Тема 4.
Психологічні аспекти функціонування грошей та ціноутворення
Історія та теорія вартості та грошей
Гроші - наслідок і форма вираження товарного обміну. Це товар, договірна вартість якого робить його, з точки зору економіки, загальним еквівалентом обміну усіх товарів та послуг.
Гроші як неодмінний атрибут економічного життя людей з'явилися в тому чи іншому виді на певному етапі розвитку суспільства.
До появи грошей торгівля товарами здійснювалась без грошового посередника - учасники торгівлі обмінювалися натуральними товарами за договірною пропорцією. З появою грошей з дорогоцінних металів вартість товарів оцінювалась вартістю золота чи срібла. Однак з появою паперових грошей стало можливим відокремити умовну вартість грошей від їх реальної вартості. Паперові гроші за своєю вартістю не відповідають вартості товарів чи послуг, їх ціна визначається фінансовою політикою в державі.
Гроші з посередника обміну товарами перетворилися на капітал.
Суспільствам досі не вдавалось тривалий час існувати на паритетних (рівноправних) засадах внаслідок психологічних та інших відмінностей людей (соціал-дарвінізм). Майже відразу в них утворюється ієрархія, супідрядність. Чималу роль в цьому процесі соціальної стратифікації відіграють матеріальні атрибути, речі, і гроші.
В соціумі, де за гроші можна купити практично «усе», вони стають загальним еквівалентом для «економічної людини» - індивіда, який прагне до максимального прибутку.
Проте в реальному житті теза про загальну еквівалентність грошей не така бездоганна.
Наприклад, в умовах дефіциту вони можуть стати пустими папірцями, хоч людина має їх начебто багато, але не можна за них купити дефіцитні товари чи послуги (як от якісне медичне обслуговування).
В умовах гіперінфляції їх вартість щоденно зменшується.
У людей з різними цінностями, різного віку, різного виховання і психологічних особливостей ставлення до грошей відмінне.
Окрім суто економічних функцій (міра вартості, засіб обміну, оплати, накопичення) психологію цікавить поведінка індивідів, що проявляється при справах стосовно грошей (оцінка розміру доходів, оплати праці, розпоряджання грішми), змінах в грошовій політиці.
Стан розробки проблеми психології грошей
Психологія грошей - розділ економічної психології, що вивчає зміну психіки людей і, як наслідок, їх поведінку під впливом грошей.
Передумови розвитку психології грошей можна знайти в психологічних школах психоаналізу, біхевіоризму, когнітивної теорії та ін.
Тема психології грошей досі мало розроблена у психології. Увага до грошей приділялася в розділах соціальної, промислової психології, психології менеджменту, присвячених мотивам трудової діяльності і матеріальному стимулюванню.
В.М. Бехтерев в праці «Колективна рефлексологія» стверджував на зв'язку суб'єктивної цінності грошей із стійкістю фінансово-економічного стану в країні.
Гроші емоційно впливають на формування психології людей, задовольняючи потреби виживання, існування, самозадоволення, заняття певної позиції в співтоваристві.
Розгляд впливу грошей на особистість змушує класифікувати людей на певні типи. Економіко-психологічні типології людей не співпадають з класифікаціями, які прийняті в загальній психології.
Єдиної теорії з проблем психології грошей досі не створено. Є лише розрізнені дослідження сприйняття монет і банкнотів, ставлення людей до грошей, вплив грошей на переконання і поведінку людей, встановлення зв’язку між ціннісним відношенням до грошей і доходом на душу населення, стосунки до грошей чоловіків і жінок. Є роботи з дослідження грошей як чинника безпеки, конкурентоздатності, свободи. Існують окремі міркування про вплив психофізіології - темпераменту на ставлення до грошей, однак вони не доведені емпірично. Правильніше співвідносити ставлення до грошей з зовнішніми соціальними механізмами: цінностями, установками, переконаннями.
Досі гроші залишаються абстрактним, загадковим і не завжди передбачуваним явищем господарського життя.
Історія виникнення грошей та їх функції
Широко відомими є дві концепції походження грошей: раціоналістична й еволюційна.
Раціоналістична концепція походження грошей (Аристотель, Поль Самуельсон) стверджує, що гроші виникли як результат певної раціональної угоди між людьми через необхідність виділення спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного обігу.
Аргументами на користь цієї концепції є вирішальна роль
держави в організації грошової сфери. Спочатку держава визначала
форму монет, контролювала їх карбування, боролася з фальшуванням монет. Потім стала визначати вартість грошей, регулювати масу грошей в обігу, законом наділяти паперові гроші платіжною силою, здійснювати їх емісію, забезпечувати сталість валюти. Все це означає, що держава - творець грошей.
Еволюційна концепція походження грошей (Адам Сміт (1723-1790), Давид Рікардо (1772-1823), Карл Маркс (1818-1883) підкреслює, що гроші як і будь-який інший товар виникають та існують об'єктивно, вони не є результатом суб'єктивної діяльності людей чи держави. Стверджується, що гроші стихійно виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання ролі всесвітнього еквіваленту в обміні товарів.
Аргументами на користь цієї концепції є те, що сам ринок спричиняє об'єктивну потребу в грошах, з якою держава повинна рахуватися; ринок висуває жорсткі вимоги до носія грошових функцій; кількість грошей в обігу визначається економічним законом, з яким повинні рахуватися держави та міждержавні утворення в регулятивних діях. Тому появу грошей спричиняє не держава, а ринок. Роль держави є суто технічною, вона лише корегує їх створення та кількість.
Розвиток форм вартості і виникнення грошей
Появі грошей передувала епоха натурального, або бартерного обміну товарів відповідно до їх вартості.
Вартість є суспільною властивістю товару, яку не можна виявити за допомогою органів чуттів. Вартість товару виступає як певна пропорція: скільки одиниць «Товару 1» необхідно дати за «Товар 2».
В табл. 1 в загальних рисах описано етапи розвитку форм вартості.
Табл. 1. Розвиток форм вартості
|
1.
|
Бартерна форма вартості
|
«Товар 1» – «Товар 2»
«Товар 2» – «Товар 1»
|
Вартість пов'язана з безпосереднім (бартерним) обміном товарів, що мають різну споживчу вартість
|
2.
|
Посередницька форма вартості
|
«Товар 2» –
|
|
Один товар (посередник), що систематично обмінюється на інші, стає загальним еквівалентом оцінки вартості різних товарів
|
«Товар 3» –
|
– «Товар 1»
|
«Товар 4» –
|
|
3.
|
Грошова форма вартості
|
«Товар 2» –
|
|
Гроші стають загальним еквівалентом оцінки вартості різних товарів
|
«Товар 3» –
|
– «Гроші»
|
«Товар 4» –
|
|
На першому етапі кожна родина (рід) старалась максимально себе забезпечити усіма необхідними товарами. Тому потреби в обміні товарами не було, або обмін мав випадковий, епізодичний характер.
«товар А» (лук) = «товар Б» (мішок зерна).
Товари, які обмінювалися, відрізнялись за своєю роллю.
На другому етапі виникає розподіл праці між людьми, люди (ремісники, хлібороби) виробляли товари певного виду, надлишок яких хотіли обміняти на багато інших товарів, в яких мали потребу. Обмін товарами стає більш регулярним.
«товар А» (спис) = «товар Б» (мішок зерна) + «товар В» (чоботи).
Проте ця форма вартості має схожі недоліки, як і в попередньому випадку, оскільки відбувається безпосередній обмін одного товару на інші товари.
Безпосередній обмін створює певні труднощі, а саме: власник списа хоче обміняти свій товар на зерно, а власник зерна не хоче списа, а хоче придбати чоботи; а власникові чобіт не треба, ані зерна, ані списа, йому потрібна шкіра для виготовлення нової партії чобіт.
Зрозуміло, що за таких суперечливих потреб людей обмін товарів між ними не відбудеться. Для обміну вкрай необхідною стає поява якогось товару-посередника, завдяки обміну яким люди б змогли отримувати те, чого прагнуть.
«товар А» (спис) = «товар-посередник» = «товар Б» (мішок зерна).
Однак загальна форма вартості також має недоліки. Роль «товару-посередника» виконували різні товари, що залежало від розвитку господарства у цій місцевості, від природничих та історичних умов. Це обмежувало можливості обміну, гальмувало його розвиток і вимагало появу загального еквівалента для обміну товарів на будь-якому ринку.
У місцевостях, де було розвинуто скотарство, «товаром-посередником» ставала худоба, шкіра тварин.
У землеробів «товаром-посередником» ставало зерно або мед.
У рибалок «товаром-посередником» - риба, у мисливців - хутро.
На третьому етапі інтенсивна торгівля змусила знайти серед безлічі різних товарів один – який би міг виконувати функцію «товару-посередника» (еквівалента) в загальному обміні. Таким еквівалентом стали дорогоцінні метали – срібло, золото, платина. Ці «товари-посередники» (передовсім золото):
є однорідними;
легко піддаються поділу на частини, зберігаючи при цьому усі основні властивості;
не піддаються псуванню, бо мають велику хімічну стійкість;
є портативними, зручними для транспортування.
Ці властивості золота призвели до того, що воно перемагає у змаганні на звання – найкращого «товару-посередника» (еквівалента) в обміні усіх товарів. Собівартість золота визначається витратами суспільно необхідного робочого часу та енергії на його видобуток.
Золото, як і будь-який товар, крім споживчої вартості (є матеріалом для виготовлення прикрас та коштовних речей) має всезагальну споживчу вартість, яка виражається у здатності обмінюватися на будь-які товари, бути загальним еквівалентом в обміні товарів. Ця властивість зробила золото «товаром-посередником» або грошима.
З виникненням грошей уся товарна маса поділяється на дві частими: на масу різноманітних товарів, і на гроші, що висвітлюють вартість решти товарів.
Сутність грошей
Гроші потрібні людям оскільки в них як «товарі-посереднику» у прихованому вигляді містяться усі інші товари. Якщо є гроші, то їх можна обміняти на будь-яку бажану річ. Гроші виступають як найзагальніше втілення вартості, вони є суспільно цінним продуктом.
Будь-які товари можуть виявити свою вартість лише за обміном на гроші. Гроші засвідчують, що праця приватних товаровиробників має суспільний характер, тобто має попит.
Держава юридичним актом закріплює грошову одиницю. Масштабом вимірювання золота як грошей є його вага. Вагову кількість золота, що прийнята у даній країні за грошову одиницю, називають масштабом цін.
Наприклад, масштабом цін у США є долар, який у 1967 році містив 0,888 671 грамів чистого золота.
Початково грошові одиниці та їх назви були пов'язані з певною вагою благородних металів. Наприклад, фунт стерлінгів означав фунт срібла. Однак із часом масштаб цін усе більше відривається від справжньої ваги благородного металу у грошовій одиниці завдяки девальвації (офіційне зниження курсу) або ревальвації (збільшення курсу грошової одиниці щодо валют інших країн).
Вважалось, що емісія (випуск в обіг) монет, номінальна вартість яких більша за їхній металевий вміст, є ошуканством населення. Тому спочатку реальний ваговий вміст монет відповідав їхній номінальній вартості. Але у процесі обігу монети поступово зношувалися, а вміст золота та срібла в них зменшувався. Внаслідок цього в обігу функціонували неповноцінні гроші (монети). Номінальна вартість монет починає віддалятися від їхньої реальної (вагової) вартості.
Демонетизація срібла завершилась наприкінці XIX ст., коли в ролі грошового товару монопольно затвердилось золото. З 1930-х років відбувається процес демонетизації золота. Одночасно з процесом демонетизації срібла і золота відбувався процес заміни їх на паперові гроші.
Повний відхід від конвертованосгі (обміну) паперових грошей у золото відбувся в більшості країн Заходу з початком світової економічної кризи 1929-1933 рр., залишившись у сфері міжнародних розрахунків.
Із середини 1970-х років практика конвертованості паперових грошей у золото зовсім припинилась і на рівні міжнародних валютних відносин.
Паперові гроші — це знаки вартості, які заміщують в обігу повноцінні гроші. Поява паперових грошей, розмінних на золото й срібло, які запроваджувалися в обіг державою і спиралися на її авторитет. Паперові гроші спрощували грошовий обіг, надавали йому більшої гнучкості.
Сучасні готівкові гроші (банкноти або чекові депозити) мають відносну вартість, бо не завжди підкріплені відповідним золотим еквівалентом, однак є законним платіжним засобом (декларованим державою), а їх вартість формується під впливом ринкових сил.
Сучасні монетаристи виходять із того, що відносна вартість грошей пов'язана з характеристикою їх економічної корисності, що визначається корисністю інших товарів та економічних послуг, які можна отримати за ці гроші. Корисність грошей (передовсім золота та інших дорогоцінних металів) спричинена:
їх можна обміняти на інші товари;
є найзручнішою формою накопичення багатства;
його зберігання потребує найменше затрат;
зберігають вартість не лише зараз, а й у майбутньому.
Функції грошей
Гроші виконують декілька функцій: 1) міри вартості; 2) засобу обігу; 3) засобу платежу, 4) засобу нагромадження та утворення статків.
1. Гроші як міра вартості.
Гроші виникли для того, щоб вимірювати вартість товарів. Поза цією функцією вартість існує лише потенційно.
Між поняттями "вартість товару" і "міра вартості"" існує нерозривна єдність. Міра вартості - це грошова одиниця, що використовується для вимірювання та порівняння вартостей товарів та послуг. На основі міри вартості встановлюється ціна, що є грошовим виразом вартості товару.
Ціна залежить від собівартості товару й вартості самої грошової одиниці (прямо пропорційно до собівартості та обернено пропорційно вартості грошей).
Ціна товару = собівартість товару / вартість грошової одиниці
Для виміру вартості товару у золоті (грошах) не треба наявного золота. Встановлюючи ціну товару, продавці уявно прирівнюють його до реальної кількості золота.
2. Гроші як засіб обігу.
Гроші служать засобом реалізації та обміну товарів:
«товар 1» – гроші – «товар 2»
Основною функцією грошей як засобу обігу є рух товарів. Роль грошей тут-тимчасова. Виконавши свою функцію, гроші переходять від одного суб'єкта до іншого.
Виконання грішми ролі «посередника» в обміні товарів має свої плюси та мінуси:
Розв'язує суперечності безпосередньо товарообміну: виробникам і покупцям немає потреби безпосередньо контактувати ні у часі, ні у просторі, а також немає потреби щоб товаровласники мали одинакові потреби.
Може створювати затримку у процесі збуту товарів, а тим самим можливість криз надвиробництва товарів.
3. Гроші як засіб платежу.
Ця функція грошей відображає реалії купівлі - продажу товарів із відтермінуванням оплати, тобто у кредит. У цьому випадку продаж товару виступає як надання позички, а купівля - як її отримання. Продавець товару стає кредитором, а покупець - боржником.
Власник товару при його продажу отримує не гроші, а боргове зобов'язання. Гроші в цій функції – засіб погашення боргу.
4. Гроші як засіб нагромадження та створення статків.
При цьому гроші вилучаються з обміну, переривають свій обіг і перетворюються у засіб нагромадження, оскільки за них і в майбутньому можна купити будь-який товар. З розвитком ринку зростає влада грошей, товаровиробники часто продають свої товари з метою нагромадження грошей.
Причини нагромадження реальних і повноцінних грошей об’єктивні, як і сам процес нагромадження.
По-перше, для купівлі засобів виробництва, його розширення необхідно попередньо нагромадити гроші.
По-друге, придбання предметів споживання значної цінності, таких як житло, меблі, автомобіль тощо, теж передбачає попереднє нагромадження грошей.
Крім необхідності є і можливість нагромадження грошей, оскільки доходи виробників, можуть перебільшувати їх витрати. Прибутковість - основна риса розвинутого товарного виробництва.
Формування нагромаджень та заощаджень призводить до певних витрат для їх власників, бо вони не отримують доходів від своїх грошей у цьому випадку.
Відносна вартість грошей у функції нагромадження, що використовуються у формі фінансових активів (облігацій, вашій, інших цінних паперів), визначається нормою відсотка, яка є платою за зберігання грошей саме в одній з форм. Норма процента — показник вартості банківських грошей.
|