|
|
Скачати 0.51 Mb.
|
|
4.2. Теоретичні питання до заняття.
4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
Визначення перелому. Перелом (fractura) – повне порушення цілісності кістки, викликане швидкою дією зовнішньої сили, або внаслідок патологічного стану кістки (пухлина, остеомієліт та інші). Тріщина (fissura) – це часткове ушкодження кістки без зміщення відламків. Тріщина кістки частіше спостерігається у вигляді крайових ушкоджень плоских кісток (кістки склепіння і основи черепа, таза лопатки). Стисла анатомія та гістологія кісток. Для розуміння класифікації переломів, особливості репаративної регенерації в ділянці перелому необхідно зупинитися на анатомії і гістології кісткової тканини та окремих кісток. Розрізняють довгі, короткі та плоскі кістки. Довга кістка має два кінці (епіфізи), тіло (діафіз), перехідну частину між ними – метафіз. Місця прикріплення сухожилків м’язів називаються апофізами. Діафіз утворюють компактні пластини, в середині його знаходиться кістково-мозковий канал, який в дитячому віці заповнений червоним кістковим мозком, у дорослих – жировим. В кістково-мозковому каналі можуть знаходитися артерії, які живлять кістку. Епіфізи побудовані губчатою кісткою, зовнішня та внутрішня поверхні покриті пластинчатою кісткою. Епіфізи покриті гіаліновим хрящем і беруть участь в утворенні суглоба. В дитячому віці епіфіз відділяється від метафіза хрящовою ростковою пластиною, за рахунок якої йде ріст в товщину. Зовнішня поверхня кістки покрита окістям за рахунок якого йде ріст кістки в товщину. Внутрішня поверхня покрита ендоостом (середкістя). Окістя в дитячому віці товсте і міцне, побудоване з зовнішнього фіброзного і внутрішнього клітинного шарів. З віком окістя втрачає своє первинне призначення, стоншується до плівки. Короткі та плоскі кістки, як правило побудовані з губчатої кістки, покриті різної товщини пластиною. З віком кістки зазнають кількісних та якісних змін: зменшується товщина кортикального шару, зменшується кількість кісткових балок, їх товщина. В силу змін на молекулярному рівні наступає порушення міцності окремих елементів кісток і кістки в цілому. Класифікація переломів. А. Переломи діляться на вроджені і набуті. Вроджені переломи виникають в утробі матері внаслідок неповноцінності остеогенезу скелету плода, ломкості кісток (osteogenesis imperfecta). Набуті переломи діляться на травматичні і патологічні. Патологічні переломи виникають у хворобливо зміненій будові кістки (остеомієліті, туберкульозі, сифілісі, злоякісних пухлинах, сирингомієлії). Патологічні переломи виникають без впливу травмуючого чинника. Б. Переломи діляться на відкриті і закриті. Відкритий перелом – це такий перелом, коли ділянка перелому з’єднується з оточуючим простором. В таких випадках не виключене мікробне забруднення, що може привести до інфекційних ускладнень. Закритий перелом – це такий перелом, коли відсутнє сполучення ділянки перелому з оточуючим середовищем. При зміщенні кісткових уламків під час перекладання потерпілого, його транспортуванні шкіра може ушкоджуватися зсередини, і такі переломи вважають вторинно відкритими. Тяжким різновидом відкритих переломів є вогнепальні, які часто викликають багатоуламкові переломи з дефектом тканин, кровотечею, розвитком інфекції. В. В залежності від локалізації переломи діляться на епіфізарні (внутрішньосуглобові), метафізарні (білясуглобові), діафізарні та комбіновані. Діафізарні переломи можуть бути в верхній, середній і нижній третині. В дитячому віці перелом може наступити в ділянці росткового хряща – це епіфізеоліз, в ділянці діафізу, без суттєвого зміщення відламків – підокісткові переломи (переломи за типом “зеленої гілки”). У дорослих метафізарні переломи можуть бути компресійними. Г. Переломи кісток можуть бути одиничні, множинними, поєднані та комбіновані. До множинних відносять переломи одночасно декількох кісток скелету, які відносяться до однієї опорно-рухової системи (переломи голені та стегна); до поєднаних – ушкодження, які локалізуються одночасно в різних системах (черепно-мозкова травма і перелом, травма органів живота з переломами кісток тазу); комбіновані – одночасна дія на тканини людини різних етіологічних ушкоджуючи факторів (іонізуюче випромінювання з переломами кісток). Д. В залежності від розміщення площини і наявності уламків діафізарні переломи діляться на:
При поперечних переломах площина проходить поперек вісі діафіза кістки. Гвинтоподібні переломи виникають при скручуванні кістки. Площина перелому нагадує спіраль (рис. 3.4). Існує ще одна група ушкоджень – переломовивихи, тобто поєднання перелому з вивихом кості в цьому ж суглобі. Механізм виникнення перелому. Механізм перелому – прямий та непрямий – залежить від характеру дії зовнішньої сили. При прямій травмі перелом виникає на місці дії зовнішньої сили, при непрямій – точка прикладання зовнішньої сили знаходиться далеко від місця перелому. В залежності від структури кістки та напрямку дії травмуючої сили розрізняють: а) відривні переломи – це частіше плоскі кістки або апофізи кісток в місцях прикріплення зв’язок (хребці), прикріплення сухожилків (п’яткова кістка в ділянці прикріплення ахілесового сухожилка, горбик великогомілкової кістки), в місці прикріплення власної зв’язки надколінника; б) стиснуті (компресійні) переломи, як правило губчатої структури: епіметафізарних ділянок довгих та коротких кісток; в) пряме прикладання механічної сили викликає поперекові, скалкові та змішані переломи (сюди можна віднести роздроблені переломи); г) непряме прикладання сили викликає переломи протягом кістки – косі, гвинтові (спіральні). Стосовно переломів хребців можуть бути розривні, здавлені чи стиснуті переломи тіл хребців (рис. 1, рис. 2, рис.3, рис. 4). Види зміщень кісткових уламків. Зміщення уламків (dislocatio) буває первинним, під впливом ушкоджуючої сили (рис. 3) і вторинним – за рахунок скорочення м’язів, при неправильному переносі, транспортуванні потерпілого, при відсутності або неякісній транспортній іммобілізації. Розрізняють зміщення уламків:
В метафізарній зоні можливі вклинене зміщення при входженні проксимального уламка в дистальний (рис. 2д). Утворення кісткового мозолю, зрощення кістки. В процесі зрощення кістки виділяють чотири стадії. І стадія катаболізму тканинних структур, диференціації і проліферації клітинних структур. Гіпоксія (первинна) виникає внаслідок ушкодження судин, (вторинна) – внаслідок набряку тканин, що приводить до метаболічного ацидозу, некробіозу ушкоджених і неушкоджених остеоцитів, проміжної речовини, демінералізації, утворенню біологічно активних речовин, генетичних індукторів, гормонів. Це сприяє репродукції і проліферації спеціалізованих клітинних елементів (остеобластів, хондробластів, фібробластів). ІІ стадія – утворення та диференціація тканинних структур. Остеоцити, хондроцити, фібробласти синтезують колагенові волокна, проміжну тканину. Таким чином, утворюється кісткова, хондроїдна, волокниста сполучна тканина. Перебіг другої стадії залежить від загальних та місцевих умов: стану потерпілого, супутніх захворювань, якості співставлення уламків, їх нерухомості, відновлення капілярного кровообігу. ІІІ стадія – одночасно в ділянку тканини, що утворилася, проростають капіляри, навколо яких формується кісткова тканина (остеобласти), яка має вигляд губчатої ангіогенної кісткової структури. Відновлюється аеробний процес, зменшується кількість біологічно активних речовин (гістамін, брадикінін, серотонін), вирівнюється онкотичний тиск, збільшується синтез білка, наростає мінералізація колагенових фібрил. ІV стадія – судини запустівають, йде формування кісткових пластин, кістково-мозкового каналу, окістя, ендосту, кортикального шару під фізіологічним тиском м’язів, дозованим силовим навантаженням, тобто перебудова первинного регенерату і реституція кістки. В залежності від умов в ділянці перелому можуть бути 4 типа зрощення кістки: первинне зрощення, хрящове, фіброзне та змішане. Цьому сприяють загальні та місцеві причини. Загальні чинники: хронічні захворювання, авітаміноз (D-авітаміноз), період реконвалесценції, гіпоксія в високогірних районах, множинність травм, комбіновані ураження, анемія, ендокринні розлади (цукровий діабет, аденома паращитоподібних залоз, вагітність, базедова хвороба та ін.). Місцеві чинники: нестабільне співставлення уламків, відсутність контакту між уламками або їх вторинне зміщення, інтерпозиція тканин, значне ушкодження навколишніх м’яких тканин, судин, нервів, раннє навантаження на ангіогенну кісткову мозоль, захворювання судин. Клінічна картина. Розрізняють імовірні і достовірні клінічні симптоми переломів. До імовірних симптомів відносяться: біль, припухлість, деформація, порушення функції, крововиливи. Біль – постійна ознака перелому, посилюється при зміні положення кінцівки і зменшується при наданні спокою. Біль іноді є вирішальною ознакою при переломах ребер, малогомілкової кістки, кісток кисті тощо. Деформація в ділянці перелому буває іноді значною з укороченням кінцівки, а при переломах під окістям, компресійних переломах її зовсім може не бути. Крім зміщення кісткових уламків деформація може бути обумовлена крововиливом в тканини, запальним ексудатом, пошкодженням м’яких тканин. До достовірних симптомів відноситься патологічна рухомість уламків, кісткова крепітація, укорочення кінцівки (укорочення в порівнянні з попередньою довжиною). Патологічна рухомість уламків на протязі сегмента чітко визначається при діафізарних переломах, менше при переломах ребер, плоских кісток і відсутня при компресійних переломах. Кісткову крепітацію потрібно перевіряти обережно, оскільки можна нанести додаткову травму м’яким тканинам і спричинити зміщення уламків. Для виявлення крепітації руками фіксують кінцівку вище і нижче перелому і зміщують то в один, то в інший бік. Поява хрусту між уламками є абсолютною ознакою перелому. Методи діагностики. Діагноз перелому ставиться після вияснення анамнезу пацієнта, обставин травми, детального огляду, пальпації, вимірювання довжини кінцівки і рентгенологічного обстеження в двох проекціях. На рентгенограмах визначають наступні ознаки:
В дитячому віці рентгенологічні ознаки – специфічні (переломи під окістям, епіфізіолізи), виникає важкість діагностики переломів епіфізів, метафізів при відсутності їх окостеніння. Останнім часом широко застосовують наступні сучасні методи діагностики переломів кісток: рентгенівська томографія, комп’ютерна томографія, тривимірна реконструктивна комп’ютерна томографія, діагностична артроскопія, радіонуклідне сканування, ультрасонографія (особливо у дітей). Надання першої допомоги при переломах, її задачі.
Задачі транспортної іммобілізації:
Основні принципи транспортної іммобілізації:
Треба пам’ятати, що невірно виконана іммобілізація може принести шкоду в результаті додаткової травматизації. При ушкоджені хребта, потерпілого кладуть на тверду поверхню з валиком під ушкодженим місцем (рис. 15,16). При переломах кісток тазу потерпілого кладуть на щит з зігнутими нижніми кінцівками в колінних і кульшових суглобах. Під колінні суглоби кладеться валик значної висоти (рис. 17). Додаткові призначення виконуються потерпілому з урахуванням його загального стану. Засоби транспортної іммобілізації. До засобів транспортної іммобілізації відносяться: пов’язки, косинки (рис. 7, рис. 8), імпровізовані шини (палиця, дошки та ін.) (рис. 8, 9) та стандартні табельні шини: драбинчасті шини Крамера, фанерні, металеві сітчасті шини, шини Дітеріхса, Єланського, щити, пов’язки головні, пращі підборідні та ін. (рис. 10, 11, 13, 16). Будова шин Дітеріхса і Крамера (див. рис. 10а та рис. 11). Надання першої долікарської допомоги потерпілому з переломом в домашніх умовах. Перша долікарська допомога – це сукупність простих, доцільних дій, спрямованих на збереження здоров’я і життя потерпілого. При переломах необхідно іммобілізувати уражену кінцівку або ділянку тіла і запобігти травматичному шокові. При поранені необхідно розірвати одежу, щоб виявити рану, витерти кров навколо рани і краї її змастити йодом, а після – накласти ватний тампон і забинтувати. Сильну кровотечу слід зупинити за допомогою накладання ремінця, краватки, хустки, косинки, шарфа, шнурків, мотузки та ін. Не слід накладати підручні засоби зупинки кровотечі на голу шкіру. Якщо в рані немає кісткових уламків можливо накласти тиснучу пов’язку. Основне завдання першої долікарської допомоги при переломах – створити спокій потерпілому, для чого необхідно накласти шину з дощок, прутів, картону і т.п. При відкритому переломі спочатку накладають стерильну пов’язку на рану, а після бинтують імпровізовану шину. Шину слід покрити товстим шаром вати чи матерії, а після перебинтувати. Шину треба прибинтувати так, щоб вона захоплювала суглоби нижче й вище від місця ушкодження, а при переломі плечової і стегнової кісток треба фіксувати три суглоби. У разі перелому ключиці, плечової кістки або кісток передпліччя руку притискають до тулуба під прямим кутом у ліктьовому суглобі, закріплюють пов’язкою або передпліччя укладають в поділ сорочки та пристібають край подолу до одягу на грудній клітці булавками – аутоіммобілізація (рис. 7,8,9). Верхня кінцівка повинна бути підвішеною на косинці або ремні. При переломах кісток кисті, останній придають фізіологічне положення вкладаючи в долонь валик з тканини, бинт або вату та іммобілізують картонною шиною. У разі перелому кісток гомілки укладають дві шини із зовнішнього й внутрішнього боків ноги від стопи до верхньої третини стегна. При відсутності підручних засобів використовують іммобілізацію за типом “нога до ноги” (аутоіммобілізація) (рис. 9). У разі перелому стегна одну шину розміщують уздовж зовнішнього боку від пахової западини ушкодженого боку до стопи, другу – уздовж внутрішнього боку від паху до стопи, а третю – по задній поверхні нижньої кінцівки (рис. 14). Шини туго прибинтовують до ноги бинтами або рушником в 3–4 місцях. При відсутності підручних засобів – аутоіммобілізація. Стопу фіксують тугою пов’язкою від кінчиків пальців до середини голені. При ушкоджені хребта потерпілого укладають на тверду рівну основу (наприклад, зняті з петель двері, дверцята від шафи, стіл із зламаними ніжками та ін.) з валиком під спиною протягом всього хребта. Якщо потерпілий знаходиться на животі, перевертати на спину його не слід, треба також положити його на тверду поверхню і під голову положити валик (при виключенні перелому шийного відділу хребта) (рис. 15, 16). При переломах кісток тазу потерпілого кладуть на тверду рівну основу з зігнутими в колінних та кульшових суглобах і трохи відведеними кінцівками, під колінні суглоби підкладається значної висоти валик (рис. 17). Основні задачі лікування переломів у стаціонарі. Основні задачі – це збереження життя потерпілого, збереження кінцівки, усунення болі, відновлення анатомічної форми кінцівки, її функції, відновлення працездатності. Лікування загального стану, викликаного ускладненнями: травматичного шоку, жирової емболії (знеболююча та трансфузійна терапія). Основний принцип при лікування перелому – зіставлення уламків та їх утримання. Способи лікування переломів: консервативний, оперативний. Способи консервативного лікування переломів. А. Лікування переломів за допомогою гіпсових пов’язок. Такому лікуванню підлягають переломи без зміщення уламків, або ті, яким необхідно провести закриту репозицію (співставлення) кісткових уламків, утримання їх в нерухомості на період утворення кісткової мозолі, включаючи ранню функцію пошкодженого сегмента. Успіх співставлення кісткових уламків залежить від повноцінного знеболювання, яке знімає рефлекторне скорочення м’язів. В більшості випадків застосовується місцеве знеболювання методом введення 0,5–1% розчину новокаїну (лідокаїну) в гематому в місці перелому. Для цього зону перелому обробляють розчином йоду, інфільтрують шкіру анестетиком і, просовуючи голку до місця перелому вводять його в м’які тканини, потягуючи поршень шприца на себе для отримання крові з гематоми, в яку вводять до 15 мл анестетику (при переломі плечової кістки, кісток гомілки), до 30 мл (при переломі стегнової кістки). Якщо не отримано в шприці кров з гематоми, то голку спрямовують в іншому напрямку, оскільки введення новокаїну поза гематомою не дає знеболюючого ефекту. При недостатній місцевій анестезії застосовують загальне знеболювання. Репозиція уламків – це усунення їх зміщення і точне співставлення по лінії перелому. Для усунення ротаційного зміщення уламків периферичному уламку слід надати правильного положення відносно подовжньої осі кінцівки. При переломах кісток передпліччя в середній і нижній третинах кінцівці надається середнє положення між пронацією і супінацією. Усунення кутового зміщення відбувається вирівнюванням дистального уламка і відновленням подовжньої осі кінцівки. Усунення зміщення уламків по довжині іноді потребує значних зусиль щоб пересилити тягу рефлекторно скорочених м’язів, особливо при репозиції уламків стегнової кістки. Одночасно усувається і зміщення уламків по ширині протидією проксимального і дистального уламків. Підсумовуючи вищевказану техніку співставлення уламків необхідно виділити, що основним принципом є співставлення дистального уламка по відношенню до проксимального. Для утримання уламків, які спів ставили, накладаються гіпсові пов’язки, які широко застосовував в М. І. Пирогов під час Кримської війни 1853–1856 років. При накладенні гіпсових пов’язок кінцівці надають середньо-фізіологічного положення. Для нижньої кінцівки (перелом стегнової кістки) – згинання в кульшовому і колінному суглобах під кутом 140о–150о, для верхньої кінцівки (перелом плечової кістки) відведення плеча під кутом 60о, згинання під кутом 30о і згинання передпліччя під кутом 90о. Іммобілізація гіпсовою пов’язкою продовжується до часу зрощення перелому. Середні терміни зрощення переломів кісток наведені в таблиці №1. Таблиця №1.
|
| ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з тактичної підготовки з начальницьким... ТЕМА ЗАНЯТТЯ №2 : Гасіння пожеж на об’єктах елеваторно-складского господарства, млинових і комбікормових підприємствах |
Тема заняття: Модель здоров’я. Мета заняття Мета заняття: розширити інформацію про поняття «здоров’я», та фактори, що впливають на його формування |
| Програми роботи гуртка МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЗАНЯТТЯ ГУРТКА У методичній розробці заняття «Програмне забезпечення для опрацювання мультимедійних даних Windows Movie Maker. Створення кліпів»... |
Онищук В. А. Типы, структура и методика заняттяа в школе Заняття, що є складними педагогічними утвореннями, як і всі складні явища, можуть бути поділені на типи за різними ознаками. Заняття... |
| ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ЛІНІЙНОЇ АЛГЕБРИ на тему «Тема заняття.» |
Тема заняття Мета заняття: навчити учнів створювати WEB- документи засобами текстового редактора Word |
| Зміст Назва заняття Заняття для батьків учні яких здійснюють вибір профілю у 7 (3) класі Сарненської гімназії |
Перше заняття Вступна бесіда Очікувані результати: Готовність до роботи в певному режимі і за темою, усвідомлення учасниками сенсу заняття |
| ЗАНЯТТЯ ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Організація роботи ГДЗС при високих і низьких температурах. Відпрацьовування нормативів ГДЗС №5; 7 |
Заняття гуртка з теми «Життя як подвиг» Мета заняття Обладнання: картки з висловами вченого, таблиці для заповнення учнями, портрет Д. Менделєєва, комп’ютер, стікери, диск з презентаціями,... |