Питання для самоконтролю
Розкрийте формулу виникнення конфлікту
Фази конфлікту.
Стратегії вирішення конфлікту.
Тестові завдання
1. Дайте визначення конфлікту.
а) зіткнення сторін, думок, сил, переростання конфліктної ситуації у відкрите зіткнення; боротьба за цінності й претензії на певний статус, владу і ресурси, в якій цілями є нейтралізація, заподіяння шкоди або знищення суперника;
б) агресія, загроза, суперечки, ворожість, війна;
в) наявність протиріччя, яке приймає форму розбіжностей, якщо мова йде про взаємодію людей;
г) явище завжди небажане, його необхідно, по можливості уникати.
2. Назвіть фази конфлікту.
а) конфронтаційна, компромісна, регуляторна;
б) конфронтаційна, компромісна, комунікативна;
в) конфронтаційна, компромісна, деструктивна, комунікативна;
г) конфронтаційна, компромісна, регуляторна, управлінська.
3. Стилі вирішення конфліктної ситуації:
а) ухиляння, згладжування, примус, компроміс, вирішення проблеми;
б) ухиляння, згладжування, примус, компроміс, медіація;
в) ухиляння, згладжування, примус, компроміс, конструктивізм, медіація;
г) ухиляння, згладжування, примус, компроміс.
4. М. Дойч класифікує конфлікти за критерієм істинності-помилковості наступним чином:
а) конструктивні, деструктивні, офіційні, неофіційні;
б) справжній, умовний, зміщений, невірно приписаний, латентний;
в)офіційний, неофіційний, випадковий, зміщений, латентний;
г) справжній, умовний, зміщений, невірно приписаний, латентний, помилковий.
За обсягом соціальної взаємодії конфлікти класифікують на:
а) зміщені, помилкові, вертикальні, горизонтальні, змішані;
б) вертикальні, горизонтальні, змішані;
в) міжгрупові, внутрішньогрупові, міжособистісні, внутрішньоособистісні,;
г) міжгрупові, внутрішньогрупові, міжетнічні, міжособистісні, внутрішньоособистісні.
Основні напрямки для самоосвіти
1. Конфліктологія.
2. Психологія управління.
3. Психологія маніпуляції.
Рекомендована література
Емельянов С. Практикум по конфликтологии / Ємельянов С. – СПб. : Питер, 2003.
Конфліктологія : підручник для студентів вищих навчальних закладів / Герасіна Л. М., Панов М. І., Осипова Н. П. та ін. – Харків : Право, 2002.
Марков Г. Н. Справочник по конфликтологии, общению, менедж-менту / Марков Г. Н. – СПб. : Альфа, 2000.
Гришина Н. Психология конфликта / Гришина Н. – СПб. : Питер, 2000.
Громова О. Н. Конфликтология. Курс лекцій / Громова О. Н. – М. : Ассоциация авторов и издателей «Тандем», ЭКМОС, 2000.
Мастенбрук У. Управление конфликтными ситуациями и развитие организации / Мастенбрук У. – М. : Инфра-М, 1996.
Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія управління [Текст] : [посібник] / Л. Е. Орбан-Лембрик. – К. : Академвидав, 2о0з. – 568 с.
Панфилова А. П. Деловая коммуникация в профессиональной деятельности / Панфиова А. П. – СПб. : Об-во «Знание», 1999.
Розанова В. А. Психология управления : учебно-практическое пособие / Розанова В. А. // Управление персоналом. – 1996. – Ч. 1; 1997. – Ч. 2.
Самыгин С. И. Психология управления : учебное пособие / С. И. Са-мыгин, Л. Д. Столяренко. – Ростов-н/Д. : Феникс, 1997.
Доценко Е. Л. Психология манипуляции: феномены и механизмы защиты / Доценко Е. Л. – М. : Че Ро, 1997.
Одинцова М. А. Многоликость «жертвы», или Немного о Великой Манипуляции (Система работы, диагностика, тренинги). – М.: Флинта, 2010.– 256 с.– ISBN 978–5–9765–0855–2
Сергеева В. Практикум манипулятора. Выбор мишени [Текст] / В.Сергеева. – СПб : Питер, 2002. – 224 с.
Щёкин Г. Основы кадрового менеджмента [Текст] : [учебник для вузов] / Г. В. Щёкин. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – К. : МАУП, 1999. – 288 с.
Список літератури
Анцупов А.Я., Баклановский С.В. Конфликтология в схемах и коментариях. – СПб.: Питер, 2005.
Анцупов А.Я., Шипилов А.І. Конфликтология / Учебник. 3-е изд. – СПб.: Пітер, 2007.
Анцупов А.Я., Ковалёв В.В. Социально-психологическая оценка персонала. 2-е изд. – М.: ЮНИТИ, 2008.
Бабосов Є.М. Конфликтология. – Минск: Тетра-Системс, 2005.
Богданов О.М., Зазыкин В.Г. Психология личности в конфликте: Учеб. пособие. 2-е изд. – СПб.: Питер, 2006.
Ворожейкин І.Є. Конфликтология. – М.: Инфра-М, 2007.
Гришина Н.В. Психология конфликта. – СПб.: Питер, 2008.
Дмитриев О.В. Социальный конфликт: общее и особенное. – М.: Гардарики, 2009.
Освітній гандикапізм в умовах інклюзивного навчання
Драпака А.В.
Основні поняття. Інклюзія, дитина з особливими потребами, інвалідність, гандикап, гандикапність, гандикапізм.
Короткий зміст
Сьогодні в Чернівецькій області за даними психолого-медико-педагогічних консультацій обласного та міського рівня, що функціонують в регіоні, виявлено, що кількість дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, в області понад 22%. Такі статистичні дані значно відрізняються від показників офіційної медичної статистики та мають неупереджений характер, оскільки зібрані оперативними службами, що надають допомогу на місцях. Очевидним є те, що інклюзивне навчання має стати досить поширеною формою здобуття освіти неповносправними.
Із розвитком демократичного суспільства, яке гарантує право кожного громадянина на активну участь у житті цього суспільства, приходить й нове розуміння понять «інвалід», «дитина з психофізичними вадами», «дитина з порушеннями розвитку» тощо.
Сьогодні всі ці визначення, в контексті ідей гуманізації освіти, поступаються новому – «діти з особливими освітніми потребами» – поняття, яке широко охоплює всіх учнів, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми. Воно стосується дітей з порушеннями психофізичного розвитку, зокрема дітей-інвалідів, дітей із соціально вразливих груп (наприклад, вихованців дитячих будинків) інших.Таким чином, акцент зсувається від внутрішніх проблем дитини до системи освіти, яка надає їй підтримку в навчанні, визнає її потенціал та задовольняє всі її індивідуальні потреби.
Слід відрізняти інвалідність – фізична або психічна вада, що порушує функціонування індивідуума, від гандикапу – певного комплексу соціальних і психологічних реакцій на цей стан. В освітній галузі гандикап негативно позначається на шкільній успішності, порушує або обмежує функціонування дитини та потенційно загрожує її розвитку й адаптації.
Поняття освітнього гандикапу тісним чином переплітається з такими поняттями як ксенофобія, кайнофобія, нетерпимість, інтолерантність, які слугують основою расизму, антисемітизму, дискримінації, стигматизації і часто можуть призводити до агресії та насильства.
Питання для самоконтролю
1. У чому суть процесу інклюзії в освіті?
2. Розтлумачте термін «дитина з особливими потребами».
3. Назвіть основні фактори детермінації гандикапних реакцій.
Тестові завдання
1.Процес забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання (що передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу) називається:
а) соціалізація;
б) дидактогенія;
в) інклюзія;
г) деперсоналізація.
2. До категорії «діти з особливими потребами» мають стосунок:
а) діти з психофізичними вадами (зокрема діти-інваліди);
б) діти із соціально вразливих категорій та верств населення (вихованці будинків для сиріт, багатодітних сімей тощо);
в) обдаровані діти;
г) всі відповіді правильні.
3. Гандикапізм – це:
а) негативне ставлення у відношенні до людей з особливими потребами;
б) стереотипи про людей з особливими потребами;
в) упередженістьстосовно людей з особливими потребами;
г) всі відповіді правильні.
4. «Деформований образ Я», змінена «Я-концепція», які виявляються у поведінці та у ставленні до інших людей, називається:
а) гандикап;
б) гандикапність;
в) гандикапізм;
г) усі відповіді вірні.
5. Вітчизняним науковцем, який займається колом проблем, пов’язаних з гандикапом, є:
а) Максименко С.Д.;
б) Ставицький О.О.;
в) Бандура К.І.;
г) Перебийніс П.П.
Основні напрямки для самоосвіти
Сім’я як учасник процесу соціальної адаптації дітей-інвалідів.
Методи корекції гандикапних реакцій.
Рекомендована література
Бондар В.І. Стан спеціальної освіти та динаміка її змін (Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство). – К., 2000. – 154 с.
Інтеграція дітей з освітніми потребами у загальноосвітньому навчальному закладі / Т. Ілляшенко // Психолог. – 2009. – №10. – с.14-18.
Масенко В.В., Софій Н.З. Інклюзивнаосвіта: стан і перспективи розвитку в Україні: Науково-методичнийзбірник. – К.: ФО – П, 2007. – 180 с.
-
Ставицький О.О. Психологія гандикапізму: [монографія]. / .О.Ставицький.– Рівне : «ПринтХаус», 2011. – 376 с.
Додаткова література
Акатов Л.И. Социальная реабилитация детей с ограниченными возможностями здоровья. – М.: «Владос», 2004 – 196 с.
Бондар В. Інтеграція дітей з обмеженими психофізичними можливостями в загальноосвітні заклади: за і проти // Дефектологія. – 2003. – № 3. – С. 2–5.
Бондар В.І. Спеціальне навчання: забезпечення та реалізація принципу рівних можливостей // Реабілітаційна педагогіка на рубежі XXI ст. – 4.1. – К. ІЗМН, 1998. – С. 71–78.
У класі – діти з особливими потребами / Елен Р.Даніелз, Кей Стаффорд– К.: «Шкільний світ», 2008 – 18-19 с.
Гендерна рівність та джерела гендерної соціалізації
Драпака А.В.
Основні поняття. Гендер, стать, гендерні стереотипи, гендерні ролі, соціалізація, фейсизм.
Короткий зміст
Становлення громадянського суспільства – процес складний і багатоманітний. Він серед інших демократичних перетворень передбачає утвердження рівних можливостей для самореалізації як жінок, так і чоловіків (ґендерної рівності).
Справа в тому, що розуміння життя людського суспільства неможливе без визнання існування стереотипів мужності і жіночності, що відображають відмінності в призначенні і психіці чоловіків і жінок.
У певному сенсі увагу до питань гендерної соціалізації є породженням інтенсивно розповсюджуються в усьому світі феміністичних ідей. Результати досліджень в галузі гендерної соціалізації з очевидністю приводять до висновку, що особливості чоловічого та жіночого статево-рольової ідентифікації специфічно позначаються на становищі людини в суспільстві, його особистої та професійної долі.
Дуже часто людина створює собі образи інших людей, ґрунтуючись не на тому, що вони насправді із себе представляють і що роблять, а на припущеннях про те, якими ці люди мають бути і що повинні робити, або на власних побажаннях бачити цю людину такою, якою її хочеться бачити. Останнім часом в соціальній психології значно зріс інтерес до небезпеки такого роду стерео типізації. Суспільство усвідомило, що подібний соціальний стереотип вкрай умовний і виявляє свою ущербність.
Соціальна психологія гендеру – це найширше поле для вивчення установок, забобонів, дискримінації, соціального сприйняття і самосприйняття, самоповаги, виникнення соціальних ролей і норм.
Питання для самоконтролю
1. Яким чином співвідносяться поняття «гендер» та «стать».
2. У чому суть гендерних ролей чоловіків та жінок?
3. Перелічіть основні гендерні стереотипи по відношенню до чоловіків та жінок.
4. Які обмеження накладають традиційні гендерні стереотипи та ролі на чоловіків та жінок відповідно?
5. Які ви знаєте джерела гендерної (диференційної) соціалізації хлопчиків та дівчат?
Тестові завдання
1. Гендерні проблеми стосуються:
а) тільки жінок;
б) тільки чоловіків;
в) чоловіків і жінок;
г) тільки дітей та підлітків.
2. Гендер – це…
а) біологічні особливості жінок і чоловіків;
б) визначення чоловіків і жінок на основі їх соціальної ролі;
в) сукупність генетичних та фізіологічних ознак, які визначають здатність до розмноження;
г) біологічні особливості жінок.
3. Тенденція ЗМІ демонструвати при показі чоловіків переважно обличчя і голову, а у жінок – тіло називається:
а) марксизм;
б) фейсизм;
в) фразеологізм;
г) постмодернізм.
4. В основі створення образу інших людей, який базується не на тому, що вони насправді із себе представляють і що роблять, а на припущеннях про те, якими ці люди мають бути і що повинні робити лежить:
а) галюцинація;
б) соціальний стереотип;
в) емпатія;
г) когнітивний дисонанс.
5. Провідною ознакою гендерних стереотипів є:
а) конкретність;
б) правдивість;
в) гнучкість;
г) резистентність.
Основні напрямки для самоосвіти
Вплив ЗМІ на культуральні особливості статевого виховання дівчат та хлопців.
Роль нормативного тиску в прагненні людей відповідати гендерним ролям та стереотипам.
Рекомендована література
Кісь О. Етнічні ґендерні стереотипи та джерела їх конструювання // Український жіночий рух: здобутки і проблеми: Зб. наук. праць. Вип. перший. Дрогобич: Коло, 2002. – С.26-43
Майерс Д. Социальная психология (Перевод с англ.). – СПб., 1997. – 684 с.
Практикум по ґендерной психологии: Учебное издание / Ред. И.С.Клецина. – СПб: Питер, 2003. – 480 с.
Тупицына И.А. Ґендерные стереотипы и жизненный путь человека // Практикум по ґендерной психологии: Учебное издание / Ред. И.С.Клецина. – СПб: Питер, 2003. – 480 с.
Чи рівні ми у слові // http/www.highway/ art.php?id=6650
Додаткова література
Вороніна О., Кліменкова Т. Гендер и культура // Феминизм и гендерные исследования. Хрестоматия. – Тверь, 1999. – С.53-61
Ґендер і культура. Збірник статей. Упорядники: Віра Агеєва, Світлана Оксамитна. – Київ: Факт, 2001.
Ґендерний підхід: історія, культура, суспільство. /Ред.: Л.Гентош, О.Кісь. – Львів: ВНТЛ – Класика, 2003. – 252 с.
Ґендерний розвиток у суспільстві (конспект лекцій)/ Відп. ред. К.М.Левківський. – 2-е видання. – К.: ПЦ «Фантаст», 2005. – 351с.
|