СИСТЕМА ПОЗАУРОЧНОЇ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКІЛ – ВАЖЛИВА УМОВА ФОРМУВАННЯ САМОСТІЙНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ


Скачати 121.92 Kb.
НазваСИСТЕМА ПОЗАУРОЧНОЇ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКІЛ – ВАЖЛИВА УМОВА ФОРМУВАННЯ САМОСТІЙНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Дата08.05.2013
Розмір121.92 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Психологія > Документи

УДК

СИСТЕМА ПОЗАУРОЧНОЇ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКІЛ – ВАЖЛИВА УМОВА ФОРМУВАННЯ САМОСТІЙНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ



Тохтамирова Л.А.

Студентка групи ПВШ-10Б

ІПО ІПП УМО (м. Донецьк)
У статті проаналізовано сучасний стан позаурочної виховної діяльності дітей молодшого шкільного віку і виявлені труднощі, з якими зустрічаються педагоги при вихованні самостійності молодших школярів.
В статье проанализировано современное состояние внеурочной воспитательной деятельности детей младшего школьного возраста и выявлены трудности, с которыми сталкиваются педагоги при воспитании самостоятельности младших школьников.
The article analyzes the current state of extracurricular educational activities for children of primary school age and identified the difficulties faced by teachers in educating primary school children of independence.
Ключові слова: виховна діяльність, навчально-виховний процес, молодші школярі
Позаурочна виховна діяльність складає органічну частину життя школи і являє собою систему організованих і цілеспрямованих занять, які допомагають дітям успішно вчитися, виробляють у них навички суспільно корисної праці, свідому дисципліну, колективізм, сприяють моральному, розумовому, фізичному вихованню школярів, задовольняють їхні культурні запити і спрямовують активність у русло корисної діяльності.

Головними завданнями позаурочної діяльності є поглиблення загальнонаукових та спеціальних знань, розвиток світогляду учнів, виявлення різноманітних творчих здібностей і сприяння їх усебічному розвитку, виховання в школярів самостійності та ініціативи, вироблення навичок самоосвіти, підготовка до майбутньої практичної діяльності.

Таким чином, позаурочна діяльність може стати важливою умовою підвищення ефективності всього навчально-виховного процесу шкіл. На це звертали увагу педагоги В.Вугрич, О.Ігнатова, Л.Канішевська, Б.Кобзар, Є.Постовойтов, В.Слюсаренко та ін.

Мета цієї статті – проаналізувати сучасний стан позаурочної виховної діяльності шкіл для дітей молодшого шкільного віку і виявити труднощі, з якими зустрічаються педагоги при вихованні самостійності молодших школярів.

Засвоєні під час проведення позаурочних заходів знання, вміння і навички є органічною частиною всебічного розвитку особистості, формування якої може бути забезпечене тільки системою діяльності учнів, широко розгалуженої за різними видами і напрямами. Школа забезпечує учню широкий вибір занять у гуртках, секціях під керівництвом кваліфікованих фахівців. Ефективність позаурочної виховної діяльності забезпечується також раціональним використанням навчального і позаурочного часу як учнів, так і педагогів, самодіяльністю, ініціативністю, активністю учнів, удосконаленням форм і методів роботи в позаурочний час, навчанням школярів наукової організації праці. Зміна видів діяльності, організаційних форм, переходи від обов’язкових групових до індивідуальних, вільно обраних занять, від короткочасних – до тривалих, часом багаторічних захоплень сприяє формуванню багатогранної особистості, забезпечує широкий діапазон її інтересів, багату духовність.

Усі форми позаурочної діяльності становлять педагогічну систему виховання і сприяють поглибленню й розширенню знань та інтересів учнів. У початкових класах багато місця займають ігри: дидактичні, соціальні, побутові, творчі, які проводяться в години дозвілля, на перервах, під час різноманітних пауз [1; 7].

Вивчення організації та змісту виховної роботи дозволили виділити найважливіші специфічні особливості, обґрунтувати основні психолого-педагогічні умови організації позаурочної роботи.

Зміст здійснюваної позаурочної виховної роботи характеризується педагогічною цілеспрямованістю і суспільно необхідним характером діяльності учнів. Особливість виховання, здійснюваного поза уроками, полягає в тому, що, продовжуючи процес пізнання, ця робота в той же час створює найбільш сприятливу атмосферу для виховання самостійності і співробітництва. Дуже важливо, що в основі організації роботи з дітьми в позаурочний час лежить самоврядування, забезпечується свобода творчості, самостійність, активність, можливість вибору виду діяльності, формуються інтереси підростаючого покоління до різноманітних факторів позашкільного середовища.

Уся позаурочна виховна діяльність у школі здійснюється в умовах належного педагогічного режиму, який є одним з найважливіших засобів виховання учнів. Але позаурочний режим є гнучким, що дає змогу забезпечувати як масові заходи, так і диференційований підхід до учнів. Адже шлях до виховання особистості – включення дитини в значущу для неї діяльність, а також організація таких видів діяльності, коли здійснюється саморозвиток особистості.

Саме тому сьогодні одним із найважливіших завдань організації позаурочної діяльності школи є ліквідація формалізму. У ході дослідження виявлено кілька основних проявів формалізму у вихованні дітей, що негативно впливає на цей процес, гальмує його, створює передумови для формування духовно вбогої особистості. Сутність формалізму у вихованні – це неповага насамперед до людини і, відповідно, неадекватність виховних упливів. До типових проявів формалізму у вихованні педагоги (І.Іванов, Б.Кобзар, В.Слюсаренко) відносять такі: дроблення виховного процесу, гонитва за кількістю виховних упливів, однобічність практики того чи іншого впливу, показний характер виховної роботи, відсутність урахування індивідуальних особливостей учнів у вільний час, неможливість здійснення дітьми вільного самостійного вибору [2; 8].

Аналіз вивчення досвіду позаурочної виховної діяльності шкіл показав, що справжньою причиною живучості формалізму у вихованні можна вважати традиції педагогіки однобічних упливів і особливо педагогіки надмірної опіки, традиції одностороннього розуміння і здійснення виховного процесу як процесу тільки відкритої передачі вихователями готового суспільно необхідного досвіду учням і засвоєння, відтворення останніми цього досвіду. Тут вихователі діють лише як передавачі, а учні – як споживачі переданого досвіду. Ось чому такий характер діяльності педагогів стає причиною формалізму та джерелом споживацько-егоїстичної психології.

Ураховуючи все це, багато педагогічних колективів шкіл дійшли висновку, що комплексний підхід до справи виховання сприяє подоланню традицій однобічно-здрібненого розуміння і здійснення виховного процесу, творчому розвитку цілісного процесу формування нової людини. Успішно реалізувати комплексний підхід у вихованні можна при дотриманні таких принципів: цілеспрямованості всього процесу виховання, системності і безперервності, свідомого акценту на зв’язок із життям країни, збагачення дітей практичним соціальним досвідом, який у складних ситуаціях допоможе їм зайняти активну позицію, педагогічної доцільності виховних впливів, диференційований підхід до учнів, урахування вікових особливостей.

Головне, що повинен знати педагог, – це особливості позицій учнів після уроків, прояви вікових та індивідуальних відмінностей. Звідси випливає необхідність глибокого вивчення кожним педагогом індивідуальних особливостей учнів школи.

Позаурочна виховна діяльність у початкових класах спрямована на виконання навчальних завдань, розширення передбачених програмою знань, розвиток якостей, необхідних для подальшої активної пізнавальної діяльності, спостережливості, охайності, самостійності, любові до природи, читання книг.

Для правильної організації позаурочної роботи особливо необхідне вивчення проблем емоційного стану педагогів і учнів, партнерських взаємин між ними. Тонкість і глибина емоційних відносин “вихователь-вихованець” забезпечують якість позаурочної діяльності школи й усього педагогічного процесу.

Принцип об’єднання педагогічного управління позаурочною діяльністю школярів з їх самостійністю, роботою органів учнівського самоврядування вимагає дотримання дистанції між педагогами й учнями, загальних форм професійної етики, педагогічного такту. Унаслідок цього в школі формуються етико-педагогічні традиції, встановлюються партнерські взаємини вихователів і учнів та доброзичливі стосунки між самими учнями.

У школах нами вивчались та аналізувались методичні документи й матеріали виховної роботи (їх зміст, засоби та прийоми). Було відвідано та проаналізовано понад 56 занять гуртків, засідань клубів, самопідготовок, екскурсій, тобто ґрунтовно проведено спостереження за організацією позаурочної виховної діяльності. Також нами проводились бесіди з їх працівниками (учителями, вихователями, технічним персоналом), здійснено анкетування широкого кола вихователів. Усього було опитано 98 респондентів із Запорізької, Київської, Миколаївської областей і міста Бердянська. Анкетування мало на меті виявити стан виховної роботи, спрямованої на формування самостійності молодших школярів. Його завданнями було виявлення: 1) розуміння вихователем сутності самостійності; 2) ставлення педагогів до проблеми виховання самостійності молодших школярів; 3) розуміння ними труднощів процесу виховання самостійності.

Аналіз отриманих даних показав, що 49% із числа респондентів розуміють самостійність як здатність підкоряти поведінку власним поглядам, здійснювати діяльність без опори на сторонню допомогу, до 24% вихователів розуміють цю якість особистості як суму умінь і навичок, що дозволяють своїми силами вирішувати різноманітні задачі, 17% – розуміють самостійність у всьому: виборі свого місця в житті, відповідальності за свої вчинки в різних видах діяльності, а 10% опитуваних не дали відповіді. Це можна розглядати як свідчення того, що не всі вихователі мають необхідні знання й уявлення про самостійність, а це означає, що вони недостатньо підготовлені до того, щоб педагогічно доцільно визначати рівень самостійності і шляхи її формування, прогнозувати завдання та способи її подальшого розвитку.

Як свідчать результати, значне місце займають труднощі, пов’язані з тим, що робота вихователя з формування самостійності в дітей не завжди підтримується іншими педагогами школи (35,6%). У той же час виявляється, що багато вихователів (30,6%) вважають себе недостатньо підготовленими до здійснення цього педагогічного завдання, а 23,6% педагогів відзначили, що самостійність дітей виховується всім укладом школи. Під час бесід з вихователями і спостережень з’ясувалось, що основними труднощами, яких зазнають педагоги, є відсутність системності в роботі з формування самостійності, слабка організація практичної діяльності школярів, недостатня реалізація принципу індивідуального підходу у здійсненні завдань такого виховання.

У ході анкетування ми виявили методи, використані вихователями при формуванні самостійності молодших школярів. Отримані дані подано в таблиці 1.

Таблиця 1

Методи виховання самостійності в діяльності вихователів


Методи виховання

%

1. Словесні методи виховання

63,2

2. Інструктаж з виконання дорученої справи (від постановки мети до підведення підсумків)

42,8

3. Контроль за виконанням доручень

35,7

4. Метод позитивного прикладу

21,8

5. Метод створення виховуючих ситуацій

12,2

6. Планомірне керівництво дорученнями

3,2


За даними таблиці бачимо, що для формування самостійності педагоги (63,2%) використовують здебільшого словесні методи виховання. Це повністю збіглося з нашими спостереженнями. В основному це етичні бесіди (“Про самостійність”, “Без труда не витягнеш і рибку зі ставка” та ін.), які потенційно могли б сприяти вихованню самостійності в молодших школярів. Але відвідування деяких бесід дають підставу стверджувати, що проводяться вони не систематично, хоча змістова сторона проведеної роботи була задовільною. Не менш поширеним засобом, що активно використовується вихователями, є “пустодзвонні” вимоги: “Будьте самостійними!”, “Коли ж ви станете самостійними?!”, “Пора стати самостійними!”. Це мало зараджує розвиткові самостійності. Методу позитивного прикладу віддають перевагу 21,8% вихователів; методу створення виховуючих ситуацій – лише 12,2% педагогів; контролю за виконанням доручень – 35,7%; інструктажу з виконання дорученої справи (від постановки мети до підбиття підсумків) – 42,8%; здійснюють планомірне керівництво виконанням доручень лише 3,2% вихователів. Тільки в 11 вихователів з 98 опитаних (11,2%) спостерігалася певна система з виховання самостійності молодших школярів. При цьому самостійність вони розвивали головним чином за допомогою організації праці щодо самообслуговування, чергування і значно слабше – в інших видах діяльності.

Серед факторів, що впливають на розвиток самостійності, вихователі віддають перевагу спілкуванню з дорослим (I ранг), участь у суспільно корисній діяльності (II ранг), розвитку довільності (III ранг), спілкуванню з однолітками (IV ранг), розвитку уваги та уяви (V ранг). Такі фактори, як розвиток самосвідомості, внутрішнього плану дій, почуття дорослості, ознайомлення з правилами поведінки займають в орієнтаціях вихователя (відповідно VI, VII, VIII, IX), на жаль, останні рангові місця.

Аналізуючи вищесказане, слід відзначити, що труднощі і недоліки педагогів у роботі з формування самостійності учнів є такі: відсутність належної системності в роботі з виховання самостійності; перевага словесних методів виховання, недостатній уплив на емоційну сферу дитини і на самосвідомість; недостатня реалізація принципу диференційованого підходу в здійсненні завдань формування самостійності.

Виховання в молодших школярів самостійності проходить більш успішно за умов спільної діяльності дитини й дорослого, коли проводиться спеціальна робота для включення мовленнєвого спілкування в самостійну діяльність учнів; формування “внутрішнього плану дій”. Наприклад, вихователь Донецької гімназії № 92 Н.І.Усатенко справедливо вважає, що її завдання полягає в тому, щоб допомогти дитині усвідомити свої дії, підтримати їх і надати їм цілеспрямованого й усвідомленого характеру. Педагог разом з дітьми планує майбутню спільну діяльність: розподіляє доручення, визначає порядок дій, обов’язки кожного учня, кінцеві й проміжні ланки його діяльності. При цьому радиться з ними й охоче приймає будь-які їхні пропозиції, а під час ігор, виконання доручень іноді нагадує їм намічений порядок дій. Після виконання діяльності вихователь розмовляє з кожною дитиною, запитує, у що грав, що робив, що найбільше сподобалося.

Щоб виховати самостійність молодших школярів, Н.І. Усатенко вважає, що життя дітей потрібно насичувати подіями, збагачувати новими враженнями: влаштовувати концерти, у яких вони самі беруть участь, інсценувати казки, організовувати нові ігри, у яких багато правил, тобто організовувати колективні справи на засадах самоврядування. Адже найголовніше – діти не повинні бути пасивними учасниками подій, що відбуваються, яких раптово кудись ведуть, щось показують, а проживати події активно, чекати на них і готуватися до них. Для такого настрою, на думку педагога, потрібні бесіди про завтрашній день, які корисно проводити щовечора. Дуже важливо, відзначає вихователь, при плануванні наступного дня виділити який-небудь епізод, зробити його бажаним і привабливим (“Завтра будемо грати в нову гру”; “Завтра будемо робити іграшки для малят”). Такі бесіди розкривають привабливість майбутнього, захоплюють учнів.

Звертає увагу педагог і на те, що дуже корисно зв’язувати у свідомості дітей минулі події з майбутніми. Якщо сьогодні почати справу, то завтра її потрібно продовжити, визначивши при цьому конкретний план подальших дій. Поступово учні самі підключаються до планування свого життя. Усі ці дії педагога сприяють вихованню самостійності молодших школярів.

Результати виконаного нами дослідження свідчать, що лише в окремих школах досвідчені педагоги-майстри проводять роботу з формування в молодших школярів самостійності на справді високому рівні. У масовому досвіді поки що не проглядається системи діяльності педагогів з виховання досліджуваної якості. У більшості випадків така робота ведеться епізодично і не дуже багатьма вихователями.

Аналіз позаурочної виховної діяльності для дітей молодшого шкільного віку допоміг зробити такі висновки:

1. На практиці позаурочна діяльність не завжди є умовою і засобом формування всебічно розвинутої особистості, вона має тенденцію перетворюватися на самоціль, систему заходів, ініціаторами й організаторами яких часто виступають дорослі.

2. Зміст позаурочної діяльності не завжди відображає їхню життєдіяльність, а в більшості випадків має загальний, повторюваний щорічно характер і в силу цього притаманну йому тенденцією до формалізму. Не надається належної уваги засвоєнню учнями суспільно необхідного досвіду, виконанню запитів суспільного замовника.

3. У позаурочній діяльності переважають формальні заходи, виховний вплив яких на розвиток самостійності учнів часто незначний.

4. У позаурочній діяльності спостерігаються протиріччя між необхідністю виховання самостійності учнів і реальністю її здійснення; між практичною готовністю учнів до участі в позаурочних справах, заходах і їх психологічній непідготовленості до реалізації суспільно необхідного змісту позаурочної діяльності; прагненням учня до самостійності й обмежених вікових особливостей; прагненням дитини до самостійної діяльності й недостатньою підготовленістю до неї.

5. У практиці позаурочної виховної діяльності недостатньо використовуються можливості самої сутності позаурочної діяльності: добровільний, свідомий вибір учнями засобів позаурочної діяльності, можливість співробітництва, самореалізації, самоствердження, розвитку суспільних зв’язків і соціогенних потреб учнів.
ЛІТЕРАТУРА

1. Анцибор М.М., Голованова Н.Ф. Особенности организации педагогического процесса в начальных классах с продлённым днём. – М.: Просвещение, 1990. – 159 с.

2. Бондар А.Д., Кобзар Б.С. Навчально-виховна робота в групах подовженого дня. – К.: Вища школа, 1985. – 303 с.

3. Вугрич В.П. Подолання в учнів деформацій у моральному вихованні // Теоретико-методичні засади виховання і соціально-педагогічної реабілітації учнів.- К.: Вища школа, 1985.

4. Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел. – М.: Педагогика, 1989. – 206 с.

5. Iгнатова О.І. Виховуємо самостійність // Теоретико-методичні проблеми виховання соцiальної зрілості учнів: Наук.-метод. зб. – К.: IПВ АПН України, 2000. – С. 83-92.

6. Канiшевська Л.В. Педагогічні основи виховання соціальної зрілості учнів старших класів. – К.: Стилос, 1998. – 163 с.

7. Караковский В.А., Новикова Л.И., Селиванова Н.Л. Воспитание? Воспитание... Воспитание! Теория и практика школьных воспитательных систем. – М.: Новая школа, 1996. – 160 с.

8. Кобзар Б.С., Постовойтов Є.П., Слюсаренко В.Г. Управління виховною роботою в школі. – К.: КМIВУ, 1996. – 268 с.

Схожі:

Вул. Отто Брозовського, 83, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50086
«Формування естетичної логосфери молодших школярів з вадами мовлення під час корекційно-логопедичних занять». Запрошуються вчителі-логопеди...
РОЗДІЛ 1 КОРЕКЦІЙНА РОБОТА ЯК УМОВА ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ВАДАМИ ІНТЕЛЕКТУ
Корекція порушень пізнавальної діяльності у молодших школярів з вадами інтелекту
І. М. ГЕРАСИМЕНКО, вчитель іноземної мови Смілянської ЗОШ І-ІІІ ступенів...
Стаття присвячена одному з важливих методів навчання іноземній мові – діалогу. Зокрема, в роботі наводиться алгоритм діяльності вчителя...
Формування соціально-емоційної компетентності молодших школярів
Л. В. Виготський). Емоції суттєво впливають на особистість, призводять до формування й закріплення певних емоційних рис, які позначаються...
ПОСВЯТА У БАРВІНЧАТА молодших школярів
Увага! Лінійка, присвячена посвяті у барвінчата молодших школярів, оголошується відкритою
«Казка, як засіб формування здоров’язберігаючої компетентності молодших школярів»
Одним з найголовніших завдань національної освіти є формування психічно, фізично та соціально здорової особистості
СТУДЕНТСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ – ВАЖЛИВА ЛАНКА ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ
Уласевич Н. В., заступник директора з виховної роботи Дніпропетровського транспортно- економічного коледжу
FRANçAIS Використання мультимедійних технічних засобів навчання
Сучасні мультимедійні технології надають величезний діапазон можливостей для вдосконалення навчального процесу та системи освіти...
W 1 РОЗВИТОК ЛОГІЧНОЇ ПАМ’ЯТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ W 2
...
Казка виходить на сцену
Мета: виховувати музичну культуру молодших школярів на зразках української народної творчості, розвивати музично-творчі здібності...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка