Психологічні ознаки підприємництва
До властивостей підприємництва відносять мобільність і динамічність економічної діяльності, свободу вибору і пошуку способів економічних дій, тактичні методи дій, їх відносну короткочасність, постійний підприємницький пошук, високий рівень невизначеності, ризик, загроза втрат, відповідальність за власні вчинки.
Усе це висуває специфічні психологічні вимоги до підприємця.
Багато західноєвропейських і американських дослідників намагалися скласти психологічний портрет підприємця, абстрагуючись від специфічних рис і якостей, пов'язаних, наприклад, з формою підприємництва (виробниче, комерційне, фінансове), або його рівнем (великий, середній, малий бізнес), а також з тим, чи являється підприємець інноватором чи ні і, нарешті, чи поєднує він в собі функції власника або власника з функціями менеджера.
Важливі для психологічного портрета підприємця якості об'єднаємо в такі блоки.
Інтелектуальні якості - компетентність, комбінаційний дар, розвинена уява, реальна фантазія, розвинена інтуїція, перспективне мислення.
Комунікативні якості - талант координатора зусиль співробітників, здатність і готовність до терпимості в спілкуванні з іншими людьми і в той же час здатність йти проти течії.
Мотиваційно-вольові якості - це схильність до ризику, відповідальність, прагнення боротися і перемагати, потреба в самореалізації і громадському визнанні, вираженість мотиву досягнення успіху.
Заповзятливі (ділові) якості - це комплекс якостей, що забезпечують здатність досягати конкретних цілей в господарській, соціальній або інших сферах громадського життя за рахунок своєї ініціативи, винахідливості, самостійності, винахідливості, нестандартних рішень, готовності ризикувати і нести відповідальність за результати.
Враховуючи, що підприємець, образно кажучи, ще і самоексплуататор, йому потрібні хороше здоров'я, невичерпна енергія і оптимізм.
Повний перелік приведених характеристик відноситься до портрета ідеального, а не типового підприємця. Які необхідні поєднання якостей мають обов'язково бути присутній в портреті типового підприємця для забезпечення його успішній діяльності?
Обов'язковою є наявність компонентів мотиваційно-вольового блоку, бо підприємець передусім фігура діюча, активна, шукаюча. Переважання мотиву досягнення успіху над мотивом уникнення невдачі, схильність до ризику, потреба і уміння брати на себе відповідальність залишаються необхідними в психологічному портреті підприємця незалежно від форми, рівня або інших специфічних рис підприємництва.
Інші характеристики не завжди співпадають у різних дослідників.
Відмінності між людьми полягають в том, як багато підприємницькій активності вони проявляють, і в тому рівні заповзятливості, яка знаходиться в цій активності.
Активність
Вважається, що суттєвою ознакою підприємництва є активність, спрямована на діяльне перетворення оточуючого світу, побудову нових систем відносин — економічних, управлінських, етичних. Активність людини — це не абстрактне поняття, а поняття, яке вимагає багаторівневого аналізу. Сучасні погляди на підприємницьку активність найповніше виражені у «теорії чотирьох «С» Дж. Тропмана і Г. Морнінгстара (1992 р.). Згідно з цією теорією, всебічний аналіз підприємницької активності повинен випливати із врахування:
психологічних основ поведінки підприємців;
компетентності, наявності певних професійних і ділових здібностей;
факторів, що сприяють розвитку ідей та нововведень;
зовнішніх економічних умов підприємницької діяльності.
Підприємництво як постійний пошук індивідом власного місця, призначення у житті. Через таку активність реалізуються мотиви, здібності, вміння людини у конкретній практичній діяльності і поведінці. Повний аналіз підприємницької активності неможливий без урахування особистісних і середовищних факторів.
Лідерство
Лідерство у підприємництві тлумачиться подвійно. З одного боку, досягнути результату можна лише на шляху істинного лідерства. Тим не менше, бути помітним не означає бути лідером. Друге або третє місце часто є виграшним у підприємництві, оскільки воно дає змогу зосередити зусилля на якій-небудь одній ділянці ринку, на одній групі споживачів, на одній технології. Дуже часто переконання багатьох компаній у тому, що вони могли б (або це їм належало) посісти позиції лідера у всіх сегментах свого ринку або своїй сфері діяльності є найбільшою перешкодою на шляху до досягнення поставленої мети.
Будь-яке лідерство в економічній сфері є мінливим і швидкоплинним. Але тим не менше феномен лідерства в підприємництві існує. Очевидно, головна причина того — психологічна природа людини. Прагнення до лідерства — один із суттєвих елементів людської натури. Завдяки цій властивості рух уперед у підприємництві здійснюється, незважаючи на можливі втрати, а ентропія «усереднення» результатів порушується, розривається інноваціями.
Готовність до ризику
Ризик - це невід'ємна складова підприємництва; підприємництво і ризик - це феномени, які генетично пов'язані один з одним.
«Ризик» означає небезпеку, можливість збитків або втрати. Етимологія слова «ризик» походить від грецького— скеля, стрімчак; звідси ризикувати означає пересуватися між скелями.
При розгляді ризику провідну роль посідає особа підприємця. Адже саме підприємець оцінює ситуацію, формує її суб'єктивний образ, робить вибір із сукупності альтернатив, добирає засоби і ресурси для реалізації своїх задумів. Окрім того, сприйняття ризику залежить від кожної конкретної людини з її характером, вихованням, ідеологією, індивідуальними особливостями, рівнем знань у своїй сфері діяльності.
Поведінка підприємця за умов ризику охоплює комплекс взаємопов'язаних дій, який умовно, на наш погляд, можна описати у вигляді наведеного нижче алгоритму.
Усвідомлення ситуації як такої, що містить ризик - оцінка ситуації з огляду на можливість входження в неї чи ні.
Діагностика та аналіз ризикованої ситуації - осмислення проблеми, пошук причин, що зумовили ситуацію ризику; розгляд способів зменшення ризику (за допомогою страхування, делегування повноважень, розподілу ризику серед інших).
Відшукання аналогій ризикованої ситуації - виявлення подібності реальної ситуації ризику, до тих, які вже спостерігалися в діяльності підприємця для використання перевірених стратегій поведінки, зменшення можливості зробити помилку.
Прогнозування розвитку ризикованої ситуації - екстраполяція (перенесення) наявних тенденцій у майбутнє, прогнозування загроз та збитків для бізнесу (грошей, престижу, відносин з партнерами, колегами).
Розгляд можливих альтернативних стратегій дій, їх оцінка і вибір такої альтернативи, що найбільше відповідає вимогам ризикованої ситуації.
Прийняття рішення в умовах ризику.
Діяльність згідно програми (стиль поведінки, підбір методів і засобів), що є найефективнішою у ситуації ризику.
Види підприємницьких ризиків:
виробничий ризик, пов'язаний з можливістю невиконання суб'єктом економічної діяльності своїх зобов'язань відносно контракту чи договору з іншим суб'єктом економічної діяльності;
інноваційний ризик, пов'язаний з можливістю втрат, що виникають при фінансуванні підприємцем виробництва нових товарів і послуг, які, можливо, не знайдуть очікуваного попиту на ринку;
комерційний ризик, пов'язаний з реалізацією товарів, вироблених або куплених підприємцем;
фінансовий ризик (кредитний), пов'язаний з можливістю
невиконання підприємцем своїх фінансових зобов'язань
перед інвестором;
технічний ризик, пов'язаний з організацією виробництва і проведенням превентивних заходів з впровадженням і засвоєнням нової техніки і технології;
ринковий ризик, пов'язаний з можливим коливанням ринкових відсоткових ставок як національної грошової одиниці,
так і закордонних курсів валют.
Творчість (інноваційність)
Економічна і соціальна ефективність підприємництва ставиться у залежність від дій підприємців, які покликані залучати ресурси і заповнювати ринкові простори (ніші), які залишилися б невикористаними значно більшими і забюрократизованими організаціями. інновацію (від лат.— впровадження у практику нового) розглядають як діяльність, спрямовану на створення і поширення нових видів виробів, технологій, організаційних форм
Кожній стадії сучасного інноваційного процесу в підприємництві (розробка нововведення - реалізація нововведення - зростання виробництва - стабілізація - оновлення або занепад) відповідає особлива підприємницька стратегія або їх поєднання. Вибір стратегії залежить від конкретної стадії розвитку підприємницької організації, специфіки зовнішнього оточення.
Соціологи і психологи вибір тієї чи іншої стратегії пов'язують здебільшого з особою підприємця, з його здатністю «взяти» на себе інноваційний тип підприємницької поведінки. У загальних рисах такий тип поведінки визначають:
висока готовність до подолання різних перепон у реалізації нововведень;
стійка здатність працювати в екстремальних ситуаціях підвищеного ризику та невизначеності;
особисте вміння нейтралізувати консервативні стереотипи, опозиційні настрої, егоїстичні та корпоративні інтереси у виробничій організації.
До значущих особистісних рис суб'єкта інноваційної поведінки належить управлінська майстерність у мобілізації всіх чинників виробництва, зокрема й залучення всіх однодумців у свою команду; постійний пошук можливостей.
Інноваційна поведінка пов'язана з трансформацією ідей у новий або вдосконалений продукт, технологічний процес або в новий підхід до соціальних послуг.
Основи бізнес-планування
В умовах ринкової системи господарювання жодний суб’єкт господарювання не може працювати прибутково без ретельно розробленого плану. Бізнес-план - це відправний пункт усієї планової та виконавчої його діяльності, активний інструмент управління суб’єктом господарювання,
Бізнес-план - це письмовий документ, в якому сформульована сутність підприємницької ідеї, засоби її реалізації, а також окупності та приросту майбутнього вкладення капіталу (цінностей), де обумовлено ринкові, товарні, виробничі, організаційні, фінансові, управлінські та інші аспекти, можливі ризики, результати, наслідки та перспективи. Він визначає оптимальні за часом і найменш ризиковані шляхи реалізації підприємницького проекту.
Значення бізнес-плану полягає в тому, що він:
дає можливість обґрунтувати організацію справи в обраній сфері;
дозволяє визначити життєздатність суб’єкта господарювання в умовах конкуренції;
містить орієнтир, як повинно розвиватись підприємство, тобто даються основні напрямки його розвитку з урахуванням поставлених цілей;
є інструментом отримання фінансової підтримки.
Бізнес-план виконує дві найважливіші функції: 1) зовнішню — ознайомлення різних представників ділового світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї; 2) внутрішню (життєво важливу для діяльності самого підприємства) — опрацювання механізму самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємницького проекту.
Бізнес-план розробляється для:
кредиторів, щоб оцінити можливість надання кредитів підприємству, ступінь ліквідності та ризику проектів, рівень якості управління;
інвесторів, щоб зацікавити вкладенням капіталу в перспективні проекти;
власників, співвласників, засновників, щоб оцінити можливості та перспективи суб’єкта господарювання, встановити і відстежувати цілі та завдання, визначити потребу в ресурсах (фінансових, матеріальних, трудових), перевірити свої ідеї на доцільність і реалістичність;
менеджерів, робітників підприємства, щоб уяснити ідеї та практично впровадити їх у життя, сформувати згуртований колектив на виконання завдань.
Розробка бізнес-плану вимагає визначення не тільки стратегічних напрямків і цілей діяльності, а й оперативних дій для досягнення певної мети. Він дає змогу аналізувати, контролювати й оцінювати успішність діяльності в процесі реалізації підприємницького проекту, виявляти відхилення від плану та своєчасно корегувати напрямки розвитку бізнесу.
Існують різні способи розробки цього документа, зокрема:
самостійна підготовка суб’єктом господарювання бізнес-плану;
колективний спосіб, що базується на спільних зусиллях власника — керівника та колег-фахівців;
звернення до послуг консалтингової фірми або іншої сторонньої організації.
Загальні вимоги до стилю написання бізнес-плану:
1.Стислість, простота, але адекватність розкриття сутності підприємницького проекту.
2.Функціональність, тобто містити лише корисну інформацію, яка цікавить або може цікавити читача.
3. Конкретність, тобто містити лише інформацію, яка відноситься до галузі діяльності суб’єкта господарювання.
4.Гнучкість – бізнес-план має мати можливості для змін.
5.Ґрунтування на реалістичних припущеннях. Прогнози та передбачення треба підкріпити посиланнями на тенденції та пропозиції розвитку галузі, на проведені дослідження ринку, на досвід діяльності конкурентів тощо.
6.Передбачливість (песимістичність) – орієнтуватися на найгірший результат і в такий спосіб створювати певний „запас міцності” бізнесу.
7.Легкість для сприяння, чіткість та логічність, щоб у ньому можна було швидко знайти потрібну інформацію, структурованість на розділи та параграфи, використання загальновідомих понять.
8.Конфіденційність інформації про суб’єкта господарювання та його діяльність.
Етапи розробки бізнес-плану
Процес розробки бізнес-плану включає два етапи: підготовчий, основний.
Підготовчий етап.
Написання бізнес-плану починається з розробки ідеї, концепції, тобто тих принципових рішень, які закладаються в його основу. У межах роботи над концепцією майбутнього бізнесу:
здійснюється пошук підприємницької ідеї (що робити?);
обирається сфера діяльності (в якій галузі?);
обирається доцільна форма організації бізнесу – система оподаткування, організаційна структура (в якій формі?);
приймається рішення щодо способу започаткування бізнесу (як розпочати?).
1. Найвідповідальнішим етапом, від якого багато в чому залежать усі інші рішення щодо створення бізнесу, є пошук ідеї майбутнього бізнесу.
Для пошуку підприємницьких ідей використовуються різноманітні методи дослідження (мозкового штурму, конференції ідей, колективного блокнота, контрольних запитань тощо).
2. Вибір сфери підприємницької діяльності (виробництво, оптова торгівля, роздрібна торгівля, будівництво, фінансова діяльність; освітні, консультаційні, медичні послуги, тощо) відбувається з урахуванням:
Суті та спрямованості самої ідеї майбутнього бізнесу.
Особистих факторів (власний практичний досвід та потенціал, наявність відповідної освіти та знань, відповідність сфери бізнесу інтересам і вподобанням самого підприємця).
Зовнішніх факторів мікро та макрорівня (реальна економічна ситуація, законодавчо заборонені сфери й види діяльності, необхідність ліцензування діяльності, державні пріоритети в розвитку окремих галузей, сучасні й майбутні потреби споживачів, ступінь конкуренції в галузі, стадії життєвого циклу виробів, наявність необхідних ресурсів, інші специфічні зовнішні фактори).
При цьому оцінюють рівень можливостей (фінансових, матеріальних, інтелектуально-фахових) обрати саме цей вид діяльності.
3. Будь-яка підприємницька діяльність відбувається в межах певної організаційної форми. Процедура вибору організаційно-правової форми бізнесу передбачає:
визначення форм організації бізнесу (приватний підприємець, акціонерне товариство тощо), системи оподаткування (спрощена, загальна), які відповідають законодавству України;
визначення особливостей, переваг і недоліків кожної з цих форм.
4. До основних питань опрацювання концепції майбутнього бізнесу належить також вибір способу започаткування бізнесу. Традиційно розглядають три основні способи започаткування бізнесу:
створення нового підприємства "з нуля";
придбання суб’єкта господарювання, що вже існує;
придбання франшизи (тобто ліцензії), яка надає підприємцеві право заняття певною діяльністю від імені фірми, яка вже добре відома споживачам.
Наявність концепції власної справи ставить перед підприємцем велику кількість цілком конкретних запитань. Чим його бізнес відрізнятиметься від бізнесу конкурентів? Що сприятиме або заважатиме його становленню та розвитку? На які конкурентні переваги слід орієнтуватися? Якими мають бути програма дій та пріоритети діяльності майбутнього бізнесу? Отримати відповіді на них — це завдання підготовчої стадії розробки бізнес-плану.
5. Збирання та аналіз кількісної та якісної інформації про майбутній бізнес (процес формування інформаційного поля бізнес-плану). Аналіз можливостей та загроз зовнішнього середовища, які впливають на суб’єкта господарювання.
6. Стратегічний аналіз сильних та слабких сторін суб’єкта господарювання. Сильні сторони — це особливі, унікальні конкурентні переваги. Слабкі сторони — це те, в чому суб’єкт господарювання відстає від конкурентів.
Основний етап.
Основна стадія — це безпосереднє опрацювання та написання бізнес-плану.
Запитання:
Дайте тлумачення поняття «підприємництво» з позицій «пропозиції» та «попиту».
Назвіть та охарактеризуйте головні умови, що сприяють розвитку підприємництва. Яка роль держави у функціонуванні підприємництва?
Охарактеризуйте класифікацію В. Зомбарта основних типів капіталістичних підприємців у Середньовіччі та Новому часі (розбійники, феодали і бюрократи).
Охарактеризуйте «Менеджерів-співвласників», «Найманих менеджерів», «Підприємців», «Самозайнятих», «Напівпідприємців» як соціальних типів (Й. Шумпетер).
Охарактеризуйте «Вимушених підприємців» «Вдалих, або ризикові підприємців» «Номенклатурних підприємців» як соціальних типів (В. Сизоненко). Які особливості пострадянських підприємців?
Розкрийте особливості інтелектуальних, комунікативні, мотиваційно-вольові, ділових якостей в психологічному портреті підприємця.
Розкрийте сутність «активності» та «лідерства» як ознак підприємницького типу особистості.
Розкрийте сутність «готовності до ризику» та «інноваційності» як ознак підприємницького типу особистості.
Яка роль бізнес-планування в підприємницькій діяльності? Розкрийте види проблем, які слід вирішувати на «підготовчому етапі» бізнес-планування?
|