибків собі насушить,

Горішків назбирає.

Зима снігів натрусить,

а їй біди немає.

(Білка)

В лісі є кравець чудовий,

Шиє звірам він обнови.

Для ведмедів — кожушки,

Для лисичок — сорочки,

Для куничок — рукавички,

І для білочок — спіднички,

Зайцю — валянки на лапки,

А для вовка — теплу шапку,

І собі пошив піджак.

Хто кравець такий?

(Їжак)

Під дубочком, під листочком звився,

скрючився клубочком.

(Їжак)

Котиться клубочок

зовсім без ниточок,

Замість ниточок триста голочок.

(Їжак)

Я веселенький звірок:

плиг з ялинки на дубок.

(Білка)

Хоч не шию я ніколи,

та голок в мене доволі.

(Їжак)

Лиш торкнись до колючок —

Він згортається в клубок.

Не вгадаєте ніяк?

Підказать вам? Це... (їжак)

В мене шубка з колючок,

В мене сіра спинка.

Ніс, як чорний п'ятачок,

Очі-намистинки.

(Їжак)

Між листям і гілками

По лісових доріжках

Біжить клубок з голками

На коротеньких ніжках. (їжак)

Повзун повзе, голки везе.

(Їжак)

Гостроносий і малий,

Сірий, тихий і не злий.

Вдень ховається, вночі

Йде шукать собі харчі.

Весь із тонких голочок.

Як він зветься?

(Їжачок)

По землі скаче, по воді пливе.

(Жаба)

У воді сидить охоче,

Та не риба і не рак.

Вистромля булькаті очі

І співає: «Кум-квак».

(Жаба)

У зеленому жакеті

Галасує в очереті,

Хоч і плавати мастак,

А не риба і не рак.

(Жаба)

Що то за воно: у воді водиться,

з хвостом родиться,

А як виростає, хвіст відпадає.

(Жаба)

Вирлоока дівка Мотря —

Пострибуха вічно мокра.

Доки ж співу не почне —

Кожен просто обмине.

А як пісню заведе —

Нема радоньки ніде.

Хоч ти вуха затуляй,

Чи за три верстви втікай.

(Жаба)

Не козлик, а рогатий,

повільний, вайлуватий.

На собі носить дім і ховається у нім.

(Равлик)

Хто на собі свою хатку носить?

(Равлик)

Дивний крихітний автобус

По піску кудись поліз...

А він ходить так повільно

Через те, що без коліс.

(Черепаха)

Куди повзе, за собою хатку несе.

(Черепаха)

Мала та ще й плеската,

На спині в неї хата.

А сили має досить:

Допомогти не просить.

(Черепаха)

У кого кам'яна сорочка?

(У черепахи)

Очі на рогах, а дім на спині.

(Равлик)

Показав з доріжки

Голову і ріжки.

Хто повільно так повзе,

На собі свій дім везе?

(Слимак)

Тварина багата і рогів багато.

(Олень)

Сіреньке, маленьке,

хоч якого кота з місця стягне.

(Миша)

Кулька-малявка

Бігає під лавку,

Крихти підбирає,

Від кота втікає.

(Миша)

Хто хвіст залишає,

а від ворога втікає?

(Ящірка)

Люблю в воді купатися,

На сонечку валятися.

Маю я великий рот,

А звуть мене... (бегемот)

Тоненьке, вузеньке,

по землі в'ється,

Як батіг, довге,

але зовсім не б'ється.

Людини боїться,

молоко вживає:

В лісі їх багато, —

мабуть, кожен знає.

(Вуж)

В'ється вірьовка —

на кінці головка.

(Змія)

Має він великі ікла,

ще й густу щетину.

Любить борсатись в багні —

та ще й зве родину.

(Кабан)

Біжить кума з мітлою,

Замітає слід за собою.

Вдень в дуплі спочиває,

Вночі ж спокою не знає.

(Куниця)

В ріках Африки пірнав

Злий, зелений пароплав.

Хто б на зустріч не поплив,

Всіх ковтне. Хто це? (Крокодил)

Дуже товсті ноги маю,

Ледве їх переставляю.

Сам високий я на зріст,

Замість рота в мене хвіст.

(Слон)

Тварина, що має довгу шию,

живе в теплих країнах.

(Жираф)

Що за звір, що на носі

має він великий ріг?

Звісно, діти, ... (носоріг)

З-поміж інших тварин всяк

його впізнає;

Із усіх тільки він ріг на носі має.

(Носоріг)

Пазуристий він, гривастий,

Як збирається напасти,

Гиркне — ох і лютий рев...

Відгадали? Так, це... (лев)

Маленький, горбатенький,

все поле перерив.

(Кріт)

Вік свій ходить з горбами

Та ще й сідають на нього

з мішками.

(Верблюд)

Скочила в мішок до мами,

Як скінчила жваву гру,

Понесе в мішку додому мама доню-... (кенгуру).

Сама не бачить світла днини,

Під землею риє нірки,

А над ними робить з глини,

Наче піраміди, гірки.

(Кріт)

На самому дні річному

дім він збудував. Тепер

Він живе з сім'єю в ньому,

роботящий наш ... (бобер).

На дереві все грається,

Угору піднімається,

Кривляється, чіпляється,

На хвостику гойдається,

А зветься це малятко —

веселе...

(мавпенятко).

Свійські тварини

---

Схожі:

ПОЛОЖЕННЯ Управління фінансів Чуднівської районної державної адміністрації є структурним підрозділом районної державної адміністрації підпорядковується...	Відділ освіти Богородчанської районної державної адміністрації і. к за ЄДРПОУ 02143471
ЗАТВЕРДЖЕНО ВІДДІЛ ОСВІТИ ВІЛЬШАНСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ	УКРАЇНА ВІДДІЛ ОСВІТИ КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ... Хмельницької обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 7 вересня...
ЗАТВЕРДЖУЮ перший заступник голови Ульяновської районної державної адміністрації Відділ культури і туризму, відділ освіти, сектор з питань внутрішньої політики, зв'язків з громадськістю та у справах преси і інформації...	На уроках біології” ВІДДІЛ ОСВІТИ КАТЕРИНОПІЛЬСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ. РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
Головне управління Дніпропетровської обласної адміністрації Дніпропетровський... Братської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, педагог-тренер за програмою «Профілактика ризикової поведінки за проектом «Школа...	Управління агропромислового розвитку Новомиргородської райдержадміністрації Управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації є структурним підрозділом районної державної адміністрації,...
М. Пятихатки вул. Петровського, 247 ...	Відділ освіти Уманської районної державної адміністрації Боюс Галина Петрівна, учитель української мови та літератури Паланської ЗОШ І-ІІІ ступенів, перша кваліфікаційна категорія

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання Портал навчання

---