Етапи становлення економічної психології
Витоки історії економічної психології можна знайти, передусім, в працях знаменитих економістів, соціологів, в яких оформилася теорія раціональної «економічної людини», мета діяльності якої – в отриманні якомога більшої вигоди, доходу («економічний егоїзм»).
Адам Сміт (1723-1790), засновник економіки як самостійної науки, заклав основу теоретичних уявлень про «економічну людину» як егоїстичного, раціонального, схильного до обміну індивіда.
Дж. Бентам (1748-1832) сформулював принцип максимізації задоволення і мінімізації страждання як основний закон людської поведінки.
К. Маркс (1818-1883) розвивав ідею про провідну роль умов життя і праці у формуванні людини, її ідентичності.
Джон Кейнс (1883-1946) - автор теорії макроекономіки. Його основний психологічний закон:
Схильність до споживання в суспільстві підвищується у міру зростання прибутків, але зменшення доходів не відразу позначається на зниженні споживання, що пояснюється дією інертності звичок, традицій.
Ідея «економічної людини» тривалий час домінувала в економіці та економічній соціології, приймаючи усі нові форми. Ця концепція не переглядалась до тих пір, поки сферу економіки досліджували економісти.
З початку ХХ ст. виник психологічний напрям в дослідженні економіки. Серед психологів проблеми економіки одним з перших почав вивчати французький психолог Габріель Тард, котрий написав працю «La Psychologic Economique» (1902). На його думку економічна психологія має справу з психологічними причинами економіки, економічної теорії.
Німецький психолог, засновник психотехніки Г. Мюнстерберг (1863-1916) займався емпіричними, у тому числі експериментальними, дослідженнями в сфері психології праці, реклами, написав книгу «Психологія і економічне життя» (1912).
Американський психолог угорського походження Джордж Катона (1901-1981) був першим, що зосередив свою увагу присутності психологічних феноменів в економічних явищах і процесах. Він увів в загальну економічну теорію такі поняття, як «відношення до чогось…», «настрій» і «очікування». У США він вважається батьком економічної психології. Він перший почав систематично застосовувати психологічну теорію і методи для дослідження економічних проблем. Дж. Катона сформулював одну з базових ідей економічної психології:
Купівля залежить не лише від здатності (економічній можливості) зробити покупку, але і від бажання її зробити (психологічної готовності).
У книзі «Психологічна економіка» (1975) він описав співвідношення та взаємодію психології та економіки. Головне завдання у використанні психології для економічних досліджень полягає, на думку Дж. Катони, у виявленні і аналізі психологічних тенденцій, що лежать в основі економічних процесів, які впливають на економічні вчинки, рішення і поведінку. На думку дослідника, економіка без психології не може успішно досліджувати найважливіші економічні процеси, також як і психологія без економіки не має можливості досліджувати найбільш важливі аспекти людської поведінки.
Дж. Катона запропонував загальну модель, що включає основні групи чинників економічної поведінки, котра, незважаючи на усю її спрощеність і біхевіористський крен визначає місце психічних процесів як проміжних змінних, що опосередковують вплив зовнішніх умов на економічну поведінку.
Об'єктивне середовище -► Псих. процеси -► Економіч. поведінка
(установки, світогляд, цілі, очікування)
Джордж Катона став одним із початківців психологічної економіки як напрямку економічної теорії. Він став розробником теорії багатьох мотивів в поведінці людини, котра стала альтернативою до існуючої на той час в економічній науці «теорії одного мотиву» - раціональної «економічної людини». Це дозволило Дж.Катоні більш адекватно пояснювати явище зміни мотивації людини.
Дж.Катона народився в 1901 р. в Будапешті, навчався на юридичному факультеті університету. Емігрувавши у 1920-х роках до Німеччини, він став вивчати психологію під керівництвом Мюллера в університеті Геттінгена. Його докторська дисертація була присвячена психології сприйняття.
Під час своєї роботи в Університеті Франкфурту він написав монографію з проблем психології порівняння, що згодом удостоїлася нагороди. Працюючи у Франкфуртському банку Дж.Катона у наукових публікаціях описав масові явища, що супроводжують інфляцію.
Проживаючи у Берліні, Дж.Катона вивчав гештальтпсихологію і працював кореспондентом газети Der Deutsche Volkwirt. На початку 1930-х років, після закриття А.Гітлером газети, Дж.Катона емігрував до США (Нью-Йорк).
У повоєнний час Дж.Катона глибоко цікався економічними наслідками війни і написав книгу «Війна без Інфляції: Психологічний підхід до проблем економіки війни» («War without Inflation: Psychological Approach to Problems а War Economy», 1942 р.).
В університеті штату Мічіган Дж.Катона організував Центр оглядових досліджень, в якому здійснив низку довгострокових програм з вимірювання масових змін в довірі споживачів.
Помер Дж.Катона в Західній Німеччині 18 липня 1981 р.
В економічну науку Дж.Катона увів суто психологічні поняття, такі як: довіра, очікування, цілі поведінки великої кількості індивідуумів та їх вплив на економіку країни.
Грунтуючись на гештальтпсихології він відзначав, що поведінка громадян змінюється з тієї причини, як саме люди інтерпретують навколишній світ, які в них очікування щодо майбутнього.
На відміну від економістів-біхевіористів, що задають головний тон в економічній теорії, Дж. Катона вважав, що люди не є автоматичними у своїх реакціях на зовнішні стимули (економічні, владні). Вони мають здатність навчатися і коректувати свої цілі. Дж. Катона звертав увагу, що на поведінку людей впливають установки (attitudes) – довіра, оптимізм, самооцінка і т.п.
Неекономічні мотиви особливо стають помітними, коли зростає рівень доходів громадяни, коли вони користуються кредитом, інвестують в будівництво житла, купівлю автомобіля та інших речей.
Дж.Катона, аналізуючи людей бізнесу, виявив, що їх рішення не завжди спричинені меркантильними мотивами. Чим більш успішний бізнесмен, тим більше він переслідує нематеріальні прибутки.
На пострадянському просторі економічна психологія почала розвиватися у 1980-1990 рр., коли економічних реформ втратили ефективність. Невдачі економічного реформування продемонстрували обмеженість лише економічних підходів, породили низку соціальних проблем (безробіття, бідність, злочинність, апатія), для вирішення яких більшу увагу привертають психологічні знання і методи.
Об'єктивною передумовою становлення економічної психології, зокрема в Україні, в самостійну науку були радикальні перетворення, зміна економічних стосунків, передусім у сфері власності на засоби виробництва, появу нових суб'єктів економічної активності.
Організаційне оформлення економічної психології в науку сталося на початку 80-х років ХХ століття, коли провідні дослідники (в першу чергу західноєвропейські), що займаються проблемами економічної психології, об'єдналися в Міжнародну асоціацію дослідників економічної психології. Основним завданням цієї організації є надання допомоги дослідникам шляхом організації навчальних семінарів, конференцій, друкованого видання «Журнал економічної психології».
Світ речей: його вплив на особистість
Людина рідко помічає свою залежність від речей, речі виконують в житті компенсаторну функцію. Окрім задоволення потреб гроші, побутові речі (постійно, періодично) забезпечують людині переживання свого існування як особистості.
Система речей, якими індивід оточує себе, віддзеркалює систему індивідуальних звичок, характер людини. Цьому сприяє належність до певного класу, повторюваність і замінюваність речей. Світ речей є дискретним (речі є самі в собі, вони не зв’язані з рештою оточення), він значною мірою є прогнозованим, підвладним людині.
Світ речей протилежний світу суспільства, що характеризуються взаємозалежністю, неповторністю окремих його людей, їх унікальністю, непокірністю. Люди пред'являють до нас свої вимоги, соціальні стосунки є складними, конфліктними, суперечливими. Людська та соціальна реальність є агресивною щодо людини. Стосунки між людьми здійснюються в сфері унікальності і конфліктності. Тому стосунки у світі людей є причиною неспокою, невпевненості, страху.
Оточення людиною себе речами і володіння ними потрібні, як сновидіння, бо відіграють роль психологічного захисту. Терапевтична функція речей полягає в їх здатності замінювати, заперечувати реальність, допомагати втекти від неї. Відмінність багатьох речей в житті людини не заважає їх співіснуванню, речі покірно складаються у свідомості.
На думку Ж. Бодрійяра, речі отримують в людській суб’єктивності таке психічне навантаження, яке мали б відігравати стосунки з людьми. Саме такою ціною підміни стосунків з живими людьми на стосунки з речами речі і набувають свою величезну притягальну силу над людиною.
Те, що не вдається на міжособистісному рівні, людина намагається компенсувати маніпулюючи речами, спілкуючись з ними, володіючи ними. Естетика цінних речей не обмежує особу, а навпаки додає їй ваги, значущості. Володіння речами, грошима підвищує самооцінку.
З іншої сторони, речі мають владу над людиною. Ілюстрацією терапевтичної взаємодії людини з речами є телевізор. Окрім того, що це побутовий пристрій, і своєрідний динамічний концентрат соціального середовища, телевізор забезпечує спрощену комунікацію, односторонньо сурогатне спілкування, що не вимагає напруги, уваги до партнера і переживання того, як тебе сприймають. Тому він може використовуватися не лише як джерело інформації, чи спосіб відпочинку і розрядки, але стати своєрідним наркотиком.
Ще більшою мірою втягує людину в ілюзорне існування – комп'ютер, замінюючи людині реальне спілкування і діяльність, пропонуючи йому сурогатні форми життєдіяльності, залучаючи у віртуальну реальність і звужуючи реальний соціальний простір.
Очевидно, що за допомогою речей, грошей можна управляти поведінкою і діяльністю інших людей. В цьому виявляється зв'язок матеріального і духовного в людині, небезпека надмірного впливу світу речей на людину, управління людьми засобами реклами, їх узалежнення від ідеології споживання.
Психологічні наслідки технічного та економічного прогресу
Основна тенденція стосунків людей з речами надто велика їх швидкоплинність. Швидкоплинна економіка приходить на зміну стабільності. Одноразова культура споживання витісняє традиційну: часто стає дешевше купити нове, поміняти, чим берегти, мити, чистити, реставрувати. Нові технології, мода призводять до швидкого застарівання будь-якого продукту (матеріального, інтелектуального).
Швидкоплинність стосунків з речами переходить і в сферу взаємин між людьми. Через збільшення контактів, кількості людей, що проходять крізь наше життя, на тлі переїздів, різноманітності послуг і так далі все більше проявляється скороминущість і фрагментарність стосунків між людьми. А тимчасовість стосунків сприяє зниженню відповідальності.
Інша тенденція пов'язана з надмірною різноманітністю у світі речей і послуг. Їх більше, ніж хочеться і треба, і людина стає жертвою надмірних пропозицій. Ситуація з надмірними пропозиціями, що з усіх боків насуваються на людину стає проблемою, відповідно до якої переваги різноманітності і індивідуалізації перекреслюються складністю процесу прийняття рішення покупцем.
Економічними чинниками, що підтримують тенденцію надмірних пропозицій, є:
зменшення вартості різновидів товарів, що дозволяє технологія (створення нових варіантів продукції є більш сучасною і дешевою технологією, ніж збереження одноманітності або створення абсолютно нового продукту);
купівельна спроможність споживачів, що мають достатню кількість грошей, щоб марнувати їх на свої спеціалізовані потреби.
Психологічні наслідки від швидкоплинної економіки і надмірних пропозицій це почуття непостійності, швидкості, сум'яття. Накопичується також стрес ухвалення рішення, оскільки занадто висока міра невизначеності, надмірність змін породжує перевантаження організму і психіки.
Найдієвішими засобами захисту від надмірних пропозицій та невизначеності є:
Розвиток вольових якостей, цілеспрямованості, наполегливості і самостійності, позитивного самосприйняття, що психологічно забезпечують свободу вибору людини. Самостійність дозволяє гальмувати і стримувати свої бажання, протистояти зовнішнім впливам і вимогам.
Вибір моделі життєвого стилю є найважливішою стратегією боротьби проти існування в ситуації надмірних пропозицій. Якщо особа обрала певний життєвий стиль, то тим самим автоматично звужується кількість альтернатив (зокрема споживчих), вибирати стає набагато простіше.
Крім названих існують тактичні прийоми захисту стресу ухвалення рішень під впливом надмірних пропозицій :
відкрите заперечення, блокування небажаної реальності;
спеціалізація, що проявляється в звуженні інтересів, наприклад, тільки до професійних або домашніх, при внутрішній закритості для змін в соціальній, політичній і економічній сферах;
атавізм як повернення до звичних і раніше успішних адаптивних прийомів, що в даний час не використовуються, які супроводжуються регресом соціального кругозору (втеча до анархізму, деспотизму в соціальному і політичному житті);
захист завдяки звуженню вибору, спрощення (девіантна поведінка: астрологія, містицизм, наркоманія, жорстокість).
Творчими стратегіями адаптації в умовах надмірних пропозицій можуть бути:
нові принципи планування свого життя, його темпів;
дестимуляція – обмеження потоку інформації в певні періоди життя на емоції, мислення, мовлення і ухвалення рішення);
організація відпочинку, дозвілля, та перекладення повноважень ухвалювати рішення на людей, яким ми довіряємо, експертів;
організація довготривалих стосунків з певними людьми, організаціями, фірмами, бізнес-групами, союзами, формування суб'єктивних «зон стабільності» у швидкоплинному світі (звички та речі, які їх обслуговують та стабілізують матеріальний простір), сім'я, постійні друзі.
Необхідно не пригнічувати зміни, уникати їх, а намагатись керувати ними. Навіть цілеспрямоване усвідомлення, відстежування, рефлексія продуктивних і непродуктивних тактик вибору в буденному житті дає людині почуття упевненості в спроможності управляти змінами.
На когнітивному рівні слід вдаватися до продуктивних кроків: виділення плюсів і мінусів, зважування альтернативних можливостей, звернення до доступної додаткової інформації (поради інших людей, експертів) з тим, щоб самостійно прийняти остаточне рішення.
На рівні емоційної сфери важливо людині готуватися до можливих ризиків і не зволікати з прийняттям рішення, бо зволікання або відмова від рішень врешті ще сильніше психологічно буде гнітити людину. Метання, сумніви, жалі, повернення до втрачених можливостей відбирають багато сил, часу, а негативні емоції лише посилюють нерішучість у майбутньому.
Слід свідомо замінити непродуктивну формулу «Потрібно було зробити…» на «Я вже прийняв рішення», щоб не дати собі довго жалкувати про невдачі і промахи, в нових ситуаціях шукати позитиви і можливості.
Запитання:
Дайте визначення економічної психології як наукового напрямку. В чому полягають відмінності в економічного і психологічного підходів на економічне життя?
Які предмет, об'єкт економічної психології в контексті мікроекономіки?
Які зв’язки економічної психології з іншими психологічними дисциплінами, такими як: загальна психологія, диференційна психологія, психологія особистості, етнічна психологія, соціологія психологія праці, організаційна та управлінська психологія вікова і педагогічна психологія?
Розкрийте принципи економічної психології: Принцип культурно-історичної зумовленості, Принцип суб’єктності, Принцип взаємозалежності свідомості та поведінки, Принцип взаємовпливу економічних та соціально-психологічних явищ, Принцип наближення емпіричних досліджень до практики.
Розкрийте переваги та недоліки основних методів маркетингових досліджень: Опитування, Спостереження, Експеримент, Панельні дослідження.
Розкрийте сутність методи ухвалення рішень з маркетингових питань: Мозковий штурм, Синектика, Морфологічний аналіз, Теорія ігор.
В чому полягає сутність теорії раціональної «економічної людини» як одного з провідних напрямів економічної теорії (ХІХ-ХХ ст.)?
Які особливості психологічного напрямку в економічній теорії ХХ ст.
В чому полягало новаторство Джорджа Катона як одного з засновників економічної психології в погляді на економічну поведінку людей?
Яку роль відіграє світ речей в психології людини ХХ – ХХІ ст?
|