4.1. Функції методичного об'єднання.
Розробляє методичні рекомендації класним керівникам щодо ефективної організації виховного процесу.
Узагальнює виховні результати навчального закладу.
Організує обмін позитивним педагогічним досвідом у досягненні виховних результатів.
Бере участь у реалізації програми підвищення професійного рівня педагогів з питань виховання та методики виховання.
Проводить експертизу виховних програм педагогів.
Вибудовує перспективи розвитку виховних структур установи.
4.2. Форми проведення засідань методичного об'єднання.
Круглі столи;
ділові ігри;
педагогічні консиліуми;
вирішення педагогічних завдань;
творчі майстерні;
класи майстра;
передача передового досвіду;
заняття класного керівника, що починає, та ін.
Форми проведення підбираються так, щоб класний керівник міг здобути не тільки теоретичні знання, а й практичні поради, рекомендації, навики.
Важливе місце в методичній роботі приділяється індивідуальній роботі з класними керівниками.
Критерії оцінювання роботи класного керівника:
1.Система роботи з класом.
2.Рівень вихованості учнів.
3.Активність функціонування органів самоврядування.
4.Творча спрямованість роботи класного керівника.
5.Стиль взаємин з учнями.
6.Самоосвіта класного керівника.
Для розвитку професійної майстерності, виявлення та поширення досвіду класних керівників у навчальному закладі слід проврдити: конкурси на кращі методичні розробки з різних напрямів виховної роботи, творчі звіти, презентації, методичні тижні, які включають: відкритий класний час, мистецькі заходи щодо різних технологій виховної роботи, огляд творчих лабораторій класних керівників.
Традиційним є проведення конкурсу «Самий класний — класний керівник». Підбиття його підсумків — панорама системи творчих завдань для розкриття творчості кожного класного керівника або проведення науково-практичних конференцій з питань виховної роботи, педагогічних читань.
Наради класних керівників проводяться один раз на семестр, у перший тиждень. Зміст таких нарад традиційний:
підбиття підсумків роботи класних керівників за попередній семестр;
повідомлення кожного класного керівника про найцікавіший, найважливіший захід;
повідомлення заступника директора з виховної роботи про основні напрямки та основні справи у семестрі, що наступив;
обговорення основної загальної справи, заходу, форм проведення, завдань класам, сценарію і т. д.
Кожен семестр класний керівник бере участь у малій педраді по всій паралелі класу, у тому числі і по своєму класу, на якій обговорюються успішність учнів, рівень організації колективу класу, проблеми індивідуального підходу до окремих учнів.
4.3. Функціональні обов'язки керівника методичного об'єднання.
Планує та організовує роботу колективу, забезпечуючи його життєдіяльність.
Розробляє діагностику результатів діяльності у своєму об'єднанні, здійснює систематичний аналіз та узагальнення результатів.
Інформує класних керівників, організаторів діяльності про виховні результати, про індивідуальні особливості членів колективу.
Планує та організовує масові заходи для учнів або всього навчального закладу за своїм напрямком.
Навчає членів колективу прийомам та формам роботи за цим напрямком.
Надає методичну допомогу класним керівникам в організації діяльності у класі за цим напрямком.
Співпрацює з організаціями та установами у досягненні ефективних результатів.
Піклується про атмосферу в колективі, про його становлення і розвиток, про професійне та етичне зростання кожного вихованця.
Р ОЗДІЛ V.
Рекомендації практичного психолога
5.1. Стиль педагогічного спілкування.
Стиль — це індивідуально- типологічні особливості взаємодії педагога й учня. Він враховує особливості комунікативних можливостей вчителя, досягнутий рівень взаємин педагога і вихованців, творчу індивідуальність педагога, особливості учнівського колективу. Стиль спілкування педагога з дітьми — це категорія соціальна та етична.
Відомий психолог В. А. Кан- Калік виділяв такі стилі педагогічного спілкування:
1.Спілкування на основі захопленості спільною діяльністю. Цей тип спілкування складається на основі високих професійно- етичних настанов педагога, його ставлення до педагогічної діяльності в цілому. Замість односторонніх дій педагога на учнів — загальна творча діяльність вихованців разом із вихователями і під їхнім керівництвом. Про таких учителів говорять: «За ним діти (учні) буквально по п'ятах ходять!».
2.Спілкування на основі дружньої прихильності Це теж продуктивний стиль педагогічного спілкування. Педагог виконує роль наставника, старшого товариша, учасника спільної навчальної діяльності. Дружня прихильність — найважливіший регулятор спілкування, а разом із захопленістю та спільною справою може мати і ділову спрямованість. Проте дружба, як і будь- який емоційний настрій у процесі спілкування, повинна мати міру. Не можна перетворювати її на панібратські взаємини з учнями, що негативно позначається на навчально-виховному процесі.
3.Спілкування-дистанфі. Це досить поширений стиль спілкування, яким користуються як початківці, так і досвідчені педагоги.
Суть його в тому, що у взаєминах педагога й учня постійно обома сторонами відчувається дистанція у всіх сферах спілкування, у навчанні — з посиланням на авторитет і професіоналізм, у вихованні — з посиланням на життєвий досвід і вік. Цей стиль не сприяє створенню творчої атмосфери. Але це не означає, що дистанція взагалі не повинна існувати, вона необхідна в загальній системі взаємин учня і педагога, в їх спільному творчому процесі і дииується логікою цього процесу, а не просто волею вчителя.
4.Спілкування-залякування. Це негативна форма спілкування. Найчастіше до неї вдаються вчи- телі-початківці, що пояснюється їхнім невмінням організувати продуктивну спільну діяльність з учнями. Таке спілкування руйнує творчу діяльність, є суто регламентуючою комунікативною системою, що обмежує творчий пошук дітей.
5.Спілкування-загравання. Відіграє у роботі з дітьми не менш негативну роль, характерне для молодих учителів, що прагнуть популярності. Таке спілкування забезпечує лише помилковий, дешевий авторитет, що суперечить вимогам педагогічної етики.
5.2. Рекомендації щодо роботи з сором'язливими дітьми.
Пам'ятайте, що цим дітям властиві страхи, тривожні побоювання нового, незнайомого, низька адаптивність. З'являється нав'язливість і надмірна недовірливість. їм важливо, як вони виглядають в очах інших у незручних, сором'язливих ситуаціях; вони перебувають у важкому стресі, який довго переживають. Вони схильні до суїцидів.
Сором 'язливі діти дуже вразливі. тому:
1.Не ставте їх у ситуацію невизначеності, невідомості.
2.Включайте їх у громадські посильні справи.
3.Хваліть їх за самостійність.
4.Стимулюйте їхню особисту відповідальність.
5.Не створюйте напруги у взаєминах, не погрожуйте. Взаємини з сором'язливою дитиною мають бути рівними, відкритими. Такий учень повинен розуміти ваші емоції та відчуття до нього. Негативізм відносьте до його вчинку, а не до особистості. Ви повинні заспокоїти дитину.
6.Якщо рівень домагань дитини завищений, то допоможіть знайти адекватний.
7.Будьте обережні з передачею стресової інформації. Не допускайте, щоб дитина вибігала з класу — це небезпечно. Відразу ж ідіть за нею. Навіть коли вона засмучена, не виводьте її з класу. Звільніть на час її від роботи — дайте їй час заспокоїтися.
8.Дозволяйте іноді відповідати їм із місця або письмово.
Як правило, ці діти з сімей з високою моральною відповідальністю. І для цих дітей найстрашніше — помилитися або підвести кого-небудь. Завдання вчителя — навчити дітей спокійно ставитися до помилок, мати бажання їх виправити, знаходячи при цьому різні варіанти розв'язання проблеми.
5.3. Рекомендації щодо роботи з агресивними дітьми.
1.Агресивні діти часто озброєні.
2.Ніколи не ображайте їх, у діалозі не використовуйте жаргонні та лайливі слова—це не дасть їм право ображати вас і не демонструвати у поведінці все, на що вони здатні.
3.Ведіть спілкування на рівних, але не впадайте у залежність від них. Краще дещо дистанціюватися від них.
4.Не боріться з ними у відкриту, оскільки це погіршить стосунки. Слід враховувати їхні особливості та бурхливі реакції.
5.Зупиняйте їх спокійно, з незворушним обличчям, дійте за мінімуму слів.
6.Обговорюйте їхню поведінку тільки після того, як вони заспокояться.
7.Не відкидайте їх, оскільки вони дуже мстиві.
8.З'ясуйте, ж виникає агресивна поведінка і які можливі вирішення.
9.Наділіть агресивну дитину якою-небудь відповідальністю у школі.
10.Враховуйте, що перед сильними у поведінці агресивної дитини з'являються елементи раболіп- ства, а перед слабкими — агресії.
11.Не погрожуйте і не шантажуйте агресивну дитину, оскільки в якийсь момент це перестає діяти, ви будете непереконливі і безсилі.
12.Войовничість дитини можна заспокоїти своїм спокоєм.
13.Не переносьте свій поганий настрій на таких дітей.
Знайдіть привід похвалити їх, особливо через деякий час після покарання — діти переконаються,
претензії були не особисто до а , а до їхніх вчинків.
5.4. Як уникнути непотрібних конфліктів.
Існує низка правил:
перш ніж сказати про неприємне, створіть сприятливу, доброзичливу атмосферу довіри;
спробуйте стати на місце опонента, подивитися на проблему його очима;
не приховуйте свого доброго ставлення до людини, виражайте схвалення її вчинками;
примусьте себе мовчати, коли зачіпають у дрібній сварці;
умійте говорити спокійно і м'яко, упевнено і доброзичливо;
визнавайте достоїнства інших, і ворогів стане менше;
якщо ви відчуваєте, що не маєте рації, визнайте це одразу.
5.5. Рекомендації щодо роботи з гіперактивними дітьми, з істеричними реакціями.
Ігноруйте істеричні реакції.
Попередьте клас, щоб він не звертав увагу на дитину в момент істерики.
Хваліть позитивні вчинки такої дитини для закріплення нового стилю поведінки.
Не прагніть догодити.
Не звертайте постійно увагу на її поганий настрій — їй цього і треба (підсвідомо).
Частіше давайте зрозуміти, що вона має право сама вирішувати і нести відповідальність за свої рішення та вчинки.
Займіть таку дитину таким видом діяльності, щоб вона змогла своєю працею виділитися серед однолітків, а не своєю поведінкою, оскільки вона жадає визнання.
Ця дитина вимагає багато уваги до себе.
Не потрапляйте під її вплив і не дозволяйте маніпулювати собою, оскільки вона брехлива і здатна входити у довіру.
Критикуйте вчинки дитини, а не її особистість, не робіть зауваження постійно, за кілька вчинків — одне зауваження або покарання.
Дозволяйте їй проявляти емоції бурхливо, але не грубо, в межах дозволеного.
Підсильте систему заохочень і покарань (покарання нерухомістю).
Якщо дитина усвідомила свою провину, то поговоріть із нею. Бесіда має бути такою, що запам' ятовується.
Посилити режим, присікати безцільне проведення часу.
Дитина повинна нести відповідальність за допомогу по дому, за виконання уроків. Контроль не повинен бути постійним.
Не дозволяти виконувати іншу справу, поки не завершить першу.
Чітко орієнтувати дитину в поняттях «гарно», «погано», «треба».
Підвищуйте самооцінку дитини, упевненість у собі.
5.6. Рекомендації щодо роботи із замкнутими (аутичними) дітьми.
Цих дітей характеризує виражений аутизм (занурення в себе, страх перед.світом). Вони схильні до розвитку логічного мислення, але у них відсутні широкі пізнавальні інтереси. У них нетипові інтереси: про будову світу, про потойбічний світ. Ці діти люблять багато читати, у них розвинене мовлення, але часто воно формальне. Негативні риси: емоційна холодність, емоційна тупість, не відчуває великої прихильності до батьків; не цікавиться думкою інших, байдужа до зовнішнього світу. Ці діти здатні на дивні вчинки, у них пригальмоване самозбереження. У цих дітей немає друзів, вони підкоряються іншим, не дивляться в очі.
У роботі з такими дітьми треба спиратися на їхні сильні сторони.
Не закликайте їх до совісті, не читайте моралі.
Враховуйте наявність страхів методом спостереження, особливо аналізом рисунків; визначте тематику страхів, потім промальовуйте їх: зі страшного зробіть смішне. Страх у цих дітей зв'язаний із допитливістю допоможіть подолати цю проблему.
Допомагайте їм у розвитку мовлення, уваги, моторики.
Пом'якшіть загальний емоційний дискомфорт, тривожність.
Стимулюйте психічну активність, спрямовану на взаємодію з однолітками і дорослими.
Враховуйте їхній інтерес до точних наук.
Враховуйте парадоксальність і непередбачуваність від мислення до відчуттів і вчинків.
Виділяйте поведінку такої дитини як відмінну від інших, і водночас дайте їй відчути приналежність до класного колективу.
Правила роботи з тривожними дітьми.
Уникайте змагань і якихось видів робіт, що передбачають швидкість.
Не порівнюйте дитину з іншими.
Довіряйте дитині, будьте з нею чесними та приймайте її такою, якою вона є.
Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.
Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.
Частіше звертайтеся до дитини по імені.
Демонструйте зразки упевненої поведінки, будьте прикладом дитині.
Не ставте до дитини завищених вимог. Якщо дитині насилу дається який-небудь навчальний предмет, краще зайвий раз допоможіть їй та надайте підтримку, а за досягнення навіть найменших успіхів не забудьте похвалити.
Будьте послідовні у вихованні дитини. Не забороняйте без жодних причин того, що дозволяли раніше.
Прагніть робити дитині менше зауважень.
Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.
Не принижуйте дитини, караючи її.
Спілкуючись із дитиною, не підривайте авторитет інших значущих дорослих людей. Наприклад, не можна говорити дитині: «Багато ваша вчителька розуміє, краще мене слухай!».
Допоможіть їй знайти справу до душі, де вона могла б виявити свої здібності.
|